Full text of "Український історичний журнал (АРХІВ)"

See other formats

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ім. І.Ф.КУРАСА

КРАЇНСЬКИЙ
ІСТОРИЧНИЙ
ЖУРНАЛ

№2 (545)
березень-квітень
2019

Головний науковий редактор:

академік НАН України В.А.СМОЛІЙ

Наукова рада:

Андреа Ґраціозі (Неаполь, Італія), Зенон Когут (Едмонтон, Канада),
В.М.Литвин (Київ), С.М.Плохій (Кембридж, СІЛА), О.О.Рафальський
(Київ), В.Ф.Репринцев (Київ), В.С.Степанков (Кам’янець-Подільський),
Т.Ґ.Таїрова-Яковлева (Санкт-Петербурґ, Російська Федерація), П.П.Толочко
(Київ), Б.М.Флоря (Москва, Російська Федерація)

Редколеґія:

Г.В.Боряк, В.Ф.Верстюк, С.В.Віднянський, В.М.Горобець, О.І.Гуржій,
В.М.Даниленко, О.М.Донік (заст. гол. ред., відпов. за вил.), С.В.Кульчицький,
О.Є.Лисенко, М.Р.Литвин, І.К.Патриляк, Р.Я.Пиріг, О.П.Реент (заст.
гол. ред ),В.М.Ричка (заст. гол. ред.), О.С.Рубльов (заст. гол. ред.), П.М.Сас,
В.Ф.Солдатенко, В.П.Трощинський, О.А.Удод, Ю.І.Шаповал

Наукові редактори:

канд. іст. наук О.М.Донік, д-р іст. наук О.П.Реент,
д-р іст. наук В.М.Ричка, д-р іст. наук О.С.Рубльов

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту історії України
НАН України, протокол №3 від 28.03.2019 р.

Відповідальний секретар: Електронна версія:

В.В.Григор’ев \у\у\у.ЬІ8іогу.ог§.иа

Редактори:

В.В.Гр игор ’єв
О.М.Донік

Макет і верстка:

А. О.Миха йлова

«УІЖ» індексується в міжнародних
наукометричних базах даних: ЕВ8СО,
Е8СІ (\¥еЬ ої Всіепсе Соте Соїіесііоп),
Ооо§1е 8сЬо1аг, 81а\4с Нитапіііез Іпйех,
РИНЦ

Формат 70x100/16
Ґарн. Сепіигу ЗсЬооІЬоок
Папір офсет. №1. Друк офсет.

Ум. друк. арк. 19,5. Обл.-вид.арк.21
Тираж 400 прим. Зам. №53
Підписано до друку 25.04.2019 р.
Свідоцтво про державну реєстрацію
КВ №263 видане Держкомвидавом
України 14.12.1993 р.

Віддруковано з ориґінал-макета
у ТОВ «ДІА»

Свідоцтво ДК №1149
від 12.12.2002 р.

Адреса: вул. Васильківська, 45, оф.400
м. Київ, Україна, 03022
Тел./факс: +380 (44) 257-16-15
Е-таі1: 4іа_1997@икг.пеІ

^ККАINIАN НІЯТОКІСАЕ ДОШШАЬ

Іпзіііиіе оГ Нізіогу о£ Іїкгаіпе, І.Р.Кигаз Іпзіііиіе о£ Роїііісаі апб Еі.іто-Млііопаї КезеагсЬ.
Роитіеії іп 1957. РиЬІізЬей 6 Іітез а уеаг. Ейііог-іп-сїиеї Уаіегіі Втоііі. Асісігезз ої ІЬе еф¬
іопа! оШсе: 4, М.НгизІЮУз’коЬо, оШсе 501, Куіу, Іїкгаіпе, 01001. Теї. +380(44)278-52-34, їах
+380 (44) 279-63-62, е-таіі: иЬ]@Ьізіогу.ог§.иа

Адреса редакції: вул. М. Грушевського, 4, офіс 501, Київ, Україна, 01001
Тел. +380 (44) 278-52-34, факс +380 (44) 279-63-62, е-таіі: иЬ^@ЬІ8Іогу.ог§.иа

Науковий журнал. Заснований 1957 р. Виходить в разів на рік. © Редакція «УІЖ»

ЗМІСТ

ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ

’к'к'к

До 450-річчя Люблінської унії

Старченко Н. Люблінська унія як ресурс формування концеп¬
ту політичного «народу руського» (1569—1648 рр.) . 4

Михайловський В. Сенатори Руського, Подільського та Бел-
зького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р . 46

’к'к'к

До 80-річчя проголошення незалежності
Карпатської України

Віднянський С. Карпатська Україна як етап українського
державотворення . 67

Блануца А., Вікторова Л. З історії формування маєткових
комплексів князів Чорторийських у Великому князівстві

Литовському (кінець ХУ-ХУІ ст.) . 94

Станіславський В. Російсько-турецькі суперечності щодо
чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі

купців на чолі з І.Кадміним у 1702—1703 рр.) . 114

Бапуіепко О., Копопепко V. Маїіопаї Есіисаїіоп іп а Сопіехї
о£ Рге8егуіп§ Ібепіііу о£ 4е\уівЬ Соттипіііев о£ РосШІіа . 132

МЕТОДОЛОГІЯ.

ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО

Куций І. ( Тернопіль ). Образи Сходу й Заходу в українській

історіографії: між реальним та уявним простором . 144

Романова О. Становлення музейної єгиптології України: лист
С.В.Доніча до П.П. Курінного . 161

Український історичний журнал. - 2019. - №2

ДИСКУСІЇ

Корнат М. ( Варшава , Польща). Від війни між імперіями до
геополітичної революції у Центрально-Східній Європі . 172

ПУБЛІКАЦІЇ

Гадяцьке продовження «Літопису Грабянки» з 1758 р. ( вступ¬
на стаття й публікація Д.Вирського) . 189

РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ

Реєнт О., Сердюк О. Торговельний баланс України на початку

XX ст. ( АЖлимов , Старобільськ) . 203

Мальшина К. Тернистий шлях словенського державотворення

(1918-1941) ( М.Станчев , Харків) . 208

Калакура Я. Методологія історіографічного дослідження
( В.Масненко , Черкаси) . 212

ХРОНІКА

Масненко В. {Черкаси), Тельвак В. {Дрогобич ). Міжна¬
родна наукова конференція «Спільна спадщина. Річ Посполита
Обох Народів в польській та українській історичній думці XIX—
XX ст.» . 229

ЮВІЛЕЇ

Барановська Н. {Київ), Січкаренко Г. {Переяслав-Хмель-
ницький). До 80-річчя доктора філософських наук, професора
В.Онопрієнка . 232

Надходження до бібліотеки Інституту історії України
НАНУ . 237

Український історичний журнал. - 2019. - №2

ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ

До 450 -річчя Люблінської унії

УДК 35. 073. 53 [(477. 82)+(477. 41)] 001. 361:342. 56«1569/1648»

Наталія Старченко

докторка історичних наук, старша наукова співробітниця,
відділ теорії і методики археографії та джерелознавчих наук,
Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С.Грушевського НАНУ (Київ, Україна);
наукова співробітниця (за сумісн.), сектор соціальної історії,
Інститут історії України НАНУ (Київ, Україна)
іпіегге£пит@икг.пеі

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ ЯК РЕСУРС ФОРМУВАННЯ
КОНЦЕПТУ ПОЛІТИЧНОГО «НАРОДУ РУСЬКОГО» (1569-1648 рр.)*

Проаналізовано, як привілеї, надані Волинському, Київському та Брацлавсько-
му воєводствам на Люблінському сеймі 1569 р., прислужилися формуванню у
шляхти цих теренів уявлень про себе як про політичний «народ руський» -
третього члена Речі Посполитої. Стаття складається із трьох основних
блоків. У першому увагу зосереджено на центральному, як видасться, питанні
дискусій на Люблінському сеймі з приводу приєднання українських (руських)
воєводств до Корони Польської. Волинська шляхта, котра виявилася у фарва¬
тері сеймової боротьби, розглядала цей акт як приєднання зі своїми правами,
що мали бути ґарантовані присягою короля, сенату, шляхетських послів. Та¬
кий варіант передбачав суб’єктність української шляхти та претензії її на
паритетність у перемовинах із «коронярами». Натомість представники Ко¬
рони вважали, що ці території мають бути повернуті до її складу як питома
частина, а руська шляхта таким чином долучиться до прав, що ними володі¬
ла коронна, одноосібно присягнувши королю та Короні. У підсумку волиняни
в обмін на відмову від своїх вимог - взаємної присяги коронних представників
на підтвердження їхніх прав - отримали можливість самим скласти текст
привілею, що включав їхні права, які король мав Гарантувати своєю присягою.
Очевидно, що текст, запропонований волинянами, був відредагований іншою
стороною - членами спеціально створеної для цього комісії, звідси й певні су¬
перечності на рівні риторики. Цей незбіг очікувань сторін щодо об’єднання

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

(приєднання «з правами» чи «до прав») буде зафіксовано й у претензіях волинян
по унії. Аналізується судова практика Волині, яка демонструє увагу шляхти
до чіткого дотриманням двох пунктів привілеїв: використання руської мови
у судочинстві й адміністрації та II Литовського статуту як «свого» права
для Волинського, Київського, Брацлавського воєводств. Видається, що саме су¬
дове повсякдення виявилося тією сферою, де, починаючи від Люблінської унії,
мало чи не щодень українська шляхта відточувала аргументи на захист своїх
прав і своєї території, відповідно до уявлення про себе як окремий політич¬
ний «народ». Ці доводи сповна будуть використані в релігійній полеміці щодо
Берестейської унії 1596 р. Аналізується, як люблінські привілеї в полемічних
текстах Мартіна Броневського, Захарії Копистенського та Мелетія Смо-
трицького прислужилися конструюванню територіально-правової концепції
«руського народу » (що проживає на певній території й мас власні права), яка
складе поважну конкуренцію конфесійній моделі (руський народ як народ пра¬
вославний). Водночас ця концепція буде озвучена українською шляхтою на по¬
літичній сцені в 1620-1640-х рр. Завдяки опертю на люблінські привілеї як
підстави суб’єктності українських воєводств автори релігійних трактатів
та шляхетські парламентарі вироблять на середину XVII ст. уявлення про
руський народ як про третього члена Речі Посполитої, паритетного полякам
і литвинам. Насамкінець пропонуються деякі міркування щодо перспектив
українського історієписання.

Ключові слова: Річ Посполита, Велике князівство Литовське, Корона Поль¬
ська, Люблінська унія, сейм, шляхта, привілей, право, суд, полемічна літера¬
тура, Берестейська унія.

Пошуки витоків ідеї руського народу як третього члена Речі Посполитої,
що постане під час дискусій над Гадяцькою угодою 1658 р. й Великим
князівством Руським, неминуче повертають дослідника до «початку» істо¬
рії — багатоликої Люблінської унії. Вона, трансформувавши персональну
унію між Великим князівством Литовським і Короною Польською у спіль¬
ну державу Річ Посполиту Двох Народів, стала для українських теренів
новою точкою відліку та сильним поштовхом у формуванні шляхтою сво¬
єї окремої від литвинів і поляків1 «руської» ідентичності. Перебіг подій
Люблінського сейму 1569 р. детально прописано2, тож я зупинюся лише
на тих його моментах, які демонструють рівень самосвідомості волинських
князів і шляхти та задають дещо інший модус для аналізу подальшої істо¬
рії українських земель у складі Польського королівства. Як видається, вони
до сьогодні недооцінені досить великою та різноманітною у своїх підходах

1 «Литвинами» й «поляками» називали мешканців, відповідно, Великого князівства
Литовського та Корони Польської незалежно від етнічного походження. На означення
Волинського, Київського, Брацлавського воєводств та їх населення вживатиму прикметники
«руські»/«українські», що є в даному випадку технічним терміном.

2 Грушевський М. Історія України-Руси.-Т.ІУ.-К., 1993. -С. 386-41 7; Наїескі О. Рггуїдсгепіе
Росіїавіа, \¥оїупіа і Кі.]0\У82С2у2пу сіо Когопу V гоки 1569. - Кгакб\¥, 1915; Літвін Г. Київщина,
Волинь і Брацлавщина у 1569 р.: Між унією та інкорпорацією // Його ж. З народу руського:
Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648) / Пер. із йол. - К., 2016. - С. 414-436.

* Моя велика вдячність Є.Сакал та А.Шпірту за допомогу з літературою під час роботи над цією
статтею.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

історіографією3. Передусім аналізуватиму, як люблінські привілеї, надані
«Волинській землі» (Волинське і Брацлавське воєводства) й «Київському
князівству»4 *, стали важливим ресурсом для формування у шляхти прилу¬
чених до Корони українських теренів уявлень про себе як про політичний
народ — третього члена Речі Посполитої®. Для дослідження реакції укра¬
їнської шляхти на Люблінський сейм і його наслідки для мешканців русь¬
ких воєводств я скористалася матеріалом волинських судових книг, адже
саме вони демонструють, за яких обставин у судовому повсякденні «прига¬
дували» отримані привілеї. Цей матеріал практично не використовувався
в історіографії, адже його пошуки пов’язані з копітким переглядом запи¬
сів судових процесів, під час яких сторони або їхні адвокати апелювали
до люблінських привілеїв (на жаль, подібні матеріали для Київського і
Брацлавського воєводств не збереглися). Важливим джерелом стала також
полеміка між прихильниками та супротивниками Берестейської унії після
1596 р. її значення для формування уявлень про руський народ було заува¬
жене й частково проаналізоване дослідниками, а проте їхній висновок про
переважно конфесійний характер поняття «руський народ» потребує сер¬
йозної корекції з уведенням до аналізу ще одного параметра — люблінських
привілеїв. Саме «власне право», отримане/підтверджене на Люблінському
сеймі, у контексті леґалістичного мислення ранньомодерної людини6 — важ¬
лива складова конструювання православними авторами концепції «русько¬
го народу» як політичного народу Речі Посполитої (паритетного полякам і
литвинам), що мешкає на власній території й «сидить» під «своїм» правом.
Велике питання — чи були ці автори конструкторами, а чи лише відповідно
оформили шляхетські уявлення — потребує прискіпливішого дослідження.
Однак цілком можливо, що підвалини для територіально-правової моде¬
лі «руського народу», яка оформилася в полемічних наративах і водночас
озвучувалася українською шляхтою на політичній сцені 1620— 1630-х рр.,
було закладено впродовж перших трьох десятиліть по Люблінській унії.
Ці та інші питання, які розглядатимуться (частково артикулюватимуться)
нижче, мають спонукати вітчизняних дослідників до ширших рефлексій

3 Див., напр., огляди історіографії з приводу Люблінської унії: Яковенко Н. Скільки
істориків — стільки уній (з нагоди 440-ліття Люблінської унії) // Український гуманітарний
огляд. -Вип.14. - К., 2009. - С.9-42; Білоус Н. Люблінська унія 1569 р.: історіографічні погляди
та інтерпретації (до 440-річчя Люблінської унії) // Український історичний журнал. — 2010. —
№1. - С. 65-83.

4 Такі формулювання вживалися у привілеях, хоч на той час ці адміністративно-

територіальні одиниці існували як Київське й Волинське воєводства.

6 Див. таку спробу: Вогг^скі Цпіа ІиЬеІзка іако сгуппік кв2Іа1іо\уапіа зф икгаіпзкіеі
8\¥Іаск>тозсі пагосІо\¥е) // Цпіа ІиЬеІзка і ігасіусіе іпіедгасуіпе V? Еигоріе бгосПцдуо-ЇУзсїюсІпіеі. -
ЬиЬІіп, 1999. — 8.60—83. Однак у цьому разі Йдеться радше про історіографічний огляд, аніж
про дослідження. Натомість ця тема, хоч і не спеціально, так чи інакше зринає в розвідках
Н. Яковенко, присвячених різним аспектам складання ідентичності руських князів і шляхти
(див.: Яковенко Н. Дзеркала ідентичності: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні
XVI - початку XVIII ст. - К., 2012. - С.16, 378-380).

6 Про важливість права для тогочасної політичної думки Речі Посполитої як засадничого
елементу мислення про державу, суспільство, стосунків між особою і спільнотою,
міжперсональних взаємин див.: Сггеікоюіак-Кгюаюісг А. Бузкигз роїііусгпу КгесгурозроІііЦ
ОЬо^а Магос16\¥. - Тогип, 2018. - 8.77-137.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

над історією української шляхти як політичного суб’єкта в Речі Посполитій,
відповідно й над способами писання про українську Річ Посполиту.

У рамках ґранд-наративу М.Грушевського та в тих його модифікаціях, що
існують на сьогодні в українській історіографії, Люблінська унія — це «чорна»
дата, що відкрила браму на українські терени для польського панування
в усіх сферах. Певними захисними бар’єрами перед домінуванням «коро-
нярів» стали умови Люблінської унії, однак вони, за М.Грушевським, були
швидко зламані, зокрема й через інтенсивну полонізацію та покатоличен¬
ня руської-української шляхти. Уважається, що руська еліта — князі і шлях¬
та — згаяли свій шанс на Люблінському сеймі ввійти в новопосталу державу
рівноправним її членом: вони його «проспали» чи не помітили7, задовольнив¬
шись мало не подарованими привілеями як платою за лояльність. Водночас
Я. Пе ленський, котрий активно дотримувався цієї думки та акцентував увагу
на мінімалізмі люблінських надань, зауважив, що українські князі та шлях¬
та не могли претендувати на більше, адже не мали у складі Великого князів¬
ства Литовського бодай якоїсь автономії. Брак претензій князів і шляхти на
повноправне членство в Речі Посполитій, як зауважує історик, демонструє
не стільки низький рівень їхньої політичної активності чи самосвідомості,
скільки специфіку правової ситуації8.

Суттєві зміни в підходах до Люблінської унії можна зауважити у стат¬
тях, що з’явилися на момент 440-ї річниці цієї події. Зокрема Н.Яковенко
свій тематичний огляд української та польської історіографії підсумовує
спостереженням: нові студії увиразнюють присутність у Речі Посполитій
«третього члена» з власного позицію, часто відмінною від решти мешкан¬
ців Республіки9. Власне, це увиразнення в межах української історіографії
передусім завдячує і проблематизацією, і дослідженням багатьох її аспек¬
тів самій Н.Яковенко10. Зміни, що стосувалися безпосередньо аналізу унії,
чи не найяскравіше представлено у працях Г. Литвина й Т.Кемпи. Перший,
детально аналізуючи перебіг приєднання до Корони Польської україн¬
ських воєводств на Люблінському сеймі, уперше в історіографії говорить про

7 Для Н.Яковенко важливо було «десакралізувати» цю дату через антропологізацію історії,
ураховуючи той факт, що для ранньомодерної людини зв’язок із державою значною мірою
мислився як зв’язок із володарем, спільним для ВКЛ та Корони. Тож, на думку дослідниці,
Люблінська унія практично не була помічена її сучасниками. Вона зауважує, що на самому
сеймі послам від шляхти «випало зіграти роль радше пасивного спостерігача, ніж активного
учасника з вирішальним голосом. [...] Зокрема, шляхетські посли на Люблінському сеймі
взагалі мовчали, передавши слово князям», а ті висували мінімальні вимоги (див.: Яковенко Н.
Нариси історії середньовічної та ранньомодерної України / Вид. 2-ге, перероб. та розшир. — К.,
2005. - С. 200-202).

8 Реіепвкі Л. Іпкогрогафа икгаіпвкісЬ гіет <1а\упеі Низі сіо Когопу у/ 1569 гоки: Меоіоща і
коггузсі - ргоЬа по\уедо зродгепіа // Рггедіцсі Нізіогусгпу. - Т.65. - 2.2. - 1974. - 8.243-262.

9 Яковенко Н. Скільки істориків — стільки уній (з нагоди 440-ліття Люблінської унії)... — С.35.

10 Див., напр., спільну працю Н.Яковенко й Т.Хинчевської-Геннель, підрозділ якої
безпосередньо стосується формування уявлень про руський народ як про третього члена
Речі Посполитої в першій половині XVII ст., спровокованого, зокрема, полемікою навколо
Берестейської унії: СНупсгешвка-НеппеІ Т., Лакоиіепко N. ЗроІесгепзВуо - геїіща - киїїига //
Мщсігу зоЬц: Вгкісе Ьізіогусгпе роїзко-икгаііізкіе. - БиЬІіп, 2000. - 8.111-151. Див. також:
Лакохюепко N. Низ іако іггесі сгіоп Кгесгурозроіііеі ОЬо]§а №гос16\¥ у/ тузіі икгаіпзкіеі І роїо^уу
XVII \¥Іеки // Ипіа ІиЬеІзка і Набуде іпіе£гасуіпе... - 8.79-83.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

високу суб’ектність волинських князів і шляхти, котрі запропонували себе
як повноправного партнера в перемовинах. Дослідник звернув увагу, що у
привілеях Волинській землі та Київському князівству не стільки йшлося
про «інкорпорацію», скільки про права шляхти цих теренів, відповідно при¬
вілеї нагадують радше суспільну угоду двох відносно рівноправних сторін,
аніж акт приєднання. Як зауважує Г. Литвин, рівень партнерства україн¬
ських земель щодо Польського королівства був, поза сумнівом, дещо іншим,
аніж у Великого князівства Литовського, яке мало статус члена федерації.
А проте регіональна автономія українським воєводствам була ґарантована11.
Т.Кемпа, який розпочав свої дослідження задовго до ювілейної дати, гово¬
рить про потребу відмовитися від підходів, де позиція волинських князів і
шляхти сприймається винятково як підпорядкована інтенціям двох голо¬
вних гравців — коронярів і литовської еліти. Він наголошує на власній пози¬
ції української сторони та її ключовій ролі в постанні Речі Посполитої, адже
за солідарних її дій із литовською елітою та жорсткої відмови від входження
до Корони наслідки Люблінського сейму могли бути іншими. Натомість по¬
зиція волинян, що ґрунтувалася на розумінні своєї окремішності у Великому
князівстві й вигодах від входження до Корони, вибила з рук литвинів карти
для можливих торгів. Т.Кемпа детально зупиняється на причинах, які штов¬
хали князів і шляхту українських теренів до об’єднання з королівством: вони
тривалий час були відтиснуті від ключових позицій у Литві і як православні
(за умовами Городельської унії), і як мешканці далекої провінції, обмежені
в наданнях урядів, нерухомості переважно своєю територією. Звичайно, тра¬
плялися унікальні ситуації, як тримання православним князем Костянтином
Івановичем Острозьким урядів гетьмана, віленського каштеляна, троцького
воєводи, однак великий князь під тиском литвинів окремо застеріг, що воє¬
водство князеві надавалося як виняток. Входження до Корони натомість за¬
безпечувало українським князям і шляхті нові можливості — участь на рівних
із представниками інших воєводств у політичному житті країни та збільшен¬
ня потенціалу для кар’єрних і майнових очікувань12. Остаточна ліквідація
Сиґізмундом Авґустом обмежень для православних у Литві привілеями 1563

11 Літвін, Г. Київщина, Волинь і Брацлавщина у 1569 р. ... — С.431.

12 Тим більше, що матримоніальні пов’язання найвпливовішого на Волині князівського
роду Острозьких на той час уже сягнули Корони: князь Ілля Острозький був одружений із
Беатою Костелецькою, а його брат Василь- Костянтин — із Софією Тарновською. Про стосунок
князів Острозьких до унії див.: Кетра Т. Кпіагіомче Озіго^зсу «гоЬес ісіеі ітіі роїзкоТііемгзкіеі \у
XVI «чеки // Велика Волинь: Острогіана в Україні і Європі: Матеріали міжнародного наукового
симпозіуму 29-30 червня 2001 р. - Т.23. - Старокостянтинів, 2001. - С. 12-23. Про позицію
руських князів і шляхти в переддень і під час унійного сейму див.: Кетра Т. Мащіаіегіа гизка
«гоЬес ипіі ІиЬеІзкіеі (1569) // Віаіогизкіе 2ез2уЬу Нізіогусгпе. - Т.16. - 2001. - 8.5-25; Мет.
Кизіпі «гоЬес ипіі ІиЬеІзкіеі: Сгу гизсу тогпі і згІасЬіа сЬсіеІі зсізіеізгедо роїцсгепіа 2 Роїзкц
«г 1569 гоки. - Ипіа ІиЬеІзка. Ипіа еигореізка. - ЬиЬІіп, 2010. - 8.83-94; Мет. МогпомТасІгВто
і згІасЬіа икгаііізка «гоЬес ипіі ІиЬеІзкіеі (1569) // ЬіиЬІіпо ипца: ісіеіа іг іоз і^зііпитаз / Ипіа
ІиЬеІзка: ісіеа і ]еі копіупиафа. - Уііпіиз, 2011. - 8.172-187; Кемпа Т. Волиняни і Люблінська
унія 1569 року // Студії і матеріали з історії Волині. - Кременець, 2012. - С. 240-265. Ширше про
становище українських земель у Речі Посполитій див.: Кетра Т. 2іетіе гизкіе іпкогрого«гапе
сіо Когопу «г 1569 гоки - оЬг^Ьпозсі рга«чіоизіго;іо«ге і розіа«гу згІасМу икгаіпзкіе] (гизкіеі) сіо
ро!о«гу XVII «чеки // Кгесгрозроіііа ХУІ-ХУІІІ «чеки: Рапзімго сгу «гзроіпоіа. - Тогип,
2007.-8.129-148.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

і 1568 рр. в переддень Люблінського сейму 1569 р. була яскравою демонстра¬
цією цих авансів і мала збільшити, як зауважував Ю. Бардах, ряди симпати¬
нів унії серед руської шляхти13.

Люблінський сейм як незбіг очікувань:
волинська «пристойна спілка» уегзиз коронна «реституція»

Тож зупинімося на кількох подіях весни 1569 р. Нагадаю, що в ніч
на 1 березня представники Великого князівства Литовського покинули
Люблінський сейм на знак протесту проти намагань коронярів позбавити
Литву ознак суверенності. їхній приклад наслідували й волиняни, щоправда
дехто без зайвого поспіху14. У відповідь на сеймі прозвучала пропозиція ви¬
лучити Волинь (Волинське, Брацлавське воєводства) та Підляшшя зі складу
ВКЛ і приєднати їх до Корони. 5 березня король видав інкорпораційні при¬
вілеї. Інформацію про це було надіслано волинянам у вигляді королівського
універсалу, яким князям та представникам шляхти наказувалося прибути
на сейм для складання присяги на вірність королю й державі. Однак воли¬
няни до Любліна не квапилися, почергово надсилаючи листи з відомостями
про наглу хворобу, що спіткала чи не всіх без винятку регіональних достой¬
ників. 29 березня на своєму зібранні волиняни уклали петицію до короля,
в якій заявляли, що загалом раді «пристойному сполку» з Короною, однак
для них неприйнятний у цій справі примус — декрет чи наказ, адже вони
люди вільні, рівні у правах із коронною «братією». Волиняни пропонували
зібрати окремий сейм на кордоні свого воєводства й Польського королівства,
де могли б обговорити умови унії. Позицію волинян К. Мазур потрактував
як таку, що перебувала у фарватері литовської політики й була спровоко¬
вана тиском на них литвинів із метою затягнути час15. На користь такого
пояснення свідчать кілька листів, якими представники литовської еліти об¬
мінялися між собою та з деякими волинськими князями. Волиняни на по-
зір виявляли готовність координувати свої дії з литвинами та запевняли їх
у своїй лояльності. Утім навряд чи можна напевно розраховувати у цій си¬
туації на щирість гравців. Т.Кемпа зазначає, що декларована солідарність
волинян дисонувала з подальшими подіями — неочікуваною для литвинів
поступливістю позірних союзників у питанні унії по прибутті їх до Любліна в
кінці травня16. Звернімо увагу на фраґмент листа литовського земського під¬
скарбія Миколая Нарушевича до віленського воєводи Миколая Радзивілла
Рудого від 11 червня 1569 р., уже після включення до Корони Польської
Київського воєводства, де він із гіркотою мав констатувати: «Підляшани, без
найменшого сумніву, самі прагнули того одірвання, але і по панах волин¬
цях теж бачу, що [вони], не відчуваючи на собі великого тиску, самі до того

13 ВагЛаск Л. Осі акіи \¥ Кге\¥Іе сіо 2аг^сгепіа \¥гаіетпе£0 ОЬоі^а Кагос16\у (1385-1791) //
Цпіа ЬиЬеізка і ігасіусіе іпїедгасуіпе... - 8.18.

14 Скажімо, ще на тиждень затримався в Любліні князь Костянтин Острозький.

16 Магиг К. №егпапа реіусіа згіасіїіу \уоіупзкіеі сіо кгоіа \у сіоЬіе звіти ІиЬеізкіедо 1569 г. //
Соціум: Альманах соціальної історії. - Вип.2. - К., 2003. - С.50.

16 Кетра Т. Кизіпі \уоЬес ипіі ІиЬеізкіеі . . . - 8.84, 93.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

поспішили». Більше того, як зауважував підскарбій, саме вони виступали
ініціаторами відмежування від ВКЛ Бреста й Пінська аж по річку Ясельду17.

У цьому контексті логічно інтерпретувати петицію як вияв суб’єктності
волинської шляхти. Вона не заперечувала проти входження до складу
Корони, однак розглядала цей акт не як «інкорпорацію», а як унію, зокрема
й на власних умовах, запропонувавши себе як рівноправного самостійного
партнера в перемовинах.

Волинські князі та шляхта, прибувши наприкінці травня, після тривало¬
го зволікання, до Любліна, у відповідь на вимогу присягати на вірність коро¬
лю й Короні висунули свої побажання. Спочатку посли від шляхти 23 травня
«домовлялися — якщо мають присягати, аби також корона їм присягла»18,
а наступного дня і князі погоджувалися присягати лише в тому випадку,
якщо їм складуть присягу навзаєм король, пани-рада (сенат) і коронне ри¬
царство, тобто всі репрезентанти Польського королівства. За такою схемою
1 липня відбулося присягання представників Корони й Великого князів¬
ства Литовського, тож чи не може ця вимога вказувати на розуміння волин¬
ськими князями і шляхтою входження до Корони як партнерського союзу?
Чим були в такому разі унійні привілеї для української шляхти: мінімумом,
отриманим із ласки, а чи компромісом поміж їхніми вимогами та позицією
короля, коронних сенаторів і послів?

Коронний варіант передбачав приєднання Волині як акт реституції — по¬
вернення територій, що віддавна належали Польському королівству й були
певний час від нього відірвані19. Ось таке пояснення прозвучало у відповідь
на вимогу волинян взаємної присяги від короля та Корони. Волинська
шляхта отримувала в результаті свого «повернення» ті права, якими ко¬
ристувалася їхня коронна «братія» як рівні з рівними. Ці права та свободи
вже було підтверджено присягою короля, а коронна шляхта, своєю чергою,
присягла на вірність йому й королівству. Тож українська шляхта, долучаю¬
чись до Корони, мала поклястися у вірності її репрезентантам, отримуючи

17 Ширше цитата звучить так: «[...] о Росіїавгапу піс піе суціріцс, ге ваті 1е£0 рга^пеїі
осіетапіа, аііе у ро рапасЬ ЇУоІупсасЬ їовг даісіг^, ге іевг їак суіеікіедо £\таіїи па вф піе тіеіі,
аііе віу ваші ровріевгуїі сіо їедо. Лаковг і іегаг: іпвїідаїогода суфквгуск піе тавг рггесідако Ьіїсуіе,
іако рапосуіе \Уоїупсу, скосіавг впас піе \¥8гув1;су (Ьо у Вггевс Ьііе\¥вкі ^вгувіек у Ріпвк іакге
аге ро гіавіоїсі^ ггек^ осі^гапісгаіц сіо Согопу)? А г^іавгсга рап Вокіеі, кіоге£0 рапосуіе Роїіасу,
сііа суіеікіеі суіасіотовсі ггесгу, сгопікц госуц» (див.: Археографический сборник документов,
относящихся к истории Северо-Заиадной Руси. - Т.7. - Вильно, 1870. - С.44).

18 Дневник Люблинского сейма 1569 года: Соединение Великого княжества Литовского с
Королевством Польским / Изд. О.Коялович. - Санкт-Петербург, 1896. - С.377 («сІота\¥Іа1у, - £<іі
тауц рггівуасіг, аЬу Йіуг коггопа опіт рггівіе^іа»). У підсумку того дня представники волинської
шляхти присягнули. Серед них були: луцький земський суддя Гаврило Бокій (людина великих
знань, якого називали «Хронікою»), господарський маршалок і володимирський городничий
Василь Загоровський, володимирський земський суддя й активний учасник у майбутньому
політичного життя волинян Богдан Костюшкович-Хоболтовський, луцький ключник,
знаний парламентар під час перших безкоролів’їв і майбутній луцький староста Олександр
Жоравницький, представники двох дрібніших князівських родин — Якуб Воронецький
(зі Збаража) та Остафій Сокольський.

19 Там же. - С.378 («Йю рггівіо га вргасуіесіїісуут сіесгеіет іе£0 кго1іе\¥вкіеі товсгі, ге сугосгусг
гасгії, сго Ьуіо гсіастоа когоппедо»).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

ґарантований, спільний для всіх, набір «свобод і вольностей»20. Як додав мар-
шалок Посольської ізби від імені послів, наголошуючи на рівності обох сторін
та прагненні коронярів до братерства: «Просимо, аби ваша милість не від¬
мовлялися чинити згідно з повинністю своєю, адже сталося те за справедли¬
вим декретом його королівської милості, який вирішив повернути, що здавна
було коронним»21.

Однак волинська шляхта мала власне уявлення про акт приєднання.
Звичайно, можна припустити, що, вимагаючи від короля й Корони прися¬
ги, волиняни лише хотіли ґарантувати собі «участь у всіх свободах і правах
коронної шляхти»22, як і підляшани, котрі перед тим теж вимагали присяги
від Корони. Однак події 24 травня підважують цю тезу. Того дня про ви¬
могу взаємної присяги заявила волинська еліта-князі — воєвода волинський
Олександр Чарторийський, староста луцький, брацлавський і вінницький
Богуш Корецький, київський воєвода, волинський маршалок і володимир-
ський староста Костянтин Острозький, Костянтин Вишневецький. Спочатку
князь Корецький наголосив у своєму виступі на договірному характері при¬
єднання: важливо, аби присягали не лише ті, хто приєднується, а й «той при¬
сягав, хто кого до себе бере»23. Далі князь Костянтин Вишневецький нагадав
королю, що стосунки його предків укладалися з предками волинян згідно з
правом, відповідно й нинішній монарх мав чинити так, щоб ні у чому не було
порушено їхні вольності. Вишневецький заявляв: «Приєднуємося як люди
вільні, аби не були в почтивості своїй шляхетській принижені, адже ми є на¬
род такий почтивий, що жодному народові не поступимося, і чуємося в тому
шляхетстві рівними кожному народові»24. Отже волинський воєвода окрес¬
лив суб’ектність спільноти, що її він репрезентував, як окремого народу зі
своїми власними «вольностями»-правами, а не частини, що поверталася до
цілого.

Г. Литвин задасться доречним питанням: який же народ мав на ува¬
зі князь? І відповідає: очевидно, «руський». Однак, на його думку, поняття

20 Там же. - С.377 («пат піероїггеЬ їЬедо, аЬузту \¥азгто8С2Іот рггізіедасг тіеіу, аЬо\¥Іет
\¥аз2то5С2Іоте Ьіеггету па рггузіеду па з\те, кіогезті рггізіедіу когопуе, уг муазгтозсгіому, уако
Ьгасгуц, сїо ллгзіккісії теоіпозсгі зтсЬ Ьіеггеті; пуесЬсгету тіесг пусг \уіесгеі пасі даазгтозсгіода;
рггеііюг пат іЬедо піероїггеЬа, Ьо \узіїкіедо зсгепзсгуа \уезро1ек г ^азгтозсгіаті игу\уасг
Ьесігіету, піезсг^зсгіа — їакге, уаког Ьгасгуц, а сгіопкі уиг когоппіті»).

21 Там же. - С.378 («га\¥гсіі го\упі г го\упедо зіе \¥езе1і, а ту зоЬіе \уаз2то5С2Іо\¥ г а гсттае
Ьісг ще \узет гочупеті гогитіету: рггеіЬо їЬуг г даазгтозсгіатуі Ьгаїегзі\уа ргадпіеті.
Ргозіту, аЬузсгіе зіе муазгтозсгіе 2 ротеіппозсгу з\геу сгупусг піе\уута\¥уаіу, дсіуг іЬо рггізіо га
зрга\¥Іес11і\уут сіесгеіет іедо кго1іе\узкіеі тозсгі, ге дагосгусг гасгії, сго Ьуіо гсіа\¥па когоппедо»).

22 Наїескі О. Рггуіцсгепіе Росіїазіа, \Уоіупіа і Кцо^згсгугпу сїо Когопу... - 8.160.

23 Дневник Люблинского сейма 1569 года... — С.381. Князь Корецький відповів: «(Міг іо
\гоіа «газзеі кгоіе\¥зкіеі тозсгі, аЬізті рггузіеде сгіпііі, іесіі ргозіті, аЬі іег пат рггузіеда Ьііа
исгіпіопа осі \уаззеі кгоіе\узкіеі тозсгі у осі гасі когоппісЬ у осі гісгегзКуа, дсііг іо іезі зіизпа
ггесг - кіо коти рггізіеда, а сїо кодо рггузіаіе, аЬі іеп рггізіаді, сго до сїо зіЬіе Ьіегге». Він також
пояснив зволікання волинян із приїздом на сейм тим, що надісланий до них королівський
лист було скріплено печаткою Корони, чого ніколи не бувало (цей арґумент став аналогічним
раніше висловленому в березневій петиції волинської шляхти).

24 Там же. - С. 381-382 («Іг рггізіаіеті ііисігіе \уо1пі, з\тоЬосІпі, аЬізті піе Ьііі щ гасгпозсгіасії
з\¥Ісіі зіасЬесгкісІї ипігепі, дсіігезті іезі пагосі їак роїсгті, іако гасіпети пагосІо\¥І па з\¥Іесгіе
парггосі пусг піесіаті, у сгиіеті зіе щ їіт, гезті кагсіети пагосІо\уі зцго\упі зііасіїесгі^ет»).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

«русь» і «руський» надто розмиті для того, щоб можна було говорити про
опертя «руської національної програми» Вишневецького на певну терито¬
рію чи етнічну спільноту. Зайве полемізувати з тезою про багатоаспектність
поняття «русь» для останньої третини XVI ст., яке залишалося таким і для
першої половини XVII ст., позначаючи, скажімо, сукупність православних
у рамках Київської митрополії, себто в Короні та ВКЛ, а водночас спільно¬
ту трьох (а з появою Чернігівського воєводства — чотирьох) українських воє¬
водств, чия суб’ектність виразно оприявнена на 1630— 1640-ві рр. Тож чи не
потрапляємо ми в лінґвістичну пастку, ототожнюючи розмитість означника
з розмитістю/браком власної ідентичності в етнічних спільнот, що назагал
називали себе «русинами»? Чи багатоаспектність поняття «руський народ»
може напевно свідчити про те, що етнічні українці не відділяли себе від ет¬
нічних білорусів? Листування представників литовської еліти між собою й
окремими волинськими князями під час унійних перегонів фіксує розумін¬
ня руською шляхтою єдності Київщини, Волині та Брацлавщини, а, можли¬
во, і ширших етнічних теренів. Про належність до цієї спільноти заявила й
шляхта Берестейського воєводства, для якої страх розірватися із «братією»
інкорпорованих воєводств виявився сильнішим за можливе прощання з «ой-
чизною» — Великим князівством Литовським25. Н.Яковенко, аналізуючи тво¬
рення панегіричної та геральдичної традиції князів і шляхти українських
теренів від 1570-х рр., зазначає, що в їхній ментальній географії за межами
«свого» простору як політичної цілості «абсолютно і безальтернативно» зали¬
шалися російські й білоруські терени26.

Утім князь Вишневецький не конче мав готову та вичерпну відповідь
на питання, задане істориком, однак можемо констатувати існування вуж¬
чої спільноти «своїх» — волинян, брацлав’ян і киян, засвідчене дискусія¬
ми й подіями навколо Люблінської унії27. В осерді прокресленої території,
чиї шляхетні обивателі надалі активно формуватимуть цю єдність, пере¬
буватиме Волинське воєводство, зокрема і як «вітчизна» кількох десятків
князівських родів. Характерно, що волиняни, клопочучись про приєднання
Київського воєводства до Корони, твердили про належність Києва саме до

26 Див., напр., про ширші претензії волинян на Берестя й Пінщину: Літвін, Г. Київщина,
Волинь і Брацлавщина у 1569 р. ... — С.427.

26 Про окреслення території української «Русі», що обіймала руські воєводства Корони «від
Києва до Львова», див.: Яковенко Н. Внесок геральдики у творення «території з історією»:
геральдичні легенди волинської, київської і брацлавської шляхти кінця XVI — середини
XVII ст. // її ж. Дзеркала ідентичності: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI —
початку XVIII ст. - К., 2012. - С.175; Її ж. Топос «з’єднаних народів» у панегіриках князям
Острозьким і Заславським (біля витоків української ідентичності) // її ж. Паралельний світ:
Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХУІ-ХУІІ ст. - К., 2002. - С. 250-251. Авторка
зазначає, що її дослідження «переконливо заперечує поширену серед істориків думку, нібито
сприйняття “Русі” як суцільного українсько-білоруського масиву розщепилося на Україну й
Білорусію лише під час/внаслідок Хмельниччини» (див.: Там само. — С.250).

27 Характерно, що шляхетні мешканці новоприєднаної коронної «русі» по Люблінській унії
надійно «забудуть» про свою недавню «милу ойчизну», усіляко виявляючи вірність посталій
Речі Посполитій уже за три роки по унії, у часи двох перших безкоролів’їв. Див.: Ьиіеиіісг Н.
Опіе\уо\¥ о ипі<2 сіщ* сіаівгу: Віозипкі роІ8ко-1ііе\¥зкіе ІаіасЬ 1569-1588. - \Уаг8га\уа, 2002. -
8.162, 202.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

Волині, а не до Русі, під якою у цьому випадку розумілися руські землі
ВКЛ28.

Власне, є ще одне питання, відповідь на яке поки що лежить у сфері гі¬
потез, однак принаймні сформулювати його варто: про які права «почтивого
народу» говорив князь Вишневецький у своїй промові? Претензії волинян на
паритетність із Короною як окремого народу (чи частини народу) з власними
правами, озвучені під час дебатів про унію, відкривають для істориків зво¬
ротну перспективу — потребу у скрупульозному дослідженні становища укра¬
їнських земель у складі ВКЛ та факторів, що могли сприяти формуванню у
князів і шляхти цих теренів уявлення про свою окремішність29. Можливо,
варто детальніше придивитися до шляхетських прохань, звернених до коро¬
ля в останні десятиліття перед Люблінським сеймом 1569 р. Чи не є, бува,
підтвердження великим князем у 1547 р. Волинського земського привілею,
який до запровадження І Литовського статуту 1529 р. (загальнодержавно¬
го кодексу) реґулював правові стосунки у Волинській землі, яскравим фак¬
том важливості для волинян «свого» права, відмінного від решти територій
ВКЛ?30 Особливо у ситуації, коли це право вже перетворилося на символ.

Автор щоденника Люблінського сейму, цитуючи промову князя Виш-
невецького, перерахував ті «вольності», збереженням яких переймалися
волиняни (а чи волинські князі) — передусім права князів як еліти, непоруш¬
ність руської церкви та свободи совісті її вірних, недоторканність власниць¬
ких прав шляхти на нерухомість, тобто вилучення шляхетних обивателів
Волинської землі з-під екзекуції маєтків. Назагал вимог набиралося неба¬
гато, як констатують історики. Особливо порівняно з унійними привілеями,
що прокреслили автономні «кордони» для трьох «інкорпорованих» воєводств,
задекларувавши незмінність території, збереження в недоторканності пра¬
ва — II Литовського статуту, до якого могла вносити зміни лише місцева
шляхта за погодженням із королем, руську мову як мову суду й адміністра¬
ції, рівність православної релігії з католицькою та заборону силоміць пере¬
водити її вірних в іншу конфесію, надання королем земських урядів лише
місцевій шляхті31. Утім вимог волинян могло бути й більше, адже автор
щоденника лаконічно підсумував їхні виступи: «Інші прохання подавали,

28 Археографический сборник документов... — Т.7. — С.38.

29 Перспективним видається дослідження тих актів, в яких мешканці Волині та Київщини
формулювали свої потреби. Див., напр., статтю, присвячену аналізу прохань від волинян
до великого князя напередодні Люблінського сейму: Поліщук В. Прохання представників
Волинської землі на вальних сеймах Великого князівства Литовського 1547—1568 //
Парламенцкія структур ьі уладьі у сістзме дзяржаунага кіравання Вялікага княства Літоускага
і Рзчьі Паспалітай у XV— XVIII стагоддзях: Матзрьіяльї міжнароднай навуковай канферзнцьіі. —
Мінск, 2008. — С.61— 79. Цілком імовірно, що периферійне становище українських земель та
осібність місцевої шляхти, її орієнтація на просування соціальними щаблями винятково в
межах свого регіону, сприяли формуванню в неї окремої ідентичності.

30 Любавский М. Очерк истории Литовского-Русского государства до Люблинской унии
включительно. — Москва, 1910. — С. 364— 367. Дякую Д.Ващуку, який звернув мою увагу на цей
факт.

31 ^Іитіпа Сопзіііиііопит. - Т.ІІ (1550-1609). - Уоі.1 (1550-1585). - \Уагзга\¥а,
2005. - 8.221-232.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

яких тут не писали, бо не потрібні були інші»32. Отож що саме автор уважав
неважливим для фіксації та чому? Тому, що пунктів у «князівській програ¬
мі» було більше, аніж виявилося в підсумку в інкорпораційних привілеях,
а чи волинські вимоги на сеймі звучали надто дражливо для коронних вух?
У будь-якому разі очевидно, що претензії представників Волинської землі
були більшими від зафіксованих у щоденнику Люблінського сейму.

Аналізуючи перебіг унії, варто пам’ятати, що історик, на відміну від учас¬
ників сейму, знає, чим закінчилися драматичні баталії, тож часто не заува¬
жує інших можливостей, що відійшли в небуття під тиском різних обставин,
зокрема ситуативних. Зволікання волинян із приїздом на сейм могло бути
пов’язане не з їхнім «огляданням» на литвинів, а з обережним ставленням до
непевного майбутнього, світоглядним упередженням щодо змін тогочасних
людей, які творили нову реальність, щоразу шукаючи у старовині зразки
для майбутнього. Опис сейму кінця травня 1569 р. навіть за лаконічності
автора щоденника сповнений напруги справжньої драми. Учасники подій з
обох сторін напевно не знали, чим завершиться справа унії, і ця непевність
виразно проступала в низці деталей: у паузі, яку фіксував автор, що зависла
по тому, як позиції та вимоги сторін (коронярів і волинян) було озвучено, од¬
нак жодна не погоджувалася на поступки; у нарадах короля із сенаторами
після чергових заяв із боку непоступливих русинів; у стійкості князів у спра¬
ві присяги («Ми приїхали добровільно, а не з примусу будь-кого»)33. Король
серед гамору — коли посли намагалися вмовити волинян присягнути — за¬
явив: «Дайте їм спокій, не вмовляйте їх, бо вони вільні присягати або не
присягати, не робиться тут нічого з неволі, а лише за доброю волею. Якщо
не хочуть, хай ідуть, а я вчиню згідно з правом»34. «Чинити згідно з правом»
у цій ситуації означало: спадковий володар — великий князь литовський
Сиґізмунд Авґуст — мав можливість позбавити непокірних урядів і маєт¬
ків. Зайве говорити, що це був сильний арґумент, який і поставив крапку у
справі Люблінської унії. Варто згадати, що в тексті королівського універсалу
від 25 травня, надісланого на Волинь до всіх обивателів Волинської землі,
«так рьіцерского, яко теж и местского стану», із вимогою присягнути на вір¬
ність королю й Короні, звучало попередження: хто не присягне, «именя его,
которьіе бьі мел на Вольїни, конфишковат будем». А старости або їхні заступ¬
ники були зобов’язані укласти список неприсяглих і вписати його до акто¬
вих книг, віддавши виписи комісарові, «абьісмьі оттол ведати могли, против
которьім яко непослушньїм правомь поступоват бьісми мели»35.

32 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С.382 («Лппісії ргогЬ сгіпііі, кіоге зіе їй
піеЬівзаІі, Ьо піероїггеЬпе Ьііі ігидіе»).

33 Там же. - С.384.

34 Там же. - С.385.

36 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі — ЦДІАК України). —
Ф.25. — Оп.1. — Спр.11. — Арк.252 зв. Луцька шляхта присягла 16 і 17 червня, міські урядники
і представники міщанської (на маґдебурзькому праві) єврейської, вірменської та караїмської
громад — 23 червня. Володимирські шляхтичі й міські урядники чинили присягу 16—18 червня.
Водночас значна частина шляхти не з’явилася. Можливо, була непоінформована. Адже, як
зазначено у запису про присягу, ті, хто не мав справ у місті, можуть до замку по кілька років
не з’являтися (див.: Акіа ипіі Роїзкі 2 Ьіімщ 1385-1791 / \¥ус1. В.КиіггеЬа, \У.8еткотсг. -

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

Претензії волинян на окремішність свого «почтивого народу» як цілком
паритетного коронній шляхті в Польському королівстві, які можна іденти¬
фікувати за пропозиціями, уміщеними до волинської березневої петиції, чи
настійливими вимогами взаємної присяги на підтвердження власних воль-
ностей, не мали шансів на реалізацію. І через початкові інтенції коронної
шляхти, що гарячково шукала в королівській канцелярії та в давнішій істо¬
рії підстав для твердження про споконвічну належність теренів Волинської
землі та Київського князівства до Польського королівства, і через розтягну¬
тість у часі приєднання до Корони окремих територій, де мешкав «почти-
вий народ» (Волині з Брацлавщиною й Київщини)36. Годі у цьому разі було
сподіватися на повноправне членство українських воєводств у новопосталій
Речі Посполитій, куди Корона ввійшла вже зі своїми щойно набутими, «по¬
вернутими, прищепленими, впаяними в одне єдине і нероздільне тіло» час¬
тинами37. Невипадково ця обставина — належність «Волинської, Київської та
Підляської земель [...] до Польської Корони власне і здавна ще перед почат¬
ком тієї унії» — була підкреслена в першому параграфі «Підтвердження унії
між народами польським і литовським, скінченої на Люблінському вально¬
му сеймі 1569 року», датованого 11 серпня того ж року38. На цей факт звернув
увагу своїх читачів і свідок тих подій Лукаш Ґурницкий: «[...] унія відбулася,
але не раніше, аніж король приєднав Підляшшя і Волинь до Корони»39.

А однак звернімо ще раз увагу на акт присяги, проти якої виступали
волиняни, мотивуючи свій спротив страхом обтяжити сумління кривопри-
сяжництвом. Адже, присягаючи королю та Короні, вони мали зламати по¬
передню присягу великому князеві й ВКЛ. А порушення слова, де ґарантом
виступав Бог, належало до категорії «смертних гріхів». У відповідь коронярі
запевняли волинян, що візьмуть можливу «образу сумління» своїх «братів»
на себе: згідно з тогочасними уявленнями більший гріх падав на того, із чиєї
волі вона чинилася, аніж на особу, що присягала з примусу40. Очевидно, що
Сигізмунд Авґуст як великий князь мав «зняти» присягу зі своїх підданих,
щоб вони могли присягнути йому як королю. Автор щоденника, проте, зга¬
дував про цей ритуал лише у зв’язку з присягою князя Романа Сангушка,

Кгакосу, 1932. - 8.321-324, 325-328). Джерел, що засвідчили б спротив присязі на локальному
рівні, немає. Найпізнішу зафіксовану в луцьких книгах присягу — Миколая Харленського з
дружиною, було вчинено 11 липня згідно з королівським листом, в якому монарх наказував
старості або підстарості прийняти від них присягу згідно з універсалом від 25 травня (див.:
ЦДІАК України. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.11. - Арк.324 зв. - 325).

30 Справа приєднання Київського воєводства, яку значною мірою зініціювали самі волиняни
після присяги на вірність королю й Короні, викликала на сеймі дебати та остаточно була
залагоджена після присяги князя Костянтина Острозького як київського воєводи 6 червня
1569 р.

37 Уоіитіпа Сопзііїиїіопит. - Т.ІІ. - Уоі.1. - 8.222, 228 (другий пункт інкорпораційних
привілеїв Волинській землі та Київському князівству).

38 ІЬісІ. - 8.243.

39 «Вкопсгуїа зщ ипіа, Іесг піе ріегтеї а і. кгої Росіїазге і УУоІуп сіо Когопу рггуїдсгуі» (див.:
Оогпіскі Ь. От. іеіа \¥82узікіе. - Т.З: Різта огуфпаїпе: Бгіеіе \¥ Когопіе Роїзкіеі осі г. 1538 сіо
г. 1572. -\Уагзга\¥а, 1886. - 8.235).

40 Зіагскепко N. ОаіЬ аз Еуісіепііаі Тасііс іп Йіе Ье^аі Ргосесіиге іп УоІЬупіа: Ьефзіаііоп апсі
Ргасіісе (1566 - еагіу 17,ь сепіигу) // Ьіеішюз зіаіиіав: Тетісіез іг Кіефз іегіїогцоз. - 8ресіа1изІ8
«Ьіеіиуоз І8І0ГЦ08 зіисіііи» Іеісііпуз. - Т.13. - Уііпіиз, 2017. - Р. 259-277.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

який спізнився та виголошував її окремо. 1 червня король як помазаник
Божий перед цілуванням князем хреста поклав руку на голову укляклому
перед ним гетьманові й тим звільнив його від попередньої присяги пред¬
ставників його роду великому князеві та князівству41. Примітно, що перший
пункт привілеїв для Волинської землі й Київського князівства звучав так:
король, «узявши на себе їх присягу», запевняв, що «то їм і їхньому потомству
нічого і ні в чому і ніде не буде шкодити на вічні часи»42. На відміну від
привілеїв Волинській землі та Київському князівству, у привілеї Підляській
землі (другий артикул) зауважувалося лише, що підляшан король «випус¬
кає з юрисдикції» ВКЛ43. А у завершальній частині привілеїв, виданих укра¬
їнським воєводствам, зазначалося, що король ґарантуе всі їх пункти своєю
присягою, натомість у привілеї Підляській землі монарх лише скріпив його
своїм підписом і печаткою44.

Важливість взаємної присяги для подібних «альянсів» зауважував
і Миколай Нарушевич у своєму листі до віленського воєводи Миколая
Радзивілла. Він, указавши на корисність для ВКЛ триматися унії на зразок
привілею великого князя Олександра, тобто практично варіанту персональ¬
ної унії, далі писав:

«Панове волинці, які самі так просто присягу Короні учинили,
не забезпечивши собі наперед святою присягою взаємних зо¬
бов’язань від панів коронних, тепер уже до того прийти не мо¬
жуть. Але те їм дано, аби, висадивши своїх депутатів, самі собі
привілей написали, як найкраще і найкорисніше [для себе]
розуміють. А його королівська милість із Короною обіцяли їм
такий привілей дати. Наші [литвини], бачу, уважають, аби
були взаємні зобов’язання, якщо до того прийде»45.

Наостанок автор листа долучив текст присяги волинців. Примітно,
що литвини ще на початку червня, менше, аніж за місяць до унії, розгля¬
дали можливість взаємної присяги з боку Корони як гіпотетичну. Звичайно,
категорична відмова від присяги двох коронних станів, що представляли
державу на сеймі (сенату й послів від шляхти), знизили рівень паритетнос¬
ті угоди між Польським королівством та українськими воєводствами. Однак
поступка волинян, як зауважив Нарушевич, забезпечила їм можливість
компромісу — пріоритетну участь в опрацюванні своїх привілеїв. Ця обста¬
вина, очевидно, і прислужилася постанню саме такого тексту, який був ґа-
рантований українським воєводствам королівською присягою. Він містив
кілька моментів, що дозволяли трактувати його як унію поміж Руссю й Коро¬
ною: і на рівні конкретних «прав і свобод», наданих українським воєводствам,
і на рівні риторики, яка ввійде пізніше в арсенал арґументів на користь тези

41 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С. 399-400.

42 Уоіишіпа Сопзіііиііопит. - Т.И. — Уоі.1. - 8.222.

43 ІЬій. - 8.217.

44 ІЬісІ. — 8.219, 225, 231.

45 Лист від 5 червня 1569 р. (див.: Археографический сборник документов, относящихся к
истории Северо-Западной Руси. - Т.7. - С.41).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

про Русь як третього члена Речі Посполитої (скажімо, широковживаний
фраґмент привілею, де декларувалося приєднання українських теренів «як
рівних до рівних, вільних до вільних [...] з усім і всіляким правом, панством
і власністю»)46. Г. Литвин, аналізуючи зміст привілеїв та процес їх узгоджен¬
ня на Люблінському сеймі, підсумовує, що за фактом «відбулося укладення
своєрідного державного зв’язку між Короною та “поверненими землями” на
підставі двосторонньої угоди»47. Особливо це очевидно на фоні приєднання
Підляшшя й тексту виданого для нього привілею, де йшлося про фактичне
включення цих теренів до складу Корони. Водночас волинський і київський
привілеї містили низку суперечливих риторичних формул, які, очевидно,
були наслідком компромісних рішень руських парламентарів, що подали ко¬
ролю свій варіант 13 червня, і коронярів, членів принаймні двох комісій, які
скликалися для доопрацювання привілею. Остаточний його варіант постав
десь в останні дні червня48. Скажімо, декларуючи поширення на населення
цих теренів «всіх привілеїв, вольності, свобод Польського королівства», тобто
правову уніфікацію, монарх водночас ґарантував українським воєводствам
збереження окремої від Корони правової системи, до якої могла вносити
зміни лише місцева шляхта49. А стверджуючи давню належність Волині та
Київщини до Корони, король присягав не порушувати їхніх кордонів.

У першому пункті унійного акта між Польським королівством і Великим
князівством Литовським було задекларовано, що землі Волинська, Київська
й Підляська, які належали до Корони ще до завершення об’єднавчого про¬
цесу, прилучені до неї «коронним привілеєм иі§оге гезіііиііопіз, [...] як до
власного тіла його властиві члени»50. Утім так звану «реституцію» самі су¬
часники вважали унією, скажімо, вписуючи київський привілей до Коронної
метрики як «ргіуііефит ипіопіз їеггае еї сііііопіб Кцоуієпбіб сит Кещю
Роїопіае», або реєструючи шляхту, яка у Володимирі 16—18 червня 1569 р.
«присягу о унею з Короною Полскою [...] вчинили»51. У тексті королівського
універсалу від 25 травня, надісланого на Волинь із вимогою присягти всім
обивателям Волинської землі на вірність королю та Короні, повідомлялося,
що за попереднім королівським універсалом вони мали ставати «под унию»
ще 14 травня52.

Трохи забігаючи наперед, зауважу, що у судових земських і ґродських
книгах Волинського воєводства можна натрапити на згадки, де шляхта,
боронячи свої права, посилалася на привілей та «унію», яка прислужилася
його постанню («за униею и сприсяженемь едности»53). Водночас в одній і тій
самій справі можна зустріти поняття «унії»/«з’єднання» та «приєднання»

46 Уоіитіпа Сопзіііиіюпит. - Т.ІІ. — Уоі.1. - 8.222, 227-228.

47 Літвін Г. Київщина, Волинь і Брацлавщина у 1569 р. ... — С.429.

48 Про напружену роботу над привілеєм див.: КиіггеЬа 5. Ипіа Роїзкі г Ілі\уд // Роїзка і
ЬіНуа сІ2Іеіо\¥ут зіозипки. - \Уаг8га^а, 1914. - 8.611.

49 Уоіитіпа Сопзіііиііопит. - Т.ІІ. - Уоі.1. - 8.224.

50 ІЬій. - 8.243.

51 Акіа ипіі Роїзкі 7. Ілі«щ 1385-1791... - 8.325; Літвін Г. Київщина, Волинь і Брацлавщина
у 1569 р. ... -С.430.

52 ЦДІАК України. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.11. - Арк.252 зв.

53 Там само. - Ф.27. - Оп.1. - Спр.9. - Арк.120 зв.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

як синонімів: «доводили тежь того свядецства своего привильемь унеи» —
«по зьедначенью и прилученью воєводства Вольїнского с Короною Поленого»"4.
Широковживана була формула «ведле привилею, на унии в Люблине воє¬
водству Вольїнскому даного »55. Щоправда, мені зустрілася і згадка про
«реституцію» у випадку, де сторона боронила вживання руської мови у су¬
дочинстві: «[Позов] мел бьіти писаньш руским писмом водле привилею, при
реституцьш до Короньї воєводства Вольїнского в Люблини тисеча пятсот
шестдесят девятого року даного»"6. А проте зустрівся й інший приклад: шлях¬
та, апелюючи до люблінських привілеїв, мислила характер зв’язку Волині
з Короною як «конфедерацьію, которою ест злучоно воєводство Вольїнское с
Короною Поленою»57. Такий зв’язок мали творити рівноправні сторони: «пан¬
ства Вольїнского [...] на унеи зьедночене се с Короною стало»58.

Чи могла

шляхта не помітити унію?

8 липня 1570 р. на сеймі волинські, брацлавські та київські посли звер¬
нулися до короля з проханням внести зміни в текст підтверджувального
привілею на «вольності та права» Великого князівства Литовського, які були
отримані в Любліні 1569 р. Послів не задовольняв фраґмент, де йшлося про
приєднання до корони «Київських, Волинських і Підляських земель». Ось як
звучав текст, що викликав нарікання: «[...] ні в чому не понижуючи приві¬
леїв, [наданих] з приводу повернення Київських, Волинських і Підляських
земель, які і щодо екзекуції, і в інших всіх артикулах мають бути збережені
в силі та цілості на вічні часи».

Замість нього посли пропонували такий варіант: «[...] ні в чому не пони¬
жуючи привілеїв, наданих їм від нас [короля] згідно з усіма їхніми вольно-
стями з приводу повернення до Корони тих земель, Київського, Волинського
та Бацлавського воєводств', мають бути збережені [ті привілеї] і щодо екзе¬
куції, яка їх ніколи не зачіпатиме, так і в усіх артикулах, в силі та цілості
на вічні часи»59.

Тобто посли, з одного боку, пропонували об’єднати Київське, Волинське
та Брацлавське воєводства як реципієнтів привілеїв, вилучивши з цієї ком¬
бінації Підляшшя60. З іншого — було зазначено різницю у характері приві-

54 Там само. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.31. - Арк.1160.

55 Там само. - Спр.23. - Арк.341 (аналогічно: Там само. - Спр.22. - Арк.598, 1581 р.). Попри
те, що «унія» могла в різних контекстах виступати синонімом «приєднання» як інкорпорації, а не
з’єднання, усе ж варто пам’ятати про ширші конотації поняття «унії» як спілки рівноправних
партнерів, котрі неминуче були присутні за будь-якого смислового навантаження.

56 Там само. - Ф.28. - Оп.1. - Спр.18. - Арк.210.

57 Там само. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.21. - Арк.419 зв.

58 Там само. - Ф.28. - Оп.1. - Спр.19. - Арк.526 зв.

59 Акіа ипіі... — 8.384. Див. також: Літвін. Г. Київщина, Волинь і Брацлавщина у
1569 р. ... -С.430.

60 Нагадаю, що Брацлавське воєводство не отримало окремого привілею, а було долучене до
привілею Волинській землі як його частина, тож текст підтверджувального привілею загалом
взорувався на реальну ситуацію — існування привілеїв Волинській землі, Київському князівству
та Підляській землі. Така комбінація вписана й у перший параграф «Підтвердження унії» від

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

леїв, наданих Підляській землі й українським воєводствам: перша отримала
свої права на Люблінському сеймі у зв’язку з приєднанням, решта — «згідно з
усіма їхніми вольностями», тобто привілей лише закріпив права, якими на¬
селення цих теренів володіло раніше. А це повертає нас до питання про те,
чим уважала інкорпораційні привілеї українська шляхта: лише долученії ялі
до коронних «свобод і вольностей», а чи ґарантіею збереження своїх власних
вольностей і можливістю на цій підставі претендувати на осібне місце в но¬
вопосталій Речі Посполитій?

У відповідь на вимогу українських послів, канцлер і підканцлери від¬
мовили, заявивши, що підтвердження («забезпечення») привілею для ВКЛ
уже видане й оприлюднене ( публіковане ), тож до нього неможливо внести
жодних змін. Цей аргумент не переконав послів і вони вимагали, аби в тако¬
му разі українським воєводствам було видано окремі підтвердження люблін¬
ських привілеїв, як це зроблено для Великого князівства Литовського. Для
нас же важливий не лише зміст претензій, заявлених представниками укра¬
їнської шляхти, а й сама поява цього акта. Він представляє королівський
лист, виданий на прохання послів «для ліпшої віри і свідчення у братії»,
тобто його мали пред’явити посли своїм виборцям на реляційних сеймиках
під час звіту про сейм та їхню діяльність. Отож посли напевно знали настрої,
рівень обізнаності й очікування тих, чиїми репрезентантами виступали, від¬
повідно — дбали про доказ своїх клопотань із приводу додаткових ґарантій
для місцевих «вольностей». Мусили знати, що принаймні активна частина
шляхетського загалу розуміє різницю між поняттями «надані привілеєм пра¬
ва» і «привілей, наданий згідно з усіма їхніми вольностями».

Десь наприкінці 1569 р., тобто трохи більше, аніж за півроку до цих
«лінґвістичних» дебатів, шляхта Волинської землі зібралася на свій з’їзд у
Луцьку для «слухання привілею». В останньому, одинадцятому, його пунк¬
ті було записано, що всім тим «артикулам, свободам і вольностями жодні
акти, зокрема й ухвалені на сеймі, не можуть шкодити, ґарантіею чого слу¬
жила королівська присяга. Поза сумнівом, на з’їзді мали витлумачити суть
центрального питання приєднання українських воєводств до Корони — при¬
єднання «до прав» чи приєднання «з правами». Дражливість самого факту
зібрання волинської шляхти засвідчує відповідь короля 11 січня 1570 р. на її
звернення, що було підготовлене в Луцьку. Першим пунктом королівського
листа йшла довга тирада про те, що волиняни посміли «чинити собі з’їзди»
«з великої сміливості та ваги» без погодження з монархом і відповідної його
ухвали. І хоч мета зібрання була «добра та учтива» — «для слухання приві¬
лею», однак для всіх важливих справ є відповідний час і місце, тобто повітові
сеймики. Натомість такі нелеґальні зібрання, ішлося в королівському лис¬
ті, дуже підозрілі, адже під виглядом «пристойних справ» можуть «діятися і
множитися якісь шкідливі для Речі Посполитої бучки». Очевидно, що творці
Речі Посполитої побоювалися хиткості своєї конструкції.

11 серпня 1569 р., де йшлося про приєднання до Корони Волинської, Київської та Підляської
земель ще перед унією її з ВКЛ.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

Ці дві події засвідчують, що українська шляхта не лише чула про унію,
присягаючи на вірність королю й Короні по своїх воєводствах після ухва¬
лення акта інкорпорації на Люблінському сеймі, а й була добре обізнана з
текстами привілеїв. Цілком можливо, що шляхта збиралася для «слухання
привілею» не лише наприкінці 1569 р., і не лише в Луцьку. Про те, як жва¬
во шляхтичі обговорювали по міщанських садибах і корчмах важливі події,
приїжджаючи до міста чи там мешкаючи, свідчить дещо пізніший епізод,
пов’язаний із так званою образою королівського маєстату, яка трапилася у
володимирській корчмі відразу по обранні на трон Сиґізмунда III Вази61.
Цим каналом інформації теж не варто нехтувати.

Водночас ці два епізоди додатково засвідчують, що центральним питан¬
ням у дискусіях на Люблінському сеймі з приводу приєднання українських
воєводств було приєднання «з власним правом», що забезпечувало доволі
високий рівень суб’ектності шляхетним мешканцям цих теренів, а чи при¬
єднання «до права», тобто розчинення в Короні. Цей важливий перший ра¬
унд руська шляхта виграла, хоч і заплативши неминучими компромісними
рішеннями.

Річ Посполита

воєводства Волинського в обороні «свого» права.

Люблінські привілеї уегзиз уніфікаційні процеси

Король, відповідаючи на звернення волинян своїм листом від 11 січня
1570 р., відразу після тиради про недопустимість нелегальних зібрань торк¬
нувся мовного питання. Волинська шляхта скаржилася, що коронна кан¬
целярія, усупереч привілею, надсилає на Волинь листи, писані польською
мовою. Волиняни хвилювалися не безпідставно. У луцькій ґродській книзі
за 1569 р. можна знайти кілька актів, написаних польською, однак пере¬
кладених і вписаних руською мовою: королівський універсал про присягу від
25 травня, універсал від 6 травня з вимогою негайно сплатити податки, коро¬
лівський лист від 3 червня з Любліна у приватній справі Павла Брянського
з його матір’ю Ографеною Хоревською з приводу розподілу мастку Бряни;
згадується також лист, писаний латиною, у справі про присягу подружжя
Харленських62. Імовірно, що саме ці факти підштовхнули шляхту зібратися
в Луцьку для ознайомлення з привілеєм. Тож підозри короля щодо протест -
ного характеру волинського зібрання могли бути цілком умотивованими.
У відповідь король обіцяв розпорядитися, щоб так надалі не чинили, а про¬
те додавав: із канцелярії йому відповіли, що готують і видають листи тією
мовою, якою бажають прохачі63. П.Кулаковський інтерпретує королівську

61 Старченко Н. Образа королівського маєстату: волинські репліки останньої третини
XVI ст. // Україна в Центрально-Східній Європі. - Вип.15. - К., 2015. - С. 93-97.

62 ТТД ТАК України. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.11. - Арк.252-253, 297 зв. - 298, 260 зв. - 262,
324 зв. - 225.

63 5 еткоитісг IV. Ро «гсіеіепіи \Уоїупіа (№е1е£а1пу гіагсі у/ Ьиски 1569 г. і зргамга Цгуко\уа па
\Уо1упіи) // Аіепеит \Уі1епвкіе. - Е.2. - №5/6. - 1924. - 8.186-187.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

репліку як легітимацію порушення привілею персоналом канцелярії64. Тож
далі спробую проаналізувати, із чим могли зіткнутися (й зазвичай стикали¬
ся) особи, які «просили» про листи польською, коли надходив час пред’являти
їх у волинських судах.

5 жовтня 1570 р. в луцькому земському суді адвокат Казимир Ледницький
вимагав не брати до уваги королівський лист, писаний по-польському, який
подав слуга холмського підкоморія Миколая Дзялинського — супротивника
клієнтів Ледницького. У листі оповідалося, що Дзялинського не мають по¬
зивати до будь-якого суду, допоки він перебуває «на послузі господарській» і
Речі Посполитої «в Інфлянтах». Присутні на «роках» королівські маршалки
князь Лев Сангушкович Кошерский, Петро та Василь Загоровські, а з ними
й уся шляхта, що зібралася у суді, «усилне о то мовили и за то жедали»,
аби такі листи, «противко волностямь и свободам всихь обьівателеи земли
Вольїнское», не приймалися, адже вони могли порушити привілей. Судді,
зваживши на пораду, відхилили королівський лист, обґрунтувавши своє рі¬
шення пильністю задля збереження «вольностей і свобод»:

«[...] штобьі реч посполитая на волностях своих уближеня жад¬
ного не терпила, кгдьі ж привилеемь земскимь от г[оспо]д[а]-
ря к[о]р[оля] его м[и]л[о]сти єсть то обваровано, иж с канцля-
реи его к[о]р[олевское] м[и]л[о]сти в кождьіх справах болших и
меншихь листьі писмом польским на вряд и до каждьіх особь
вьідаваньїи бьіти не мають, с тьіх слушньїх причин, жебьі тьім
привилеи волностеи и свободь н[а]ших всее речи посполитое
нарушеня жадного не лшль»65.

Під поняттям «речі посполитої» напевно малася на увазі «річ посполита
воєводства Волинського», як дещо пізніше окреслюватиме себе в подібних
випадках волинська шляхта, боронячи «власне» право і свою суб’єктність.
У підсумку Дзялинського визнали особою, що не з’явилася до земського
суду.

Саме факт існування на момент Люблінської унії високої суб’єктності
українських шляхти може пояснити цей та інші приклади з судової прак¬
тики, де шляхта протестувала проти будь-якого порушення привілеїв, ре¬
ального чи уявного66. Примітно, що й у 1590 р. в аналогічній справі судді
відреагували так само, як і в 1570 р. Іван Одинець заявляв, що лист, на¬
дісланий Криштофом Риминським через уповноваженого Комаровського з
повідомленням про хворобу свою і дружини, не має братися до уваги, адже

64 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569—1673 рр.: Студія з історії
українського регіоналізму в Речі Посполитій. — Острог; Л., 2002. — С.76.

66 ЦДІАК України. - Ф.26. - Оп.1. - Спр.2. - Арк.238-240 зв.

66 Низку прикладів із відстоювання свого права та своєї мови можна знайти: Кулаков¬
ський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569—1673 рр. ... — С.51— 85 (з деякими
інтерпретаціями, щоправда, я не згодна); Магиг К. \У вігоп^ іпіедгасц 2 Когопд: Зе^тікі
\Уо1упіа і Икгаіпу ІаіасЬ 1569-1648. - \Уаг82а\га, 2006. - 8.364-386; Старченко Н. Честь,
кров і риторика: Конфлікт у шляхетському середовищі Волині: Друга половина XVI — початок
XVII ст. - К., 2014. - С. 344-352.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

написаний по-польському. Тож відповідачі були визнані суддями за осіб,
які ухилилися від судового позову: «Не такие [листьі], якобьі ся годило, але
писмомь таковьімь, то єсть полским, которое водлугь прав н[а]ших и при-
вилию, на унии на сейме в Люблине даного, и коньстьітуцьш на сейме в
року пропілом осмьдесягь девятом у Варшаве учиненое, тугь у воеводстве
Вольїньском у каждого суду и права приимовано бьіти не маеть»67.

Такі випадки не були рідкістю у волинських судах. Урешті шляхта не
обмежувалася лише реагуванням на порушення привілею на регіональному
рівні, а й зверталася зі скаргами до короля, причому не лише волинська.
Так, київські шляхтичі у своїй петиції 1571 р. просили, аби вся офіційна до¬
кументація та «кожна справа» згідно з привілеєм, «при сконченю уній» ви¬
даним, «не иншими литерами и словьі, одно рускими литерами и езиком до
земли Киевское писаньї и вьідаваньї бьіли». Щоправда, вони додавали й суто
прагматичну арґументацію свого прохання: нерозуміння польської, якої їх
не вчили. А водночас пропонували, аби привілей був перекладений і вида¬
ний під печаткою та підписом короля68.

Це питання було озвучене волинською шляхтою й перед щойно короно¬
ваним Стефаном Баторієм на Торунському сеймі (19 жовтня — 29 листопада
1576 р.), про що довідуємося з відповіді короля, вписаної до луцьких зем¬
ських книг:

«З стороньї писма руского, ижь просять, абьі всякне справи
их воєводства Вольїнского руским писмом вьідаваньї и од-
правованьї били, тьіе се водле потреби кождое с канцлереи
к[о]р[оля] его м[и]л[о]сть не инакшим, одно руским писмо¬
мь вьіданн и отправованн бьівают. Што ся дотнчеть справь
сполньїх коронних, которне ся звикли били полским писмом
видавати и вьідаваньї до того часу били, росказати его кролев-
ская м[и]л[о]ст рачи на потом в таковнх всих справь сполннхь
коронних до воєводства Вольїнского руским писмом прекладн
посилать»69.

7 липня 1577 р. вже брацлавська шляхта листовно звернулася до коро¬
ля через свого посланця Яцковського з приводу позивання окремих осіб на
королівський суд польськомовними позовами. Брацлав’яни демонстрували
на позір свою слухняність монаршій волі, пояснюючи, що ті позвані шлях¬
тичі не могли прибути на суд через татарський напад. А водночас заявля¬
ли, що така практика «нам деет над право и волности наше, же листьі з с
канцлерее Вашеи кролевскои милости до нас писмом полскимь вьідавают»,
і пропонували на цій підставі звільнити «братію» від судового проваджен¬
ня. У підсумку автори листа, під яким стояли 22 печатки, «покірно» про¬
сили, аби король «при привилею и свободах наших нас заховати а до нас

67 ЦДІАК України. - Ф.26. - Спр.7. - Арк.75 зв. - 78, 1590 р.

68 2 сігіеібіу Икгаіпу: Кзі^а ратідікоіуа ки сгсі ЇУІосІгітіегга Апіопоіуісга, Раиііпа
8\¥Ц!СІскіедо і Тасіеизга Куізкіедо. - Кдібіу, 1912. - 8.77.

69 ЦДІАК України. - Ф.26. - Оп.1. - Спр.5. - Арк.72 зв., 1585 р. Сейм відбувався між
19 жовтня і 29 листопада 1576 р.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

листьі с канцлерее Вашеи кролевское милости руским писмом видавати
росказати рачил»70.

Така ж реакція очікувала і спроби запровадження до судочинства будь-
яких нових елементів чи норм, навіть якщо їх появу вмотивовували нагаль¬
ні потреби71. Прагматика, схоже, відступала там, де йшлося про підозри на
порушення норм II Литовського статуту, чия недоторканність захищалася
люблінськими привілеями. Волинська шляхта швидко засвоїла той факт,
що лише вона сама має ексклюзивне право на внесення змін до статуту:
«Ми те право сами только на себе и воєводство наше творимь»72. І навіть
король, як зауважував адвокат під час одного судового процесу на Волині,
не може його порушувати: «Волна поправа статуту Великого князства
Литовского воєводству Вольїнскому у привилею вольїнском, при оним на со-
йме Любелском даньїм, ест воєводству Вольїнскому позволена. Тогдьі покол
тот статут стоит и в уживаню ест, [...] тогдьі не толко [...] суд який, але ани
корол его милост того ламати, нарушати албо отменяти не може»73.

Тож підозра на вторгнення до сфери «свого» судочинства коронних еле¬
ментів відразу оприлюднювалася та наражалася на гостру критику. Як-от по¬
ява на Волині возних із питомо коронних територій (попри те, що ґенеральні
возні вповноважені були виконувати свої функції на теренах усієї Корони,
а чи й Речі Посполитої). Так, у Володимирському ґродському суді 5 квітня
1609 р. адвокат князя Олександра Заславського заявляв, що хоч возний і
показав свій «автентик» на вознівство в межах Корони, однак у ньому не
зазначено, що він може вручати позов на Волині, яка «право своє особное и
звьічаи правньїе мает». Далі правник уточнив, що під «правом» він мав на
увазі привілей від 1569 р.: «Привилием униею то остережено, иж водлугь
права, воєводству Вольїньскому служачого, а не правом корунньїм обиватели
тутошние сужоньї и писмом руским справи их отправованьї бити мають»74.

Текст Люблінського привілею, на який посилалися під час судового
процесу в разі порушення (а чи підозри на порушення) певних норм, схо¬
же, належав до обов’язкового набору нормативних актів в адвокатсько¬
му «портфелі». Так, адвокат Андрій Черневський, заперечуючи визнання
у суді письмового свідчення возного, оформленого польською мовою,
не лише посилався на привілей, а й продемонстрував його перед судом:
«На то поведил, ачь уния воєводства Вольїнского с Короною Поленою
дошла, але под право коронное не подлегает, на што показал приви-
леи любелеки и конституцию краковскую, иж под тьіе поступки правньїе

70 5 еткошісг ]¥. Ро мгсіеіепіи \УоІупіа... - 8.188-189.

71 Ширше приклади цієї арґументації див.: Старченко Н. Волинська шляхта у боротьбі
за «своє» право: втрати і здобутки (1569 р. — початок XVII ст.) // Феномен мультикультурності
в історії України і Польщі. - X., 2016. - С. 154— 172. Див. також: Кулаковский П. Люблинская
уния 1569 г. и зволюция правовой системи украинских воєводств Речи Посполитой // Праблемьі
інтеграцьіі і інкарпарацьіі у развіцці Цзнтральнай і Усходняй Ууропьі у перьіяд ранняга
Новага часу: Матерьіяльї міжнароднай навуковай канферзнцьіі, прьісвечанай 440-годдзю
Люблінскай уніі. - Мінск, 2010. - С. 246-259.

72 ЦДІАК України. - Ф.25. - Оп.1. - Сир. 47. - Арк.162, 1595 р.

73 Там само. - Ф.27. - Оп.1. - Сир. 5. - Арк.149, 1579 р.

74 Там само. - Ф.28. - Оп.1. - Сир. 41. - Арк.123 зв., 1609 р.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

не подлегает воєводство Вольїнское, але статутом Великого кн[я]зства
Литовского судити се мает»75.

Будь-який акт, що міг бути витлумачений як порушення Литовського
статуту, видається, викликав побоювання в можливості підваження леґі-
тимності привілею у цілому (створювався небезпечний прецедент). Саме
таке розуміння демонструє фраґмент пізнішого полемічного тексту, де на
правових арґументах вибудовувалася низка доведень: «Зміна одного права
тягне за собою упадок усіх прав»76 (детальніше про це див. нижче). Тож
сторони й судді щоразу мали зважувати і приміряти ступінь ризику для
«волинського права», яке могло бути порушене через найменші зміни.
Відповідно, для «новин» шукалися аналогії у статутових приписах. Так,
скажімо, «шкрутинію» («бсгиііпіиш») — слідчу процедуру через опитуван¬
ня свідків, що ввійшла до волинських судів після ухвалення конституції
1588 р. — адвокати порівнювали з прописаним у статуті доведенням через
свідків. Очевидно, що за деякими протестаціями приховувався звичайний
прагматизм — спроби однієї зі сторін затягнути судовий процес на свою ко¬
ристь. Можна також витлумачити їх як спротив шляхти модернізаційним
процесам і звичну орієнтацію на «старовину»77. А водночас можливе й інше
пояснення — боротьба за збереження власної суб’єктності в рамках Корони
та, ширше, Речі Посполитої. Це виразно декларувалося у заяві волинського
шляхтича, який наголошував, що у суді стереже не лише своїх маєтностей,
а й «посполитьіхь правь, свободи и волностеи того паньства Волиньского,
абьі ся [...] правомь обчимь и констьітуцьіями правь и волностеи наших
посполитьіх не ламано»78.

Адвокатська риторика з приводу недопущення норми, якої не містив
II Литовський статут, могла сягати високого рівня осмислення права як
фундаменту буття народу та важливості зберігати його в непорушності, хіба
примножувати за рахунок монарших надань. Адвокат Іван Бобрикович на¬
голошував, що у суді йдеться не про приватну справу його клієнта, а про те,
«абьі на потом нас и брати н[а]шое, и потомковь н[а]ших таковьіє речи над
волности н[а]ши не потьїкали», адже «їхні» предки вміли не лише «потужно»
берегти давні «свободи і вольності», а й збільшували наданнями від волода¬
рів за їхні заслуги:

76 Там само. — Ф.27. — Оп.1. — Спр.9. — Арк.120 зв. Низку подібних прикладів можна
знайти в моїй статті, присвяченій люблінським унійним привілеям як арґументу шляхти на
захист своїх прав (див.: 5 іагсгепко N. Ипіа ІиЬеІзка іако Іедіїутасіа гедіопаїігти мюіупзкіедо
(па рггукїасігіе ргакїукі зцсІо\¥ЄІ ріетзгуск роипцпусії сігіезіцсіоіесі) // РГпіа ЬиЬеІзка: ісіеа і
І Є] копїупиасіа. - Уііпіиз, 2011. - 8.190-201). Копії привілеїв українським воєводствам було
виготовлено 6 грудня 1570 р., як зазначалося, згідно з конституцією сейму 1569 р., в якій
передбачалося, що копії видаватимуться тим, хто їх потребуватиме, під коронною печаткою
(див.: Акіа ипіі... - 8.387-388).

76 Архив Юго-Западной России, издаваемьій комиссией для разбора древних актов (далі —
Архив ЮЗР). - 4.1. - Т.УІІ. - К., 1887. - С.523.

77 Про ті зміни, які відбувалися у судовій практиці Волинського воєводства, та
реакцію на них шляхти див.: Старченко Н. Волинська шляхта у боротьбі за «своє»
право...

78 ЦДІАК України. - Ф.28. - Оп.1. - Сир. 23. - Арк.253.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

«Не ку жадньїм приватом н[а]шимь, [...] але наболшеи ку
воли, праву, свободами и волностям н[а]шимь, кгдьіж кождое
панство и кождьіи народ не толко тут в панствах его королев-
ское м[и]л[о]сти, але и в ьінших панствах хрестянских, навет в
земляхь и народех поганских, з волностеи, прав и свобод своих
веселятся. Немнеи тежь з веков давньїх продкове н[а]ши, по-
родевшися в обфитьіх свободах и волностях своих, не толко же,
ден, бьі их про неострожность або недбалость свою упустит и в
чомь уменшити мели, але за учтивьіми поступками и заслуга¬
ми своими у господареи своих, помазанцовь Б[о]жих, от часу
болшеи набивати и того добре а потужне стеречи умели, што
се и нам, потомком ихь, вдале и ненарушоне зостало»79.

Леґітимаційним ресурсом таких заяв виступав акт Люблінської унії:
«Привилеи, на унии в Люблине нам даньш, права, волности и звьічаи
н[а]ши правньїе потвержают и во всемь при моци зоставуют»80. Однак важ¬
ливим аспектом є і твердження про давність прав, наданих попередніми
монархами, які лише були підтверджені на сеймі в Любліні. Навіть якщо
припустити, що подібні заяви були передусім адвокатською риторикою,
спрямованою на потребу конче виграти процес, немає сумніву — вони апелю¬
вали до знайомих загалу цінностей і виголошувалися за присутності великої
кількості шляхтичів, які слухали, сприймали їх за зразок реагування в разі
потреби, та принагідно відтворювали.

Звичайно, судова сфера — прагматична, тож напевно важко сказати, кого
мав на увазі адвокат Іван Бобрикович у цитованій вище справі, говорячи про
«наших» предків, які від народження володіли сумою прав, примножених за
їхні славні вчинки «Богом даними» володарями. Чи йшлося лише про волин¬
ську шляхту, а чи ширше — про терени, долучені до Корони на Люблінській
унії? Другий варіант цілком можливий. Нагадаю про вияв солідарності во¬
линських, брацлавських і київських послів уже на сеймі 1570 р. На користь
існування відчуття єдності між шляхтою трьох українських воєводств на той
час свідчить також той факт, що з початком коронування Сиґізмунда III Вази
(1588 р.) конституції зазвичай ухвалювалися відразу для них усіх. На цей
час припадає й поява протестацій на сеймах від послів цих воєводств проти
поширення на них окремих загальнокоронних конституцій. Ми не знаємо,
чим же вони арґументували свої заперечення, адже про них довідуємося з
принагідних згадок у самих конституціях. Однак із великою долею ймовір¬
ності можна говорити про випробувані в місцевих судах прийоми — заяви
про відсутність цих норм у II Литовському статуті, яким судилися україн¬
ські воєводства згідно з люблінськими привілеями, тож — порушення самих
унійних привілеїв. Можна, звичайно, припустити, що поштовхом до акти¬
візації протестацій на сеймах із приводу запровадження нових норм, яких

79 Там само. - Спр.21. - Арк.696 зв. - 697.

80 Там само. — Арк.697. Див. аналогічну заяву: «За приверненьемь земли Вольїнское ку
Коруне Польской дань єсть привилей, абьі земля Вольїнская своимь правомь и статутом
справовалася, и листм его кролевской милости до всих обьівателей земли Вольїнское абьі не
иньшим язиком ани писмом, толко руским писаньї бьіли» (див.: Там само. — Ф.25. — Оп.1. —
Спр.23. - Арк.341, 1590 р.).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

не знало «волинське» право, послужила Берестейська унія та спровоковане
нею відчуття загрози для своєї окремішності. Однак ця гіпотеза потребує де¬
тальнішого дослідження. У будь-якому разі, наприкінці 1580-х рр. шляхта
українських воєводств і її представники, схоже, уже узгоджували свої позиції
перед сеймом і під час його тривання, а це засвідчує розуміння ними своєї єд¬
ності. З іншого боку, ця єдність вже мала бути очевидною і для гравців цен¬
тральної політичної сцени, зокрема й через публічну позицію українських
послів.

Отож судове повсякдення виявилося тією сферою, де, починаючи від
Люблінської унії, мало не на щодень шляхта «приєднаних» до Корони україн¬
ських воєводств відточувала арґументи на захист своїх прав і своєї території.
Під час таких дискусій вона утверджувала стійке й цілком конкретне уяв¬
лення про себе як окремий політичний «народ». Цей процес ішов паралельно
з інтелектуальними зусиллями слуг та клієнтів (переважно католиків і про¬
тестантів, «поляків» і нешляхтичів) значних княжих родів щодо творення
ідеї князівського сакрум — віртуального простору влади руських князів-воло-
дарів над руськими теренами, які охоплювали на заході й Руське та Белзьке
воєводства, тобто всю українську етнічну територію. На такий спосіб в остан¬
ній чверті XVI ст., як уважає Н.Яковенко, закладався фундамент для руської
ідентичності, паритетної польській. Ця картина суттєво підважує усталену в
історіографії думку, що процес творення руської ідентичності йшов обіч із за¬
хистом православ’я, поставленого на межу існування Берестейською унією,
а в основі конструйованої «руськості» лежав чи не винятково конфесійний
чинник81.

Люблінські привілеї та концепт «руського народу»
в полемічних наративах

Звичайно, Берестейська унія змусила проартикулювати складні питан¬
ня, пов’язані з поняттям «руськості», значно детальніше, перенісши їх у центр
публічних дискусій та боротьби наративів. Під пером православних авторів
швидко категоризувалося й саме поняття «руський народ», і його місце поміж
інших у Речі Посполитій. У боротьбі наративів було розширено ресурс аргу¬
ментів на захист «старожитної руської віри», зокрема активно розпочалося
«пригадування» давньоруського минулого82. Проте важливою їх частиною за¬
лишалося право, у тому числі й люблінські привілеї 1569 р., — підґрунтя шля¬
хетської моделі окремішності українських воєводств. Т.Хінчевська-Генель у
своїй статті, присвяченій правовим аспектам боротьби шляхти за «заспокоєн¬
ня релігії грецької», коротко згадує про них83. Однак присутність згадок про

81 Яковенко Н. Топос «з’єднаних народів»... - С. 231-269; Її ж. Внесок геральдики у творення
«території з історією»... - С. 202-203.

82 Див.: Затшіюк Я. Минуле Русі у київських творах XVII ст.: тексти, автори, читачі:
Автореф. дис. ... канд. іст. наук. — К., 2013.

83 СНупсгешзка-НеппеІ Т. «Бо рга\у і рггу\¥І1еі6\¥ 8\тоіс1і с1а\упус1і»: Рга\то іако аг^итепі
\¥ роїетісе рга\У08Іа\¥пусЬ \¥ ріетзгеі ро!о\уіе XVII V/. І/ Мфсігу ЇУзсІюсІет а 2асЬосІет:
Кгесгрозроіііа XVI— XVII \у. - ^Уагзга^а, 1993. - 8.53-60.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

люблінські привілеї та їх контекст у полемічній літературі досі детально не
проаналізовано. Тим часом уведення цього параметра в дослідження може
суттєво скоригувати наші відповіді на питання, що саме полемісти вкладали
в поняття «руський народ» та як за допомогою унійних привілеїв і «старожит-
них прав» викроювали місце для третього члена на вже сформованій мапі
Речі Посполитої Двох Народів. Очевидно, що для подібного студіювання по¬
трібний спеціальний фронтальний аналіз полемічних творів. У цій статті
спробую попередньо продемонструвати перспективи такої дослідницької
опції, узявши за основу тексти двох авторів (Мартіна Броневського й Захарії
Копистенського), які згадували ці питання принагідно, та детально аналізу¬
ючи досить суперечливий наратив Мелетія Смотрицького, для якого форму¬
лювання «руський народ» набуло болісно-особистісного пошуку.

Твір «Апокрисис Христофора Філалета», що з’явився польською мовою
невдовзі по Берестейському соборі (1597—1598 рр.), належав перу клієнта
князя Костянтина Острозького, етнічного поляка та протестанта Мартіна
Броневського84. Із великою долею ймовірності можна стверджувати, що ав¬
тор у своєму тексті відтворював уявлення про «руський народ» шляхти та
інтелектуальної еліти Волині, того середовища, до якого на той час нале¬
жав. Для Філалета православні — «церкви Оріенталной Греческой сьінове»,
«старожитной Греческой рели люде», духовні і світські — водночас мешканці
Корони Польської, Великого князівства Литовського і «панствь, до Короньї
належачих»85. Леґітимність «набоженьства старожитного хрестіянского» була
забезпечена існуванням «правь, привилеовь и конфедерацій и присегь»86,
тобто сукупністю вольностей, отриманих від «княжат Русскіх» і пізніше під¬
тверджених польськими королями87. Передусім це стосувалося, згідно з ав¬
торським твердженням, привілеїв, даних королем Сигізмундом Авґустом
під час «повернення» Волинської землі та Київського князівства до Корони
Польської, які містили пункт про рівність «Грецького і Римського закону» (в
«Апокрисисі» цитувалися відповідні фраґменти обох привілеїв)88. Далі автор
звертався до Варшавської конфедерації (акта про релігійний мир), ухваленої
на сеймі 1573 р. представниками «Великої і Малої Польщі», Великого кня¬
зівства Литовського, «Кіева, Вольїня, Подляша, земли Русской и прочая»89.
Попри неясність згадки про «Руську землю», її важко проінтерпретувати
інакше, аніж збірну назву для Волинського, Київського, Брацлавського во¬
єводств і Підляшшя, адже поряд із цими територіями фіґурували Велика
та Мала Польща, тобто власне Польське королівство, і Велике князівство

84 «Арокгізіз аЬо осіротесіг па квіцгкі о Зупосігіе Вггезкіт 1596». Руською мовою це
видання побачило світ у 1598-1599 р. (див.: Русская историческая библиотека, издаваемая
Археографической комиссией. — Т.7. — Кн.1: Памятники полемической литературьі в Западной
Руси. - Санкт-Петербург, 1882).

86 Там же. — С.1034. Див. також: «наеь, Греческой рели людей, особливе обьівателей
великаго князства Литовського».

86 Там же. — С.1044 («за утверженемь правь, привилеовь и конфедерацій и присегь
спокоине держано»).

87 Там же. - С. 1070.

88 Там же. - С. 1071.

89 Там же. — С. 1076.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

Литовське. На ототожнення «Руської землі» саме з воєводствами, що були
приєднані до Корони на Люблінському сеймі, указувала й наступна згадка,
де автор, скаржачись на кривди вірних грецької церкви, звертався до короля
як «присяглого сторожа прав і свобод», «абьі, ведлугь привилеовь, народо-
ви Рускому и Литовському наданьїхь, урядовь духовньїхь рели Греческой
не затлумяль»90. Очевидно, що малися на увазі люблінські привілеї, надані
«литовському народові», котрий мешкав у ВКЛ, і «руському народові», тобто
обивателям Волинського, Київського та Брацлавського воєводств. Складовою
частиною обох народів були вірні східного обряду91: православний «зацний
Руский а притомь Литовский народ»92.

Отож в «Апокрисисі» коронні «панства», які містилися обабіч Великої
та Малої Польщі — це «руська земля», населення якої мас своєю складовою
православних, точнісінько як і литовський народ, що мешкає у Великому
князівстві Литовському93. Відповідно, православні не складають окремого
народу, натомість руський народ постає як сукупність мешканців Русі, шлях¬
ти та міщан, наділена на Люблінському сеймі 1569 р. окремими правами94.

У «Палінодії» Захарії Копистенського (1621 р.) кілька разів зринала
тема Люблінської унії як «зьедноченя народу Роского зь Ляхами»95 і шир¬
ше — як рівноправного об’єднання трьох народів, «[...] правом вчньїм през
кроля Августа всю реч посполитую народовь и станови Полскихь, Роскихь
и Литовськихь єсть варовано и упривилеевано, и присягами на онь часи, и
оть наступуючихь кролевь» стверджено96. В одному з фраґментів, присвяче¬
них цьому сюжетові, поряд із Великим князівством Литовським і Короною
Польською поставали Київ та Волинь (найімовірніше, згідно з привілея¬
ми): «[...] вь року 1569 на сейм вь Люблин, князство Литовское и Кіевь и
Вольїнь зь королевствомь Полскимь зьедночилися заедно бьіти, и еднихь
волностій и свободи заживати, и заровно тяжарьі поносити»97. В іншому місці
Копистенський об’єднував руські землі під назвою «Волинь», яка виступа¬
ла партнером «Литви» й «Королівства Ляцького»: «гдьі Литва и Вольїнь з
кролевствомь Ляцкимь за кроля Августа свои зьедночили панства»98. А вже
через речення автор, пишучи про те, що на Люблінському сеймі та пізні¬
ше королями під час коронацій були підтверджені привілеї, надані різним

90 Там же. -С. 1292.

91 Цікаво, що Філалет лише в поодиноких випадках говорить про руський народ як про
сукупність православних. Скажімо, у польськомовному фраґменті: «Агах ипіа Ріогепізка
Кизкіедо пагосіи сІисЬомте г гтеггскпозсі раігуагсЬо\¥ ОгескісЬ Ьуіа муущіа?» (див.: Там же. -
С.1171).

92 Там же. - С. 1584.

93 Про литовський і руський народ див. також: Там же. — С.1330.

94 На існування в «Апокрисисі...» територіально-правової моделі руського народу звернула
увагу Н.Яковенко (див.: Яковенко Н. Топос з’єднаних народів... - С.257).

96 Русская историческая библиотека, издаваемая Императорской археографической
комиссией. — Т.4. — Кн.1: Памятники полемической литературьі в Западной Руси. — Санкт-
Петербург, 1878. - С.955.

96 Там же. - С. 1043.

97 Там же. - С. 1042.

98 Див.: Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной
Руси. -Т.7. -С.38.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

станам «руськими князями» (особливо щодо віри), водночас апелював до
Варшавської конфедерації 1573 р. «станови Полского и Литовского, Роского
народу»99. Тобто цілком очевидно, що у цих сюжетах Захарії Копистенського
Русь поставала територіальною одиницею, окресленою люблінськими при¬
вілеями, а її мешканці різних станів складали спільноту «руський народ».
Водночас останній в автора — це й сукупність православних, які мешкали в
«панствахь Корунньїхь и Литовскихь, поготовю вь Рускихь»100. Очевидно,
що й у цьому фраґменті йшлося саме про спільноту православних: князі
Вітовт, Казимир, Олександр «дали Руси и Литві, христіанскую віру ведле
церкве всходной вьізнаваючимь, привилеи и волности, варуючи имь, аби
вічними часи вь вірі своей без жадньїхь перешкодь зоставили»101. Чи, ска¬
жімо, митрополит і п’ятеро владик, порушивши присягу, дану константино¬
польському патріархові, та перейшовши під зверхність папи, тобто вдавшись
до кривоприсяжництва, говорили «іменем всього народу Руського», який ні¬
чого про те не відав102.

Отож у «Палінодії» Копистенський увиразнить рівноправне партнер¬
ство в Речі Посполитій трьох народів: «народь Росскій многій и можньш, зь
народомь Полскимь и Литовскимь вь згоди и вь милости живучій, и повино-
вацтво зь собою маючій; сполньш межи ними о речи посполитой промьісль,
на войни згода, ровность и пошанованье вшелякое»103. Це — політичні народи,
рівні у своєму доступі до влади вирішувати державні питання. Територія, на
якій проживав «руський народ» Копистенського, як і Мартіна Броневського,
збігалася з межами трьох українських воєводств. Однак, як і у другого, у пер¬
шого православні не складали окремого народу, а були частиною руського й
литовського народів. Водночас у текстах цих авторів фіксується імпліцитне
розуміння руського народу принаймні як католицького і православного, осо¬
бливо в тих фраґментах, де вони цитували люблінські привілеї. Із цими на
позір суперечливими конструктами в полемістів проблем не виникало.

Варте зауваги і твердження Захарії Копистенського про вічність і не¬
порушність люблінських привілеїв, які, за автором, неможливо скасувати
жодними іншими правовими актами, адже їх ґарантовано присягою королів,
Сигізмунда Авґуста і його наступників104. На цій деталі як на базисі пра¬
вового статусу вірних східного обряду після укладення Берестейської унії
фокусує увагу Г. Литвин. Він зауважує, що проголошення унії церковними
ієрархами на соборі в Бересті мало винятково синодальний характер і не
могло анулювати акт конституційного рівня, якими були люблінські при¬
вілеї. Не міг позбавити православних свободи віровизнання й королівський

99 Русская историческая библиотека... - Т.4. - С.1075.

100 Там же. — С. 1056.

101 Там же. -С. 1033-1034.

102 Там же. - С. 1055.

103 Там же. - С. 1146.

104 «Тое правотакь єсть важное и такь вечное, же ему жадное вьінайдоване, жадній привилеи,
жадній конституцій соймовьіи, прешльїи и пришльш, не могуть и мочи не мають шкодити, и
ни вь чомь уближати вечннми часьі» (див.: Там же. — С.956). В «Апокрисисі...» теж зустрічаємо
згадку, що Берестейська унія скасовує всі головні коронні права (див.: Русская историческая
библиотека, издаваемая Археографической комиссией. - Т.7. - Кн.1. - С. 1112-1113).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

зо

Наталія Старченко

універсал від 15 грудня 1596 р., що затверджував унію. Натомість уніати не
мали жодного привілею, який реґулював би їхню релігійну свободу. Можна
припустити, що вони перебирали на себе права вірних східної церкви, однак,
як зауважує Г. Литвин, обґрунтувати цю правову колізію було не так просто,
чим уповні скористалися православні105.

Відновлення православної ієрархії спровокує на самому початку 1620-х рр.
спалах полеміки між православними під зверхністю константинопольського
патріарха та прихильниками «послушенства» папі. Найпалкішим захисни¬
ком «старожитної грецької віри» виявиться нововисвячений єпископ, блис¬
кучий полеміст Мелетій Смотрицький. Тож за основу візьму його тексти
початку 1620-х рр. у період його полеміки з уніатами. У найранішому з них —
«Уегуїїсаїіа піе^іппозсі» (1621 р.) — Смотрицький, на відміну від попередніх
авторів, спробував розробити конфесійну модель руського народу, ототожнив¬
ши його винятково з вірними православної церкви, а поляків і литвинів — із
католиками: «Ми Русь східного послушенства і визнання — люди шеге релігії
Грецької Католицької: Панове Поляки і Литва Західного послушенства і ви¬
знання — Релігії Римської Католицької»106. Територія цього конфесійного русь¬
кого народу досить плинна, адже він мешкає «по всіх Коронних і Литовських
Панствах і Руських»107, що мало збігатися з Київською митрополією, а водно¬
час — у «панствах наших руських» як сукупності адміністративно-територі¬
альних одиниць108. «Панства руські» в окремих випадках конкретизувалися
як воєводства Волинське й Українське109. Водночас у Мелетія Смотрицького
з’явилося поняття «країни нашої Руської», схоже, як політичний концепт. Він
стверджував: народ руський «старожитної релігії» — духовні і світські — на
основі контракту з польськими королями отримав від них певні права, під¬
тверджені монаршою присягою110. Права руського народу поширюються не
лише на конфесійний народ (шляхту та «люд посполитий»* * 111), а й на всю його
територію — країну Руську112 («права країни нашої Руської»). Смотрицький під¬
креслював важливість для кожної країни зберігати в непорушності свої права і
трактував будь-які зміни як нелеґітимні113, застерігаючи, що зміна релігійних
форм тягне за собою скасування світських прав: «Якби те, що королі їх милос¬
ті, пани наші милостиві, під своєю присягою нам затвердили, самі порушили,
залишилися б узагалі ні при чому, самі б усіх наших вольностей позбулися».

Водночас Мелетій Смотрицький у «Верифікації...» підкреслював, що
власне право має лише руський народ «грецької віри». Тож піднесено

105 Літвін Г. Правовий статус православної та унійної церков у Речі Посполитій у XVII ст. //
Його ж. З народу руського... - С.169.

106 Див.: Архив ЮЗР. - 4.1. - Т.УІІ. - С.325.

107 Там же. - С.301.

108 Там же. - С.319.

109 Див., напр., згадки про «воєводства Волинське і Українське» (Там же. - С.284, 293).

110 Там же. - С.342.

111 Там же. - С.308.

112 Там же. — С.309.

113 Натомість уніати «права країни нашої руської порушили та іншу незвиклу форму
духовних прав до церкви руської запровадили, тому вони самі й та незвикла форма в нас
важна не була й бути не може» (див.: Там же. — С.312).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

вигукував: «Де хоч одне право, хоч одна конституція, хоч один привілей,
який народові руському на послушенство західне і в обороні у нас релігії
римської служить? Жодне — але всі служать людям релігії грецької послу¬
шенства східного»114. Утім патетика цього пасажу, згідно з яким народ русь¬
кий поставав як моноконфесійна спільнота з окремими правами, що мешкає
у своїй країні Руській, непрямо вказувала на існування іншої думки, з якою
й полемізував Смотрицький. Хиткість такої конструкції «руського народу»,
схоже, розумів і він сам. У другому виданні «Верифікації...» автор відступив
від своєї попередньої концепції та вказав ще на одну ознаку руськості — кров
або походження, що єднає і православного русина, і русина-католика, тобто
запропонував поряд із конфесійною етнічну модель народу:

«Не вироджується зі своєї крові той, хто міняє віру. Хто з русь¬
кого народу римську віру приймає, не стає одразу ж іспанцем
чи італійцем, а по-старому залишається шляхетним русином.

Отже не віра русина — русином, поляка — поляком, литвина —
литвином робить, а народження і кров руська, польська, ли¬
товська»115.

Власне, це твердження не стало винаходом Мелетія Смотрицького.
Скажімо, до поняття народу як єдності крові раніше апелював і Ян Щасний
Гербурт (католик із Перемишльської землі, чиї предки були вихідцями з
Силезії), подаючи свій голос на захист православної Русі «в Русі»116.

Як уже зауважувалося, для Мелетія Смотрицького існували ще два
важливих чинники, окрім власної релігії і «крові», що виокремлювали
руський народ із решти «обивателів» Речі Посполитої — наявність власних
прав і території. У «Верифікації...» автор, з одного боку, стверджував, що
свої права руський народ отримав від королів, які скріпили їх непоруш¬
ність присягою, тим самим узявши на себе функції «опікунів, сторожів та
оборонців» свобод і вольностей. А водночас він мимохідь указував на дав¬
нє існування «старожитних прав» русинів. У наступному творі — «ОЬгопа
Уепіісаїіеу» (1621 р.) — Смотрицький однозначно розв’язав цю дилему на
користь існування в руського народу власних прав, наданих їм «руськи¬
ми» княжатами. Ці права польські королі лише підтвердили під час ін¬
корпорації руських народів до Корони й Великого князівства Литовського.
Автор майже точно цитував текст люблінських привілеїв Волинській землі
та Київському князівству, «приєднуючи», однак, до Польського королівства
не Волинь, Київщину і Брацлавщину з їхніми обивателями — волинянами,
брацлав’янами чи киянами, а «Руську землю» та «народ Руський» — «як лю¬
дей рівних до рівних, вільних до вільних». Характерно, що серед реципієн¬
тів вольностей і свобод Люблінського привілею, себто народу руського, що

114 Там же. - С.341.

115 Зтоігускі М. Уегійсаїіа піемчппозсі. - \іУі1по, 1621. - 8.60.

116 Він акцентував на своєму походженні від «зацного народу руського», «з якого і я, і дружина
моя кров узяли» (див.: 2 Й2Іеіо\¥ Икгаіпу... — 8.89). Добре знайомство з текстом Гербурта на
той час демонстрував, скажімо, інший православний автор, Захарія Копистенський, розлого
цитуючи його у своїй «Палінодії».

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

мешкав у Руській землі, виявляються рівною мірою «духовні стани римсько¬
го і грецького закону». Приєднання руського народу до Корони подавалося
проте як повернення власного і правдивого члена до раніше єдиного тіла
та зрівнювання всіх і кожного, духовних і світських, «із честю, вольностя-
ми і свободами» цієї ширшої спільноти117. Відповідно, Смотрицький тракту¬
вав долучення русинів до коронних прав як уніфікацію, відмову від своїх
власних прав, однак це твердження стосувалося лише світської сфери, на¬
томість духовні права церкви в «панствах коронних» паритетні римському
костелові й не підлягають жодним змінам118. Щоправда, автор, задеклару¬
вавши на позір правову уніфікацію світської сфери, водночас підкреслив мо¬
мент суб’єктності руського народу як співвласника колективного коронного
спадку:

«Хіба то не руське право , коли король зболить говорити: “Прий¬
маємо народи руські, як людей рівних до рівних, вільних до
вільних усіх станів кожного згідно з його становищем, станом,
достоїнством, усіх привілеїв, вольності свобод Королівства
Польського, так, як інші обивателі Корони Польської нарівні
уживати, постановляємо й чинимо”»119.

Наголошення на єдності світських прав для всієї Корони для Мелетія
Смотрицького могло бути риторичним прийомом для виокремлення осо¬
бливих прав православної церкви. Адже він не міг не знати, що одним зі
здобутків українських воєводств на Люблінському сеймі було збереження у
судочинстві «старого права» — II Литовського статуту. Цілком можливо, що
Смотрицькому арґумент про особливі права православних у Польському ко¬
ролівстві міг знадобитися як відповідь на твердження уніатів у тексті «8о\уііа
ууіпа» (1621 р.): «У вільній Речі Посполитій, де всі уживають одного права,
водночас веселяться з прав і свобод своїх, усіляка нерівність шкідлива». Тож,
за автором, «панства руські», інкорпоровані до Корони, підлягають тим пра¬
вам і звичаям, які на той час були в Короні; якщо ж православна церква має
особливі права, то повинна на підтвердження продемонструвати свої при¬
вілеї120. На цей чи подібний пасаж, схоже, відповів Мелетій Смотрицький,
виділивши права старожитної руської церкви, підтверджені королем, як ціл¬
ком окремішні.

У наступному своєму трактаті «ЕІепсЬиа» (1622 р.) Смотрицький,
окреслюючи «народ руський» через кривди, завдані йому в Литві та Білій
Русі, очевидно мав на увазі православних. Д.Фрік, хоч і зауважує існу¬
вання у Мелетія Смотрицького Русі як етнічного та політичного народу,
однак схильний уважати, що все ж в основі виокремлення «народу русь¬
кого» лежав конфесійний чинник121. Утім характерно, що Смотрицький,

117 Архив ЮЗР. - 4.1. - Т.УІІ. - С. 349-350.

118 Там же. - С.392.

119 Там же. - С. 438-439.

120 Там же. - С. 452-453.

121 Ргіск В. Меіеііі Втоігус’ку] апсі КиїЬепіап £}ие8Ііоп іп Еагіу ЗеуепІеепЙі Сепіигу //
Нагуагсі ІІкгаіпіап Віисііез. - Уо1.8. - №3/4. - 1984. - Р.356, 358-359.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

уживаючи лексему «народ руський», зазвичай уточнював: «народ наш руський,
що перебуває під східним духовним послушенством»122. Тобто, з одного боку,
у нього «церква наша руська» однозначно тотожна церкві східного обряду123,
натомість «народ руський» — поняття в багатьох випадках, схоже, ширше,
ніж спільнота православних. Фраґмент з інкорпораційних привілеїв, проци¬
тований у «ОЬгопа Уегіїїсаїіеу» — «духовні стани римського і грецького за¬
кону» — з’являється невипадково. В «ЕІепсЬиз» Смотрнцькнй зупинився на
ньому дуже детально, розвинувши ідею руського народу не як монорелігій-
ної спільноти, а єдності двох конфесій. Він, спираючись на інкорпораційний
привілей, стверджував, що народ руський поділений на два «закони» —
«грецький» і «римський». Обидві Русі володіють усіма правами та свобода¬
ми Корони Польської, натомість у привілеї немає згадок про уніатську Русь,
адже її документ не фіксував. Утім уніати теж належать до народу русько¬
го, хоч і відступилися від прав, наданих руській спільноті двох «законів»124.
«Русь уніатська» має визначитися: якщо вона Русь «закону римського», то по¬
винна остаточно відмовитися від прав Русі «закону грецького». Смотрнцькнй
розвивав свою думку далі, стверджуючи, що русин, який переходить з од¬
нієї легітимної конфесії до іншої, лише змінює одне «руське» право на інше
«руське» право:

«Якщо русин закону грецького стає русином закону римсько¬
го, то тим самим він переходить із права, даного русі закону
грецького, до права, даного русі закону римського. І навпаки,
русин закону римського, стаючи русином закону грецького, че¬
рез такий свій учинок переходить із права, даного русі закону
римського, до права, даного русі закону грецького»125.

Тож коли Смотрнцькнй писав «весь народ наш руський, який є під послу¬
шенством східним»126, це не конче означало, що він мав на увазі тотожність

122 ЕІепсЬиз рііт изгсгурІісуусЬ, рггег гакоппікі гдготасігепіа ЇУіІепзкіедо 8\уц!іеу Тгоусе
^усіапусЬ... // Архив ЮЗР. - 4.1. - Т.УІІІ. - К., 1914. - С. 604-605 (див.: «пагосі пазг Кивку, росі
сузсЬосІпіт розІизгепзЦует сІисЬомтаут Ь^сідсу»).

123 Там же. — С.609.

124 Мелетій Смотрицький не відмовляв у «руськості» й уніатам (див.: Там же. — С.438,
441-442).

125 Там же. - С. 61 1-612 («Кгої 2у£типі Аидизі, рггу\¥І1еу пагосіоми Кивкіети росі сгаз
іпкогрогасіеу сіаідс, Іисігіе пагосіи Кизкіе^о па сЬуа гакопу сігіеіі: ]'ес1пе Ьус тіепіе гакопи
ггутзкіедо, сіги^іе гакопи ^гаескіедо. А оЬоіедо іедо гакопи Киз сузгуікісЬ рга\¥, зсуоЬосі у
суоіпозсі у гамгоіапіа Когопу Роїзкіеу исгезіпікаті сгупі»; «Такіеу, іакіеу чгу іезіезсіе, ипіїзкіеу
гизі у ргаста пазге піе гпаід; піегпаї у кгої іедо т. Аи^изі, кіогу іо ргасуе іегостаї у гогсігіаі іеп
тіесігу гизід а гизід росуагпу исгупії, Ьо о піеу гасіпеу гтіапкі щ іут змгут, пагосіоми Кизкіети
сіапут, рггутеіііеи піе сгупі, аіе сгупі о гизі гакопи ггутзкіе^о у о гизі гакопи ^гаескіе^о. Іезіі
у/у гиз ипіізка іезіезсіе, гиз гакопи ггутзкіедо, тасіе рггезіасуас па ргасуіе у теоІпозсіасЬ гизі
гакопи ггутзкіе^о сІапусЬ, а пат, гизі гакопи ^гаескіедо, у ргастот пазгут тасіе сіас сгузіу
рокоу, Ьо сіо пісЬ піе паїегусіе, ропіе\¥аг піе іезіезсіе іе^о гакопи £гаескіе£о гиз, кіоге^о Ьуіі сі,
кіогут іо рга\уо іезі сіапе»; «2озіаіе кіогу гизіп гакопи ^гаескіедо гизіпет гакопи ггутзкіе^о,
іут затут рггесЬосігі г рга\уа, гизі гакопи £гаескіе£о сіапе^о, сіо рга\уа, сіапе^о гизі гакопи
ггутзкіедо. У \урггесі\¥, гозіаіе гизіп гакопи ггутзкіедо гизіпет гакопи £гаескіе£0, іут затут
змгут розі^ркіет рггесЬосігі г рга\уа, гизі гакопи ггутзкіе^о сіапедо, сіо рга\уа, сіапедо гизі
гакопи ^гаескіедо»).

126 Там же. - С.614, 617.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

« весь народ наш руський — під послушенством східним». Цілком можливо,
що в авторській нарації йшлося лише про православну частину спільноти
«руський народ», яка не дорівнює цілому.

Отож якщо підсумувати висловлені Мелетієм Смотрицьким у його по¬
лемічних трактатах 1621—1622 рр. тези, інколи досить суперечливі, то отри¬
маємо таку картину: руський народ із давніх-давен мав старожитні права
від своїх князів, а коли був зі своєю «країною Руською» інкорпорований до
Корони Польської, то отримав права, спільні з усією Короною, зокрема влас¬
ні права отримали русини православні й русини-католики. Наявність осіб¬
ної території і прав, що поширюються на все населення «країни Руської»
«грецького й римського закону», перетворювало спільноту «руський народ»
на політичний суб’єкт. Під «Руською країною», очевидно, розумілися три
воєводства, яким належали інкорпораційні привілеї — Волинське разом із
Брацлавським і Київське, що мало другу назву — Україна. Звичайно, русини
жили й за межами «Руської країни» — це православні, а водночас ті, хто по¬
ходив із руського народу. Очевидно, що поняття — «руський народ», «власні
права», «інкорпораційні привілеї», «Руська земля» — були широковживани¬
ми до Смотрицького, однак у результаті полеміки вони актуалізувалися, під
впливом різних чинників (зокрема й арґументів супротивників полеміста)
сповнилися напруги та виросли до рівня концептів. Суперечності, що тра¬
пляються по текстах Смотрицького, засвідчують інтелектуальний процес ви¬
роблення складних понять, які самі по собі сповнені суперечностей, що їх
автор якраз і намагався подолати. Політична суб’єктність руського народу,
що поставав під пером Мелетія Смотрицького, здобулася на своє завершення
в тексті «.ТиБЇІЇісасіа піетппозсі», поданому від імені православного духів¬
ництва на сейм 1623 р., і який традиційно атрибутують саме Смотрицькому.
Автор виводив на авансцену три рівних народи Речі Посполитої — руський,
польський, литовський. Він стверджував: руський народ, приєднавшись до
Корони зі своїм власним правом і тим самим ставши одним цілим із двома
іншими «вільними» народами, отримав «свободи» «поряд з їхніми милостями
з двома народами польським і литовським, як із рівними, сидіти у сенатор¬
ській поважності, про добро своїх панств і вітчизни радитися, тішитися з на¬
лежності до всіх достоїнств, прероґатив та урядів, свобод, прав і вольностей
Польського королівства»127. Свої права руський народ, зберігши в непоруш¬
ності та отримавши їх підтвердження через королівські привілеї і присягу,
має зберігати й надалі, до «кінця світу», поки існує сам руський народ і його
«великі княжата»128. Реципієнтами прав, які урівнювали руський народ із

127 Архив ЮЗР. - 4.1. - Т.УІІ. - С.515 («оЬок ІсЬ М. гагомтао 2 сбуіета пагосіаті Роїзкіт
і Ьііемгзкіт щ зепаіогзкіеі ромгагпозсі зіасіас, о сІоЬгут рапзімг іск а оусгугпу з\теі гасігіс,
у ге \¥82узкіс1і кгоіезімга Роїзкіедо сіозіоіепзімг, ргаего^аіпу, игг^сіоте гамгоїапі, з\уоЬосі,
рга\¥, у теоіпозсі сіезгус зі^»).

128 Там же. — С.515 («народ наш руський при княжатах своїх вольності тої набув, із нею до
преславного Королівства Польського інкорпорований, її королі їх милості польські привілеями
і присягою підтвердили, її він упродовж усіх минулих часів зберігав непорушною, її він має
сьогодні втримати й перелити на своїх потомків, і переливати повинен за Божою поміччю поки
триватиме він сам і його великі княжата, тобто аж до кінця світу. Із тою такою вольністю з
вільними народами польським і литовським руський народ з’єднався в одне тіло та з однією

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

польським та литовським, згідно з люблінськими привілеями, постають кня¬
зі, пани, шляхта, рицарство, духовні й міщани, себто всі стани. Очевидно,
що тут ішлося не про конфесійні народи (литовці та поляки — католики, ру¬
сини — православні). Автор говорив про політичні народи, ті, які вирішують
державні справи на сеймах, зокрема як сенатори, дбаючи про добро «панств
своїх і своєї ойчизни», де «панства», найочевидніше — це питомі території
проживання трьох народів, що забезпечені окремими правами (себто Литва,
Корона та «країна Руська»), а «ойчизна» чи Вітчизна — Річ Посполита129.

На підтвердження своїх слів Смотрицький цитував Волинський і
Київський унійні привілеї, однак вони, як і в раніших його текстах, поєдну¬
валися в один, даний «усій Руській землі». Я.Пеленський, порівнюючи лю¬
блінські привілеї для ВКЛ та українських воєводств, зауважує відсутність в
останніх будь-яких згадок про народ чи народи руські на відміну від приві¬
лею Великому князівству Литовському, яке населяють «народи литовські,
руські, жмудські та інші»130. Цілком імовірно, що брак згадки про руські на¬
роди у Волинському та Київському привілеях, отриманих на Люблінському
сеймі, пояснювався домінуванням на той час саме коронного варіанту при¬
єднання цих теренів як «повернення» частини до колись роз’єднаного цілого.
Смотрицький урешті виправив цю історичну помилку.

Наостанок він ще раз повернеться до питання про джерела права русь¬
кого народу та підкреслить: король Сигізмунд Авґуст надав руському наро¬
дові не «нове якесь, ніколи не існуюче право», а затвердив «давне їх право
і старожитні звичаї», з якими вони були прилучені до Корони Польської131.
Автор також нагадував про необхідність зберігати права як сукупність у не¬
доторканності, адже «зміна одного права тягне за собою упадок усіх прав»132.

Отож і з коротких згадок у творах Мартіна Броневського та Захари
Копистенського про «руський народ» у контексті його стосунків із двома по¬
літичними народами Речі Посполитої — поляками та литвинами, і з напру¬
женого пошуку Мелетіем Смотрицьким підстав для виокремлення третього
члена «об’єднання», «руський народ» поставав передусім як поліконфесійна
спільнота зі своїми правами на своїй території, а не розмита єдність вірних
«старожитної релігії грецької», як прийнято вважати в доволі широкій історіо¬
графії133. Власне, опертя цих оборонців православ’я на люблінські привілеї

головою пов’язався і сперся». Про «пов’язання» руського народу і його володарів-князів див.:
Яковенко Н. Топос «з’єднаних народів»... - С. 232-236.

129 Д.Фрік зауважує, що Смотрицький уживав поняття «вітчизна» лише на такий спосіб
(див.: Ргіск Б. Меіеіц Втоігус’ку] апсі КиіЬепіап С)иезіюп... - Р.355). Утім попри кількісне
переважання саме такої тотожності, у Смотрицького зустрічається й «Руська земля, ойчизна
наша» (див.: Архив ЮЗР. — 4.1. - Т.УІІ. - С.391).

130 Реїепвкі с/. Іпкогрогасіа икгаіпзкіск гіет сіасупе] Ризі сіо Когопу... - 8.237.

131 Архив ЮЗР. - 4.1. - Т.УІІ. - С.524.

132 Там же. - С.523.

133 Див., напр.: Скупсгешзка-Неппеї Т. бсуіасіотозс пагосіосуа згІасМу икгаіпзкіеі ікогасгуміу
осі зскуїки XVI сіо роІо\¥у XVII щ. - ЇУагзгасуа, 1985. - 8.115 (авторка вважає погляди Мелетія
Смотрицького дуже оригінальними, невластивими навіть освіченій частині руської спільноти,
для якої саме православ’я було тим елементом, що визначав «народ руський»). О. Йєменський
зауважує, що критерії руськості у Смотрицького, вибудувані на етнічно номінованій території
без прив’язки до церковних інституцій, дуже нагадують структури сучасної ідентичності,

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

як підставу суб’ектності руського народу спонукало саме до такої конструкції.
Утім питання, як було представлено подібний концепт в інших наративах, і
чи був він представлений, потребує ширшого дослідження.

«Руський народ» на політичній авансцені

Характерно, що в тексті «Суплікації», поданої на сейм 1623 р. від імені
усіх православних мешканців Речі Посполитої, імовірно авторства волин¬
ського шляхтича Лаврина Древинського134, знаходимо таке ж обґрунтування
«руського народу», як і у «Виправданні невинності» Мелетія Смотрицького.
Схоже, що писалися два тексти в одному колі. Можливо, що розмежування іс¬
ториками тогочасної руської спільноти на окремі середовища — духівництво та
шляхетський загал, що виробляли свої специфічні моделі «руського народу»,
е радше дослідницьким методом, аніж реальністю. Адже духівництво, котре
конструювало тогочасні знакові наративи, попри закиди недоброзичливців
щодо його сумнівного (нешляхетського) походження, принаймні культурно
виростало зі шляхетського середовища. Отож на початку «Суплікації» русь¬
кий народ поставав як конфесійний народ, тобто сукупність вірних «руської»
церкви східного обряду, якому чиняться кривди («видерті нам права, видер¬
ті свободи і вольності»)135. Нав’язувані зміни, що стосуються церкви, нищать
права народу руського136, здобуті кров’ю «при боці княжат їх милості руських
і королів польських»137. Ці права було підтверджено в момент добровільного
приєднання народу руського до польського народу й надалі ґарантуються

однак уважає, що такі погляди були, по-перше, оригінальними, а по-друге — відображали
не «формування у Смотрицького якихось нових певних форм ідентичності, нових концепцій
руськості», а «метання, пов’язані з утратою старих понять і гострою потребою в отриманні нових»
(див.: Неменский О. Б. Форми русской идентичности у Мелетия Смотрицкого // Анфологион:
власть, общество, культура в славянском мире в средние века. — Вьіп.12. — Москва, 2008. —
С.312). Щоправда, пізніше О. Йєменський детально зупиниться на формуванні у православних
полемістів концепції Люблінської унії як договору трьох рівноправних народів, де руський
народ представлено всіма станами, що об’єднані у своєрідну корпорацію зі своїми власними
правом і правовою історією. Дослідник говорить про унікальність такої концепції для
тогочасної Європи, де руський народ нагадує модерну європейську націю. Утім, указуючи на
конструювання православними полемістами протонаціональної ідентичності, він несподівано
завершує свій аналіз твердженням, що ця протонація не була світським об’єднанням, адже
членство в ній повністю обумовлювалося належністю до православної церкви. Попри існування,
як на мене, й інших дискусійних моментів у статті О. Йєменського, багато його спостережень
безперечно цікаві (див.: Неменский О. Протонационализм в западнорусской мьісли первой
половини XVII в. // Вопросш национализма. - 2013. - №3(15). - С. 174-189). Для С.Плохія теж
«географічні кордони руської нації, конструйованої в перебігу церковної полеміки, збігалися
з ареалом розселення русинів у польсько-литовській Речі Посполитій і територією канонічної
юрисдикції київської митрополії». Він уважає, що релігійна солідарність руської еліти «була
суттєво міцнішою за солідарність, що ґрунтувалася на історичних і правових засадах» (див.:
Плохій С. Походження слов’янських націй: Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі /
Пер. з англ. - К., 2015. - С. 221-222). Попри цей висновок, історик говорить і про спроби Мелетія
Смотрицького роз’єднати релігію й етнічність, які, утім, не знайшли підтримки у спільноті
(див.: Там само. - С.214).

134 Був клієнтом князя Костянтина Острозького й ревним оборонцем православ’я (див.:
8ирр1етеп1ит Вупорзіз т. Мапііезіагіцу Кеуеіаіід// Архив ЮЗР. - 4.1. - Т.УІІ. - С.585).

135 2 сІ2Іе]6те РГкгаіпу... - 8.100 («муусіагіе пат рга\уа, хуусіагіе з\уоЬосІу і теоіпозсі»),

136 ІЬіФ -8.102.

137 ІЬІсІ. 8.105.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

королями. Руський народ, «великий і могутній, із народами польським і ли¬
товським у згоді та любові живуть та родичаються між собою»138. Така грома¬
дянська згода («2§осІа сіьчіоз шііопіз ») тримається на збереженні цілісності
Вітчизни, «свобод, прав і вольності усіх трьох народів», інакше вона має шанс
перетворитися на фікцію, унію між вовком і вівцею139.

Отож конфесійний руський народ, задекларований на початку
«Суплікації», перетворювався на народ політичний, що мешкає на певній
території поряд із двома іншими народами («панства» «Роїопіа, ЬііНиапіа,
Киззіа »140) та володіє сумою прав, отриманих під час «інкорпорації». Автор та¬
кож уточнював, що король Сиґізмунд Авґуст розділив «шляхту народу русь¬
кого» інкорпораційним привілеєм на два «закони» — «римський» і «грецький».
Відповідно, «не діється тому праву ґвалт, не призводить то до зневолення
вольності, коли русин грецької релігії переходить з неї і стає русином релігії
римської», адже «добровільно відступається від прав, які служать грецькій
релігії, і зостається при правах релігії римської». Наводячи фраґмент інкор-
пораційного привілею, який підтверджував збереження честі й достоїнства
князів обох «законів», автор констатував: обидві частини руського народу
володіють однаковим комплексом «свобод, вольності та прав»141. Себто русь¬
кий народ поставав як політична спільнота, паритетна Польській Короні
й Великому князівству Литовському. Членство в ній належало однаковою
мірою і католикам, і православним, що мешкали на певній території (за ви¬
нятком уніатів, яких не фіксував привілей, отже вони мали проживати в
руських землях як іноземці).

Очевидно, що автор «Суплікації» добре розумів плинність поняття «русь¬
кий народ», тож мав розмежовувати і його конфесійне значення, і політичне.
Він давав собі раду з цією проблемою, зазвичай уводячи уточнення в тих
випадках, де говорив про вірних східного обряду — «руський народ із релігії
старожитної грецької»142, «народ руський релігії грецької»143. В одному місці
він удався до уточнення, яку саме «Русь» мав на увазі, через протиставлення:
порушуються права, свободи й вольності «не всієї Русі, але лише Русі грець¬
кого набоженства під послушенством грецьким», які були надані привілеєм
Сиґізмунда Авґуста144. Примітно, що перераховуючи міста Корони Польської
та Великого князівства Литовського, в яких порушувалися права православ¬
них, автор не користувався на означення скривджених прикметником «русь¬
кий», а називав їх «людьми набоженства старожитного грецького, які право»
мають від польських королів та великих княжат литовських і руських145.

138 ІЬІсІ. 8.107.

139 ІЬісІ. - 8.110 («Рокі іейу ІЄ82С2Є 8Іоі гиреіпа, ки оЬгопіе саіозсі Оісгугпу, 8\¥оЬосІ, ргасу і
суоіпобсі \¥82у8ікіт Іггет пагосіот, іесіу 8І^ 1а т.щ асіу козс, Йсііііае ипіопіз, 2 розгойки ісЬ піесЬ
сууггисі».

140 ІЬісІ. -8.107.

141 ІЬісІ. -8.105.

142 ІЬісІ. -8.100.

143 ІЬісІ. -8.110.

144 ІЬісІ. - 8.103 («піе вітріісііег Ризі, аіе зресіаіііег Ниві дгескіе^о паЬогепвіста росі
роз1и82ЄіІ8і\¥ет дгескіт»).

145 ІЬісІ. -8.108.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

Тобто права, що їх отримали православні Київського, Волинського,
Брацлавського воєводств, були поширені на всіх православних Корони і
ВКЛ, однак не всі православні тотожні народу руському. Підпис під текстом
«Суплікації» теж містив указівку на те, яка саме Русь скаржиться на свої
кривди: «Обивателі коронні і Великого князівства Литовського Русь релігії
грецької старожитної послушенства східного».

Поширеність серед шляхти ідеї політичного «народу руського», озна¬
кою якого було проживання на території українських воєводств та володін¬
ня «власними» правами, затвердженими під час інкорпорації, засвідчувала
волинська сеймикова ухвала від 21 серпня 1632 р. Шляхтичі, зокрема ка¬
толики і протестанти, заявляли, що з усіх правових порушень («ексорбітан-
цій») «руські» воєводства найбільшою мірою турбує проблема «заспокоєння
релігії грецької», причому вона стосується не лише православних, а «нас
усіх, народ руський». Тож волиняни вимагали, аби права були відновлені
«їоїаііїег, так, як містить привілей інкорпорації Київського, Волинського і
Брацлавського воєводств»146. Папський нунцій Вісконті в листі до понтифіка
оцінював волинський сеймик як найдошкульнішу поразку церковної унії:
«Найбільше мене однак обурило те, що у Волинському воєводстві, де велика
кількість католицької шляхти, всі їхні (схизматиків) пропозиції пройшли без
спротиву»147. Хтозна, чи зрозумів нунцій той факт, що саме належність воли-
нян-католиків до руського народу і їхня солідарність із «братією» виявилася
сильнішою за конфесійну лояльність, а відновлення всіх прав «релігії грець¬
кої» означало збереження леґітимності буття «руського панства». Очевидно,
що не унія зазнала найдошкульнішої поразки, а сформована територіально-
правова руська ідентичність здобула блискучу перемогу.

Немає сумніву, що у своїй знаменитій промові на сеймі 1641 р. Адам
Кисіль, захищаючи право руських князів на вживання титулів, використав
арґументи, добре знайомі на той час руському мовцеві. Як зауважив Ф.Сисин
у своїй статті, присвяченій детальному аналізу цього тексту, у центрі уяв¬
лень Киселя про «старожитний руський народ» лежала концептуалізація
«своєї» території та її окремого правового статусу, витвореного люблінськими
привілеями148. Князівські титули, цілком можливо, були для спадкоємно¬
го волинця тим, чим для руських католиків — права «старожитної грецької
віри». Порушення привілею у частині, де король обіцяв збереження князям
їхнього символічного капіталу — гідності, влучало, на думку тогочасних лю¬
дей, по самому привілею та його непорушності, ґарантованій королівською
присягою монархів.

Адам Кисіль підкреслював, що право, тобто люблінський привілей, який
поєднував чотири руських воєводства з Короною Польською, представляв со¬
бою договір двох народів. Це право було надане й підтверджене королями

146 Архив ЮЗР. - Ч.И. - Т.і. - С.203.

147 Касгогоіиакі Щ. Звіту коїтокасуіпу і еіексуіпу у/ окгезіе Ьегкг61е\¥Іа 1632 г. - Ороіе,
1986. - 8.59.

148 Зуауп Р.Е. Ке£Іопа1ізт апсі Роїііісаі ТЬоидМ іп Зеуепіеепііі-Сепіигу РГкгаіпе: ТЬе
МоЬіІіІу’з Огіеуапсез аі Йіе Біеі о£ 1641 // Нагуапі ІІкгаіпіап Зішііез. - Уоі.6. - №2. - 1982. -
Р.167-190. У додатку - текст самої промови Киселя (див.: ІЬісІ. - Р. 186-190).

Український історичний журнал. -2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

«не тій Русі, якої ще не було, а тій, яка вже була», і як окрема територія —
руські князівства, і як народ — «руські сармати», що добровільно об’єдналися
з «польськими сарматами». Право, яке мало реґулювати становище Русі, за
словами Киселя, включало у себе три фундаментальних вольності — свобо¬
ду совісті, себто рівність грецького закону з римським, непорушність «старо¬
давніх» почестей і достоїнств шляхти та князів, недоторканність власності.
Однак усі ці права було порушено, відтак руський народ опинився «в ярмі
неволі». Наостанок промовець ще раз нагадав про суб’ектність Русі й народу,
до якого належав, у фраґменті, що сягав рівня метафори: «Ми приєдналися
до нашої спільної Вітчизни не як до країни, але з країною, не до релігії, але
з релігією, не до титулів і почестей, але з титулами й почестями»140. Промова
Адама Киселя цілком резонувала з позицією його предків на Люблінському
сеймі, котрі, заявивши про себе як окремий народ, спромоглися отримати
Гарантії власних прав, що стануть підставою для розбудовування їхніми на¬
щадками концепції Русі як третього члена Речі Посполитої.

Невипадково в інструкції послам від Волинського воєводства, датованій
7 січня 1645 р., знаходимо вимогу домагатися обрання маршалком (головую¬
чим) у Трибуналі раз на три роки (поперемінно з представниками Малої та
Великої Польщі) представника від воєводств, що судяться «Статутом і пись¬
мом руським». Волиняни заявляли, що в разі іґнорування їхніх вимог вони
готові організувати власний трибунал у Луцьку, до чого прагнуть, зокрема,
і через те, що коронярі зневажають їхнє право160. Ідея окремої апеляційної
інстанції для українських воєводств, яку не вдалося зреалізувати в 1578 р.
(через непевні причини відбулася лише одна сесія Луцького трибуналу), ви¬
явилася досить живучого.

Цілком імовірно, що на середину XVII ст. руській ідентичності, у форму¬
ванні якої люблінські привілеї прислужилися важливим ресурсом, вияви¬
лося затісно в рамках, заданих для «почтивого» руського народу творцями
Речі Посполитої на сеймі 1569 р. Затісно виявилося для шляхти, яка заявля¬
ла про паритетність руського народу з литовським і польським у політичній
сфері; затісно — для православного духівництва, котре взорувалося у своїх
претензіях на католицьких ієрархів, представлених на сеймі та у Трибуналі;
затісно — для козаків, новоявленого «рицарства», яке претендувало на рів¬
ність зі шляхтою завдяки своїй військовій службі на захисті Вітчизни.
У підсумку козацька шабля в розламі старої форми виявилася дієвішою від
інтелектуальних наративів і парламентських способів боротьби політичних
русинів-шляхти.

Про деякі історіографічні перспективи

Отож попри розпливчатість поняття «руськості», ті, хто вважав себе
причетними до Русі, не переймалися винайденням нового точнішого

149 ІЬІ4. - Р.189.

160 Архив ЮЗР. - Ч.ІІ. - Т.1. - С.295.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

самоозначника, а намагалися закріпити за собою старий, конкретизуючи
його на той спосіб, який увиразнював їхнє правонаступнитцтво й щодо русь¬
кої землі-території, і щодо символічних ознак руськості, зокрема давньої
руської спадщини. Засоби монополізації, попри зазвичай міфічне зображен¬
ня минулого, були цілком сучасними. Символічні арґументи відступали там,
де в полеміці вимагалося покласти на стіл останній і найвагоміший доказ —
право. Ним якраз і володіли три руських воєводства (а з 1634 р. — уже чотири),
моделюючи його частини так, як того вимагав момент. Люблінські привілеї
були тим матеріалом, який скріплював українські воєводства в окремий регі¬
он — як руський народ на своїй території, водночас сепаруючи його від іншої
«русі», що мешкала у Великому князівстві Литовському й Короні Польській.
Однак чи були ці території поза виокремленою привілеями «легітимною»
руссю рівною мірою «чужі»/«свої» для неї? Себто чи вважалася коронна русь
більшою мірою своєю, аніж русь Великого князівства Литовського?

Проведене Н.Яковенко дослідження процесу конструювання клієнтами
князя Костянтина Острозького в кінці XVI ст. князівського сакрум — віртуаль¬
ної влади законних господарів політичної Русі, демонструє збіг українських
теренів у складі Корони (включно з Руським і Белзьким воєводствами) з уяв¬
ною руською «державою»151. Видається, проте, що панегіристи не стільки кон¬
струювали територію Русі під владою своїх питомих руських князів, скільки
вишивали за вже готового канвою. Існування уявлень про єдність руських
(українських) земель, що нарешті опинилися в одній державі — Польському
королівстві, попри майже двохсотлітнє існування в межах різних держав¬
них утворень, насправді засвідчив ще період перших двох безкоролів’їв
(1572—1576 рр.). Так, белзький староста Ян Замойський у своєму листі до
Якуба Гербурта в листопаді 1572 р. пропонував перед скликанням сеймиків
13 грудня в межах усієї Корони зібрати з’їзд руських воєводств для подаль¬
ших солідарних дій, «аби окремо про те радячися, ті землі не розірвалися»152.
Ця спільнота обіймала Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське
та Київське воєводства. Далі майбутній канцлер підкреслював давню тради¬
цію спільного врядування цих земель: «[...] у такий час і в таких речах за
предків наших ті всі воєводства не окремо, а разом радилися про себе і свої
вольності»153. Показовим було й утягування шляхтою Руського, Белзького во¬
єводств своєї волинської «братії» в політичне життя новопридбаної «Ойчизни»
під час двох перших безкоролів’їв та опіка над нею. Прикметна спроба монту¬
вання холмськими шляхтичами спільного руського минулого з волинянами.
Так, 29 вересня 1572 р. холмська шляхта, зав’язуючи конфедерацію та шука¬
ючи підґрунтя такої практики в минулому, «згадувала» конфедерацію 1436 р.
на річці Раці. Про цю подію відомо хіба те, що її проголосило Руське воєвод¬
ство. Утім в ухвалі холмської шляхти підкреслювалося: поряд із предками

161 Яковенко Н. Топос з’єднаних народів... - С. 250-251.

162 Агсіїітеит Лапа 2атоузкіе£0, капсіегга і Ьеітапа суіеікіедо когоппе^о. -Т.1 (1553-1579). -
Шагзгасуа, 1904. - 8.15 («аЬу гогпіе о іет ггдсігдсг, Йіе гіетіе піе гогегсуаіі згі^»).

153 ІЬіЛ. («росі іакі сгаз і \¥ 1ако\¥ус1і ггесгасЬ іесіу га рггосікосу пазгуск іе \¥82узікіе
\¥0ІедахІ2І;\уа зроіет о зоЬіе і о з\¥усЬ суоІпозсгіасЬ, а піе озоЬпо гасігіїі»).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

шляхти з різних земель Руського воєводства (Холмської, Перемишльської,
Галицької, Сяноцької) стояла подільська та (аіс!) волинська шляхта. Тож на
знак цієї давньої єдності сеймик постановив вислати послів для координа¬
ції дій: Амброзія Жулинського — до Київського, Волинського і Брацлавсь-
кого воєводств, Щасного Луговського — до Руського й Подільського, Яна
Замойського — до Белзької землі154. Таким чином було окреслене коло
«своїх», які у ситуації небезпеки мали виявляти солідарність і триматися
разом. «Літописець» подій перших безкоролів’їв Свентослав Ожельський
згадував про домовленість взаємодопомоги поміж руськими воєводствами
(русини, подоляни, белжани, кияни, волиняни) на елекції 1575 р.155 Тож спе¬
ціальне дослідження ширшої єдності, аніж воєводства, на які поширювався
Люблінський привілей — ще попереду.

Очевидно, що окремого студіювання вимагає проблема ідентичності тієї
шляхти, що не була етнічно руською, яка прибувала на Волинь чи Київщину
й закріплювалася тут, отримавши нерухомість в українських воєводствах за¬
вдяки службі місцевим князям і панам, або через королівські надання, пере¬
важно за воєнні заслуги166. Зауважу, що повноправними «громадянами», які
могли брати участь у всіх самоврядних інституціях воєводства, уважалася
лише осіла шляхта (та, що володіла нерухомістю) в межах цієї адміністра¬
тивно-територіальної одиниці. Володіння землею формально перетворювало
прибульця з території Корони чи Литви на «громадянина» «речі посполитої»
воєводства Волинського, Київського чи Брацлавського, себто «політичного
русина» (своєрідне «§епіе роїопиз паііопе гиіепиз »). На нього поширювалися
всі права, надані «обивателям» українських воєводств люблінськими приві¬
леями, однак ми не знаємо, що діялося з ідентичністю таких новопосталих
«русинів». Відповідь на це питання зазвичай перебуває у сфері гіпотез, адже
через брак відповідних джерел ми «не чуємо» голосу пересічного шляхти¬
ча. Однак спостереження за малими людьми, що прибували на Волинь із
Корони в пошуках кращої долі, засвідчує швидку вмонтованість частини з
них у шляхетську спільноту. Ті, кого нам удається «побачити», це переважно
люди, так чи інакше пов’язані з судовою сферою, яка пропонувала досить
швидкий шлях до отримання бажаного. Однак у судівництві обов’язковим
було знання руської мови й тонкощів руського судочинства (статут, судова
практика), що жодним чином не ставало на заваді активним прибульцям.
Очевидно, що лояльності та мережа зв’язків, які формувалися впродовж їх
перебування на Волині й отримання в підсумку нерухомості — перепустки
до світу повноправних членів шляхетської корпорації — витворювали з них
«політичних русинів». Вони у судах, на сеймиках і сеймах нарівні з етнічни¬
ми русинами відстоювали інтереси своєї «руської» корпорації як її частина.
Г. Литвин зауважує, що багато з прибульців на Київщину і Брацлавщину,
особливо ті, хто діставався до земських і ґродських урядів, зазвичай

164 Акіа 8Є]'тіко«ге гіеті сЬеІтзкіе] 1572-1668. - ЬиЬІіп, 2013. - 8.26-28.

165 [Оггеїзкі 8.] Вегкг61е\¥Іа кзіад озтіого, 1572-1575 /Рггеї. IV. Зразсдуісг. -Т.1. -РеІегзЬиг^,
1856. - 8.285-286.

156 ЬіШіп Н. Мар1у\\г згІасЬіу роївкіеі па РГкгаіп^ 1569-1648. - 8.121.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

втрачали зв’язок із теренами походження, а часто й цілковито асимілювали¬
ся157. Як ілюстрацію цієї тези можна пригадати фраґмент листа Станіслава
Оріховського до папського нунція Джованні Франческо Комендоні (1564 р.),
в якому він розповідає про своїх предків польських шляхтичів, які, одру¬
жившись із русинками та осівши в Руській землі, перетворилися на руських
воїнів. Себто Оріховський пов’язував свою руськість із походженням і терито¬
рією проживання/осілістю158.

Отож у підсумку можна сказати, що виразно сформовані на середину

XVII ст. політичні претензії руської шляхти підважують тезу про її уніфіка¬
цію з польською та пріоритетність загальношляхетської станової свідомості
над реґіональною руською. С. Плохій у своїй праці, присвяченій формуванню
домодерних ідентичностей в Україні, Росії та Білорусії, зокрема й «руській»
у Речі Посполитій, спираючись на студії Д.Алтоена, акцентує увагу на тому,
що ця та аналогічні концепції були, схоже, винаходом модерної української й
польської історіографій XIX ст. як інтелектуальних національних проектів159.
А це ставить сучасну вітчизняну історіографію перед викликом — розірвання
з традиційним підходом до історії Речі Посполитої як чужої, де український
народ, за М.Грушевським, перебував або у стані пасивного об’єкта чужої
«управи», або «в більш, а чи менше виразній та гострій опозиції до сієї чу¬
жої управи»160. Шляхетський проект руського народу як політичної «нації»
зі своєю територією і своїм правом у складі Речі Посполитої, себто зіпертий
на руськість як територіально-правове поняття, окреслив спільноту русинів
як поліконфесійну, поліетнічну, полікультурну. Цим самим таке минуле ви¬
ставляє бар’єри для звичного поділу історії на свою й чужу за традиційною
мовною, становою чи конфесійною ознаками. Воно змушує «одомашнювати»
Річ Посполиту як країну багатьох народів і провокує до писання її історії з
«українським обличчям». Себто не до автоматичного засвоєння чужого й пе¬
релицьовування його на новий кшталт, а до інтелектуальних дослідницьких
зусиль над пошуками та вичленовуваннями «своїх» і «свого» в багатоманітті
минулого — мирного, конфронтаційного чи переважно ситуативного.

Водночас маємо визнати: той варіант української історії, у центрі якого
козацький стан — це історія, написана переможцем, незалежно від наших оці¬
нок цієї перемоги. Вона — лише частина українського минулого. Козацький
стан за допомогою шляхти, що складала значну частину його верхівки, на
середину XVII ст. монополізував шляхетський проект руського народу, що¬
правда суттєво його урізавши. Тим самим було практично перекреслено
можливість для руської шляхти, яка залишалася в межах Речі Посполитої,
надалі апелювати до своєї руськості в політичній сфері без ризиків бути зви¬
нуваченими у зраді своєї Вітчизни. Урешті серед неї виявилися й волиняни,
чиї князі та шляхта на Люблінському сеймі заявили про себе як окремий

167 ІШ. -8.156-157.

168 Див.: Плохій С. Походження слов’янських націй... — С.189. Про «політичну литуанізацію»
поляків див.: Яакггеиіакі А.В. Тезгсге о РоІакасЬ те \Уіе1кіт Кзі^зітеіе Ьііетезкіт те XIV—

XVIII теіеки // Рггег Кгезу і Інзіогіц ро оЬггега роїііукі. - Т.1. - Тогип, 2011. - 8.258-266.

169 Плохій С. Походження слов’янських націй... — С. 184— 185.

160 Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - Т.1. - К., 1991. - С.16.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

народ зі своїми власними правами і свободами. Події вже цілком іншої — мо¬
дерної — доби української історії з її героями, що «віднаходили» своє україн¬
ське минуле, тим часом дедалі нагальніше вимагають серйозних досліджень
річпосполитської України XVII— XVIII ст.

КЕРЕКЕМСЕ5

1. ВагсІасЬ, (1999). Осі акіи у/ Кге\¥Іе сіо 2ац)сгепіа \Угаіетпе£о ОЬоі^а Кагосібсу
(1385-1791). ІІпіа ЬиЬеІзка і ігасіусіе іпіе§гасу]пе ш Еигоріе Згос/коию-ІУзскосіпіеі,
12-44. ЬиЬІіп. [іп РоїізЬ].

2. Віїоиз, N. (2010). ЬиЬІіпз’ка ипііа 1569 г.: ізіогіо£гайсЬпі ро^ііасіу 1а іпіегргеіасіі (сіо
440-гісЬсЬіа ІиЬІіпзкоі ипіі). ІІкгаіпз’куі ізіогускпуі гкигпаї, 1, 65-83. [іп Цкгаіпіап].

3. Вогг^скі, Лі (1999). Бпіа ІиЬеІзка іако сгуппік кзгіаііостапіа зІ£ икгаіпзкіеі зсуіасіо-
тозсі пагобоу/еі. ІІпіа ІиЬеІзка і ігасіусіе іпіеггасуіпе иі Еигоріе 8госІкоию-]Узско(іпіеі ,
60-83. ЬиЬІіп. [іп Роїізії].

4. СЬупс2Є\¥зка-Неппе1, Т. (1985). 8\¥ІасІото8С пагосіосуа згІасЬіу икгаіпзкіеі і ко-
гасгугпу осі зсЬуїки XVI сіо ро!о\уу XVII у/. \Уагз2атеа. [іп Роїізії].

5. СЬупсгесузка-Неппеї, Т. (1993). «Бо ргада і рггусуііеібда зстоісЬ сІасупусЬ»: Ргасто іако
аг^итепі у/ роїетісе ргасуозїасупусЬ у/ ріетзгеі роїосуіе XVII у/. Мщсігу \Узскосіет а
Еаскосіет: Вгесгрозроіііа ХУІ-ХУП и>., 53-60. Шагзгасуа. [іп Роїізії] .

6. СЬупсгетезка-Неппеї, Т., Лакостепко, N. (2000). Вроіесгепзісуо - геїі^іа - киїіига.
Мі^сігу зоЬц.: Згкісе кізіогусгпе роїзко-икгаіпзкіе, 111—151. ЬиЬІіп. [іп Роїізії].

7. Ргіск, Б. (1984). Меіеіі] Зтоігус’ку] апсі КиіЬепіап (^иезііоп іп Еагіу ЗеуепіеепіЬ
Сепіигу. Нагоагб. ІІкгаіпіап Зіисііез, 8(3/4), 351-375.

8. Сіггезкодаіак-Кілуасуісг, А. (2018). Вузкигз роїііусгпу Егесгурозроіііе] ОЬо]^а
№госі6\¥. Тогип. [іпРоІізЬ].

9. йако\¥Єпко, N. (1999). Низ ]ако іггесі сгіоп Егесгурозроіііе] ОЬо]^а Кагосібсу \у ту-
зіі икгаіпзкіеі І ро1о\уу XVII суіеки. ІІпіа ЬиЬеІзка і ігасіусіе іпіе§гасу]пе ш Еигоріе
Згойкоию-УІзскосІпіеі, 79-83. ЬиЬІіп. [ІпРоІізЬ].

10. Касгогосузкі, IV. (1986). 8еіту копуокасуіпу і еіексуіпу у/ окгезіе Ьегкгбіесуіа
1632 г. Ороіе. [іп РоїізЬ].

11. Кетра, Т. (2001). Кпіагіосуіе Озіго^зсу суоЬес ісіеі ипіі ро1зко-1ііе\¥зкіеі ус XVI \уіе-
ки. Уеїука Уоіуп: Озігокіапа V ХІкгаіпі і Уеогорі: Маіегіаіу тігкпагосіпоко пайко ноко
зутрогіити 29-30 скегопіа 2001 г., 23, 12-23. Віагокозііапіупіу. [іп РоїізЬ].

12. Кетра, Т. (2001). Ма^паіегіа гизка суоЬес ипіі ІиЬеІзкіе] (1569). Віаіогизкіе гезгуіу
кізіогусгпе, 16, 5-25. [ІпРоІізЬ].

13. Кетра, Т. (2007). 2іетіе гизкіе іпкогрогостапе сіо Когопу у/ 1569 гоки - оЬг^Ь-
позсі ргатепоизіго]о\уе і розіасуу згІасЬіу икгаіпзкіеі (гизкіеі) сіо роїосуу XVII суіеки.
Вгесгрозроіііа и> ХУІ-ХУІІІ хюіеки: Рапзіию сгу юзроіпоіа, 129-148. Тогип. [іп РоїізЬ].

14. Кетра, Т. (2010). Кизіпі суоЬес ипіі ІиЬеІзкіе]: Сгу гизсу тогпі і згІасЬіа сЬсіеІі
зсізіеізгедо роИсгепіа г Роїзк^ су 1569 гоки. ІІпіа ІиЬеІзка: ІІпіа еигореізка, 83-94.
ЬиЬІіп. [іп РоїізЬ] .

15. Кетра, Т. (2011). Могпосуіасігісуо і згІасЬіа икгаіпзка суоЬес ипіі ІиЬеІзкіе] (1569).
ЬіиЬІіпо ипііа: Ше]а іг іоз і^зііпитаз / ІІпіа ІиЬеІзка: ісіеа і ]Є] копіупиасіа, 172-187.
^Іпіиз. [ІпРоІізЬ].

16. Кетра, Т. (2012). ^Іупіапу і ЬіиЬІіпзка ипііа 1569 гоки. Зіисііі і таіегіаіу г ізіогіі
Уоіупі, 240-265. Кгетепеіз. [іп Бкгаіпіап] .

17. Киїакоузкуі, Р. (2002). Капізеїіагіа Кизкоі ^оіупзкоі) теігуку 1569-1673 гг. Зіисіііа
г ізіогіі икгаіпз’коко гекіопаїігти V Вескі Розроіуііі. ОзігоЬ; Ьуіу. [іп Бкгаіпіап].

18. Киїакоузкуі, Р. (2010). ЬіиЬІіпзкаіа ипііа 1569 £. і еуоЬиізііа ргауоуоі зізіету
икгаіпзкікЬ уоієуосівіу ЕесЬі Розроіііоі. РгаЬІету іпіе§гаізуі і іпкаграгаізуі V гагиіізізі

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Наталія Старченко

ТзепігаГпаі і ІІзкосіпіаі ІІзкосіпіаі Еогору V регііасі гаппіа§а Моиа§а скази: Маіегуіаіу
тігкпагосіпаі паоикооаі кап[егепізуі ргузоіаскепаі 440-§оМгіи ЕіиЬІіпзкаі ипіі, 246-
259. Міпзк. [іп Киззіап].

19. Ьііуіп, Н. (2016). 2 пагосіи тз’коЬо: ЗЬІіакІїіа КуіузЬсІїупу, Уоіупііа ВгаізІаузЬсІїупу
(1569-1648). Куіу. [іп ІІкгаіпіап].

20. Ьи1е\уісг, Н. (2002). Спіе\уб\у о ипі^ сі^£ сіаізгу: Зіозипкі роїзко-іііедазкіе \у ІаіасЬ
1569-1588. \Уагзга\уа. [іп Роїізії].

21. Магиг, К. (2003). Мегпапа реіусіа зЬІасМу \уо1упзкіе] сіо кгоіа \у сіоЬіе зе^ти ІиЬеІ-
зкіедо 1569 г. Соціум: Альманах соціальної історії, 2, 41-56. [іп Роїізії] .

22. Магиг, К. (2006). IV зігоп^ іпіе^гаср г Когоп^: Зеітікі \Уо1упіа і ІІкгаіпу \у ІаіасЬ
1569-1648. \Уагзга\уа. [іп Роїізії].

23. Кетепзкіі, О. В. (2008). Рогту гиззкоі ісіепіісіїпозіі и Меіеііа Зтоігіізко^о.
Ап/оіодіоп: иіазі, оЬзкскезіоо, киїіига V віаоіапвкот тіге V вгесіпіе оека, 12, 305-316.
Мозкуа. [іп Киззіап].

24. ІМетепзкіі, О. (2013). Ргоіопаїзіопаїігт V гарасіпотззкоі тузіі регуоі роїоуіпу
XVII V. Уоргозу паівіопаїігта, 3(15), 174-189. [іп Киззіап].

25. Реіепзкі, 3. (1974). Іпкогрогасіа икгаіпзкісії гіет <іа\упе] Кизі сіо Когопу \у
1569 гоки. Иеоіо^іа і коггузсі - ргоЬа подаємо зроігепіа. Ргге§1сці Нізіогусгпу, 65, 2,
243-262. [іп Роїізії].

26. РІокЬіі, 8. (2015). РокЬосІгІїеппіа зіоуіапзкукк паїзіі: Ботосіеті ісіепіусіїпозіі V
ІІкгаіпі, Козіі 1а Віїогизі. Куіу. [іп ІІкгаіпіап].

27. Роїізіїсіїик, V. (2008). РгокЬаппіа ргесізіаупукіу Уоіупзкоі гетіі па уаіпукк зеі-
такії УеІукоЬо кпіагіузіуа ЬуіоузкоЬо 1547-1568. Рагіатепізкіуа вігикіигу оіасіу V
вівіете сігіаггкаипа§а кігооаппуа УіаІіка§а кпіавіоа Ьііосвкада і Кеску РавраШаі и
ХУ-ХУІІІ віадоМгіак: Маіегуіаіу тігкпагосіпаі паоикооаі кап/егепівуі, 61-79. Міпзк.
[іп ІІкгаіпіап] .

28. Зіагсіїепко, N. (2014). Сііезі’, кгоу і гуіогука: КопЙікІ и зіііакіїеіз’коти зегесіоуузії-
сЬі Уоіупі: Бгиііа роїоуупа XVI - росЬаіок XVII зі. Куіу. [іп ІІкгаіпіап].

29. Зіагсіїепко, N. (2015). ОЬгага когоііуз’коііо таіезіаіи: уоіупз’кі герііку озіаппіоі
ігеіупу XVI зі. ІІкгаіпа V Тзепігаїпо-Зккісіпіі Уеогорі, 15, 93-97. [іп ІІкгаіпіап].

30. Зіагсгепко, N. (2011). ІІпіа ІиЬеІзка іако Іедііутасіа гедіопаїігти \уо1упзкіедо (па
рггукіасігіе ргакіукі ззск>\уе] ріепузгусЬ роипцпусії сігіезі^сіоіесі). ЕіиЬІіпо ипуа: ісіеіа
іг ]оз і^вііпитав / ІІпіа ІиЬеІзка: ісіеа і і є] копіупиасіа, 190-201. Уііпіиз. [іп Роїізії].

31. Зіагсіїепко, N. (2016). Уоіупз’ка зЬІакІїіа и Ьогоі’Ьі га «зуоіє» ргауо: уігаіу і гсІоЬиі-
ку (1569 г. - росЬаіок XVII зі.). Репотеп тиііукиїіигповіі V івіогіі ІІкгаіпу і Роїзкскі,
154-172. КЬагкіу. [іп ІІкгаіпіап].

32. Зіагсіїепко, N. (2017). Оаііі аз Еуісіепііаі Тасііс іп іЬе Ье^аі Ргосесіиге іп Уоіііупіа:
Ье^ізіаііоп апсі Ргасіісе (1566 - еаііу 17ІЬ сепіигу). Ьіеіиоов віаіиіав: Тетісіев іг Кіеіов
іегііогі]оз. - Зресіаіивів «Ьіеіиоов івіогііов віисіуи» ІеіАіпув, 13, 259—277. Уііпіиз.

33. Зузуп, Р.Е. (1982). Ке^іопаїізт апсі Роїііісаі ТЬои^Ііі іп ЗеуепіеепіЬ-Сепіигу
ІІкгаіпе: ТЬе NоЬі1ііу’8 Огіеуапсез аі іЬе Біеі о£ 1641. Нагоагсі ІІкгаіпіап ЗіиЛіев, 6,
2, 167-190.

34. Уакоуепко, N. (2002). РагаїеГпуі зуіі: Бозіісігіїеппіа г ізіогіі иіауіеп’ іа ісіеі V
ІІкгаіпі ХУІ-ХУІІ зі. Куіу. [іп ІІкгаіпіап].

35. Уакоуепко, N. (2005). №гузу ізіогіі зегесіпіоуісіїпоі іа гаппіотосіегпоі ІІкгаіпу.
Куіу. [іп ІІкгаіпіап] .

36. Уакоуепко, N. (2009). Зкіїку ізіогукіу - зііГку ипіі (г паїїосіу 440-1ііііа ЬиЬІіпзкоі
ипіі). ІІкгаіпв’куі китапііагпуі окііасі, 14, 9-42. [іп ІІкгаіпіап].

37. Уакоуепко, N. (2012). Бгегкаїа ісіепіусітозіі: Бозіісігіїеппіа г ізіогіі иіауіеп іа ісіеі
у ІІкгаіпі XVI - росЬаіки XVIII зі. Куіу. [іп ІІкгаіпіап].

38. Еаіуііик, Уа. (2013). Мупиіе Кизі и куіуз’кукЬ іуогакк зіоіііііа: іекзіу, ауіогу, сЬу-
іасЬі: сшіоге/. Луз. ... каті. ізі. паик. Куіу. [іп ІІкгаіпіап].

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Люблінська унія як ресурс формування концепту політичного «народу руського»...

Л/ДТ/Ш/А ЗТАЯСНЕИКО

Восіог о£ Нізіогісаі Зсіепсез (Вг. НаЬ. іп Нізіогу), 8епіог КезеагсЬ Ге11о\¥,
Берагітепі о£ ТЬеогу аші МеЙюсІо1о§у о£ АгсЬео^гарЬу аші 8оигсе Зіисііез,
М.З.НгизЬеузкуі Іпзіііиіе о£Цкгаіпіап АгсЬео§гарЬу апсі 8оигсе Зіисііез

КА8 о£ Бкгаіпе (Куіу, Икгаіпе);
КезеагсЬ Ре11о\у, 8есіог о£ 8осіа1 Нізіогу,
Іпзіііиіе о£ Нізіогу о£ Бкгаіпе КА8 о£ Икгаіпе (Куіу, Бкгаіпе)

іпіегге §пит@икг . пеі

ТНЕ ІШСШ ОР швш АЗ а резоіірсе рор рормшс
ТНЕ ИОЛОИ ОР ТНЕ РОІ_ІТІСАІ_ "РІЛНЕШАМ МАТЮКІ" (1569-1648)

Тке агіісіе апаїугез Нош іке ргісіїерез ргапіесі іо іке Уоіосіутуг, Куіо апсі Вгаізіас
Уоісосіезкірз аі ііге 1569 ЬиЬІіп зефт сопігіЬиІесІ іо іке езіаЬІізктепі о/ ікезе геріопз’
згіаекіа’з зеїф-регсерііоп аз а роїііісаі паііоп (шіік Киз’аз іке ікігсі тетЬег о/ іке Роїізк-
Ьіікиапіап Соттопшеаіік). Тке агіісіе із сотргізеб, о/ іке ікгее таіп рагіз. Іп рагі
опе, іке зскоіаг / 'осизез оп іке іззие зке зеез аз зетіпаї / ог іке сіізсиззіопз аі іке ЬиЬІіп
зефт герагсііпр іке тегрег о/ іке ІІкгаіпіап (Виікепіап) Уоісосіезкірз апсі іке Сгоит о/
іке Кіпріот о/ РоІапА. Уоіупіап згіаскіа, шкіск фиррегпаиіесі іке зігирріе аі іке зефт,
ігеаіесі іке ипіоп аз а тегрег шкеге ікеіг оит гіркіз июиШ Ье зесигесі апсі риагапіееі Ьу
іке оаік зшот Ьу іке кіпр, іке Зепаіе, апсі згіаскіа атЬаззасІогз. Ткіз фасі кіркііркіз
іке арепсу о/ ІІкгаіпіап згіаскіа апсі ііз Ьеііеф ікаі іі соиШ пероііаіе шіік іке Сгоит
згіаскіа аз ериаїз. Вергезепіаіісез офіке Сгоит теапшкіїе Ьеііеоесі ікаі ікезе іеггііогіез
шеге іо Ье геіитесі аз ап іпіергаї рагі оф іке зіаіе, апсі ікаі іке Іосаі згіаскіа шеге іо
капе іке зате гіркіз ассогсіесі іо іке Сгоит згіаскіа; ікеіг гіркіз шеге іо Ье сопфігтесі
Ьу ипіфогтіу зшеагіпр ап оаік іо іке кіпр апсі іке Сгошп. Еоепіиаііу іке Уоіупіапз
сігорресі ікеіг сіетапсі ікаі гергезепіаііоез оф іке Сгошп зкоиШ зшеаг ап оаік іо аффігт
ікеіг гіркіз; іп ехскапре ікеу шеге аііошесі іо сотріїе а ргіиііере сіоситепі ІезсгіЬіпр ікеіг
гіркіз ікетзеїсез, апсі іке кіпр шаз іо зафериагсі ікеіг гіркіз шіік ап оаік. ОЬсіоизІу,
іке іехі зиррезіеі Ьу іке Уоіупіапз шаз есіііесі Ьу іке соттіііее сгеаіесі Ьу іке оікег зісіе,
гезиіііпр іп сегіаіп сопігасіісііопз іп гкеіогіс. Ткезе сіазкіпр ехресіаііопз герагсііпр іке
тегрег, апсі шкеікег ікеу шііі Ье іпсогрогаіесі "шіік гіркіз" ог "іпіо гіркіз", сап Ье ігасесі
іп іке Уоіупіапз’ ргіесапсез афіег іке ІІпіоп іоо. Тке зскоіаг апаїугез Уоіупіап Іераї
ргаеіісе, шкіск аііезіз іо згіаскіа’з іпзізіепсе оп зіаипск асікегепсе іо ішо ргісіїерез: ікаі
Виікепіап (ОШ ІЛггаіпіап) Іаприаре Ье изесі іп іке физіісе зузіет апсі асітіпізігаііоп,
апсі ікаі іке Зіаіиіе оф Ьіікиапіа Ье изесі аз іке "Іосаі" Іаш фог Уоіупіап, Куіи апсі
Вгаізіао Уоіоосіезкірз. Зке сопіепсіз ікаі іке сіау-іо-сіау соті Іеаііпрз Ьесате іке зркеге
шкеге ІІкгаіпіап згіаскіа регфесіесі іке агритепіз Іефепііпр ікеіг гіркіз апсі іеггііогіез
еоег зіпсе іке ІІпіоп оф ЬиЬІіп, апсі шіік іі ікеіг ипіегзіапііпр оф ікетзеїоез аз а зерагаіе
роїііісаі "паііоп". Ткезе агритепіз шііі Ье иіііігеї араіп іп іке геїіріоиз роїетіс фоііошіпр
іке ІІпіоп офВгезі ( 1 596). Тке зскоіаг апаїугез кош іке ЬиЬІіп ргтіерез сопігіЬиІесІ іо іке
сопзігисііоп офа іеггііогіаі апсі Іераї поііоп офіке "Виікепіап паііоп" (іпкаЬіііпр а сегіаіп
іеггііогу апсі епсіошесі шіік ипщие гіркіз) іп іке роїетісаі іехіз Ьу Магсіп Вгопіошзкі,
КаккагііаКорузіепзкуі апсі Меіеііі Зтоігуізкуі. Ткіз поііоп розесі зегіоиз сотреііііоп іо а
геІіріоп-ЬазесІ тосіеі офісіепіііу (Виікепіап паііоп аз іке ОгїкоАох Скгізііап рориіаііоп).
Ткіз поііоп шаз зітиііапеоизіу ехроипсіесі Ьу ІІкгаіпіап згіаскіа оп іке роїііісаі зсепе іп
іке 1 620з-1 640з. Ву геїуіпр оп іке ргюііерез ргапіеі шіік іке ІІпіоп оф ЬиЬІіп аз іке Ьазіз
фог іке зиЬфесііоііу оф іке ІІкгаіпіап ооіоосіезкірз, іке аиікогз оф геїіріоиз ігеаіізез апсі
згіаскіа рагііатепіагіапз каое сіеоеіоресі іке поііоп оф а Виікепіап паііоп аз іке ікігсі
сотропепі оф іке Роїізк-Ьіікиапіап Соттопшеаіік, ериаі іо Роїез апсі Ьіікиапіапз, Ьу
іке тіІ-1 7ік сепіигу. То сопсіисіе, іке зскоіаг оффегз зоте офкег ікоиркіз герагсііпр фиіиге
Іігесііопз іп ІІкгаіпіап кізіогу шгіііпр.

Кеушогсіз: Роїізк-Ьіікиапіап Соттопихаїік, Сгапсі Лиску оф Ьіікиапіа, Кіпріот офРоІапсІ,
ІІпіоп оф ЬиЬІіп, зефт, згіаскіа, ргісіїере, Іаш, соигіз, роїетісаі Іііегаіиге, ІІпіоп офВгезі.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

УДК 94(477)«1569»

Віталій Михайловський

доктор історичних наук,
професор кафедри історії України,
Київський університет ім. Б.Грінченка
(Київ, Україна), тукЬау1оУ8ку@£таі1.сот

СЕНАТОРИ РУСЬКОГО, ПОДІЛЬСЬКОГО ТА БЕЛЗЬКОГО ВОЄВОДСТВ
НА ЛЮБЛІНСЬКОМУ СЕЙМІ 1569 р.

Досліджується участь сенаторів Руського, Подільського та Белзького воє¬
водств у Люблінському сеймі 1569 р., котрий увійшов в історію укладанням
унії між Польським королівством та Великим князівством Литовським. Чи
не в кожному дослідженні про період інкорпорації Волині, Київщини і Брац-
лавщини унія представлялася як основне досягнення сейму, що призвела до
об’єднання українських земель у межах Польського королівства. Цей факт
став основним у представленні результатів сейму 1569 р. в українській істо¬
ріографії. На сьогодні відсутні дослідження, в яких було б висвітлено позицію
сенаторів та послів із руських воєводств Корони. На момент укладання унії ці
воєводства мали понад столітню практику участі в коронних з’їздах і сеймах.
Показано, хто міг представляти їх у сенаті. Сенаторами були духовні ієрархи
(львівський архієпископ, перемишльський, холмський, кам’янецький єпископи)
та світські достойники (руський, подільський, белзький воєводи, львівський,
кам’янецький, белзький, перемишльський, галицький, холмський, сяноцький,
любачівський каштеляни). Не всі вони, з об’єктивних причин, змогли потра¬
пити на сейм. Сенатори, що прибули до Любліна, не вирізнялися активністю,
як це видно з двох сеймових щоденників. Важливою була нарада руських послів
8 лютого 1569 р., учасники якої підтримали унію та інкорпорацію Волині, Ки¬
ївщини і Брацлавщини на умовах короля. Висловлювання їх на сеймі відобра¬
жали прокоронну та прокоролівську позицію заможної урядницької шляхти
руських воєводств, але з урахуванням регіональних особливостей.

Ключові слова: Люблінська унія, Польське королівство, Руське воєводство.
Подільське воєводство, Белзьке воєводство, руські землі, сенатори.

Люблінський сейм 1569 р. без перебільшення можна назвати одним із
найбільш драматичних у нашій історії. Ідея унії Польського королівства та
Великого князівства Литовського, що розпалювала уяву шляхти обох дер¬
жав упродовж кількох десятиліть, виявилася надзвичайно актуальною в
1560-х рр. Вона спровокувала своєрідний потяг до історії. Звернення до ми¬
нулого як арґументу поточної політики стимулювало закріплення стереоти¬
пу про те, що лише два народи утворили в 1569 р. Річ Посполиту. Цими по¬
літичними народами були поляки та литовці. Третього не було. Попри те, що
обидві сторони добре знали, що вони не самотні на великому політичному
просторі Польського королівства та Великого князівства Литовського.

У цій статті не йтиметься про ідеї, котрі спонукали коронну та литов¬
ську шляхту утворити спільну державу, або ж про політичні програми
обох таборів. Вихідним пунктом стане уявлення шляхти руських воєводств
Корони — Руського, Подільського та Белзького — про унію. Простіше кажучи,

Український Історичний журнал. - 2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

чи прагнула унії руська шляхта цих теренів? Чи всі сенатори від руських
воєводств Польського королівства на сеймі були єдиними у своїх політичних
помислах? І якщо спробувати звести питання до одного: чи існувала ідея Русі
та третього елементу політичного життя у той час?

Люблінський сейм, що став чи не найдовшим в історії парламентаризму
в Польському королівстві, розпочався 10 січня і тривав до 12 серпня 1569 р.
За цей час його склад змінювався кілька разів, що зумовлювалося приєднан¬
ням Підляського, Волинського, Київського та Брацлавського воєводств упро¬
довж березня — червня 1569 р.1

Попри відсутність за правління останніх Яґеллонів офіційної руської фракції
на коронних сеймах, посли проявляли спільну позицію. Так було під час Варшав¬
ського сейму 1563—1564 рр. Коли дискусія сягнула апогею, перемишльський зем¬
ський судця Валентій Ожеховський у відповіді на закиди посла з Великопольщі
Войцеха Пшиємського2 про те, що не може одне воєводство відриватися від корон¬
ного права, коли всі інші погодилися, дав цікаву відповідь про регіональні осо¬
бливості Польського королівства. В. Ожеховський, зокрема, зазначив про те, що
«в нас у Русі, у Львові, у Перемишлі тричі на рік судять, у Холмській землі в одно¬
му воєводстві шість разів, а так не тільки воєводства, а й повіти собі отримають,
те й мають»3. Для В.Ожеховського руські землі були частиною Малопольщі, але
окремою частиною, про що він наголосив («в нас у Русі»). Наприкінці цього сей¬
му радзейовський староста Рафал Лещинський із Великопольщі запитав руських
послів, чи не бажають вони разом складати для ревізії свої привілеї на земель¬
ні володіння, на що єдності серед останніх не було. Завершуючи цей фраґмент,
автор сеймового щоденника зазначив, що після цього «польські пани» («рапо\уіе
Роїасу») сказали, що раз ви, «пани Руського воєводства» («рапоууіе \уоіеіу6сІ2Ілуа
гивкіецо»), не хочете, то й ми не будемо цього робити4. У цьому прикладі видно
протиставлення «Русі» як частини Малопольської провінції — Великопольщі та
виокремлення послів Руського воєводства від послів із польських воєводств.

Ще одним прикладом окремішності руських земель стали згадки в лис¬
тах малополянина Миколая Мелецького, що тримав у 1560-х рр. Городоцьке
староство у Львівській землі Руського воєводства. У 1568 р., пишучи до свого
шваґра Миколая Кшиштофа Радзивілла Сирітки з Городка, він зазначав,
що зараз мешкає «в Русі», і планує «далі поїхати на Покуття аж до волосько¬
го кордону» («Ьо іа їЬегазг уу Кизі тіезкцт, а сіаііеі іезеге па Рокисгіе азг ки
щапісгцт \¥оіозкіт сксіаІЬут осііескасг»)5.

1 2гбсІІорІ5та сіо сігіеібсу ипіі Ког. Роїзкіеі і IV. X. Ьііесувкіедо: Сг^зс III: Біагіизг ЬиЬеІзкіедо
Звіти Ипіі: Кок 1569 / Орг. А.Т.БгіаІупзкі. - Рогпап, 1856. - 8.200; Днєвник Люблинского
сейма 1569 года: Соединение Великого княжества Литовского с Королевством Польским / Изд.
М.Коялович. - Санкт-Петербург, 1869. - С. 604-605.

2 Вшоггасгек IV. Рггуіетзкі \\к>ісіес1і Ь. Касуісг (гт. 1571/2) // Роїзкі 8Іо\упік Віо^гайсгпу
(далі - Р8В). - Т.ХХІХ. - \УгосІа\у; \Уагзга\уа; Кгакомц Осіапзк; Ьосіг, 1986. - 8.191-192.

3 Капіешвка І. 8рга\уа розІ6\у гизкісЬ (Игиреїтепіе сіо сііагіизга зе]ти суагзгасузкіе^о
1563/1564 г.) // Зіисііа Нізіогусгпе. - Косг. XXVIII. - 2езг.З. - Кгакбсу, 1985. - 8.454.

4 ІЬісІ. - 8.468.

5 ВіЬІіоіека КасгупзкісЬ \у Рогпапіи (далі - ВКасг.). - БгіаІ г^корізбсу. - 8удп.80. -
№34. — 8.68. Щиро вдячний доцентові кафедри історії Національного університету «Києво-
Могилянська академія» І.Тесленкові, який указав мені на цю збірку листів М.Мелецького.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

Русь як окрема частина Корони присутня й на сторінках історичних та лі¬
тературних творів XVI ст., що постали перед та невдовзі після утворення Речі
Посполитої. Так, Лукаш Ґурницький кілька разів ужив означення «в Русі»,
«до Русі». Перелічуючи провінції, куди поїхали ревізори після Варшавського
сейму 1564 р., він написав «до Великої Польщі, Малої, Русі, Прус і Мазовії»6.
У 1555 р. королева Ізабелла, старша сестра Сигізмунда II Авґуста, перебувала
«в Русі», а підканцлер Пшерембський мав їхати до неї «до Русі»7. Коли Миколай
Сенявський сприяв у 1552 р. посадженню на молдавський престол господаря
Александра, стурбований цим король Сигізмунд II, серед іншого, наказав пи¬
сати універсали «до Русі», щоб не було наїздів із польського боку в Молдавію8.

Миколай Рей із Наґловиць, даючи барвисті портрети сенаторів та шлях¬
ти 1560-х рр., окремо виділяв серед коронної шляхти представників «руської
землі»9, а також перемишльську шляхту10. Такий поділ може видаватися див¬
ним, але, як покажуть події сейму в Любліні 1569 р., його також використав і
руський воєвода Миколай Сенявський (див. нижче — підрозділ «Рада руських
послів»). Можливо, саме так вона позиціонувала себе в той час. Принаймні
М.Рей мав добре про це знати, адже був тричі обраний: на сейм 1556—1557 рр. —
від Галицької землі, а на сейми 1558—1559 й 1565 рр. — від Руського воєводства* 11.

Отже кілька наведених прикладів зі щоденника Варшавського сейму
1563—1564 рр., творів Л.Ґурницького та М.Рея, а також листа М.Мелецького
свідчать про існування в межах Польського королівства окремого просто¬
ру — Русі (або руських воєводств), під яким розумілися насамперед Руське й
Подільське воєводства.

Історіографія

Історики від середини XIX ст., часу виходу друком двох щоденників сей¬
му 1569 р., постійно зверталися до подій, що відбувалися тоді в Любліні. Утім
до сьогодні немає монографії, в якій було б висвітлено історію цього сейму з
різних сторін — польської й литовської, двох політичних націй, що утворили
Річ Посполиту; або ж польської, литовської, білоруської та української з ви¬
черпним аналізом національних історіографій12.

Для прикладу візьмімо українську історіографію. З одного боку, у 1569 р.
руська політична нація ані в Короні, ані у Великому князівстві Литовському не
існувала як складова політичного дискурсу. З іншого боку, погляд вітчизняного

6 Оогпіскі Ь. Бгіеіе \у Когопіе Роізкіеі осі г. 1538 сіо г. 1572 / \¥усІ. К.Л.Тигодазкі. - 8апок,
1855.-8.126.

7 ІЬісі. - 8.86.

8 ІЬісі. -8.41.

9 Неї М. 2\уіеггупіес 1562 / \¥усІ. ЇМВгисЬпаізкі. - Кгако\у, 1895. - 8.158.

10 ІЬісі. -8.173.

11 Розіо\уіе гіетзсу когоппі 1493-1600 / Орг. ЇМИгизгсгак, І.Капіеугзка, М.Регепс, Л.Вуііпзкі,
гесі. І.Капіетевка. - \¥агзга\уа, 2013. - 8.128, 132, 153.

12 Про литовське бачення унії див.: ЬиїеюкгН. Опіе\тоте о ипф сіцдсіаізгу: Зіозипкі ро1зко-1ііе\¥зкі
щ ІаіасЬ 1569-1588. - \Уаг52а\уа, 2002. - 8.17-39. Останню працю білоруської історіографії про
Люблінський сейм див.: Падалінскі У. Прадстаунщгва Вялікага Княства Літоускага на Люблінскім
сойме 1569 года: удзел у працьі першага вальнага сойма Рзчьі Паспалітай. — Мінск, 2017. — 240 с.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

історика на унію не обтяжений державницькою позицією, що притаманно литов¬
ським і білоруським фахівцям. Останні пишуть свої дослідження з перспективи
історії Великого князівства Литовського, яке внаслідок унії не те, щоб втратило
незалежність — воно стало іншим (до того ж територіальні втрати Литви від¬
булися на користь майбутнього «українського проекту»). Отже тут український
історик, певного мірою, е стороннім спостерігачем. Натомість коли йдеться про
територіальні зміни, то мимоволі стає їх ідейним захисником.

У 1920 р. О.Галецький у своїй двотомній праці, починаючи розлогий ви¬
клад подій Люблінського сейму 1569 р., зазначив, що історія його «е також
справжньою синтезою Яґеллонської унії та всіх її проблем»13. У цій короткій
фразі він намагався узагальнити всі, як видавалося авторові, емоції та по¬
дії довго процесу, що призвів до утворення Речі Посполитої. Серед головних
проблем сейму історик виділив також «руську справу», під якою розумів на¬
самперед територіальні зміни, що настали в березні — червні 1569 р., коли
чотири воєводства Великого князівства Литовського стали коронними14.
О.Галецький пророчо зазначив, що унія, укладена в Любліні, мала, серед
іншого, також вирішити незавершену за попередніх уній «руську справу».
Ураховуючи природні та культурні фактори, «об’єднана Південна Русь утво¬
рила в Короні певну цілісність як руські землі»15. Але, на його думку, відсут¬
ність державної традиції не сприяла триалістичній концепції нової держави.
О.Галецький був чи не єдиним, хто намагався побачити та зрозуміти окре¬
мий руський елемент яґеллонської федерації народів.

Практично всі українські історики, що зверталися до теми Люблінської
унії, традиційно фокусували свою увагу на територіальних змінах, що ста¬
лися під час сейму, називаючи їх «інкорпорація», «загарбання», «відірван-
ня», «приєднання» тощо. На відміну від литовських і білоруських, вітчизняні
дослідники мають, що сказати, і говорять про це дуже активно. Тут з укра¬
їнськими істориками будуть солідарні й польські, адже територіальні над¬
бання з 1569 р. відбулися на користь Корони. В усіх українських наративах
приєднання Волині, Київщини, Брацлавщини — чи не ключовий результат
Люблінської унії16. Головна теза полягала в тому, що завдяки їй українські
землі опинилися в межах однієї держави.

Подібна зосередженість на територіальних змінах залишається чи не
єдиним аспектом праць українських істориків на тему Люблінської унії. Для
прикладу, у чи не найдокладнішому викладі матеріалу, зробленому ще в
1907 р. М.Грушевським, поза інкорпораційними справами, утворенням Речі
Посполитої та питаннями оборони, жодним чином не згадано про участь у

13 Наїескі О. Бгіеіе Ипіі ЛафеНопвкіер - Т.ІІ: \У XVI \уіеки. - Кгакбда, 1920. - 8.248. Перший
том побачив світ у 1919 р.

14 ІЬісІ. - 8.249. Див. також: Наїескі О. Рггуїцсгепіе Росіїазіа, \Уо1упіа і Кі]0\¥82С2у2пу сіо
Когопу \¥ токи 1569. - Кгакб^, 1915. - 245 8.

16 Наїескі О. Бгіеіе Ипіі ЗафеНопвкіер - 8.341.

18 Останнє за часом дослідження доробку української історіографії про унію див.: Білоус Н.
Люблінська унія 1569 р.: історіографічні погляди та інтерпретації (до 440-річчя Люблінської
унії) // Український історичний журнал. — 2010. — №1. — С.65— 83.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

сеймі послів із руських воєводств Корони. Нібито їх там і не було17. Якщо ж
подивитися щоденники Люблінського сейму, то картина буде цілком іншою.
Голоси сенаторів та послів від Руського воєводства були помітними й важли¬
вими під час сеймових дискусій. А саме сяноцького каштеляна Яна Гербурта
— автора збірки привілеїв і статутів Польського королівства, та Миколая
Сеницького — посла від холмського сеймику. Останній вирізнявся тим, що за
весь час проведення сеймів, тобто з кінця XV й до кінця XVIII ст., найбільшу
кількість разів обирався маршалком посольської ізби — у 1550, 1553, 1555,
1556-1557, 1558-1559, 1563-1564, 1565 рр. та елекційного сейму 1575 р18

Не зауважуючи подібних фактів ми, свідомо чи несвідомо, вибудовуємо
умовну «лінію Керзона» в українській історії, «закриваючись» у межах сучас¬
них держав, так і за кордоном, що проходив якраз напередодні Люблінської
унії19. Цей «кордон» та осіб по обидва боки його все ж представлено у праці
Н.Яковенко. Попри зауваження, що були території, населені русинами, для
котрих Батьківщиною є Польське королівство та рідні Галицька й Подільська
Русь, авторка не наводить жодного прізвища й жодної ініціативи з «іншої Русі»20.
Нижче звернемо увагу на сенаторів із Руського, Подільського та Белзького во¬
єводств (коронної Русі), котрі брали активну участь у Люблінському сеймі.

Хто мав би бути на сеймі

Руськими сенаторами можна вважати чотирьох католицьких ієрархів —
львівського архієпископа, перемишльського, холмського та кам’янецького
єпископів, трьох воєвод — руського, подільського й белзького, вісьмох каште¬
лянів — львівського, кам’янецького, белзького, перемишльського, галиць¬
кого, холмського, сяноцького, любачівського. Виклад матеріалу будувати¬
меться за схемою: спершу про посідання уряду або відсутність відповідного
урядника на момент початку сейму, а далі — про участь у ньому, адже з бага¬
тьох причин не всі сенатори та посли могли прибути до Любліна.

Отже руська сенаторська група - це насамперед духовні особи. Вони пер¬
шими вітають короля, їм першим надається слово, а також вони першими
посвідчують документи як свідки й підписанти. До цієї групи в 1569 р. входи¬
ли львівський архієпископ Станіслав Сломовський (1565—1575 рр.)21, пере¬
мишльський єпископ Валентій Гербурт (1560—1572 рр.)22, холмський єпископ

17 Грушевський М. Історія України-Руси. - Т.ІУ: XIV— XVI віки. Відносини політичні. - К.,
1993. - С.386-417.

18 Див.: СггуЬоюзкі 8. Мікоіаі Зіепіскі-Ветовіепеззеітбугроізкісії// (Мгосігепіеігеіогтасіа
\у Роївсе. - Т.ІІ. - \Уаг8га\уа, 1957. - 8.91-132.

19 Про традиційний і поверховий виклад подій та наслідків Люблінського сейму в українській
історіографії див.: Русина О. Україна під татарими і Литвою. - К., 1998. - С. 196-204.

20 Яковенко Н. Нариси середньовічної та ранньомодерної історії України. Вид. 3-тє. — К.,
2006. -С. 195-206.

21 НіегагсЬіа Саіїюіоса МесІіі еі Кесепііогіз Аєуі. - УоІ.ІІІ: Ваесиїит XVI аЬ Аппо 1503
Сотресіепз / Есі. О. уап Оиіік, С.ЕиЬеІ. - Мопазіегіі, 1913. - Р.223. Капіеиізка І. 81ото\узкі
8іапІ8Іа\у Ь. АЬсІапк (гт. 1575) // Р8В. - Т.ХХХІХ. - \Уаг8га\уа; К^ак6VV, 1999-2000. - 8.5-7.

22 НіегагсЬіа Саіїюіоса МесІіі еі Еесепііогіз Аєуі, - Р.279; Супагзкі 8. НегЬигІ \Уа1еп1у
Ь. суіазпедо (1524—1572) // Р8В. - Т.ІХ. - \7гос1а\у; \Уагвга\уа; Кгако\у, 1960-1961. - 8.453-454.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

Войцех Старозьребський (1562—1577 рр.)23 і кам’янецький єпископ Діонизій
Сециґньовський (1563—1576 рр.)24.

Важливим було походження цих осіб. Так, С.Сломовський походив із
Великопольщі, а своєю духовною кар’єрою був зобов’язаний краківському єписко¬
пові й ігідканщіерові Пьотрові Томицькому25. В. Старозьребський походив із роди¬
ни, яка проживала в Іновроцлавському та Плоцькому воєводствах. Брав участь у
всіх сеймах 1560-х рр. як сенатор26. Д. Сециґньовський походив із Малопольщі й
також мав великий досвід участі у сеймах 1560-х рр. як сенатор, часто брав участь
у дискусіях27. Усі вони походили з-поза воєводств, в яких мали кафедри. На пер¬
ший погляд, для духовної особи це не важливо, адже на першому місці мали сто¬
яти душпастирські обов’язки. Утім тогочасне суспільство було насамперед спіль¬
нотою родинних і клієнтарно-патрональних зв’язків, закорінення в яку ставало
важливим чинником успішної діяльності єпископів у своїх єпархіях28.

Серед духовних сенаторів лише В.Гербурт походив із Перемишльської
землі Руського воєводства, де його родина осіла ще у другій половині XIV ст.29
Рідний брат Ян на час сейму в Любліні був сяноцьким каштеляном, відомим
істориком і правником30, а ще один брат — Станіслав — львівським каштеля¬
ном. Приклад Гербуртів показує, що представники однієї родини, та ще й
рідні брати, мали в активі три сенаторських крісла на 1569 р.

Світських сенаторів мало б бути одинадцять — три воєводи та вісім ка¬
штелянів. Але такої їх кількості не могло бути на сеймі в Любліні з цілком
прозаїчної причини, адже не всі уряди було обсаджено на час проведення
з’їзду, і не всі сенатори дожили до кінця сейму.

Найважче, як виявилося, розібратися з воєводами. Присутній на початку
сейму руський воєвода Миколай Сенявський (1489—1569 рр.) устиг відмови¬
тися від булави великого коронного гетьмана з огляду на свій вік. Він помер
21 лютого 1569 р.31 Наступним руським воєводою став Єжи Язловецький, ко-

23 НіегагсЬіа Сайюіоса Месііі еі Кесепііогіз Аєуі. - Р.164; Капіешвка І. ЗіагоггеЬзкі
(8іагоггеЬзкі) уеі ВоЬіеіизкі \Уо]сіес1і Ь. Бої^а (ок. 1517-1580) // Р8В. - Т.ХЬІІ. - \Уагзга\уа;
Кгако\у, 2003-2004. - 8.361-366.

24 НіегагсЬіа СаіЬоІоса Месііі еі Кесепііогіз Аєуі. - Р.148; Капіешвка І. 8есудпіо\¥зкі
(8апсу£піо\¥зкі) Біопігу (Бгтізг) Ь. Леїііа (гт. тфсігу 1574 а 1576) // Р8В. - Т. XXXVI. -
\Уагзга\уа; Кгакб^у, 1995-1996. - 8.120-122.

26 Капіешвка І. 81ото\узкі 8іапіз1а\у Ь. АЬсІапк (гт. 1575). - 8.6.

26 Капіешвка І. ВіагоггеЬзкі (ВіагоггеЬзкі) уеі 8оЬіе]изкі \Уоісіес1і Ь. Вої^а (ок. 1517—
1580). - 8.361-363.

27 Капіешвка І. 8есудпіо\¥зкі (8апсу£піо\узкі) Біопігу (Вгтізг) Ь. Леїііа (гт. тфсігу 1574
а 1576). -8.120-121.

28 Про умовний зв’язок духовних осіб із територіями, де вони мали свої бенефіції, див.:
Рашіікошвка-Виііегшіск IV. Кб\упі і гб\тоіеізі, сгуїі іак копекзіе па сітеогге кгб1е\¥зкіт рота^аїу
сіисЬотепут у/ XVI \уіеки // Ла£Іе11опо\¥Іе і ісЬ з\уіаі: Сепігит а регуїегіе у/ зузіетіе \у1асІ2у
Ла£Іе11опб\¥ / Кеб. В.Сг\¥ОІсІгак, Л.8регка, Р.ЇУ^со^зкі. - Кгакб\¥, 2018. - 8.220-221.

29 Ьавгсгупвка О. Косі НегЬигіб\у у/ \¥ІекасЬ згеЛпісІї. - Рогпап, 1948. - 8.38-91.

30 У 1570 р. він видав друком звід коронних статутів і привілеїв (див.: Віаіиіа у Рггутіеіе
Когоппе, г Ьасііізкіедо фгука па Роїзкіе рггеіогопе, подаут роггдсікіет геЬгапе у зрізапе: Рггег
Ледо М. Рапа Лапа НегЬогіа г Риізгіупа, Казіеііапа 8апоскіедо 8іагозіе Рггетузізкіедо еіс. -
Кгакб^, 1570). Див. також: Супагвкі 8. НегЬигі \Уа1епіу Ь. \¥Їазпе£о (1524—1572). - 8.453.

31 Бгг^сіпісу сепігаїпі і паскуогпі XIV-XVIII \¥Іеки: 8різу / Орт. К.СЬЇаро^зкі, 8.Сіага,
Б.КцсІгіеІа і іп. - Кбгпік, 1991. - 8.42; Ріешсгупвкі М. 8іепіа\узкі Мікоїаі Ь. Бе1і\та (1489-1569) //
Р8В. - Т.XXXVII. - \Уагзга\уа; Кгакб\у, 1996-1997. - 8.128.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

трий до того був подільським воєводою. Як припускають видавці списку поділь¬
ських урядників, це відбулося близько 24—30 квітня 1569 р., тобто на сеймі32.
Що стосується вакантного уряду подільського воєводи, то в листі від 4 травня,
на який покликаються та цитують упорядники списку, зазначено: «Минулого
тижня пану подільському воєводі Язловецькому було дано Руське воєводство,
тут так його милості пану войницькому [каштеляну] дали Подільське воєвод¬
ство» («Рг2Є82Іе§о їедосіша (Іапо рапи \¥0Іеі¥0СІ2Іе Росіоінкіети 4 а а 1 о \¥ і с 2 к і е т и
угоієууосізПуо Кивзкіе, і Іиаад Іак ]. т. рапи Шоупісгкіети (Тика \¥о] е\¥0СІ8І\¥0
Росіоізкіе»)33. Ці плани, принаймні щодо обсадження уряду подільського воєво¬
ди, здійснилися вже після сейму. Миколай Мелецький лише 9 вересня отри¬
мав номінацію34. Третій із цієї групи сенаторів — Анджей Дембовський, що був
белзьким воєводою в 1563—1573 рр.зв Хронологія його врядування цілком пере¬
криває дати проведення сейму.

Отже троє воєвод могли бути на сеймі лише у проміжку між 10 січ¬
ня та 21 лютого 1569 р., до моменту, коли помер руський воєвода Миколай
Сенявський. Після його смерті й номінації Єжи Язловецького на його уряд
воєвод залишилося двоє.

Серед групи каштелянів маємо простішу картину з посіданнями уря¬
дів. Львівським каштеляном був Станіслав Гербурт. Він посідав цей уряд
у 1554—1584 рр.36 Кам’янецька каштелянія після 3 листопада 1567 р., коли
Є.Язловецький авансував на уряд подільського воєводи, була вакантною.
Лише під кінець сейму у джерелах з урядом кам’янецького каштеляна за¬
значається Геронім Сенявський. Так, у документі, облятованому до львів¬
ського їроду з датою 16 липня 1569 р. та місцем виставлення в Любліні його
позначено саме з цим урядом37. Відштовхуючись від дати цього акта, можна
припустити, що номінація мала відбутися перед нею. Єдиним маркером
у щоденнику, що дозволяє припустити, коли це сталося, була промова коро¬
ля 6 травня в пам’ять про померлого руського воєводу М.Сенявського. Серед
слухачів, як зазначив автор щоденника, були трос синів покійного: «Пани
Сенявські — ці троє були, про який ішла мова, пан Геронім Сенявський, га¬
лицький староста і кам’янецький підкоморій» («Рапо\¥Іе 8іепіа\¥зсі — сгі Іггеу
Ьііі, ки кіогеш зіе ггесг сігіаїа: рап Ніегопіш 8іепіа\У8кі, зїагозіа Наїісгкі
у росікошоггі Кашіепіесгкі»)38. Як видно з цієї цитати, Геронім на той час був

32 РГгг^сІшсу росіоізсу ХІУ-ХУІІІ \¥Іеки: Зрізу / Орг. Е.Лапаз, ЇУ.КІасгезкі, Л.Кигіука,
А.ЗосЬаска. - Когпік, 1998. - 8.145. Ця номінація відбулася близько 3 вересня 1569 р., тобто
вже після завершення сейму (див.: ЕГгг^сІпісу \¥0Іе\тосІ2І;\¥а гизкіе^о XIV— XVIII \уіеки: Зрізу /
Орт. К.РггуЬоз. - \7гос!а\¥, 1987. - 8.160).

33 Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной
Руси, издаваемьій при управлений Виленского учебного округа / Изд. П.А.Гильтебрандт,
А.Л.Миротворцев. - Т.УІІ. - Бильна, 1870. - С.36.

34 ЕГгг^сІпісу росіоізсу ХІУ-ХУІІІ \уіеки: Зрізу. - 8.145.

35 Игг^сіпісу \¥ОІе^осІ2І\уа Ьеізкіедо і гіеті скеїтзкіеі ХІУ-ХУІІІ \уіеки: Зрізу / Орг. Н.Оті-
іегек, К.ЗгсгудіеІ. - Когпік, 1993. - 8.71.

36 Игг^сіпісу \¥0Іе\¥0СІ2І\¥а тзкіе^о ХІУ-ХУІІІ \уіеки: Зрізу. - 8.117.

37 Акіа ^госігкіе і гіетзкіе (далі - А02). - Т.Х. - Ь\го\¥, 1884. - 8.99. Г.Сенявський був
галицьким старостою в 1557-1578 рр. (див.: Игг^сіпісу муоіетебсігідаа гизкіе^о ХІУ-ХУІІІ муіеки:
8різу. - 8.68).

38 Днєвник Люблинского сейма 1569 года... - С. 343.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

лише галицьким старостою та кам’янецьким підкоморієм. Востаннє на уряді
підкоморія його зазначено 12 травня 1569 р.39

Белзьким каштеляном на сеймі був Анджей Тенчинський, котрий отри¬
мав номінацію на цей уряд 20 січня 1569 р., тобто на самому початку сейму40.
Ще одним каштеляном від Белзького воєводства був Миколай Лисаковський.
Він у 1564—1572 рр. посідав уряд любачівського каштеляна41. Упорядники
списку земських послів на сеймі зазначили його серед останніх42.

Решта каштелянів представляли Руське воєводство. Перемишльським
каштеляном був Пьотр Бажи — цей уряд він тримав від 1561 р. й аж до своєї
смерті 24 жовтня 1569 р.43 Галицьким каштеляном у 1543—1576 рр. був Ян
Сененський із Гологор44, а сяноцьким у 1568—1577 рр. — Ян Гербурт45. І остан¬
ній уряд холмського каштеляна був вакантним після смерті в 1567 р. Яна
Ожеховського. Наступним каштеляном став Станіслав Замойський, котрий
отримав номінацію 13 вересня 1569 р.4Є

Отже щодо кількості сенаторів, котрі могли та мали б узяти участь у за¬
сіданнях Люблінського сейму, доходимо такого результату. Усього мало би
бути 15 сенаторів — 4 духовних та 11 світський, з яких 3 воєвод і 8 каштеля¬
нів. З об’єктивних причин (через смерть руського воєводи на сеймі) склад
воєвод був неповним. Сейм розпочався за участі трьох воєвод, а завершив¬
ся з двома (за формальними ознаками, адже не всі сенатори перебували в
Любліні до кінця сейму). Так само з каштелянами. А от чи були на сеймі всі
духовні сенатори й каштеляни? Відповіді варто шукати у сеймових щоденни¬
ках, приватних листах і матеріалах Коронної метрики.

Хто з сенаторів був на сеймі?

Тепер розглянемо питання про участь сенаторів у сеймових засідан¬
нях, їх активність, чи підписували вони документи, пов’язані з інкорпо¬
рацією Підляшшя, Волині й Київщини, а також чи є їхні імена на акті
унії. Наявність сенаторів серед свідків і підписантів цих документів — одне
з найбільш надійних свідчень про присутність у Любліні. Згадка про виступ
того чи іншого сенатора на сеймових засіданнях із високою долею ймовірності
свідчить про його участь у сеймі. Адже для чого авторам щоденників вигадува¬
ти промови сенаторів? Помилка, яку важко виявити, може полягати в тому, чи
дійсно той або інший сенатор говорив саме ті слова, що їх приписав йому автор
щоденника. Свідченням присутності також є участь як свідка на численних
документах, що виставлялися на сеймі у справах унії. Сенатор міг не брати

39 Шг^сіпісу росіоізсу ХІУ-ХУІІІ \уіеки: Зрізу. - 8.95.

40 Игг^сіпісу теоіетеосІгЦуа Ьеізкіедо і гіеті сЬеІтзкіеі: Зрізу. - 8.33.

41 ІЬісІ. - 8.131.

42 Роз1о\¥Іе гіетзсу когоппі 1493-1600. - 8.189. Упорядники зазначили, що перелік послів
на цей сейм вони взяли з королівських рахунків сплати добових.

43 Шг^сіпісу \уоіетеосІ2Ї\¥а газкіе^о: Зрізу. - 8.202.

44 ІЬісІ. -8.43.

46 ІЬісІ. - 8.263.

46 Цгг^сіпісу т>іе\уосІ2Ц¥а Ьеізкіе^о і гіеті скеїнізкіер Зрізу. - 8.153.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

участі в дискусіях, але міг бути свідком королівських документів17. Ще одним
фактором, що може свідчити про участь сенатора в діяльності сейму, або ж
принаймні про те, що у цей час він був у місці його проведення — це документи
Коронної метрики, виставлені королівською канцелярією для певної особи й
де дата вписується у хронологічні рамки проведення сейму. Принаймні важ¬
ливі для себе або для родини акти варто було б відбирати особисто. А надто
такі, як номінація на уряд або ж підтвердження прав на володіння маєтнос-
тями. Відсутність згадок на сторінках сеймових щоденників ще не е ґарантією
того, що сенатор не був на сеймі. Він міг не брати участі в дискусіях, бути не¬
показного вигляду, або ж укладач щоденника не знав його.

Розпочнімо цей огляд з присутності духовних сенаторів. У жодному
зі щоденників сейму не зазначено присутності львівського архієпископа
Станіслава Сломовського. Немає його також серед підписантів документів
цього сейму. Відсутність церковника засвідчується іншими актами. Так,
17 березня 1569 р. у Львові Станіслав Сломовський, войницький каштелян
Миколай Мелецький48 та інші королівські комісари видали королівській ви¬
рок у справі про млин між райцями міста Львова та спадкоємцями Гинка.
А вже 1 квітня король наказав львівському архієпископові разом зі львів¬
ським підстаростою Анджеєм Бажем, земським суддею Миколаєм Нарайов-
ським і підсудком Яном Бжоздовським оглянути с. Юрієв Кут49. Відсутність
згадок у щоденнику та серед підписантів актів разом зі знаними документа¬
ми з львівського земського суду виключає львівського архієпископа з кола
сенаторів, що брали участь у сеймі 1569 р. І хоча відстань між Львовом і
Любліном не була аж такою великою (близько 220 км), але ми не маємо свід¬
чень про його участь у цьому сеймі. Також немає у сеймових щоденниках і се¬
ред підписантів унійних та сеймових документів Діонизія Сециґньовського,
Валентія Гербурта, кам’янецького й перемишльського єпископів відповідно.
Вони не брали участі в Люблінському сеймі80.

Із групи духовних сенаторів лише холмський єпископ Войцех Старозь-
ребський посвідчений на сторінках щоденника від самого початку сейму51. Він
також фіґурував серед свідків документів, які оформлювали унію між Польським
королівством і Великим князівством Литовським. Поза його численними висту¬
пами як сенатора, він також поставив свій підпис під низкою актів. Серед них від
5 березня 1569 р. — про включення Підляшшя та Волині до Корони Польської,
від 24 березня — про окреслення стосунку Литви до Польщі, від 27 травня — про

47 Документи з сейму 1569 р. див.: Акіа Шці Роїзкі т. Ьії«щ: 1385-1791 / \УусІ. З.КиїггеЬа,
\У.8еткотсг. - Кгако\¥, 1932. - 633 8.

48 Примітно, що вже 24 березня М. Мелецький був у Любліні, про що свідчить його лист до
Миколая Кшиштофа Радзивілла Сирітки (див.: ВКасг. - 8ущі.80. - №42. - 8.82).

49 АС2.-Т.Х,- 8.96-97.

60 С.Цинарський у біограмі В.Гербурта чомусь зазначив його активну участь у Люблінському
сеймі, де він гостро захищав справи церкви (див.: Супагвкі 8. НегЬигі \Уа1епіу Ь. ^Дазпе^о
(1524—1572). — 8.453). Утім у жодному зі щоденників згадок про нього немає. Він також не
засвідчив жодного з інкорпораційних привілеїв та не підписав акт унії.

51 У виданому А.Дзялинським щоденнику його зазначено серед сенаторів 11 січня 1569 р.
(див.: Піагіизг ЬиЬеІзкіе^о 8е]ти Ипіі: Кок 1569. — 8. [15 а] (у виданні ця й наступні вісім
сторінок не пронумеровані, після них іде с.16).

Український історичний журнал. -2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

повторний акт інкорпорації Волині до Корони, від 6 червня — про акт інкорпорації
Київщини до Корони, від 1 липня — про акт унії Великого князівства Литовського
та Польського королівства, від 4 липня — про затвердження унії52.

Подивімося на його висловлювання під час сеймових засідань. 11 люто¬
го розглядався текст проекту унії, укладений земськими послами, щодо від¬
повідності статуту Олександра та рецесу Варшавського сейму 1563-1564 рр.
у справі унії. У дискусії В.Старозьребський пристав на позицію куявсько-
го єпископа Станіслава Карнковського: «Холмський єпископ, як і куявський
єпископ» («X. Ьінкир СЬеїтзкі, ]ако х. Ьінкир Киіа\узкі»), котрий підтримав
запропонований послами проект53.

Наступного разу голос В.Старозьребського пролунав на засіданні 1 бе¬
резня, де він закликав до «порядку вдома», за який треба подякувати королю,
та підтримав ідею приєднання Підляшшя й Волині до Корони, апелюючи до
предків, котрі про це, мовляв, завжди поминали54. 28 березня у сенатській
дискусії щодо унії, охорони кордонів, податків та екзекуції, холмський єпис¬
коп пристав на позицію плоцького єпископа П.Мишковського55 про підтрим¬
ку ініціатив короля щодо унії, а також висловився про пом’якшення екзеку¬
ції маєтків56. Автори щоденників зазначили лише коротенько, що холмський
єпископ «на обговорення екзекуції й на податок погоджувався» («Иа т осіє гасі а
ехесисуі а па росіаїек гегууаіаі»)57 та «холмський єпископ тієї ж був думки»
(«ХіцсЬ СЬеїтзкі іп еасіет зепіепііа»)58. З огляду на промову Мишковського,
Войцех Старозьребський, як і більшість католицьких ієрархів, стояли на під¬
тримці королівського проекту унії, а задля її пришвидшення погодилися роз¬
почати процес інкорпорації Підляшшя й Волині до Корони. Питання екзеку¬
ції, податків, охорони кордонів стояли на порядку денному всіх без винятку
сеймів останніх кількох десятиліть. Тому навіть короткі репліки щодо них,
котрими автори щоденників позначили активність Старозьребського, були
цілком типовими на сеймі. Востаннє його позначено 3 червня під час обгово¬
рення справи приєднання Київщини до Польського королівства59.

Підсумовуючи участь холмського єпископа в Люблінського сеймі, мож¬
на сказати, що вона була доволі скромною. Він сумлінно виконував свої
обов’язки коронного сенатора, брав участь у засіданнях, підписав акт унії
та всі інкорпораційні привілеї. У своїх поглядах, як це видно з наведених
цитат, дотримувався прокоронної і прокоролівської більшості й підтримував
виступи та пропозиції своїх більш впливових колеґ.

52 Акта Ш]і Роїзкі 2 Ьікууц 1385-1791. - 8.195, 205, 226, 307, 311, 317, 339, 371.

53 Дневник Люблинского сейма 1569 года... — С.46.

54 Біагіизг ЬиЬеІзкіе^о 8е]'ти Ипіі: Еок 1569. - 8.65 («Хідсіг Ьізкир скеїтзкі. Роггдсіек бота
исгупіс, а Кго1о\уі 2 а 1о сІ2І^ко\¥ас, і і зкиїкіет 1о окагщ'е, ге 1о рггу\угаса Когопіе сге^о зц;
рггосІко\¥Іе пазі га\¥зге иротіпаїі»).

55 Пьотр Мишковський від 1562 р. до 10 січня 1569 р. був коронним підканцлером (див.:
Цгг^сіпісу сепігаїпі і пасідаогпі Роїзкі ХІУ-ХУІІІ \уіеки: 8різу. - 8.109). Першого дня сейму
склав із себе повноваження підканцлера (див.: Дневник Люблинского сейма 1569 года... — С.2).

56 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С.238.

57 Віагіизг ЬиЬеІзкіе^о 8е]ти Ипіі: Еок 1569. - 8.122.

58 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С.238.

59 Там же. - С.402.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

Як відомо, світських сенаторів мало би бути набагато більше, ніж ду¬
ховних. На початок сейму ймовірно приїхали троє воєвод, що представ¬
ляли руські терени — Миколай Сенявський, Єжи Язловецький, Анджей
Дембовський. Серед них лише белзький воєвода Дембовський зазначений
11 січня 1569 р.60 Жоден із цих воєвод не виступив із вітальним словом, як це
зробили інші сенатори.

Помітним для автора щоденника на початковому етапі сейму виявився
візит до короля руського воєводи. Під 20 січня він занотовував, що до мо¬
нарха приходив Миколай Сенявський, руський воєвода та великий корон¬
ний гетьман. На цій аудієнції він повідомив короля про складання з себе
обов’язків коронного гетьмана, пояснюючи це похилим віком (мовляв, уже
не може сісти верхи на коня). При цьому зазначив, що надалі хоче брати
участь у сеймі, і просить короля про польного гетьмана і право коронного
гетьмана номінувати свого заступника. Після цього він віддав королеві сво¬
го коня, шаблю та булаву зі словами «щоб [король] віддав її здоровішому».
Той пообіцяв дати помічника, узяв лише коня, а шаблю та булаву залишив
М.Сенявському до часу61.

Найбільш примітна «руська справа» на сеймі («Рада руських панів»), яку
занотував автор щоденника (видання М.Кояловича), відбулася 9 лютого.
Ініціатором її став руський воєвода, котрий покликав «після панів каште¬
лянів львівського, сяноцького й галицького, послав також по всіх руських
послів» («ро рапу канїеііапі - к\¥0\¥нкіе§'0, 8апоскіе§о у На1ісгкіе§о; оЬезІаІ
ЇЄ2 розіі \¥8Іїкіе Кизкіе»)62. Звернімо увагу на назву цього зібрання — рада
сенаторів за участі неокреслених за іменами, урядами та кількісно земських
послів. Про детальний перебіг цієї надзвичайної наради йтиметься нижче.

Більше згадок про активність на сеймі руського воєводи немає. Жоден зі
щоденників не згадує про його смерть, що настала перед 21 лютого 1569 р.
Решта згадок про нього стосувалися прохання земських послів про його за¬
слуги та забезпечення прав на маєтки для спадкоємців63, королівської про¬
мови 6 травня в пам’ять про гетьмана й повторного прохання синів про за¬
безпечення їм спадку по батькові64.

Особу Єжи Язловецького, подільського воєводи та наступника Миколая
Сенявського на уряді руського воєводи, досить побіжно відображено на сторін¬
ках обох щоденників. Він, як і холмський єпископ Войцех Старозьребський,
залишався в тіні більш активних промовців. Зафіксовано три висловлювання
Є. Язловецького як сенатора. Усі три рази він зазначений як подільський воє¬
вода. У вже згадуваній дискусії 11 лютого зайняв компромісну позицію, пропо¬
нуючи обрати кількох сенаторів, котрі перевірили б відповідність пропонова¬
ного проекту унії з рецесом Варшавського сейму, а вже потім представили його
на розгляд, просячи згоди також і земських послів66. У щоденнику, виданому

60 Віагіизг БиЬеІзкіе^о 8е]пш Цпіі: Еок 1569. - 8. [15 а].

61 Днєвник Люблинского сейма 1569 года... — С.9.

62 Там же. — С.36.

63 Там же. - С.106 (24 лютого); Біагіизг БиЬеІзкіедо 8е]ти ТГпіі: Еок 1569. - 8.46.

64 Днєвник Люблинского сейма 1569 года... - С. 342-343.

66 Там же. - С. 48-49.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

А.Дзялинським, ідея Є.Язловецького більш конкретизована, і показує поляр¬
ність думок як серед сенаторів, так і в посольській ізбі. Він пропонував при¬
стати на пропозицію земських послів, яка узгоджувалася з позицію сенаторів,
а тих послів, що стояли на засадах рецесу Варшавського сейму, запитати, чого
не вистачає у цьому проекті посольської ізби з того, що е в рецесі66.

На засіданні 1 березня, після від’їзду литовських послів із Любліна,
Є.Язловецький знову виступив із компромісною та заспокійливою пропози¬
цією про забезпечення порядку та кордонів, закликавши «бути чуйними та
напоготові»67. А вже наприкінці місяця, 28 березня, подільський воєвода під¬
тримав68 думку ленчицького воєводи Яна Сераковського69, котрий у своєму ви¬
ступі наголошував, що приєднання Підляшшя та Волині й завершення унії
«неможливі без людей». Він погоджувався на податок, а вже після того по¬
трібно було завершити екзекуцію, але її треба змінювати, причому й король
не проти, адже йшлося про кошти на заставлених маєтках та про надання на
вічність70. Тут Є.Язловецький пристав на те, що було надзвичайно важливим
для шляхти руських воєводств — у контексті ревізії, проведеної в 1564 р., яка
з’ясовувала стан і час застави королівських маєтків у Руському, Подільському,
Белзькому воєводствах, де їх кількість була незрівнянно більшою, ніж у решті
коронних воєводств. Тому руська шляхта всіляко намагалася втримати у своє¬
му розпорядженні королівщини й не повертати їх володареві71.

Підпис Є.Язловецького є на низці документів, пов’язаних з інкорпора¬
цією Підляшшя, Волині в березні 1569 р.72 Принаймні всі відомі джерельні
згадки про участь його в Люблінському сеймі обмежуються березнем.
Можливо, він був тут і у квітні, коли король вирішив зробити його русь¬
ким воєводою. Те, що його підпису немає на документах про інкорпорацію
Волині (повторний акт) та Київщини, а також він не підписав акт унії, може
свідчити, що воєвода повернувся на Поділля для продовження військової
служби. Про це опосередковано може свідчити надання йому вакантного
уряду польного гетьмана 3 вересня 1569 р. Принаймні матеріали Коронної
метрики містять лише три документа, ініціатором яких виступав поділь¬
ський воєвода і які він був зацікавлений відібрати особисто. Усі датовані лю¬
тим — березнем 1569 р.73, що узгоджується з інформацією обох щоденників
про участь Є.Язловецького у сеймових засіданнях та посвідченням ним актів

66 Біагіизг ЬиЬеІзкіе^о 8е]ти Цпіі: Кок 1569. - 8.37.

67 ІЬісі. — 8.66.

68 ІЬісі. -8.123.

69 Шг^сіпісу \тоіе\тосІ2І\¥ І^сгускіедо і зіегасігкіедо XVI— XVIII \уіеки: Зрізу / Орг. Е.ОраІіпзкі,
Н.2егек-К1е82сг. - Когпік, 1993. - 8.98.

70 ІЬісі. -8.122.

71 Про складність юридичного визначення цих маєтків та сеймові дискусії див. : СШарошвкі К.
Ееаіігасіа геіогт едгекиср сІбЬг (1563-1665): 8рга\уа газіадаода кго1е\¥32С2у2П таїороІзкісЬ. -
Шагзга^а, 1984. - 8.20-22.

72 Акіа Шці Роїзкі 2 Ьіі\уд 1385-1791. - 8.195, 206 (тільки в латиномовній версії документа),
226, 311 (позначений серед свідків з урядом подільського воєводи). Останній документ не мас дати,
тому його прив’язка до 6 червня 1569 р., як це зробили видавці, сумнівна. Аналогічний за змістом
польськомовний документ із датою 6 червня не містить згадок про Є.Язловецького (див.: ІЬісі. — 8.318).

73 АгсЬітіт ОІо\тое Акі Ба\тоус1і (далі - АОАБ). - Меігука Когоппа (далі - МК). -
8у£п.Ю1. - К.277-278 V, 380 V - 381 V.; 8у£п.Ю5. - К.92 V - 94.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

про інкорпорацію Підляшшя й Волині. Можливо, від’їзд урядника з сейму
слід пов’язувати з часом його номінації на руського воєводу між 24 і ЗО квіт¬
ня. Відсутність Є.Язловецького таки було зумовлено оборонними заходами.
12 вересня 1569 р. його засвідчено в Теребовлі, де як польний гетьман прово¬
див попис війська. Особиста хоругва Є.Язловецького складалася з 200 верш¬
ників. Того року він зібрав під своїм керівництвом 3 тис. кіннотників та 1 тис.
піхоти74. Це все вимагало часу, тому відсутність на сеймі у травні — серпні
1569 р. у світлі цієї інформації виглядає цілком закономірною.

Белзький воєвода Анджей Дембовський позначений у щоденнику на са¬
мому початку сейму — 11 січня 1569 р.76 Уперше його слова занотовано 7 лю¬
того, на засіданні, коли литовські посли дали відповідь сенаторам і коронним
послам, що не бажають визнавати жодних старих привілеїв, аби на їх основі
укладати унію. їхнім бажанням було «наповнити унію сердечною любов’ю»
(«8егс1ес2пц тіІ08С2Ід ипід ^уреіпусг»)76. У дискусії белзький воєвода дотепно
зазначив, що слід «триматися привілеїв, як п’яний хлоп — плоту, написати це
все, що є у привілеї, але іншими словами, щоб одна річ була»77. Тут виразно
видно незавершеність думки й конспективність щоденникового викладу.

А 11 лютого 1569 р. він, якщо йти за щоденником, виданим А.Дзялинсь-
ким, зазначив, що так, як ми, тобто коронні сенатори, «не погоджуємося, то
в такому випадку розпочнімо з [привілеїв] короля Александра»78. Власне тут
А.Дембовський, як і більшість коронних сенаторів, уважав, що документи з
1501 р., прийняті на сеймі в Мельнику, є тими, на підставі яких і має відбу¬
тися унія. Коронні сенатори та посли у своїй більшості були твердо налашто¬
вані завершити процес саме на своїх умовах.

У щоденнику, виданому М.Кояловичем, слова белзького воєводи пред¬
ставлено значно розлогіше. Він закидав сенаторам, що якщо вони мали по¬
казати, або ж представити, привілеї, то потрібно було їх представити, а не ви¬
трачати час на проект, який «ви в той час писали» (мовляв, бачили ж незгоду
литовців, але продовжували писати). Далі воєвода зазначив, що особисто він
спочатку подав би письмовий проект79. У цій дискусії видно конкуренцію між
проектом, підготовленим посольською ізбою, що обговорювався перед цим,
і сенаторським. Певного мірою узагальнив дискусію люблінський воєвода
Ян Фірлей80, коли зазначив, що не бачить сенсу давати проект литовцям, адже
є готовий проект — привілей Александра, є рецес Варшавського сейму про
унію, тож маємо покласти це перед ними й нехай задекларують — приймають

74 Коїапкошвкі Ь. Еоіу когоппе па Еизі і Росїоіи 1492-1572 г. - Ітосу, 1935. - 8.28.

76 Біагіизг БиЬеІзкіе^о 8е]ти Цпіі: Еок 1569. - 8. [15 а].

76 Днєвник Люблинского сейма 1569 года... - С.21.

77 Там же. - С.665 («рг2у\уі1е]6\¥ 8Ц! сігіеггус, іако сЬІор рцапу ріоіи, парізас 1о сузгуіко со
рггутіеіи їезі, іпзгеті вісту, аіе геЬу ]ес1па ггес 2 Ьуіа»).

78 Біагіизг БиЬеізкіе^о 8е]ти Цпіі: Еок 1569. - 8.37 («Ропіесуагезту зд; піег^осігіїі, Іеііу
р6]<І2Іету осі Аіекзапсіга»).

79 Днєвник Люблинского сейма 1569 года... - С.49.

80 Ян Фірлей із Домбровиці був люблінським воєводою в 1561—1572 рр. та великим коронним
маршалком у 1563-1574 рр. (див.: Цгг^сіпісу \¥0Іе\¥0СІ2Іта ІиЬеІзкіе^о XVI— XVIII тоіеки: 8різу /
Орг. \У.К1ас2Є\¥зкі, ЇУ.ЦгЬап. - Когпік, 1991. - 8.57).

Український історичний журнал. -2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

його або ні81. Власне, цю думку й підтримав белзький воєвода, котрий вислов¬
лювався відразу після люблінського. 1 березня у щоденнику зазначено лише
коротку репліку А.Дембовського, котрий після репліки подільського воєводи,
яку він підтримав, додав, очевидно коментуючи від’їзд литовський послів,
що вони «втікають» до короля, аби він їх у ласці своїй прийняти бажав82.

А.Дембовський мабуть був весь час на сеймі. 10 травня 1569 р. його об¬
рано разом із сяноцьким каштеляном Яном Гербуртом ревізором у справах
Поділля83. З червня, під час обговорення приєднання Києва до Корони, він
пристав на позицію, що підтримувала інкорпорацію — разом із більшістю
єпископів (окрім краківського), ленчицьким і люблінським воєводами та, як
зазначалося, майже всіма каштелянами84. Також белзький воєвода був серед
свідків інкорпораційних документів, акта унії85, після підписання котрого
він зник зі сторінок щоденників.

Тепер розглянемо участь каштелянів із трьох руських воєводств на сей¬
мі. Не обсадженими на його початок були кам’янецький та холмський уряди,
а любачівського каштеляна Миколая Лисаковського позначено серед зем¬
ських послів в усіх дискусіях на сеймі. У підсумку має лише п’ятьох каште¬
лянів — львівського, перемишльського, галицького, сяноцького, белзького.
У двох щоденниках і серед розглядуваних інкорпораційних та унійного ак¬
тів відсутні згадки про участь у сеймі перемишльського каштеляна Пьотра
Бажи, адже він від 1567 р. відбув як королівський посол до Іспанії, де й по¬
мер 24 листопада 1569 р.86

Виключивши з об’єктивних причин трьох каштелянів, залишається про¬
стежити участь чотирьох — львівського Станіслава Гербурта, галицького
Яна Сененського з Гологор, сяноцького Яна Гербурта й белзького Анджея
Тенчинського. Усі вони присутні на сторінках сеймових щоденників.

Найпростіше розібратися з участю у засіданнях белзького каштеля¬
на А. Тенчинського. Він позначений лише 15 лютого 1569 р., коли разом із
трьома каштелянами (сандомирським, войницьким, радомським) і синами
руського воєводи Сенявського просив про те, щоб король не затверджував
фримарк (обмін маєтків), щодо чого висилалися ревізори з попереднього
Пьотрковського сейму87. Незважаючи на таку мізерну активність на сеймі,
А.Тенчинський посвідчив усі інкорпораційні привілеї та акт унії88.

Доволі синхронно (що й не дивно) на сторінках сеймового щоденника ви¬
ступають каштеляни львівський (Станіслав Гербурт), сяноцький (Ян Гербурт)
і галицький (Ян Сененський). Усі троє присутні 9 лютого 1569 р. на раді,
що її організував руський воєвода Миколай Сенявський, причому кожен із

81 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С.49.

82 Біагіизг ЬиЬеІзкіе^о Звіти Цпіі: Кок 1569. - 8.66.

83 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С.352.

84 Там же. - С.402.

85 Акіа Ш]і Роїзкі 2 Ьі1\¥Д 1385-1791. - 8.195, 206, 226, 307, 311, 318, 339, 371.

86 Иасіоізкі В. Ваггі (Ваггу) Ріоіг (11569) // Р8В. - Т.І. - Кгако\¥, 1935. - 8.345.

87 Біагіизг ЬиЬеІзкіедо Зеіти ТГпіі: Кок 1569. - 8.46. На сеймі 1567 р. було ухвалено
конституцію про фримарки (див.: Уоіитіпа Сопзіііиііопит / Орг. З.Огобгізкі, І.Бтеогпіска,
\У.Цт82сгак. - Т.ІІ: 1550-1609. - Уоі.1: 1550-1585. - \Уагз2а\¥а, 2005.- 8.200).

88 Акіа Ш]і Роїзкі г Ьіі\¥Д 1385-1791. - 8.195, 206, 226, 307, 311, 318, 339, 372.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

них тут висловлювався89. Також під час бурхливого обговорення 1 березня
вони по черзі виклали свої міркування. С.Гербурт красномовно зазначив,
що якщо хочеться справити на когось враження, то варто все приготувати
вдома. Також він торкнувся питання оборони кордонів, аби не додавати при¬
воду Московії, і що маємо бути задоволеними з приводу нашої готовності90.
Я.Сененський доволі категорично висловився про справи унії, зазначивши,
що всі ті рецеси — для того, аби розпочати війну з тими, «хто є нашим прияте¬
лем» (тобто з литовцями), причому не завершивши війни з Москвою91. Своєю
чергою, Я.Гербурт закинув присутнім, що литовські посли будуть говорити,
нібито коронні сенатори й посли прагнули нав’язати їм свої права та воль-
ності, і скажуть про весь польський народ, що волів їх підкорити, тож «ми
маємо списати цей акт», аби показати всім, як ми (з литовцями) вчиняли92.
Серед додаткових обов’язків, які на сеймі покладалися на сенаторів, сяноць-
кого каштеляна Я.Гербурта 10 травня було обрано ревізором Поділля (разом
із белзьким воєводою А.Дембовським)93.

2 липня 1569 р. під час дискусії про оборону після брацлавського воє¬
води Романа Сангушка слово взяли галицький (Я.Сененський) та сяноць-
кий (Я.Гербурт) каштеляни. Перший наголосив на потребі коштів для по¬
точних заходів та підкреслив, що «війною захищатися, самим себе розорити».
Зазначив також, що не бажає говорити про елекцію94. Натомість другий
удався до історичних і моральних арґументів, зауваживши, що коли «наші
предки» приєднували Пруссію та Русь, то їм не важко було «й самим діяти, і
докладатися», тому славою досягли успіху. Свій виступ він завершив мірку¬
ваннями про податки95.

Одна з останніх згадок про С.Гербурта на сеймі міститься у справі шлях¬
тича з Руського воєводства Яцимирського про незаконно відібрані маєтки,
яку король розглядав 11 серпня 1569 р. Автор щоденника зазначив, що зала¬
годити її заважав саме львівський каштелян, котрий перешкоджав монархо¬
ві поспілкуватися з перемишльським суддею Валентієм Ожеховським96. Тоді
йшлося про незаконне, на думку Яцимирського, включення його маєтності
до складу Самбірського староста, державцем якого й був С.Гербурт97.

Якщо подивитися на інкорпораційні документи, то всі троє каштелянів
посвідчили їх та підписали акт унії98. Згадка про те, що С.Гербурт не давав
королю поспілкуватися з В. Ожеховським, може свідчити про його перебуван¬
ня в Любліні до самого кінця сейму. Додатковим арґументом є два документи:

89 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С. 36-38.

90 Біагіизг ЬиЬеІзкіеео 8еіти Цпіі: Еок 1569. - 8.66.

91 ІЬісІ.

92 ІЬісі. - 8.66-67.

93 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С.352.

94 Біагіизг ЬиЬеІзкіеео 8еіти Цпіі: Еок 1569. - 8.205.

95 ІЬісі.

96 Дневник Люблинского сейма 1569 года... - С.627.

97 2еІешзкі Е. НегЬигі Зіапізіада Ь. суіазпедо (рггесі 1524-1584). - 8.452.

98 Акіа Цщі Роїзкі г Ьіідад 1385-1791. - 8.195, 206 (у латиномовній версії е всі три каштеляни,
а в польськомовній — лише львівський С.Гербурт, галицький і сяноцький в іншій копії, свідків
з якої наведено у примітці Ь), 226, 307, 311, 318, 339-340, 372.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

від 10 серпня 1569 р. (тобто ще на сеймі) — номінація на уряд перемишль¬
ського старости", і від 13 серпня — про те, що С.Гербурт за 1000 гривень поль¬
ської монети відступає третю частину Дрогобицького війтівства Войцехові та
Анджеєві Стажеховським, синам подільського воєводи Яна100.

Якщо підсумувати участь сенаторів руських воєводств на Люблінському
сеймі, то вони всі висловлювали свою позицію щодо унії, як про це зазначено в
обох щоденниках. І позиція ця переважно відображала позицію більшості се¬
нату. Практично всі уряди, з якими сенатори руських воєводств узяли участь
або ж могли бути присутніми на Люблінському сеймі 1569 р., вони отрима¬
ли з ласки Сиїізмунда II Авґуста. Винятком бути тільки Ян Сененський із
Гологор, що став галицьким каштеляном ще 1543 р., за попереднього ко¬
роля Сиїізмунда І. Найстарший серед сенаторів, руський воєвода Миколай
Сенявський, розпочав свою кар’єру ще на світанку XVI ст., коли більшість
із його майбутніх колеґ ще навіть не народилися. Єжи Язловецький та Ян
Сененський належали до наступного покоління, для яких поштовхом стала
військова служба, належність до заможних сенаторських родин і закорінен-
ня в місцеві шляхетські спільноти руських земель Корони. До наймолодшої
ґенерації належали брати Гербурти й Анджей Дембовський.

Рада руських послів

Найбільш виразним проявом існування певної руської «фракції», або ж
принаймні групи сенаторів і послів із трьох руських воєводств, стала нара¬
да, котра відбулася ввечері 9 лютого 1569 р. Її опис знаходимо у щоденнику
сейму, виданому М.Кояловичем. Зрозуміло, що автор записів був на ній при¬
сутній. Він і назвав цю зустріч «радою руських послів»101.

Ініціатором заходу став руський воєвода М. Сенявський. Видається, що
подібні зустрічі відбувалася й у інших регіональних групах — провінційних чи
воєводських. У щоденнику зазначено, що після «вчорашніх» (8 лютого) «хви¬
лювань», коли деякі посли погоджувалися на «скрипт» (документ про умови
унії), сенатори покликали своїх послів. Зробив це й руський воєвода, котрий
послав по львівського, сяноцького, галицького каштелянів Станіслава та
Яна Гербуртів, Яна Сененського з Гологор, а також по всіх руських послів.
Скільки при цьому було останніх і з яких земель та воєводств — невідомо.
Якщо хтось із них і був присутній, та навіть щось говорив, усе це не потрапи¬
ло на сторінки щоденника.

Першим узяв слово воєвода Миколай Сенявський, зазначивши, що він
уже дивиться в інший світ, помирає. А от що стосується справи, під якою про¬
мовець розумів союз, унію Корони та Великого князівства Литовського, про¬
сив не відхиляти та не розривати її. Наводив доволі переконливі арґументи.

99 Іігг^сіпісу їГОІе\у6сІ2Ц¥а гизкіе^о ХІУ-ХУІІІ \уіеки: Зрізу. - 8.238.

100 АОАБ. - МК. - 8у£п.107. - 8.430-431. Ян Стажеховський був подільським воєводою
в 1562-1567 рр. (див.: Цгг^сіпісу росіоізсу ХІУ-ХУІІІ \уіеки: Зрізу. - 8.145). Його син Войцех
посідав уряд львівського підкоморія в 1564—1576 рр. (див.: Игг^сіпісу \тоіе\¥осІ2І;\¥а гизкіе^о
ХІУ-ХУІІІ даіеки: Зрізу. - 8.133).

101 Днєвник Люблинского сейма 1569 года... - С. 36-38.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

Отже, на думку М.Сенявського, без унії Пруссія та Лівонія (Інфлянти) «віді¬
йдуть він нас». Воєвода міркував про те, що він знав чи не найкраще у своєму
житті — про війну.

Наступні слова М.Сенявського надзвичайно важливі, адже показува¬
ли його особисте розуміння унії, в якому можна побачити прояв місцевого
руського регіоналізму, так і те, що спільна позиція земель у межах Руського
воєводства проблематична. Цікава також його думка щодо спільності дій
шляхти всього Польського королівства на випадок війни. Отже руський во¬
євода сказав: «Пам’ятайте те, що від литвина скоріше наші краї побачать
допомогу, ніж із Познані, або навіть із Кракова та від Перемишля». Далі він
закликав підтримати позицію коронних сенаторів у справі унії, арґументу-
ючи це тим, що вони прагнуть доброго. Вони мають також великі маєтності
(очевидно, ішлося про здобуте в Лівонії), які не хотіли б втратити. Завершив
промову, звертаючись радше до присутніх земських послів, нагадуванням
думки краківського єпископа Філіпа Падневського про те, що коли «ви поча¬
ли заправляти справами», відтоді «стали вольності наші порушуватися», тож
просив погодитися з позицією сенаторів.

У цій промові виразно видно протистояння між сенатом і посольською із-
бою, що дуже добре простежується за виступами й репліками на сеймових засі¬
даннях, відображеними у щоденниках. М.Сенявський вкладав у свої політичні
міркування цілком прагматичні думки, керуючись власним тривалим військо¬
вим досвідом. Він, як людина, чиє життя було пов’язане з руськими землями
Корони, дбав про їх захист. Показове його розуміння тих, хто в разі небезпеки
прийде на допомогу. Для нього це — чужі та закордонні литовці. І це арґумент
на користь унії. Що стосується його слів про Познань та Краків, під якими варто
розуміти Мало- й Великопольську провінції, їх можна потрактувати в контексті
уявлень про Русь і руські землі як складову частину Польського королівства.

Цікаво, що до переліку тих, хто не допоможе, він зарахував і Перемишль,
тобто Перемишльську землю — інтеґральну частину Руського воєводства.
Можна було б зрозуміти, якби він так висловився про Белзьке воєводство,
або ж про Холмську землю, яка формально тільки в 1525 р. почала вважати¬
ся частиною Руського воєводства. Але до чого тут Перемишль? Ще в 1562 р.
Миколай Рей відокремив перемишльську шляхту від решти родів руської й
подільської шляхти. Примітно, що Сенявські та Язловецький були представ¬
лені саме у відповідному підрозділі102, натомість Бажі — ні, вони відкрива¬
ли підрозділ «Перемишльці». Приклад із творчості М.Рея свідчить, що поділ
руської шляхти, який використав М.Сенявський у своїй промові, міг бути
цілком звичним для того часу.

Можливі пояснення подібних висловлювань руського воєводи варто шу¬
кати в його стосунках із перемишльською шляхтою та її головними представ¬
никами у сенаті, посольській ізбі, при дворі. Першими спадають на думку
присутні Гербурти й відсутній на сеймі перемишльський каштелян Пьотр
Бажи та його рідний брат маршалок двору Станіслав. Обидві родини були

102 Ке] М. 2\уіеггупіес. - 8.158-159.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р. 63

тісно пов’язані з Перемишльською землею. Станіслав, попри те, що був львів¬
ським каштеляном, ще й тримав Дрогобицьке (1568—1577 рр.) та Самбірське
(1568—1584 рр.) староства103, а його брат Ян був перемишльським (1569—
1577 рр.) намісником104. Принаймні з Гербуртами Миколай Сенявський лад¬
нав, як видно з оповіді про нараду послів. У щоденнику не зафіксовано су¬
перечностей між руськими сенаторами.

Львівський і сяноцький каштеляни Станіслав та Ян Гербурти на раді ла¬
конічно висловилися на підтримку слів свого старшого колеґи по сенату. Більш
розлого виступив Ян Сененський із Гологор. На його думку, дискусія довкола
унії зводилася до того, що немає одностайної позиції серед сенаторів, адже ли¬
товські, із його слів, просили дати їм на письмі умови унії, тож «ми мусимо їм
це дати». Підсумовуючи висловлювання сенаторів, можна зауважити їх комп-
ромісність та одностайність. Як видно з його пізніших виступів на сеймі, га¬
лицький каштелян був прихильником порозуміння з литовськими сенатора¬
ми у справі унії. Слова братів Гербуртів та Яна Сененського з Гологор звучали
цілком у дусі висловлювань їхніх колеґ по сенату. Чому ж тоді М. Сенявський
виступив так різко, і чому це зібрання відбулося саме в такому складі?

Певним поясненням висловлювань руського воєводи можуть бути його
вік та фізичний стан. Він розумів, що помирає. І невдовзі справді відійшов в
інший світ. На його саркофагу у замковій каплиці в Бережанах було напи¬
сано: «Помер у Любліні на коронному сеймі, у віці 80 років, 21 лютого о 2-й
годині ночі, року Божого 1569»106.

Інформація щоденника про нараду руських послів свідчить про існу¬
вання уявлення про певну окрему Руську провінцію в Польському королів¬
стві, котра протиставлялася Мало- й Великопольщі. Виразним дисонансом
у словах руського воєводи Миколая Сенявського звучало сепарування Пере¬
мишльської землі. Але, згадаймо, що на Варшавському сеймі 1563—1564 рр.,
коли відбулося бурхливе обговорення умов проведення екзекуції, серед по¬
слів від різних земель Руського воєводства також не було єдності106. У цьому
мабуть і полягала його специфіка — настільки великого за площею та склад¬
ного за адміністративно-територіальним устроєм.

■л-л-л-

Сенатори, що представляли руські воєводства Польського королівства на
сеймі в Любліні 1569 р., належали до тих родин, які у вітчизняній історіогра¬
фії прийнято називати «польськими», або ж тими, хто прийшов на українські
землі після 1340 р., коли король Казимир III почав процес приєднання їх до
своїх володінь. Із формального погляду це так. Гербурти, користуючись влас¬
ним гербом, вели родовід із Силезії, Сенявські, імовірно, теж походили з-поза

103 Скіарошакі К. 8іаго8Іо\уіе у/ Маїороізсе 1565-1668 // 8роїес2еп8І\¥0 зіагороізкіе. - Т.ІУ. -
Шагега^а, 1986. -8.138, 144.

104 Игг^сішсу \тоіе\го<І2І\га гиекіе^о ХІУ-ХУІІІ «4еки: 8ріву. - 8.238.

106 5 іагоиюіакі 8. Мопитепіа загтаїагит Ьеаіае аеіегпііаіі. - Сгасоуіае, 1655. -
Р.484.

106 Капіешака І. 8рга^а ро8Іо\у гизкісЬ. - 8.468, 472-473.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

руських земель, про що свідчить їхній герб (Леліва) та ім’я одного з перших
представників роду — Ґюнтер (дід Миколая)107. Хоча й писалися «з Сеняви та
Войнилова» — місцевостей у Перемишльській і Галицькій землях. Сененські
герба Дембно походили з малопольського Сенна й були відгалуженням родин
Олесницьких, але для розрізнення в межах роду Ян Сененський писався —
«з Гологор», що у Львівській землі. Родина Єжи Яз ловецького герба Абданк
із 1370-х рр. жила на руських землях, де її головним маєтком був Бучач у
Галицькій землі, що на кордоні з Поділлям. Усі вони на момент проведення
сейму в Любліні понад 150 років проживали на руських землях Корони й були
настільки закорінені у цю територію, що назовні цілком природно сприймали¬
ся «русинами», тобто тими, хто мешкає в Русі та на Поділлі. Більшість із них
були католиками. Лише Сенявський у середині XVI ст. схилялися в певний
час до протестантизму, але наприкінці життя повернувся до віри предків.

Якщо подивитися на їхні висловлювання на сеймі, то вони всі під¬
тримували короля та думку більшості щодо унії з Великим князівством
Литовським, із дистанцією ставилися до активності земських послів, хоча у
справах, потрібних їм особисто, у проведенні екзекуції маєтків, відстоювали
свій інтерес, так, як і посли від Руського та Подільського воєводств. їхня по¬
ведінка була цілком подібною до малопольських сенаторів. Але все ж щось
робило їх іншими.

У словах руського воєводи Миколая Сенявського на нараді послів від¬
чувалася належність до іншої частини Польського королівства — до Русі, яку
він протиставляв Мало- та Великопольщі. Ця Русь уже понад двісті років
перебувала під владою польських королів, але продовжувала залишалася
іншою. І Сенявський, як й інші учасники наради — брати Гербурти та Ян
Сененський із Гологор — це добре знали.

Погляд на сейм у Любліні з іншої, коронної, Русі свідчив про цілко¬
вите бажання місцевих можновладців укласти унію з Великим князів¬
ством Литовським. Миколай Сенявський про це говорив відверто, зазна¬
чаючи, що литвини — це ті, хто прийде на допомогу. Кого він розумів під
останніми у цьому контексті, він не уточнював, але скоріш за все йшлося
про найближчих «литвинів», яких він знав особисто. Ці «литвини» — вони
ж волиняни, кияни та брацлав’яни — були тими, хто разом із ним воював
проти татар на східних кордонах Корони й Великого князівства Литов¬
ського.

Чи могли ці сенатори стати основою «руського проекту) в Польському
королівстві напередодні Любліна? Видається, що ні. Попри свою освіченість
(особливо слід виділити тут сяноцького каштеляна Яна Гербурта) та який-
неякий руський сентимент (адже це важко назвати патріотизмом), вони не
були тими, хто міг би та прагнув створити ідею Русі в її ранньомодерному
звучанні. Утім пам’ятали і про руський світ довкола них. Про це їм нага¬
дували й на місцевих сеймиках, котрі, з огляду на події та порядок денний

107 Зікога Р. 8іепіа\¥8кі Оипіег, ^ІазсіМе Оипіег, Оипсегг т. 8іепіа\¥у і ЇУоіпіІо^а Ь. Ье1і\уа
(ш. ок. 1494) // Р8В. - Т.ХХХУІІ. - 8.118-119.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Сенатори Руського, Подільського та Белзького воєводств на Люблінському сеймі 1569 р.

сеймів у Польському королівстві в 1550— 1560-х рр., ставали вкрай важливим
елементом тогочасної політики.

КЕРЕКЕМСЕ5

1. Віїоиз, N. (2010). ЬіиЬІіпзка ипііа 1569 г.: ізіогіоЬгайсЬпі роЬііабу 1а іпіегргеїаїзіі
(бо 440-гісЬсЬіа ЬшЬііпзкоі ипіі). ІЛггаіпз’куі ізіогускпуі гкигпаї - ІІкгаіпіап Нізіогісаі
Лоигпаї, 1, 65-83. [Іп ІІкгаіпіап].

2. СЬІаро\узкі, К. (1984). Ееаіігасіа геіогт едгекиср ббЬг (1563-1665). 8рга\уа газіа-
у/оу/ кго1е\¥82С2у2П таіороізкісЬ. Шагзга^а: Рапзі\уо\уе ^Ууба^тісі^о №ико\уе.
[Іп РоіізЬ].

3. СЬІародазкі, К. (1986). 8іагозіо\уіе уу Маїороізсе 1565-1668. ЗроІесгепзШо зіагороі-
зкіе, IV, 105-178. ^агзга\уа: Рапзі\уо\уе \Ууба\упісі\уо №ико\уе. [Іп РоіізЬ].

4. Супагзкі, 8. (1960-1961). НегЬигІ Шаіепіу Ь. \іУ1азпе£0 (1524-1572). Роїзкі ЗІошпік
Віо§га{іс2пу , IX, 453-454. \¥гос!ате; \¥агзга\¥а; Кгакб\у. [Іп РоіізЬ].

5. Бтеоггасгек, \¥. (1986). Рггуіетзкі \¥оісіесЬ Ь. Еатеісг (гю. 1571/2). Роїзкі Зіоиіпік
Віо@га{іс2пу , XXIX, 191-192. Шгосіа\у; \\^агзга\уа; Кгакб\у; Осіапзк; Еббг: Оззоііпеит.
[Іп РоіізЬ] .

6. Капіе\узка, І. (1995-1996). 8есудпіо\узкі (8апсудпіо\узкі) Біопігу (Бгпуізг) Ь. беіііа
(гт. ті^бгу 1574 а 1576). Роїзкі ЗІоитік Віо§гсф,сгпу , XXXVI, 120-122. ЇУагзгадаа;
Кгако\у. [ІпРоІізІї].

7. Капіе\узка, І. (1999-2000). 8іото\узкі 8іапізіа\у Ь. АЬбапк (гт. 1575). Роїзкі ЗІошпік
Віо§га{іс2пу , XXXIX, 5-7. \Уагзга\уа; Кгакб\у. [Іп РоіізЬ].

8. Капіе\узка, І. (1985). 8рга\та розіб\у гизкісЬ (ІІгиреіпіепіе бо сііагіизга звіти теаг-
82а\¥зкіе^о 1563/1564 г.). Зішііа Нізіогусгпе, XXVIII, 3, 437-473. [Іп Роїізії].

9. Капіе\¥зка, І. (2003-2004). ЗіагоггеЬзкі (8іагоггеЬзкі) уві 8оЬіеіизкі ШоісіесЬ
Ь. Боі^да (ок. 1517-1580). Роїзкі Зіоитік Віор,гаріс2пу , XIII, 351-366. \¥агзга\уа;
Кгако\у. [Іп Роїізії].

10. Ьи1е\уіс2, Н. (2002). Опіе\уо^ о ипі^ сід£ сіаізгу. 8іозипкі роізко-1ііе\¥зкі у/ ІаіасЬ
1569-1588. \^агзга\уа: Мегііоп. [Іп Роїізії].

11. Расіаііпзкі, II. (2017). Ргабзіаупіізіуа Vіа1іка11а Кпіазіуа ЬііоузкаЬа па
ЬіиЬІіпзкіт зоіте 1569 Ьоба: шігеї и ргаїзу регзЬаЬа уаіпаЬа зоіта ЕесЬу Разраіііаі.
Міпзк: А.М.УапизЬкеуісЬ. [Іп Веіагизіап].

12. Ра\уііко\узка-Виііепуіск, IV. (2018). Е6\упі і го\упіеізі, сгуїі іак копекзіе па бтеогге
кгоіемузкіт рота^аіу бисЬотепут у/ XVI \уіеки. Ла§іеІІопошіе і іск зшіаі: Сепігит
а регу/’егіе ш зузіетіе иііасігу Ла §іеІІопои> (221-247). Еб. В.Сг\уоібгак, б.Зрегка,
Р.\У^со\узкі. Кгакб\у: 8осіе1аз VІ8іи1апа. [Іп Роїізії].

13. Еизупа, О. (1998). ІІкгаіпа ріб Іаіагату і Ьуіуоіи. Куіу: Аііегпаіууу. [Іп ІІкгаіпіап] .

14. СЬІаро\узкі, К., Сіага, 8., Кдбгіеіа, Ь. і іп. (еб.) (1991). ІІгг^бпісу сепігаіпі і паб-
\уогпі XIV-XVIII \уіеки: Зрізу. Кбгпік: ВіЬііоіека Кбгпіска. [Іп Роїізії].

15. бапаз, Е., Кіасгезкі, IV., Кигіука, б., Восіїаска, А. (еб.) (1998). ІІгг^бпісу робоізсу
XIV-XVIII \уіеки: Зрізу. Кбгпік: ВіЬііоіека Кбгпіска. [Іп Роїізії].

16. Отііегек, Н., Згсгудіеі, Е. (еб.) (1993). ІІгг^бпісу \уо]е\тобгі\уа Ьеізкіе^о і гіеті
сЬеітзкіеі XIV-XVIII іуіеки: Зрізу. Кбгпік: ВіЬііоіека Кбгпіска. [Іп РоіізЬ].

17. РггуЬоз, К. (еб.) (1987). ІІгг^бпісу \уоіе\у6б2І\уа тзкіе^о XIV-XVIII \уіеки: Зрізу.
\Угосіа\у: Оззоііпеит. [Іп РоіізЬ].

18. К1ас2Є\узкі, IV., ІІгЬап, IV. (еб.) (1991). ІІгг^бпісу \уо]е\уббгі\уа ІиЬеізкіедо XVI-
XVIII \уіеки: Зрізу. Кбгпік: ВіЬііоіека Кбгпіска. [Іп РоіізЬ].

19. Ораііпзкі, Е., Йегек-Кіезгсг, Н. (еб.) (1993). ІІгг^бпісу \уо]е\уббгі\у і^сгускіе^о і зіе-
габгкіе^о XVI-XVIII \уіеки: Зрізу. Кбгпік: ВіЬііоіека Кбгпіска. [Іп РоіізЬ].

20. Зікога, Е. (1996-1997) 8іепіа\узкі Оипіег, \уіазсі\уіе Оипіег, Оипсегг г 8іепіа\уу
і \Уо]пііо\уа Ь. Ьеіі\уа (гт. ок. 1494). Роїзкі ЗІошпік Віо§га{іс2пу , XXXVII, 118-119.
[Іп РоіізЬ] .

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Віталій Михайловський

21. Уакоуепко, N. (2006). №гузу зегесіпоуісітоі 1а гаппотосіегпоі ізіогіі Икгаіпу.
Куіу: Кгуїука. [Іп Икгаіпіап].

22. Огосігізкі, 8., Бтеогпіска, І., Итзгсгак, \У. (Сотрз.) (2005). Уоіитіпа
Сопзіііиііопит, II, 1. ІУагзгаууа: \УусІа\упісї\уо 8е;[то\уе. [Іп РоІізЬ, Ьаііп].

Уітану Мукнапоузкіу

Восіог оі Нізіогісаі Зсіепсез (Бг. НаЬ. іп Нізіогу),
Ргоіеззог оі іке Верагітепі о£ Нізіогу оі Икгаіпе,
В.НгіпсЬепко Куіу Ипіуегзііу
(Куіу, Икгаіпе), тукЬау10Узку@§таі1.сот

5ЕМАТ0К5

РВОМ ВІІТНЕШАМ, РОООНАМ АИй ВЕІ.2 УОІУООЕЗНІР
АТ ТНЕ ШВІ.Ш 5Е^ ОР 1569

Тке рарег аМгеззез рагіісіраііоп о/ зепаіогз / гот ііггее соісосіезкірз - Киікепіап,
Росіоііап, агиі Веіг - іп іке ЬиЬІіп зе/т о/ 1 569. Тке зе/т, шкіск зіагіесі оп Сапиагу
10 апсі Іазіесі іііі Аиризі 15 іп 1569, тагкесі Іке Нізіогу шіік а сопсіизіоп о/ Іке
ипіоп Ьеішееп Іке Роїізк КіпрАот апсі Іке Сгеаі Риску о/ Ьіікиапіа. Ргасіісаііу
еоегу зіисіу о/ Іке ипіоп апсі ікаі Ііте ргезепіз Іке іпсогрогаїіоп о/УоІуп, Куіо Іапсі,
апсі Вгаізіао Іапсі аз іке таіп оиісоте о/ іке зе/т ікаі Іесі іо іке сопзоіісіаііоп
о/ Іікгаіпіап Іапсіз шіікіп іке Роїізк Кіпріот. Ткіз / асі Ьесате іке таіп опе іп
паггаііп§ іке гезиііз о/ іке ЬиЬІіп зе]т о/ 1569 іп икгаіпіап кізіогіоргарку . 8о /аг,
ікеге аге по зіисііез ікаі аМгезз іке розіііоп о/ зепаіогз апсі зе/т тетЬегз /гот
іке Киікепіап соісосіезкірз о/ іке Сгошп. Аі іке тотепі о/ сопсІисііп§ іке ипіоп,
ікезе иоісосіезкірз касі ооег-а-кипсігесі-уеаг ргасіісе о/ рагіісіраііп§ іп іке Сгошп
аззетЬІез апсі зе/тз. Ткіз рарег сіетопзігаіез шко соиШ гергезепі іке Киікепіап
ооіоосіезкірз іп іке зепаі. Скигск кіегагскз апсі зесиїаг кщк о//ісіаІз соиШ зегие
аз зепаіогз. Саікоііс кіегагскз іпсіисіесі Ьиіс агскЬізкор, апсі Регетузкі, Ккоіт,
апсі Катіапеіз Ьізкорз. Зесиїаг зепаіогз іпсіисіесі Киікепіап, Росіоііап, апсі Веіг
соісосіез. Всій, Катіапеіз, Веіг, Регетузкі, Наїуск, Ккоіт, Запок, апсі ЬіиЬаск
сазіеііаіпз. N01 аіі о/ікет, /ог оЬіесііие геазопз, соиШ рагіісіраіе іп іке зе/т. Ткозе
зепаіогз шко сіісі рагіісіраіе сіісі поі зіапсі оиі аз асііое сопігіЬиіогз, аз зкошп іп
іке ішо зе/т сНагіез. Тке соипзеї о/ Киікепіап зепаіогз сіаіесі КеЬгиагу 8, 1569
касі ап ітрогіапі ітрасі. АІІ о/ікет зиррогіесі іке ипіоп апсі іке іпсогрогаїіоп о/
Уоіуп, Куіи Іапсі, апсі Вгаізіао Іапсі оп іке кіпр’з іегтз. Ткеіг аМгеззез аі іке зе]т
гергезепіесі іке розіііоп о/ шеаііку репігу шко зегоесі аз о//ісегз іп іке Киікепіап
соісосіезкірз апсі іоок а рго-Сгошп апсі рго-кіпр зіапсі, Ьиі аізо іоок іпіо ассоипі
зоте Іосаі апсі ге§іопаІ зресі/ісз.

Кеуиюгсіз: Кпіоп о/ ЬиЬІіп, Роїізк Кіпріот, Киікепіап соісосіезкір, Росіоііап
соісосіезкір, Веіг ооіоосіезкір, Киікепіап іапсіз, зепаіогз.

Український історичний журнал. -2019. - №2

До 80-річчя проголошення незалежності
Карпатської України

УДК 342.5(477):94(437.7)

Степан Віднянський

доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України,
завідувач відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України,

Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), 8ІерапуісІ@икг.пе1:

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА

ЯК ЕТАП УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Здобуття автономії Підкарпатської Русі (Закарпаття) у складі Чехословаччи-
ни у жовтні 1938р. і проголошення незалежності Карпатської України в берез¬
ні 1939 р. ввійшло в історію як відчайдушна спроба українців напередодні Другої
світової війни відновити національну державність на окремо взятій етнічній
території як зародок майбутньої соборної України. Ці події стали другим у
минулому столітті, після Української національної революції 1917-1921 рр.,
етапом у боротьбі українців за створення національної держави. Водночас цей
феномен української історії викликав чимало фальсифікацій і необґрунтованої
критики як свого часу з боку радянських істориків, так і зарубіжних та деяких
сучасних закарпатських авторів із метою дискредитації перебігу й значення
державотворчих процесів на Закарпатті наприкінці 1930-х рр. і все ще залишає
чимало дискусійних питань для дослідників. Із нагоди 80-річного ювілею прого¬
лошення незалежності Карпатської України й з урахуванням сучасних реалій
особливо важливим видається звернення до уроків державотворення, зокрема
нове бачення (прочитання) історичних подій, які відбувалися на Закарпатті
напередодні Другої світової війни. На основі аналізу значного історіографічного
доробку та використання документальних джерел із проблеми у статті ви¬
світлюються, поряд із вузловими й дискусійними питаннями власне історії
Карпатської України, історичні події, що передували проголошенню її незалеж¬
ності, а саме характер і генеза суспільно-політичних та особливо національно-
культурних процесів на Закарпатті, передусім динамічні, складні події у краї
та навколо нього після завершення Першої світової війни і часів його входження
до складу Чехословаччини в 1919-1939 рр., які підготували ґрунт для здобуття
автономії і проголошення незалежності Карпатської України. Наголошується
також на історичному значенні розбудови карпатоукраїнської державності,
зокрема її впливі на актуалізацію загальноукраїнських проблем у міжнародних
відносинах і розвиток національно-визвольного руху українського народу за суве¬
ренну, незалежну, соборну національну державу.

Ключові слова: Закарпаття, Підкарпатська Русь, Карпатська Україна, Че-
хословаччина, Німеччина, русини-українці, етнонаціональна ідентичність,
автономія, державність.

Дата 15 березня 1939 р. назавжди залишиться в пам’яті волелюбних за¬
карпатців і всього українського народу, адже того дня Закарпаття, або Срібна

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

Земля, як традиційно називали цей край, уперше за свою багатовікову історію
стало незалежним. Наприкінці 1930-х рр. Карпатська Україна виявилася єди¬
ною територією, де проживала невелика гілка українського народу, яка прого¬
лосила свою незалежність і заявила на цілий світ про бажання жити державним
життям. Такої можливості тоді не мали ані українці, які перебували у складі
СРСР, ані українці під владами Польщі та Румунії. Тому вони разом із розпоро¬
шеною українською діаспорою у світі сприйняли події в Карпатській Україні —
здобуття автономії у складі Чехословаччини у жовтні 1938 р. і проголошення
за півроку незалежності — не лише як іспит на політичну зрілість українських
сил, але і як відчайдушну спробу відновити національну державність у краї як
зародок майбутньої соборної України. Виходячи з цього, утворення Карпатської
України можна розцінювати як другий у минулому столітті, після революції
1917—1921 рр., етап у боротьбі за створення українського державного утворення,
щоправда на окремо взятій українській території.

Ця дійсно історичної ваги подія була не випадковістю, а цілком зако¬
номірним результатом багатовікового розвитку Закарпаття та об’єктивного
перебігу етнічних процесів, утвердження у закарпатських українців етнона-
ціональної ідентичності. І на цьому слід наголосити особливо, адже й сьогодні,
через 80 років після проголошення Карпатської України, незважаючи на по¬
яву за роки незалежності величезного масиву наукової, науково-популярної,
мемуарної, документальної літератури з історії становлення карпатоукраїн-
ської державності, з’являються окремі публікації, автори яких намагаються
не лише заперечити значення цієї події в історії Закарпаття й українського
народу, але і грубо спотворюють її. Зокрема вони голослівно стверджують про
«насильну українізацію корінного населення краю — русинів — чужими йому
силами ззовні», що Карпатська Україна в 1938—1939 рр. — це «лише галиць¬
ко-гітлерівський» або «нацистсько-німецький проект штучного пов’язання
Закарпаття з Україною», а закарпатські українці та їхні лідери не мають
відношення до її виникнення; що А.Волошин був призначений прем’єром
другого автономного уряду Підкарпатської Русі — Карпатської України за на¬
поляганням гітлерівської Німеччини; що взагалі до 1944 р. «Закарпаття не
мало спільної з Україною історії», а закарпатці нібито особливий, окремішній
від українського, русинський етнос, народ («добрі старі русини або угро-руси,
які тисячу років жили спільно з угорцями, а українцями їх зробив Сталін»);
що в результаті «комуністично-радянського проекту возз’єднання Закарпаття
з Україною у 1944—1945 рр. сталося так, що в ніч з 29 на ЗО червня 1945 р.
(після підписання договору між СРСР і ЧСР про возз’єднання Закарпатської
України з УРСР) більшість мешканців колишньої Підкарпатської Русі лягли
спати ще русинами за етнічною ідентичністю, тоді як прокинулися вже укра¬
їнськими (за національністю) громадянами СРСР»; що ця територія «відома
від 1945 р. під українсько-комуністичною назвою Закарпаття»1 тощо.

1 Див.: Фенич В. І. Угорська Русь і «Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки
інтелектуального завоювання Закарпаття Україною. — Ужгород, 2015. — 144 с.; Передмова
(В.Фенич, І.Шніцер) // Підкарпатська Русь в роки Другої світової війни: матеріали міжнародної
наукової конференції 16-17 жовтня 2014 р. - Ужгород, 2015. - С. 5.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

У такому українофобському дусі написано, зокрема, одну з подібних, як
на наш погляд замовних, публікацій кандидата історичних наук, доцента,
тепер уже колишнього декана історичного факультету Ужгородського на¬
ціонального університету В.Фенича, про зміст якої говорить уже сама про¬
вокаційна назва його книжки — «Угорська Русь і “Ганнібалова присяга”
Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття
Україною», яка викликала справедливе обурення наукової спільноти та гро¬
мадськості Закарпаття й України2.

За роки незалежності України історія розбудови карпато української дер¬
жавності 1938—1939 рр. здобула досить повне висвітлення у працях багатьох
істориків — від досліджень вітчизняних, переважно закарпатських, авторів
С.Аржевітіна, М.Болдижара, М.Вегеша, М.Делегана, О.Довганича, В.За-
дорожного, Д.Злепка, В.Лемака, О.Мишанича, Р.Офіцинського, О.Пагирі,
М.Тиводара, М. Токаря, В.Худанича, С.Федаки й до публікацій зарубіжних
дослідників, у тому числі представників української діаспори — Ю.Бачи,
І.Ваната, Д.Домбровського, С. Конечного, П.Маґочія, В.Мар’їної, В.Маркуся,
М.Мушинки, П.Стерча, Ю.Химинця, С.Росохи, І. Попа, А.Пушкаша, В.Шан-
дора, А.Штефана та багатьох інших. Щоправда, їхні оцінки цієї складної,
героїчної й водночас трагічної події в історії Закарпаття та України загалом
багато у чому різняться, що, зокрема, продемонстрували у своїх ґрунтовних
історіографічних розвідках І.Мищак, Р.Марценюк, В.Ухач3.

Отже Карпатська Україна стала тим феноменом української історії, який
викликав чимало фальсифікацій, необґрунтованої критики як свого часу
з боку радянських істориків, так і зарубіжних та деяких сучасних закарпат¬
ських авторів, які намагаються її дискредитувати, а також усе ще залишає
чимало дискусійних питань для дослідників.

Тому вважаємо за доцільне зупинитися не стільки на питаннях, по¬
в’язаних власне з історією Карпатської України, як на подіях, що передували
проголошенню її незалежності, зокрема на характері суспільно-політичних
й, особливо, національно-культурних процесів на Закарпатті, передусім на
подіях у краї та навколо нього після завершення Першої світової війни і часів
його входження до складу Чехословаччини в 1919—1939 рр., які підготували

2 Див.: Тиводар М. Одкровення кандидата наук Фенича. - Ужгород, 2016; Гийдел Е.
Виправляння: Зауваги на маргінесах статті В. І. Фенича «Вправляння з історією по-українськи,
або Якою не повинна бути історія та історіографія Закарпаття після 1991 року». — Ужгород,
2016; Гаврош О. Українофобія: Війна у глибокому тилу [Електронний ресурс]: Ьйр:/Л¥\¥\¥.
гасІіозуоЬос1а.огд/а/28031143.]ііт1; Піпаиі В. Просвіта мусить бути Берегинею українства //
Закарпаття онлайн: Блоги: 10 листопада 2016 р. [Електронний ресурс]: Ьйр8://2акаграйуа.пеі.
иа/В1о^8/163410-Ргозуііа-ти8у1;-Ьиіу-Веге1іупеіи-икгаіп8Іуа

3 Див.: Мищак І. Закарпаття напередодні Другої світової війни у працях сучасних
українських істориків // Історіографічні дослідження в Україні. — Вип.19. — К., 2008. — С.410—
421; Марценюк Р. Історіографія відродження українства на Закарпатті в 1918-1939 роках
[Електронний ресурс]: ЬНр://\¥\¥\¥.ігЬІ8-пЬиу.£0¥.иа/с£І-Ьіп/ігЬІ8_пЬиу/сдіігЬІ8_64.ехе?І21П
ВМ=ЬШК&Р21ВВП=ІШШ&221ГО=&821НЕР=10&821С№1=20&8218ТК=1&821РМТ=А
8Р_те1а&С21СОМ=8&2_821Р03=РІЕА=&2_8218ТВ=еіпе_2001_11_16; Ухач В. «Одноденна»
держава: Події в Підкарпатській Русі, Карпатській Україні як історіографічна проблема
(вибрані аспекти) // Військово-історичний меридіан: Електронний науковий фаховий журнал. —
Вин. 1(11). - К., 2016. - С.5-17.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

ґрунт для здобуття автономії і проголошення незалежності Карпатської
України.

Характерною особливістю складного етнополітичного, національно-куль¬
турного та суспільно-економічного розвитку Закарпаття впродовж багатьох
століть було те, що корінне, автохтонне східнослов’янське населення цього за¬
хідного історико-етнокультурного регіону України (з II ст. н.е. тут міцно осіло,
як свідчать археологічні пам’ятки, хліборобське слов’янське населення — білі
хорвати, матеріальна й духовна культура яких була тісно пов’язана з куль¬
турою тих східнослов’янських племен, які населяли Прикарпаття, Волинь,
Придністров’я, Придніпров’я, зокрема з трипільською культурою), було гео¬
графічно й політично відірване від головних центрів свого етносу та пере¬
бувало під владою іноземних поневолювачів. Утім цю відірваність не слід
перебільшувати. Упродовж століть підтримувалися дуже міцні зв’язки — зо¬
крема династичні (дослідники нарахували 15 шлюбів між Рюриковичами й
угорськими Арпадовичами), культурні (щороку карпатські перевали долали
цілі вози з церковними і світськими книгами з Києва, Галича та інших русь¬
ких міст, котрі потім переписувалися в Мукачівському, Грушівському й інших
монастирях краю), кадрові (десятки закарпатських просвітителів — П.Лодій,
І.Земанчик, М.Балудянський, І.Орлай, Ю.Гуца-Венелін та ін. плідно працю¬
вали по інший бік Карпат), науково-ознайомчі (край відвідували наддніпрянці
Т.Флоринський і М.Драгоманов, слобожанин І.Срезневський, багато відомих
галицьких учених тощо). Розширенню зв’язків Закарпаття з іншими руськи¬
ми землями й розвитку східнослов’янської культури та православ’я сприяв та¬
кож переселенський рух сюди з протилежного боку Карпат, що розпочався з
часів Русі й Галицько-Волинського князівства та практично не припинявся
ніколи. Достатньо згадати прихід і поселення в Мукачівській домінії напри¬
кінці XIV ст. подільського князя Федора Коріатовича з великою дружиною.

Отже територія Закарпаття входила в різні державні організми, була
розмежована штучними кордонами, але вона формувалася й залишалася од¬
нією цілісною структурою, не втрачаючи свого слов’янського, руського, а в но¬
вітні часи — українського характеру. Зокрема після захоплення в XI— XIII ст.
усієї території краю Угорщиною зберегти мову й національну самобутність
закарпатцям вирішальною мірою допомагала їхня релігійна окремішність
у католицькому соціально панівному середовищі угорців.

Упродовж віків формувалася й культура Закарпаття як регіональна
руська (карпаторуська) культура одного народу, об’єднаного мовою, звича¬
ями, віруваннями, способом життя і ведення господарства. Незважаючи на
різні деформації, котрих вона під тиском політичних чинників зазнавала, як
і культура будь-якого малого бездержавного народу, відірваного від основних
економічних і культурно-національних центрів свого етносу, уже в XIX ст.
вона складала певний сектор культури всього українського народу, що до¬
ведено науковцями4. Зокрема завдяки діяльності закарпатських «будителів»

4 Див.: Українці-русини: етнолінгвістичні та етнокультурні процеси в історичному роз¬
витку. - К., 2013. - 750+ХХХ с.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

досить великого поширення серед населення краю, особливо під впливом
революційних подій 1848—1849 рр. — «Весна народів» у Габсбурзький імпе¬
рії, набули ідеї слов’янської взаємності, кровної спорідненості закарпатців
зі «східними братами» та їх об’єднання в боротьби проти національного й
соціального гноблення. У 1849 р., наприклад, член Головної руської ради
у Львові А.Добрянський порушував питання про об’єднання Карпатської
(Угорської) Русі з Галицькою в окремий автономний округ і навіть подав на
розгляд австрійського імператора петицію (відома під назвою «Пам’ятник
русинів угорських») про розподіл Угорщини за національними дистрикта-
ми та об’єднання, зокрема, «руських коронних областей» (Східна Галичина
й Закарпаття) в окрему адміністративну одиницю. А інший закарпатський
«будите ль» — О.Духнович у статті у львівському журналі «Вестник» 1 берез¬
ня 1850 р. писав: «И бачу, як єднаються [...] віддалені родички, мені не¬
щасний Бескід (Карпати) невисоким і не крутим уже бачиться горбиком,
котрий досі як непрохідний Атлас мені здавався і рідних братів єдиної ве¬
ликої матері синів розлучав». Водночас він закликав редакторів журналу
докласти всіх зусиль до об’єднання «русинів» монархії, тому що «если препо-
ною і дальше время будет нам нещасний Бескід, тогда останиме в веке века
в прежнем состоянии, сами себя унічножим [...], а если совокупимся, тогда
страшний Бескід взаємним будет нам Олимпом»5. Щоправда закарпатські
«будите лі» та москвофіли, сформувавшись у 1850— 1890-х рр. у рософільський
рух, нав’язували «російськість», ідеологію «єдиного російського народу» від
Камчатки до р. Попрад у нинішній Словаччині. Рософільство заперечувало
існування українського народу, який має свою мову, історію, культурно-по¬
бутові традиції та етнічну територію.

Саме тому етнонаціональне самоусвідомлення корінних жителів краю
значно відставало від таких процесів у Наддніпрянській Україні, на Галичині
та навіть Буковині. Історики Закарпаття переконливо довели, що поряд з
іншими причинами внутрішнього й зовнішнього характеру, гальмування
процесу етнічного самоусвідомлення русинів-українців краю спричинялося,
не в останню чергу, політикою держав, до складу яких у різні часи входило
Закарпаття. Правлячі кола тих країн воліли сприймати жителів краю «ру-
тенами», «угро-русами», «русинами», «руснаками», «карпато-русами», але не
українцями. Відповідна державна шовіністична політика, зокрема мовна,
мала на меті полегшити асиміляцію автохтонного русинсько-українського
населення Закарпаття шляхом його відокремлення від основного етнічного
масиву, що мешкав на схід від Карпат, де на зміну спільному етноніму «ру¬
сини» поступово утверджувався інший — «українці». Угорська, чеська, сло¬
вацька, румунська, а в повоєнні роки також радянська влада намагалася
інтеґрувати місцеву інтеліґенцію в етнокультурний і політичний простір сво¬
їх держав і зробити її провідником асиміляційної політики. Достатньо згада¬
ти про політику «мадяризації» — цілеспрямовані державні заходи угорського

5 Цит. за: Виднянский С.В. Идеи славянского единства в исторической концепции
А.В.Духновича // Культурньїе и общественньїе связи Украиньї со странами Европьі: Сб. науч.
тр. - К., 1990. - С. 127-128.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

уряду періоду дуалістичної Австро-Угорщини 1867-1918 рр. щодо «немадяр-
ських» (насамперед слов’янських) етнічних груп і національних меншин,
котрі становили майже половину населення угорської частини багатона¬
ціональної монархії, серед яких були і близько 500 тис. карпатських руси-
нів- українців. Консервуючи «угро-русинство», угорські власті та москвофіли
працювали на відрив русинів -українців від материнського етнічного ядра.
Подібним чином чинила й нова влада за часів перебування Закарпаття у
складі Чехословаччини в 1919—1939 рр. Щоб відокремити закарпатців від
галичан, які на той час уже масово називали себе українцями, та продемон¬
струвати світові, що закарпатці — це нібито відмінний від мешканців східних
схилів Карпат, Подністров’я й Наддніпрянщини народ, празький уряд, керу¬
ючись мотивами політичної доцільності, різноманітними засобами держав¬
ної влади популяризував етнонім «русини» як особливу, притаманну буцімто
лише закарпатцям, самоназву. Відверто шовіністичною, антиукраїнською
була політика угорської влади на Закарпатті в 1939—1944 рр. Наприклад,
реґентський комісар окупованої Карпатської України М.Козма в 1940 р. від¬
верто заявляв, що «угорський уряд ніколи не визнавав існування української
нації на Закарпатті, і такі назви, як “Закарпатська Русь” або “Закарпатська
Україна” повинні зникнути з географічних словників»6.

Але повернімося до історичних подій початку XX ст., яке було позначене
на Закарпатті посиленням націоналістичної асиміляторської політики угор¬
ського уряду, новою хвилею москвофільської пропаґанди з боку окремих ді¬
ячів Галичини та Росії, виникненням так званої народовецької (української)
течії в культурному житті краю завдяки прагненню частини нечисленної на¬
ціональної інтеліґенції — Ю.Жатковича, А. Волошина, В. Ґренджі -Донського,
Г.Стрипського, В.Гаджеги, Л.Чопея та інших — писати українською мовою, не
в останню чергу під впливом творчості М.Драгоманова, В.Гнатюка, І. Франка,
І.Верхратського, С.Томашівського, Ф. Вовка та інших діячів України, які за¬
цікавилися в той час закарпатською тематикою.

Утім найбільшим імпульсом для посилення проукраїнської орієнтації
закарпатців, важливим геополітичним, цивілізаційним чинником, який
прискорив інтеґрацію русинів-українців з українською етнонацією, стала
Перша світова війна, котра принесла українцям, як справедливо наголошу¬
ють історики, не лише важкі випробування, але й нові можливості, у тому
числі для національного державотворення та реалізації соборницьких праг¬
нень. Вона, зокрема в нашому випадку, привела до ознайомлення значної
кількості закарпатців — солдатів австро-угорської армії — з галицькими та
наддніпрянськими українцями, їхньою культурою, побутом тощо, більшість
з яких (понад 5 тис. чол.) після російського полону (перебуваючи переважно
на території України) поверталися наприкінці 1918 р. додому й розповіда¬
ли землякам про революційні події в Україні, про прихильне ставлення з
боку східних братів-слов’ян, а також про те, що тамтешній народ говорить і
молиться так само, як і тутешні люди, що українські землі багаті та хлібні,

Нариси історії Закарпаття. - Т.ІІ (1918-1945). - Ужгород, 1995. - С.490.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

їх роздають селянам і т. п., що сприяло зміцненню почуттів спорідненості й
симпатій закарпатців до українців по той бік Карпат. Не випадково про це
із застереженням писала тогочасна угорська преса, а місцеві державні, жан¬
дармські й військові органи інформували вищі інстанції про те, що колишні
солдати австро-угорської армії, що побували в російському полоні, «пройня¬
ті більшовицькими ідеями», а також поширювали у краї «українські ідеї»,
«прославляли Україну», тим самим «тягнуть народ у церковному відношенні
до Львова, а у політичному — до Великої України»7. Цьому сприяла й анти-
російська пропаганда Австро-Угорщини та особливо — революційні події в
Росії і проголошення українських державних утворень — УНР у Києві, ЗУНР
у Львові. А після розпаду Австро-Угорщини внаслідок поразки в Першій сві¬
товій війні народовецький рух на Закарпатті, який зміцнився колишніми
військовополоненими-закарпатцями з революційними поглядами, поставив
перед собою вже й політичні завдання, про що свідчать рішення та резо¬
люції народних (руських) рад, котрі масово створювалися в містах і селах
Закарпаття наприкінці 1918 — на початку 1919 рр. як органи політичного
життя різних прошарків населення краю. Невдоволені вимушеним надан¬
ням обмеженої автономії Закарпаттю під назвою «Руська Країна» у складі
проголошеної 16 листопада 1918 р. Угорської Народної Республіки8, спочатку
Гуцульська народна рада з центром у с. Ясіня і збори (з’їзди) народних рад
у Старій Любовні, Сваляві, Мараморош-Сиґеті в листопаді — грудні 1918 р.,
а 21 січня 1919 р. Всенародні збори угорських русинів -українців у Хусті, в
яких взяли участь 420 делеґатів від 175 сіл і містечок Закарпаття, ухвали¬
ли резолюцію про «прилучення русинами-українцями заселених земель до
Соборної України»9. Отже за злуку з Україною Закарпаття проголосувало
ще 100 років тому, хоча тоді широким масам ще не була притаманна стійка
українська етнонаціональна свідомість, а рішення зборів у Хусті було най¬
імовірніше стихійним вибухом антиугорського спрямування, але водночас і
природним проявом етнокультурної та етноісторичної пам’яті.

Однак долю Закарпаття, як відомо, вирішили держави-переможниці на
Паризькій мирній конференції: за Сен-Жерменським договором від 10 ве¬
ресня 1919 р. цей край під назвою «Підкарпатська Русь» було включено до
складу новоутвореної Чехословаччини з «наданням їй щонайширшої авто¬
номії». На це рішення вплинули, насамперед, геополітичні інтереси країн
Антанти (зокрема концепція Малої Антанти), а також позиція численної

7 Див.: Тернистий шлях до України: Збірник архівних документів і матеріалів «Закарпаття
в європейській політиці 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.». - Ужгород, 2007. - С.15, 50-53.

8 Див.: Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. — Т.І (1918 —
1938). - Пряшів, 1979. - С. 67-68; Кондратович И. История Подкарпатской Руси для народа. -
Ужгород, 1924. - С. 107; Стерно П. Карпато-Українська держава: До історії визвольної боротьби
карпатських українців у 1919-1939 рр. [Репр. вид.]. - Л., 1994. - С. 225-227; Худанич В.,
Боднар В. Руська Крайна в 1918-1919 рр. // Культура українських Карпат: традиції і сучасність:
Матеріали міжнародної наукової конференції (Ужгород, 1—4 вересня 1993 р.). — Ужгород,
1994. -С.275.

9 Везеш М.М. Громадсько-політичні взаємовідносини Східної Галичини і Закарпаття в
1918—1919 роках: Матеріали до спецкурсу для студентів історичного факультету. — Ужгород,
1996. - С. 28-30.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

закарпатської еміґрації у США, де 13 листопада 1918 р. було проведено
плебісцит із цього питання, під час якого 67,2% представників вихідців із
Закарпаття проголосували за приєднання рідного краю до Чехословаччини,
подібне рішення Центральної Руської Народної Ради в Ужгороді від 8 трав¬
ня 1919 р. та, не останньою чергою, активна дипломатична діяльність у цьо¬
му напрямі керівників Чехословаччини10.

Слід відзначити, що на той час через відсутність можливостей возз’єднати
Закарпаття з Україною (невдачі національного державотворення, зокре¬
ма неспроможність українських держав — ЗУНР і УНР — відстояти рішення
українців Закарпаття про злуку з соборною Україною), таке рішення було
чи не единореальним і загалом, як показав подальший розвиток краю, до¬
волі оптимальним варіантом розв’язання питання про державно-правове ви¬
значення Закарпаття* 11. Із цього приводу А. Волошин, майбутній президент
Карпатської України, сказав так: «Про чехів як народ ми дуже мало знали,
але це був в той час одинокий реальний вихід із положення — зв’язати нашу
долю із слов’янським народом»12. Автономний статус краю було закріплено
в ухваленій у лютому 1920 р. конституції Чехословаччини, однак празький
уряд постійно зволікав із виконанням своїх зобов’язань та обіцянок, моти¬
вуючи це тим, що закарпатські русини-українці нібито ще «не дозріли» для
автономного самоуправління. Головною метою офіційної політики щодо
Закарпаття було втримання й поступова інкорпорація краю до суспільно-
політичної, соціально -економічної систем і відносин республіки зі врахуван¬
ням його історично-національних особливостей13.

Включення Закарпаття до складу ЧСР викликало різке несприйняття
в гортистській Угорщині, котра розглядала рішення Паризької мирної кон¬
ференції щодо своїх кордонів як несправедливе, трагедію для угорського
народу, вимагаючи, зокрема, перегляду угорсько-чехословацького кордону.
Причому якщо, наприклад, гітлерівська Німеччина керувалася тезою «ет¬
нічного принципу» вирішення спірних територіальних питань, то Угорщина
спиралася на ідею «святостефанської корони», згідно з якою Карпати, у тому
числі Закарпаття — це частина «історичної Угорщини».

Водночас входження Закарпаття — Підкарпатської Русі до складу Чехо¬
словаччини ознаменувалося глибинними зрушеннями в етнонаціональній і
громадсько-політичній свідомості русинів-українців. Становлення й функці¬
онування державно -політичної системи ЧСР сприяли активізації суспільно-
політичного руху на Закарпатті, який упродовж поступових демократичних
перетворень у політичній, культурній і соціальній сферах ставав дедалі
вагомішим чинником загальнодержавного громадсько-політичного життя.
Мало того, демократичні засади чехословацької конституції створювали

10 Див.: Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність еміграції в США наприкінці
19-го — на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю // Українська діаспора. — К.;
Чикаго, 1993. - №4. - С.5-20.

11 Див.: Історія державної служби в Україні: У 5 т. - Т.2. - К., 2009. - С. 49-50.

12 Цит. за: Тернистий шлях до України: Збірник архівних документів і матеріалів... — С.19.

13 Див.: Політична історія України: XX століття: У 6 т. — Т.5: Українці за межами УРСР
(1918-1940). - К., 2003. - С. 621-694.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

сприятливі можливості й умови для розгортання процесів політизації і струк-
туризації закарпатського суспільства, зокрема для виникнення й діяльності
політичних партій, громадських об’єднань, культурно-освітніх товариств, ін¬
ших інститутів громадянського суспільства (в міжвоєнні роки на Закарпатті
діяли понад 40 політичних партій і 150 громадських організацій найрізно¬
манітніших напрямів)14. Головним вектором їхньої активності була боротьба
за автономію, яка тривала впродовж майже всього 20-річного періоду пере¬
бування краю у складі Чехословаччини. У ній брали участь практично всі
політичні партії, громадські об’єднання й національно-культурні товари¬
ства Закарпаття, що були активною опозицією центральній владі15. Однак
політично-класові та особливо національно-культурні розбіжності програм,
зокрема гостре протистояння рософільського, русинського й українського на¬
прямів у суспільно-політичному житті краю, стали саме тим фактором, який
допомагав правлячим колам ЧСР тривалий час утримувати масовий патріо¬
тичний рух у безпечних для Праги рамках.

Про мотиви формування ідейних засад чехословацької політики щодо
Закарпаття, у тому числі з національного питання, свідчить, зокрема, про¬
мова президента Чехословаччини Т.Ґ.Масарика в Ужгородському жупанаті
під час відвідин Закарпаття у серпні 1921 р.:

«Задовго ще до війни я уважно стежив за вашими справами, [. . .]
своє знання вашої країни використовував перед постанням ре¬
спубліки в інтересах Підкарпатської Русі та її люду. Люд Підкар¬
патської Русі був дуже довго політично і суспільно утискуваний,
а духовно просто закріпачений. Через це сталося так, що між
людом і так званою інтеліґенщєю постала глибока прірва. Ваша
інтелігенція має тепер спеціальне і тяжке завдання. Інтелігенція
без духовного зв’язку з людом, без національного коріння легко
розпадається на численні, що ворогують між собою, партії і фрак¬
ції, з яких кожна має мету, зовсім не зрозумілу для люду. Цьому
мусимо запобігти. Культурне і господарське піднесення руського
люду є через це таким нагальним завданням. Відчувається по¬
треба інтенсивної праці шкільної, виховної, гігієнічної і народно¬
господарської. Політична автономія Підкарпатської Русі забез¬
печена мировою угодою і конституцією. Я бажаю, щоб найширші
верстви якнайшвидше змогли брати участь в адміністрації. Уряд
ні на хвилину не буде цьому заважати. Але автономія цілої краї¬
ни не повинна бути пануванням одного напряму. Я апелюю до
руської інтелігенції, щоб вона енергійно взялася за своє тяжке і
почесне завдання для добра люду. Будьте ж усі переконані, що я
щиро зацікавлений у добробуті Підкарпатської Русі та її люду»16.

14 Див.: Токар М. Політичні партії Закарпаття в умовах багатопартійності (1919—1939). —
Ужгород, 2006; Його ж. Розгалуження громадських організацій Закарпаття як прояв
громадянського суспільства в Першій Чехословацькій Республіці //Ужгородські чеські наукові
читання: історія, культура, політика, право. — Ужгород, 2013. — С. 189— 195.

16 Див.: Шніцер І. Боротьба словаків та українців-русинів за автономію в Чехословаччині
між двома світовими війнами: спільне та відмінне // Карііоіу 2 сіецп Росікаграїзкеі Ризі 1919—
1945 / Есі. Е.НагЬиІ'оуа. - Ргезоу, 2015. - 8.119-129.

16 Цпт. за: Бочковський О. І. Т.Г.Масарик: національна проблема та українське питання
(Спроба характеристики та інтерпретації). - Подебради, 1932. - С. 194-195.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

У зв’язку з цим уважаємо за доречне навести цілком слушну оцінку май¬
же 20- літнього періоду перебування Закарпаття у складі Чехословаччини,
що міститься в колективній монографії закарпатських істориків про Кар¬
патську Україну, де наголошується, що

«незважаючи на непослідовність національної політики че¬
хословацького уряду, лавірування властей між москвофіла¬
ми, українофілами і тутешняками, включення Закарпаття до
Чехословацької республіки (під назвою Підкарпатська Русь)
відіграло у відродженні духовності і культури нашого народу
в цілому позитивну роль, а президент республіки Томаш Ма-
сарик був справжнім інтелігентом, який не на словах, а на ділі
сприяв цьому відродженню»17.

Виходячи з демократичних засад будівництва молодої держави, офіційна
Прага, долаючи угорську шовіністичну спадщину, не розробляла спеціаль¬
ної й чіткої державної національно-культурної програми для Закарпаття,
точніше, намагалася прямо не втручатися у цей складний, але природний
для кожного народу процес, і проведення політики в цій галузі віддавала у
відання місцевих органів влади. Зокрема конституційний закон «Про прин¬
ципи мовного права у Чехословацькій Республіці» 1920 р. не встановлював
мови врядування в Підкарпатській Русі й залишав остаточне рішення з цьо¬
го питання за крайовим соймом. А в «Ґенеральному статуті про організацію
адміністрації Підкарпатської Русі, приєднаної Паризькою мирною конфе¬
ренцією до Чехословацької Республіки» 1919 р. стверджувалося, що «в усіх
школах народна мова буде мовою навчання, як офіційною мовою взагалі»18.
У зв’язку з цим постала проблема тлумачення «народної мови». На прохання
місцевих урядовців і з метою сприяння скорішому розв’язанню цього питан¬
ня чехословацький уряд пішов на не зовсім звичний крок — скликав 4 грудня
1919 р. в міністерстві шкільництва та народної освіти ЧСР нараду за участю
14 авторитетних мовознавців Чеської академії наук і мистецтв (професорів
Полівки, Бідла, Махала, Славика та ін.) й після обговорення (сам факт якого
викликав здивування науковців) прийняв спеціальне розпорядження мініс¬
терства стосовно літературної мови на Закарпатті, в якому зазначалося:

«Тому що місцеве русинське наріччя в Карпатській Русі є, без¬
умовно, наріччя малоруське, слід визнати літературною мо¬
вою місцевого населення літературну мову малоруську, яку
уживають його найближчі сусіди й одноплеменці, тобто гали¬
цьку українську мову [...] Визнання літературної української
мови мовою навчання в Карпатській Русі полегшить значно
організацію і діяльність шкіл, бо можна буде використати
книги, а також вчителів з Галичини. Побоювання, що тим

17 Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби
закарпатських українців. — Ужгород, 2002. — С.123.

18 Див.: Кравчук О.М. Національна політика Чехословацької республіки: 1918-1929 рр. -
Вінниця, 2007. — С.66; Закарпаття 1919—2009 років: історія, політика, культура. — Ужгород,
2010. -С.56.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

підтримувалася б на Підкарпатській Русі українська ірреден-
та, не є виправдане. Скоріше пожвавилася б вона штучним ві¬
докремленням населення цього краю від народного пня, якого
є природною частиною».

Водночас у заключному пункті стверджувалося: щоб «русини» не втра¬
чали свідомості того, що вони «як українці належать до великого російського
народу», у середніх школах необхідно вивчати російську мову поряд із чесь¬
кою та словацькою19.

Це розпорядження міністерства шкільництва та народної освіти ЧСР,
а точніше — висновок чеських учених про український характер мови на¬
селення Підкарпатської Русі і його належність до «малоруського» (україн¬
ського) народу мало позитивне значення для культурного розвитку краю,
сприяло запровадженню викладання українською мовою з етимологічним
правописом у початкових школах (у 1938 р. на Закарпатті з 809 народних
шкіл 469 були з українською мовою викладання20), стимулювало культур¬
но-просвітницьку діяльність ще нечисленних прихильників українофіль¬
ської національно-культурної орієнтації. Не в останню чергу завдяки йому
перші часописи — «Русин», «Наш рідний край», «Пчілка» — почали виходити
українською мовою, а у травні 1920 р. з метою «культурного і економічного
піднесення підкарпатсько-руського народу, передусім виховання його в мо¬
ральнім і патріотичнім дусі» було засновано товариство «Просвіта», що роз¬
горнуло активну національно-культурницьку діяльність21.

Однак нечітке розуміння чеськими урядовцями й науковцями етнонаціо-
нального статусу русинів, як і українців, що полягало у сприйнятті їх час¬
тиною росіян, лише загострювало у краї «мовну боротьбу». Цьому сприяли
рософільські позиції та антиукраїнські дії призначених Прагою ґубернаторів
і віце-ґубернаторів Підкарпатської Русі (А.Бескида, А.Розсипала, К.Грабара)
та особливо — рішення найвищого адміністративного суду ЧСР від 28 червня
1925 р., яким українську мову було визнано «чужою» для корінного населення
Закарпаття. А згідно з законом про пресу від ЗО травня 1924 р., тут забороня¬
лося поширювати періодичні видання УСРР, не дозволялося навіть уживати
назви «Закарпатська Україна» й «український», «українець» до населення
краю. Ухвалений 1923 р. закон «Про охорону республіки» розцінював пору¬
шення цих вимог як «підбурювання» проти цілісності держави. Найчастіше
звинувачували у цьому комуністів Закарпаття (Крайовий комітет Компартії
Чехословаччини), котрі через свої офіційні друковані органи з 1926 р., згід¬
но з настановами Комінтерну, здійснювали, як стверджувала офіційна вла¬
да, «політику інтенсивної українізації Підкарпаття», пропаґували «єдність
мови Підкарпатської Русі з Україною», поширювали думки про те, що «на
Підкарпатській Русі ані русинів, ані руснаків немає, а є тільки українці» й
що «нібито Підкарпатська Русь є частиною великої радянської України, яка

19 Цит. за: 3 історії міжнародних зв’язків України: наука, освіта (XIX — 30-ті роки XX ст.):
Док. і мат. - К„ 1999. - С. 96-97.

20 Національне питання в Україні XX - початку XXI ст.: історичні нариси. -К., 2012. - С.299.

21 Вони боронили Карпатську Україну... - С.127.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

простягається від Дніпра до Татр»22. Як загрозу цілісності Чехословаччині
офіційна Прага з кінця 1920-х рр. також розглядала активну діяльність на
Закарпатті еміґрантів із Наддніпрянщини та Галичини, яких за різними да¬
ними й у різні роки нараховувалося у краї від 2,5—3 до 11 тис. осіб. В осно¬
вному це були вчителі, представники творчих професій із самостійницькою
орієнтацією. Деяких активних українських діячів із числа еміґрантів на¬
віть «видворяли» з краю та Чехословаччини загалом. Наприклад, педагога
Л.Бачинського, історика В.Пачовського, поетесу Марійку Підгірянку23.

Утім незаперечним залишається той факт, що за роки перебування у
складі Чехословаччини, насамперед завдяки трьом важливим факторам —
більшій політичній свободі, що вимушені були визнати навіть угорці після
повернення в 1939 р. на Закарпаття (наприклад, міністр освіти й культури
Угорщини Б.Гоман 1940 р. доповідав королівському реґентові М.Горті, що в
міжвоєнний період у краї виросла нова інтеліґенція, яка добре розуміє своє
українське походження, а депутат угорського парламенту після відвідування
Закарпаття в 1943 р. у звіті до уряду про настрої серед «карпаторусинського
народу» писав, що «загальний рівень освіченості й культури [...] значно ви¬
щий, ніж про це гадають в Угорщині, [...] за часи чеської ери вони зробили
величезний стрибок угору, і це не можна заперечувати, [...] культурне життя
русинів за часи чеської ери було дуже жвавим, а політична свобода, за свідчен¬
ням самих русинів, була повного, оскільки політичне життя спиралося на за¬
сади досконалої демократії»24), значним державним інвестиціям на розбудову
краю, зокрема культурно-освітню (уряд ЧСР у розвиток Закарпаття вкладав,
як правило, більше коштів, ніж вилучав із нього: від 1919 по 1933 рр., напри¬
клад, із державних фондів було виділено близько 1,6 млрд крон, значна час¬
тина спрямовувалася на розвиток інфраструктури, тобто доріг, залізничного
сполучення, адміністративних і шкільних будівель, лікарень тощо; лише мі¬
ністерство громадських робіт ЧСР із 1920 по 1935 рр. виділило Закарпаттю
490 млн крон, тобто щороку по 30,5 млн25), а також активній діяльності укра¬
їнських еміґрантів, які, за словами С. Наріжного, сприяли «національному
відродженню Срібної Землі й чудодійному перетворенню Підкарпатської

22 Див.: Закарпаття в етнополітичному вимірі. — К., 2008. — С. 265— 266; Тернистий шлях до
України: Збірник архівних документів і матеріалів... — С. 122— 127.

23 Див.: Вегеш М.М., Віднянський С.В. Країни Центрально-Східної Європи та українське
питання (1918-1939). - К.; Ужгород, 1998. - С. 85-86; НагЬиГоса Ь’., ЬісНіеі І. Міезіо еті^гапіоу
2 Кивка а Наїісе V еіпоісІепШїкаспусІї ргосевоск па Росікаграівкеі Кизі V тебгіуоіпоуот оЬсІоЬі //
Севко-81оуепвка Нівіогіска Косепка 2016. - Вгаіізіауа, 2017. - 8.79-93.

24 Худанич В. І. Міжвоєнний період в історії Закарпаття // Українські Карпати: Матеріали
міжнародної наукової конференції «Українські Карпати: етнос, історія, культура» (Ужгород,
26 серпня - 1 вересня 1991 р.). - Ужгород, 1993. - С.543; Віднянський С. Закарпаття у складі
Чехо-Словацької республіки: переломний етап у національно-культурному й етнополітичному
розвитку русинів-українців // Культура українських Карпат: традиції і сучасність: Матеріали
міжнародної наукової конференції (Ужгород, 1—4 вересня 1993 р.). — Ужгород, 1994. — С.139.

26 Див.: Севко-81оуепзка Нівіогіска Косепка 1997. - Вгпо, 1997. - 8.103; Подкарпатская
Русь за годьі 1919-1936. - Ужгород, 1936 (перевид: Ужгород, 2005-2006); Історія Ужгорода:
Історичний нарис. - Ужгород, 1993. - С. 106-1 17; Козельчук Л., Кравчук Л. Закарпаття у складі
Чехословацької республіки (1919-1939 рр.) // Перша Чехословацька Республіка і Україна:
Матеріали регіональної наукової конференції, м. Львів, 20 жовтня 2018 р. - Л., 2018. - С.67.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

Русі в Карпатську Україну [...] підкарпатські русини оставили свій глибо¬
кий сон і приобщилися до загальної української революції»26, значна части¬
на корінного населення Закарпаття пройшла шляхом самоусвідомлення від
самоназви «угорські рутени (русини)» до «карпатських (закарпатських) укра¬
їнців», від ухвалення резолюції Всенародного конґресу угорських русинів у
Хусті 21 січня 1919 р про з’єднання краю з Україною і прохання, «щоб нова
держава при виконанні цієї злуки узгляднила окремішнє положення угор¬
ських русинів» — до розбудови автономної карпатоукраїнської державності у
складі федеративної ЧСР наприкінці 1938 - на початку 1939 рр. та проголо¬
шення 15 березня 1939 р. незалежності Карпатської України як «найменшої
вітки українських земель».

Українську національну свідомість на Закарпатті було, зокрема, пе¬
реконливо виявлено 17 жовтня 1937 р. при підготовці та проведенні Все-
просвітянського з’їзду в Ужгороді. Близько 15 тис. осіб, які представляли
понад два десятки політичних партій (у тому числі впливову комуністичну),
союзів, товариств, редакцій періодичних видань виступили з «Маніфестом
до українського народу Підкарпаття», в якому задекларували українську
національну ідентичність закарпатського населення і сформулювали його
культурно -національні вимоги. Водночас цей важливий документ спросто¬
вував звинувачення українського руху на Закарпатті часів Чехословаччини
в нібито «ірредентистському», протидержавному характері. Чітко й недво¬
значно проголошувалося: «Ми добровільно прилучилися до Чехословацької
Республіки, ми є вірними громадянами нашої демократичної держави, —
але в мовних і культурних справах ми були й будемо частиною велико¬
го 50-міліонового українського народу і цеї нашої народної та культурної
єдності ніколи нізащо не зречемося»27. Про еволюцію етнонаціональної
свідомості й політичної орієнтації закарпатців певного мірою свідчить ана¬
ліз результатів парламентських виборів серед місцевого населення: якщо
1924 р. проукраїнські партії мали у краї 12,4% прихильників, а рософіль-
ські — 62%, то вже через десять років співвідношення змінилося на користь
українських — 36,6% проти 35,2% (ще 28,2% закарпатців підтримували міс¬
цеві автономістські сили)28. Отже більшість населення Закарпаття, «не див¬
лячись на заборону чехословацьких властей, вважала себе українцями вже
в 1936-1939 рр.»29.

Щодо політичних вимог, то українські партії й організації та їхні лідери і
прихильники, звичайно, теж були незадоволені політикою празького уряду,
особливо через згубні наслідки економічної кризи 1929—1933 рр. та посилен¬
ня антидемократичних тенденцій у республіці, тож активно приєдналися
до інших партій краю з вимогами надання автономії Закарпаттю. Тому не

26 Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома
світовими війнами. - Ч.І. - Прага, 1942. - С.321.

27 Цит. за: Мишанич О. Від підкарпатських русинів до закарпатських українців: Іст.-літ.
нарис. - Ужгород, 1991. - С.31.

28 Пачовський В. Срібна Земля: Тисячоліття Карпатської України. - Л., 1938. - С.68.

29 Див.: Ференц П. Етнонаціональна орієнтація українців Закарпаття в 20— 30-ті роки
XX ст. - Мукачево, 2005.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

випадково під час відвідин Ужгорода у травні 1934 р. новообраний прези¬
дент ЧСР Е.Бенеш змушений був запевнити закарпатців:

«Чехословацька влада про свої зобов’язання ніколи не забу¬
вала, ніколи про них не забуде, і те, що є в мирних договорах,
щоб там не сталося, виконає. Автономія в недалекому май¬
бутньому буде проведена так, як Чехословацька Республіка
зобов’язалася, і цей обов’язок включила до своєї конституції.

Цю автономію проведемо чесно й послідовно, крок за кроком,
поступово після того, як відповідну підготовку до неї буде за¬
вершено»30.

Але до проблеми автономії Закарпаття чехословацький уряд повернув¬
ся лише наприкінці 1930-х рр., коли перед загрозою угорського ревізіонізму
відбулася певна консолідація політичних сил краю та радикалізація їх дій
щодо вимог автономії. У березні 1937 р. було ухвалено закон «Про тимчасове
вреґулювання становища ґубернатора Підкарпатської Русі», який набув чин¬
ності у жовтні. Відтепер розширювалися права ґубернатора, утворювалася
ґубернаторська рада тощо, що дало підстави владі говорити про так званий
«перший етап автономії»31. Але реальної автономії закарпатці дочекалися
лише у жовтні 1938 р., коли в Європі й, зокрема, навколо Чехословаччини
загострилася міжнародна ситуація та перед небезпекою анексії її території
країнами-сусідами вона трансформувалася у федеративну державу. Саме
обставини Мюнхенської кризи зумовили порівняно швидке і легке втілення
у життя проекту автономії Закарпаття (так само, як і Словаччини), реалі¬
зації чого закарпатці домагалися впродовж 20 років перебування у складі
чужої держави.

Як відомо, внаслідок мюнхенського диктату від 29—30 вересня 1938 р.
Чехословацька Республіка була змушена задовольнити ультимативні ні¬
мецькі вимоги: до Третього Райху, зокрема, приєднали промислово розви¬
нену Судетську область, де проживали понад 3 млн німців. Польща, своєю
чергою, на початку жовтня отримала Тешинську Силезію, а на початку
листопада 1938 р. за рішенням І Віденського арбітражу південну части¬
ну Словаччини та найбільш розвинені райони Закарпаття було передано
Угорщині. Загалом Чехословаччина втратила третину своєї території з на¬
селенням 5 млн осіб і 40% промислового потенціалу. Зраджена союзниками,
країна опинилася у стані глибокої політичної кризи (5 жовтня 1938 р. на
знак протесту проти політики диктату й розвалу країни пішов у відставку з
посади президента Е.Бенеш), чим поспішили скористатися словацькі та за¬
карпатські автономісти. Спочатку словаки, а слідом за ними закарпатські
русини-українці проголосили автономію, і офіційна Прага змушена була на¬
решті затвердити автономні уряди Словаччини (7 жовтня) та Підкарпатської
Русі (11 жовтня).

30 Бенеш 9. Речь о Подкарпаторусской проблеме. - Ужгород, 1934. - С.27.

31 Нариси історії Закарпаття. - Т.ІІ (1918-1945). - С. 263-264; Закарпаття в етнополітичному
вимірі. - С.254.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

Від цього часу І Чехословацька Республіка припинила своє існування,
а наступне півріччя урізаної зусібіч Чехо- Словаччини (так називалася кра¬
їна після отримання автономії Словаччиною й Підкарпатською Руссю) ввій¬
шло в історію як період II Республіки, побудованої на федеративних засадах.
Щодо Закарпаття, то саме цей нетривалий час позначився розбудовою кар-
патоукраїнської державності — активної, хоча й неоднозначної за оцінками
та результатами діяльності автономних урядів краю.

Отже утворення державності стало наслідком, насамперед, цілеспря¬
мованої багаторічної боротьби патріотичних сил краю. Водночас значний
вплив на суспільно-політичні процеси в Європі загалом, Чехо-Словаччині та
Карпатській Україні зокрема, справив міжнародний фактор. Справа в тому,
що короткочасне існування Карпатської України не просто збіглося з го¬
строю політичною кризою у Центрально-Східній Європі напередодні Другої
світової війни — це державне утворення багато у чому було породжене самою
цією міжнародною кризою, стало одним з її проявів. Утім «незважаючи на
складність тогочасної міжнародної обстановки, Закарпаття, де компактно
проживало українське населення, виявилося єдиним регіоном, який виборов
автономні права і будував свою державність у союзі з чехами і словаками»32.
Ба більше, «юридичний статус Карпатської України з жовтня 1938 до березня
1939 рр. далеко переходив рамки автономії, визначені в Сен-Жерменському
договорі та чехословацькій конституції з 1920 р. Він наближався до феде¬
ральної моделі міждержавних та понаддержавних структур. Очевидно, це
була своєрідна модель федералізму, бо перебувала у процесі розвитку»33.

Затверджений Прагою 11 жовтня 1938 р. перший автономний уряд
Закарпаття — Рада Міністрів Підкарпатської Русі на чолі з А.Бродієм (ліде¬
ром рософільського напряму у краї, головою Автономно-землеробського со¬
юзу) — проіснував лише п’ятнадцять днів, до 26 жовтня. Основну увагу він
приділив встановленню меж зі Словаччиною з метою приєднання східно-
словацьких районів (Пряшівщина) з переважно українським населенням.
А у зв’язку з ультимативними вимогами Угорщини до Чехословаччини щодо
заселених здебільшого угорцями південних теренів Закарпаття, 23 жовтня
1938 р. було прийнято рішення про розв’язання цього спірного питання шля¬
хом проведення плебісциту у краї. Це рішення, однак, виходило за рамки
повноважень автономного уряду й суперечило конституційним нормам ЧСР.
Водночас стало відомо, що А.Бродій і міністр його кабінету С.Фенцик уже
тривалий час таємно співпрацювали з угорською владою у справі відриву
Закарпаття від ЧСР. Тоді федеральний уряд звільнив А.Бродія з посади
прем’єра, його негайно було заарештовано у Празі за «державну зраду» -
зв’язки із ворожими «закордонними елементами» та «профашистську діяль¬
ність на користь Угорщини»34.

32 Вегеш М.М. Карпатська Україна 1938—1939 років у загальноєвропейському історичному
контексті: У 2 т. - Т.І. - Ужгород, 1997. - С.4.

33 Маркусь В. Від народу-племені через автономістські прагнення до державності й
соборності // Культура українських Карпат: традиції і сучасність... — С.22.

34 Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами (Матеріали до історії суспільно-
політичних відносин). — Ч.І. — Ужгород, 1993. — С.81.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

26 жовтня 1938 р. новим прем’єр-міністром Підкарпатської Русі уряд ЧСР
призначив А. Волошина — лідера українського напряму у краї. Виразно на¬
ціональний характер сформованого ним уряду викликав активну підтримку
з боку світового українства, а також — перехід закарпатських рософілів у від¬
криту опозицію, що значно ускладнювало діяльність нового уряду.

Про чітку українську спрямованість уряду А. Волошина переконливо свід¬
чило опубліковане 27 жовтня 1938 р. звернення Української народної ради
«До всіх українців по цілому світі! До всіх українських партій, організацій,
груп, товариств в Галичині, Буковині, Бессарабії, Наддніпрянській Україні,
Канаді, Сполучених Державах Америки і взагалі до українців, де б вони не
проживали». «Ми віримо, — ішлося у документі, — що великий 50-мільйоно-
вий український народ підійме й надалі своє велике слово і не допустить, щоб
наші віковічні вороги накладали на нас пута, знов садили нас в тюрми»35.
Цей маніфест було розцінено, зокрема на Галичині, як заклик до підтримки
й допомоги братам-українцям «по той бік Карпат». Так, гаряче підтримав
новий уряд Карпатської України й щиро привітав А.Волошина з обранням
на «провідника народові Закарпаття» глава греко-католицької церкви у
Західній Україні митрополит Андрей (Шептицький). Масові демонстрації на
підтримку уряду А.Волошина відбулися у Львові, Станіславі, Коломиї. Було
зафіксовано перші нелеґальні переходи польсько-чеського кордону галиць¬
кими українцями з метою допомоги в розбудові молодої національної держа¬
ви, які з кінця 1938 р. стали масовим явищем36.

Відомий дослідник міжвоєнної історії Закарпаття М.Болдижар поясню¬
вав вибір чехословацькою владою на посаду голови автономного уряду краю
політичного лідера українського напряму так:

«Цьому сприяло ряд факторів: по-перше, призначаючи А.Во¬
лошина прем’єром, центральний уряд враховував, що він був
освіченою для того часу людиною, мав духовну та світську
освіти, і сподівався, що в своїй діяльності він буде керуватися
принципами нейтральності та релігійно-етичними нормами і
не братиме участі в політичних інтригах; по-друге, уряд добре
знав про політичну орієнтацію інших можливих кандидатів у
прем’єри і не бажав більше ризикувати, “обпікшись” уже на
кандидатурі А.Бродія; по-третє, кандидатура каноніка А.Во¬
лошина була підтримана прем’єром словацького автономного
уряду католицьким священиком И.Тісо. Отже, волею випадку
та в зв’язку з названими вище обставинами, А.Волошин вий¬
шов на арену активної політичної діяльності»37.

Можна погодитися з тим, що А.Волошин дійсно не готувався до такої
високої політичної кар’єри. Він сам відверто про це говорив у грудні 1938 р.
кореспондентові львівської газети «Діло»:

35 Нова свобода. - 1938. - 27 жовтня.

36 Див.: Вегеш М.М. Карпатська Україна 1938-1939 років у загальноєвропейському
історичному контексті. - Т.ІІ. - Ужгород, 1997. - С.83.

37 Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами... — Ч.І. — С.81— 82.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

«Сьогоднішня моя праця є такого характеру, про який раніше
я ані не думав. Все своє життя я працював як педагог. Переко¬
нався я в тому, що наш народ є цілком так інтеліґентний, як
і інші європейські народи, і що лише гноблення робило його
апатичним. Тепер він чудом скинув з себе апатичність і ця
дійсність дає мені силу і відвагу до тієї праці, яку виконую»38.

Водночас слід зазначити, що саме багаторічна освітня, культурна та
громадсько-політична праця А. Волошина для і серед рідного народу (він
майже двадцять шість років, із 1912 по 1938-й, був директором одного з най-
престижніших у ті часи на Закарпатті навчальних закладів — Ужгородської
вчительської семінарії; також був одним із керівників Центральної Руської
Народної Ради, яка у травні 1919 р. прийняла рішення про приєднання
Закарпаття до Чехословаччини; у 1920 р. був у числі фундаторів і керівни¬
ків товариства «Просвіта»; у 1923 р. заснував і до початку 1939 р. очолю¬
вав Народно-християнську партію, від якої в 1925—1929 рр. був депутатом
чехословацького парламенту тощо), а також високий авторитет та народ¬
на підтримка А. Волошина, як і його загалом лояльне ставлення до Чехо-
Словаччини, підтримка її конституційних основ, демократичних інститутів,
прагнення «забезпечити самостійність Карпато-Української держави в рам¬
ках федерації» зумовили вибір його кандидатури на пост прем’єра. Тобто
цей вибір був цілком закономірним. Із приводу такого призначення чеська
газета «Недельні ліст» 27 листопада 1938 р. у матеріалі «Хто е Волошин»
інформувала:

«Людина на своєму місці. Мало маємо людей такої ваги, як
о. д-р Волошин. Українській народ Підкарпаття виявив для
нього таку любов і таке признання, що назвав його “батьком
народу”. Цієї назви не устійнив ніякий закон — вона створена
народом. Його поява має в собі щось, що захоплює. Хоч уже не
молодий, зумів пережити всю свою й свого народу трагедію [. . .]
Назначуючи його прем’єром — влада зробила найщасливіший
крок»39.

У першому, після призначення прем’єром, інтерв’ю редакторові газети
«Нова свобода» ЗО жовтня 1938 р. А. Волошин досить детально окреслив осно¬
вні завдання очолюваного ним уряду:

«Завдань багато... Але перше завдання — це оборонити цілість
нашого краю, забезпечити спокій і порядок, забезпечити до¬
бробут народніх мас... Теперішня хвиля диктує нам всім вия¬
вити працівність і дисципліну, полишити національні, мовні
та політичні суперечки і всім стати до творчої праці, якої ви¬
магає від нас обов’язок перед рідним народом»40.

38 Там само. - С. 105.

39 Цит. за: Нова свобода. - 1938. - 4 грудня.

40 Там само. - 1938. - ЗО жовтня.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

Завдання ці через низку суб’єктивних причин та об’єктивних обставин
урядові А. Волошина так і не судилося здійснити. Не встиг новий автоном¬
ний провід Підкарпатської Русі розпочати свою діяльність, як зазнав першої
кризи. Згідно з рішенням Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р., від
Закарпаття до Угорщини відходило понад 12% території — міста Ужгород,
Мукачево, Берегове та майже 100 інших населених пунктів, де мешкали
близько 175 тис. осіб (у тому числі понад 33 тис. українців)41. Це була важка
втрата для автономного краю, особливо з господарського погляду. З листо¬
пада 1938 р., ще перебуваючи у Відні, А. Волошин виступив зі зверненням
до закарпатців у США та української спільноти всього світу, передавши
«Українській пресовій службі» для розповсюдження заклик, де вперше вжив
назву «Карпатська Україна»:

«Ми, уряд Підкарпатської Руси, яку велико-держави, що вста¬
новили остаточні границі дня 2 листопада 1938 року у Від¬
ні, назвали природньо - Карпатська Україна, звертаємося у
цю вирішальну хвилину з гарячим закликом до вас, браття
і сестри. Відорвання споконвічних наших городів Ужгорода і
Мукачева від Карпатської України — це зранення нашої Бать¬
ківщини»42.

Уряд А.Волошина змушений був перенести свою канцелярію з Ужгорода
до Хуста, що став столицею автономної української держави, розбудова
якої розпочалася швидкими темпами й не в останню чергу завдяки безпо¬
середній підтримці та допомозі з боку галицьких українців, котрі масово
переходили польсько-чеській кордон, поспішаючи на допомогу своїм закар¬
патським братам. Зокрема саме за їх активною участі на початку листопа¬
да 1938 р. було утворено організацію народної оборони - «Карпатська січ»,
що являла собою напіввійськове формування (її члени не були озброєні) для
армійського вишколу учасників українського національного руху й оборони
Карпато-Української держави. Січові відділи (команди), керівництво яки¬
ми здійснювала Головна команда на чолі з командантом «Карпатської січі»
Д.Климпушем у Хусті, виникли практично в кожному більш-менш значному
населеному пункті краю, а загальна кількість січовиків становила близько
2 тис. осіб43.

Уже в листопаді 1938 р. Кабінет Міністрів Підкарпатської Русі завершив
свою реорганізацію. Він складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ,
шкільництва та народної освіти, юстиції й комунікацій. Велику роль у ді¬
яльності уряду відігравали особисті секретарі прем’єр-міністра С.Росоха та
І. Рогач — рішучі люди молодшої ґенерації. При автономному уряді було ство¬
рено службу безпеки, управління поліції у Хусті, Українське еміґрантське

41 Нариси історії Закарпаття. - Т.ІІ (1918-1945). - С.156.

42 Цит. за: Василина Н. Карпатська Україна в міжнародних відносинах напередодні Другої
світової війни: Нове бачення подій. — Ужгород, 2008. — С.76.

43 Белень М. Карпатська Україна в портретах: Науково-популярне видання. — Ужгород,
1998. - С.12-19.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

бюро на Карпатській Україні, що «збирає й систематизує заяви українських
емігрантів щодо служби в державних, громадських і приватних установах
та закладах» і надає карпато-українське підданство, відділ преси та про-
паґанди, який, зокрема, із метою інформування населення про діяльність
уряду видавав «Бюлетень пресової служби»44. Щодня масовим накладом ви¬
ходила урядова газета «Нова свобода», редакцію якої очолював відомий гро¬
мадсько-політичний діяч і письменник В.Ґренджа-Донський. Політичній та
пропаґандистській роботі уряд А. Волошина надавав особливого значення, що
пояснювалося як необхідністю мобілізації зусиль населення краю на розбудо¬
ву держави, так і підривною діяльністю проти неї з боку Угорщини й Польщі.
«Нова свобода», наприклад, майже щодня друкувала різні заклики, звернен¬
ня, маніфести автономного уряду та Української Народної Ради до «україн¬
ського народу Підкарпаття», які видавалися великим накладом та у вигляді
окремих листівок. У них наголошувалося на чіткому курсі уряду щодо україні¬
зації всього суспільного життя краю, зокрема дедалі наполегливіше порушу¬
валося питання про офіційну зміну назви на «Карпатську Україну».

22 листопада 1938 р. чехословацький парламент ухвалив поправ¬
ки до конституції країни у формі «Конституційного закону про автономію
Підкарпатської Русі», який юридично закріпив автономний статус Закарпаття
як державного утворення в рамках Чехо-Словаччини. Зазначалося, що
Підкарпатська Русь є автономною складовою частиною країни. Дефінітивну
назву самоврядної території встановить закон «Сойму Підкарпатської Русі»,
і він же встановить «урядову мову та мову навчання в школах на терито¬
рії Підкарпатської Русі»45. Проте вже 25 листопада уряд А. Волошина видав
розпорядження про запровадження «державної української (малоруської)
мови», а наприкінці грудня офіційно дозволив уживати поряд із назвою
«Підкарпатська Русь» також і назву «Карпатська Україна». Так, по суті, бо¬
ротьба двох національно-культурних напрямів на Закарпатті завершилася
перемогою українського, що стало «милевими стовпами на шляху політично-
державного становлення українського народу Закарпаття»46.

Відтепер пріоритетним напрямом політики уряду А. Волошина стала
правотворча діяльність, покликана наповнити реальним змістом права ав¬
тономного краю як суб’єкта федерації у складі ЧСР. До таких нормативних
актів належали розпорядження про передачу всієї влади Кабінету Міністрів
Карпатської України до обрання Сойму, реорганізація структури виконавчо-
розпорядчої влади на місцях, створення Верхового суду й Вищої державної
прокуратури та ін. Водночас розбудова жорсткої вертикальної структури ви¬
конавчої влади та обмеження громадян в їхніх конституційних правах (за¬
провадження доволі жорсткої цензури на газети, журнали, закриття ряду
рософільських видань та організацій, утворення концентраційного табору

44 Див.: Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами... — Ч.І. — С.88.

46 Стерно П. Карпато-Українська держава: До історії визвольної боротьби карпатських
українців у 1919-1939 рр. - С. 235-241.

46 Маркусь В. Від народу-племені через автономістські прагнення до державності й
соборності. - С.22.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

поблизу Рахова, розпуск політичних партій і деякі інші недемократичні за¬
ходи) свідчили про авторитарний характер політичного режиму в Карпатсь¬
кій Україні. До речі, ще напередодні Віденського арбітражу, 1 листопада
1938 р., А. Волошин відвідав німецьке представництво у Празі, уважаючи за
доцільне поділитися своїми політичними міркуваннями з послом А.Генке,
який повідомляв керівництву Третього Райху:

«Прем’єр заявив, що він має намір будувати свій уряд за автори¬
тарними принципами. Ліберальні форми правління приведуть
слаборозвинутий у політичному і культурному відношенні народ
до катастрофи. Тому потрібна тверда рука. Як підготовку таких
заходів, вже зразу прем’єр розпорядився заборонити всі політич¬
ні партії. Замість них будуть створені національні ради — німець¬
ка, українська, руська, угорська, можливо й єврейська... Ми по¬
винні мати вирішальний вплив як на організацію політичного,
так і культурного життя у Підкарпатській Русі, та взяти найак¬
тивнішу участь у підготовці і проведенні там виборів»47.

Такі наміри й дії уряду А.Волошина можна пояснити тим, що внаслі¬
док аґресивних дій сусідів (насамперед Угорщини та Польщі, звідки на
Закарпаття реґулярно засилалися воєнізовані групи для здійснення терорис¬
тичних актів) внутрішньополітичне становище Карпатської України ставало
дедалі більше вибухонебезпечним, а це, своєю чергою, викликало необхід¬
ність створення оптимальних умов для оборони й консолідації. Здійснення
урядом Карпатської України низки антидемократичних актів було зумов¬
лено також тогочасною політичною кон’юнктурою. Трете десятиліття XX ст.
в Європі позначилося відступом багатьох країн від демократичних ціннос¬
тей і переходом до авторитарного режиму правління — спочатку в Італії та
Німеччині, а згодом у Польщі, Угорщині, інших країнах. Успішний розви¬
ток цієї моделі насамперед в Італії та Німеччині став певним прикладом.
Зокрема позитивна динаміка розвитку Німеччини підводила до висновку,
що демократія неефективна. Це схиляло до авторитаризму не лише уряди
європейських країн, але й народи, котрі лише боролися за власну незалеж¬
ність. Тому напередодні Другої світової війни загальною тенденцією стало
скочування до авторитаризму, запровадження антидемократичних норм, об¬
меження конституційних прав і свобод громадян. Не оминула ця тенденція
й Карпатську Україну, лідери якої взірцем для закарпатців убачали модель
словацької авторитарної держави. Мало того, як стверджують окремі дослід¬
ники, націоналісти-радикали в керівництві «Карпатської січі» навіть готу¬
вали державний переворот проти уряду А.Волошина з метою проведення
більш рішучого протистояння празькій центральній владі та представникам
чеської адміністрації у краї, які не приховували свого невдоволення актив¬
ною українізацією Закарпаття.

Завдання, що стояли перед урядом А.Волошина, були дійсно надзви¬
чайно складними. Це вимагало мобілізації не лише всіх патріотичних

47 Михайлович Г. Карпатський гамбіт фюрера // Карпатський Євроміст. - 2002. - 4 липня.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

сил, але об’єднання в конструктивній, практичній державотворчій роботі
всього населення Карпатської України — як української, так й інших на¬
ціональностей та орієнтацій. Утім досягти цього урядові А. Волошина не
вдалося, насамперед через надмірний радикалізм близького урядового ото¬
чення — активних діячів Організації українських націоналістів, що прибу¬
ли з інших українських земель, зокрема з Галичини. Зовнішньополітична
пронімецька орієнтація Карпатської України, розрив зв’язків, насамперед
торговельно-економічних, з іншими частинами Чехо-Словаччини, заго¬
стрення українсько-чеських відносин, відмова від пошуку компромісів зі
своїми аґресивними сусідами — Угорщиною та Польщею, надмірне й неви¬
правдане сподівання на підтримку ззовні (насамперед із боку Німеччини)
та допомогу української діаспори — теж не сприяли успішному розвитку
державотворчих процесів у краї.

Приділивши головну увагу політичній діяльності, зокрема підготов¬
ці до перших в історії Закарпаття виборів до власного представницького й
законодавчого органу - Сойму Карпатської України, уряд А.Волошина за
допомогою єдиної створеної політичної, по суті державної, партії — ради¬
кального Українського національного об’єднання — успішно їх провів. І хоча
результати виборів, які відбулися 12 лютого 1939 р., засвідчили схвалення
переважною більшістю закарпатських українців курсу Кабінету Міністрів
Карпатської України А.Волошина на утвердження національної держав¬
ності (265 тис. осіб, або 92,4% виборців, що взяли участь у виборах, прого¬
лосували за список УНО, котрий складався із 32 осіб; свідченням того, що
люди могли вільно висловлювати свою думку, стало те, що в ряді населених
пунктів краю більшість голосів було віддано проти УНО, навіть у столиці
Карпатської України — Хусті понад 2 тис. висловилися проти), але вони не
змінили внутрішньополітичне становище у краї на краще48.

А щодо планів і задумів уряду Волошина у вирішенні проблем госпо¬
дарського й культурного будівництва, поліпшення соціального становища та
рівня життя населення краю, то більшість із них так і не було реалізовано.
Головна причина цього, слід наголосити, не стільки в надмірній політичній,
націоналістичній заанґажованості уряду, прорахунках і помилках у його ді¬
яльності (котрі, дійсно, були), скільки в тому, що за тих внутрішньополітич¬
них і внутрішньоекономічних, а особливо міжнародних умов 1938—1939 рр.
у краї й навколо нього, Карпатська Україна не мала реальної можливості по¬
вноцінно функціонувати як автономна, а тим більше самостійна, незалежна
держава. Та й часу для цього історія відпустила молодій українській державі
занадто мало...

6 березня 1939 р. А.Гітлер прийняв рішення про остаточну ліквідацію
Чехо-Словаччини, а 12 березня дав згоду Угорщині на окупацію Карпатської
України. Запросивши до себе угорського посла Д.Стояї, фюрер заявив:
«Дійте, не повідомляючи про це інші уряди. Дійте швидко, оскільки є й інші

48 Див.: Магочій П.Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848-
1948). - Ужгород, 1994. - С.147; Вегеш М.М. Карпатська Україна 1938-1930 рр. - Т.2. - С.92;
Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). - К., 1999. - С.316.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

претенденти на Підкарпатську Русь [...] Момент для окупації Підкарпатської
Русі сприятливий». 14 березня 1939 р. угорський уряд П.Телекі направив офі¬
ційній Празі ультиматум із вимогою впродовж доби вивести з Підкарпатської
Русі підрозділи чехословацької армії49.

Того ж дня ввечері, щойно дізнавшись про проголошення самостійності
Словаччиною, що свідчило про остаточний державний розпад ЧСР, і скуп¬
чення угорських військ на кордонах із Карпатською Україною, А. Волошин
офіційно проголосив її незалежною державою й назвав склад нового уряду.
Примітно, що після цього він зв’язався з президентом ЧСР Е.Гахою, пояс¬
нив йому цей вимушений крок і від імені «русинів -українців» подякував за
двадцятирічну співпрацю, чого не зробила жодна інша національна спіль¬
нота Чехо-Словаччини50. 15 березня 1939 р., коли окремі підрозділи угор¬
ських військ уже перетнули кордон краю, у Хусті розпочав свою роботу Сойм
Карпатської України, на шести засіданнях якого було ухвалено документи
історичної ваги. Обравши президентом новоствореної української держави
А. Волошина й затвердивши новий уряд, Сойм прийняв два конституційних
закони. Зокрема підтверджувалося, що Карпатська Україна є незалежною
державою — республікою з президентом на чолі, а також затверджувалися
українські державні мова, прапор, герб і гімн, що стало важливим держав¬
но-політичним актом. Однак того ж дня, 15 березня 1939 р., Угорщина роз¬
почала загальний наступ, який, незважаючи на героїчний збройний опір
формувань «Карпатської січі», уже 18 березня завершився повного окупацією
щойно проголошеної держави, що було за тих обставин радше символічним
актом, аніж реальною політикою.

Німеччина, на заступництво якої до останнього сподівався уряд
А. Волошина, залишила без відповіді відчайдушний заклик обраного пре¬
зидента про надання протекторату Карпатській Україні та її захист від
угорської аґресії. «Німці ганебно нас обманули!», — так відверто згодом ре¬
агував А.Волошин на ці події. Не відгукнулися на апеляцію уряду й демо¬
кратичні держави Заходу, котрі ще недавно, після отримання Закарпаттям
автономії, активно обговорювали у пресі «українське питання», зокрема так
звані «українські плани» А.Гітлера щодо створення «Великої України» під
німецьким протекторатом, подаючи це як уже вирішену справу. Так, упро¬
довж останніх чотирьох місяців 1938 р. британські видання вмістили близь¬
ко 1 тис. згадок про Карпатську Україну, а французька преса лише у грудні
того року опублікувала понад 300 великих статей про Україну й політику
щодо неї Німеччини51.

Тут слід пам’ятати, що Європа в 1938-1939 рр. перебувала під визначаль¬
ним впливом нацистської Німеччини, спецслужби якої вміло використовували

49 Див.: Марьина В. В. Закарпатье как обьект международной политики: 1938—1943 годьі //
Новая и новейшая история. - 2015. - №5. - С. 34-35.

50 Кравчук Щ.М., Марценюк Н.М. Вивчення теми «Закарпаття в складі Чехословаччини»
на заняттях з історії України: методичний аспект // Дидактика методики історії. — Вип.З. —
Кам’янець-Подільський, 2011. — С.82.

51 Пагіря О. Як західна преса та дипломати писали про Карпатську Україну [Електронний
ресурс]: Мір ://уу\у\у.ізірга¥4а.сот.иа/агііс1Є8/20 18/03/15/152208/

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

українську проблематику, у тому числі карпатоукраїнську, у пропагандист¬
ських схемах для тиску на Угорщину, Польщу, Чехословаччину, СРСР і
водночас із метою дезінформації та відвернення уваги західних держав від
справжнього напряму нацистської аґресії на континенті. Британський жур-
наліст-міжнародник Л.Лоутон на початку 1939 р. з приводу цього зазначав:

«Протягом останніх кількох місяців Україна — зовсім невідома
Заходові країна — опинилася в центрі світової уваги [. ..] Попри
загальну, хоча й зрозумілу непоінформованість у цій справі,
переважає думка, що від вирішення української проблеми
буде залежати доля Європи [...] На сьогодні Німеччина — єди¬
на потужна держава, яка цікавиться тим регіоном [...] Хоч
як би там не було, вирішальну роль у проблемі грає реальна
німецька сила, наполегливість німецьких інтересів і віра нім¬
ців у те, що тільки вони можуть подати ту зовнішню допомогу,
яка уможливила б українцям визволення з-під Радянського
Союзу»52.

Тому немає нічого дивного в тому, що в боротьбі з територіальними зазі¬
ханнями Угорщини уряд А. Волошина, як і чимало українців та уряди інших
європейських держав, змушений був шукати підтримки Німеччини. Ця не¬
тривала дипломатична опора дала можливість на кілька місяців подовжити
існування Карпатської України...

Утім жодна країна світу так і не визнала самопроголошеної Української
держави. Її залишили на поталу гортистській Угорщини, зробивши вигляд,
що це питання — внутрішня проблема останньої. Під час цих подій лише СРСР
висловив протест проти розчленування Чехо-Словаччини, у тому числі оку¬
пації Підкарпатської Русі. У ноті наркома закордонних справ М.Литвинова
німецькому послові в Москві Ф.Шуленбурґу від 18 березня 1939 р. з цього
приводу зазначалося: «Дії німецького уряду стали сиґналом до грубого втор¬
гнення угорських військ у Карпатську Русь і нехтування елементарними
правами її населення»53. Засудив угорську аґресію як акт насильства і бри¬
танський посол у Будапешті. Проте ані він, ані міністр закордонних справ
Великобританії лорд Галіфакс, ані прем’єр Н.Чемберлен ніколи не вислов¬
лювали офіційного протесту на адресу Будапешта. А міністр закордонних
справ Франції Ж. Бонне навіть безпосередньо привітав угорського посла в
Парижі, зазначивши, що було б краще, якби до Праги ввійшли угорці, а не
німці64.

Водночас на тлі фактичної капітуляції чехословацької армії під час
окупації вермахтом Богемії та Моравії відчайдушний збройний опір, який
чинили карпатські січовики 40-тисячній реґулярній армії Угорщини (вони
провели з її підрозділами понад 20 боїв, найбільш запеклий — на Красному

52 Лоутон, Л. Україна: найбільша проблема Європи: Виступ у Лондоні 1939 р. [Електронний
ресурс]: Мїр8://мгмгмг.і8їрга¥(іа.сот.иа/агїіс1е8/20 11/04/7/34771/

53 Год кризиса: 1938-1939 гг.: Документи и материальї. — Т.1, — Москва, 1991. - С.290.

54 Пагіря О. Як західна преса та дипломати писали про Карпатську Україну [Електронний
ресурс]: Ьіїр//\¥\¥\¥.І8Їрга¥СІа. сот.иа/агііс1е8/2018/03/15/1 52208/

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

Полі під Хустом, де загинули 230 січовиків — переважно молодь, семінаристи
Виноградівської горожанської школи, а загалом втрати під час окупації ста¬
новили від 1 до 1,5 тис. осіб, натомість угорці недорахувалися близько 200 во¬
яків і мали кількасот поранених65), вразив багатьох тогочасних закордонних
оглядачів. З огляду на ці події можна стверджувати, що для українців Друга
світова війна розпочалася ще в березні 1939 р. й Карпатська Україна першою
в Європі не визнала умов нацистського перерозподілу світу, вчинила опір
угорським загарбникам, ставши першою жертвою експансіоністської політи¬
ки, спрямованої проти центральноєвропейських держав. Чимало захисників
Карпатської України загинули вже після завершення бойових дій — під час
угорських репресій.

Отже Карпатська Україна, так і не розпочавши свою діяльність як неза¬
лежна держава, припинила своє існування. Упродовж п’яти місяців існувала
українська державність двох типів: з 11 жовтня 1938 по 15 березня 1939 рр.
Підкарпатська Русь - Карпатська Україна була автономною частиною фе¬
деративної (II) Чехословацької Республіки, а 15 березня 1939 р. Карпатська
Україна заявила про себе світу як самостійна, незалежна держава. І це
стало кульмінаційною точкою українського національного відродження на
Закарпатті, завершенням тривалого та складного шляху від «підкарпат¬
ських русинів» до «закарпатських українців».

Водночас при оцінці цієї історичної події важко не погодитися з тверджен¬
нями дослідників, що акт проголошення Карпатської України незалежною
державою «був більше результатом спонтанного і стихійного характеру, який
став можливим у зв’язку з певними об’єктивними причинами: політичною
кризою в Європі, розпадом Чехословаччини, проголошенням самостійності
Словаччини тощо»56. А нетривалість існування Карпатоукраїнської держави
пояснюється нерозв’язаністю українського питання загалом у міжнародних
відносинах 1930-х рр., що перетворило її на важливий об’єкт і «розмінну мо¬
нету» в політичній гри провідних європейських держав напередодні Другої
світової війни. Утім вона вплинула на актуалізацію загальноукраїнських
проблем, сприяла подальшому розвитку національно-визвольної руху укра¬
їнського народу, залишила свій вагомий слід в історії боротьби за суверенну,
незалежну, соборну національну державу та цілком правомірно вписана в
новітню історію України яскравими сторінками. Не випадково 15 березня
2002 р. за визначну особисту роль у боротьбі за утвердження української
державності указом Президента України А. Волошину посмертно присвоєно
звання Героя України.

Події 1938—1939 рр. у Карпатській Україні мали велике значення і для
розвитку національної самосвідомості всього українського народу, зміцнен¬
ня солідарності та єдності українців у всьому світі. Незважаючи на корот¬
кочасність свого існування, Карпатська Україна перебувала у центрі уваги
громадськості на інших українських землях, української діаспори у світі та

65 Пагіря О. Опір у Карпатах: Як закарпатці боронилися від угорської агресії в 1939 р.
[Електронний ресурс]: ЬМр://\¥\¥\¥.І8ірга¥СІа.сот.иа/агїіс1Є8/20 17/03/1 5/149620/

56 Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами... — Ч.І. — С. 107— 108.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

багатьох європейських держав, демократичні сили яких співчували націо¬
нально-визвольній боротьбі закарпатських українців, засудили вторгнення
угорських військ до краю як попрання прав українського народу на само¬
стійне державне життя.

І, нарешті, виникнення Карпатської України як держави також ще
раз, як справедливо наголошує М.Вегеш, «продемонструвало усьому світо¬
ві, що на Закарпатті живуть українці, які бажають мати свою державність
разом зі своїми братами у Великій Україні»67.

РЕРЕРЕМСЕ5

1. Веіеп, М. (1998). Каграіз’ка ІЛггаіпа V рогігеїакк: Каикооо-рориііагпе оуАаппіа.
ИгЬЬогосІ. [іп Икгаіпіап].

2. ВоМугЬаг, М. (1993). Еакаграіііа тігк сїоота зоііооуту оііпату (Маіегіаіу йо ізіо-
гіі зизрії’по-роіііускпукк оісіпозуп). ИгЬЬогосі. [іп Икгаіпіап].

3. РепусЬ, У.І. (2015). ІЛіогз’ка Киз’ і НаппіЬаІооа ргузіака Муккаііа Вгакотапооа:
роскаіку іпІеІекІиаГпоко гаооіиоаппіа Еакаграіііа ІЛггаіпоіи. ИгЬІюгосІ: Уусіаупуівіуо
ИгІтІМИ Ноуегіа. [іп Икгаіпіап].

4. Регепів, Р. (2005). ЕіпопаізіопаГпа огііепіаізііа икгаіпізіо Какаграіііа V 20-30-іі
гоку XX зіоІШіа. МикасЬеуо. [іп Икгаіпіап].

5. НагЬиІоуа, Н, & ЬісМеі, І. (2017). Міевіо еті^гапіоу 7. Кивка а Наїісе V еіпоісіеп-
ііБкаспусЬ ргосевоск па Росікаграівке] Киві V тесігіуоіпоуот оЬсіоЬі. Сезко-ЗІооепзка
Нізіогіска Косепка, 2016. Вгаіівіауа. [іп 81оуак].

6. НауговЬ, О. ІІкгаіпо(оЬііа: Уііпа и кїуЬокоти іуіи. Кеїгіеуесі 6-от \у\у\у.гасІіо8УоЬо-
сІа.ог£/а/28031143.1ііт1 [іп Икгаіпіап].

7. Нуісіеі, Е. (2016). Уургаоїіаппіа: Уаиоаку па тагкіпезакк зіаііі У.І.Репуска
Ургаоїіаппіа г ізіогііеіи ро-икгаіпз’ку, аЬо Уакоіи пе рооуппа Ьиіу ізіогііа іа ізіогі-
окга/ііа Какаграіііа різка 1991 гоки. ИгМюгосІ: Уусіаупуівіуо НгагЬсІа. [іп Икгаіпіап].

8. Кііисіапусії, V., & Восіпаг, V. (1994). Киз’ка Кгаіпа V 1918-1919 гокакЬ. Киїїига
икгаіпз’кукк Каграі: ігасіуізіі і зисказпізі’: Маїегіаіу тігкпагосіпоі паикоооі коп(егепі-
зіі ( ІІгккогосі , 1-4 оегезпіа 1993 гоки). ИгЬЬогосІ. [іп Икгаіпіап].

9. Кїшсіапусії, У.І. (1993). МігЬуоіеппуі регіосі у івіогіі 2акаграіііа. ІЛггаіпз’кі Каграіу:
Маіегіаіу тігкпагосіпоі паикоооі коп(егепізіі ІІкгаіпз’кі Каграіу: еіпоз, ізіогііа, киГіи-
га (ІІгккогосі, 26 зегрпіа - 1 оегезпіа 1991 г.). ИгЬЬогосІ. [іп Икгаіпіап].

10. Когеїсїшк, П, & Кгаусїшк, Ь. (2018). 2акаграіііа и вкіасіі СЬекЬовІОУаів’коі геври-
Ьііку (1919-1939 гг.). Регзка Скеккозіооаіз’ка КезриЬІіка і ІЛггаіпа: таіегіаіу гекіо-
паГпоі паикоооі коп[егепізіі, т. Ьоіо, 20 гкооіпіа 2018 г. Ьуіу. [іп Икгаіпіап].

11. КгаусЬик, О.М. (2007). А ТаізіопаГпа роїііука Скеккозіооаіз’коі гезриЬІіку. 1918-
1929 гг. Уіппуівіа. [іп Икгаіпіап].

12. КгаусЬик, ЗЬсЬ.М., & Магівепіик, кІ.М. УуусЬеппіа іету 2акаграіііа V вкіасіі
СЬекЬовІОУасЬсІїупу па гапіаіііакЬ т. івіогіі Икгаіпу: теіосіусіїпуі аврекі. Вукакіука
теіосіуку ізіогіі. Катіапеів-Росііївкуі. [іп Икгаіпіап].

13. КиІсЬуівкуі, 8.У. (1999). Іїкгаіпа тігк сіоота оііпату (1921-1939 гг.). Куіу.
[іп Икгаіпіап].

14. МаЬосЬіі, Р.К. (1994). Рогтиоаппіа паізіопаГпоі затозоійотозіі: Рійкаграіз’ка
Киз’ (1848-1948). ИгЬЬогосІ. [іп Икгаіпіап] .

15. Магіпа, У.У. (2015). 2акаграі’е как оЬекі тегЬсктагосІпо] роїііікі: 1938-1943 досіу.
ЇУоиа/а і поое)зка)а ізіогііа, 5, 34-35. [іп Киввіап].

57 Вегеш М.М. Карпатська Україна: Документи і факти. - Ужгород, 2004. - С.228.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Степан Віднянський

16. Магізепіик, К. Ізіогіокга(ііа оісігосігкеппіа икгаіпзіоа па Еакаграііі V 1918-
1939 гокакк. Кеігіеуесі ігот Мір:// ігЬіз-пЬиу.^оу.иа/.../ сдіігЬіз_64.ехе? [іп ІІкгаіпіап].

17. Мукйаііоуусй, Н. (2002). Каграїз’куі йатЬіі Йигега. Каграіз’куі Уеоготізі. 4 Іурпіа
2002. [іп ІІкгаіпіап].

18. Музйапусй, О. (1991). УіЛ рісікаграіз’кукк гизупіо Ло гакаграіз’кукк икгаіпізіо.
ІІгййогосІ. [іп ІІкгаіпіап] .

19. Музйсйак, І. (2008). 2акаграіііа парегесіосіпі Вгийоі зуііоуоі уііпу и ргаізіакй зи-
сйазпукй икгаіпз’кукй ізіогукіу. Ізіогіокга(іскпі сіозіісігкеппіа V Іїкгаіпі, 19, 410-421.
[іп ІІкгаіпіап] .

20. Райігіа, О. Оріг и Каграіакк: Уак гакаграіізі Ьогопуіузіа оісі икогз’коі акгезіі V
1939 гоізі. Кеігіеуесі £гот Мір:/Лу\у\у.із£ргаус1а.сот.иа/аг£іс1Є8/2017/03/15/149620/ [іп
ІІкгаіпіап] .

21. Райігіа, О. Уак гаккіЛпа ргеза 1а сіуріотаіу рузаіу рго Каграіз’ки ІІкгаіпи.
Кеігіеуесі ігот Мір:/Лу\у\у.ізіргаусІа.сот.иа/агііс1Є8/2018/03/15/152208/ [іп ІІкгаі-
піап].

22. Ріразй, V. (2016). Ргозуііа тизуі’ Ьиіу Вегейупеіи икгаіпзіуа. Еакаграіііа опіаіп:
Віоку. 10 Іузіорасіа. Кеігіеуесі ігот Мір: гакаграііуа.пеі.иа /ЬІО£з/ [іп ІІкгаіпіап].

23. 8йпіізег, І. (2015). Вогоі’Ьа зіоуакіу £а икгаіпізіу-гизупіу 2 а ауіопотііи V
СКекКозІоуасКсйупі тігй сМота зуііоууту уііпату: зріГпе іа уійтіппе. Карііоїу г
Леііп Ройкаграізке] Ризі 1919-1945. Б.Нагйиіоуа (есі.). Ргезоу. [іп ІІкгаіпіап].

24. Зкгурпук, Н. (есіз). (2013). Іікгаіпізі-гизупу: еіпоііпкоізіускпі Іа еіпокиї’іигпі
ргоізезу V ізіогускпоти гогоуіки. Куіу: МАЙ ІІкгаіпу, МАТІ, ІМРЕ іт. М.Т.Куізкойо.
[іп ІІкгаіпіап] .

25. 8іегсйо, Р. (1994). Каграіо-ІІкгаіпз’ка Леггкаоа: Бо ізіогіі оугооГпоі Ьогоі’Ьу каг-
раїз’кукк икгаіпізіо и 1919-1939 гокакк. Буіу. [іп ІІкгаіпіап].

26. Тіуойаг, М. (2016). Осікгооеппіа капйусіаіа паик Репуска. БгККогосІ: Ууйаупуізіуо
Огагйсіа. [іп ІІкгаіпіап] .

27. Токаг, М. (2006). РоШускпі рагііі Еакаграіііа V итооакк Ьакаїорагіііпозіі (1919-
1939). ІІгМюгосІ. [іп ІІкгаіпіап] .

28. Токаг, М. (2013). Когйаіигйеппіа Мотасіз’кукії огйапігаізіі 2акаграіііа уак рго-
іау Мотасііапз’коКо зизріГзіуа V Регзйіі СКекйозІОУаіз’кіі ЕезриЬІіізі. ІІгккогосізкі
скезкі паикооі скуіаппіа: ізіогііа, киїїига, роїііука, ргаоо. БгККогосІ. [іп ІІкгаіпіап].

29. БкКасК, V. (2016). ОсМосІеппа сіеггйауа: Росііі у Рісікаграіз’кіі Еизі, Каграіз’кіі
Іїкгаіпі уак ізіогіоКгайсКпа ргоЬІета (ууЬгапі азрекіу). Уіізкооо-ізіогускпуі тегійіап:
Еіекігоппуі паикооуі / аккооуі гкигпаї, 1 (11), 5-17. [іп ІІкгаіпіап].

30. Уапаі, І. (1979). Nа^у8у пооііпоі ізіогіі икгаіпізіо Зккісіпоі Зіооаскскупу. (Уоі.1).
Ргіазйіу. [іп ІІкгаіпіап].

31. Уазуїупа, N. (2008). Каграіз’ка ІІкгаіпа V тігкпагосіпукк оісіпозупакк парегесіосі¬
пі Вгикоі зоііоооі оііпу: Аоое Ьаскеппіа росііі. ІІгМюгосІ. [іп ІІкгаіпіап].

32. Уейезй, М.М. (1996). Ріготасіз’ко -роїііускпі огаіетооіАпозупу Зккісіпоі Наїускупу
і Еакаграіііа V 1918-1919 гокакк: Маіегіаіу сіо зреізкигзи сіііа зіисіепііо ізіогускпоко
/ акиїіеіи . ІІгМюгосІ. [іп ІІкгаіпіап] .

33. Уейезй, М.М. (1997). Каграіз’ка ІІкгаіпа 1938-1939 гокіо и гакаї’поіеогореіз’коти
ізіогускпоти копіекзіі. (УоІз.1-2). БгККогосІ. [іп ІІкгаіпіап].

34. Уейезй, М.М. (2004). Каграіз’ка ІІкгаіпа: Бокитепіу і / акіу . ІІгййогосІ.
[іп ІІкгаіпіап] .

35. Уейезй, М.М. & Уійпіапзкуі, 8.У. (1998). Кгаіпу ТзепігаГпо-ЗккісІпоі Уеогору
іа икгаіпз’ке руіаппіа (1918-1939). Куіу; ІІгййогосІ. [іп ІІкгаіпіап].

36. Уійпуапзку], 8.У. (1990). Ійеі зіауіапзкодо есйпзіуа V ізіогісйезко] копсерсіі
А.У.Бикйпоуісйа. КиГіигпуе і оЬзкскезіоеппуе зоіагі ЇІкгаіпу зо зігапаті Еогору. Куіу.
[іп Еиззіап] .

37. УісМіапзкуі, 8. (1994). 2акагра££іа и зкіайі Сйекйо-81оуа£з’коі гезриййку: регеіот-
пуі еіар и паізіопаГпо-киГіигпоти і еіпороіііусйпоти гогууіки гизупіу-икгаіпізіу.
Киї’іига икгаіпз’кукк Каграі: ігасіуізіі і зисказпізі’: Маіегіаіу тігкпагосіпоі паикоооі
коп(егепізіі (ІІгккогосі, 1-4 оегезпіа 1993 гоки). ІІгййогосІ. [іп ІІкгаіпіап].

Український історичний журнал. -2019. - №2

Карпатська Україна як етап українського державотворення

38. Уісіпіапзкуі, 8., & РеігузксЬе, Р. (1993). Роїііускпа сІііаГпізР етікгаізіі V 88ЬА
паргукіпізі 19-Ьо - па роскаіки 20-Ьо зі. 1а уіі уріуу па Зоїіи гісіпоко кгаіи. ІІкгаіпз’ка
сііазрога, 4, 5-20. [іп ІІкгаіпіап].

ЗТЕРАИ V/^^/УАN5КУ^

Восіог оіНізіогісаІ Зсіепсез (Бг. НаЬ. іп Нізіогу), Ргоіеззог,
Соггезроп<ііп§ МетЬег о£ МА8 оі ІІкгаіпе,
НеаЗ оі іке Верагітепі оі Нізіогу оі Іпіегпаііопаї Кеіаііоп апсі

Рогеі§п Роїісу о£ ІІкгаіпе,
Іпзіііиіе оі Нізіогу оі ІІкгаіпе МА8 оі ІІкгаіпе
(Куіу, ІІкгаіпе), зіерат53@икг.пеі

САРРАТНІАМ ІЖРАШЕ
А5 А 5ТАЄЕ ОР ІЖРАІШАМ 5ТАТЕ-ВШЮШ6

ОЬіаіпіпр аиіопоту о/ ЗиЬсаграікіап Вив (2акаграіііа) аз рагі о/ іке Сгескозіооак
ВериЬІіс іп ОсіоЬег 1938 апсі сіесіагіпр Іке іпсіерепсіепсе о/ Саграікіап ІІкгаіпе
іп Магск 1939 иіепі сіоит іп Нізіогу аз а сіезрегаіе ІІкгаіпіапз’ аііетрі іо гесгеаіе
паііопаї рошег іп а зіпріє еікпіс іеггііогу оп Іке есе о/ ЦїогШ Шаг II аз Іке Ьеріппіпр
о/ / иіиге ипііесі ІІкгаіпе. Ткезе еоепіз Ьесате іке зесопсі зіаре іп Іке ІІкгаі-
піап зігирріе / ог Іке сгеаііоп о/ а паііопаї зіаіе іп Іке ІазІ сепіигу, а/іег іке
ІІкгаіпіап геооіиііоп о/ 191 7-1921. Аі іке зате ііте, ікіз ркепотепоп о/ ІЛггаіпіап
Нізіогу саизесі а Іоі о/ / аізі/ісаііопз іо сіізсгесііі іке зірпі/ісапсе о/ Зіаіе-Ьиіїсііпр
ргосеззез іп 2акаграіііа іп іке Іаіе 1930з апсі зіііі Іеаоез тапу сопігооегзіаі іззиез
/ ог гезеагскегз. ВазесІ оп ап апаїузіз о/ іке зірпі/ісапі кізіогіоргаркіс кегііаре апсі
іке изе о/ сіоситепіагу зоигсез оп іке ргоЬІет, іке агіісіе із сіеооіесі іо іке 80ік
аппіоегзагу о/ іке іпсіерепсіепсе о/ Саграікіап ІІкгаіпе. її кіркііркіз, аіопр шіік
кеу іззиез апсі сІеЬаіез аЬоиі іке кізіогу о/ Саграікіап ІІкгаіпе, іке кізіогісаі еоепіз
ргесесііпр ііз іпсіерепсіепсе, іп рагіісиїаг, іке паіиге апсі іке репезіз о/ зосіороіііісаі
апсі езресіаііу паііопаї сиііигаї ргосеззез іп 2акаграіііа. Рігзі о/ аіі, іке агіісіе
сіетопзігаіез іке сіупатіс апсі сотріех еоепіз іп іке геріоп а/іег іке \¥огШ Шаг І апсі
сіигіпр ііз сіеоеіортепі іп іке Сгескозіооак ВериЬІіс іп 1919-1939з, шкіск раоесі
іке и)ау / ог іке аиіопоту апсі іпсіерепсіепсе о/ Саграікіап ІІкгаіпе. Тке аиіког
/ осизез оп іке кізіогісаі зірпі/ісапсе о/ ЬиіШіпр Саграіко-ІЛггаіпіап зіаіекоосі,
іп рагіісиїаг оп ііз іп/іиепсе оп іке асіиаіігаііоп о/ аіі-іікгаіпіап ргоЬІетз іп
іпіегпаііопаї геїаііопз апсі оп іке сіеоеіортепі о/ паііопаІ-ІіЬегаііоп тооетепі о/
ІІкгаіпіапз /ог а зооегеірп, іпсіерепсіепі, іпіергаї Иаііоп-Зіаіе. Оезрііе іке зкогі
регіосі о/ Саграіко-ІІкгаіпе’з кізіогу, іі каз Ьееп іп іке /осиз о/ аііепііоп о/ іке
риЬІіс оріпіоп оп оікег ІІкгаіпіап Іапсіз, о/ ІІкгаіпіап сііазрога апсі тапу Еигореап
Зіаіез. А зкогі кізіогу о/ іке ехізіепсе о/ Саграіко- ІІкгаіпіап Зіаіе иіаз саизесі Ьу
іке /аііиге іо /іпсі а зоїиііоп іо іке ІІкгаіпіап іззие іп іпіегпаііопаї геїаііопз іп іке
1930з.

Кеуїсогсіз: 2акаграіііа, ЗиЬсаграікіап Виз, Саграікіап ІІкгаіпе, Сгескозіооакіа,
Сегтапу, Визупз- ІІкгаіпіапз, еікпопаііопаї ісіепіііу, аиіопоту, зіаіекоосі.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

УДК 94(477):340.15«Чорторийські»«ХУ-ХУІ»

Андрій Блануца

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
відділ історії України середніх віків і раннього нового часу,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), апбгііЬ1апиІ8а@£таі1.сот

Леся Вікторова

докторка педагогічних наук, професорка,
завідувачка кафедри соціальної роботи та інформаційних технологій в освіті,
Національний університет біоресурсів і природокористування України

(Київ, Україна), уікіогоуа17@икг.пеІ

з ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ

МАЄТКОВИХ КОМПЛЕКСІВ КНЯЗІВ ЧОРТОРИЙСЬКИХ
У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ (кінець ХУ-ХУІ ст.)

Простежується історія формування маєткових комплексів та управлінської
діяльності представників князівського роду Чорторийських на Волині й у Ве¬
ликому князівстві Литовському наприкінці XV - у XVI ст. Дослідження спи¬
рається на комплекс документів родини Чорторийських із зібрання «Західно-
руські акти» Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі та
матеріали Литовської метрики. Основними дійовими особами, представни¬
ками роду Чорторийських, виступають луцький староста князь Федір Михай¬
лович та його син князь Іван Федорович, котрий кілька років (1564-1565 рр.)
тримав уряд справці Київського воєводства. Установлено тісне переплетіння
майнового й суспільного статусу роду в управлінській системі Волині та зага¬
лом держави. Рід князів Чорторийських на середину XV ст. посідав одне із пріо¬
ритетних місць у соціально-політичній ієрархії реґіону й Великого князівства
Литовського, а зі здобуттям високих урядів почалося стрімке нарощування
земельних комплексів і розбудова господарства.

Ключові слова: Велике князівство Литовське, Волинь, рід Чорторийських,
« Західноруські акти». Литовська метрика, маєткові комплекси.

Нащадки династії Ґедиміновичів (Ольґердовичів) у Великому князів¬
стві Литовському князі Чорторийські в документальному плані залиши¬
ли по собі чимало інформації. Традиційно вивчення історії роду можна
провадити в кількох вимірах — генеалогічному й публічному. Публічність
за сучасними дослідженнями вважається домінантою суспільного жит¬
тя ранньомодерної доби. Писане право, що стало пріоритетним із першої
третини XVI ст. (від запровадження І Литовського статуту 1529 р.), яскра¬
во проявлялося у практичній площині, коли записи до урядових книг
були «публічно визнаною формою фіксації соціально-правових дій підда¬
них, які звертаються до влади, і адміністративних дій влади, що приймає
рішення»1.

1 Див.: Луцька замкова книга 1560-1561 рр. / Підгот. до вид. В.М.Мойсієнко, В.В.Полі-
щук. - Луцьк, 2013. - С.31.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

У пропонованій статті князі Чорторийські досліджуються під кутом їх¬
нього життя й діяльності в публічній сфері на Волині та у суспільно-полі¬
тичній системі Великого князівства Литовського. Рід цей на середину XV ст.
посідав одне із пріоритетних місць у соціально-політичній ієрархії регіону
й цілої держави. Про це, зокрема, свідчить один із документів, що відклав¬
ся в Литовській метриці. Так, у «Порядку написання листів до панів-рад,
урядників і всього рицарства, шляхти Великого князівства Литовського»
від 1551 р. князі Чорторийські стояли другими після князя Дубровицького
у списку, що стосувався Волині2. Чорторийські мали тут статус «княжат го¬
ловних». Його було офіційно засвідчено під час ревізії українських замків
1545 р.3

Джерельну основу дослідження становить масив документів канцелярії
ВКЛ, що в історіографії отримали назву «Литовської метрики» (як вхідна,
так і вихідна документація). Одним із джерельних комплексів, які пролива¬
ють світло, насамперед, на майнові/маєткові справи представників князів¬
ського роду, є фонд «Західноруські акти», що сформувався у відділі рукописів
Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі4. До нього ввійшли,
окрім інших актів, відібраних за регіональною ознакою, близько 40 докумен¬
тів про майнові справи представників роду Чорторийських за XVI — першу
половину XVII ст. Чимало інформації про публічну сферу життя й діяльності
князів міститься в публікованих литовськими, білоруськими, польськими,
українськими та російськими археографами впродовж 1990-х рр. і до сього¬
дення матеріалах із серії «Литовська метрика». Таким чином, на основі цих,
а також уведених у науковий обіг нових документів5 спробуємо описати пу¬
блічну сторону життя й діяльності князів Чорторийських у XVI ст. у хроноло¬
гічній послідовності.

Імпульсом до написання цієї статті стало евристичне опрацювання одно¬
го з фондів (а саме «Західноруські акти») відділу рукописів Російської націо¬
нальної бібліотеки у Санкт-Петербурзі. У результаті визначилося коло осіб,
представників роду Чорторийських, яке лягло в основу цього дослідження.
Так, основними фіґурантами справ були луцький староста (1522—1542 рр.)
князь Федір Михайлович (син князя Михайла Васильовича, маршалка дво¬
ру князя Свидриґайла впродовж 1445—1452 рр., брацлавського намісника з
1452 р., а також онук засновника роду — князя Василя Костянтиновича)6 та

2 Метрика Вялікага Княства Літоускага: Кн.28 (1522-1552 гг.): Кніга запісау 28 /
Падрихтоука да друку і навук. апарат В.Мянжьінскі, У.Свяжьінскі. — Мінск, 2000. — С. 193— 194.

3 Литовська метрика: Кн.561: Ревізії українських замків 1545 р. / Підгот. В. Кравченко. — К.,
2005. -С.120.

4 Российская национальная библиотека (Санкт-Петербург). — Отдел рукописей
(далі - РНБ. ОР). - Ф.293. - Оп.1.

5 Див. публікацію: Князі Чорторийські: документи і матеріали XVI— XVII ст. (із зібрання
«Західно-Руських актів» Російської національної бібліотеки) / Підгот. до друку А.Блануца,
Д.Ващук. — К., 2016. — 228 с. У цій статті всі посилання робляться на оригінальні матеріали із
зібрання РНБ.

6 Игг^сіпісу \¥ОІупзсу XIV— XVIII шіеки: Зрізу / Оргас. М.ЇУоІзкі. - Когпік, 2007. - 8.97.
У праці Н.Яковєнко Ф.М.Чорторийський позначений луцьким намісником (див.: Яковенко Н.
Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII ст.: Волинь і Центральна України. — К.,
2008. - С.325).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Андрій Блануца, Леся Вікторова

його син князь Іван Федорович, котрий близько двох років (1564—1565 рр.)
посідав уряд справці Київського воєводства7. Разом з останнім у докумен¬
тах виступають його дружина — княжна Ганна Кузьмівна Заславська, та до¬
чка — княжна Олена Іванівна, яка стала дружиною новогрудського воєводи-
ча пана Остафія Івановича Горностая.

Перший документ фонду «Західноруські акти» датується 4 березня
1528 р. — затвердження великим князем литовським Сигізмундом І Старим
комісії для розгляду суперечки між луцьким старостою князем Федором
Михайловичем Чорторийським і земським підскарбієм, маршалком та пи¬
сарем Великого князівства Литовського паном Богушем Боговитиновичем
із приводу будівництва першим замку в урочищі Білеве на Волині.
Приводом створення господарем комісарського суду стала скарга Богуша
Боговитиновича, подана на князя Чорторийського, який, за словами зем¬
ського підскарбія, незаконно збудував замок в указаному урочищі нижче
ставка й села Білева, що належало до Жуківського двору, наданого великим
князем у тримання Боговитиновичу8. Луцький староста заперечував доводи
позивача та пояснював свою правоту тим, «и ж то єсть городище влостноє єго
монастьірскоє9, а не Бєлєво, и никдьі за нас к дворб Жуковском8 с тьіж сєлсш
нєдєрживано»10.

Як видно з судової практики XVI ст., призначення комісарських судів
було доволі поширеним явищем. Здебільшого, такий суд вирішував супереч¬
ки і спори в майнових/маєткових справах* 11. У нашому випадку великий
князь литовський затвердив суддів зі сторони пана Богуша Боговитиновича
у складі князів Юрія Івановича та Івана Андрійовича Дубровицьких, Василя
Федоровича Четвертенського, панів Боговитина Петровича, Андрія Лозки,
Федора Гулевича й великокнязівського писаря Михайла Васильовича
Свинюського, а князя Федора Михайловича Чорторийського — дворного мар-
шалка князя Андрія Михайловича Сангушковича, дворного підскарбія пана
Івана Андрійовича, троцького городничого князя Петра Михайловича, пе-
релайського намісника Юхна Волчковича та волинських зем’ян Михайла

7 Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV - до середини XVII ст. ... - С.325.

8 Це надання пан Богуш Боговитинович отримав від Сиґізмунда І Старого 19 листопада
1516 р. (див.: Российский государственньїй архив древних актов (далі — РГАДА). — Ф.389. —
Оп.1. — Ед. хр.7. — Л.1175— 1175-А). Наступним днем датується відповідне підтвердження
привілею (див.: Там же. - Ед. хр.22. - Л.1 об. - 2 об.; опубл.: Біеіиуоз Меігіка: Кпу^а №22 (1547):
Шгазутц кпу^а 22/Рагепде А.ВІапиіза, Б.УазЬсЬик, Б.Апіапауісіиз. - Vі1піиз, 2010. -Р. 10-11).

9 Див.: РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.134. - Л.1-1 об.

10 Там же. - Ед. хр.35. - Л.1.

11 Блануца А. Судові справи про маєткові спори у Великому князівстві Литовському в 1529—
1566 рр.: фактор судової бюрократії //БгіеіеЬіигокгаді /Росі гей. А. Оогака, К.Баіа\тса, В.Мафега.
Т.ГУ. - Сг.І. — ЬиЬІіп; 8іес11се, 2011. - 8.101-110; Його ж. Роль «адвокатів» у судових справах
шляхти Великого князівства Литовського (1529—1566 рр.) // Адвокатура України: історія та
сучасність: матеріали Всеукраїнського круглого столу. — К.; Тернопіль, 2013. — С. 36-38; Його ж.
Місцеві урядники у судових земельних справах у Великому князівстві Литовському у період
дії Першого Литовського статуту // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії:
36. наук, праць: Записки Рівненського державного гуманітарного університету. — Вип.26. —
Рівне, 2015. — С.13— 20; Його ж. «У права мовити и справедливосте доводити»: інститут захисту
у 60— 70-х роках XVI ст. у Великому князівстві Литовському // Цкгаіпа Бііїшапіса: Студії з
історії Великого князівства Литовського. - Т.ІІІ. - К., 2015. - С. 88-115.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

Семашковича й Тихна Козинського. Як бачимо, склад комісарського суду був
вельми представницьким.

Сиґізмунд І Старий призначив термін розгляду справи «на ден с(вя)
того Михайла р8ского свдта приид8чого икдикта треитгго» на умовах
«под страчєкємь права», окрім за умови призову до земської служби або хво¬
роби суддів, а також видав їм інструкцію, яка полягала в тому, що за неявки
на комісарський суд однієї зі сторін, вирішення справи покладалося на сто¬
рону, котра з’явиться. Господар також повідомляв: «А мьі до них писали, как
вьі та м на то т рок вьієдєтє, ажбьі еони перед вами к8 праву стали и права бьі
бьіли послушньї во всемь»12. Про рішення суддів нічого невідомо (принайм¬
ні поки що його не віднайдено). Утім, вочевидь, комісарський суд відбув¬
ся й суперечності було розв’язано, про що опосередковано свідчить один із
документів13.

Звернувшись до актів Литовської метрики часів старостування Федора
Васильовича Чорторийського, можемо побачити, як князь намагався ком¬
пактно формувати родинний маєтковий комплекс на Волині. Так, один із
перших привілеїв на маєтності він отримав із рук Сиґізмунда І Старого.
Зокрема документом від 15 червня 1511 р. господар пожалував Федора
Михайловича містом Літовижем із війтівством і монастирем Св. Миколи та
селищем Зчарками у Володимирському повіті. Великий князь литовський
цим же актом надавав право проводити в Літовижі два щорічних ярмарки й
мати щотижневий торг по вівторках14.

29 липня 1525 р. датовано підтвердний лист Сиґізмунда І Старого, яким
великий князь санкціонував договір обміну землями та маєтностями князя
Ф. Чорторийського з луцьким і острозьким владикою Кирилом. Транзакція,
як видно з умов договору, була вигідна обом землевласникам. Луцький ста¬
роста поступався луцькому й острозькому владиці своїм отчизним маєтком
Коршовим «для тое причини, ижь тое именье его к церкви Божьеи Светому
Дмитрею било споручь», а церковник «напротивку того даль ему именье
церковное на мм я Делшново, што било теж споручь кн(я)зю Федору кь его
именью ко Мьстишину», а також ще й землю храму Св. Іоанна Богослова,
яка межувала з двором Мстишиним. Свою заміну князь і владика між собою
«делали меречи земли в лико, колко кия.:; Федор земли церковное к своєму
емешо взяль, толко теж своее земли к той церкви Божеи олгмериль»15.

12 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.35. - Л.1.

13 Там же. - Ед. хр.133. - Л.1. («ЇА, Ивань Федорович Чорторьіским, сознавамь самь на
себе листож моди, што есмо вчинили зь его м(и)л(о)стью кн(я)зємь Фридрьіхомь Гл'Ьбовичоля
Пронскши, воєводою києвскимт., и малжонтькою его м(и)л(о)сти кн(я)г(и)ни Федоровою Б(о)-
гушовною вгоду и постановєкє промежку им'Ьнєм наших их м(и)л(о)сти им’Ьнг Жуковского,
а моего Бєлогородского, на которую вгоду листш промежку нас соб'Ьєхь сторок достаточне и
широцє меновите сописаньї и даньї»).

14 РГАДА. - Ф.389. - Оп.1. - Ед. хр.22. - Л.8. Опубл.: Біеіиуоз Меігіка: Кпу^а №8 (1499-
1514): Шгазутц кпу^а 8 / Рагепде А.ВаїіиІіз, К.Рігкоуісіиз, Б.Апіапауісіиз. - Уііпіиз, 1995. -
Р. 444— 445; Кпу^а №9 (1511-1518): Шгазутц кпуда 9 / Рагепде К.РіеІкіетсг. - Уііпіиз, 2003. -
Р. 72-73; Кпуда №22 (1547): Ихгазутр кпу^а 22. - Р. 16-17.

16 Біеіиуоз Меігіка: Кпу^а №12 (1522-1529): Шгазутц кпу^а 12 / Рагепде Б.Апіапауісіиз,
А.Ва1іи1із. - Уііпіиз, 2001. - Р.402-403.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Андрій Блануца, Леся Вікторова

У лютому 1526 р. князь Федір Михайлович виклопотав у Сиґізмунда І
Старого підтвердний лист на кілька об’єктів нерухомості, набуті в різний
спосіб. Так, луцький староста отримав підтвердження на Пересопницький
монастир із належними до нього землями (успадкував від своєї матері,
який вона здобула доживотним правом із рук великого князя Александра
Яґеллончика, а по її смерті господар дав самому князю Федору в його «по-
даванье»), на куплений у князя Івана Івановича Корецького і його дружини
Федки їхній «отчизний» маєток Суск та подаровану волинським зем’янином
Степаном Кунаховичем Гущею третю частину маєтку Колнятичі. Великому
князеві литовському Ф.М.Чорторийський представив, відповідно, усі належ¬
ні документи: привілей Александра Яґеллончика на Пересопницький мо¬
настир, купчий лист князя І.І.Корецькго на Суск та записний лист С.К.Гущі
на третину Колнятич16.

У наступні роки князь розширював свої володіння шляхом купівлі й
отримання нових маєтностей у дар та заставу. Зокрема 13 листопада 1530 р.
датується оригінальний лист волинського зем’янина Семена Гринкевича
Гавсовича, яким він дарував Ф.М.Чорторийському третину викупленого
у свого брата Федка Гринкевича Гавсовича маєтку Тудорова, а решту во¬
лодіння віддавав у пожиттєву заставу у сумі 80 кіп литовських грошів17.
По суті, це був прихований договір купівлі-продажу, до чого вдавалися шлях¬
тичі, обходячи записану в І Литовському статуті заборону на продаж біль¬
ше, ніж третини родового маєтку18. У 1534 р. ще один волинський зем’янин,
Лазар Васкович Ясеницький, подарував князеві третю частину маєтку
Ясиничі в Луцькому повіті. Цю інформацію знаходимо у підтвердному листі
Сиґізмунда І Старого від 1 березня 1534 р., яким він підтвердив договір дару
Ф.М.Чорторийському19.

Улітку 1534 р. князь Федір Михайлович звернувся до великого князя
литовського з проханням звільнити його від земської служби, обумовлюю¬
чи таке прохання різким погіршенням зору ще на сеймі ВКЛ та «ино, ден,
тат фороба єщє єго несомин8ла и болшей к8 шкодє здоровт єго привела».
Сиґізмунд І Старий постановив «тую сл8жбу наш8 на своє м'Ьстце маєш сон
послати с(ьі)на своєго, кн(я)за Йвана, так слушне и рддне, гако бьі са м мєл
єхати с тьіж почтож слуг своихь, которьш повинен з ьшгЬней свонх водлє
рєистров земских ставиш н» і направив листа литовському гетьманові панові
Юрієві Миколайовичу Радзивіллу (від 27 червня 1534 р.), в якому наказував
йому: «Твот бьі м(и)л(о)сть со тож в'Ьдал и того с(ьі)на єго со всими слугами єго
на той слуз/сбе н(а)шой при соб'Ь мель»20.

16 ІЬісІ. - Р. 43 6-437.

17 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.43. - Л.1-2 об.

18 ВагсіасН Л. Тггесігпа - сг^ас з\уоЬосІпа \у 1ііе\узкіт рга\уіе таЦікомгут ХУ-ХУІ \уіеки //
О с1а\¥пеі і піес1а\упеі Ьіі\уіе. - Рогпап, 1988. - 8.120-139; Блануца А. Норма про «іггесігпи»
в Першому Литовському статуті та її рецепція до кінця XVI ст. // Рігтазіз Ьіеіиуоз 8іаіиіаз:
зігаірзпіц гіпкіпуз / І.УаІікопуіе, Ь.8іеропауісіепе. - Уііпіиз, 2005. - Р. 99-106.

10 РГАДА. - Ф.389. - Оп.1. - Ед. хр.17. - Л. 547-547 об. Опубл.: Ьіеіиуоз Меігіка: Кпу^а №17
(1530-1536): Шгазутцкпуда 17 / Рагепде Ь.Кагаїіиз, В.Апіапауісіиз. - Уііпіиз, 2015. -Р.412-413.

20 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.69. - Л.1-1 об. Опубл.: Памятники истории Восточ-
ной Европьі: Источники XV— XVI вв. — Т.УІ: Радзивиловские актьі из собрания Российской

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

Інші документи вказують на високий статус князя у державі. Зокрема
про це свідчить лист Сигізмунда І Старого, яким він у травні 1514 р. роз¬
поряджався щодо прибуття членів панів-рад на з’їзд до Єйшишок, в якому
князь Ф.М.Чорторийський у реєстрі направлених листів числився окремо від
решти князів, панів і зем’ян Волинської землі21. Тож попередні заслуги його
на урядовій службі, вочевидь, було враховано при звільненні від військової
служби на схилі літ. Розпорядний лист великого князя литовського демон¬
струє засадничі основи шляхетського землеволодіння в Литві — відбування
військової служби у винагороду за отримані від влади землі та маєтності22.

Актова документація земських і ґродських судів Луцького повіту проли¬
ває світло на діяльність князя Ф.М.Чорторийського як урядника, у нашо¬
му випадку у статусі луцького старости. Хоча своє старостування завершив
1542 р., утім його публічні документи (судові вироки) волинська шляхта ак¬
тивно використовувала в різного роду судових тяжбах пізнішого періоду. Так,
лист луцького старости Ф.М.Чорторийського мав вагоме значення у тривалій
справі між спадкоємцями родин луцьких шляхтичів Семена Барсана й Марка
Жоравницького. Ця тяжба затяглася на понад 50 років (1530— 1580-ті рр.)
і на завершальному етапі (1584 р.) розглядалася в Луцькому земському суді.
Лист луцького старости допоміг розкрити суть справи23. Подібний судовий
лист князя став у пригоді під час розгляду у червні 1585 р. в Луцькому зем¬
ському суді скарги шляхтича Тихона Васильовича з родичами на його дво¬
юрідного брата Марка Збранного за привласнення їхньої спадщини у селі
Княгинині (Т. Васильович поклав перед земськими суддями судовий лист
князя Федора Михайловича Чорторийського, луцького старости, перед яким
али справу Зенко Чаруковський і дружина його «з братією своєю», паном
Павлом, паном Іваном та Олехном Княгининськими, про маєток Княгинин
«під датою місяця лютого четвертого дня, індикта першого»)24.

Наступний та інші документи фонду «Західноруські акти» стосують¬
ся сина Федора Михайловича — князя Івана Федоровича Чорторийського,
який успадкував батькові володіння на Волині. Конфлікти й суперечності
маєткового характеру часів свого батька, як бачимо з наступних докумен¬
тів, йому вдалося владнати. Спочатку спільно зі своїм старшим братом кня¬
зем Олександром Федоровичем Чорторийським він відсудив «отчизний»
маєток Стволовичі у Беати Острозької. Край затяжній справі поклав своїм
вироком від 29 березня 1546 р. Сиґізмунд II Авґуст25.

национальной библиотеки: Первая половина XVI в. / Сост. М.М.Кром. — Москва; Варшава,
2002. - С. 82-83.

21 Ьіеіиуов Меігіка: Кпуда №7 (1506-1539): Шгазутц кпуда 7 /Рагепде І.ІІагіепе, Ь.Кагаїіиз,
Б.АпІапауісіиз. - Уііпіиз, 2011. - Р.304.

22 Див.: Блануца А. Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами
книги записів №39 Литовської метрики (середина XVI ст.) //Український історичний збірник. —
Вин. 12. - К, 2009. - С. 456-467.

23 Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI — першої половини XVII ст. (реконструкція
родинних структур: методологія, методика, джерела). — К., 2009. — С.25— 26.

24 Там само. - С. 156-159.

26 Метрьїка Вялікага Княства Літоускага: Кніга ЗО (1480-1546): Кніга запісау ЗО (копія
канца XVI ст.) / Падрьіхт. В.Мянжьінскі. - Мінск, 2008. - С. 83-85.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

100

Андрій Блануца, Леся Вікторова

У лютому 1548 р. князь уклав черговий договір зі спадкоємцями
пана Богуша Боговитиновича — київським воєводою князем Фрідріхом
Глібовичем Пронським, який став власником Жуківського двору, узявши
за дружину дочку Боговитиновича Федору Богушівну. Спершу між земле¬
власниками було залагоджено попередній конфлікт щодо Білогородського
та Жуківського маєтків. Утім згодом довелося вирішувати наступну супереч¬
ку, яка сталася з пересопницькими підданими князя Чорторийського — вони
без відома й дозволу князя Пронського ловили рибу у Кривецькому став¬
ку, що під Жуківським замком. Чорторийський, «чииачи досьіт той вгодє
н(а)шой, симь тєпєрєшнши листомь моиж то сописую, и ж архимакдрьіт
мой пєрєсопницкий ани люди манастрьірд Пєрєсопницкого в то тп став
Кривєцкий, которьш под замькож их м(и)л(о)сти Жуковскимь, никоторьіми
причинами вступовати ани в нєго вьєжчати и рьі б ловити нємаюлг іавно,
ани злод'Ьйскимь собьічаам» і зобов’язувався карати зловмисників як зло¬
діїв. Даний ґарантійний лист князь І. Ф. Чорторийський із власноруч¬
ним підписом і скріплений печаткою видав київському воєводі та його
дружині26.

Улітку 1548 р. князь Чорторийський остаточно примирився з київським
воєводою, про що свідчить черговий договір щодо ставків на спірних землях
власників. Він по суті залагоджував конфлікт, ініційований ще його бать¬
ком. Так, луцький староста Ф.М. Чорторийський, як описано в документі, за¬
сипав ставок на річці Стублі нижче замку й містечка Білогородки до берега
та землі Жуківського маєтку князя Ф.Г. Пронського. У результаті було зато¬
плено чимало жуківських полів і сіножатей, через які прокладено нову до¬
рогу до греблі. Було також затоплено Жуківський ставок вище села Білева,
яке тримав боярин київського воєводи Офанас Рожка, чим завдано великих
збитків, адже «на которомь ставу на гребли бьіло звєчистоє мито коловорот¬
неє и мльїк с которого мьіта и млина половина прихожьівала на манастьф
мой Пєрєсопницкий, а половица мьіта и со мльїна прихожьівала на замок
ихь м(и)л(о)сти Жуковский»27.

Київський воєвода звернувся до королівського суду з позовом на кня¬
зя І. Ф. Чорторийського. Останній, «ставшьі на позвьі короліа е(го) м(и)л(о)-
сти и нєхотачьі са зь их м(и)л(о)стью правомь (обходити, вчинил семи зь
г(го) м(и)л(о)стю кн(я)зємь воєводою вмову, хотшчьі зь их м(и)л(о)стью
бгодливььк собьічаєж в то м наложити»28. Знову справу було переведено
на комісарський суд, який призначив великий князь литовський («рокь
зложили єсмо на дєн Сватого Петра, которє свато бьіло в ьшдиктє шос¬
тому»). Зі сторони І. Ф. Чорторийського суддями виступили князь Василь
Іванович Курцевич і пан Петро Богданович Загоровський, а зі сторони
Ф.Г. Пронського — ковельський староста пан Богдан Михайлович Семашко
й пан Петро Чаплич. Справу вирішили полюбовно, про що винесено обо¬
пільно вигідну постанову, за якою князеві Чорторийському відходив ставок

26 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.133. - Л.1-1 об.

27 Там же. - Л.1.

28 Там же. - Л.1-1 об.

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

101

на Стублі, а княгиня Федора Богушівна як компенсацію отримала інший
ставок поблизу села Білева29.

Додаткові ґарантії щодо виконання постанови комісарського суду нада¬
валися в договорі зарукою, яка визначалася у сумі по 1000 кіп литовських
грошів на короля й на київського воєводу. Солідна зарука не лише забез¬
печувала в майбутньому компенсацію за порушення умов договору, а й ілю¬
струвала поширену у Великому князівстві Литовському правову процедуру30.
Публічності договору надавали печатки як самого князя Ф.Г.Пронського,
так і комісарських суддів31.

Під тією ж датою ЗО червня 1548 р. зі своєї сторони київський воєвода ви¬
дав листа з аналогічним змістом І . Ф .Чорторийському . У ньому Ф . Г. Пронський
надавав такі ж ґарантії непорушності договору князеві Чорторийському, за¬
безпечуючи зарукою в 1000 кіп грошів на князя й короля32.

Укладена між князями-землевласниками угода мала покласти край су¬
перечностям. Утім її живучість і практична реалізація зафіксованих умов
мала пройти перевірку часом. Понад шість років сторони дотримувалися
умов, допоки наприкінці грудня 1554 р. князь Пронський не змушений був
звернутися до королівського суду зі скаргою на київського воєводу про по¬
рушення ним домовленостей, згідно з якими дозволялося підданим князя
Чорторийського проїжджати дорогою через Жуківський маєток Пронського та
на збір мита. Сиґізмунд II Авґуст, вивчивши матеріали справи, виніс вирок,
яким зобов’язував київського воєводу, «а.:шбьі в(а)ша м(и)л(ость) и тєпєрь в о сіле
собовАзакА и листов своих, которьіми са есте по (і заруками (описали (договір
від 30 червня 1548 р. — А.Б.), тоє дороги через пола и сєножангк имєка в(а)
шого Жуковского ему н людєж єго так теж н людєж (обаполньїмь до имєка
єго Бєлагорода єзднти не заборондли н мьіта з них ннкоторого не брали, н
врддникомь своимь того чинити не допускали, и во всємь к нєму В ТОМ СА
заховали, водлє вгодьі и постановєнА перед приіателми в(а)шими вчинєноє
конечно, шко бьі сок в томь собє не шкодовал и нами со тож болшєк того причиньї

29 Там же. — Л. 1 об. («А та к іа в жадноє право не вступуючьі прості его м(и)л(о)сти
кн(я)за Фрєдрьіха Глебовича Прокского, воеводьі києвского, и малжокки его м(и)л(о)сти, кн(я)-
г(и)ни Федорьі Б(о)гушо0нн, ижбьі их м(и)л(о)сть рачили то т став, которьш сотєц мой занил
на рецє Стубли к зємли имєша их м(и)л(о)сти Жуковского, мн'Ь поступити. Єг(о) м(и)л(ость)
кн(я)зь воєвода и малжонка его м(и)л(о)сти кн(я)гиніа Федора Б(о)гушовна за жадакєж моди
и приителей н(а)шьіх то вчинити и тот став мн'Ь поступити рачили на вєчность. На штож
и лист свои их м(и)л(о)сть под печатми своими и под печатми тьіх приитєлеи н(а)шьіх
вьшієй написаних мн'Ь дати рачили, в которомт. листе ег(о) достаточнє и шьірей внписано.
А іа поступил семи их м(и)л(о)сти на ставу Жуковскомт., которьш посіле села Белева, што
бмлт. (0тє4 мой затопили своимт. ставомт. нижнимь, мьіта и и со млина м'Ьрки которого мнта
и со мльїна половина прихожьівалм на манастьір мой Пєрєсопшщкий, маєт его м(и)л(о)сть
кн(я)зь Фрєдрьіхь Глєбович Прокский, воєвода києвский, то т став Жзжовский подле села
Белева енпати и млшньї м'Ьти, и мьіто на гребли брати, и то т став спускати и рьібн ловити,
и его вживати такт., ико са его м(и)л(о)сть налєпєй видєти будеть на вєчншє ч(а)сьі его
м(и)л(о)сть самь и малжомка єго м(и)л(о)сти кн(я)гини Федора Б(о)гушовна, дети и потожки их
м(и)л(о)сти»).

30 Див.: Киїізіешісг ]¥. 2агика V/ ргакґусе асітіпізґгасуіпеі Шіеікіе^о Кзі^зґ^а Ьіґе\¥8кіе^о
V/ ХУ-ХУІІ // Сгаворівто Ргадапо-Нівґогусгпе. - Т. XXXVII. - 2.2. - 1985. - 8.123-137; Шет.
2агика (уасііит) рга\міе Ніедазкіт ХУ-ХУІІ \у. - \Уаг8га\уа, 1993. - 193 8.

31 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.133. - Л.2.

32 Там же. - Ед. хр.136. - Л.1-4 об.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

102

Андрій Блануца, Леся Вікторова

жаловати не мєл»33. Таким чином, великий князь литовський обмежився лише
забороною вчиняти протиправні дії, не застосовуючи поки що заруку.

Про механізм виплати серебщини з волинських володінь І.Ф.Чорто-
рийського свідчить квит від 6 листопада 1548 р., виданий князеві госпо¬
дарським скарбником і віленським ключником Стефаном Андрійовичем
Велковичем щодо отримання ним серебщини за другу половину 1548 р.
з волинських маєтків Шибського, Клевані, Білгородки, Шеплі та Корелич.
Згідно з документом, князь сплатив «со всихь дворцов, прислухаючих к тьш,
имешамь, со т трєхсо т сох и пати сох по чотьіри гроши, со т шести коней
бодрских по дванадцаши грошей, со т сосмьнадцаши домов по два гроши, со т
шєстидєсАш и трех согородников по грошу — сумою тог(о) дали двадца т копь
и три копьі и содикнадцанг грошей»34. Окрім указаних маєтків, він сплатив
серебщину з «церковних людей» Земенського монастиря від 52,5 сох по 4 гро¬
ші, від 25 городів — по 1 грошу, усього сумою 3 копи і 55 грошів, а також
від 70 прибулих сох по 4 гроші, від 14 городів — по 1 грошу, та з людей кня¬
зя Кузьми Заславського, яких він отримав у спадок від своєї дружини княж¬
ни Заславської, 4 копи і 54 гроші — усього сумою 32 копи грошів35. Загалом
князь І.Ф.Чорторийський зі своїх волинських володінь сплатив до господар¬
ського скарбу 35 кіп і 55 литовських грошів, досить солідну суму на середину
XVI ст. У родовому маєтку Чорторийських Клевані, як свідчать документи,
Іван Федорович розбудував замок. Інформацію про це містить скарга князя
від 5 лютого 1562 р. до Луцького ґродського суду на луцького єврея Рабевича,
в якій ішлося про те, що останній не представив скаржникові звіт про кошти,
призначені на будівництво Клеванського замку36.

У судових книгах Литовської метрики відклалися документи, які демон¬
струють землевласницький статус І.Ф.Чорторийського. Так, дізнаємося про
набуття шляхом купівлі третини та отримання у заставу двох третин волин¬
ських маєтків Войсеч і Вечин від зем’янки Ждани Федорівни Войсецької.
Інформація про таку транзакцію потрапила до судового вироку Сигізмун-
да II Авґуста від 12 червня 1559 р., яким великий князь литовський залишив
І.Ф.Чорторийського при купівлі вказаних маєтків. До судового рішення справа
дійшла в результаті ініціювання Ж.Д.Войсецькою неправомірних дій із маєт-
ностями. Попри те, що вона вже раніше продала третину й заставила дві тре¬
тини Войсецького та Вечинського маєтків Чорторийському, пізніше оформила
дарчу угоду, за якою вказані володіння мали перейти до великокнязівського
домену, адже вони були свого часу пожалувані великим князем литовським
чоловікові Ждани Федорівни — Михайлові Войсецькому. Звісно, що в результа¬
ті таких дій волинської зем’янки порушувалися права князя Чорторийського,
який і звернувся до великого князя литовського з судовим ПОЗОВОМ37.

33 Там же. - Ед. хр.146. - Л.1-1 об.

34 Там же. - Ед. хр.138. - Л.1.

35 Там же.

36 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі — ЦДІАК України). —
Ф.25. - Оп.1. - Спр.4. - Арк.ЗЗ.

37 Ілеїиуоз Меїгіка: Кпу^а №37 (1552-1561): Шгазутц кпу^а 37 / Рагеп^е Б.Вагопаз. -
Уііпіиз, 2011. -Р.278-279.

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

103

Два роки по тому вказані маєтності знову стали предметом оскарження
у суді. Зокрема 15 жовтня 1561 р. до Луцької замкової книги було внесе¬
но запис: князь Дмитро Олександрович Буремський спільно зі своїм зятем
Федором Хмарою Миловським і його дружиною Мариною Олександрівною
(сестра Д.О.Буремського) оскаржували маєток Войсеч, який начебто був
їм «материзною»38. Поки що нам не вдалося віднайти рішення у цій спра¬
ві. Про високий статус князя в майновому та публічному сеґментах свідчить
документ від 19 вересня 1561 р. (тестамент Василя Семашка), унесений до
Луцької замкової книги спадкоємцями небіжчика. У диспозиційній части¬
ні зафіксовано позичку у сумі 40 кіп литовських грошів, що їх Семашко за¬
боргував князеві І.Ф.Чорторйському, яку позичальник відобразив у своєму
тестаменті39.

Наприкінці 1561 р. І.Ф.Чорторийський отримав у дар від луцького гос¬
подарського зем’янина Василя Чижевича Тушебинського третю частину
Тушебинського маєтку40, а дві третини — у заставу у сумі «полтретяста» кіп
литовських грошів до часу повної виплати41. По суті, це була прихована
дарча угода на всю частину Тушебинського маєтку, якою володів луцький
зем’янин. На високий суспільний статус князя вказує лист луцьких шляхти¬
чів Михайла і Криштофа Богуфаловичів Лабунських, унесений до луцької
замкової книги 14 грудня 1561 р. За документом І.Ф.Чорторийський набував
статусу їхнього опікуна, ставши одним із чотирьох (поряд із князем Богушем
Федоровичем Корецьким, старостою луцьким, брацлавським і вінницьким,
а також шляхтичами Луцького повіту Михайлом Єловичем Малинським,
Гарасимом Дахновичем) шанованих у повіті опікунів 42.

Як і його батько, князь Іван Федорович виконував урядові доручення.
Зокрема у квітня 1560 р. він за наказом Сиґізмунда II Авґуста очолив ко¬
місію у прикордонних земельних спорах між підданими великого князя й
волоського воєводи. До складу комісарського суду ввійшли брацлавський і
вінницький староста князь Богуш Федорович Борецький, кременецький ста¬
роста пан Петро Михайлович Семашко та волинський зем’янин Михайло
Єло Малинський. Сиґізмунд II своїм листом від ЗО квітня 1560 р. наказував
справцям мит волинської комори Іванові Яцковичу та Іванові Олехновичу
Борзобагатим Красенським видати з митних грошей: І.Ф.Чорторийському —
60, Б. Ф. Борецькому - 40, П.М.Семашку - 30, М. Єлу Малинському - 20 кіп
грошів43. Того ж року І.Ф.Чорторийський виклопотав у Сиґізмунда II дозвіл
на звільнення від господарських і військової земської служб, мотивуючи це
станом свого здоров’я. Великий князь литовський задовольнив прохання та
увільнив князя від усіх служб44.

38 Луцька замкова книга 1560-1561 рр. ... - С. 447-448.

39 Там само. - С. 415-417.

40 Там само. - С. 466-467.

41 Там само. - С. 467-468.

42 Там само. - С. 493-494.

43 Ьіеіиуоз Меігіка: Кпу^а №37 (1552-1561): Шгазутц кпу^а 37. - Р.351.

44 ІЬісі. - Р.378 («Зь слуясьбьі нашое г(о)с(по)д(а)рьское и земьское и военьное самог(о) его
особу вьізволяемь до того часу поколе он с тое форобьі вьіздоровееть. ВесЬке онь полоть слугь

Український історичний журнал. - 2019. - №2

104

Андрій Блануца, Леся Вікторова

У своїх володіннях І.Ф.Чорторийський реалізовував аграрну рефор¬
му, закріплену в «Уставі на волоки»45. Про це свідчить квит королівсько¬
го мірчого Казимира Ледницького від 3 серпня 1561 р. щодо отримання
ним 60 кіп литовських грошів від князя Чорторийського за виконані заміри
в маєтках Клевань, Білево та навколишніх селах. У документі також вка¬
зано, що мірчий не завершив помір волок і тому указаним квитом ґаранту-
вав до осені 1561 р. «с тон помєрьі доправивши и рєєстра справивши, кн(я)-
зю Йвану их (отдати, и каждую волоку самому єг(о) м(и)л(о)сти або кому
будеш сот єго м(и)л(о)срш злєцоно соказаиг»46. Причому обумовлювалися
умови виконання волочної поміри: якщо виявиться більше волок, за які
вже заплатив князь, тоді він мас доплати, а в разі «єстли бьі сш и потож по¬
казало помєра нєслушнаю за нєдозрєкємь моимь и мєрников моихь, тогдьі
га буд8 повинен за своиж влослгньїж накладож зас пєрємерити». Князь та¬
кож мав забезпечити мірників при виконанні обов’язків кіньми, волами та
сокирами47.

Як показує практика поземельних відносин у шляхетському середовищі
Волині та інших регіонів Великого князівства Литовського, перманентно ви¬
никали конфлікти на фоні землеволодіння48. Так, у документах зафіксовано,
що на землі Сернського маєтку князя І. Ф. Чорторийського чинили «збитки
і шкоди» степанський урядник та піддані володимирського старости кня¬
зя Костянтина Костянтиновича Острозького. На скаргу І. Ф. Чорторийського
в листі від 8 березня 1557 р. великий князь литовський Сигізмунд II Авґуст
наказував володимирського старості заборонити завдавати шкоду підда¬
ним Сернського маєтку49. Наступного року виник конфлікт між підданими
І. Ф. Чорторийського та пана Петра Кухмистровича Дорогостайського. Так, у
заяві князя до Луцького ґродського суду від 11 жовтня 1558 р. він скаржився
на напад і грабунок його підданих урядником останнього50.

Тривав земельний конфлікт на суміжних володіннях князя І. Ф. Чор¬
торийського з луцьким, брацлавським і вінницьким старостою князем Бо-
гушем Федоровичем Борецьким. Із маєтку Холопи, як свідчить документ,
піддані першого вступали у ґрунт маєтку Моквин і Ненятинський Острів
другого. Вирішення справи було покладено на приятельський суд. Утім

своихь яко повинен з ьіменем своихь ставити завьждьі, кгдьі потреба будеть, на вомну посьілати
маеть прьіставившьі к нимь якого чоловіка доброго и годного шляхтича»).

46 Див.: Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. - К., 1997. - 62 с.; Його ж. Еволюція
соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна
спілка). - К., 1998. - 318 с.

46 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.169. - Л.1.

47 Там же.

48 Блануца А. Соціально-станова зумовленість шляхетських наїздів на Волині у другій
половині XVI ст. // Український історичний журнал. - 2003. - №4. - С. 89-98.

49 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.150. - Л.1 («А ж бьі сси враднику своєму степакскому
и подданьци тамошниуи в земли имекю его Сєрньского вступовати и соноє пущи пустошити и
звєру з нее вьігонати не казал. А которьіи будЗт подданьш твои подданььи его сєрнскимь в чо м
кривди починили, твою бьі м(и)л(о)ст подданьш его шньїх людей своих, до которьіх имт> дело
буд ет, право даваль и справєдливост не ютволочную чинил водле статуту права зежского,
жебьі сон (кн. І.Ф. Чорторийський — Авт) болінь того со томь на м не жаловал»).

50 ЦДІАК України. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.50.

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

105

листом від 8 жовтня 1562 р. великий князь литовський Сиґізмунд II Авґуст
повідомляв І.Ф.Чорторийського про перенесення розгляду справи на день
Св. Миколая Зимового, оскільки Б.Ф.Корецький, повертаючись із війська, не
встигав вчасно прибути на суд, про що він повідомив господареві та просив
надати йому «отрочний» лист61.

Суперечності й конфлікти навколо володінь І.Ф.Чорторийського роз¬
росталися. Щоб мати докази порушення кордонів його маєтностей і розміри
завданих збитків, князь виклопотав у Сиґізмунда II Авґуста, щоб той «на
согледаньє тьіхь шкод и на подаванье листовь нашихь г(о)с(по)д(а)рскихь
и врддовьіхь вижомь дворднина н(а)ш(о)го ему придали», адже маєткам
І.Ф.Чорторийського від його обопільних сусідів «кривди і шкоди» великі чи¬
няться. Великий князь литовський наказав господарському дворянинові
(в листі від 22 лютого 1563 р. ім’я не зазначено) стати вижем, оглянути та
вписати в реєстр усі збитки, завдані володінням Чорторийського62. Вочевидь,
двірний маршалок, підскарбій і писар ВКЛ пан Остафій Волович виконав
доручення Сиґізмунда І.

Із метою вирішення маєткових конфліктів нерідко укладалися союз¬
ницькі договори. Як правило, патрони зобов’язувалися допомагати і сприяти
своїм клієнтам захищати їхні володіння від посягання ворогів чи конкурен¬
тів. У кількох наступних документах саме й убачається один зі способів та¬
кої допомоги, яку князь І.Ф.Чорторийський надавав луцькому та Острозько¬
му єпископові Маркові Васильовичу Жоравницькому. Як видно з документа
від 25 квітня 1563 р., Медковське дворище, що належало соборній церкві
Св. Іоанна Богослова, продане свого часу луцькій єпископії предками кня¬
зя Чорторийського, потерпало від постійних нападів урядників і підданих
княгині Ілліної Ровенської. Це дворище не мало територіальної прив’язки
до основних церковних володінь єпископії та було відірване від основно¬
го масиву маєтностей Чорторийських («котороє дворище лежиш в кгрунтє
имєна его м(и)л(о)сти кн(я)за Йвана Федоровича Чорторьіского Рубецкомь»),
тож залишалося вразливим. Таким чином М.В.Жоравницький домовився з
І.Ф.Чорторийським про віддання останньому Медковського дворища у воло¬
діння на умовах оренди63. Відтепер церковна маєтність бралася під опіку й
захист князівської родини, а орендний договір був по суті юридичним до¬
кументом, що давав право на володіння нею. Причому в документі не вка¬
зувався кінцевий термін оренди, що додатково підтверджує основні мотиви
укладення договору — узяття під протекцію церковної маєтності. Зі свого боку
князь І.Ф.Чорторийський видав М. В. Жоравницькому свій зобов’язальний

51 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.171. - Л.1.

52 Там же. — Ед. хр.172. — Л.1 («А ж бьі єси на вси справьі его собєцньїмь вижомь ему бьіль
и всихь кривдь и шкод, со т кого бьі са колвєк имєньгамь его дєіали, соглєдал и на рєистрь
списьіваль и ч(а)су потребьі то на врАдє нашомь сознаваль, из листьі н(а)ш(и)ми г(о)с(по)д(а)-
скими и врАдовьіми до кого би ему потреба бьіла єздил и их подава л, заховьіваючисд в то м
водле собьічаю, права и статуту зєжског(о)»).

53 Там же. - Ед. хр.174. - Л.1. Див. також: Там же. - Ед. хр.175. - Л.1-1 об. («Маєт держати
и вживати и со т всаких кривдь боронить ико влостность свою, а с того ку церкви луцкой
соборной в кождьій год мшЬ и потожкомь моимь, єпископомь луг^кимь, маєт его м(и)л(о)ст
давати по пати кога гр(о)шей литовскоє личбьі»).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

106

Андрій Блануца, Леся Вікторова

лист від 27 квітня 1563 р., яким ґарантував захист дворища і своєчасну ви¬
плату орендних коштів64.

Для набуття публічності договору луцький та острозький єпископ під
датою оформлення самого орендного договору (25 квітня 1563 р.) направив
листа великому князеві литовському Сигізмундові II Авґусту, оприлюднюю¬
чи його умови55. Тут варто відзначити, що у правовому полі при здійсненні
такого типу операцій із церковними маєтностями мала передувати процеду¬
ра надання дозволу великим князем на укладення оренди. Про це, зокрема,
у своєму листі зазначав сам Сиґізмунд II: «Ино хота ж владьїка не мєл моцьі
без дозволена нашого нмєна церковного никому в руки заводити»56.

Вочевидь, таку правову ваду усунув сам І.Ф.Чорторийський, направивши
чолобитну з цього питання великому князеві. На це вказує підтвердний лист
від 19 червня 1563 р.57 (від дати укладення орендного договору минуло май¬
же два місяці, що у практиці видачі підтвердних документів можна вважати
оперативністю) Сигізмунда II Авґуста, адресований не М.В.Жоравницькому,
а І.Ф.Чорторийському58. Із запровадженням адміністративно-територіальної
й судової реформ у ВКЛ у 1564—1566 рр. потреба повідомляти великого князя
про здійснення операцій із нерухомістю відпала. Від того часу такі договори
фіксувалися в актових книгах повітових земських і ґродських судів, хоча за
інерцією шляхта продовжувала вносити подібні листи до книг Литовської
метрики й отримувати відповідні підтвердження господаря.

Цікавий, у тому числі з погляду господарського значення, лист від 9 жов¬
тня 1563 р.59 двірного маршалка, підскарбія й писаря Великого князівства
Литовського пана Остафія Воловича, адресований І.Ф.Чорторийському, із
повідомленням про те, що великий князь литовський Сиґізмунд II Авґуст
надіслав йому 16 ліктів оксамиту і 50 кіп грошей для забезпечення витрат
під час долучення до польського війська. Цим листом також передано розпо¬
рядження господаря щодо звільнення князя Чорторийського від військового
постою в його маєтку Кореличах60. Відзначимо, що це було вагомою пільгою.

54 Там же. -Ед. хр.177. - Л.1 («И ж и в кождьш годт. маю давати с того дворища Мєдковского
епископови лункому, юко тєпєрєшнєму и потож будучиж епископож луцкиж, по пет кок гро¬
шей литоескои ликбьі. А почати давати за дворище Мєдковскоє маю іа саж и потожки мои на
дек Богоіавлєкіа Г(о)с(по)дніа в року 60 чєтвертож, и так завжди рок в рок нєютм'Ькнє»).

55 Там же. - Ед. хр.176. - Л.1 («Єсли се то в(а)м, г(о)с(по)д(а)рю нашому м(и)л(о)стивому,
видети будєт, рачь в(а)м розказати то кн(я)зю Йвану и єго потожкомь листож в(ел)м(ожньім)
г(о)с(по)д(а)рьскимт> потвердити, ижбьі юк и потожкове его тое дворище на себе держали, а до
церкви Божєи в кождьш рокт. по пет кок грошей давали»).

56 Там же. - Ед. хр.178. - Л.1 об.

57 Там же. - Л.1-1 об.

58 Там же. — Л.1 об. («[...] але мьі з ласки нашое г(о)с(по)д(а)рьскоє на чоломьбитье кн(я)-
за Чорторьіиского то вчинили. На то ему даєм сесь нангь листь и потвержаемт. то ему симт.
листомь нашимь. Маєт юк самь, дети и потожки єго юноє дворище цєрковное Мєдковскоє со
всимь, ако са в собе маєть водле листу владьїки лункого вьннеи в сємт> листе нашож Вписаного,
держати и вживати, а на церков соборную луцкую светого Йвана Богослова теперєшнєму
владьїцьі и по неж будучими владьїкамт. луцкимт. в кождьш годт> по пати кок грошей давати
повикни будуть»).

59 Там же. - Ед. хр.181. - Л.1-1 об.

60 Там же. — Л.1 («[...] иж бьі туть В в ьшмєкю в(а)ш(ей) м(и)л(ости) Кореличах жолнєрм
л'Ьжи не мели. Ино досьіть таж в(а)ш(ей) м(и)л(ости) мети рачить на Пєтигорцох, которьіе
неподалеку имєкіа в(а)ш(ей) м(и)л(ости) лежу мають»).

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

107

Як видно з наступних документів, передача в опіку й оренду Медковського
дворища І.Ф.Чорторийському була не даремною. Уже восени 1563 р. кня¬
гиня Ілліна Ровенська (Беата Острозька, дружина князя Іллі Острозького)
ініціювала переговорний процес щодо залагодження майнових/маєткових
суперечок, які виникли на суміжних із князівськими володіннями землях.
Так, ЗО листопада 1563 р. остання направила лист до князя Чорторийського,
в якому повідомляла про призначення терміну виїзду вповноважених осіб
для вирішення низки майнових справ, зокрема королівського маршалка
пана Петра Кирдея, на день Св. Миколая. Утім вона передбачала, що якщо
«пак Кирдєи пре пилньїє пошрєбьі своє писакємь своши са собмовикг, и ж на
дєк | с(вя)того Никольї бьіти не можєкг, хотєчи бьіти а ж по Божєж нарожєкю
8 двух нєдєлах на той справє», тому і просила князя самостійно призначи¬
ти час розгляду суперечностей, погодивши з королівським маршалком:
«[...] на которьш бьі пак Кирдєи бьіти мог»61.

Дещо пізніше (2 грудня 1563 р.) Беата Острозька направила супровідний
лист до князя Івана Чорторийського з листом-проханням від королівського
маршалка про призначення йому часу для зустрічі62. На цьому процедура
розгляду майнових/маєткових суперечностей не завершилася. За п’ять днів
княгиня знову надіслала лист Чорторийському, в якому писала: «Рачил ми
в(а)м послати лист свои записньш соколо вьієханю на землю ку розєзнанью
справєдливости в кгрунтєх тьіх, в которьіх сш межи в(а)ми и мною розницьі
дєют, гако на тьіх листєх ширєй доложоно єсть, абьіх з в(а)мю, приніавши
пєвньїй рокь по св(я)том Миколаю вє двох нєдєліах, ку розєзнаню и скончєню
справєдливости, вєзвавши до тоє справьі маршалка єго кролєвский м(и)л(о)-
сти п(а)на Петра Кирдєш, и при єго м(и)л(о)сти служєбников моих вьіслала и
в(а)м лист мои на то послала»63.

Завершивши всі процедурні питання, далі йшлося про конкретні пра¬
вові дії щодо залагодження межового конфлікту. Так, 9 грудня 1563 р.
князь І.Ф.Чорторийський отримав лист вижа Єрофея Рогачевського (наданий
князеві на всі його справи й потреби від луцького, брацлавського та вінниць¬
кого старости князя Богуша Федоровича Борецького), в якому той спільно зі
князівським служебником Жданом Броницьким зафіксував свідчення госпо¬
дарського зем’янина Тимоша Коптевицького («сумєрника своєго») стосовно
розмежування кордонів між маєтками Рубецьким та Хоценом і Решетським,
Корчином і Головином, а також поселення деяких бояр із підданими на
Корчинських землях по берегах річки Берестівки64.

61 Там же. - Ед. хр.182. - Л.І.

62 Там же. - Ед. хр.183. - Л.І.

83 Там же. - Ед. хр.184. - Л.І.

64 Там же. — Ед. хр.185. — Л.І— 1 об. («Што се, деи, дотьічєт границь Корчину ют Головина
и Бєрєстовца, тамь єсми не св'Ьдомь; але Рубчу ют Хоцєна, того есми добре св'Ьдомь. Коли еще
бьівали следогони, тогдьі люди кн(я)за Ивановьі, грабоескии и рубєцким, сл'Ьдь гонювали до
Баичиньї могильї и даювали сл'Ьдь хоценьцомь и рєшєтчаномь, и коптєвичаномь, а мьі, д'Ьи,
такжє даювали сл'Ьдь 8 тоєж могили, Могильї Баичинн, рубчаномь и грабовцомь. И коли, деи,
бьівала дерєга бчольнаїа або икаи шкода, то тшгг вси схожувалисіа и копу чинювали у Баичиньї
Могильї и у Куплина Бродй поблє Вєликог(о) Болота — далеи ми не хожували к рубчаномь и
грабовцомь, а юни такжє к намь далеи сл'Ьду не гонювали и на копу не хожували. И естли ме

Український історичний журнал. - 2019. - №2

108

Андрій Блануца, Леся Вікторова

Князь Чорторийський продовжував отримувати документальні свідчен¬
ня про завдані його маєтностям збитки. Наступні факти про вчинені під¬
даними княгині Беати Острозької «шкоди» було оформлено 2 січня 1564 р.
у формі випису з книг київського воєводи князя К.К. Острозького: «[...] вьіпис
с книгь под пєчатю кн(я)за єго м(и)л(о)сти кн(я)зю Йвану єго м(и)л(о)сти
Чорторьшскому на то єсть дань»65. У листі-виписі свої свідчення на заподіяні
підданим князя Чорторийського в межах його маєтків Дубецьке й Мідське
урядником Григорієм Сокуром та підданими княгині Б. Острозької «ґвалти
і шкоди» фіксували виж князя К.К. Острозького Матвій Завальський, виж
Луцького замку Єрофій Гуторович, служебник І. Ф. Чорторийського Ждан
Броницький. Зокрема вони детально описали збитки, а також указали на
межі земель, де відбувався конфлікт66.

Таким чином, І.Ф.Чорторийський зібрав документальні свідчення,
які у суді мали стати запорукою успішного вирішення справи на його ко¬
ристь. Урешті він поскаржився на дії княгині Б. Острозької самому вели¬
кому князеві литовському Сиґізмундові II Авґусту. Про це свідчить лист
господаря від 1 липня 1564 р.67, адресований їй68. Він виніс однозначний вер¬
дикт, яким наказував княгині, щоб її піддані, котрі поселилися на землях
І.Ф.Чорторийського, знесли свої забудови й виселилися звідти, а також були
покарані відповідно до статутових норм69.

Під тією ж датою Сиґізмунд II Авґуст направив ще один лист Б. Острозькій
із наказом, щоб вона виселила свого підданого, який перебрався з її села
Хотеня «на ґрунт» села князя Чорторийського Дубча: «Напоминаємь и
приказуємь тобє, штобьі єси тому посіданому своєму знєстисш с тог(о) кгрунт8

Богь с тое хоробш здорового узнєсєт, іа, на тот рок ставши, на твіх знакох и урочищах тоє перед
п(а)ньі судами зознаю»).

66 Там же. - Ед. хр.186 - Л.1— 1 об.

66 Там же. — Л.1 («Которьш служєбникь єго м(и)л(о)сти мною и другим вижомь луцкимь и
стороною людми добрнми, и тьіє мєстца на которвіх са, дєй, то пг кгвалтовнвш наєздь и шкода
на кгруктє кн(я)за его м(и)л(о)сти стала, юбвєль и юказал, то гст межи Дубна и Медкова в
ростанєх на чєртєжохь показовая намь, што ж, дєй, то гст властивій кгрунть пана моего, кн(я)-
за Йвана его м(и)л(о)сти Чорторьіского, и на томт>, деи, кгруктє кн(е)г(и)ни Илинад ее м(и)л(о)-
сть наславшш врддника своего кгвалтовнє, коней семеро взати, кожухи, сєрмАги в подданвіх
городєщшх и собаровскихь, врАдникь єе м(и)л(о)сти ровєкский Сокур поздвшмовати и сокирьі
побрати вєлєл. Мьі на тщ мєстцах з вижомь луцким и знаки свои положили. А потомь, деи,
8казаль намь ют тог(о) мєстца 8 полмили грани, которьіе, деи, дєлать землю ее м(и)л(о)-
сти кн(е)г(и)ни Илиноє зь землею его м(и)л(о)сти, врочищє Байчину могилу, ют тое молильї
знаками и дорогою а ж до Куклина броду, іако и люди суграничньїє перед нами сознавали, и ж,
дєй, тше знаки кграни з давншж часовь дєла/п землю кн(я)за Йвана Чорторьіиского зь землею
єє м(и)л(о)сти кн(е)г(и)ни Илиноє»).

67 Там же. - Ед. хр.188. - Л.1-1 об.

68 Там же. — Л.1 («Присьілаль до нась кн(я)зь Ивань Федорович Чорторискии, жалуючи
со томь, што жь, деи, боАрик твоеи м(и)л(о)сти на има Рупша и ишнии боАрє твои, поселили
собе домш на влоснои земли его имєна Корчикского, юколко дєсат ч(о)л(ове)ков, на той же
зєжли єг(о) Корчикскои. А к тому твій ж боїарєи их людей имешам его Корчену и Д8бч8 кривдві
и втискии великий чиндт, в забракю пол, дубров, лесов и сєножатєй, в покажєшо границь
звечиствіж, а нагандючи, деи, черєдві збожд и сеножати ввітравливают, дерево бортное и
всіакоє иное рубают, пчолш дерут и многии кривдві и шкодві твімь имєкамь ег(о), так теж
и боїарину ег(о) корчинском8 и людемь корчикскимь и дубє^кіш чинат. Дла чог(о) биль намь
чоломь кн(я)зв Ивак, абвіжмо ю то лист нашь до тебе дати ему казали»).

69 Там же.

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

109

вєлєла, жє бьі сон (І.Ф.Чорторийський — А. Б.) в тож со т тебе кривдьі, шкодьі
и бєзьправга не приймоваль и намь со то повторе жаловати причиньї не
мєль»70. Як бачимо, князь зумів відстояти свої права у справах про маєткові
конфлікти. При цьому вагомими арґументами у судах стали зібрані ним до¬
кументальні свідчення, які доводили його правоту. На цьому переривається
ряд справ І.Ф.Чорторийського, а наступними фіґурантами актів стають його
дружина й дочка, котрі успадкували маєтності чоловіка та батька.

За рік по смерті свого чоловіка (1566 р.) Ганна Кузьмівна Чорторийська
(із Заславських) виклопотала у Сиґізмунда II Авґуста компенсацію в розмі¬
рі 28 кіп і 28 грошів литовських, які в 1565 р. її чоловік, будучи справцею
Київського воєводства, видав своїм накладом на потреби «подьшмованье ста-
цеи посломь и гокцомь татарьскимь». Відповідне розпорядження від 10 бе¬
резня 1566 р. великий князь литовський видав київському городничому
Михайлові Петровичу Дівочці71.

Дочка князя княжна Олена Іванівна Чорторийська отримала у Клевані
(родовий маєток Чорторийських) записний і дарчий листи під датою 7 грудня
1568 р. від свого чоловіка новогрудського воєводича пана Остафія Івановича
Горностая, яким він записав їй «на трєтєй части двора СОлєшишского,
Трокєлишког(о), Талковского и Вєличковского в пов'Ьтє Троцкомь лежачих
и на третей части двора СОстрожчич в пов'Ьтє Мєкском лєжачог(о)» у сумі
4000 кіп литовських грошів віновим звичаєм72.

За два тижні по тому (20 грудня) О. Горностай оформив заставний лист,
яким заставив своїй дружині решту дві третини власних володінь (указані в
попередніх документах) у забезпечення позичених у неї 3000 кіп литовських
грошів73.

Наступний документ проливає світло на долю Медковського двору, який
узяв під опіку, оформивши орендним договором, князь І.Ф.Чорторийський.
Так, після його смерті дворище успадкувала дружина — княжна Ганна
Кузьмівна Чорторийська. На зміну попередньому луцькому й острозькому
єпископові М.В.Жоравницькому прийшов Іван Красенський, який забажав
привернути указане дворище до володінь єпископії. На посягання нового іє¬
рарха поскаржилася князівська вдова, просячи Сиґізмунда II Авґуста втру¬
титися в конфлікт, що назрівав. Вивчивши матеріали позову, великий князь
литовський 10 травня 1570 р. виніс вирок, яким підтвердив право княгині
володіти Медковським дворищем на попередніх умовах оренди74.

70 Там же.

71 Метрьїка Вялікага Княства Літоускага: Кніга 44: Кніга запісау 44 (1559-1566 гг.) /
Падрьіхт. А.І. Груша. -Мінск, 2001. - С. 125-126.

72 Записний лист: РНБ. ОР. - Ф.293. -Оп.1. - Ед. хр.214. - Л.1-2. Опубл.: Актьі, относящиеся
к истории Южной и Западной России, собраннне и изданнне археографическою комиссиею.
- Т.І (1361-1598). - Санкт-Петербург, 1863. - С. 163-164. Дарчий лист: РНБ. ОР. - Ф.293. -
Оп.1. - Ед. хр.215. - Л.1-3.

73 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.216. - Л.1-1 об.

74 Там же. — Ед. хр.221. — Л.1 («А так мьі ниечол* не нарушиваючи тог(о) права кн(я)г(и)-
ни Чортормскоє и дєтєй єє приказуєж, абьі в(аша) (мило)ст в тоє имєкє Мєдково ничижь
нєвступовал, але абьісь са в(аша) (мило)ст во вс гм водлугь тог(о) листу нєбожчика
Жоравничкого пєрвшог(о), вл(а)дьіки луг^ког(о), пробка своєг(о) и потвєржєкА н(а)шого

Український історичний журнал. - 2019. - №2

110

Андрій Блануца, Леся Вікторова

Очевидно, що новопризначений луцький та острозький єпископ повтор¬
но зазіхнув на Медковське дворище, про що свідчить «напоминальний» лист
Сиґізмунда II Авґуста від 18 червня 1571 р. Зі змісту дізнаємося, що княгиня
Чорторийська прислала до великокнязівської канцелярії свого «умоцовано-
го» служебника Яна Якубовича, який повідомляв, що 15 червня було при¬
значено дату судового засідання: «єй (княгині — А. Б.) рокь з макдатомь н(а)-
шимь, которьіж єє позвано за жалобою вл(а)дьіки луцкого и сострожьского,
вєлєбног(о) Исоньї Красєкского, шкобьі, дєй, сона мела неслушне н не вєда ти
за іакиж правож имєньє их цєцковноє держати и вживати», і просила через
свого служебника відкласти розгляд справи. Сиґізмунд II виконав прохання
княгині й «тєдьі и тую справу при тьіх же справах соткладаєж, которой рокь
на сособлнвомь листе н(а)шож лимитацєи сознаймиж», наказавши видати їй
відповідний випис із книг канцелярії під коронною печаткою75. Чим завер¬
шився розгляд справи, інформації ми не маємо.

Згодом княжна Ганна Кузьмівна, потребуючи грошей, очевидно на су¬
дові процеси, заставила княгині Ганні Юріївні Гольшанській, дружині пана
Олізара Кирдея Мильського, свій маєток у Пінському повіті, який вклю¬
чав частини сіл Ричовського, Буцького, Прибиловицького, а також частину
Ричовського двору у сумі 200 кіп литовських грошів терміном на один рік
із правом продовження строку застави в разі неповернення боргу76.

Один із документів фонду стосується наступної представниці роду —
онуки князя Івана Федоровича княжни Олександри Іванівни (Янушівни)
Чорторийської, котра була тричі заміжньою77. У цьому випадку вона виступає
спільно зі своїм другим чоловіком Миколаем Єловицьким, продаючи успадко¬
вану від своєї бабки, Ганни Кузьмівни Заславської, частину Глуського мастку.
Так, договором від 27 серпня 1598 р. подружжя Єловицьких продали дядько¬
ві (стриєві) О. І. Чорторийської князеві Юрієві Івановичу Чорторийському час¬
тину Глуського маєтку в Новогрудському воєводстві, який включав частини
у селах Балашевичах, Рудаковичах, Погості, Симоновичах, Корихні, Ясені,
Замоші, Осовій і Минковичах за 2000 кіп литовських грошів78. Наступний
документ засвідчував інший договір купівлі-продажу під тією ж датою між
княжною Чорторийською та її дядьком Ю.І.Чорторийським, яким вона ра¬
зом зі своїм чоловіком М. Єловицьким продала своєму родичеві успадкова¬
ну по матері половину маєтку Корелецького з прилеглими до нього селами
Туторовим, Запіллям і Плетеневичами в Новогрудському повіті за 11 000 кіп
литовських грошів79. Друга половина цього маєтку перебувала у власності
князя Ю.І.Чорторийського, яку він успадкував по смерті свого батька Івана

г(о)с(по)д(а)рского заховаль и то, што на в(ашу) (мило)ст(ь) арєкдш па/пь кой гр(о)шєй
литоеских приходить брал, а болшєй через то никоторог(о) вступу в тоє имєкє Мєдково и во
вси доходи и пожитки ег(о) не чьінил, иначєй тог(о) дла ласки н(а)шое королевьское чинить
нєсм'Ьючи»).

75 Там же. - Ед. хр.247. - Л.1.

76 Там же. - Ед. хр.284. - Л.1-1 об.

77 Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV - до середини XVII ст. ... - С.325.

78 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.335. - Л.1-2.

79 Там же. - Ед. хр.336. - Л.1-2 об.

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

111

Федоровича. Цей договір яскраво демонструє намагання сина сконцентрува¬
ти у своїх руках родові маєтності.

Важливу інформацію про генезу функціонування канцелярії архіву
Великого князівства Литовського містять три екстракти з книг метрики, да¬
товані листопадом — груднем 1546 р. і видані за розпорядженням польсько¬
го короля Владислава IV: «Мьі тєдьі корол до прозбьі помєнєноє ласкавнє
склонивьшьі, т8ю справ8 вь сес на ш листь вьписат и єкьстракьтож под пє-
чалгю Вєликог(о) кша.з(ства) Лить(овского) стороне потрєб8ючой (вочевидь,
нащадкам князів Чорторийських —А. Б.) вьідалг розказали єсмо»80. Так, в екс¬
тракти було вписано документи, які підтверджували право Чорторийських
на володіння Пересопницьким монастирем. Зокрема це лист великого кня¬
зя литовського Александра Яґеллончика від 12 вересня 1504 р. з інформу¬
ванням луцького старости князя Семена Юрійовича Гольшанського про на¬
дання та «ув’язання» княгині Марії Чорторийської у володіння обителлю81;
лист Александра Яґеллончика від 5 березня 1505 р. про пожалування кня¬
зеві Федору Михайловичу Чорторийському на володіння Пересопницьким
монастирем82; лист великого князя литовського Сиґізмунда І Старого від
28 лютого 1526 р. про підтвердження Ф.М. Чорторийському прав на воло¬
діння монастирем, маєтком Суск, купленим у князя Івана Корецького, та
третиною маєтку Колнятич, отриманої записним листом від Івана Гущі83.
Усі зазначені виписи ввійшли до книг архіву канцелярії ВКЛ, сформованих
з оригінальних листів Александра Яґеллончика та Сиґізмунда І Старого,
якими ті жалували представників родини Чорторийських Пересопницьким
монастирем.

Таким чином, аналіз документів зібрання «Західноруські акти» та низ¬
ки матеріалів Литовської метрики закладає ґрунтовну базу для перспекти¬
ви дослідження одного з впливових у суспільно-політичному житті Волині
й Великого князівства Литовського роду Чорторийських — насамперед при
вивченні публічного та майнового аспектів життя й діяльності луцького ста¬
рости Федора Михайловича, його нащадків. Маєткові справи останнього, а
також його сина Івана Федоровича ілюструють картину формування, розши¬
рення, передання у спадок та відстоювання у судах родового маєткового фон¬
ду князів Чорторийських у другій половині XVI ст. Документи також рельєф¬
но демонструють гостру боротьбу за землю між сусідами-землевласниками,
у цьому випадку представниками вищого соціального прошарку — князів і
шляхти.

80 Там же. - Ед. хр.392. - Л.2.

81 Там же. — Ед. хр.394. — Л.1. Попередні публікації: Актм, относящиеся к истории Западной
России, собранньїе и изданньїе археографическою комиссиею. — Т.І. — Санкт-Петербург, 1846. —
С.359; Біеіиуоз Меігіка: Кпу^а №22 (1547): Шгазутц кпу^а 22. - Р.20.

82 РНБ. ОР. - Ф.293. — Оп.1. - Ед. хр.393. - Л.1-1 об. Попередня публікація: Біеіиуоз Меігіка:
Кпуда №22 (1547): Шгазутц кпу^а 22. - Р.21.

83 РНБ. ОР. - Ф.293. - Оп.1. - Ед. хр.392. - Л.1. Попередні публікації: Біеіиуоз Меігіка:
Кпу^а №12 (1522-1529): Шгазутц кпу^а 12. - Р. 436-437; Кпу^а №22 (1547): Шгазутц кпу^а
22. - Р.21.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

112

Андрій Блануца, Леся Вікторова

КЕРЕКЕМСЕ5

1. Моізііепко, У.М., РоїізЬсЬик, У.У. (Есіз) (2013). Ьиізка гаткооа кпука 1560-1561 гг.
Ьиїзк. [іп ЕГкгаіпіап].

2. МіапгЬупзкі, V., ВуіагЬупзкі, ЕГ. (Есіз) (2000). Меігука Уіаіікака Кпіазіоа Ьііоизкака:
Кпіка 28 (1522-1552 кк.): Кпіка гарізаи 28. Міпзк. [іп Веіагизіап].

3. КгаусЬепко, V. (2005). Ьуіоозка теігука. Кпука 561. Кеоігіі икгаіпзкукк гаткіо
1545 гоки. Куіу. [іп ЕГкгаіпіап].

4. Віапиїза, А., УазЬсЬик Б. (Есіз) (2016). Кпіагі СкоНогуізкі: сіокитепіу і таіегіаіу
ХУІ-ХУП зі. (іг гіЬгаппіа « Еаккісіпо-Кизкукк акііо» Козіізкоі паїзіопаїпоі ЬіЬІіоіеку).
Куіу. [іп Цкгаіпіап] .

5. Уакоуепко, N. (2008). Іїкгаіпзка зкїіаккіа г кіпізіа XIV - сіо зегесіупу XVII зіоїіиіа:
Уоїуп і Тзепігаїпа ІІкгаіпа. Куіу. [іп ЕГкгаіпіап].

6. Віапиїза, А. (2011). Зисіоуі зргауу рго таіеікоуі зрогу и Уеіукоти кпіагіузї-
уі Ьуіоузкоти у 1529-1566 гг.: Іакіог зисіоуоі Ьіигокгаііі. Бзіе/’е Ьіигокгас)і. ЬиЬІіп;
Зіесіїсе, IV, 1, 101-110. [іп ЕГкгаіпіап].

7. Віапиїза, А. (2013). Кої «асіуокаііу» и зисіоуукії зргауакЬ зЬІіакЬїу УеІукоЬо кпіа-
гіузіуа ЬуіоузкоЬо (1529-1566 гг.). Асіоокаїига ІІкгаіпу: ізіогііа 1а зисказпізі: таіегі-
аіу Узеикгаіпзкоко кгикіоко зіоіи. Куіу; Тегпорії. 36-38. [іп ЕГкгаіпіап].

8. Віапиїза, А. (2015). Мізізєуі игіасіпуку и зисіоуукії гетеїпукЬ зргауакЬ и Уеіукоти
кпіагіузїуі Ьуіоузкоти и регіосі сііі РегзЬоЬо Ьуіоузкоію Зіаіиіи. Акіиаїпі ргоЬІету
оііскугпіапоі 1а озезоііпоі ізіогіі: ХЬітук паикооукк ргаїз: гарузку Кіопепзкоко 6,ег-
гкаопоко китапііатоко ипіоегзуїеіи, 26, 13-20. Кіупє. [іп ЕГкгаіпіап].

9. Віапиїза, А. (2015). «ЕГ ргауа тоууіу і зргауесіїууозіу сіоуосіуіу»: іпзіуіиі гакЬузїи
и 60-70-кЬ гокакЬ XVI зі. и Уеіукоти кпіагіузїуі Ьуіоузкоти. ІІкгаіпа Ьіікиапіса:
зіисііі г ізіогіі Уеіукоко кпіагіозіоа Ьуіоозкоко, III, 88-115. Куіу. [іп ЕГкгаіпіап].

10. Віапиїза, А. (2005). Иогта рго «їггесігпи» у Регзіюти Ьуіоузкоти Віаіиіі 1а уіі
геїзерізііа сіо кіпізіа XVI зіоіііііа. Рігтазіз Иеіиооз Зіаіиіаз: зігаірзпщ гіпкіпуз,
І.УаІікопуіе, Ь.Віеропауісіепе (есіз), 99-106. Уііпіиз. [іп ЕГкгаіпіап].

11. Кгот, М.М. (есі.) (2002). Ратуаіпікі ізіогіі Уозіоскпоу Уеогору: Ізіоскпікі ХУ-ХУІ V.,
VI: КасігШІоозкіе акіу іг зоЬгапіуа Коззіузкоу паізіопаїпоу ЬіЬІіоіекі: Регоауа роїооіпа

XVI V. Мозкуа; УагзЬауа. [іп Киззіап].

12. Віапиїза, А. (2009). 2етзка зІигЬЬа и Уеіукоти кпіагіузіуі Ьуіоузкоти га сіоки-
тепіату кпуЬу гарузіу №39 Ьуїоузкоі теїгуку (зегесіупа XVI зі.). ІІкгаіпзкуі ізіогуск-
пуі гЬігпук, 12, 456-467. [іп ЕГкгаіпіап].

13. Уогопсішк, І. (2009). Койооосіу ооіупзкоі зкііаккіу XVI - регзкоі роїооупу

XVII зі. (гекопзігикізііа гойуппукк зігикіиг: теіосіоіокііа, теіосіука, сігкегеїа). Куіу.
[іп ЕГкгаіпіап] .

14. МіапгЬупзкі, V. (Есі.) (2008). Меігука Уіаіікака Кпіазіоа Ьііоизкака: Кпіка ЗО
(1480-1546). Кпіка гарізаи ЗО (корііа капіза XVI зі.). Міпзк. [іп Веіагизіап] .

15. НигЬук, А. (1997). Акгата ге(огта V ІІкгаіпі XVI зі. Куіу. [іп ЕГкгаіпіап].

16. НигЬук, А. (1998). Еооііиїзііа зоізіаіпо-іегуіогіаіпукк зріїпоі V зегесіпооіскпіі
ІІкгаіпі (ооіозі, сіоогузкске, зеїо, зіаЬгуппа зріїка). Куіу. [іп ЕГкгаіпіап].

17. Віапиїза, А. (2003). Зоїзіаіпо-зїапоуа гитоуіепізї зЬІіакЬеїзкукЬ паігсііу па Уоіупі
и сігиЬіі роїоуупі XVI зі. ІІкгаіпзкуі ізіогускпуі гкигпаї, 4, 89-98. [іп ЕГкгаіпіап].

18. НгизЬа, А.І. (Есі.) (2001). Меігука Уіаіікака Кпіазіоа Ьііоизкака: Кпіка 44.
Кпіка гарізаи 44 (1559-1566 кк.). Міпзк. [іп Веіагизіап].

19. Киїізіетсг, IV. (1985). 2агика \у ргакїусе асітіпізїгасуіпе] \¥іе1кіе£0 Кзі^зНуа
Ьіїе\узкіе£о V? XV-XVII \у. Сгазорізто Ргаито-Нізіогусгпе, XXXVII, 2, 123-137.
[іп РоїізЬ].

20. Киїізіеусісг, IV. (1993). 2агика (уасііит) \у рга\уіе 1ііе\узкіт XV-XVII \уіеки.
Шагзга\уа. [іп РоїізЬ].

Український історичний журнал. -2019. - №2

З історії формування маєткових комплексів князів Чорторийських...

113

Аиокн ВіАиитзА

Сашіісіаіе оіНізіогісаІ 8сіепсез (РЬ. Б. іп Нізіогу), 8епіог КезеагсЬ Ееііото,
Верагітепі оГ іЬе Нізіогу о£ Икгаіпе оГ іке Мі<М1е А§ез аші Еагіу Мосіегп Тітез,

Іпзіііиіе оГ Нізіогу оГ Икгаіпе МА8 оГ Икгаіпе
(Куш, Цкгаіпе), апсІгііЬ1апиІ8а@§таі1.сот

І-Е5ІА \ІІКТОВОУА

Восіог о£ РесІа§о§іса1 8сіепсез (Бг. НаЬ. іп Нізіогу), РгоГеззог,
Неасі о? Верагітепі оі 8осіа1 \¥огк апсі Іпіогтаііоп Тескпоіо^іез іп Есіисаііоп,
№ііопа1 ИпАегзііу о£ Іліе аші Етпгоптепіаі 8сіепсе оі Икгаіпе
(Куіу, Бкгаіпе), уікіогсгеа17@икг.пеі

РРОМ ТНЕ НІ5Т0РУ ОР ТНЕ РОРМАТІОИ
ОР ТНЕ Е5ТАТЕ С0МРІ.ЕХЕ5 ОР РРШСЕ5 ОР СН0РТ0РУІ5КІ
Ш ОРДИй ООСНУ ОР иТНІМША (Епсі оі 15-ІбНі Сепіигіез)

Тке агіісіе сіеаіз шіік іке сотріех о/ сіоситепіз сіесіісаіесі іо іке ргіпсеїу / атіїу о/
Скогіогуізкі / гот Іке “ ]Уезі Еиз Асіз” соїіесїіоп о/ іке Иаііопаї ЬіЬгагу о/ Еиззіа іп
8і. РеіегзЬиг§ шкіск таіегіаіз сооег іке регіосі / гот 1528 іо 1646 апсі сіоситепіз
о/ Ьіікиапіап Меігіса. Тке (атіїу / оипсіег Уазуі Козііапіупооуск Скогіогуізкуі’з
зопз Іоап апсі Муккаііо шеге тетЬегз о/ іке Соипсії о/ іке §гапсі Ьіікиапіап сіике
Зоіігідаііа іп іке 15ік сепіигу. Иеоегікеїезз, іке сіезііпу каз рагіесі ікет іп ішо сЛ((егепі
шауз. Тке (ігзі опе’з кеігз гесеіоесі зіаіе розіііопз апсі езіаіез іп іке Мозсош зіаіе, іке
зесопсі опе’з - іп іке Сгапсі Виску о/ Ьіікиапіа. Тке “ЇУезі Еиз Асіз” гергезепі іке
Скогіогуізкі ( атіїу о/ іке Ьіікиапіап Ьгапск. Тке таіп ( і§игез іпооіоесі іп ргорегіу
ігапзасііопз о/ іке Скогіогуізкі ( атіїу шеге іке Ьиізк кеасі (1522-1542) ргіпсе Еесііг
Муккаііооуск апсі кіз зоп ргіпсе Іоап Ресіогооуск. Ргіпсе Ресііг шаз ргіпсе Муккаііо
Уазуїіооуск’з зоп шко шаз а тагзкаї о/ іке сіике Зоіігідаііа’з соті ( гот 1445 іо 1452
апсі іке Вгаізіао йериіу ( гот 1452 апсі аізо іке §гапс!зоп о/ іке ( атіїу’з / оипсіег -
ргіпсе Уазуі Козііапіупооуск Скогіогуізкуі. Ніз зоп ргіпсе Іоап Ресіогооуск (1564-
1565) кеісі іке розіііоп о/ зргаоіза о/ іке Куіо раіаііпе (ог аЬоиі ішо уеагз. То§еікег
шіік ргіпсе Іоап кіз ші(е, ргіпсезз Наппа Кигтіопа 2азіаозка апсі кіз сіаидкіег,
ргіпсезз Оіепа Іоапіопа аізо аге тепііопесі іп сіоситепіз. Ргіпсезз Оіепа Ьесате іке
ші(е о/ іке Иаоакгисіак сіериіу Озіа/іі Іоапооуск Ногпозіаі. Тке сіоситепіз, (ігзі о/
аіі, аге о(§геаі оаіие / ог зіисіуіп§ іке ргорегіу азресі о/ зоте ( атіїу гергезепіаііоез,
іп рагіісиїаг, Ьиізк кеасі Ресііг Муккаііооуск Скогіогуізкуі апсі кіз кеігз. Ргорегіу
а((аігз о/ Ресііг Муккаііооуск апсі кіз зоп Іоап Ресіогооуск ге/іесі іке ( огтаііоп ,
ехрапзіоп, ігапз/ег іо іпкегііапсе апсі иркоШіпр іп соигіз іке ргіпсез Скогіогуізкі
раігітопіаі ргорегіу (ипсі іп іке зесопсі ка1( о/ іке 16ік сепіигу.

Кеуиюгсіз: Сгапсі Виску о/ Ьіікиапіа, Уоіуп, Скогіогуізкі (атіїу, “\Уезі Еиз Асіз”,
Ьіікиапіап Меігіса, езіаіе сотріехез.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

УДК 94(477)«1 702-1703»

В'ЯЧЕСЛАВ СТАНІСЛАВСЬКИЙ

РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІ СУПЕРЕЧНОСТІ ЩОДО
ЧОРНОМОРСЬКОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО СПОЛУЧЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ
ПОДОРОЖІ КУПЦІВ НА ЧОЛІ З І.КАДМІНИМ У 1702-1703 рр.)

Поєднуються дані відомої в історіографії розповіді священника І.Лук’янова про по¬
дорож Правобережною Україною з відомостями, що містяться в Російському дер¬
жавному архіві давніх актів про поїздку російських купців з Азова до Туреччини.

Це дало змогу з’ясувати, що поїздка ця мала, крім природної економічної мети,
вагомі політичні завдання (можливо навіть, останні переважали). На той час
російська політична верхівка шукала способи для виведення своїх суден (спочат¬
ку торговельних) на Чорне море. На думку автора, поїздка купців була прихова¬
ною спробою поступової леґітимізації присутності тут росіян. Це припущення
ґрунтується на аналізі тексту царської проїжджої грамоти. Документ дозво¬
ляв купцям використовувати свої судна. Такі питання були в компетенції уряду
імперії, однак грамота адресувалася представникам місцевої влади. Крім цього,
купці доставили російському послу в Туреччині низку документів та матеріальні
цінності, потрібні для його діяльності. Під час перебування в Османській імпе¬
рії вони також передавали П.Толстому різноманітну важливу інформацію, про
яку могли дізнатися у Стамбулі. Обставини подорожі купецької ватаги, зокрема
значна увага до неї російського й турецького урядів, показали конфлікт інтересів
Москви і Стамбула щодо влади над Чорним морем. Турецький уряд розумів плани
царя й був категорично проти їх реалізації, оскільки бажав утримувати повний
контроль над цією акваторією. Саме тоді турки докладали значних зусиль для
підготовки до оборони від нападу з боку Росії (зокрема почалося спорудження фор¬
теці в Керченській протоці). У 1 702-1 703 рр. дипломатичні суперечки між обома
державами завершилися забороною османського уряду на використання морського
шляху для торгівлі з російським Азовом. Це стало важливою ознакою погіршення
ставлення Туреччини до Росії. Таке рішення мало також прямі наслідки для куп¬
ців, оскільки вони були змушені повертатися у свою країну сухопутним шляхом.

Але й у цьому випадку змогли прислужитися власному урядові, адже доставили
в Москву важливі документи від посла, які стосувалися Османської імперії та
містили дані, котрі допомагають зрозуміти рішучу позицію турецької сторони
щодо Чорного моря. Особливе значення у цьому контексті мав опис імперії.

Ключові слова: Російська держава, Османська імперія. Чорне море, Правобе¬
режна Україна, торговельний шлях, Толстой, Палій.

Дослідникам, які цікавляться політичною історією Правобережної
України на рубежі XVII— XVIII ст., зокрема діяльністю С. Палія, добре ві¬
домі сюжети про дві поїздки (у 1702 та 1703 рр.) московського священика
І.Лук’янова територіями, які підпорядковувалися полковникові1. Записи
росіянина широко використовують автори наукових та науково-популярних

1 Найновіша публікація: Хождение в Святую землю московского священника Иоанна
Лукьянова: 1701-1703. - Москва, 2008. - 686 с.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

115

праць, оскільки тут поєдналися історична значущість і жвавість оповіді.
До них зверталися В. Антонович2, М. Костомаров3, О.Оглоблин4 5, Г.Сер-
гієнко6, В.Смолій6, Т.Чухліб7, використовуючи яскраві образи того¬
часного Правобережжя, насамперед ті, що пов’язані з активністю
С. Палія. Однак у цих працях відсутня детальна інформації про купців,
з якими подорожував І.Лук’янов, а також і пояснення, як так сталося, що
торговців супроводжували турецькі «військові люди» не тільки на терито¬
рії Османської імперії, а й на українських землях, які тоді перебували під
владою Речі Посполитої.

Слід зазначити, що деякі російські історики вже звертали увагу на куп¬
ців, які в 1702 р. прибули з Росії до Стамбула морським шляхом, а наступ¬
ного року за розпорядженням турецького султана були відправлені назад,
але вже суходолом під ескортом озброєного загону. Так, Т.Крилова писала
про виплату П.Толстим пограбованим запорожцями грекам у березні 1703 р.
частини відшкодування, гроші на що було отримано з продажу соболів, до¬
ставлених послові у Стамбул російськими купцями з Азова восени 1702 р.
Оскільки турецький уряд не дозволив їм повертатися назад морем, вони
жили в Туреччині до травня 1703 р. Мандрівку суходолом Т.Крилова описа¬
ла таким чином: «На зворотній дорозі в Росію через Молдавію й Валахію їм
було надано турецьким урядом значні податкові пільги. Товари відправлено
морем до Ґалаца»8.

С.Орєшкова наводить свідчення дипломата П.Толстого з донесення за
квітень 1703 р. про те, що йому не вдалося відправити російських купців
І.Кадміна, І.Ісаєва та М.Григор’єва морем до Азова на борту винайнятого ту¬
рецького судна, а натомість цим людям було запропоновано вирушити су¬
ходолом через Молдавію. Посол пояснював це тим, що османська влада не
хотіла, аби росіяни ознайомилися з морським шляхом, портами тощо, зокре¬
ма тому, що серед них могли бути фахівці з морської навіґації та військової
справи, а також тому, що російський флот міг надати допомогу одновірній
Іверії, проти якої в той час таємно готувалися турецькі війська. Головне ж
значення, на думку дипломата, як наголошує дослідниця, мало те, що в ро¬
сійсько-турецький договір 1700 р. не було включено статтю про торгівлю9.

2 Антонович В. Содержание актов о козаках на правой стороне Днепра (1679-1716) // Архив
Юго-Западной России. - Ч.З: Актьі о козаках (1679-1716). - Т.2. - К., 1868. - С. 19-20, 74-76,
110-111, 156.

3 Костомаров Н. Мазепа и мазепинцш // Его же. Исторические монографии и исследо-
вания. - Т.16. - Санкт-Петербург, 1885. - С. 200-203.

4 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. - Нью-Йорк; К.; Л.; Париж; Торонто,
2001. - С.208, 213; Орешкова С.Ф. Вступительная статья // Толстой П.А. Описание Черного
моря, Згейского архипелага и османского флота / Сост. И.В.Зайцев, С.Ф. Орешкова. — Москва,
2006.

5 Сергіенко Г.Я. Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці XVII — на початку
XVIII ст. - К., 1963. - С.17, 62-64, 129.

6 Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. - К., 1994. - С.270, 272-273, 277-278, 281.

7 Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна. - К., 1999. - С.264.

8 Крилова Т.К. Гусская дипломатия на Босфоре в начале XVIII в. (1700-1709 гг.) //
Исторические записки АН СССР. - Т.65. - Москва, 1959. - С.254.

9 Орешкова С.Ф. Вступительная статья. - С.36.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

116

В'ячеслав Станіславський

Зазначаючи про безуспішну спробу російського посла отримати дозвіл на
відправку купців зі Стамбула на Батьківщину морем, М. Павленко наголо¬
сив, що султан наказав виділити купцям безкоштовно ЗО підвід до Молдавії
та супровід із 80 яничарів, а їх переїзд по території васального князівства
мав оплачуватися половиною казенної ставки. Цей факт подавався в кон¬
тексті зусиль П.Толстого призвичаїти турків до появи російських кораблів у
Чорному морі та рішення османської влади заборонити їм плавання до укла¬
дення угоди про торговельні відносини з Москвою. Султан хотів пом’якшити
враження від своєї заборони, продемонструвавши, за словами М. Павленка,
«нечуваний жест» — організацію якнайкращих умов для купців при повер¬
ненні у царські володіння. При цьому історик чомусь здивувався такому
рішенню Стамбула: «І все це для того, щоб позбутися російських суден на
Чорному морі!»10.

Наведені дослідниками факти вказують насамперед на ключовий мо¬
мент подорожі російських купців — заборону османського керівництва їм по¬
вертатися зі Стамбула до Азова морем та створення сприятливих умов для
поїздки до своєї країни сухопутним шляхом. А наголос на тому, що торгівці
привезли послові матеріальні цінності, необхідні йому для вирішення іншо¬
го питання, указує на певну співпрацю цих людей із московським урядом.

Зіставлення інформації від І.Лук’янова та даних названих вище істо¬
риків дозволило зробити припущення, що йдеться про ту саму групу куп¬
ців. Підтвердження цьому вдалося знайти під час роботи з матеріалами
Російського державного архіву давніх актів, які відносяться до початку
XVIII ст. Фактично цілий комплекс документів можна розглядати у зв’язку з
поїздкою згаданих російських купців до Туреччини. Вони розкривають важ¬
ливі аспекти торговельних відносин між обома країнами й, що особливо ці¬
каво, показують їх у тісному переплетенні з політико -дипломатичними про¬
блемами, які мають пряме відношення до історії України.

Уперше в документах російського посольства в Османській імпе¬
рії згадка про цих людей зустрічається в листі від 10 вересня 1702 р. куп¬
ця С.Раґузинського зі Стамбула до П.Толстого, який тоді перебував в
Адріанополі (надійшов до посла 22 вересня). Відправник спочатку повідав,
що у жовтні минулого року в османській столиці з’явилися «певні торгові
люди, царської величності піддані» з товарами з Азова. Оскільки вони опи¬
нилися в незвичних для себе обставинах, то за клопотанням російського по¬
сла і князя Д.Ґоліцина С.Раґузинський узяв цих людей під свою опіку* 11.

У 1702 р. останні знову були у Стамбулі та, як писав С.Раґузинський
у згаданому листі, на той час уже завершили з вигодою свої справи. Автор
листа хотів вирушити зі своїм товаром до Азова разом із цими росіянами.
На той час він уже мав завдяки допомозі високопоставленого турецького
урядовця А.Маврокордатоса султанський указ, виданий на ім’я російських
купців, із дозволом доправити до Азова на турецькому судні значний обсяг

10 Павленко Н.И. Птенцм гнезда Петрова. - Москва, 2008. - С. 388-390.

11 Российский государственньїй архив древних актов (далі -РГАДА). - Ф.89. - Оп.1 (1702). -
Д.1. - Л.159.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

117

дерев’яної олії. Найнята «шайка» вже була завантажена цим та іншими то¬
варами й готова до рейсу. С.Раґузинський хотів узяти з собою ще й одного чи
навіть двох людей зі свого дому, які допомагали б йому в організації торгівлі
з Азовом. Там же він розраховував бути присутнім при приїзді царя Петра
Олексійовича. До компанії С.Раґузинського планував долучитися купець-
грек Яків, який незадовго до того повернувся з Азова (його брат мав свої
справи у цьому місті). До російського посла С.Раґузинський звертався з про¬
позицією відправити якусь річ до Азова або свою дворову людину. Водночас
він зауважував, що добре було б, якби з останнім вдалося відправити султан¬
ський указ до паші в Кафу про вільне проходження судна12. Таким чином,
до відплиття російських купців усе було готове й, вочевидь, вони очікували
офіційного розпорядження турецького уряду.

Зупинимося на документах, які купці привезли до російського посла,
що дозволить з’ясувати важливі аспекти їхньої місії — окрім торгівлі. Отже
16 жовтня 1702 р. до двору П.Толстого приїжджав В.Кузьмін — «робітник»
купця з Калуґи І.Кадміна, який передав послові царську проїжджу грамоту,
а також низку інших паперів. Документ, датований 17 червня 1702 р., адре¬
сувався османським урядовцям: «пашам, і беям, аґам, і субашам, і кумрук-
чеям, і всякого військового і громадянського чину урядникам, кому про те
відати належати буде»,13 та за своїм загальним змістом мав цілком звичайне
і природне завдання — створення російським купцям сприятливих умов для
ведення торгівлі на теренах сусідньої держави. Утім уважне вивчення доку¬
мента дає можливість виявити і приховану мету, яка покладалася на них у
контексті політики Москви.

Насамперед у грамоті зазначалося, що вона видана за чолобиттям купця
І.Кадміна. А той спочатку згадував практику оподаткування підданих султа¬
на, які приїжджали з товарами до Азова. За царським указом із них бралися
податки з відпускної ціни, а з куплених чи виміняних турками і греками «мос¬
ковських» товарів податки не платилися. Далі йде розповідь про попередню
поїздку І.Кадміна, що відбулася 1701 р. за указом царя Петра Олексійовича.
Спочатку він подорожував Дніпром до Очакова, а звідти на найнятому ту¬
рецькому судні дістався Стамбула. Скарги купця були пов’язані з тижневою
затримкою в Очакові та необґрунтованим і надмірними оподаткуванням14.

Далі у грамоті повідомлялося, що в новій поїздці шлях І.Кадміна «з то¬
варишами й робітниками» пролягає в турецькі міста з торговельною метою.
Вони мали вирушити з Москви, далі Доном дістатися Азова, а звідти морем —
османської столиці. Висловлювалося побажання ведення купцями звичної
торгівлі, збір із них податків на рівні «цісарських купців», незаподіяння їм
кривд через зайві податки чи затримки15.

В останній частині грамоти йшлося про звернення І.Кадміна, яке привер¬
тає особливу увагу у зв’язку з політичними відносинами Москви і Стамбула.

12 Там же. — Л. 159— 161, 163 об.

13 Там же. - Л.239, 241 об.

14 Там же. - Л. 242-243.

16 Там же. - Л. 243-243 об.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

118

В'ячеслав Станіславський

Оскільки його фіксація фактично означає підтримку царської влади, то е
підстави сприймати звернення як її позицію. І тут помічаємо вельми цікаві
моменти. Після згадки про те, що І. Кадмій просив надати царську проїжджу
грамоту купецькому товариству, щоб під час подорожі не було зупинок і за¬
тримок, зазначається і спосіб, яким вони воліли їхати. Отже грамота була їм
потрібна, «і щоб з купленим царгородським товаром їхати морем до Азова
вільно на своїх суднах чи найнятих, а якщо царгородські товари в Азові про¬
дадуться або обміняються, щоб йому з купленими чи з обміняними товарами
з Азова їздити в Царгород за цією ж нашою великого государя проїжджою
грамотою було вільно без усякої затримки, на своїх йому суднах чи найня¬
тих». Закінчувалася грамота резолюцією московського царя про відпущення
купців і зверненням до османських урядовців із клопотанням про безпере¬
шкодне ведення ними торгівлі та приязну їх зустріч16.

Як бачимо, ця історія не виглядає лише як задоволення клопотань куп¬
ця, який просив допомоги у центральної влади для розвитку своєї справи.
Насамперед зауважуємо, що і перша, і друга поїздки відбулися за царським
указом. Уже це дає підстави припустити певну політичну складову в купець¬
ких поїздках. Далі звертаємо увагу на задекларований спосіб подорожі між
Азовом та Стамбулом. Незважаючи на категоричну незгоду османського уря¬
ду, грамота покладала на купця прийняття рішення, на яких суднах він має
доставляти свої товари. Допускалося, що І. Кадмій може використовувати
власні судна, а у вирішенні всіх нагальних питань, як уже зазначалося, цар
Петро Олексійович звертався до місцевих урядовців Османської імперії, а
не до центральної влади. Виглядало так, що у плані появи російських суден
на Чорному морі все було залагоджено на користь Москви, нібито згоди цен¬
тральної влади Порти вже не було потрібно. Про спосіб подорожей ішлося
після інформації про податки, що сприймається як основна проблема. Ми
ж оцінюємо даний факт як спробу іґнорування царем позиції турецької вла¬
ди і його намагання, обійшовши Порту, добитися появи російських суден на
Чорному морі.

Серед документів, привезених І.Кадміним до Туреччини і його «робітни¬
ком» переданих П.Толстому, були й матеріали, що стосувалися пограбуван¬
ня запорожцями у 1701 р. підданих турецького султана — грецьких купців.
Зокрема це був зашифрований лист Ф.Ґоловіна від 25 липня 1702 р. щодо
позиції Москви у цій справі17 та «Виписка...» з оглядом усього її перебігу18.
Також було привезено листи Ф.Апраксіна й С.Ловчикова, які стосувалися
невдалої спроби купців з Азова влітку 1702 р. отримати дозвіл турків на тор¬
гівлю в Керчі, до якої вони прибули на судні, та в Кафі19.

Окрім документів, купці привезли російському дипломатові й матері¬
альні цінності. ЗО жовтня 1702 р. прикажчик купця І.Ісаєва С.Толкачов (у
документах зустрічаємо два варіанта його іменування — «Степан Кузьмин

16 Там же. - Л.243 об. - 244 об.

17 Там же. - Л.247 об. - 251.

18 Там же. - Л. 251-265 об.

19 Там же. - Л. 266-267 об., 273 об. - 275 об.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

119

сьін Толкачев» і «Степан Толкачев») привіз П.Толстому в Адріанополь різно¬
манітне хутро й моржеві ікла. У листі Ф.Апраксіна до посла зазначалося, що
з виручених від продажу цих товарів грошей треба було передати «торговій
людині» І.Кадміну 3 тис. руб. Однак, як пояснював дипломат у донесенні до
свого уряду, останній тих грошей не взяв, адже йому було наказано викорис¬
тати їх для купівлі кипарисів та інших дерев для садіння в азовських цар¬
ських садах, натомість такого дозволу від Порти він не отримав20.

Купці з гурту І.Кадміна співпрацювали з П.Толстим і в питанні надан¬
ня турецькій стороні доказу порушення татарами мирного договору. 16 лис¬
топада 1702 р. на переговорах з А.Маврокордатосом посол заявив, що мос¬
ковські торгівці, які прибули до Стамбула, зустріли людину, котру разом із
товаришами було взято «у царській стороні» в полон кримськими татарами
після укладення мирного договору, а потім продано якомусь туркові. Один
із купців ходив із цим полоненим до певного «начальника», котрий дізна¬
вся від того про його пригоди, але нічого не зробив для вирішення пробле¬
ми. Посилаючись на положення мирного договору, російський дипломат на¬
поліг на вимозі звільнення захоплених у полон, виплати їм компенсації за
матеріальні втрати та покарання нападників21. Тоді П.Толстой скористав¬
ся цим інцидентом для подання його турецькій стороні як порушення та¬
тарами мирних угод, що було йому вельми вигідно як для обґрунтування
необхідності свого постійного перебування при султанському дворі, так і для
пом’якшення резонансу від пограбування запорожцями грецьких торгівців,
підданих Порти. На нашу думку, у цьому випадку купці діяли за домовле¬
ністю з російським послом.

Тепер повернімося до питання про шлях, яким останні мали добиратися
на Батьківщину. Як стає зрозуміло з розглянутих далі документів, вони не
могли їхати в Азов. А отже можна стверджувати, що жодного позитивного
результату задуми московської влади щодо розвитку такої торгівлі не мали.
Купецьке товариство на чолі з І.Кадміним було змушене повертатися додому
традиційним сухопутним шляхом. Саме в той час османська влада перегля¬
нула своє ставлення щодо торгівлі через Азов навіть за участі турецьких су¬
ден і почала вживати заходів із будівництва нових укріплень у Керченській
протоці для перешкоджання ймовірному проходу російського військового
флоту.

Минули осінь і два зимових місяці, а купці все ще перебували в Туреччині.
ЗО січня 1703 р. посол писав Ф.Апраксіну з Адріанополя, що І.Кадмін жив
при ньому й до того часу не вдалося добитися указу про вільний пропуск
його та інших «торгових людей» до Азова. Причиною цього було названо «та¬
тарські сум’яття». Усе ж дипломат сподівався, що незабаром це питання ви¬
рішиться позитивно22. Але такі надії були марними.

Згідно з відпискою П.Толстого, відправленою до Посольського приказу
на ім’я царя Петра Олексійовича, 11 лютого 1703 р. під час візиту до двору

20 Там же. - Оп.1 (1703). - Д.З. - Л. 187-187 об, 188 об., 233-233 об., 234 об. - 235.

21 Там же. - Оп.1 (1702). - Д.1. - Л. 328-328 об.

22 Там же. - Оп.1 (1703). - Д.З. - Л.44.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

120

В'ячеслав Станіславський

російського дипломата А.Маврокордатос відповів на його клопотання про від¬
пущення московських купців, які тоді перебували у Стамбулі й Адріанополі,
через Чорне море до Азова. Османський урядовець заявив, що П.Толстому
про те «і говорити було не належало», адже під час перебування в Туреччині
звичайних послів укладено мирний договір, а статтю про торгівлю не було
закінчено і відкладено справу до прибуття великого посла. Утім за перебу¬
вання великого посла остаточну статтю до цього часу не завершено. Спочатку
слід було говорити про її затвердження, що мало вреґулювати питання про
купецькі справи («і таким чином купецьким людям в купецькій поведінці
й порядок учиниться, а не завершивши тієї статті купецьким людям через
Чорне море їздити непристойно»)23.

На це посол заявив, що він не мас ані вказівки, ані повноважень від царя
на укладення торговельної статті, а якщо Порта має якісь плани щодо ви¬
рішення питання, то нехай повідомить, а він, за адекватності її запитів, на¬
пише про них до свого монарха. Натомість згаданих московських купців слід
відпустити Чорним морем до Азова — тим самим шляхом, яким вони прибу¬
ли до Стамбула. Серед арґументів П.Толстого було те, що купці, приїхавши
до Туреччини, купили багато важкого товару і тривалий час там прожива¬
ли. Також посол клопотався, аби султан заради добрих відносин із царем
Петром Олексійовичем дозволив московським купцям купити кипарисів та
інших дерев, призначених для монарших садів (про дерева йшлося у цар¬
ській грамоті, привезеній І.Кадміним)24.

Реакція А.Маврокордатоса, як вона описана у відписці, була чіткою й рі¬
шучою, адже турецьке керівництво не бажало йти на компроміси в питанні
чорноморської торгівлі: «Тих згаданих московських купців указав султанова
величність відпустити по землі через Волоську землю, а через море пропус¬
кати їх не указав, і тому й дерев їм купляти ні для чого, і більше про цю спра¬
ву й говорити не потрібно, І НІЧОГО»25.

Вочевидь після цієї розмови П.Толстому здалося, що питання про подо¬
рож купців морем до Азова вже не варто було знову порушувати. Він почав
готувати папери, які хотів надіслати до Москви, та інші, що могли стати у
пригоді купцям під час подорожі. 21 лютого 1703 р. посол передав І.Кадміну
пакет листів, адресатами яких були боярин Ф.Ґоловін, Ф. Апраксій, волось¬
кий господар і полковник С. Палій. У посланні до першого коротко повідо¬
млялося про від’їзд І.Кадміна з купецьким товариством суходолом та від¬
правку їхніх товарів морем до волоського міста Ґалаца. Звідти купці мали
добиратися Волоською землею в напрямку Києва26. А до С. Палія посол звер¬
тався з проханням про належний прийом і сприяння в потребах І.Кадміну
та іншим московським купцям, які прямували до Москви, тоді, коли вони
досягнуть територій, підвладних полковникові27.

23 Там же. - Л. 272-272 об.

24 Там же. - Л.272 об. - 273.

25 Там же. - Л. 273.

26 Там же. - Л. 61-61 об.

27 Там же. - Л.62.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

121

Але від’їзд знову відкладався. Тим часом купці ділилися з послом різно¬
манітною інформацією. Так, 2 березня 1703 р. до П.Толстого надійшов лист
зі Стамбула від московських «торгових людей» М.Кирилова й С.Толкачова
з повідомленням про чутки щодо перекидання турецького війська в районі
Чорного моря та заходів, які чинилися в Керченській протоці, що мало при¬
вернути увагу російської влади. Згідно з цими чутками, війська, які збирали¬
ся в Бабадазі, вирушили морем до Трапезунда. Також нібито для транспор¬
тування військ до останнього зі Стамбула до Дунаю вирушили 6 кораблів.
«А Трепізон близько Кубані», — говорилося в донесенні купців. Вони чули і
про те, що протоку вже почали засипати («під Керчю гирло чорноморське за¬
сипають і б’ють палі, аби не було проходу кораблям»)28.

Російський посол не лише взяв до уваги інформацію від купців, але й був
нею прикро вражений та одразу, того ж дня, звернувся з запитом до єруса¬
лимського патріарха у зв’язку з отриманими новинами («котрий їх лист пе¬
чаль немалу мені несе, і молю вашу святість, якщо щось відаєте чи провідати
зможете, сповістіть нам за милістю своєю»)29.

Незабаром у П.Толстого знову з’явилися сподівання щодо подорожі куп¬
ців водним шляхом, так як у черговий раз вирішив порушити це питання пе¬
ред Портою. 15 березня 1703 р. він, зустрівшись із представником турецького
уряду А.Маврокордатосом, запропонував відправити московських купців зі
Стамбула до Азова морем. Посол, зокрема, наголошував на труднощах про¬
їзду суходолом через «польські заворушення» («оскільки нині через Волоську
землю шлях їм незручний через збурення поляків, які знаходяться при тій
дорозі»). Також він виказав невдоволення наданням купцям фірмана для
поїздки до Ґалаца. За словами дипломата, «то вчинено для зрощування
дружби непристойно», адже цар, «бажаючи дружби і любові», у своїй грамоті
просив султана дозволити купцям купити кипариси та інші дерева для садів.
Однак через те, що придатний час для цього вже минув, росіян слід негайно
відпустити морем до Азова, «поширюючи любов і дружбу»30.

Тим часом купці продовжували надавати московському дипломатові важ¬
ливу інформацію. 2 квітня 1703 р. від І.Кадміна зі Стамбула до П.Толстого
в Адріанополь надійшов лист із комплексом відомостей. Перша коротка но¬
вина стосувалася подій у Правобережній Україні — захоплення поляками
Немирова, який обороняли козаки С. Палія. Значно більше інформації стосу¬
валося підготовки турецького військового флоту. Купець, зокрема, писав про
будівництво в османській столиці 60 фуркатів, призначених для відправки
до Дніпра, де будувалося нове місто; просмолення султанських кораблів; під¬
готовку боєприпасів і будівельних інструментів; завантаження вночі гімей
гарматами, бомбами, ядрами, а також деревиною; відправку 2 гімей з яни¬
чарами на Чорне море; розмови про відправку туди ж ще 60 гімей, 3 султан¬
ських кораблів, усіх каторг і фуркатів, які споруджувалися; наказ про при¬
буття всіх каторг із «Білого моря» (Середземного); «відписування» багатьох

28 Там же. - Л. 67-67 об.

29 Там же. - Л.67 об.

30 Там же. - Л.274 об. - 275.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

122

В'ячеслав Станіславський

гімей у торгових людей; укази про відбір у них на анатолійському узбережжі
Чорного моря суден для перевезення військ до Криму та бажання турків іти
на Азов і Таганрог; склад, дату відправки та командувача флоту, який мав
іти на Чорне море тощо. Інші відомості стосувалися звернення правлячого
кримського хана до свого попередника, який утік до черкесів; інциденту з
відбором та поверненням гармат і дрібної зброї у грецьких купців, котрі пря¬
мували морем зі Стамбула до Ґалаца; значної кількості у Криму «торгових
людей» із «литовських міст»; зближення позицій запорожців із татарами; по¬
яви у Стамбулі анонімних листів з інформацією про надання венеціанським
правителем майстрів корабельної справи московському цареві31.

Перелік усіх цих відомостей, вочевидь, свідчить про тісну співпра¬
цю купців із московським послом. Натомість той, зі свого боку, усе ще не
полишав сподівань, що турків удасться переконати. Зокрема він писав
Ф.Ґоловіну, що османські урядовці впродовж тривалого часу «вабили»
його питанням стосовно пропуску московських «торгових людей» до Азова
Чорним морем. Урешті 23 квітня 1703 р. до П.Толстого прибув представник
А.Маврокордатоса, який передав словесне послання свого пана. Урядовець
повідомляв, що неодноразово спілкувався з великим візиром та клопотався
щодо дозволу купцям вирушити морем до Азова, але не зміг отримати згоди.
За словами А.Маврокордатоса, візир і сам бажав вирішити позитивним чи¬
ном цю проблему, удовольняючи царську сторону, але цього не можна було
зробити без розгляду справи диваном. Натомість прийняте рішення розхо¬
дилося з бажанням посла: «А в дивані візир і муфтій, і всі турецькі міністри
досить про те порадившись, затвердили остаточно, що торговим москов¬
ським людям, не завершивши про торгову справу статті, через Чорне море
їздити не належить, і вчинити так, щоб їх морем в Азов відпустити немож¬
ливо». Султан, відповідно, видав указ про повернення купців суходолом. Із
ними мали бути відправлені розпорядження Порти до бабинського сераске-
ра Юсуфа-паші й до волоського господаря про надання торгівцям необхідної
кількості підвід. Причому невелика оплата за використання останніх мала
відповідати рівню оплати, що видавалася з імперського скарбу за підводи,
які використовувалися у «султанському поході». Турецькі військовики отри¬
мали наказ про супровід купців «до російських міст у цілості з усіма їхніми
товарами»32.

У відповідь П.Толстой висловив невдоволення, зазначивши, що ця спра¬
ва Порти «не любовна» стосовно царської сторони й «Бог знає», через які
причини купців не відпускають морем. Він відкинув пояснення турків, що
тим «непристойно» мандрувати таким чином, оскільки, мовляв, незакінчена
стаття про торгівлю, зауваживши, що минулого разу московські купці, які
приїжджали зі своїми товарами морем до Стамбула, були так само відпуще¬
ні назад до Азова без уточнення виконання згаданої статті. І це, за словами
посла, було явним свідченням не всього сказаного турецькими урядовцями

31 Там же. - Л.201 об. - 203.

32 Там же. - Л. 278-278 об.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

123

(«і з того явно показується, що нині не через незавершену статтю ті згада¬
ні купці по морю не відпускаються, але через якусь приховану причину»).
Однак таке тривале даремне та збиткове перебування купців «у турецькій
стороні», завершував П.Толстой, не давало йому можливості вести затяж¬
ні переговори на цю тему. Він зауважив також, що султан чинить за своєю
волею, але було би доречніше примножувати, а не применшувати «любов і
дружбу», натомість прийняте рішення про повернення торгівців не тільки
завдасть їм збитків, але й залишить без усіх товарів33.

Тим часом справа рухалася до завершення і ЗО квітня 1703 р. від А.Мав-
рокордатоса до П.Толстого прибув посланець із пропозицією прислати до ньо¬
го одного з російських купців. Дипломат відправив секретаря С.Толкачова
разом із товмачем К.Макидонським. їм обом наказав говорити, що дуже «жу¬
риться» через недотримання Портою своєї обіцянки й надалі вважає небез¬
печним вірити словам турецьких урядовців. Після повернення прикажчик
і перекладач повідомили, що А.Маврокордатос підтвердив, аби московські
купці їхали зі Стамбула сухопуттям, і обіцяв, що зробить цю поїздку беззбит¬
ковою. Росіяни нарікали, що впродовж тривалого проживання в Туреччині
«торгові люди» «у великі впали збитки», і після султанського указу вони не¬
гайно поїдуть. А.Маврокордатос також переказав послові, аби він не обра¬
жався, адже великий візир дуже старається, щоб у цій справі якось удоволь¬
нити підданих «царської величності»34.

Того ж дня, ЗО квітня 1703 р., І. Кадмій писав зі Стамбула П.Толстому
про повернення з Січі чауша, який їздив за дорученням султана для огляду
нового міста, що було споруджене неподалік; про поїздку другого чауша в
Азов; про підготовку турецьких кораблів для відправки на Чорне море; про
зміцнення артилерією гирла біля Стамбула; про османські війська в дунай¬
сько-дніпровському межиріччі та про наміри йти на Запоріжжя для розорен¬
ня нового міста35.

Уже 2 травня 1703 р. до П.Толстого прибув посланець великого візира
Мегмет-аґа. Він повідомив, що султан розпорядився надати купцям для про¬
їзду суходолом від Стамбула до Волоської землі ЗО підвід «без найму і без
прогонів». А далі для поїздки від Волощини до Московської держави їм мало
бути надано стільки ж підвід, але «з прогонами». Та на цій ділянці купці
мали сплатити лише половину вартості використання транспортних засобів.
Великий візир наказав азі звернути увагу П.Толстого на винятковість цієї
ситуації: «І така милість султанової величності тим купцям явилася, якої ми¬
лості і зразка ніякої іншої держави купцям не чинилося». Саме Мегмет-аґа
отримав розпорядження супроводжувати купців до царських володінь з усім
їхнім майном. Крім того аґа інформував, що подорожні звільнялися від спла¬
ти податків під час проїзду у султанських володіннях. Великий візир надав
йому 6 фірманів зі своєю печаткою та грамоти, адресовані стамбульському
каймаканові, сераскерові Юсуфові-паші та волоському господареві з метою

33 Там же. - Л.278 об.

34 Там же. - Л.278 об. - 279.

35 Там же. - Л.224 об. - 225.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

124

В'ячеслав Станіславський

сприяння купцям як при виїзді зі столиці, так і в дорозі, та насамперед у за¬
безпеченні провідниками. Показавши ці документи П.Толстому, Мегмет-аґа
заявив, щоб його співвітчизники їхали з ним без будь-якого побоювання й що
вони будуть усім задоволені, адже візир і усно йому про це наказував36.

Як свідчить запис у статейному списку П.Толстого за 4 травня 1703 р., того
дня з Адріанополя від нього поїхав прикажчик С.Толкачов, з яким були від¬
правлені листи в Москву, адресовані бояринові Ф.Ґоловіну та Ф.Апраксіну.
Задля супроводу С.Толкачова з товариством з Адріанополя разом із прикаж¬
чиком виїхав і Мегмет-аґа37.

У листі до Ф.Ґоловіна П.Толстой писав, зокрема, про хід справи щодо
розрахунку за пограбовані у греків запорожцями матеріальні цінності, а та¬
кож про відправку зі Стамбула до Чорного моря ґалер і невеликої кількості
малих суден. Ходили чутки, що цей флот призначався для «іверської війни».
Поспішні воєнні приготування поступово затихали, але будівництво укрі¬
плень у Керченській протоці не відкладалося. Утім достеменно довідатися
про те, що там мало робитися — чи спорудження фортеці, чи засипання про¬
токи — посол не міг. Саме з метою збереження в таємниці цих робіт турки не
відпустили московських купців до Азова морем — «щоб вони того їх починан¬
ня не бачили»38.

Крім цього з С.Толкачовим було відправлено й інші документи. Спо¬
чатку вказувалися «книги», які слід було передати в Посольський та
Адміралтейський прикази. Так називалися матеріали із записами про до¬
ставку С.Толкачовим до П.Толстого хутра і моржевих ікл із листом від
Ф.Апраксіна, продаж цих товарів в Адріанополі та витрату виручених за
них коштів39. Також передавалися дві обширних «відписки» в Посольський
приказ на царське ім’я. У першій ішлося про діяльність П.Толстого з часу
прибуття до Адріанополя — дипломатичні зносини щодо перебування його
при султанському дворі, пограбування запорожцями грецьких купців, вза¬
ємини запорожців із кримськими татарами, звернення татар до султана,
конфлікти на кордонах царських та османських володінь, спорудження ро¬
сійської фортеці в Кам’яному Затоні, зміни на престолі кримського хана та
калґи-султана, будівництво азовського флоту, розмежування земель між
Османською імперією й Російською державою, турецьку військову актив¬
ність поблизу кордонів останньої та спорядження флоту у Стамбулі, зміну
на посаді великого візира, шляхи поїздок московських купців до Туреччини.
Усі ці питання прямо стосувалися більш широкої загальної проблеми збере¬
ження миру між Москвою і Стамбулом, у чому обидві сторони тоді були дуже
зацікавлені40.

36 Там же. - Л. 279-279 об.

37 Там же. - Л.228 об.

38 Там же. — Л.229 об. — 232. Щоправда, пізніші матеріали свідчать, що посол не відправив
свого листа до Ф.Ґоловіна від 4 травня 1703 р. з купцями, припускаючи, що вони їхатимуть
надто довго, а знайшов для його пересилки інший спосіб. Він відправив того листа 9 травня
(див.: Там же. — Л. 350— 351).

39 Там же. - Л. 233-235.

40 Там же. - Л. 235-279 об.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

125

Зауважимо, що у цій «відписці», на відміну від попередніх даних, було
зазначено про від’їзд купців 5 травня 1703 р., а не днем раніше. Згідно вже
з цим записом, того дня П.Толстой відправив купців, які були при ньому
в Адріанополі, — С.Толкачова «з товаришами» (разом із ними був аґа) до
Стамбула, повелівши їм їхати до Москви, а там у Посольському приказі пе¬
редати Ф.Ґоловіну його «відписку»41.

Якраз у той час (на початку травня 1703 р.) російський дипломат завер¬
шив підготовку великого тексту, який був відповіддю на запити царя, надані
П.Толстому при його від’їзді з Москви рік тому. У цьому тексті виказано чи¬
мало думок щодо ставлення тодішньої турецької влади до політики Москви,
що є тлом для розуміння того, чому купцям на чолі з І.Кадміним не було до¬
зволено повернутися додому морським шляхом. Посол писав про неґатив-
не ставлення турків до християн загалом, а до православних зокрема; про
оцінку росіян як головних ворогів завдяки давнім пророцтвам про падін¬
ня через них держави, а найбільше — у зв’язку з різким зростанням потуж¬
ності їхніх морських і сухопутних сил; про велике побоювання виступу хрис¬
тиян — підданих султана — на боці Москви в разі нападу її на Туреччину.
Усе це спонукало відмовитися від ідеї розширення торгівлі Чорним морем через
Азов . Особлива увага у відповідях на царські запити приділялася спробам осман¬
ської влади убезпечити себе від нападу російського флоту шляхом блокування
Керченської протоки42. Цей текст е другою «відпискою» й описом Османської ім¬
перії, складеним як відповідь на запити царя Петра Олексійовича, сформульо¬
ваними в низці «статей» та наданими П.Толстому при його від’їзді з Москви43.

Уже за кілька днів після відправки зазначеного тексту до Москви, 9 трав¬
ня 1703 р., П.Толстой надіслав Ф.Ґоловіну зашифрованого листа, де спочат¬
ку йшлося про відбуття до Чорного моря в кінці квітня нечисленних ґалер
і фуркатів на чолі з капітан-пашою. Це робилося з метою реалізації заду¬
му спорудження трьох фортець — на березі протоки навпроти Керчі, поблизу
Тамані та біля заснованого міста в Кам’яному Затоні. А далі посол відзна¬
чив, що турки з великою підозрою ставляться до росіян, чому й не пустили до
Чорного моря московських купців44.

Приблизно через два місяці після їх від’їзду П.Толстой отримав повідо¬
млення про те, як проходила подорож. 1 липня 1703 р. Мегмет-аґа, відправ¬
лений від Порти супроводжувати купців, повернувшись до Адріанополя,
передав російському послові листа від І.Кадміна, написаного в Яссах. Той
повідав, що прямував морем до Ґалаца з товаром, згідно з султанським ука¬
зом, виклопотаним П.Толстим. Двоє інших купців — М.Федоров і С.Кузьмін,
згідно з фірманами, дісталися Ґалаца суходолом на султанських підводах.
Далі всі їхали на найнятому транспорті («арабах»)45.

41 Там же. - Л. 279 об.

42 Там же. - Л. 280-280 об., 286-286 об., 288 об. - 289, 343 об. - 344.

43 Там же. — Л. 280— 349. Цей опис повністю опубліковано (див.: Русский посол в Стамбуле
(Петр Андреевич Толстой и его описание Османской империи начала XVIII в.) / Сост. и авт.
вступ, ст. и прим. М.Р.Арунова, С.Ф.Орешкова. - Москва, 1985. - 160 с.).

44 РГАДА. -Ф.89. -Оп.1 (1703). -Д.З. -Л. 350-350 об.

46 Там же. - Л.390 об. - 391.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

126

В'ячеслав Станіславський

Дорогою І.Кадмін мав затримку через податки в Тульчі на Дунаї, звідки
їздив у Кілію до Юсуфа-паші. Потім купці заплатили невеликий юмрук у
Ґалаці, а вже в Яссах розрахувалися юмруком «вельми з досадою». Причиною
оподаткування було те, як пояснював І.Кадмін, що у фірманах чітко не за¬
значалося, що податок треба сплатити тільки у Стамбулі й більше ніде (саме
про таку схему розрахунку говорили в Адріанополі А.Маврокордатос та аґа)46.

Мегмет-аґа опікувався росіянами від Ґалаца. При ньому було 80 осіб, на¬
даних представником турецької влади Юсуфом-пашею для супроводу купців,
які їхали до «російського рубежу, до Палія чи до Немирова». Точніше про кін¬
цеву точку їхньої подорожі І.Кадмін «із товаришами» не знали. Додаткових
80 супроводжуючих за наказом Юсуфа-паші повинен був виділити також
молдовський господар. Про опікування купцями з боку Мегмета-аґи росія¬
нин згадав з особливою вдячністю («а аґа, котрий нас проводжав до Ясс, і
дбав нам як батько сину, проста душа та найдобріша людина»). Купець від¬
дячив турецькому урядникові невеликим дарунком («азі я від себе пешкеш
дав мале число»), а також клопотався про те, щоб П.Толстой допоміг йому,
якщо той звернеться до посла з якимось проханням. До волоської столиці ро¬
сіяни дісталися «всі в доброму здоров’ї»47.

Багато матеріалу про подорож купців із турецької столиці знаходимо у
записах московського священика І.Лук’янова. На зворотній дорозі, по при¬
бутті до Стамбула, під час огляду турками-митниками судна, на якому він
перебував, І.Лук’янов поспілкувався з їхнім начальником. Отримавши від
священика в дарунок єрусалимську вервицю, той порадив йому поспішати,
адже незабаром до російської столиці мали їхати раніше знайомі І.Лук’янову
російські купці. Того ж дня він зустрівся з ними — І.Кадмін і його брат Ераст
улаштували богомольцям добру трапезу. Купці були раді священикові з його
супутниками і кликали їхати разом до Москви48.

Далі І.Лук’янов писав про переїзд до села Яниково (Єниково) за 10 верст
від Стамбула, звідки відходили судна у Чорне море. До цього села було від¬
транспортовано в каюках товари. Туди ж прибули священик «із товариша¬
ми», зупинившись на подвір’ї, де вже перебували московські купці, які, утім,
не вантажили свої товари, очікуючи наказу з Адріанополя. Потім усе ж за¬
вантажили, після чого відразу надійшло розпорядження: купці мали їхати
суходолом до Ґалаца, а далі до Києва на турецьких підводах, у супроводі
200 турків (на кожну гарбу виділялося по 4 вола, а загалом їх було 120).
Проте І.Кадмін «із товаришами» вирішили піти морем, а суходолом поїхали
прикажчики І.Ісаєва та М.Григор’ева. На судні відпливли й богомольці49.

Судно зайшло в гирло Дунаю, потім до Тульчі, а далі до Рені. Від цього
міста І.Кадмін разом зі священиком та його супутниками на винайнятому в
турків човні прибули в Ґалац. Потім туди підійшов їхній корабель, а невдовзі

46 Там же. - Л. 391.

47 Там же. - Л. 391-391 об.

48 Хождение в Святую землю московского священника Иоанна Лукьянова: 1701—1703. —
С.116, 234-235, 363-364.

49 Там же. - С.117, 235-236, 364-365.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

127

прибули і 200 осіб турецького супроводу та було пригнано волів. В останню
ніч перебування в Ґалаці сталося лихо з «молодиком» Кузьмою Кадміним,
який кричав, свистів, рвав на собі одяг та все розкидав навкруги. Довелося
його закувати й так везти до Києва60.

Турецький ескорт пильно охороняв купців. Коли ставилася якась полом¬
ка, то караван рухався далі, а 20-30 османців залишалися на місці, до за¬
вершення ремонту. Супроводжуючі не залишали нікого без нагляду, навіть
для відправлення фізіологічних потреб. І.Лук’янов пояснював таку увагу су¬
ворістю султанського указу, згідно з яким за втрату навіть одного росіянина
мали бути страченими всі 200 османців. Купців слід було передати в Києві
воєводі з наданням розписки для самого султана. Росіяни ж повинні були
написати листа до П.Толстого, в якому повідомлялося б про їх прибуття до
кордону, і що ані турки, ані татари не заподіяли їм жодної шкоди. У зв’язку
з цим І.Лук’янов зазначив, що ніякої загрози від татар їм не було. Натомість,
якби їхали без охорони, то без неприємностей не обійшлося б, адже «була
слава велика в татар, що московські купці їдуть багаті»51.

Далі священик згадував про приїзд до Ясс, потім до Сорок, переправу
через Дністер, прибуття в Немирів, який на той час був розорений козаками
С. Палія й там тоді знаходилося 5-тисячне польське військо. Уже тут турки
просили, щоб їм дозволили повертатися назад і дали розписку, але купці
заперечували, арґументуючи свою позицію тим, що Немирів не належить
цареві й польський очільник не стане розписуватися замість московського
боярина. Натомість османці пояснювали своє бажання повернутися страхом
перед С. Палієм: «Ми б вас із радістю й до Києва провели, але ми боїмося
Палія вашого, він нас не випустить від себе, тут нас поб’є». На це росіяни за¬
перечили: «Чи в нас Палій якийсь свавільний у государя нашого?». А турки
відповідали: «У нас про нього страшно грізна слава. Та ми нікого так не бої¬
мося, як його. Нам дуже й самим хочеться його побачити». Урешті вони пого¬
дилися далі супроводжувати купців, адже не могли повернутися до султана
без письмового документа52.

Упродовж чотирьох днів караван рухався степом, а на п’ятий прибув до
Паволочі, де було «Палієве володіння». За 15 верст від нього зупинилися,
нагодували коней, самі пообідали, а посланці поїхали в Паволоч і повідо¬
мили полковникові про прибуття московських купців у супроводі турків. Під
звуки бубнів і литавр хутко зібралася «паліївщина» — козаки осідлали ко¬
ней, озброїлися та виїхали з прапорами в поле. «А як турки побачили па-
ліївщину, так стали ні живі, ні мертві», — зазначив І.Лук’янов. Особливе
враження на подорожніх справила демонстрація молодими козаками своєї
вправності, коли вони, з’явившись у лісочку чисельністю до 300 осіб на чолі
з наказним полковником, розсіялися групами по 20—30 осіб і почали гарцю¬
вати на конях, кидати списи, стріляти з луків та пістолетів. Тоді караван
зупинився, полковник під’їхав і привітався з купцями, а вони пригощали

50 Там же. - С. 117-119, 236-237, 365-368.

51 Там же. - С. 119-120, 237-238, 368.

52 Там же. - С. 120-121, 238-239, 368-369.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

128

В'ячеслав Станіславський

горілкою, якої випили по чарці. Пізніше, коли проминули лісок, у полі ко¬
заки «як вдарили по конях — ніби як бризнули, як блискавка у нас з очей
майнула, як по полю розсипались: де 20, де 10 до самого міста скакали».
І на це турки «тільки головами хитають»63.

У Паволочі С. Палій видав подорожнім харчі та фураж. Турки, побоюю¬
чись, не хотіли їхати до Києва і просили купців, щоб полковник видав роз¬
писку про передачу їх йому у цілості. Ті погодилися, також написавши листа
від себе для П.Толстого. Разом з обома документами вони надали своєму ту¬
рецькому ескорту невелику винагороду та відпустили. Надалі купців супро¬
воджували козаки С. Палія. А вже при під’їзді до Фастова, за 5 верст, став¬
ся відомий епізод, коли дружина наказного полковника вислала назустріч
купцям 500 кіннотників із прапорами. До табору було привезено харчі та
фураж, а купці їздили на прийом до дружини С. Палія, яка ще й висловила
готовність надати 500 козаків для супроводу турків через підвладні Польщі
терени, якби вони добралися до Фастова64.

М. Костомаров так відгукнувся на повідомлення, залишене І.Лук’я-
новим: «Цей дорогоцінний опис сучасника й очевидця подає наживо побут
козаків у Правобережній Україні. Вражаючий, між іншим, цей сімейний
порядок суспільного життя, за якого за відсутності полковника усім його
полком управляє дружина, котра залишилася вдома, немовби домашнім
господарством»66.

А вже через два дні купці під охороною козаків на чолі з наказним полков¬
ником прибули до Києва, де жили півтора місяця, а потім, після Успенського
ярмарку, вирушили на Ніжин. Це місто стало останнім, про яке згадав свя¬
щеник у своїй розповіді66.

Зауважимо, що при вивченні документів посольства і свідчень І.Лук’янова
впадає в око деяка відмінність стосовно кількості визначеного ними числа
супроводжуючих, наданих турецьким урядом російським купцям. За до¬
кументами посольства, а саме за листом І.Кадміна, 80 осіб було надано в
Туреччині та стільки ж мав виділити молдавський господар, натомість за
даними І.Лук’янова — їх було 200. У дійсності, можливо, число супроводжую¬
чих було не 160, а дещо іншим. Священик теж міг указати лише приблизну
кількість охорони. Тому припускаємо, що ескорт становив від 160 до 200 осіб.

Переходячи до висновків, звернімо увагу насамперед на два підходи, які
видаються важливими у вивченні матеріалу про поїздку купецького това¬
риства на чолі з І.Кадміним. Перший полягає у використанні опису подо¬
рожі українськими територіями, зробленого І.Лук’яновим. У ньому містять¬
ся дані про найрізноманітніші обставини поїздки, у тому числі й ті, в яких
так яскраво подано образи Правобережної України. Цей підхід можна на¬
звати традиційним, але й доволі продуктивним. Другий підхід полягає в

53 Там же. - С. 121-122, 239-240, 369-370.

54 Там же. - С.122, 240, 370-371.

66 Костомаров Н. Мазепа и мазепинцш. - С.203.

56 Хождение в Святую землю московского священника Иоанна Лукьянова: 1701—1703. —
С. 122-124, 240-242, 371-372.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

129

розгляді подорожі купців на широкому тлі міжнародної політики. Його ста¬
ло доцільним застосувати лише тепер, після віднайдення комплексу джерел
з історії поїздки російського купецького гурту та щодо обставин перебуван¬
ня їх у Туреччині у зв’язку з російсько-турецькими відносинами того часу.
Ідеться переважно про спроби царського уряду призвичаїти турків до при¬
сутності росіян на Чорному морі, нехай поки що суто з торговельною метою.
У цьому підході можна виділити два аспекти. Перший — це використання
Москвою купців як об’єкта у своїх геополітичних планах і діях. Вони достави¬
ли П.Толстому низку документів, які давали йому змогу розуміти тодішній
напрям російської політики, а також поточні справи. Виконуючи завдання
Москви, купці привозили матеріальні цінності послові, що призначалися
для продажу. За виручені кошти П.Толстой мав вирішувати різні питання
в інтересах своєї держави. Сама поїздка стала однією зі спроб Москви роз¬
ширити власну присутність на Чорному морі. Ураховуємо при цьому й заву¬
альовані у царській грамоті аспекти про можливі способи подорожі. Під час
зворотної поїздки купці везли важливі для московського уряду документи,
передані їм П.Толстим. Крім листів до різних осіб це були звіт про діяльність
посольства та великий опис Османської імперії. Другий аспект — це власна
активність купців у здобутті й передачі послові цілого комплексу різнома¬
нітної інформації, важливої як для самого П.Толстого в його дипломатичній
діяльності, так і для російського керівництва. Чи за настановою московських
урядовців, чи заради взаємовигідної співпраці з послом, торгівці передали
П.Толстому великий обсяг інформації, отриманої ними у Стамбулі. Вона сто¬
сувалася широкого кола подій та явищ: пересування османських військ та
флоту, будівництва кораблів, посилення обороноздатності Стамбула, робіт у
Керченській протоці, реакції Туреччини на російську фортецю в Кам’яному
Затоні, політичної боротьби й торгівлі у Кримському ханстві, запорозько-та¬
тарських взаємин, захоплення татарами полонених у царських володіннях,
протистояння польських військ із С. Палієм, запрошення венеціанських май¬
стрів для роботи в Росії та ін.

Таке залучення купців на чолі з І.Кадміним у політичні справи спону¬
кає до думки, що вони були для них не менш важливими, аніж, власне, тор¬
гівля. Можливо навіть, що комерційні справи перебували на другому місці.
На користь такого припущення говорить факт надто тривалого перебуван¬
ня купців у Туреччині в очікуванні на проїзд морем після завершення своїх
торговельних справ — із вересня 1702 до травня 1703 рр., коли вони зазнали
великих трат, водночас поїздка сухопуттям зайняла б значно менше часу.
Найбільш імовірним виглядає пояснення, що російський посол дуже старав¬
ся добитися дозволу для них на подорож морем, а купці були згодні чи то
мали керуватися його позицією. Разом із цим на таку затримку могли впли¬
нути й інші обставини, як тривале зволікання Порти, котра не давала чіткої
відповіді — чи то вагаючись, чи то не бажаючи загострення дипломатичних
взаємин із Росією. Можливим є й те, що переїзд суходолом саме для цих лю¬
дей виявився складним завданням тому, що такий шлях був їм невідомим і
видавався надто важким і небезпечним.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

130

В'ячеслав Станіславський

Відмова ж османського уряду в подорожі купців морем до Азова мала, на
нашу думку, два раціональних пояснення. По-перше, турки вирішили покласти
край таким поїздкам, розуміючи прагнення Москви пробитися на Чорне море.
По-друге, вони не хотіли великого розголосу щодо заходів, спрямованих на бло¬
кування Керченської протоки, як і того, аби росіяни дізналися про технічний
бік цих робіт, адже це робилося саме для протидії Москві. Стосовно ж офіційно
задекларованої османським урядом причини відмови — відсутності угоди щодо
торгівлі між Росією й Туреччиною, то це вважаємо лише формальним приво¬
дом. Турки зробили все для безпечної й комфортної подорожі росіян додому, аби
уникнути обвинувачень із боку московської влади в недружніх намірах.

Отже поїздка купців на чолі з І.Кадміним стала яскравим епізодом, що
відображав російсько-турецькі суперечності в питанні торговельного сполу¬
чення Чорним морем. Якраз у той час османське керівництво, отримавши до¬
статньо інформації про посилення Росії на її південних рубежах, готувалося
до нового протистояння з Москвою. Вочевидь саме тому турки і припинили
практику торговельних поїздок до Азова.

КЕРЕКЕМСЕ5

1. Агипоуа, М.К., & ОгезЬкоуа, 8.Р. (Сотрз.). (1985). Киззкі] розої V ЗіатЬиІе (Руоіг
Апсігееоіск Тоїзіо] і е§о орізапіе Озтапзко] ітрегіі паскаїа XVIII о.). Мозкуа. [іп Киззіап].

2. Буотіп, А.8. (Есі.). (2008). КНогНЛепіе V Зпуаіиуи гетіуи тозкоозко§о зоуазкскеппі-
ка Іоаппа Ьикуапооа 1 701-1 703. Мозкуа. [іп Киззіап].

3. НиггЬіі, О., & СЬиккІіЬ, Т. (1999). Неі’тапз’ка ІІкгаіпа. Куіу. [іп Цкгаіпіап].

4. Коіііаг, М.Р., & 8то1іі, У.А. (1994). Ізіогііа V гкуШерузакк. Куіу. [іп РГкгаіпіап].

5. ОЬІоЬІуп, О. (2001). Неі’тап Іпап Магера Іауоко йоЬа. №и-¥огк; Куіу; Ргуіу; Рагугк;
Тогопіо. [іп РГкгаіпіап] .

6. Огезккоуа, 8.Р. (2006). УзіирііеГпауа зіаі’уа. Іп Р.А.ТоІзіо]. Орізапіе Скегпо§о
тогуа, Е§е]зко§о агккіреіа^а і озтапзкодо / Іоіа , (рр. 6-56). Мозкуа. [іп Киззіап].

7. Рауіепко, N.1. (2008). Ріепізу дпегсіа Реігопа. Мозкуа. [іп Киззіап].

8. Вегкііепко, Н.¥а. (1963). УугаоГпуі гикк па РгатЬегегкпіі Іікгаіпі V кіпізі XVII і па
роскаїки XVIII зі. Куіу. [іп РГкгаіпіап] .

УіАСНЕЗІАУ ЗТАИІВІ-АУЗКУІ

СапсШаіе ої Нізіогісаі 8сіепсез (РЬ. Б. іп Нізіогу), 8епіог КезеагсЬ Ре11о\у,
Берагітепі оі Нізіогу о! РГкгаіпе ої іке МісМІе А§ез апЗ Еагіу МоЗегп Тітез,
Іпзіііиіе о 1 Нізіогу ої РГкгаіпе КА8 ої РГкгаіпе
(Куіу, РГкгаіпе), ууз1ауаиа@икг.пеі

Ви55ІАМ-ТІІВКІ5Н СОИТВАОІСТІОМБ ВЕ6АВ0Ш6
ТНЕ ТВАРЕ ТНВОІІЄН ТНЕ ВІАСК 5ЕА (ВУ ТНЕ ЕХАМРІ.Е
ОР ТНЕ МЕВСНАКІГБ ТВАУЕІ. ІЕО ВУ І.КАОМШ Ш 1702-1703)

Іп іке агіісіе, іке аиіког сотЬіпез іке іп/огтаііоп о{іке иіеіі-кпоит іп кізіогіоргарку
о/ іке зіогу о{іке ргіезі І.Ьикуапоо аЬоиі а ігір ікгои§к Іке Кщкі-Вапк ІІкгаіпе шіік
сіаіа / гот зоигсез о/ іке Киззіап Зіаіе Агскіие о/ Апсіепі Асіз оп іке ігір о/ Киззіап

Український історичний журнал. -2019. - №2

Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...

131

тегскапіз / гот Агос іо Тигкеу. Ткіз тасіе іі роззіЬІе іо / іпй оиі ікаї ікіз ігір касі,
Ьезісіез іке паіигаї есопотіс §оаІ, зщпі/ісапі роїііісаі іазкз. Регкарз еоеп Ікаї
роїііісаі а//аігз капе ргесаііесі іп Іке Іізі о/ Іазкз Ікаї шеге Іо Ье зоїсесі Ьу Яиззіап
тегскапіз. Аі Ікаї Ііте, Іке Яиззіап роїііісаі Іеасіегзкір шаз Іоокіп§ / ог иіауз Іо
епігапсе ікеіг зкірз оп Іке Віаск Зеа. Рігзі, іі касі Іо Ье тегскапі зкірз. Ассогсііпд
Іо іке аиіког, Іке Ігір о/ тегскапіз таз а кіМеп аііетрі іо §гасіиа11у Іедііітіге іке
ргезепсе о/ Яиззіапз оп іке зеа. Ткіз аззитрііоп із Ьазесі оп Іке апаїузіз о/ Іке Іехі
о/ іке Ізаг'з скагіег ікаї шаз §іоеп іо іке тегскапіз. Тке сіоситепі, іп рагіісиїаг,
аііошесі тегскапіз Іо изе ікеіг оеззеїз. Зиск с/иезііопз шеге шіікіп Іке сотреіепсе о/
іке §осегптепі о/ Іке етріге. Ношеиег, іке скагіег шаз аМгеззесІ іо гергезепіаііоез
о/ Іосаі аиікогіііез. Іп аМіііоп, тегскапіз Ьгоидкі Іке Яиззіап АтЬаззасіог Іо Іке
Оііотап Етріге а питЬег о/ сіоситепіз апсі таіегіаі оаІиаЬІез Ікаї шеге песеззагу
/ ог кіз асіісіііез. Бигіпр, ікеіг зіау іп Тигкеу, Ікеу аізо §аое Р.ТоІзІоі оагіоиз
ітрогіапі іп/огтаііоп аЬоиІ шкіск ікеу соиШ Іеат іп ІзіапЬиІ. Тке сігситзіапсез
о{ іке іоиг о/ Ікіз §гоир о/ тегскапіз, апсі іп рагіісиїаг Іке сопзШегаЬІе аііепііоп
§іоеп Іо іі Ьу іке Яиззіап апсі Тигкізк §ооегптепІз, геоеаіесі а соп(Іісі о/ іпіегезі
Ьеішееп Мозсош апсі ІзіапЬиІ сопсегпіп§ іке аиікогіііез ооег іке Віаск Зеа. Тке
Тигкізк §осегптепі ипсіегзіооб, іке ріапз о/ іке ізаг апсі шаз саіедогісаііу а§аіпзі
ікеіг ітріетепіаііоп, Ьесаизе іі шапіесі іо геіаіп /иіі рошег осег ікіз зеа. Яи зі ікеп,
іке Тигкз тасіе зщпі^ісапі еЦогіз іо ргераге / ог сіе/епсе / гот іке Яиззіап аііаск.
Ткеп, іп рагіісиїаг, іке сопзігисііоп о/ а / огігезз іп іке Кегск Зігаіі Ье§ап. Іп
1 702-1 703, сііріотаїіс сіізриіез Ьеішееп іке ішо зіаіез епсіесі шіік іке ргокіЬіііоп
о/ іке Оііотап §осегптепі іо изе іке зеа гоиіе /ог ігасіе шіік іке Яиззіап Агоо.
Ткіз каз Ьесоте ап ітрогіапі зі§п о/ іке йеіегіогаііоп о/ Тигкеу ’з аііііисіе іошагсіз
Яиззіа. Ткіз зоїиііоп аізо касі сіігесі сопзериепсез /ог тегскапіз, Ьесаизе ікеу шеге
/огсесі іо геіигп іп ікеіг соипігу Ьу Іапсі гоиіе. Ношеоег, іп ікезе сігситзіапсез, ікеу
шеге аізо изе/иі іо ікеіг росегптепі, Ьесаизе ікеу Ьгои§кі /гот іке атЬаззасІог іо
Мозсош сету ітрогіапі сіоситепіз ікаї шеге геїаіесі іо іке Оііотап Етріге. Ткеу
сопіаіп сіаіа ікаї кеірз іо ипсіегзіапсі іке гезоіиіе розіііоп о/ іке Тигкізк §осегптепі
іошагсіз іке Віаск Зеа. Тке сіезсгірііоп о/ іке Оііотап Етріге шаз о/ рагіісиїаг
ітрогіапсе іп ікіз сопіехі.

Кеушогйз: Яиззіап зіаіе, Оііотап Етріге, Віаск Зеа, Ящкі-Вапк ІЛггаіпе, ігасіе
гоиіе, Тоїзіо], Раїіі.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

УДК 930. 85:37(477. 43/.44=411. 16)

Оі-ЕКЗАИОК ОЛИПЕМКО

Восіог о? Нізіогісаі 8сіепсез (Вг. НаЬ. іп Нізіогу),
РгоСеззог аі іЬе Верагітепі оС Нізіогу оС Икгаіпіапз іп іЬе \УогИ,
Т.8ЬеусЬепко №ііопа1 Ипіуегзііу оС Куіу
(Куіу, Икгаіпе), оу<І@иа.йп

Уаі-Екіі Кол/омел/ко

Восіог оС Нізіогісаі Зсіепсез (Вг. НаЬ. іп Нізіогу), Восепі,
Аззосіаіе Ргоіеззог аі іЬе Верагітепі оС Ье§а1 Зсіепсез аші РЬіІозорЬу,
Уіппуізіа М.КоізіиЬупзкуі 8іаіе РесІа§о§іса1 Ипіуегзііу
(Уіппуізіа, Икгаіпе), уа!егіу_копопепко@икг.пеі

МАТІСЖАІ- ЕОІІСАТІСЖ Ш А СОКІТЕХТ
0Р РРЕ5ЕРУШЄ ШЕМТІТУ 0Р ^ЕVVI5Н
С0ММІІШТІЕ5 0Р РОйІША

Тке ригрозе о/ іке шогк із іо сіеіегпгіпе іке гоїе о/ іке паііопаї есіисаііоп о^ешізк
соттипіііез о/ Росіііііа іп іке ргезегиаііоп о/ іке огідіпаї сиііиге о/ іке Шшз о/ іке
ге§іоп. Тке аиікогз зіисіу іке ріасе о(іке ігасііііопаї есіисаііоп іп ргезегоіп§ паііопаї
ісіепіііу о/ іке ^ешізк соттипіііез о/ РосШІіа іп сотрагізоп шіік іке /ипсііопіп§ о{
іке паііопаї есіисаііоп о^ешз іп ІТкгаіпе. Тке теікосіоіо^у о/ іке гезеагск із Ьазесі
оп іке изе о/ сотрагаііое-кізіогісаі, зіаіізіісаі, зігисіигаЩипсііопаІ, іегтіпоіо^ісаі
теікосіз іакіп§ іпіо ассоипі іке ахіоіо^ісаі (оаіие) арргоаск, изкіск аііошесі іо
сопзШег Сешізк паііопаї есіисаііоп аз а зеЩзиЩсіепі / огтаііоп шіік а зузіет о/
сегіаіп оаіиез ікаі аге ітрогіапі / ог іке Щпсііопіп§ о/ іке паііопаї сиііиге о/ іке
^ешз. Тке зсіепЩіс поиеііу із іо зиЬзіапііаіе Сешізк паііопаї есіисаііоп аз а сиііигаї
ркепотепоп, шкіск сопігіЬиіесІ іо іке ехізіепсе о/ іке огідіпаї сиііиге о/ с/е шізк
соттипіііез іп іке ге§іоп сіигіпда Іоп§ кізіогісаі регіосі. Ткеагіісіе сіаітз ікаі опе о/
іке тозі рошег/иі ^ешізк гедіопаї соттипіііез о/ Еазіегп Еигоре шаз / огтесі оп іке
іеггііогу о{іке гедіоп, шкіск гергезепіесі іке зиЬеікпоз о^ешізк реоріе - Азккепагі.
Тке Шшз о{ РосШІіа, шко Ііоесі іп а сіізсгітіпаіогу роїісу аітесі аі сІезігоуіп§ іке
/ оипсіаііопз о/ паііопаї Ще, тапа§есі іо ргезегое ікеіг паііопаї ісіепіііу апсі паііопаї
сиііиге. Тке агіісіе зіаіез ікаі Ье/оге іке іпсіизіоп о/ іке іеггііогу о/ Росіііііа іп іке
Киззіап Етріге, іке ігасііііопаї паііопаї зузіет о/ есіисаііоп шаз кеге. її шаз Ьазесі
оп іке зігісі соппесііоп о/ зіисіуіп§ шіік іке геІі§іоп апсі ігасііііопз о/ іке Сешізк
реоріе. Еог сепіигіез, ікіз Сешізк паііопаї соттипііу ргезегоесі ііз паііопаї Шепіііу
апсі аиоісіесі сотріеіе аззітіїаііоп. Аіопд шіік геїщіоп, есіисаііоп ігасііііопаїїу
ргоіесіесі іке Сешз / гот Іозіп§ ікеіг паііопаї-сиїіигаї Ще апсі паііопаї ресиїіагіііез
о/ іке Ще о/ соттипііу. Тке аиікогіііез о/ іке Киззіап Етріге ігіесі іо епсоига§е
гіешз іо гесеіое депегаї зіаіе есіисаііоп, коріп§ іо ооегсоте іке ізоіаііоп о/ Шшз
апсі / огт Іоуаііу іо іке Етріге іп ікіз шау. Ношеоег, іке сазі та]огііу о/ Сешз іп
Росіііііа ігасііііопаїїу сопііпиесі іо зіисіу іп Скесіегз апсі Таїтисі Тогакз. Тке Зооіеі
§ооегптепі каз іакеп іке соигзе о/ сІезігоуіп§ геЩіоиз есіисаііоп іпзіііиііопз апсі
сіізріасіпд НеЬгеш аз а Іап§иа§е о/ іпзігисііоп. Аі іке зате ііте, зке сопзісіегесі
/ ог а шкіїе Сешізк паііопаї зскооіз шіік іке УіМізк Іап§иа§е о/ іпзігисііоп аз ап
еіетепі о/ Зооіеіігаііоп о/ ^ешз. Ношеиег, зіпсе іке Іаіе 1940з, іі іпігосіисесі іке
соигзе / ог аззітіїаііоп о{ гіешз апсі іке сіезігисііоп о/ еіетепіз о/ паііопаї Ще. Иеш
оррогіипіііез і ог іке гесопзігисііоп о/ іке паііопаї есіисаііоп о/ іке ^ешз о/ РосИПіа
арреагесі шіік іке ргосіатаііоп о/ ІІкгаіпе’з іпсіерепсіепсе. Иаііопаї есіисаііоп апсі
геІі§іоп каз Ьесоте іке таіп еіетепіз о/ ргезегиіп§ іке паііопаї Ще о/ ^ешз аі іке
ргезепі зіа§е. гіешізк паііопаї есіисаііоп із а сегіаіп сиііигаї апсі зосіаі ркепотепоп
ікаі каз кеіресі іке ^ешз / ог а Іоп§ ііте іп сопсііііопз о/ іке аЬзепсе о/ іке зіаіе іо

Український історичний журнал. -2019. - №2

ИаНопаІ Есіисаііоп іп а Сопіехі оі Ргезегуїпд Шепіііу о^ешізії Соттипіііез о( РосШііа

133

ргезегое іке іпіе§гііу о/ікеіг реоріе. Тке есіисаііоп ікаі шаз іпехігісаЬІу Ііпкесі тік
геїі^іоп ріауесі а тщог гоїе іп ргезегоіп§ іке ісіепіііу апсі паііопаї сиііиге о{ іке
Яе шізк соттипіііез іп РосШІіа.

Кеуюогсіз: Яешз, Росіііііа, паііопаї есіисаііоп, огідіпаїііу, паііопаї сиііиге.

ТЬе рориіаііоп о£ Росіііііа Ьаз 1оп§ Ьееп ргезепіесі, Ьезісіез £Ье ЕГкгаіпіапз,
іпЬаЬіІапіз о£ о£Ьег реоріез. ТЬе Ьізіогу о£ £Ье ге§іоп \уаз £огтесі по£ опіу Ьу
£Ье ЕГкгаіпіапз Ьи£ аізо Ьу £Ье Ш\уз, £Ье Роїез, іЬе Еиззіапз апсі гергезепіа-
£іуез о£ оіЬег паііопз. Опе о£ £Ье тозі ро\УЄг£и1 ТетзЬ ге^іопаї соттипіііез о£
Еазіегп Еигоре \уаз £огтес! оп іЬе іеггііогу о£ іке ге§іоп, ууЬісЬ гергезепіесі іЬе
зиЬеіЬпоз о£ Ш\\йзЬ реоріе — АзЬкепагі. ТЬіз паііопаї тіпогііу із поі паііуе ог
аиіосЬіЬопоиз £ог Росіііііа, зіпсе ііз еікпо§епезіз із поі геїаіесі іо іЬе іеггііогу
о£ іЬе ге§іоп, апсі іЬе £ігзі ^\уізЬ зеіііегз \уЬо сате £гот \Уезіегп Еигоре ар-
реагесі Ьеге іп іЬе 1 4іЬ сепіигу.

ТЬе иг§епсу о£ іЬе агіісіе із сіеіегтіпесі Ьу іЬе £асі іЬаі іЬе Лє\уз о£ Росіііііа,
суЬо ііуєсі іп а сіізсгітіпаіогу роїісу аітесі аі с!езігоуіп§ іЬе іоипсіаііопз о£ па¬
ііопаї 1і£е, тапа^есі іо ргезегуе іЬеіг паііопаї ісіепіііу апсі паііопаї сиііиге.
ІЧеііЬег іЬе Еиззіап Етріге пог іЬе ІІ88Е соиісі сотріеіеіу сіезігоу ШсШзЬ па¬
ііопаї соттипііу.

ТЬе гоїе о£ паііопаї есіисаііоп іп ргезегуіп§ еіЬпіс ісіепіііу апсі ргезегу-
іп§ іЬе огідіпаї сиііиге о£ іЬе •ієсуізЬ рориіаііоп о£ РоЬіПіа Ьаз Ьееп асііуеіу
ехріогесі опіу гесепііу. Опіу пюсіегп ЕГкгаіпіап апсі £огеі§п зсіепііііс іііега-
іиге гергезепі Ьізіогіо§гарЬу о£ іЬе зиЬіесі о£ гезеагсЬ. Іп £асі, іЬеге аге по
циа1і£уіп§ зсіепііііс гезеагсЬез апсі топо§гарЬіс зіисЬез о£ іЬіз іззие. ТЬе
тозі £и11у зіисііесі іззие о£ іЬе зіаіиз о£ ШсШзЬ паііопаї сиііиге іп іЬе 8оуієі
регіосі. Атоп§ зіисііез о£ зисЬ а ріап аге аііосаіесі гезеагсЬез А.ЗЬіегпзЬіз1,
2.0ііе1тап2, Ь.УакиЬоуа3, Ь.ЕіпЬегЬ, Ь.ЕіиЬсЬепко4 5, Е.Оеітапзку6, М.2егка16.
Іззиез о£ іЬе ШсШзЬ паііопаї есіисаііоп \уеге зіисііесі іп іЬе сугіііп§з о£ 2.На1еуу7,
Е.ЗсЬиїтап8, А.Котагпіізкуі9, Г.Уупокигоуа10.

1 ЗкіегпзНіз А. Зоуієі апсі КозЬег. ЛесуізЬ Рориіаг Сиііиге іп іЬе Зоуієі Ипіоп, 1923-1939. -
Віоотіпдіоп апсі Іпсііапароііз, 2006. - 281 р.

2 Оііеїтап 2. А Сепіигу о£ АтЬіуаіепсе: ТЬе Тесуз о£ Киззіа апсі іЬе Зоуієі Ипіоп, 1881 іо іЬе
Ргезепі. - Віоотіп^іоп апсі Іпсііапароііз, 2001. - 297 р.

3 Якубова Л. Етнічні меншини в суспільно-політичному та культурному житті УСРР: 20-і —
перша половина 30-х рр. XX ст. - К., 2006. - 507 с.

4 Фінберг Л., Любченко Л. Нариси з історії та культури євреїв України. - К., 2008. - 440 с.

5 Гетманский 3. Еврейское образование в Российской империи // Заметки по еврейской
истории. - 2015. - №11/12 (188) [Електронний ресурс]: Ьіір://сусусу.ЬегкоуісЬ-2атеікі.сот/2015/
2атеікі/Мотег 1 1_12/Оеітап8ку 1 .рЬр

6 Зеркаль М. Освіта національних меншин України (1990— 2000-ні рр.) // Український
історичний журнал. - 2013. - №2. - С. 121-135.

7 Наїеоу 2. ЗєсуізЬ ЗсЬооіз ипсіег Сгагізт апсі Соттипізт: А 8іги££Іе Іог Сиііигаі Ісіепіііу. -
Месу Уогк, 1976. - 298 р.

8 Зскиїтап Е. А Нізіогу оі ЗєсуізЬ Есіисаііоп іп іЬе Зоуієі РГпіоп. - Месу ¥огк, 1971. - 184 р.

9 Комарніцький О. Єврейська національна школа в містечках Правобережної України
1917—1918 рр. // Освіта, наука і культура на Поділлі. — Т.З. — Кам’янець-Подільський,
2003. -С.139-149.

10 Винокурова Ф. Національне життя єврейської спільноти на окупованій території

Український історичний журнал. - 2019. - №2

134

Оіекзапсіг Оапуіепко, Уаіегіі Копопепко

ТЬе ригрозе о£ іЬе зіисіу із £о іпуез£і§а£е іЬе паііопаї есіисаііоп а8 а £ас£ог
о£ ргезегуаііоп о і’ зе1£-ісІеп£і£іса1;іоп апсі паїіопаї сиЬиге о£ ТєсуізЬ рориіаііоп о£
£Ье гсй'Іоп 8Іпсе £Ье £огта£іоп о£ іЬе £ігз£ паїіопаї соттипійез Ье£оге їЬе \\'огк!
\¥аг II. ТЬе ригрозе о£ їЬе гезеагсЬ сіеїегтіпез їЬе їазк о£ £Ье агїісіе: £о з£и<іу
їЬе Ьіз£огіо§гарЬу о£ £Ьіз циезїіоп, £о ісіепїіі'у їЬе ресиїіагіїіез о£ £Ье паїіопаї
есіисаїіоп о£ іЬе 4 ссу з о£ Росіііііа, £о сЬагасїегіхе £огтз о£ паїіопаї есіисаїіоп іп
сіій'егепї Ьізїогісаі регіосіз, £о сіейпе їЬе гоїе о£ паїіопаї есіисаїіоп іп £Ье рге-
зєгуєсї паїіопаї сиЬиге о£ £Ье йєсуз о£ £Ье ге§іоп.

-Іе\уізЬ паїіопаї есіисаїіоп із а сегїаіп сиЬигаІ апсі зосіаі рЬепотепоп £Ьаі
Ьаз Ьеіресі £Ье 4єсуз £ог а 1оп§ £іте іп сопсііїіопз о£ іЬе аЬзепсе о£ їЬе з£а£е £о
ргезегуе £Ье іпїе§гіїу о£ іЬеіг реоріе. ТЬе есіисаїіоп їЬаї \уаз іпехїгісаЬІу Ііпкесі
суіїЬ ге1і§іоп, ріауесі а таіог гоїе іп ргезегуіп§ їЬе ісіепїіїу апсі паїіопаї сиЬиге
о£ їЬе ЛєсуізЬ соттипіїіез іп Росіііііа. ТЬе зузїет о£ £гасіі£іопа1 есіисаїіоп о£
йєсуз, ЬиіЬ ргітагіїу іп £Ье есіисаїіоп о£ геїі^іозіїу апсі ІоуаЬу £о їЬе їгасііїіопз
апсі сизїотз о£ їЬе реоріе, ууаз ап ітрог£ап£ £ас£ог іп £Ье сіеуеіортепі о£ £Ье
йєсуізЬ соттипіїу.

Іп Гасі, ипїіі £Ье тісісіїе о£ їЬе 19* сепїигу £Ье та^огііу о£ йєсуізЬ сЬіІсЬеп іп
Росіііііа гесеіуесі есіисаїіоп іп £гасіі£іопа1 поп-з£а£е •) єсуізЬ есіисаїіопаї іпзїіїи-
£іопз: СЬесіегз, Таїтисі ТогаЬз, апсі УезЬіуаз. СЬесІег суаз а •! єсуізЬ еіегпепїагу
раісі ргіуаіе геїі^іоиз зсЬооІ £ог Ьоуз £Ьа£ ехізїесі іп Цкгаіпе ргасїісаііу ип£і1 £Ье
еагіу 1920з. Таїтисі ТогаЬ \уаз а йєсуізЬ геїі^іоиз зсЬооІ, ууЬісЬ ехізїесі а£ іЬе
ехрепзе о£ їЬе соттипіїу апсі іп ууЬісЬ, ипііке £Ье СЬесІег, Ьоуз суеге тозїіу £гот
роог £аті1іез. УезЬіуа (ІзЬіуа) \уаз а •ієсуізЬ іпз£і£и£іоп о£Ьі§Ьег 1еагпіп§, суЬєгє
£Ье Огаї касу із зїисііесі, тозїіу Таїтисі. УезЬіуаз сопїіпие £Ьеіг ссогк іп ІІкгаіпе
апсі а£ £Ье ргезепї зїа§е. 2уі СЬеЬпап Ьєіієуєз £Ьа£ “їЬе йєсуз £еі£ кеепіу £Ье пеесі
£о ргоїесї їЬетзеїуез апсі ргезегуе їЬеіг уаіиез, аз Ьа<і -ієсуз іп \¥езїегп Еигоре
іп £Ье Міскіїе А§ез. ТЬеге£оге ■) есе з сіеуеіоресі а сотріех пеїсуогк о£ іпз£і£и£іопз £о
£аке саге о£ іЬеіг о суп апсі £о §иагЬ їЬеіг сЬегізЬес! уаіиез апсі Ье1іе£з”п.

ТЬезе їгасЬїіопаІ есіисаїіопаї іпз£і£и£іопз £ипс£іопесі іп £Ье РоІізЬ-
ЕіїЬиапіап СоттопсуеаїїЬ апсі 1а£ег іп £Ье Еиззіап Етріге. ТЬеу асїесі
зеті-1е§а11у іп £Ье Еиззіап Етріге апсі опіу а£ £Ье епсі о£ £Ье 19іЬ сепїигу суєгє
1е§а1І2Єсі. ТЬеіг таіп £еа£иге су а з £Ьа£ їЬеу £ипс£іопесі оп а геїі&іоиз Ьазіз. ТЬе
геїі^іоиз паїиге о£ 1еагпіп§ ргоуісіесі £ог £Ье ргезегуаїіоп о£ по£ опіу геїісроиз
погтз, Ьи£ аізо £Ье ехізіепсе о£ £Ье ЄсуізЬ реоріе іп а ргесіотіпапї поп-йєсуізЬ
зосіеїу. ТЬіз, іп £игп, соп£гіЬи£е<і £о £Ье ргезегуаїіоп о£ ЇгасЬїіопаІ паїіопаї сиі-
їиге. Іп айсЬїіоп, £Ье ргезегуаїіоп о£ £гасіі£іопа1 ге1і§іоп апсі НеЬгесу ргоуісіесі
£Ье соппесїіоп о£ зсаїїегесі іп сЬйегепї соипїгіез о£ £Ье -ієсуізЬ паііопаї тіпогі-
£іез аз а зіп§1е реоріе.

ТЬе Ее^иіаїіоп оп £Ье 4 есе з о£ 1804 іпуіїєсі 4 єсуз £о зепсі їЬеіг сЬіїсігеп £о
зсЬооіз о£ їЬе етріге, Ьи£ аііосуесї їЬет £о ргезегуе їЬеіг ост ехрепзе ЇгасЬїіопаІ

Вінницької області, що входила до складу Трансністрії: Огляд архівних джерел // Друга світова
війна і доля народів України: Мат. Всеукр. наук. конф. (Київ, 23—24 червня 2005 р.). — К.,
2005. -С.156-164.

11 Оііеїтап 2. А Сепїигу о£ АтЬіуаІепсе: ТЬе 1е\¥8 о£ Киззіа апсі іЬе Воуіеі Ипіоп, 1881 £о ІЬе
Ргезепі. - Р.28.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

А Іаііопаі Есіисаїіоп іп а Сопіехі оі Ргезегуіпд Шепіііу о( ^е\л/із^^ СоттипНіез о( РосШііа

135

зсЬооіз. Сопсііііоп - іеасЬіп§ опе о£ іЬе 1ап§иа§ез: Еиззіап, РоїізЬ ог Сгегтап12.
Ноууєуєг, іЬіз ге&гт Іаісі іЬе £оипсІаііоп £ог іЬе етег§епсе о£ а пе\у 4етзЬ
рго-ітрегіаі іпіе11і§епізіа, ууЬісЬ іп іЬе £и£иге суоикі Ьауе £о 1еа(і іЬе то ус те пі.
атоп§ 4є\уз £ог зесиїаг есіисаііоп.

Тгасііііопаї паїюпаї е<іиса£іоп ехізіесі іЬгои^Ь іЬе зиррогі о£ Тє\уізЬ
зе1£-§0уегптепі - С^аЬак Бигіп^ іЬе геі§п о£ іЬе Етрегог №сЬо1аз І іЬеге
\уаз ап аііаек оп іЬе ігасііііопаї і'оипсіаііопз о£ іЬе Тє\уізЬ \уау о£ 1і£е. і)аЬа1
ууаз £огЬі(Меп іп 1844. ТЬе ге£огт о£ іЬе зузіет о£ паііопаї е<1иса£іоп \уаз опе
о£ іЬе тозі “ІіЬегаІ” ге£огтз іп геїаііоп £о 4єууз сІигіп§ іЬе (іауз о£ Етрегог
МсЬоІаз І. А11 теазигез о£ роїуег ууєгє сіігесіесі, £ігз£ о£ аіі, £о іЬе аззітіїа-
ііоп о£ 4е\уз. ТЬе пе\у зузіет о£ зіаіе есіисаііоп £ог 4є\уз \уаз аітесі а£ ігапз-
£огтіп§ іЬе Лє\уз о£ іЬе етріге іпіо ап апа1о§ие о£ іЬе Сгегтап Лє\уз. ТЬеу
зЬоикї Ьесоте Іоуаі зиЬіесіз, §еі гісі о£ геїі^іоиз £апа£ісізт, еп§а§е іп “изе-
£и1” асііуіііез а псі зЬоиІс! Ье тіе§таіе(1 іпіо іЬе есопотіс ап<1 зосіаі 1і£е о£
зосіеіу13.

Аі іЬіз ііте (1847) іЬаі іЬе £ігзі зіаіе 4єууізЬ зсЬооіз ууєгє Іоипсіесі, Ьазесі
оп іЬе аІІ-Еиззіап ргіпсіріез о£ ог§апігаііоп о£ есіисаііоп. Ноууєуєг, іЬеу сіісі
поі §аіп рориіагііу атоп§ іЬе Лє\уз. ЛетеізЬ £аті1іез іуєгє саиііоиз іо §епега1
есіисаііоп, Ьесаизе іЬеу сіісі поі аікт іЬет іо а (ІЬеге іо іЬеіг геїі^іоиз Ье1іе£з
апсі сизіотз.

4є\уізЬ £аті1іез Ьауе Ьееп ууагу о£ §епега1 зесиїаг есіисаііоп Ьесаизе о£ іЬеіг
іпаЬіІііу іо £о11оуу іЬеіг геїі^іоиз Ье1іе£з апсі сизіотз. ‘Уе\уз \уЬо §епега11у гезресі
есіисаііоп, ргесізеїу Ьесаизе о£ геїі^іоиз ргеіиЬісез апсі оррозіііоп ‘ТеасЬегз о£
іЬе ТаїтисГ сіісі поі зепсі іЬеіг сЬіІЬгеп іо іЬезе есіисаііопаї іпзіііиііопз ог зепі
іЬет іЬеге £ог а зЬогі ііте”, - А.АІекзеуеу \угоіє іп 186814.

Аііетріз £ог ге£огтз іп іЬе зузіет о£ ЛетзЬ паііопаї есіисаііоп Ьесате
роззіЬІе Ьесаизе о£ іЬе зргеасі іЬе НазкаїаЬ іп іЬе Еиззіап Етріге £гот іЬе 19‘ь
сепіигу. ТЬіз іпіегпаііопаї есіисаііопаї тоуетепі асіуосаіесі £ог оуегсотіп§ сиі-
іигаї апсі геїі^іоиз ізоіаііоп, іпуоіуіщ; 4є\уз іп зесиїаг есіисаііоп, \уЬісЬ, ассог-
сІіп£ іо іЬе Іеасіегз о£ іЬе тоуетепі, утоиісі Ьеір іпіе§гаіе 4є\уз іпіо зосіеіу апсі
ітргоуе іЬе зііиаііоп о£ іЬе 4етзЬ рориіаііоп. Ноууєуєг, іп аііетріз іо сЬап§е
іЬе зузіет о£ паііопаї есіисаііоп, Сопзегуаііуе гіисіаізт апсі Назісіізт зЬоіуєсі
а соттоп оррозіііоп, зіпсе іЬеу Ьєіієуєсі іЬаі іпуо1уіп§ 4єууз іпіо іЬе зіаіе есіи-
саііоп зузіет \уои1сІ рготоіе аззітіїаііоп ргосеззез атоп§ іЬет (\уЬісЬ \уаз
сіігесіесі Ьу іЬе аиіЬогіііез). Ноууєуєг, іЬе зЬооіз о£ аззітіїаііоп Ьауе аігеасіу
соте сіосуп. ТЬе Міпізіег о£ РиЬІіс Есіисаііоп о£ іЬе Еиззіап Етріге З.Цуагоу
уугоіе іЬаі “а сопзо1іп§ сопуісііоп Ьаз Ьееп асциігесі іЬаі іЬеге аге зіііі риііе а
£е\у уоип§ реоріе атоп§ іЬе есіисаіесі апсі \уЬо сап изе іЬе ріасе о£ іеасЬегз іп
ргозресііуе 4е\уізЬ зсЬооіз”15.

12 Миллер А. Империя Романовьіх и национализм: Зссе по методологии исторического
исследования. - Москва, 2006. - С.108.

13 Там же. - С.114.

14 Алексеев А. Общественная жизнь евреев, их нравьі, обьічаи и предрассудки, с приложением
биографии автора. - Новгород, 1868. - С.26.

16 Миллер А. Империя Романовьіх и национализм: Зссе по методологии исторического
исследования. — С.115.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

136

Оіекзапбг Оапуіепко, Уаіегіі Копопепко

її \уаз кійїсиїї їо оуегсоте їке гезізїапсе о£ їке сопзегуаїіуе 4е\уізк сот-
типіїу. Іп 1857, іп їке Росіііііа ргоуіпсе о£ їке Еиззіап Етріге, їкеге ууеге опіу
10 зїаїе гіе^уібії зскооіз (230 зїикепїз), киї асїек 161 ргіуаїе кеіуізк зскооіз: опе
Таїтик Тогак (50 зїикепїз) аші 160 Скекегз (2775 зїикепїз)16. Тке уазї таіо-
гіїу о£ скіїкгеп зїикіек іп ргіуаїе зскооіз, Ьи£ їкеіг питЬег соикі по! ргоуіке аіі
гГе^уібЬ. скіїкгеп \уіїк екисаїіоп.

Бигіп§ їке геі§п о£ їке Етрегог Аіехапсіег II, їке сіуіі гщкїз о£ 4є\уз \уеге
кгоакепек, апк їке аиїїіогіїіев ге£изек £о арріу їои§к, гергеззіуе теїкокз о£
80іуіп§ їке “гіє\уІ8іі риейїіоп”. Но\уєуєг, і£ £осизіп§ їкеіг асїіуіїіез оп ге£огтіп§
їке екисаїіопаї зузїет аз а їгакіїіопаї еіетепї о£ паїіопаї сиїїиге їке 4е\¥8.
Ткеге \уаз зо Іікегаїігек 1е§із1аїіоп сопсегпіп§ їке ке\уз о£ їке Еиззіап Етріге
іп 1856-1863.

А££ег їке тіїіїагу ге£огт о£ 1874, єуєп їке сопзегуаїіуе 4є\уз Ье§ап зепкіп§
їкеіг скіїкгеп їо зесиїаг зесошіагу аші кі^кег екисаїіопаї іпзїіїиїіопз £ог їке
заке о£ гекисіп§ їкеіг зєгуісє 1і£е, \укі1е 4є\¥ізЬ уоиїк Ье§ап £о епїег ипіуегзіїіез
тоге асїіуеіу, зіпсе їке кіріота іп кі^кег екисаїіоп орепек ир їке роззіЬіІіїу £ог
ке\уз £о зеїїіе оиїзіке їке Раїе о£ Зеїїіетепї.

Іп ассогкапсе упік £ке “Ее§и1аїіопз оп Еіетепїагу Зскооіз” іззиек кигіп§
£ке регіок о£ £ке ге£огтз о£ Аіехапкег II іп 1874, £оиг зїаїе кеукзк еіетепїагу
зскооіз ууєгє £огте(І іп Росіііііа. Тке §оуєгшпєпї ууаз сотреііек £о §іує іп апк
£ке кесгее о£ 1879 Іе^іїітігек £ке ехізїепсе о£ їгакіїіопаї кеукзк зскооіз, киї
їке кесгее о£ 1893 £іхе<і ехсіизіуеіу їке геїі^іоиз зїаїиз о£ зскооіз17. Но\уєуєг, аї
їке зате їіте а£їег їке геіогтз о£ їке 1860з апк 70з, іп аккіїіоп їо зїаїе ке\уізк
екисаїіопаї іпзїіїиїіопз, ргіуаїе таїе апсі £ета1е зскооіз \уеге езїакіізкек ку
їке Сгоуегптепї’з регтіззіоп.

Оп Мау 3, 1882, “Ргоуізіопаї Еиіез” ітрозесі зі§пі£ісапї гезїгісїіопз оп їке
(Іеуеіортепї о£ їке паїіопаї 1і£е о£ ке\уз, апк їке зузїет о£ екисаїіоп о£ кеіуізк
соттипіїіез ууаз їіек їо їке гопе о£ гезікепсе апк їке соггезропкіпд риоїа £ог
зїикуіп§ аї екисаїіопаї іпзїіїиїіопз. Весаизе іп їке Раїе о£ Зеїїіетепї как а
циоїа £ог зїикуіп§ 4е\уізк уоиїк аї кі§кег екисаїіопаї іпзїіїиїіопз зо їке уазї
таіогіїу о£ ке\уізк скіїкгеп іп Рокіїїіа сопїіпиек їо гесеіуе 4е\уізк їгакіїіопаї
екисаїіоп.

Ткіз зузїет о£ зїаїе ке\уізк екисаїіопаї іпзїіїиїіопз ууаз ргезегуек іп їке
ке§іппіп§ о£ їке їлуепїіеїк сепїигу. Іп 1905 іп їке ге^іоп їке питкег о£ екиса¬
їіопаї іпзїіїиїіопз іп 8'епегаі, іпсгеазек їо 2157 киї їкеге гетаіпек опіу £оиг
зїаїе кеукзк зскооіз18. Весаизе о£ їкіз геазоп зі^пійсапї рагї о£ кеіуізк скіїкгеп
зїикіек еіїкег іп ргіуаїе зскооіз ог іп §епега1 рикііс зскооіз. Еог ехатріе, іп
1910, їкеге \уеге 18 кеіуізк зскооіз (Скекегз) іп Ргозкигіу. кеіуізк скіїкгеп аізо
соиік скоозе £гот £іує кеукзк со11е§ез: їкгее £ета1е §утпазіитз, опе таїе сої-
1е§е £ог агїізапз, опе соек со11е§е, апк а Таїтик Тогак19.

16 Памятная книжка Подольской губернии на 1859 г. — Каменец-Подольский, 1859. — С.119.

17 Шитюк М.М., Щукін В. В. Єврейське населення Херсонської губернії в XIX - на початку
XX ст. - Миколаїв, 2008. - С.130.

18 Обзор Подольской губернии за 1904 г.: Приложение к всеподданейшему отчету
губернатора Подол. губ. стат. комитета. — Каменец-Подольский, 1905. — С. 134-135.

19 УозкоЬоупік Л. ТЬе Нівіогу о£ Іе^з іп Ргозкигоу, Икгаіпе. - 8сЬепесіа<іу, 2002. - Р.9.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Л/акола/ Есіисаїіоп іп а Сопіехі оі Ргезегуіпд Шепіііу о( ^е\л/із^^ СоттипНіез о( РосШііа

137

Оезрііе іке ехізіепсе о£ ргіуаіе екисаііопаї іпзіііиііопз о£ а тоге зесиїаг
паіиге, іке роїісу о£ аззітіїаііоп о£ кесуізк рориіаііоп гетаіпек ипскап§ек.
ВеГоге іке \¥ог1к \¥аг І ікеге суєгє кесуізк ргіуаіе зесопкагу зскооіз роззеззіп^
іке гі§кіз о£ §оуегптепіа1 §утпазіитз. Іп 1917, зиск екисаііопаї іпзіііиііопз
іп Росіііііа ехізіек іп Ргозкигіу, Уіппуізіа, 2ктегупка, Наізуп ап<і Мокуііу-
Рокіїзкуі20. Іп зиск екисаііопаї іпзіііиііопз, іке Госиз суаз оп §епега1 зикіесіз,
апк іке іеаскіп§ суаз сопкисіек іп Еиззіап.

Ме\у регзресііуез £ог £ке «іеуеіортепі о£ паііопаї екисаііоп ке§ап іп 1917,
аііег іке Рекгиагу коиг§еоіз-кетосгаііс геуоіиііоп іп £ке Еиззіап Етріге а псі
£ке Осіокег Воізкеуік соир о£. ІІкгаіпе, \укіск і£зе1£ зіги§§1ек £ог іпкерепкепсе,
\уаз Іоуаі £о £ке геаіігаііоп ку косу з ікеіг гі§кіз 1о кауе п а іі о п а 1 - с и 1 1 и г а 1 аиіо-
поту. Тке (Іеуеіортепі о£ паїіопаї есіисаііоп \уаз і'асіїііаіесі ку Іке сіесгеез о£
Іке Сепігаї Соипсії аші Іке Бігесіогу (1917-1920). Оп Бесеткег 2, 1917, Іке
ІІкгаіпіап Сепігаї Соипсії арргоуек іке Ьа(У о£ іке “Езіакіізктепі о£ Йеіуізк
Рикііс Соипсіїз” £ог іке актіпізігаііп§ о£ аіі ке\уізк а££аігз а псі іпзіііиііопз
апк коїкіп^ оп іке еіесііопз іо ікезе соипсіїз. Оп Лапиагу 9, 1918, іке Йа\у
оп Маііопаї-Регзопаї Аиіопоту суаз зі§пек сукіск ргоуікек £ог іке гі§кі іо ог-
§апІ2Є ікеіг паїіопаї 1і£е ікгои§к зе1£-§0уегптепі, іке (Іеуеіортепі о£ паїіопаї
сиііиге агкі екисаііоп.

Тгуіп§ іо зіор іке ргосезз о£ Еиззійсаііоп ікгои^к есіисаііоп, іке аиікогі-
ііез о£ іке ІІкгаіпіап Реоріе’з Еерикііс гезитесі іеаскіп§ іп кіз паііуе 1ап§иа§е
£гот іке зскооі уеаг 1918-1919 о£ аіі ргітагу Йеіуізк зскооіз. Но\уєуєг, сктп§
іке регіосі о£ іке ІІкгаіпіап Реоріе’з Еерикііс іп РосШііа, іке ігасііііопаї зузіет
о£ -Ісиуізк есіисаііоп сопііпиесі таіпіу ікгои§к іке скесіегз, іаїтисі іогакз а псі
уезкіуаз. В.Ріпкиз поіез ікаі іп 1918 іп іке ІІкгаіпе ікеге \уеге 270,000 Йеіуізк
скіїкгеп а§ек зєуєп іо єієуєп, 96,000 о£ сукот суєгє іп зесиїаг зскооіз, коік
кесуізк апк поп-кесуізк, сукіїе 174,000 скіїскеп суєгє аррагепііу іп скесіегз21.
Ткезе есіисаііопаї іпзіііиііопз таке ир ап оуегсукеїтіп^ таіогііу а псі суєгє поі
Ііпапсек ку іке аиікогіііез. Аі іке зате ііте, іке зузіет о£ зесопсіагу зскооіз
аізо кеуеіорек. Ву іке тіккіе о£ 1918, ікеге суєгє 16 о£ ікет іп РосШііа22.

Бигіп§ іке ііте о£ іке ІІкгаіпіап Ееуоіиііоп а псі кигіп§ а тіїііагу соп£гоп-
іаііоп \уіік Воізкеуік Еиззіа, іке ІІкгаіпіап зісіе таке зі§пі£ісапі зіерз ікаі
\уеге аітек аі кеуе1оріп§ іке паііопаї-сиїіигаї зркеге о£ іке 4е\уізк тіпогііу.
Аз а гезиіі, іке питкег о£ кесуізк екисаііопаї іпзіііиііопз іп іке ІІкгаіпе кигіп§
іке уеагз 1917-1920 сопііпиек іо §госу.

Тке іазк о£ ргезегуіп§ апк зргеакіп§ іке -Іесуізк 1ап§иа§е апк сиііиге \уаз
іакеп саге о£ ку іке сиііигаї апк екисаііопаї зосіеіу “Тагкиі”. Тке Зосіеіу зир-
рогіек іке кесуізк Реоріе’з ііпіуєгзііієз о£ Куіу апк Океза, орепек іеаскег соиг-
зез, рго£еззіопа1 апк еуепіп§ зскооіз, кіпкег§агіепз, Заіигкау соигзез апк сіикз23.

20 Обзор Подольской губернии за 1904 г. ... - С.297.

21 Ріпкиа В. ТЬе 4е\уз о£ іЬе Зоуіеі ГГпіоп: іЬе Ьівіогу о£ а паїіопаї тіпогііу. - СатЬгісІее,
1988. -Р.107.

22 Комарніцький О. Єврейська національна школа в містечках Правобережної України
1917-1918 рр. -С.142.

23 Доценко В. Єврейський національний культурно-релігійний громадський рух в Україні
в 1920-ті роки // Грані. - 2014. - №12. - Є. 121.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

138

Оіекзапбг Оапуіепко, Уаіегіі Копопепко

ТЬе “Киїіига-Еі^а”, суЬісЬ су а з £оипсІе<і іп Куіу іп -Іапиагу 1918, \уаз
о£ §геаі ітрогіапсе £ог іЬе сіеуеіортепі о£ іЬе есіисаііоп о£ 4є\уз сІигіп§ іЬіз ре-
гіосі. ТЬе есіисаііоп Берагітепі о£ £Ье Міпізігу о£ 4єсуізЬ А££аігз асітіпізіегесі
іЬе Ки1іига-Еі§а, ууЬісЬ зирегуізеЬ 4єсуізЬ зесиїаг зсЬооіз іп УісМізЬ24. ТЬіз ог-
§апігаііоп, суЬісЬ іп £ас£ зегуесі аз іЬе Міпізігу о£ Есіисаііоп о£ Тєсуз, ипііі 1920
орепесі оп £Ье іеггііогу о£ Еікгаіпе 283 есіисаііопаї іпзіііиііопз. 8Ье іоок саге
о£ сЬіМгеп’з Ьотез, зсЬооіз, §утпазіитз, ІіЬгагіез апсі оіЬег 4є\уізЬ іпзіііи-
1іопз2Б. ТЬіз ог^апігаііоп сгеаіесі £Ье Фе\уізЬ Реоріе’з ІЬііуегзіІу, ууЬісЬ Ьесате
£Ье £ігз£ 4єсуізЬ есіисаііопаї езіаЬІізЬтепі іп іЬе іеггіїогу о£ іЬе £огтег Еиззіап
Етріге. Оп Ьег іпіііаііуе, іп іЬе аиіитп о£ 1918, а сіерагітепі о£ 4е\уізЬ сиі-
£иге суаз орепесі а£ іЬе Еїпіуегзііу о£ Катіапеіз-Росііізкуі.

8і§пі£ісапі сЬап§ез іп іЬе зузіет о£ ігасііііопаї ТєсуізЬ есіисаііоп а псі ир-
Ьгіп£Іп§ £оок ріасе а££ег іЬе езіаЬІізЬтепі о£ 8оуіє£ росуег іп Еікгаіпе. Носуєуєг,
ипііке їЬе ЕГкгаіпіап опе, іЬе 8оуіє£ аиіЬогіііез, іЬгои§Ь есіисаііоп о£ паііопаї
тіпогіїіез, Ігіесі £о іпсгеазе іЬе питЬег о£ іЬеіг зиррогіегз. МєуєгіЬєієзз, а ипі-
£іес! гатійесї пеісуогк о£ зесиїаг есіисаііопаї іпзіііиііопз \уаз сгеаіесі іЬгои§Ьоиі
£Ье соипігу. \УііЬ іЬе арргоуаі о£ 8оуіє£ ро\уег оп іЬе Іеггіїогу о£ Еікгаіпе, аіі
зсЬооіз \уііЬ ІЬе 1ап§иа§е о£ іпзігисііоп іп іЬе УісМізЬ о£ іЬе зосіеіу “ТагЬиі”
апсі “Ки1іига-Еі§а” суєгє іпсіисіесі іп іЬе 8оуіє1 зузіет о£ іЬе УісМізЬ зесиїаг
зсЬооіз26.

А£іег 1921, ігасііііопаї ЗєсуізЬ есіисаііопаї іпзіііиііопз суеге сіозесі аз есіиса-
ііопаї іпзіііиііопз о£ а геїі^іоиз іуре. 8оте о£ іЬет сопііпиесі іо орегаіе І11е§а11у
Ье£оге іЬе Ье§іппіп§ о£ іЬе регіосі о£ іЬе роїііісаі іеггог о£ 1937-1938.

ТЬе геуіуаі о£ -ієууізЬ паііопаї есіисаііоп ууаз £асі1ііаіесі Ьу іЬе ргосіатаііоп о£
іЬе соигзе оп “когепігаізііа” (“икгаіпігаізііа” іп Еікгаіпе) Ьу XII Соп§гезз
о£ іЬе Еиззіап Соттипізі Рагіу (ВоІзЬеуікз). Аі іЬіз ііте, а пєуу зузіет о£
ЛєууізЬ есіисаііоп ууаз аізо сіеуеіоресі. Іп 1926, іЬеге ууєгє 432 4єууізЬ зсЬооіз
іп іЬе Еікгаіпіап 88Е, апсі іп іЬе 1930з іЬеге ууєгє 78627. Е.НгупеуусЬ поіез
іЬаі іЬе ехізіепсе о£ ап ехіепзіуе пеісуогк о£ 4є\уізЬ есіисаііопаї іпзіііиііопз
суаз аі іЬаі ііте а ипщие рЬепотепоп іп ууогМ ргасіісе, апсі іЬіз £асі суаз
изесі уегу асііуеіу Ьу іЬе ВоІзЬеуікз іо рготоіе іЬе асіуапіа^ез о£ іЬе 8оуієі зуз¬
іет28. НєЬгєуу аз а 1ап§иа§е геїаіесі іо геїі^іоп ууаз оизіесі £гот іЬе зіаіе зуз¬
іет о£ есіисаііоп іп іЬе еагіу 1920з апсі геріасесі Ьу УісМізЬ. А.ЗЬіегпзЬіз
поіез іЬаі “УісМізЬ зсЬооіз ехізіесі опіу аі іЬе еіетепіагу ієуєі, апсі іЬеге
ууеге по роззіЬіІіііез £ог Ьі§Ьег ог рго£еззіопа1 еЬисаііоп іп УісМізЬ (ууііЬ іЬе
ехсерііоп о£ а £есу уосаііопаї зсЬооіз)”29. Носуєуєг, іп іЬе тМ о£ 1920з, тоге

24 5 сНиїтап Е. А Нізіогу оі ІесуізЬ Есіисаііоп іп Йіе 8оуіеі Ипіоп. - Р.41.

26 Книга о русском ев^ействе: 1917-1967 / Под ред. Я.Г.Фрумкина, Г.Я.Аронсона,
А.А.Гольденвейзера. - Нью-Йорк, 1968. - С.234.

26 Зскиїтап Е. А Нізіогу оі ЗесуізЬ Есіисаііоп іп Йіе Зоуіеі Ипіоп. - Р.44-45.

27 Якубова Л. Етнічні меншини в суспільно-політичному та культурному житті УСРР:
20-і - перша половина 30-х рр. XX ст. - С.415.

28 Гриневич Л. Єврейське національно-культурне відродження 1920-х— 1930-х рр. в УСРР
у «прокрустовому ложі» більшовицької ідеології // Проблеми історії України: факти, судження,
пошуки. - Вин. 12. - К., 2004. - С.228.

29 ЗНіегпзкіз А. 8оуіе1 апсі КозЬег: ІесуізЬ Рориіаг Сиііиге іп іііе 8оуієі Ипіоп,
1923-1939. - Р.ХУІ.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Л/аі/опа/ Есіисаїіоп іп а Сопіехі оі Ргезегуіпд Ійепіііу о( бешізЬ СоттипНіез о( РосШііа

139

ікап 38 000 Де\уівк скіїсігеп сксі поі §о іо Зоуієі паїіопаі вскооів аі аіі, рге£ег-
гіп§ І11е§а1 скесіегв30.

Аі іке вате ііте, сктп§ іків регіосі ікеге суав а §геаі сіевіге о£ Дєсув іо Ье
\уеіі есіисаіесі. Такіп§ асІуапіа§е о£ іке акоііііоп о і' риоіав аші гевігісііопв, ікеу
ігіесі іо §еі весопсіагу апсі кі§кег есіисаііоп. Тке аврігаііоп о£ Дєсув £о кі§кег
е<іиса£іоп кав сопігікиіесі £о іке £ас£ ікаі іків паїіопаі тіпогііу Ь асі опе о£ £ііе
кі^кеві §епега1 есіисаііопаї ієуєів іп сотрагівоп суіік оікег реоріев іп ІІкгаіпіап
88Е. Рог ехатріе, іп £ке асасіетіс уеаг 1927-1928 58,9% о£ ІІкгаіпіапв епіегесі
£ке кі§кег есіисаііопаї іпвіііиііопв о£ іке гериЬІіс, 22% о£ Дє\ув апсі 14,7% о£
Еиввіапв, \укііе іке питЬег о£ Лє\ув Ьу іке 1926 сепвив іп іке ІІкгаіпіап 88Е
тасіе ир 5,43% о£ іке рориіаііоп31. У.Копвіапііпоу поіев £Ьа£ іп іке 1920’в апсі
1930’в іііегасу гаіе іпсгеавесі о£ аіі іке реоріев о£ іке ІІ88Е. Носуєуєг, іке ієуєі
о£ іііегасу атоп§ Де\уівк теп \уав іке кі^кеві сотрагесі £о оікег паііопаііііев,
апсі атоп§ \уотеп суав весопсі опіу £о іке Сгегтапв, Евіопіапв апсі Ріппв, сукове
уаві таіогіїу Ііуесі іп сіїіев32.

А вувіет о£ Десуівк паїіопаі рго£еввіопаі апсі кі^кег есіисаііоп іпвіііиііопв
суав аіво сгеаіесі. Іп 1931 іп іке ІІкгаіпіап 88Е ікеге суеге 3 ресіа§о§ісаі, 5 а§-
гісиііигаі, 20 іпсіивігіаі •] е\уівк іескпісаі вскооів. Уіппуівіа -ієіуівЬ Ресіа§о§іса1
8сЬооі, Наівуп Десуівк Месіісаі Оквіеігіс 8скооі Ьесате Іке іпііиепііаі сепіегв
о£ рго£еввіопаі есіисаііоп іп Росіііііа ге§іоп. Рог ехатріе, іп 1930, Уіппуівіа
Де\уівк РесІа£0§іса1 8скооі ігаіпесі 290 віисіепів33.

Ргот 1933-1934, Іке Де\уівк паїіопаі есіисаііоп Ье§іпв 1о ехрегіепсе а ре-
гіосі о£ сіесііпе. Де\уівк скіїсігеп іп Іке уаві таіогіїу ке§ап іо аііепсі Еиввіап ог
ІІкгаіпіап вскооів. Ад'ііаііоп £ог іке есіисаііоп о£ скіїсігеп іп а 4е\уівк вскооі \уав
сопвісіегесі а сіап^егоив “кіав”. Аі £ігві, тові Десуівк вскооів \уєгє сопуегіесі іпіо
тіхесі-іуре вскооів, апсі ікеп ікеу сеавесі іо ехіві аі аіі. Ргот 1938-1939 вскооі
уеаг, 2/3 о£ Десуівк скіїсігеп аііепсіесі Еиввіап вскооів, апсі 1/3 іке ІІкгаіпіап
опев. Йесуівк Зоуієі паїіопаі есіисаііоп сеавесі іо ехіві Ііке оікегв іпвіііиііопв о£
іке паііопаі-сиііигаі 1і£е. Ткеге суеге опіу 19 УісМівк вскооів іп іке ІІкгаіпе іп
193934. Но\уєуєг, ікеу ехівіесі іп іке іеггііогіев ікаі суеге іпсіисіесі іп іке Зоуієі
ІІпіоп сІигіп§ іке 1939-1940в. Ткеіг Зоуієі §оуегптепі сопвісіегесі іі ав ап іп-
вігитепі £ог іке воуіеііваііоп о£ пе\у іеггііогіев35.

ОсісПу епои§к, оссираііоп сіигіп§ іке \¥огк1 \Уаг II рагііаііу сопігікиіесі іо
іке гевіогаііоп о£ 4е\уівк паїіопаі есіисаііоп апсі іке иркгіп§іп§ іп РосШііа. Тків
ів акоиі Тгапвпівігіа, \укіск \уав іп іке Еотапіап оссираііоп гопе — ап аііу о£

30 Вітринська О. Юдейські заклади освіти в контексті радянської політики боротьби з
релігією в 1920— 30-х роках в Україні // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. —
Вип.16. - К, 2007. - С.136.

31 Гриневич 77., Прилуцький В. Україна: хроніка XX століття: Довідкове видання: Рік 1928-
1929. -К., 2007. -С. 7.

32 Константинов В. Еврейское население бьівшего СССР в XX веке (социально-
демографический анализ). - Иерусалим, 2007. - С.83.

33 Якубова Л. Етнічні меншини в суспільно-політичному та культурному житті УСРР:
20-і - перша половина 30-х рр. XX ст. - С.417.

34 Ріпкив В. ТЬе 4е\ув о£ Піе 8оуіє1 Ипіоп: £Ье Ьівіогу о£ а паїіопаі шіпогііу. - Р.108.

36 Наїеоу 7. 1е\¥І8Іі ЗсЬооІз ипсіег Сгагівт апсі Соттипівт: А 8іги££Іе £ог Сиііигаї
Мепіііу. - Р. 258-267.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

140

Оіекзапсіг Оапуіепко, Уаіегіі Копопепко

Магі Сгегтапу. Ткапкз іо іке 8ЄІ£-ог§апІ2аііоп о£ Ле\уізк соттипі£іе8, ЬгіЬіп§
Котапіап оїїїсіаіз іп зерагаіе §кеііоз і£ Ьесате роззіЬІе £о ргоуіке ке\уз по£
опіу суіік текісаі аззізіапсе, £оок, Ьи£ аізо раг£іу £о гезіоге сегіаіп еіетепіз о£
паїіопаї 1і£е.

Ткиз, кие £о іке асііуіііез о£ іке соттипіііез іп іке §кеііоз о£ 2ктегупка,
ВегзЬасІ ікеге \уаз ог§апігек кіпкег§агіеп апсі зскооі, іп Тиіскуп - а зскооі,
апк кесуізк огркапа^ез \уеге іп Вегзкак, Бгкигуп, Мокуііу-Рокіїзкуі, Мига£а,
Зокоііука, Туугіу, ап(і Зкагкогок36. Гог ехатріе, іп £ке 8скоо1 о£ £ке §кеііо о£
Тиіскуп, 90 сЬікІгеп \уеге зіикуіп§, \укеге сЬікІгеп гесеіуек по£ опіу екиса-
£іоп, Ьи£ аізо Іеагпек ігакіііопаї сга£із £ог ке\уз аші аііепкек тизіс сіаззез. Тке
§кеііо о£ Вег8ЬасІ £оок саге скіїкгеп’з коте, \укеге суеге 186 скіїкгеп37. Іп £ке
8СІіоо1 о£ іке §кеііо о£ 2ктегупка іп 1943 ікеге \уеге 250 зіикепіз апк акоиі
ЗО Іеаскегз. Тке ігаіпіп§ £оок ріасе іп Киззіап. Ггот іке £оигік §гаке сЬікІгеп
зіикіек Котапіап апк Сегтап, апсі £гот £ке £і£ік - Уіккізк апсі Некге\у38.

\Уіік £ке Іікегаїіоп о£ £ке іеггіїогу о£ Росіііііа £гот £ке іпуасіегз, кесуізк паїіоп¬
аї екисаііоп сі і сі поі ехізі апутоге. Цпііі іке тік о£ 1980з, іке 8оуіє1 §оуегптепі
іоок іке соигзе о£ кезігоуіп§ апу тапі£езіа£іопз о£ іке паііопаї-сиїіигаї 1і£е о£ іке
кесуз. Іп розісуаг уеагз, іі суаз гезіогесі іп иірапз. Іі суаз І11е§а1 §гоирз £ог зіикуіп§
Некгесу. Кезіогаііоп о£ кесуізк паііопаї есіисаііоп кесате роззікіе опіу \уіік іке
ргосіатаііоп о£ Цкгаіпе’з іпсіерепсіепсе апсі £иагапіееіп§ іке гі^кі іо паііопаї-сиї-
іигаї аиіопоту ку іке Ьасу о£ кікгаіпе “Оп Маііопаї Міпогіііез” (1992).

Аі іке ргезепі зіа§е, Лесуізк паііопаї екисаііоп кеуеіорз ргітагіїу ікгои§к
а пеілуогк о£ рикііс ог ргіуаіе екисаііопаї іпзіііиііопз суіік ІІкгаіпіап ог Киззіап
1ап§иа§е ігаіпіп§. А1оп§ \уіік паііоп-\уіс1е асакетіс кізсірііпез, зіикепіз аге
1еагпіп§ ап іп-керік соигзе оп •1е\уізк зиЬ)есіз, іпс1икіп§: зіикуіп§ іке 1ап§иа§е
(тозіїу Некгесу), іке зіику о£ ке\уізк кізіогу, асциаіпіапсе суіік •Іесуізк паііопаї
ігакіііопз, апк сиііиге39. Іп 2013, іп Іккгаіпе суєгє 37 кесуізк зскооіз, 60 Зипкау
зскооіз, 11 кіпкег§агіепз, 8 уезкіуаз апк 70 иірапз £ог іке зіику о£ Некге\у,
сукіск суаз уізііек ку акоиі 10,000 скіїкгеп апк акиїіз40. Носуєуєг, аі іке рге¬
зепі зіа§е, опіу опе §епега1 зесопкагу зскооі о£ І — III §гакез “Ог Мепаскет” із
£ипсііопіп§ іп Рокіїїіа. Ткіз зскооі каз кееп орегаііп§ зіпсе 1992 іп Уіппуізіа.
Іп іке ге§іоп, іке зіику о£ іке кізіогу, 1ап§иа§е апк сиііиге о£ іке ке\уізк реоріе
із ргекотіпапііу ікгои^к іке зузіет о£ Зипкау зскооіз іп Лесуізк паііопаї сиі-
іигаї апк геїі^іоиз ог^апігаііопз.

Тке зсіепікїс поуеііу о£ іке гезеагск із іо зикзіапііаіе іке гоїе о£ ке\уізк па¬
ііопаї екисаііоп аз а сиііигаї ркепотепоп, \укіск сопігікиіек іо іке ехізіепсе о£

36 Винокурова Ф. Національне життя єврейської спільноти на окупованій території
Вінницької області, що входила до складу Трансністрії: Огляд архівних джерел. — С. 162— 163.

37 Там само. - С. 163.

38 Мершон, Б. Образование и культура в еврейском гетто Жмеринки в период Второй
мировой войньї // Заметки по еврейской истории: Интернет-журнал еврейской истории,
традиции, культурьі. - 2004. - №47 [Електронний ресурс]: Ьіір://Ьегкоуіс1і-2атеікі.сот/
№)тег47/Міг8Ііоп1 .кіт

39 Зеркаль М. Освіта національних меншин України (1990-2000-ні рр.). - С.132.

40 Привалко Д. Єврейське життя в Україні: досягнення, складнощі та пріоритети після
падіння комуністичного режиму до 2013 р. / Звіт: Інститут єврейських політичних досліджень
(ЛРЕ). - Ьопсіоп, 2014. - С.499.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Л/аНола/ Есіисаїіоп іп а Сопіехі оі Ргезегуіпд Ійепіііу оі ІешізЬ СоттипНіез о( РосШііа

141

а £гасІі£іопа1 сиЬиге о£ ИєіуізЬ соттипіііез іп £Ье ге§іоп Нигіп§ а 1оп§ Ьізіогісаі
регіосі. ТЬе огі^іпаї есіисаііоп о£ іЬе Иє\уз о£ £Ье Росіііііа аз а опе о£ £Ье таіп £ас-
£ог о£ іЬе паііопаї сиЬиге Ьаз Ьееп апаїугесі £гот £Ье тотепі о£ £Ье етег§епсе
о£ соттипіііез £о £Ье ргезепі £іте.

ИєіуізЬ есЬісаііоп із а сегіаіп сиііигаї рЬепотепоп £Ьа£ Ьаз Ьеіресі £Ье Иє\уз
£ог а 1оп§ £іте іп сопсЬііопз о£ зїаіеіеззпезз £о ргезегуе £Ье іп£е§гі£у о£ £Ьеіг
реоріе. ЕсЬісаііоп, \уЬісЬ ууаз іпех£гісаЬ1у Ііпкесі \уі£Ь геїі^іоп, ріауесі а таіог
гоїе іп ргезегуіп§ £Ье іНепіііу о£ -Іе\¥ІзЬ соттипіііез. Ап ітрог£ап£ £ас£ог іп £Ье
«Іеуеіортепі о£ £Ье Ие\уізЬ соттипііу ууаз £Ье зузіет о£ £гасІі£іопа1 есіисаііоп
о£ Пєсуз. Ьиіі£ ргітагіїу оп £Ье ирЬгіп£Іп§ о£ ге1і§іозі£у а псі сієуоііоп £о £Ье £га-
сііііопз ап<1 сизіотз о£ іЬе реоріе.

Цп£і1 £Ье тіНсІІе о£ іЬе 19£Ь сепіигу, -)є\уз о£ РосііПіа Ьесате есіисаіесі іп
£гасіі£іопа1 ге1і§іоиз-£уре е<1иса£іопа1 іпз£і£и£іопз. Маїіопаї есіисаііоп, геїі^іоп
апсі £гасіі£іопа1 £аті1у ирЬгіп£Іп§ рго£ес£е<і £Ьіз паїіопаї тіпогііу о£ аззітіїа-
£іоп ргосеззез. Іп £Ье 8оуіє£ Цпіоп, ИєууізЬ паїіопаї есіисаїіоп ууаз опе о£ £Ье
таіп £огтз о£ ехізїепсе о£ £Ье огі^іпаї сиЬиге о£ £Ье Лєсуз о£ РосііПіа, езресіаііу
іп £Ье 1920з. ТЬе паїіопаї есіисаїіоп апсі геїі^іоп Ьесате іЬе таіп £огтз о£
паїіопаї сиЬиге атоп§ £Ье Иє\уз о£ РосііПіа а£їег £Ье ргосіатаїіоп о£ Іікгаіпе’з
іпсіерепсіепсе.

КЕРЕКЕМСЕ5

1. Боізепко, V. (2014). Уеугеізкуі паізіопаїпуі киїіито-геїіііііпуі Ьготасізкуі гикЬ V
ЕГкгаіпі V 1920-Іі гоку. Нгапі, 12, 119-125. [іп ІІкгаіпіап].

2. РіпЬегії, Ь. & ЬіиЬсЬепко, Ь. (2008). Магузу г ізіогіі іа киїіигу уеогеіо ІІкгаіпу.
Уусіаппіа сігике. Куіу: Бикії і Іііега. [іп ЕГкгаіпіап].

3. Сіеітапзкіу, Е. (2015). Уеугеузкое оЬгагоуапіе V Еоззіузкоу ітрегіі. Хатеікі ро
еогеузкоу ізіогіі, 11-12. [Еіекігоппуі гезигз]: Ьіір://\у\у\у.Ьегкоуіс1і-2ате1кі.сот/2015/
2атеікі/№>тег11_12/Оеітапзку1.р]ір [іп Еиззіап].

4. Оііеїтап, 2. (2001). А Сепіигу о/ АтЬіоаІепсе: Тке ^еи^з о/ Киззіа апсі іке Зооіеі
Ііпіоп, 1881 іо іке Ргезепі. Віоотіп^іоп апсі Іпсііапароііз: Іпсііапа ЕГпіуегзііу Ргезз.

5. Наїеуу, 2. (1976). ^еx^иізк Зскооіз ипсіег Сгагізш апв. Соттипізт: А 8іги§§1е / ог
Сиїіигаї Мепіііу. Рогєіуогсі Ьу Оеогде 2. Е. Вегесіау. Месу Уогк: Зргіпдег РиЬІізЬіпд
Сотрапу.

6. НгупеуусЬ, Ь. (2004). Уеугеізке паїзіопаїпо-киїїигпе уісігосігіїеппіа 1920-кЬ - 1930-
кЬ гг. у ЕГ8ЕЕ и «ргокгизіоуоти ІогЬі» ЬіІзЬоууізкоі ісієоіоЬіі. РгоЬІету ізіогіі ІІкгаіпу:
/ акіу , зиЛгкеппіа, розкику: Мігкоісі. гЬ. паик. рг., 12, 225-233. [іп ЕГкгаіпіап].

7. НгупеуусЬ, Ь. & Ргуїиізкуі, V. (2007). ІІкгаіпа: ккгопіка XX зіоїііііа: Бооісікоое
оуЛаппіа: Рік 1928-1929. Куіу: Іпзіуіиі ізіогіі ІІкгаіпу 1МА1М ІІкгаіпу. [іп ЕГкгаіпіап].

8. Котагпіізкуі, О. (2003). Уеугеізка паізіопаїпа зЬкоІа V тізіесЬкакЬ РгауоЬегегЬпоі
ЕГкгаіпу 1917-1918 гг. Озоііа, пайка і киїіига па РосІІШ: ХЬігпук паикооукк ргаіз,
139-149. Катіапеіз-Росііізкуі: Оіішп. [іп ЕГкгаіпіап] .

9. Копзіапііпоу, V. (2007). Еогеузкоуе пазеїепіуе Ьуозке§о 888К V XX оеке (зоізіаіпо-
Лето§га{іскезкіу апаїіг). Іегизаііт. [іп Еиззіап].

10. Міііег, А. (2006). Ітрегіуа ЕотапоуукЬ і паізіопаїігт: Еззе ро теіосіоіодіі
ізіогіскезко^о іззіесіоуапіуа. Мозкуа: ІМоуоє Іііегаіигпое оЬоггепіе. [іп Еиззіап].

11. Ріпкиз, В. (1998). Тке ^еx^оз о/ іке Зооіеі Ііпіоп: іке кізіогу о/ а паііопаї тіпогііу.
СатЬгісІ£е: СатЬгісІ£е ЕГпіуегзііу Ргезз.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

142

Оіекзапдг Оапуіепко, Уаіегіі Копопепко

12. Ргууаїко, Б. (2014). Уеогеізке гкуіііа V ІЛггаіпі: дозіакпеппіа, зкіадпозкскі іа
ргіогуїеіу різііа расііппіа котипізіускпоко гегкути до 2013 гоки / Есіі. Іпзіуіиі
уесгеізкукк роШускпукк дозіідгкеп ( ІРК ). Ьопсіоп: Іпзіііиіе £ог Зетеізк Роїісу Кезеагск
(ІРК). [іп ІІкгаіпіап].

13. Зскиїтап, Е. (1971). А Нізіогу о( Іеиіізк Едисаїіоп іп Іке Зооіеі ІІпіоп. №\у ¥огк:
КТАУ РиЬІізкіпд Ноизе.

14. Зкіегпвкіз, А. (2006). Зооіеі апсі Козкег. Іешізк Рориіаг Сиїіиге іп іке Зооіеі Іїпіоп,
1923-1939. Віоотіпдіоп апсі Іпсііапароіів: Іпсііапа ипіуегзііу ргезз.

15. Зкуііик, М. & Зкскикіп, V. (2008). У еогеізке пазеїеппіа Ккегзопзкоі киЬегпіі V
XIX - па роскаіки XX зі. Мукоіаіу: Уусіаупуівіуо Ігупу Нисіут. [іп РГкгаіпіап].

16. Уіігупвка, О. (2007). Уисіеівкі гакіасіу озуііу V копіекзіі гаскапзкоі роїііуку ЬогоіЬу
2 геїікііеіи у 1920-30-кк гокакк у Икгаіпі. РгоЬІету ізіогіі Іїкгаіпу: / акіу , зисігкеппіа,
розкику, 16, 129-141. [іп РГкгаіпіап] .

17. Уозкокоупік, Б. (2002). Тке Нізіогу о/ Іешз іп Ргозкигос, ІІкгаіпе. Зскепесіасіу:
Цпіоп соїіеде.

18. Уупокигоуа, Р. (2005). Каізіопаїпе гкуіііа уеугеізкоі зріїпоіу па окироуапіі
іегуіогіі Уіппуізкоі окіазіі, вкско уккосіуіа сіо зкіасіи Тгапвпівігіі: Окііасі агккіупукк
сігкегеї. Вгика зоііооа оііпа і доїіа пагодіс Іїкгаіпу: Маіегіаіу Узеикгаіпзкоі паикоооі
коп[егепізіі (Куіо, 23-24 скегопіа 2005 г.), 156-164. Куіу: 8£ега. [іп ІІкгаіпіап].

19. УакиЬоуа, Ь. (2006). Еіпіскпі тепзкупу V зизріїпо-роіііускпоти іа киїіигпоти
гкуііі ІІ8РК: 20-і - регзка роїооупа 30-кк гг. XX зі. Куіу. [іп РГкгаіпіап].

20. 2егка1, М. (2013). Озуііа паізіопаїпукк тепзкуп ІІкгаіпу (1990-2000-пі гг.).
ІІкгаіпзкуі ізіогускпуі гкигпаї, 2, 121-135. [іп ЕГкгаіпіап].

Олександр Даниленко

доктор історичних наук,
професор кафедри історії світового українства,
Київський національний університет ім. Т. Шевченка
(Київ, Україна), оусІ@иа.£т

Валерій Кононенко

доктор історичних наук, доцент,
доцент кафедри правових наук та філософії,
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського
(Вінниця, Україна), уа!егіу_копопепко@икг.пеі

НАЦІОНАЛЬНА ОСВІТА У ЗБЕРЕЖЕННІ
САМОБУТНОСТІ ЄВРЕЙСЬКИХ ГРОМАД ПОДІЛЛЯ

Визначено роль національної освіти у збереженні самобутньої культури євреїв
Поділля. Розглядається місце традиційної освіти в контексті національної
ідентичності єврейських громад реґіону в порівнянні з функціонуванням
національної освіти євреїв загалом в Україні. Методологія дослідження
базується на використані порівняльно -історичного, статистичного,
структурно-функціонального, термінологічного методів зі врахуванням
аксіологічного (ціннісного) підходу, що дав змогу розглядати єврейську
національну освіту як самодостатнє утворення з системою певних цінностей,
важливих для функціонування національної культури євреїв. Наукова новизна
полягає в обґрунтуванні провідної ролі єврейської національної освіти як
культурного феномена у збереженні самобутньої культури єврейських громад
реґіону впродовж тривалого історичного періоду. Зазначено, що на території

Український історичний журнал. - 2019. - №2

ИаНопаІ Едисаііоп іп а Сопіехі ої Ргезегуіпд Шепіііу оі ієшібЬ СоттипНіез о( РосШііа

143

Поділля сформувалася одна з найпотужніших єврейських громад Східної
Європи, що представляла собою субетнос - ашкеназі. Євреї Поділля, які
тривалий період жили в умовах дискримінаційної політики, спрямованої на
знищення основ національного життя, зуміли зберегти свою ідентичність і
культуру. До включення території Поділля до складу Російської імперії серед
місцевих євреїв зберігалася традиційна національна система освіти. Вона
базувалася на міцному зв’язку навчання з релігією, традиціями єврейського
народу, а навчальних закладів - з органами місцевого самоврядування євреїв
(кагалами). Століттями єврейська спільнота зберігала свою національну
самобутність, уникала повної асиміляції. Разом із релігією освіта
захищала євреїв від втрати елементів національно-культурного життя
та національних особливостей життя громади. Російська імперська влада
намагалася заохотити євреїв до навчання у загальнодержавних закладах
освіти, сподіваючись таким чином подолати їх культурну відокремленість,
сформувати лояльність до імперії. Проте переважна більшість євреїв
Поділля продовжували традиційно навчатися у хедерах і талмуд-торах. Нові
перспективи для розвитку національної освіти відкрилися з 1917 р., після
Лютневої буржуазно-демократичної революції в Російській імперії. Україна,
яка сама боролася за незалежність, була лояльною до реалізації євреями
права на національно-культурну автономію. Розвитку освіти сприяли
декрети Української Народної Республіки (1917-1920 рр.). Центральне місце в
підтримці світської національної освіти відігравали культурно-просвітницькі
товариства «Тарбут» і «Культура- Ліґа». У цей час кількість національних
закладів освіти євреїв Поділлі неухильно збільшувалася. Радянський уряд узяв
курс на знищення релігійних навчальних закладів і витіснення івриту як мови
навчання. Одночасно єврейські національні школи з мовою навчання їдиш
розглядалися як елемент радянізації євреїв. Тож на Поділлі в період «коренізації»
збільшилася кількість національних єврейських шкіл, закладів професійної та
спеціальної освіти. Проте з кінця 1940-х рр. органи партійної й державної
влади запровадили курс на асиміляцію та знищення національного життя
євреїв. Останні в реґіоні національні світські заклади освіти було закрито
наприкінці 1930-х рр. Із проголошенням незалежності України з’явилися
нові можливості для відновлення національної освіти єврейських громад
Поділля. У цей час освіта й релігія стали основними елементами відновлення
та збереження національно-культурного життя єврейського народу. Проте
через різке зменшення кількості населення на сьогодні в реґіоні діє лише одна
приватна загальноосвітня єврейська школа, а національна освіта громади
впроваджується переважно через систему недільних шкіл і позакласних
заходів при культурних, релігійних організаціях. Зазначається, що єврейська
національна освіта є певним культурним та соціальним феноменом, який
допоміг євреям тривалий час в умовах бездержавності зберегти цілісність
свого народу. Саме освіта, що була нерозривно пов’язана з релігією, відіграла
чи не основну роль у збереженні своєрідності єврейських громад Поділля.

Ключові слова: євреї, Поділля, національна освіта, самобутність, національна
культура.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО

УДК 930(477. 83/.86)

Іван Куций

доктор історичних наук, доцент,
професор кафедри історії України, археології
та спеціальних галузей історичної науки,
Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка

(Тернопіль, Україна), кіЙ8уу@икг.пеі;

ОБРАЗИ СХОДУ Й ЗАХОДУ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ:

МІЖ РЕАЛЬНИМ ТА УЯВНИМ ПРОСТОРОМ

Досліджується генеза концептів «Схід - Захід» як формули просторових і ци-
вілізаційних уявлень в українській історіографії. Простежено еволюцію погля¬
дів істориків на місце України у змістонаповненні цієї дихотомічної опозиції.
З’ясовано співвідношення понять «Захід» та «Європа», «Схід» та «Азія» в україн¬
ській і зарубіжній історичній думці. Проаналізовано їх змістове наповнення в
історичних текстах. Розглянуто альтернативні інтерпретації просторових
образів в українській гуманітарній науці та їх історичну генезу в текстах укра¬
їнських учених різних часових періодів. Запропоновано змістову характеристи¬
ку основних цивілізаційних образів в українській геополітичній думці. Виявле¬
но домінантні впливи європоцентризму на цивілізаційно-просторові уявлення
українських істориків. Окреслено український варіант орієнталізму як специ¬
фічного способу сприйняття та описування Сходу. Акцентовано увагу на довго¬
тривалій традиції української історичної думки «вписування» України в образи
«Сходу» чи «Заходу», оскільки ці поняття сприймались українськими історика¬
ми здебільшого як цілісні й однорідні просторові та цивілізаційні утворення.
Простежено, що до початку XX ст. історики ототожнювали Україну пере¬
важно з одним із цих образів. Починаючи з 1920-х рр. поширення набуває напів-
абстрактна формула «Україна між Сходом і Заходом», яка залишається попу¬
лярною й до сьогодні. Підсумовано, що в останнє десятиліття актуалізуються
спроби деконструкції понять «Схід» і «Захід» - замість традиційної опозиції цих
концептів деякі фахівці пропонують альтернативні цивілізаційні карти, в які
«вписано» Україну та її історичне минуле. Відзначено тенденцію то тракту¬
вання концептів «Схід» і «Захід» як «уявлюваних спільнот », « винайдених » інте¬
лектуалами на певних історичних етапах. Перспективною теоретичною про¬
блемою окреслено актуалізацію питання стосовно реальності (нереальності)
таких просторово-цивілізаційних утворень, як «Схід» чи «Захід».

Ключові слова: Схід, Захід, Європа, Азія, уявлена спільнота, ідентичність,
історіографія.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

145

Однією з актуальних та дискусійних в українській історичній думці
XX ст. була парадигма «Україна між Сходом і Заходом». Пройшовши етап
«державотворчого державошукання» (3. Когут) у 1990-х рр., вітчизняна іс¬
торична наука активізувала пошуки місця України у системі просторових,
культурних, геополітичних, цивілізаційних координат та образів. Виходячи
зі зростаючої дослідницької динаміки названої проблеми, її очевидної склад¬
ності, уважаємо за доцільне конкретизувати та узагальнити сучасні підходи
у процесі вивчення просторово-цивілізаційних образів. Хоча стаття присвя¬
чена дослідженню генези образів Сходу та Заходу насамперед в українській
історіографії XX — початку XXI ст., звертаємось і до відповідних інтерпрета¬
цій тих зарубіжних учених, чиї праці й погляди мали вагомий вплив в укра¬
їнському інтелектуальному просторі.

Якщо в 1991 р. Я.Дашкевич твердив про проблему Великого кордону
(тобто межі між європейською та неєвропейськими цивілізаціями) як «дис¬
кусійну, але мало дискутовану»1, в українській науці останнього десятиліття
спостерігаємо зростання наукового інтересу (а іноді й своєрідну інтелекту¬
альну моду) до тематичного комплексу «Україна між Сходом і Заходом».
За слушним спостереженням Я.Грицака, сьогодні в нашій країні важко зна¬
йти доброго історика, який хоча б раз не писав на цю тему2.

Концепти Схід і Захід поставали базовою основою ментальних карт уче¬
них ще в епоху Просвітництва, оскільки до цього домінували уявлення в
рамках дихотомічної опозиції Північ — Південь 3. При цьому Схід та Захід мис-
лилися як об’єктивно існуючі (реальні), внутрішньо цілісні, гомогенні про¬
сторові одиниці. Проте, як відомо, Е.Саїд довів, що Схід (зрештою, як і Захід)
е інтелектуальним конструктом, створеним інтелектуалами Заходу з метою
віднайти свою протилежність («іншого») й тим самим увиразнити власну («за¬
хідну») ідентичність. «Позірна самоочевидність Сходу і Заходу, — стверджує
В.Грибовський, — розсипалася після Саудівського визначення орієнталізму»4 5.
Відомі міркування Л.Вулфа, згідно з якими за допомоги принципу «іншу-
вання» західноєвропейські інтелектуали в епоху Просвітництва «винайшли»
також і концепт Східна Європа як образ «іншої» Європи: «напів-Європи» чи
«напів-Азії». Завдяки працям зазначених авторів поняття Схід і Захід вели¬
кою мірою почали сприйматися вже не як реальні цілості, а радше як інте¬
лектуальні конструкти. Для їх характеристики доречним стало застосування
концепту Б.Андерсона — «уявлена спільнота», тобто спільнота людей, члени
якої не знайомі безпосередньо між собою, але належать до неї на підставі по¬
чуття співпричетності в.

1 Дашкевич Я.Р. Україна на межі між Сходом і Заходом (ХІУ-ХУІН ст.) // Записки Наукового
товариства ім. Т. Шевченка. - Т.ССХХИ: Праці історико-філософської секції. - Л., 1991. - С.28.

2 Грицак Я. Україна між Сходом і Заходом: стара історія на новий лад // Його ж. Страсті за
націоналізмом: Стара історія на новий лад. — К., 2011. — С.291.

3 Колесник І. Ментальне картографування та професія історика: між раціональним й
уявленим // Український історичний журнал. — 2012. — №5. — С.148.

4 Грибовський В. Хитрість географічного розуму // Ейдос: Альманах теорії та історії
історичної науки. - Вин. 5. - К., 2010/2011. - С.511.

5 Андерсон Б. Уявлені спільноти: Міркування щодо походження і поширення націоналіз¬
му. - К., 2001. -С.22.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

146

Іван Куций

Бінарна опозиція «Схід — Захід» належить до числа найважливіших ком¬
понентів у ментальних картах українських інтелектуалів модерної епохи.
Ця опозиція включає у себе філософські, релігійні, географічно-просторові,
геополітичні, історичні, соціальні та культурні смисли. На думку багатьох
культурологів, ця умовна (уявлювана) смислова конструкція створена куль¬
турологічною думкою для типології світової культури й виражає дихотомію
та відмінність різних моделей культурної ідентичності; вона виражає діа¬
лектику єдності та множинності світової культури як складної динамічної
цілості6. Автор концепції «зіткнення цивілізацій» С.Гантінґтон тлумачить
цю дихотомію як культурний поділ, в основі якого лежать відмінності у ви¬
значальних філософських принципах, системі цінностей і способі життя7.

Історично-культурна ідентифікація в координатах «Схід — Захід» була,
за узагальненням Я.Грицака, наскрізною темою української інтеліґенції від
початку модерної епохи: «Про це сперечалися ще діячі Руської трійці в 1830—
1840-х роках; цим переймалося покоління українських модерністів і модер¬
нізаторів на межі XIX і XX століть; у перші повоєнні роки це стало однією з
головних дискусійних тем»8. Л.Окіншевич стверджував, що питання належ¬
ності України до Сходу чи Заходу — найсуттєвіші, вузлові в українській іс¬
торії, від їх вирішення залежить розв’язання всіх інших питань9. 1.Колесник
уважає, що дихотомію «Схід — Захід» в українському випадку не можна по¬
яснити лише однією групою причин — геополітичних, економічних, культур¬
них, історичних тощо. На думку дослідниці, цю проблему можна описати за
допомогою концепту двокультурність10 .

Цілком очевидно, що в українській, яків європейській інтелектуальних
традиціях, такі поняття, як Захід, Схід, Європа, Азія не є нейтральними, а
несуть у собі виразно емоційне оцінне навантаження. Так, згідно з пошире¬
ними стереотипами, Європа /Захід виступає уособленням таких цінностей, як
«цивілізованість», «свобода», «демократія», «індивідуалізм» тощо. Водночас
образи Сходу /Азії (частіше включно з Росією) постають утіленням таких
рис, як «деспотизм», «варварство», «колективізм». Згідно зі спостереженнями
О.Гнатюк, українські дебати про національну ідентичність тісно пов’язані
з проблемою дихотомії «Схід — Захід», або її більш заідеологізованого варі¬
анту — «Європи й Росії»11. Шляхом приписування «східності» чи «західності»,
«європейськості» або «азійськості» українські історики творили свій власний
автостереотип і водночас здійснювали «іншування» «чужих» спільнот. Звідси

6 Кондаков И.В., Соколов К.Б., Хренов Н.А. Цивилизационная идентичность в переходную
зпоху: культурологический, социологический и искусствоведческий аспекти. — Москва,
2011. - С. 334-335.

7 Гантінґтон С.П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. — Л., 2006. — С.26.

8 Грицак Я. Недоевропа: Західні мандрівки Східною Европою // Його ж. Страсті за
націоналізмом: Історичні есеї. - К., 2004. - С.296.

9 Окіншевич Л. Між Сходом і Заходом // Українська історіософія (ХІХ-ХХ ст.): Антологія:
У 2 ч. - Суми, 2011. - С.193.

10 Колесник І. Двокультурність як феномен духовного світу українців //
Нізіогіа - Мепіаіпозс - Тогзатозс: Козіа і Еигора 2асїюсІпіа роїзкіеі і икгаіпзкіеі Ьізіогіодгайі
XIX і XX теки. - Осіапзк, 2013. - 8.94.

11 Гнатюк О. Прощання з імперією: українські дискусії про ідентичність. — К., 2005. — С.66.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

147

доречною е думка В.Грибовського, котрий пропонує «розгляд географії як
тексту, а географічних понять як конструктів, що його наповнюють і, всупе¬
реч потугам сцієнтизацїї, вбирають в себе позанаукові образи»12.

Дихотомія просторового розмежування на Схід та Захід уперше просте¬
жується в епоху античності. Зокрема Геродот інтерпретував греко-перські
війни V ст. до н.е. як конфлікт Сходу та Заходу. Входження цих понять у
просторові уявлення пізньої античності І. Шевченко співвідносив із поділом
пізньої Римської імперії на східну та західну частини13. Відвертий антаго¬
нізм між цими просторовими утвореннями він пов’язував із церковним по¬
ділом XI ст. та нападом хрестоносців на Візантію в 1204 р. Середньовічні
ментальні карти членували простір по лінії «Південь — Північ», і лише за
Просвітництва відбулося повернення просторової формули «Схід — Захід».
Усвідомлене протиставлення Сходу та Заходу фіксується вже у працях
Ш.Монтеск’є, Ф.Берньє, Ґ.В.Ф.Геґеля. Інтелектуали епохи модерну зага¬
лом розрізняли «західний» (приватна власність і цивільне право з обмеже¬
ною роллю держави) та «східний» (провідна роль державного апарату в усіх
сферах життя суспільства) шляхи історичного розвитку доіндустріальних
суспільств14.

У двоподілі на «Схід — Захід» українці, за словами І. Шевченка, «стали
“Сходом” в західноєвропейських очах доволі рано — ще до поділу Польщі.
Сталося так не тільки тому, що більшість українців сповідувала “східну
віру” [...] Сталося так тому, що сама Польсько-Литовська держава, яку ще
в XVI ст. Захід вважав своєю частиною, від середини XVII ст. і майже до
середини XVIII ст. почала — безпідставно — розглядатися як приналежна
до Сходу»16.

В українській історичній думці образи Заходу, Сходу, Європи, Азії поста¬
ють у формі цілісних, монолітних, позачасових єдностей, які мають свою ви¬
разну соціокультурну своєрідність. Зупинімося насамперед на питанні про
неоднозначність та множинну взаємовиключність тлумачення цих понять у
наукових працях. Доволі поширена, стереотипна думка багатьох українських
істориків про тотожність «Сходу» з Росією. Так, львівський дослідник С.Кость
у статті «Між Сходом та Заходом» хоча й визнає, що «Схід треба розуміти
ширше», усе-таки змістовно наповнює це поняття російським складником16.
Важко не погодитися з думкою О.Гнатюк, що в європейському дискурсі іден¬
тичності Росія посідає місце «Іншого», яку «різними способами вилучають із
царини “европейскости”. Визначенням “азійська” з негативною конотацією
Росію наділяють, починаючи від XVI ст.»17. В українській історичній думці

12 Грибовський В. Хитрість географічного розуму... - С.513.

13 Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом: Нариси з історії культури до початку
XVIII ст. — Л., 2001. — С.2.

14 Кримський С.Б., Павленко Ю.Б. Цивілізаційний розвиток людства. - К., 2007. - С.115.

16 Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом... - С.4-5.

16 Кость С. Між Сходом і Заходом (Проблема історичної орієнтації на сторінках
західноукраїнської преси першої половини XX ст.) // Вісник Львівського університету: Серія:
Журналістика. - Вип.25. - Л., 2004. - С.260.

17 Гнатюк О. Прощання з імперією... - С.78.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

148

Іван Куций

Росія здебільшого сприймалася репрезентантами двох основних способів
цивілізаційної ідентичності як антипод «Європи/Заходу». Проте якщо носії
європейської ідентичності часто мислили Росію частиною цілісного «Сходу/
Азії», то представники слов’янської ідентичності трактували її частиною
лише «слов’янського» (або «православного») «Сходу» і протиставляли її іншо¬
му, «азіатському», «Сходу» — степовим кочівникам, мусульманському світу.

Л.Окіншевич Схід ототожнював зі східноєвропейським православ¬
ним простором, тобто ареалом поширення візантійської культурної тради¬
ції. І.Лисяк-Рудницький із цього приводу зауважував, що поняття «Схід»
(«Орієнт») українські історики застосовують до двох зовсім різних історич¬
них об’єктів: «З одного боку, до світу східнього християнства й візантійської
культурної традиції, та, з другого боку, до світу євразійських кочовиків»18.
Історик обґрунтував, що ці два значення поняття Схід цілком відмінні,
і з боку обидвох «Сходів» вплив на український історичний процес здійсню¬
вався у цілком інший спосіб.

Я.Дашкевич із цього приводу наголошував, що практика балансування
«між Європо- і москвоцентризмом довела до того, що в українських гумані¬
тарних науках переплуталися сторони світу. Тому для українських істориків
Схід — це часто Візантія або Московія (явне перенесення європоцентрично-
го стереотипу на український ґрунт), Північ та Південь відсутні»19. Власне
Сходом львівський історик позначав «територію поширення культур і циві¬
лізації Азії», тобто все, що розташовано на схід і південний схід від України.
Він уживав навіть вислів «справжній Схід», що підкреслює переконаність
автора в об’єктивній реальності такого утворення.

І. Шевченко, загалом визнаючи умовність та історичну змінність поняття
Схід, вів мову здебільшого про візантійський Схід. Стосовно Візантії, то він
слушно зауважував, що остання «лежить не на схід, а на південь — чи навіть
на південний захід — від Києва. Виходить, що, маючи на увазі вплив Візантії
на Україну, ми повинні говорити не про вплив Сходу, а частини середземно¬
морської цивілізації»20. 1. Шевченко простежував, що поняття «Схід» у східно¬
європейському фольклорі мало успадковану від пізньоантичного поганства
позитивну конотацію, яка й збереглася в ранньому християнстві.

Н.Яковенко виділяє в українській історичній уяві три цілком різних жит-
тєпросторових образи Сходу: візантійський Схід, російський Схід, тюркський
Схід. Кожен із цих «Сходів» залишив у вітчизняній історії «яскраві сліди, які
химерно перемішувалися як між собою, так і з репліками “Заходу”»21. За слуш¬
ним спостереженням дослідниці, в українській історіографії поняття Схід по¬
ступово «обростало» ідеологічною, культурною, просторовою семантикою.

Як відомо, в українському історієписанні Схід найчастіше ототожнював¬
ся з кочовим (переважно тюркським) Степом. Тут сформувалася традиція

18 Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом // Його ж. Історичні есе. - Т.1. - К.,
1994. -С.З.

19 Дашкевич Я.Р. Україна на межі між Сходом і Заходом... — С.ЗО.

20 Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом... - С.1.

21 Яковенко Н. «Україна між Сходом і Заходом»: проекція однієї ідеї // Ті ж. Паралельний
світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХУІ-ХУІІ ст. - К., 2002. - С. 363-364.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

149

трактування цього простору як не просто «чужого», а найбільш «ворожого»
простору стосовно решти «цивілізованого світу». У сприйнятті степового
Сходу як «дикого», «відсталого» й «аґресивного» життєпростору в українській
історіографічній традиції сформувався власний інваріант орієнталізму.
За слушним твердженням Я.Верменич, сприйняття Степу крізь призму не¬
безпеки «стало альфою і омегою місцевого світосприйняття, а відтак і провід¬
ною ідеєю національних наративів». Дослідниця констатує у зарубіжній та
українській науці вже розпочатий процес переосмислення феномену нома¬
дизму з урахуванням специфіки скотарських цивілізацій. Так, традиційне
співвіднесення запорізьких козаків і кримських татар з осілою та степовою
культурами «хибує на спрощення»22. Як бачимо, на сьогодні вже наявна тен¬
денція до деконструкції описування минулого України в категоріях «східно-
сті» чи «західності».

Отже образи Сходу в українській історіографії вирізнялися широкою
змістово-поняттєвою поліваріантністю: Схід артикульований не тільки у зна¬
ченні Азія, Степ, мусульманський світ, але також як синонім слов’янського
світу, православного світу чи Візантії. Загалом більшість варіантів рецеп¬
ції Сходу поставали виявами орієнталістських світоглядних засад істориків.
Український варіант орієнталізму відрізнявся від свого західноєвропейського
аналога, оскільки, крім просвітницьких упереджень щодо Сходу як простору
варварства, він мав ще й давніше джерело — спирався на українські козаць¬
ко-літописні традиції сприйняття «бусурманського» Сходу як ворожого життє¬
простору. У модерну епоху провідний орієнталістський мотив «східної загрози»
поставав значною мірою продовженням української історіографічної традиції,
хоча й підсилений згодом впливами західноєвропейського орієнталізму23.

Як і у випадку зі Сходом, такою ж неоднозначною та суперечливою є
ситуація зі вживанням поняття Азія. Загалом воно мало такі самі смисло¬
ві конотації, що і Схід. Проте Л.Вулф застерігає, що «незважаючи на увесь
свій запеклий орієнталізм, Просвітництво аж ніяк не прирівнювало безза¬
стережно азійський континент із варварством»24. З Азією українські історики
ототожнювали всі країни/народи мусульманського світу, а також кочові (іра-
номовні й тюркські) племена, народи та державні утворення. Представники
європейської цивілізаційної орієнтації, крім цього, у зміст поняття Азія
включали ще й Росію, яка часто виступала в їхніх історичних текстах голо¬
вним репрезентантом «азіатчини». Для носіїв слов’янської ж цивілізаційної
ідентичності Росія як складова (чи навіть ядро) слов’янського світу перебу¬
вала, звісно, поза Азією.

У соціокультурному означенні Азії найсуперечливіша ситуація по¬
ставала з Візантією. Так, упродовж «довгого XIX століття» теза про неї в

22 Верменич Я. Українська ранньомодерна держава у «кордонному» контексті //
Ранньомодерна Україна на перехресті цивілізацій, культур, держав та регіонів. — К.,
2014. -С.98.

23 Куций І. Цивілізаційні ідентичності в українській історіографії кінця XVIII — початку
XX ст.: між Слов’янщиною та Європою. - Тернопіль, 2016. - С. 358-360.

24 Вулф Л. Винайдення Східної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітницт¬
ва. - К., 2009. - С. 497.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

150

Іван Куций

українській історичній думці як про цілком окрему й самостійну цивілі¬
зацію прочитується доволі слабо. Якщо історики слов’янської та європей¬
ської орієнтацій у цілому визнавали Візантію частиною Сходу (як антипод
латино-католицького Заходу ), то думку про належність її до Азії відчитати
в їхніх працях доволі важко. Так само з різним ступенем чіткості прочиту¬
ється думка про цивілізаційний зв’язок (насамперед церковно-релігійний,
а також політичний) між Візантією і слов’янським світом. Ототожнення
Візантії з Азією мало місце скоріше у просторово-географічному сенсі.
Звідси суперечливість образу Візантії у цивілізаційних уявленнях укра¬
їнських істориків полягала в тому, що ця імперія/цивілізація однозначно
маркувалася як «східна», проте з великими труднощами «вписувалась» в
образ Азії. Тому Схід та Азія постають в цивілізаційних уявленнях укра¬
їнських істориків не зовсім тотожними поняттями: якщо Схід міг бути
візантійським, російським (чи загалом слов’янським), тюркським, мусуль¬
манським, кочовим (степовим), то Азія могла бути представлена степовими
кочовиками, мусульманським світом, Росією (для однієї з течій), але в біль¬
шості випадків — не Візантією.

Отже поняттями Схід та Азія українські історики могли позначати як
цілісне і внутрішньо гомогенне утворення (тобто як синонім до котроїсь із ло¬
кальних цивілізацій), так і надцивілізаційні (чи поліцивілізаційнї) просто¬
рові утворення, що включають у себе декілька образів цивілізацій.

Неоднозначними в контексті сучасних потрактувань ментальних карт
істориків постають також і поняття Захід та Європа. І. Шевченко вважав,
що поняття «Захід» «уточнювати немає потреби, оскільки його географічний
й культурний смисли збігаються»25. Він стверджував, що сьогодні поняття
Захід треба розуміти ширше — «як світ у цілому». Як бачимо, учений не при¬
ховував европоцентричних засад свого світогляду. Звісно, що з подібними
твердженнями не завжди можна погоджуватися.

Тема змістового наповнення образів Заходу! Європи активно дискутується
власне «західними» вченими, а українська наука сьогодні жваво долучається
до цих дискусій. Зрозуміло, що термін Захід, на відміну від Сходу, не містить
таких антагоністичних і взаємовиключних дефініцій. Проте Н.Дейвіс засте¬
рігає від цілковитого ототожнення Заходу з Європою, адже західна цивіліза¬
ція не поширюється на всю територію Європи й водночас вона утвердилася в
багатьох позаєвропейських регіонах26. Британський історик нарахував понад
десять основних способів розуміння концепту західна цивілізація: Римська
імперія; християнський світ; католицький світ; протестантство; французький
варіант; імперський варіант; марксистський варіант; перший німецький ва¬
ріант (довоєнна концепція Центральної Європи); варіант БАСП (міжвоєнна
концепція «білих англосаксів-протестантів» у США та Великобританії); дру¬
гий німецький варіант (нацистський); американський варіант (повоєнний);
евроваріант (післявоєнне (Західно-)Європейське Співтовариство)27.

25 Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом... - С.З.

26 Дейвіс Н. Європа: Історія. - К., 2006. - С.36.

27 Там само. - С. 39-42.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

151

С.Гантінґтон зі свого боку стверджував: «На певному рівні Захід є єди¬
ним. Однак що об’єднує не-західні суспільства, крім того, що вони є не-
західними? [...] Єдність не-Заходу і дихотомія “Схід — Захід” — це міфи,
творені Заходом. Ці міфи страждають недоліками орієнталізму [...] Світ над¬
то складний, щоб його можна було просто у більшості випадків поділити [...]
на Схід і Захід»28. Як бачимо, концепт західна цивілізація пройшов тривалу
й суперечливу трансформацію та має значну кількість різночитань.

Дискусія про змістове наповнення поняття Захід знаходить відгуки й в
українській історіографії. Так, Я.Грицак, розуміючи суперечливість та умов¬
ність концепту західна цивілізація, послуговується ним, мотивуючи це браком
кращого терміна29. І.Лисяк-Рудницький уважав, що з українського погляду
поняття «Захід» стосується Європи загалом. Україна є «західною» настіль¬
ки, наскільки вона становить органічну складову європейської спільноти30.
Слушним видається також методологічне спостереження цього вченого про
те, що «коли модерні українці говорять про “Західню Европу”, вони на ділі
звичайно мають на думці простір, що більш відомий під іменем Центральної
Европи, себто землі з німецькомовним населенням, від Північного моря до
Наддунайської долини. Німцям судилося репрезентувати, — добре або зле, —
“Захід” в очах українського народу»31. В.Ващенко проілюстрував, що на мен¬
тальній карті М.Грушевського «ідеальний історичний простір “Заходу” з
його “високим ціннісним забарвленням” включав в себе Німеччину, Італію
та Францію; Польща на цій мапі є “транзитною” територією Заходу. А опо¬
зицією до Заходу виступає не все слов’янство, а лише Росія32. У свідомості
людей модерної епохи Захід означав проґресивні тенденції в історії людства,
поставав джерелом універсальних цінностей.

Стосовно співвідношення понять Захід та Європа, то доволі пошире¬
ним є повне їх ототожнення. С.Гантінґтон уважав таке ототожнення невда¬
лим. Польський дослідник просторових уявлень О.Галецький писав про це,
як про підміну цілості частиною33. Як слушно твердив І.Лисяк-Рудницький,
«не все, що географічно розташоване у Європі, належить до неї історично»34.
На думку багатьох мислителів, поняття Захід включає у себе значно шир¬
ший простір, ніж Європа, зокрема й Північну Америку, Австралію та
інші регіони, заселені вихідцями з Європи35. Можна погодитися з тезою,
що «як дискурс ідентичности Європа е настільки розрідженою, що може озна¬
чати абсолютно все і нічого»36. Важливо, що дослідники образу Європи відзна¬
чають майже постійну змінюваність її географічних кордонів на ментальних
картах. Змістове наповнення цього образу (не у просторово-географічному,

28 Гантінґтон С.П. Протистояння цивілізацій... - С.27.

29 Грицак Я. Україна між Сходом і Заходом... - С.283.

30 Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом... - С.1-2.

31 Там само. - С.2.

32 Ващенко В. «Ментальна географія» зламу ХІХ-ХХ ст.: конструювання М.Грушевським
«ідеального простору» Європи, України та Росії // Нізґогіа - Мепґаіпозс - Тогзатозс... - 8.88-89.

33 Див.: Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом... - С.1.

34 Там само. - С.2.

36 Гантінґтон С.П. Протистояння цивілізацій... — С.45.

36 Гнатюк О. Прощання з імперією... - С.70.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

152

Іван Куций

а у соціокультурному плані) традиційно виводять з античної спадщини та
християнства, дещо рідше сюди включають ще й спадщину Ренесансу, ін¬
коли — Просвітництва. Проте в модерну епоху нерідко мали місце спроби
заперечення ролі християнства як консолідуючого фактора Європи — така
роль відводилася ідеї свободи. Поширення нейтрального терміна Європа як
самоназви спільноти замість попереднього — «християнський світ» деякі до¬
слідники пов’язують із релігійними конфліктами XIV— XVIII ст., котрі уне¬
можливили конфесійно роз’єднаним народам мати спільну християнську
ідентичність.

Поняття Європа включало у себе узагальнене коло уявлень про значення
цінностей, історичної спадщини, про спільність історичного минулого. За спо¬
стереженням М.Геффернен, «Європа завжди являла собою неоднозначний і
дуже зловживаний термін»; «символи та гімни “європеїзму” досі невідомі,
і нам забракло мови — як у буквальному сенсі, так і кажучи образно — якою
можна було б висловити якесь спільне почуття “європейськости”»37. На думку
багатьох дослідників, як географічні, так і культурні та політичні параме¬
три Європи залишалися відкритими для дискусій. «Географічна Європа, —
читаємо в Н.Дейвіса, — завжди мала суперничати з уявленням про Європу як
культурну спільноту, а за браком спільних політичних структур європейську
цивілізацію можна було визначити лише за культурними критеріями»38.
За словами О.Гнатюк, «Європа є дискурсом, що має значення як політичний
та ідеологічний проект і стосується до дискурсу ідентичности»39.

У XVIII ст. термін «Європа» вживався у працях істориків у поєднанні
з терміном «цивілізація». «Европейський вимір української ідентичности, —
пише Я.Грицак, — є предметом особливої гордости багатьох українців. Вони
трактують її як вхідний квиток до поїзда євроінтеграції. Поза їхньою увагою
залишається, однак, той факт, що європейськість української ідентичности
містить багато проблем. Виникає вона з того, що підставово західну формулу
було перенесено в інший історично-культурний контекст»40. Український ви¬
падок, на думку автора, є типовим прикладом тенденції, коли модернізація
означає й вестернізацію.

Важливими для сучасного дослідника є методологічні спостереження
Н.Яковенко про структуру образу Європи / Заходу в українській історичній
думці. Так, на ментальних картах вітчизняних істориків авторка виділи¬
ла «розпливчастий» «Захід-взагалі» й Польщу як «транслятора» європей¬
ської культурної традиції в Україну — у моделях політичної культури,
специфічних особливостях освіти, інтелектуальних пріоритетах, релігій¬
них концептах. Дослідниця спостерегла в радянських істориків культури
доби хрущовської «відлиги» «вельми курйозний образ роздвоєного Заходу»,
де, з одного боку, існує проґресивна Європа, звідки в Україну напливають
нові культурні віяння, а з іншого — «феодально-реакційна Польща», котра

37 Геффернен М. Значення Європи: Географія та геополітика. - К., 2011. - С.13, 10—11.

38 Дейвіс Н. Європа: Історія. - Є. 25.

39 Гнатюк О. Прощання з імперією... - С.71.

40 Грицак Я. Україна між Сходом і Заходом... - Є. 292.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

153

докладає всіх можливих зусиль, аби ці віяння в Україну не дісталися. Така
форма рецепції Заходу породила на сторінках історичних праць, за словами
Н.Яковенко, «доволі дивного мутанта — таку собі Європу поза часом і про¬
стором», «Європу-взагалі», звідки, либонь, за подувом вітру, мали надходити
в Україну «передові віяння», не бруднячи своїх проґресивних крил об «реак¬
ційно-феодальну» Польщу41. Відзначимо, що спостережена Н.Яковенко су¬
перечлива дихотомічна схема образів Європи та Польщі характерна і для
українських істориків інших періодів. Важливо підкреслити, що поширена
серед останніх теза про Україну як «забороно Європи» передбачає «відмежу¬
вання від підозрілих ознак спорідненості з тими, хто живе по той бік бастіо¬
ну». Самою логікою міркувань це вело до заперечення культурних контактів
зі Сходом у принципі42.

Отже поняття Схід та Захід найчастіше виступають в українській істо¬
ричній думці формами вияву цивілізаційної ідентичності. Проте в багатьох
випадках їх застосування е проявом просторових уявлень найбільшого масш¬
табу й найвищого рівня ідентичності, котрий можна означити як надциві-
лізаційний, макрореґіональний. Проблемність цього рівня ідентифікації
полягає в тому, що в одних істориків ці поняття ототожнювалися з образом
лише однієї цивілізації (наприклад, Схід = Росія або мусульманський світ-,
Захід = Європа), а в інших авторів у зміст цих понять могли включатися
декілька цивілізаційних образів ( Схід = Росія + мусульманський світ + ко¬
човий Степ).

Вагомим чинником актуалізації дискусії про «східність»/«західність»
України у сучасній історичній думці став геополітичний фактор. У новоутворе¬
ній Українській державі перед політичною елітою, громадськістю та інтелекту¬
алами постала непроста дилема геополітичного й культурно-цивілізаційного
вибору у системі просторових координат «Схід — Захід», а якщо конкретніше —
то між Росією та Європою. Після початку війни на сході України дане питан¬
ня набуло першорядного значення в інтелектуальних і політичних колах.
За таких обставин чимало науковців намагаються трактувати останні воєнно-
політичні конфлікти в Україні та й світі проявами «цивілізаційного конфлік¬
ту» між Сходом і Заходом. В українській інтелектуальній думці ця проблема
вирішувалася далеко не одностайно. Аналогічну ситуацію констатують і на
рівні масової свідомості, що дало підстави навіть стверджувати про цивілі-
заційний «розлом» чи «розірваність» України (С.Гантінґтон). Тому у соціогу-
манітарних науках потреба студій над цивілізаційного ідентичністю України
спонукає дедалі частіше звертатися до даної тематики. Через це чимало ві¬
тчизняних філософів, історіософів, істориків, культурологів, політологів тощо
беруть участь в обговоренні тематичного комплексу «Україна між Сходом та
Заходом». Отже незважаючи на наукові віяння щодо делегітимізації цивілі¬
заційного підходу, суспільно-політичні реалії нашої країни та світу сьогодні
радше сприяють поширенню його елементів.

41 Яковенко Н. «Україна між Сходом і Заходом»... - С.359.

42 Там само. - С.343.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

154

Іван Куций

У сучасній Україні однією з визначальних ознак нормативної історіогра¬
фії стала, за висловом В.Гончаревського, євроінтеґраційна парадигма. Вона
передбачає обґрунтування саме «західної» цивілізаційної, культурної, по¬
літичної ідентичності України та інтерпретацію її історичного минулого як
складової європейського історичного процесу. Євроінтеґраційна парадигма
українських істориків обумовлена як зовнішньополітичним курсом держа¬
ви, так і суб’єктивними прагненнями й симпатіями переважаючої частини
інтелектуальної еліти. Значна частина українських істориків у своїх пра¬
цях свідомо чи неусвідомлено здійснюють наукову леґітимізацію зовнішньої
політики України, беззастережно обґрунтовуючи її західну (європейську)
належність.

Для багатьох українських істориків визначальним чинником у процесі
культурно-цивілізаційної самоідентифікації е прагнення будь-якою ціною
цивілізаційно відмежуватися як від колишнього СРСР, так і від теперіш¬
ньої Росії. Особливо ця тенденція посилилась після початку воєнних дій на
сході України. Тому пошуки вченими української цивілізаційної належ¬
ності часто не позбавлені упередженого забарвлення, вони постають радше
телеологічним «обґрунтуванням» і фактологічним наповненням наперед за¬
даної думки. Не останню роль у процесі утвердження євроінтеґраційної па¬
радигми відіграла також ґрантова політика західних фондів, які не просто
фінансують наукові проекти, а й визначають ідейне, проблемно-тематичне
та методологічне спрямування спонсорованих ними досліджень. Як слушно
відзначив В.Гончаревський, ідея європейської ідентичності України сьогодні
претендує на роль новітнього національного історичного міфу43.

Попри цілковите домінування у сучасній українській історіографії ото¬
тожнення України із Заходом / Європою в ній усе-таки мають місце численні
спроби історіографічно позиціонувати Україну зі Сходом, а саме складо¬
вою цивілізацій, що соціокультурно збігаються з Росією. Сюди насамперед
відносимо твердження про належність України до таких «цивілізацій», як
слов’янська, східнослов’янська, православна, євразійська, візантійська, ро¬
сійська, руська (Київська Русь як самостійна цивілізація) тощо. Звісно, що у
цьому проглядається вагомий вплив російської історичної думки. Проте на¬
віть у таких інтерпретаціях українських учених здебільшого саме Україна (а
не Росія) постає цивілізаційним центром «православно-слов’янського Сходу».
Ця обставина дає підстави для твердження, що українська цивілізаційна
думка не позбавлена оригінальності.

Стосовно прагнення представників східноєвропейських народів будь-
якою ціною ідентифікувати себе із Заходом, то доречним видається спо¬
стереження І.Лисяка-Рудницького: «Серед народів східньої половини
Європейського континенту спостерігаємо одну чудну, майже настирливу
звичку: намагання робити вигляд, що вони цілком західні, та заперечу¬
вати наявність будь-яких незахідніх (точніше, незахідньоевропейських)

43 Гончаревський В.Е. Цивілізаційний підхід до історії: Сучасний український досвід (1991—
2009). -К., 2011. - С.151.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

155

рис у їхньому національному обличчі. [...] Такі твердження доводиться зу¬
стрічати часто. Не хочу казати, що вони фактично незгідні з правдою, —
принаймні до якоїсь міри. Проте від них тхне ментальністю бідняків, що
люблять нахвалятися своїми багатими родичами»44. Не можемо не взяти
до уваги висновків Я.Грицака про те, що народи Центральної та Східної
Європи мають у своїй інтелектуальній історії тенденцію «подавати себе та
свою культуру як останній бастіон Европи, за крайніми кордонами якого
[...] розкинулися безкраї азіатські простори»45. Два зазначених вище спо¬
стереження підтверджують, як бачимо, прояви живучості європоцентризму
та комплексу меншовартості.

За висновками культурологів, смислова пара «Схід — Захід» мас яскраво
виражений характер соціокультурної та цивілізаційної дилеми «або — або».
Доволі поширеними (навіть стереотипними) є уявлення про взаємовиключ-
не змістове наповнення кожного з цих образів. Так, Захід і Схід інтерпре¬
туються за допомогою цілого ряду смислових протиставлень: демократія
та деспотизм ; наукове знання й інтуїція ; розвиток і статичність, ста¬
більність-, модернізація і традиційність-, індивідуалізм та колективізм',
технологічне освоєння світу - гармонія з природою. «Інтелектуальна на¬
пруга, — читаємо у Л.Вулфа, — що виникла в результаті безладного роз¬
міщення бінарних опозицій, робила хитросплетені об’єднання земель
засадничо нестійкими»46.

Цілком слушними у цьому контексті видаються зауваження Я . Дашкевича
про те, що український культуролог «вдивляється лише у два напрями: на
Північ і на Захід. Мабуть, пора усвідомити, що існували та існують ще й
інші сторони світу — Схід і Південь»47. Аналогічно читаємо й у І. Шевченка,
що українські історики «багато уваги приділяли осі Схід — Захід, від якої
сьогодні залежить культурний розвиток України, що до осі Північ — Південь
придивлялися порівняно мало [...] саме на цій осі лежить Москва, Візантія
та її спадкоємниця, Османська імперія»48. Цей дослідник у дискусії про
«східний»/«західний» характер української культури акцентував увагу на ще
одній важливій обставині — брак прямого доступу й, відповідно, опосеред¬
кований, непрямий вплив як «східних», так і «західних» чинників на укра¬
їнські культурні й історичні процеси. Вітчизняний сходознавець-тюрколог
О.Галенко у своїх методологічних спостереженнях зауважив, що Південь
(як регіон України, і як вектор соціокультурних та цивілізаційних контактів)
фактично випав із поля зору наших істориків, тобто він е «частиною України,
але не частиною її історії»49.

Сучасні українські історики дедалі частіше стверджують, що традиційний
двоподіл на «Схід» і «Захід» не може бути серйозним арґументом у новітньому

44 Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом... - С.З.

46 Грицак Я. Недоевропа: Західні мандрівки Східною Европою... - С.281.

46 Вулф Л. Винайдення Східної Европи... - С.497.

47 Дашкевич Я.Р. Україна на межі між Сходом і Заходом... - С.44.

48 Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом... - С.8.

49 Галенко О. Південь нагадує, що історію України час переписати // Схід і Південь України:
Час, простір, соціум: У 2 т. - Т.1. - К., 2014. - С. 54-75.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

156

Іван Куций

історієписанні. Тут ідеться і про принципову методологічну відмову від арти¬
кулювання цивілізаційними образами, і про спроби утвердити в науковому
обігу цілком нові цивілізаційні мапи. Так, О.Галенко, замість традиційної
тези про Україну «на межі між якимось Сходом та якимось Заходом» про¬
понує альтернативну концептуальну схему, за якою часо-простір України є
ареалом контакту трьох цивілізацій: степової (кочовничої), середземномор¬
ської (землеробсько-торговельної) та слов’янської (землеробської)50.

Важливо наголосити, що українські історики кінця XVIII — початку
XX ст. визначали власну просторову та цивілізаційну ідентичність цілкови¬
тим «включенням» свого етнонаціонального простору (Русі-України) в один
із цивілізаційних образів, що автоматично означало повне «виключення»
і протиставлення стосовно образу «іншої» цивілізації. Тобто ідентифіка¬
ція здійснювалася за схемою: Русь-Україна е або Сходом, або Заходом, або
Слов’янщиною, або Європою.

Починаючи з 1920-х рр., спостерігається поступова відмова від усталено¬
го способу цивілізаційної самоідентифікації, тобто цілковитого ототожнення
себе зі Сходом або Заходом. У цей час бінарна опозиція «Схід - Захід» посту¬
пово почала трансформуватися в тезу про певний метафізичний трикутник,
усередині якого знаходиться територія України. Основними боками цього
трикутника виступають «Схід» (Степ), «Захід» (Польща) та «Північ» (Росія)51.
Тезу про навколоукраїнський життепростір у формі трикутника представ¬
лено у працях львівських учнів М.Грушевського, насамперед С.Томашівсь-
кого. Що стосується цивілізаційних уявлень самого М.Грушевського, то їх
В.Тельвак оцінив як амбівалентні: деклароване прозахідництво історика по¬
єднувалося з «історичним обвинуваченням Заходу в нищенні самобутності
української культури»52. Зі свого боку В.Липинський запропонував у 1925 р.
формулу «Україна між Сходом та Заходом», яка, за словами М.Масненка,
стала концепцією своєрідного «третього шляху» у цивілізаційних орієнтирах
між Заходом і Сходом та різновидом української месіанської ідеї53. Ця кон¬
цепція активно впроваджувалася в українській історіографії XX ст. та за¬
лишається популярною в інтелектуальних колах і по сьогодні. Як відзначає
А.Атаманенко, реципієнти формули «Україна між Сходом та Заходом»
(Б.Крупницький, І. Мірчук, В.Янів, І.Лисяк-Рудницький, І. Шевченко та ін.)
сприйняли ідею синтезу в Україні східної (візантійської) й західної (європей¬
ської) культур. Проте вони наголошували водночас на європейській належ¬
ності України — не тільки географічній, а й культурній54.

Якщо в часи «довгого XIX століття» Схід та Захід концептуалізува-
лись як цілком самодостатній, ізольований життепростір, то в міжвоєнні

60 Там само. - С. 70-74.

51 Яковенко Н. «Україна між Сходом і Заходом»... - С. 334-335.

52 Тельвак В. Росія та Європа в історіософському дискурсі й історіографічній практиці
Михайла Грушевського // Нізіогіа - Мепїаіпозс - Тогзатозс... - 8.302.

53 Масненко В. Україна, Польща, Росія у системі цивілізаційних координат: візія В’ячеслава
Липинського // ІЬісІ. - 8.322.

54 Атаманенко А. Концепція Україна між Сходом і Заходом у дослідженнях членів
Українського історичного товариства з давньої історії України // ІЬісі. — 8.377.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

157

десятиліття формула цивілізаційної ідентичності передбачала відкри¬
тість України щодо зовнішніх цивілізаційних впливів. Із цього приводу
Я.Грицак зазначає: «Україну не вдасться концептуалізувати суто в катего¬
ріях “або — або” — завжди залишається бодай мінімальна можливість комп¬
ромісної формули “і — і”. [...] У суперечці між двома поглядами “або — або”
правда лежить десь посередині, тобто у просторі “і — і”»Б6. Л.Окіншевич
обґрунтував тезу, що «Україна лежала в просторі зіткнення двох цивілі¬
зацій і була територією переходового типу, ми ніколи не знайдемо 100%
приєднання жодної з її частин до того чи іншого культурного комплексу.
Західня Україна ніколи не була 100% країною Заходу і Східна - 100% кра¬
їною Сходу Европи»56.

Як бачимо, в українському історієписанні наявна тривала традиція ар¬
тикулювання такими просторовими та цивілізаційними образами, як Схід і
Захід. Варіанти змістового наповнення кожного із цих понять в українських
історичних текстах є досить суперечливими, а Сходу — ще й взаємовиключ-
ними. їх уживання позначене глибоким впливом європоцентрично-про-
світницької ментальної мапи з її дихотомією «цивілізованість/варварство».
Ці поняття несли у своєму змістонаповненні виразне емоційне чи оцінне на¬
вантаження: «вищість», «нижчість», «розвинутість», «відсталість», «цивілізо¬
ваність», «дикість» чи інші конотації.

Аналіз генези історіографічних образів Сходу чи Заходу приводить нас
до думки, що ці поняття не відповідають якимось споконвічним і реально
існуючим суб’єктам історичного процесу, а є радше продуктом мислення
інтелектуалів, насамперед істориків. Звідси популярні ідеологеми про на¬
чебто генетично обумовлену, «природню» чи «прадавню» належність Украї¬
ни до Сходу чи Заходу, позбавлені наукового підґрунтя. Уписування України
у ці (над)цивілізаційні образи (тобто уявлення про українську «західність»
чи «східність») було історично набутим і змінним результатом соціальних та
інтелектуальних процесів.

Науково-інтелектуальні тенденції світової (як і української зі значним
запізненням) гуманітаристики останніх десятиліть сприяли рецепції Сходу
чи Заходу радше як «уявлюваних» і «винайдених» інтелектуальною думкою
образів. Тобто йдеться про повне заперечення наукової леґітимності циві-
лізаційного підходу. Проте в українській науці досі переважає тенденція
сприйняття Сходу та Заходу як усе-таки реально існуючих культурно-(над)
цивілізаційних утворень. Останній підхід в українському історієписанні
містить дві основних версії застосування цих понять стосовно українсько¬
го минулого: цілковите визнання «західної» чи «східної» культурно-циві-
лізаційної «прописки» України або позиціонування її напівабстрактною
тезою «Україна між Сходом та Заходом». Популярності «східно-західно¬
го» інструментарію в осмисленні української історії не завадила та об¬
ставина, що зарубіжні та вітчизняні вчені на сьогодні вже арґументовано

55 Грицак Я. Україна між Сходом і Заходом... - С.294.
50 Окіншевич Л. Між Сходом і Заходом... - С.193.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

158

Іван Куций

довели спрощеність, схематизм, телеологізм чи інші ознаки наукової не-
леґітимності винятково «західної» або «східної» парадигм позиціонування
історичного образу України. Варта уваги ще одна помітна тенденція су¬
часної української історіографії — деконструкція власне «східно-західно¬
го» векторів потрактування історії України в поєднанні з пропозицією
накреслити альтернативні мапи цивілізаційної належності (чи поді¬
лу) явищ української історії. Тобто йдеться про відмову від традиційних
концептів Схід і Захід та переписування й увиразнення цивілізаційних
мап.

Окреслена історіографічна ситуація свідчить про те, що українські іс¬
торики здебільшого артикулювали поняття Схід та Захід без належного
осмислення їх змістової сутності. Як наслідок — різночитання цих понять
спричинило не тільки наукові дискусії, а й непорозуміння, термінологічний
хаос. Звідси, для науковця-історика напередодні емпіричного застосування
«східно-західної» термінології щодо явищ українського минулого доцільно
попередньо конкретизувати власний спосіб розуміння «східності» чи «захід-
ності». Очевидно, що таку ситуацію не можемо вважати сприятливою для
наукових пошуків. Тому відмову багатьох сучасних науковців від «східно-
західної» термінології на користь альтернативної, а також спроби конкре¬
тизації культурно-просторових мап уважаємо продуктивними шляхами
розв’язання проблеми.

Українські науково-інтелектуальні дискусії з приводу цивілізаційних
образів Сходу чи Заходу залишаються достатньо слабко інтеґрованими в
аналогічну проблематику зарубіжної гуманітаристики. Тут радше фраґ-
ментарно враховано досягнення іноземних учених у цій царині. З іншо¬
го боку, українська інтелектуальна думка містить досить тривалу історію
дискусій із приводу «східно-західної» належності України. Ґрунтовна іс¬
торіографічна рефлексія щодо них могла б дати цінні спостереження те-
оретико-методологічного характеру стосовно функціонування образів
Сходу чи Заходу. Не тільки географічно-просторове розташування «на
межі», але й ментально-психологічна та ідентифікаційна «розірваність»
України між уявлюваними образами Сходу й Заходу дають шанс вітчиз¬
няній гуманітаристиці сказати своє вагоме слово в дискусіях про (нере¬
альність таких утворень, як Схід і Захід. Цінність українського досвіду
осмислення та студіювання «східно-західної» тематики обумовлена ще й
тією обставиною, що тут мав місце досить широкий спектр різних (зокре¬
ма і взаємовиключних) способів цивілізаційної самоідентифікації та навіть
зміна цивілізаційної ідентичності окремими істориками. Проте цей дже¬
рельно-аналітичний потенціал української історіографії по сьогодні ще
не реалізований.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Образи Сходу й Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

159

КЕРЕКЕІМСЕ5

1. Апйегзоп, В. (2001). ІЛаоІепі зріїпоіу: Мігкшаппіа зкскоАо роккосігкеппіа і розку-
геппіа паїзіопаїігтпи. Куіу. [іп Икгаіпіап].

2. Аіаюапепко, А. (2013). Копізерізііа Икгаіпа тігй Зкйойот і 2акйойот и сіозіі-
йгйеппіакй сйіепіу Іікгаіпзкоііо Ізіогусйпойо Тоуагузіуа г сіаупоі ізіогіі Икгаіпу. Нізі
огіа - Мепіаіпозс - Тогзатозс: Козіа і Еигора Еаскосіпіа иі роїзкіе] і икгаіпзкіе] кізіо-
гіодгафі XIX і XX иііеки. Осіапзк. [іп Икгаіпіап].

3. Уазйсйепко, V. (2013). «Мепіаіпа йеойгайіа» гіати ХІХ-ХХ зі.: копзігиіиуаппіа
М.Нгизйеузкут «ійеаіпойо ргозіоги» Уеугору, Икгаіпу їа Новії. Нізіогіа - Мепіаіпоз
с - Тогзатозс: Коз]а і Еигора Хаскосіпіа и> роїзкіе] і икгаіпзкіе] кізіогіо§га]іі XIX і
ХХшіеки. Осіапзк. [іп Икгаіпіап].

4. Уегтепусії, Уа. (2014). Икгаіпзка гаппотосіегпа сіеггіїауа и «когсіоппоти» копіекз-
іі. Каппотойета ІЛггаіпа па регеккгезіі ізуоііігаізіі, киїіиг, сіеггкао іа гекіопіо. Куіу.
[іп Икгаіпіап].

5. Уиіі, Ь. (2009). УупаМеппіа Зккісіпоі Еогору: Мара ізуоііігаізіі и зоісіотозіі ерокку
Ргозоііпуізіоа. Куіу. [іп Икгаіпіап] .

6. Наїепко, О. (2014). Ріусієп паіїасіїіїе, зіїсіїо ізіогііи Икгаіпу сказ регерузаіу. Зккісі і
Ріосіеп ІІкгаіпу: Сказ, ргозііг, зоізіит, 1. Куіу. [іп Икгаіпіап].

7. Напііп^іоп, 8.Р. (2006). Ргоіузіоіаппіа ізуоііігаізіі іа гтіпа зоііоооко рогіайки.
Ьуіу. [іп Икгаіпіап] .

8. Неіїегпеп, М. (2011). Епаскеппіа Уеогору: Неокгафіа Іа кеороіііука. Куіу.
[іп Икгаіпіап].

9. Нопсіїагеузкуі, У.Е. (2011). Тзуоііігаізііпуі рШккШ йо ізіогіі: Зисказпуі икгаіпзкуі
сіозоісі (1991-2009). Куіу. [іп Икгаіпіап].

10. Нпаїіик, О. (2005). Ргозкскаппіа г ітрегііеіи: икгаіпзкі сіузкизіі рго Шепіускпізі.
Куіу. [іп Икгаіпіап] .

11. НгуЬоузкуі, V. (2010/2011). Кіїуігізі Йеоіїгаіїсіїпоіїо гогитд. Еісіоз: Аітапакк іео-
гіі іа ізіогіі ізіогускпоі пайку, 5. Куіу. [іп Икгаіпіап].

12. Нгуізак, Уа. (2004). №с1оеугора: 2акіїісіїії тапсігіуку 8кйісІпоіи Еугороіи Нгуізак
Уа. Зігазіі га паізіопаїігтот: Ізіогускпі езеі. Куіу. [іп Икгаіпіап].

13. Нгуізак, Уа. (2011). Икгаіпа тігй 8кйос1от і 2акйосіот: зіага ізіогііа па поууі Іай.
Нгуізак Уа. Зігазіі га паізіопаїігтот. Зіага ізіогііа па пооуі Іасі. Куіу. [іп Икгаіпіап].

14. Вазйкеуусй, Уа.Е. (1991). Икгаіпа па тегйі тігй 8кйосіот і 2акйойот (ХІУ-ХУІІІ
зі.). Еарузку Иаикоооко іооагузіоа іт. Т.Зкеоскепка, ССХХІІ: Ргаізі ізіогуко-фіозофзкоі
зекізіі. Ьуіу. [іп Икгаіпіап].

15. Беіуіз N. (2006) Уеогора: Ізіогііа. Куіу. [іп Икгаіпіап].

16. Коїезпук, І. (2013). Вуокиїіигпізі уак іепотеп сіикіїоупоіїо зуііи икгаіпізіу. Нізіог
іа - Мепіаіпозс - Тогзатозс: Коз]а і Еигора Еаскойпіа и> роїзкіе] і икгаіпзкіе] кізіогіо-
§га]іі XIX і XX юіеки. Осіапзк. [іп Икгаіпіап].

17. Коїезпук, І. (2012). Мепіаіпе кагіоіїгаіііуаппіа іа ргоіезііа ізіогука: тігй гаізіопаї-
пут і иіауіепут. ІІкгаіпзкуі ізіогускпуі гкигпаї, 5. [іп Икгаіпіап].

18. Копйакоу, У.У., 8око1оу, К.В., Кйгепоу, М.А. (2011). Тзіоііігаізіоппаіа іАепііскпозі
V регеккосіпиіи ерокки: киІіигоІо§іскезкіу, зоізіоІо§іскезкіу і ізкиззіоооесіскезкіу азрек-
іу. Мозкуа. [іп Еиззіап].

19. Козі, 8. (2004). Мігй 8кйойот і 2акйойот (Ргойїета ізіогусйпоі огііепіаізіі па зіо-
гіпкакй гакйійпоикгаіпзкоі ргезу регзйоі роїоуупу XX зі.). Уізпук Ьоіозкоко ипіоегзу-
іеіи: Зегііа: Хкигпаїізіука, 25. Ьуіу. [іп Икгаіпіап].

20. Кгутзкуі, 8. В., Рауіепко, Уи.В. (2007). Тзууііігаізііпуі гогууіок Иисізіуа. Куіу.
[іп Икгаіпіап].

21. Киізуі, І. (2016). Тзууііігаізііпі ісіепіусйпозіі V икгаіпзкіі ізіогіойгайі кіпізіа
XVIII - росйаіки XX зі.: тігй 81оуіапзйсйупоіи іа Уеугороіи. Тегпорії. [іп Икгаіпіап].

22. Ьузіак-Кисіпуізкуі, І. (1994). Икгаіпа тігй 8кйойот і 2акйосіот. Ьузіак-Кшіпуізкуі
І. Ізіогускпі езе, 1. Куіу. [іп Икгаіпіап].

Український історичний журнал. - 2019. - №2

160

Іван Куций

23. Мазпепко, V. (2013). Икгаіпа, Роїзксіїа, Еозііа и зузіеті ізууііігаізііпукії коогсіу-
паї: уігііа УіасЬезІауа ЬурупзкоЬо. Нізіогіа - Мепіаіпозс - Тогзатозс: Коз]а і Еигора
Хаскосіпіа ю роїзкіе ] і икгаіпзкіе] кізіогіодгаііі XIX і XX иііеки. Осіапзк. [іп Икгаіпіап].

24. Теїуак, V. (2013). Еозііа 1а Уеугора V ізіогіозоізкоти Йузкигзі і ізіогіоЬгайсІтіі
ргакіуїзі Мукйаііа Нтзйеузкойо. Нізіогіа - Мепіаіпозс - Тогзатозс: Козіа і Еигора
ЕаскоАпіа иі роїзкіе] і икгаіпзкіе] кізіогіо§га]іі XIX і XX иііеки. Осіапзк. [іп Икгаіпіап].

25. Зйеусйепко, І. (2001). Икгаіпа тігй Вкйосіот і 2акйосіот: Иагузу 2 ізіогіі киїіигу
сіо росйаіки XVIII зіоіііііа. Ьуіу. [іп Икгаіпіап].

26. Уакоуепко, N. (2002). «Икгаіпа тігй Зкйосіот і 2акйос1от»: ргоекізііа ойпііеі
ісіеі. Уакооепко N. Рагаїеіпуі зсіі: Возіісігкеппіа г ізіогіі иіаоїеп іа ісіеі V ІІкгаіпі XVI-
XVII зі. Куіу. [іп Икгаіпіап] .

іуаи Китзуі

Восіог оі Нізіогісаі Зсіепсез (Вг. НаЬ. іп Нізіогу), Восепі,
Ргоіеззог аі ійе Верагітепі оі Нізіогу оі Икгаіпе, Агсйео1о§у
апсі Зресіаі Вгапсй оі Нізіогісаі Зсіепсе,
Тегпорії У.Нпаііик Хаііопаї Ре<іа§о§іса1 Ипіуегзііу
(Тегпорії, Икгаіпе), киізуу@икг.пеі

ТНЕ ІМА0Е5 ОР ЕА5Т АИй УУЕБТ
Ш ІЖКАШШМ НІ5Т0РІ06РАРНУ: ВЕТУУЕЕМ ТНЕ КЕАІ.
АИР ТНЕ ІМА6ШАКУ БРАСЕ

Тке агіісіе іпоезіщаіез іке огі§іпз о/ іке сопсері о/ Базі - І Уезі аз а ( огтиіа о/
зраііаі агиі сіоііігаііопаї Шеаз іп ІЛггаіпіап кізіогіо§гарку. Тке еооіиііоп о/ іке
оіешз о/ кізіогіапз аЬоиі іке ріасе о/ ІЛггаіпе іп ікіз сИскоіотоиз оррозіііоп каз
Ьееп апаїугесі. Тке соггеїаііоп Ьеішееп Іке сопсеріз о/ І Уезі апсі Еигоре аз шеіі аз
Базі апсі Азіа іп ІЛггаіпіап апсі / огеідп кізіогісаі ікои§кі каз Ьееп ( оипсі . Тке
теапіп§з о/ іке сопсеріз оі Базі апсі \ Уезі іп Іке кізіогісаі іехіз капе Ьееп апаїугесі.
Аііегпаііие іпіегргеіаііопз оі зраііаі іта§ез іп іке ІЛггаіпіап Нитапіііез капе
Ьееп сотрагесі. Тке кізіогісаі §епезіз о/ зраііаі іта§ез іп Іке Іехіз оі ІІкгаіпіап
зскоіагз оі сИЦегепі ероскз каз Ьееп гезеагскесі. Тке сопіепі скагасіегізііс оі іке
таіп сШІігаііопаї іта§ез оі ІІкгаіпіап §еороІііісаІ ікои§кі каз Ьееп ргооісіесі.
Тке таіп іпЦиепсез оі Еигосепігізт оп ІІкгаіпіап кізіогіапз’ зраііаі оіешз капе
Ьееп геоеаіесі. Тке ІІкгаіпіап оегзіоп оі Огіепіаіізт аз а зресіііс тау оірегсеіоіпд
апсі сІезсгіЬіп§ іке Базі із оиіііпесі. Тке ІІкгаіпіап кізіогісаі ікои§кі каз а Іоп§
ігасііііоп оі "азсгіЬіп§" ІІкгаіпе іо ап іта§е оі іке Базі ог іке І Уезі. Ткезе сопсеріз
шеге регсеіиесі Ьу ІІкгаіпіап кізіогіапз аз коїізііс апсі кото§епеоиз зраііаі апсі
сіоііігаііопаї епііііез. Ву іке Ье§іппіп§ оі іке ішепііеік сепіигу кізіогіапз касі
Іиііу ШепііііесІ ІЛггаіпе шіік опе оі ікезе іта§ез. Зіпсе іке 1920з іке зеті-аЬзігасі
Іогтиіа "ІІкгаіпе Ьеішееп Базі апсі ЦІезі" каз Ьесоте шісіезргеасі, шкіск гетаіпз
рориіаг ипііі іосіау. Іп гесепі уеагз ікеге із а іепсіепсу іо сіесопзігисі іке сопсеріз
оі Базі апсі \ Уезі. Іпзіеасі оі іке ігасііііопаї Базі - \ Уезі оррозіііоп зоте зскоіагз
оЦег аііегпаііие сіиііігаііопаї тарз ікаі іпсогрогаіе ІІкгаіпе апсі ііз кізіогісаі
разі. Тке іепсіепсу із ікаі іке іпіегргеіаііоп оі іке сопсеріз оі іке Базі апсі іке \ Уезі
аз "ітар,іпагу" соттипіііез ікаі шеге "іпоепіесі" Ьу іпіеііесіиаїз. Тке диезііоп оі
іке геаіііу (ог ипгеаіііу) оі зиск епііііез аз Базі ог \ Уезі зіііі гетаіпз а зідпііісапі
ікеогеіісаі ргоЬІет.

Кеушогсіз: Базі, І Уезі, Еигоре, Азіа, іта§іпесі соттипііу, Шепіііу, кізіогіо§гарку.

Український історичний журнал. -2019. - №2

УДК 94(477):94(32)

Олена Романова

кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
відділ Близького та Середнього Сходу,
Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
(Київ, Україна), Котапоуа@огіепіа1-8ІисІіе8.ог§.иа;

о!епаготапоуа@уаЬоо.сот

СТАН 0 ВЛ Е Н НЯ МУЗ ЕЙ Н 01 ЄГИ П ТО Л 0 Пї У КРАЇН И :
ЛИСТ С.В.ДОНІЧА ДО П.П. КУРІННОГО

У науковий обіг уводиться написаний 20 січня 1930 р. завідувачем відділу
«Стародавній Єгипет» Одеського історико-археологічного музею С.В.Донічем
лист до директора Всеукраїнського музейного городка П.П. Курінного, в якому
йшлося про деталі, що виникали у процесі наукового опрацювання колекції дав¬
ньоєгипетських артефактів, котра на той час зберігалася у Всеукраїнському
музейному городку. У поєднанні з низкою інших архівних документів цей лист
дозволяє зробити висновки про спробу започаткувати в Києві в той час осе¬
редок із дослідження давньоєгипетських пам’яток. Ініціатором цього процесу
став Музей культів і побуту (пізніше перетворений на Музей історії релігії)
та, напевно, саме П.П. Курінний організував як наукове вивчення пам’яток,
так і їх реставрацію. Цьому передувало об’єднання в 1920-х рр. колекцій дав¬
ньоєгипетських артефактів із трьох музеїв Києва в одну. Це зібрання мало
стати потужною джерельною базою для започаткування єгиптологічних
студій у Києві. Як випливає з листа С.В.Доніча, процес наукового вивчення
об’єднаної колекції проводився вже в 1928 р. і він, на той час єдиний єгипто¬
лог на теренах УСРР, брав у ньому участь. До процесу наукового опрацюван¬
ня давньоєгипетських об’єктів було залучено також російських єгиптологів із
Державного Ермітажу М.Е.Матьє та І.М.Лур’є, про що свідчить листування
цих дослідників із П.П. Курінним, що зберігається в науковому архіві Інсти¬
туту археології НАН України. Результатом мало стати видання каталогу
давньоєгипетських пам’яток Всеукраїнського музейного городка, підготовлене
українською мовою. Утім через « ідеологічні чистки » в музеях, репресії проти
фахівців, запровадження в історичну науку марксистсько-ленінської форма¬
ційної теорії, яка обмежувала розвиток історії Стародавнього Світу, і зокре¬
ма єгиптології у СРСР, процес організації єгиптологічних студій на території
УСРР-УРСР було припинено.

Ключові слова: історія єгиптології, українська музейна єгиптологія, Доніч,
Курінний, Всеукраїнський музейний городок. Музей культів і побуту. Музей іс¬
торії релігії.

У науковому архіві Інституту археології НАН України зберігається доку¬
мент, що має надзвичайну цінність для історії вітчизняної музейної єгипто¬
логії та історії української науки. Це — лист С.В.Доніча (іноді також — Донич)
до П.П. Курінного, або, точніше, поштова листівка, на якій і написано лист,
яка зберігається в персональному фонді П.П. Курінного1.

1 Науковий архів Інституту археології НАНУ (далі - НА ІА НАНУ). - Ф.10. - Сир. 55/9. -
Арк.1. Дякую Анні Яненко за те, що звернула мою увагу на існування цього документа.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

162

Олена Романова

Як було встановлено в попередніх дослідженнях, низка документів із різ¬
них архівів Києва фіксує події, що дають можливість зробити висновок про
спробу організації в місті впродовж 1920— 1930-х рр., на базі Музею культів і
побуту Всеукраїнського музейного городка2, чогось на зразок осередку єгип-
тологічних досліджень3. Віднайдений лист С.В.Доніча якраз виявляється
ключовим документом, який верифікує таке припущення та доповнює цей
процес цікавими деталями. Тому доречно ввести його в науковий обіг через
публікацію та критику як історичного джерела. У поєднанні з низкою інших
архівних матеріалів цей лист дозволяє поглянути на історію єгиптологічних
студій на теренах УСРР— УРСР по-новому, і скласти «пазли» її нової сторін¬
ки, яка показує ще одну спробу та ще одну втрату, що мала для нашої науки
далекосяжні наслідки. Нижче подаємо текст цього листа:

«Киев.

Лаврский Музей Культов.

Директору Петру Петровичу Куринному
[напис на звороті поштової листівки]

Арх. Музей 20 І ЗО г.

Вх №255 24/1 ЗО р.

Многоуважаемьій Петр Петрович!

Не откажите в любезности дать маленькую справку отно-
сительно №6499 по унив. собранию — желтого Саркофага
196 х 54 см. Зтот гроб летом 1928 г. бьіл тщательно зарисо-
ван Матье— Ольдерогге (из Ленинграда) и материальї теперь
присоединеньї к моим по Одесскому Саркофагу, служившему
некогда наружной оболочкой №6499го.

Готовя посьілку роботи в печать, бьіл бьі очень обязан Вам за
сообщение всех номеров, какие только имеются на саркофаге
№6499, и нет ли среди них №29714го, что важно для связи его
с Одесским.

Р.8. Если имеется снимок его, не откажите прислать и его
Одесскому Музею, в чем будем весьма благодарньї.

С глубоким почтением Сер. Влад. Донич»4

Насамперед коротко зазначимо попередні результати дослідження дже¬
рел. У 1920-х рр. відбувалося переформування різних музейних колекцій, їх
об’єднували, роз’єднували, передавали від одного музею до іншого для того,

2 Офіційна назва створеного за постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 29 вересня 1926 р.
на території Києво-Печерської лаври державного історико-культурного заповідника
(1926-1934 рр.).

3 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі (колекція негативів
на склі із зображеннями давньоєгипетських предметів в Інституті археології НАНУ) //
Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип.21: Історія археології:
архівна і музейна спадщина Центральної та Східної Європи. - Л., 2017. - С. 182-197; Романо¬
ва О. О., Станиціна Г.О. Стародавній Єгипет в Києві: відображення на склі: Колекція скляних
фотонегативів із Наукового архіву Інституту археології НАНУ (у друку); Котапооа О. Ьозі
соїіесііоп оі Едурііап оЬіесіз Ігот Ніе Куіу Мизеит оі Агіз, Іпсіизігіез ап<1 Всіепсез: 8оте
сіоситепіз Іог ііз їизіогу // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки (у друку).

4 НА ІА НАНУ. - Ф.10. - Спр.55/9. - Арк.1-1 зв.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П. Курінного

163

щоб таким чином сформувати фонди кожного, аби вони найкраще відповіда¬
ли профілю закладу. Цей процес мав як позитивні, так і неґативні наслід¬
ки, адже було створено великі зібрання пам’яток, що давало добру базу для
їх цілісного вивчення, та поряд із тим цікаві колекції окремих музеїв, які
постали в результаті попередньої політики закладів або окремих збирачів,
було розпорошено, музейні фонди збідніли, стали менш репрезентативними.
У процесі такої переструктуризації й відбулось об’єднання трьох колекцій
давньоєгипетських пам’яток із музеїв Києва в одну, що розміщувалася на
території Всеукраїнського музейного городка.

Так, у 1924 р. Перший державний музей (утворений на базі дорево¬
люційного Київського художньо-промислового й наукового музею його ве¬
личності государя імператора Ніколая Александровича)5 передав свою ко¬
лекцію давньоєгипетських артефактів, основою якої був колишній дар Б. І.
і В.Н. Ханенків — 135 пам’яток, закуплених у Каїрському музеї, до Музею
культів і побуту. Директором останнього працював П.П. Курінний. На той
час у цьому закладі зберігалося своє власне зібрання пам’яток Стародавнього
Єгипту, яке в минулому належало церковно-археологічному музею Київської
духовної семінарії. Воно було трохи більшим за колекцію Першого держав¬
ного музею, нараховувало не менше 200 старожитностей, включаючи мумію,
фраґменти папірусів, значну кількість статуеток богів і людей, інші предме¬
ти дрібної пластики6.

Через чотири роки, у 1928 р., сюди ж буде передано й колекцію з ко¬
лишнього археологічного музею Університету св. Володимира, який ще
в 1920 р. реорганізували у Київський вищий інститут народної освіти
ім. М.П.Драгоманова (згодом — інститут народної освіти)7. Ця невелика дав¬
ньоєгипетська колекція існувала для забезпечення передовсім навчальних
потреб, для ознайомлення студентів із пам’ятками стародавніх цивілізацій.
В її складі були два саркофаги. Один надійшов до музею в результаті розпо¬
ділу дару хедіва Єгипту Аббаса Гельмі Росії — так званого лоту №6 (це сарко¬
фаг Несмут), і саркофаг Хонсу-ірдіс, обставини потрапляння якого до універ¬
ситетської колекції невідомі8. Обидва артефакти передали в Музей культів
і побуту.

Об’єднання колекцій стало початком процесу їх наукового вивчення та
реставрації. Організацією цієї справи займався П.П. Курінний. Як він дійшов

5 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі... — С.189; Котапо-
ш О. Ьоз£ соїіесііоп о£ Е^урііап оЬ]ес£8 £гот ІЇіе Куіу Мивеит о£ Аг£з, Іпсіизіїїев ап4 Всіепсез:
8оте сіоситепіз £ог ІІ8 Ьізіогу.

6 Склад колекції видно за покажчиком М.І. Петрова (див.: Петров Н.И. Указатель
церковно- археологического музея при Киевской духовной академии. — К., 1897. — С.1— 6) та
описом Б.А.Тураєва (див.: Тураев Б.А. Описание египетских памятников в русских музеях
и собраниях // Записки Восточного отделения (Императорского) Русского археологического
общества. —XII. - Санкт-Петербург, 1900. - С. 191-198).

7 Див.: Яненко А.С. Археологічний музей Всеукраїнської академії наук: дослідження і
матеріали. - К., 2017. - С. 51-52 (док.2), 53-54 (док.З), 56-57 (док.5).

8 Про ці пам’ятки див.: Тураев Б.А. Описание египетских памятников в русских музеях и
собраниях. - С. 198-208; Вегіео О. Б., НосДаак 8.1. Саіаіо^ие о£ Йіе Мопитепів о£ Апсіепі Едурі
£гот Йіе Мизеитз о£ Піе Кизвіап Гесіегаїіоп, Цкгаіпе, Віеіогизвіа, Саисазиз, Місісіїе Азіа апсі іЬе
ВаШс 8£а£е8. - РіїЬоигд, 1998. - Р.14-16, 25-31.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

164

Олена Романова

висновку про потребу ініціювати саме дослідження єгипетських пам’яток,
можна тільки здогадуватися.

Археолог та організатор музейної справи Петро Петрович Курінний9 був
директором Музею культів і побуту від травня 1924 р., а у травні 1927 р.
став директором Всеукраїнського музейного городка10. Він доклав багато
зусиль для організації діяльності цього заповідника — установи, що займа¬
лася не лише зберіганням, реставрацією та каталогізацією фондів, експози¬
ціями, іншими, притаманними музеям, видами діяльності, а й науковими
дослідженнями на базі вивчення своїх артефактів та на матеріалах, здобу¬
тих у результаті археологічних досліджень, публікацією спеціальних праць.
П.П. Курінний був безпосередньо причетний до розробки стратегії музейної
діяльності в УСРР, яка, зокрема, передбачала, що музей е науковою уста¬
новою, котра має забезпечувати джерельну базу для досліджень, а однією з
найважливіших його функцій мала стати діяльність з удоступнення мате¬
ріалів через їх систематизацію та введення в науковий обіг* 11. Це означало
як науковий опис, каталогізацію джерел, так і видання серії каталогів і сту¬
дій, у тому числі матеріалів розкопок, текстових документів чи матеріаль¬
них артефактів. У 1920-х рр. музеї УСРР стали учасниками археологічних
експедицій, або мали власні експедиції (таких музейних установ було 5612),
систематично вивчали давні культури на території республіки та публікува¬
ли результати. П.П. Курінний також брав участь у багатьох археологічних
експедиціях. Від 1924 р. він був дійсним членом Всеукраїнського археологіч¬
ного комітету при ВУАН, а з 1927 р. — його секретарем13.

Хоч єгиптологія не пов’язана з археологією на території України, але
вона черпає свої історичні джерела також з розкопок, і як пам’ятки давньої
культури давньоєгипетські артефакти зазвичай зберігалися разом з архео¬
логічними старожитностями. Можна припускати, що у процесі обробки фон¬
дів Музею культів і побуту (а згодом Всеукраїнського музейного городка),
та з об’єднанням київських колекцій давньоєгипетських пам’яток виникла
ідея обробити й такий сегмент джерельної бази, увівши її в науковий обіг.
Основним засобом цього на той час було створення каталогів або покажчиків.
Водночас гостро стояла проблема фізичного стану пам’яток, адже вони по¬
требували професійної реставрації та консервації, як і забезпечення постій¬
них умов, необхідних для їх зберігання. Щодо професійної діяльності співро¬
бітників реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного городка та
Всеукраїнських реставраційних майстерень під проводом М.І.Касперовича,
які здійснювали відновлення давньоєгипетських пам’яток у 1924—1936 рр.,
уже писалося14. Але окрім реставрації П.П. Курінний організував наукове

9 Торгало Ю.В. Петро Петрович Курінний. - Умань, 2014. - С. 10-184.

10 Гришин А.Д. Відомості про співробітників заповідника (20— 30-і роки) // Лаврський
альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. — Вип.7:
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. — К., 2002. — С.48.

11 Яненко А.С. Історія музейної археології УСРР (1919-1934). - К., 2016. - С.55.

12 Там само. - С.20.

13 Автобіографія П. Курінного // Торгало Ю.В. Петро Петрович Курінний. - С.109.

14 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі... — С. 190— 194.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П. Курінного

165

дослідження цих пам’яток, яке проводилось із залученням російських єгип¬
тологів, що працювали в Ермітажі: Міліци Едвінівни Матьє та Ісидора
Менделевича Лур’є.

М.Е. Матьє переважно займалася вивченням давньоєгипетської ре¬
лігії, міфології, світогляду та мистецтва15. Від 1921 р. вона працювала в
Державному Ермітажі й паралельно викладала в Ленінградському універ¬
ситеті. Першим чоловіком дослідниці був африканіст Д.А.Ольдероґґе, тому в
листі С.В.Доніча її згадано під подвійним прізвищем. М.Е. Матьє співпрацю¬
вала з І.М. Лур’є16, теж співробітником Ермітажу, їх творчий науковий союз
пізніше переріс у шлюб. Основною сферою інтересів І.М. Лур’є була соціаль¬
но-економічна історія Стародавнього Єгипту.

Свідченням того, що в Музеї культів і побуту проводилося вивчення дав¬
ньоєгипетських пам’яток, е два листи цих фахівців до П.П. Курінного — від
15 березня та від 13 листопада 1932 р.17 Із них стає відомо про те, що іс¬
нувала домовленість між ними та Всеукраїнським музейним городком про
спільне дослідження давньоєгипетської колекції і створення книги. У листах
це названо «науковий опис колекції» зі вступною статтею, тобто щось на зра¬
зок каталогу. Як випливає з другого листа І.М. Лур’є, саме Всеукраїнський
музейний городок та «Антирелігійний відділ», тобто насправді Музей істо¬
рії релігії, на який було перейменовано Музей культів і побуту, і який на
той час дійсно був структурною частиною Всеукраїнського музейного город¬
ка — саме він виступив ініціатором цього проекту та звернувся до єгиптоло¬
гів з Ермітажу з проханням написати таку працю. Планувалося перекласти
текст російських дослідників українською мовою, видати його друком мав
Всеукраїнський музейний городок. Єгиптологи приїздили до Києва, опрацю¬
вали давньоєгипетську колекцію, хоча в листах не вказувалася дата, коли
це відбулося. Із тексту листів випливає й те, що російські фахівці станом
на березень 1932 р. підготували такий рукопис і відправили його до Києва.
З українського боку цією справою займалася співробітниця О.Баланіна, ко¬
тра, як і П.П. Курінний, їздила до Ленінграда узгоджувати якісь питання,
що виникали у процесі діяльності (схоже, що саме вона була відповідальною
за підготовку рукопису до друку). Ідеологічні «чистки» у Всеукраїнському
музейному городку, які відбулися навесні 1933 р., перервали цей процес,
адже як П.П. Курінного, так і О.Баланіну було звільнено, а першого навіть
заарештували18. Окрім того, оскільки в листі від 15 березня 1932 р. згаду¬
валося, що передмова до книги, де було охарактеризовано суспільно-полі¬
тичний устрій Стародавнього Єгипту, написана в рамках переконань про

16 Большаков А.О. М.З.Матье — исследователь древнеегипетской религии и идеологии //
Матьє М.З. Избраннше трудм по мифологии и идеологии Древнего Египта. — Москва,
1996. - С.8-22; Матьє Милица Здвиновна // Мшшбанд С.Д. Биобиблиографический словарь
отечественньїх востоковедов с 1917 г.: В 2 кн. - Кн.ІІ: М-Я. - Москва, 1995. - С.54.

16 Лурье Исидор Менделевич // Милибанд С.Д. Биобиблиографический словарь
отечественньїх востоковедов с 1917 г. - Кн.І: А-Л. - Москва, 1995. - С. 695-696.

17 НА ІА НАНУ. - Ф.10. - Спр.К-30. - Арк.1-2.

18 Грішиш АД. Відомості про співробітників заповідника (20 — 30-і роки). - С.52; Яненко А.С.
Віддзеркалення музейної політики у кадрових трансформаціях «Всеукраїнського музейного
городка» 1933 р. // Могилянські читання: 2015 р. - К., 2016. - С. 486-488.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

166

Олена Романова

те, що там панував феодальний устрій (адже адептом такого погляду був
І.М.Лур’є), навряд чи цей факт сприяв тому, що нове керівництво заповід¬
ника, яке прийшло в результаті «чисток», погодилося б видати подібну пра¬
цю. Як виявилось після 1933 р., текст її йшов в розріз із «ґенеральною лінією
партії» щодо бачення суспільно-політичного устрою Стародавнього Єгипту.
У 1933 р. з’явилася доповідь В.В.Струве19, яка швидко здобула схвалення
з боку партійної верхівки, а отже Єгипет ставав рабовласницьким суспіль¬
ством, і книга з іншими поглядами на його суспільно-політичний лад навряд
чи мала шанси на публікацію. Як би там не було, її так ніколи й не надруку¬
вали. Судячи з листів російських єгиптологів, остаточний варіант існував в
єдиній копії, яку вони вислали до Києва, де з ним працювала О.Баланіна20.
На сьогодні цей рукопис (або машинопис) не знайдено.

Отже лист С.В.Доніча підтверджує той факт, що М.Е.Матьє в 1928 р. відві¬
дала Київ і тут замалювала саркофаги. Але що цінно, цей лист не тільки дає рік
її приїзду, але й свідчить про участь самого С.В.Доніча у цій кампанії. Зауважу,
що лист І.М.Лур’є до ПЛІ. Курінного від 15 березня 1932 р. дає підстави вважа¬
ти, що сам він також приїжджав до Києва21, хоч там не називається точної дати.
Таким чином, завдяки всім трьом листам із кореспонденції П.П. Курінного мож¬
на зробити висновок, що в дослідженні давньоєгипетських артефактів київсько¬
го музею брали участь як фахівці з Ермітажу, так і з України.

Сергій Володимирович Доніч на той час був єдиним єгиптологом у респу¬
бліці, який міг читати давньоєгипетською мовою — саме єгипетська філологія
була його фахом22. Не маючи наукових ступенів і будучи автодидаскалом, він
самотужки опанував його, проводив дослідження, вів жваве листування зі
світовими та російськими єгиптологами. Знання давньої мови (як і низки ін¬
ших) давало йому можливість працювати з пам’ятками безпосередньо. Але,
мабуть, якраз київські події посприяли встановленню чи пожвавленню його
контактів із російськими єгиптологами.

С. В. Доніч проживав в Одесі, станом на 1928 р. він був завідувачем від¬
ділу «Стародавній Єгипет» Одеського історико-археологічного музею (з 1 січ¬
ня 1927 р.)23. На той час це — єдиний на території УСРР музейний заклад, у
структурі якого було виділено цілий відділ для давньоєгипетських пам’яток.
Причиною послужила наявність там достатньо великої колекції цих старожит-
ностей, яку збирали в музеї від його відкриття (ще як Міського музею Одеси в

19 Струве В.В. Проблемм зарождения, развития и упадка рабовладельческих обществ
Древнего Востока // Известия Государственной академии истории материальной культурьі. —
Вьіп.77. - Москва; Ленинград, 1934. - С. 32-111.

20 НА ІА НАНУ. - Ф.10. - Спр.К-28/19. - Арк.1 зв. - 2.

21 Там само. - Арк.1 зв.

22 Романова О.О. Історія розвитку єгиптологічних досліджень в Україні // Східний світ. —
2003. - №4. - С. 82-87; Її ж. Проблема авторства рукопису У.1123 Інституту рукопису
Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського і наукова спадщина Сергія Воло¬
димировича Доніча // Там само. - 2004. - №2. - С. 12-23; Урсу Д., Романова О. Донич Сергій
Володимирович // Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: Бібліограф, словник / Упор.:
Е.Г.Циганкова, Ю.М.Кочубей, О.Д.Василюк. - К., 2011. - С. 85-86.

23 Науковий архів Одеського археологічного музею НАНУ (далі - НА ОАМ НАНУ). - Фонд
Доніча. Особова справа (без номера). - Арк.1.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П. Курінного

167

1826 р.)24. А створення окремого відділу можна розглядати як певну заявку на
започаткування в місті єгиптологічних студій. У науковому архіві Одеського
археологічного музею серед рукописного зібрання С.В.Доніча зберігаються
план лекцій з історії Стародавнього Єгипту для 1-го курсу та проект програ¬
ми елементарного курсу зі вступу до єгиптології25. Це засвідчує той факт, що
С.В.Доніч не обмежувався лише дослідженнями давньоєгипетських пам’яток
та викладанням спеціалізованого курсу в Одеському інституті народної осві¬
ти, а й розробляв курс для підготовки єгиптологів в Одесі.

Крім того, С.В.Доніч був також членом Одеської філії Наукової асоціації
сходознавства — про його вступ згадується, зокрема, у протоколі від 1927 р.26
Як співробітник зазначеного музею він брав участь в археологічних розкоп¬
ках, що їх заклад вів в Одеській області27. Утім цей аспект його діяльності
залишається практично невивченим.

На початку 1920-х рр. з утворенням історико-археологічного музею, за¬
вдяки енергійній діяльності його директора С.С.Дложевського28, ця установа
стала одним із найбільших і найважливіших музеїв на теренах УСРР, була
активно залучена до археологічних розкопок республіканського та всесоюз¬
ного значення. Музей мав контакти зі Всеукраїнським музейним городком,
а обидва директори — С.С.Дложевський та П.П. Курінний — перетиналися за
багатьма напрямами своєї діяльності.

Отже ймовірно, що саме археологічні розкопки та музейна діяльність
стали тим тереном, на якому С.В.Доніч познайомився з П.П. Курінним, і під¬
ставою для його поїздки до Києва для участі в дослідженні давньоєгипет¬
ських артефактів, що перебували на території Музею культів і побуту (разом
із російськими фахівцями). Як випливає з листа, С.В.Доніч паралельно з
тим проводив дослідження давньоєгипетської колекції Одеського історико-
археологічного музею.

Тобто перед нами свідчення, що він також був залучений до справи до¬
слідження київських пам’яток разом із М.Е.Матьє, і залучений як єгиптолог.
Досліджуваний лист дозволяє зробити висновок про паритетне співробітни¬
цтво українських і російських спеціалістів у вивченні давньоєгипетських
пам’яток Музею культів і побуту наприкінці 1920 — на початку 1930-х рр.

Варто зазначити, що російська єгиптологія в 1920-ті рр. переживала
скрутні часи. Суспільні потрясіння спричинили розрив традиції й фактич¬
но смерть дореволюційної єгиптологічної школи. У 1920 р. пішов із жит¬
тя засновник російської єгиптології Б.А.Тураєв — через критичне погіршен¬
ня здоров’я, у тому числі в результаті недоїдання29. Інший авторитетний

24 Вотапооа О.О. Нізіогу о£ £Ье Е^урііап соїіесііоп о£ £Ье СМезза Мизешп о£ АгсЬаеоІо^у о£
іЬе Наїіопаї Асабету о£ Зсіепсез о£Икгаіпе // Віисііеп гиг АІІадурІізсЬеп Киі£иг: НегаиздедеЬеп
уоп Наг£\уІ£ АНептйІІег иші №со1е КІоЙї. - Всі 37. - НатЬиг£, 2008. - 8.327-338.

26 НА ОАМ НАНУ. - Архів С.В.Доніча. - Спр.59421. - Арк. 18-21.

26 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. — Ф.Х. —
Спр.27761. -Арк.23.

27 Яненко А.С. Історія музейної археології УСРР (1919-1934). - С. 98-99.

28 Там само. - С. 100.

29 Томашевич О. В. Обьяснение в любви: Вместо послесловия // Тураев Б.А. Бог Тот: опьіт
исследования в области древнеегипетской культурьі. — Санкт-Петербург, 2002. — С.384.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

168

Олена Романова

дослідник — В.С.Ґоленищев — просто не повернувся в післяреволюційну Росію
й осів у Каїрі, де став одним із засновників єгипетської єгиптології30. Учні
Б.А.Тураєва або згинули в потрясіннях доби, або не змогли реалізувати себе в
єгиптології31. Так, одеський фахівець Олександр Леопольдович Коцейовський,
учень Б.А.Тураєва й автор першого та єдиного перекладу «Текстів пірамід» на
російську мову, помер від тифу в 1919 р.32 Тому-то В.В.Струве, один зі вцілілих
учнів Б.А.Тураєва, змушений був заново відроджувати єгиптологію у СРСР,
виховуючи нове покоління вже радянських єгиптологів33. Ця ґенерація вчених
єдналася навколо ленінградського гуртка єгиптологів, організованого на базі
університету й Державного Ермітажу34. М.Е.Матьє та І.М.Лур’е належали до
учнів В.В.Струве, були активними членами гуртка.

Імовірно, київське знайомство посприяло контактам С.В.Доніча з ленін¬
градськими колегами і його подальшому стажуванню в Ермітажі в 1929 р., що
тривало місяць36. У тому ж році вийшла його стаття в «Сборнике египтологи-
ческого кружка», який об’єднував передовсім єгиптологів Ленінграда (зокрема
до кола учасників цього гуртка входили і М.Е.Матьє, і І.М.Лур’е, і В.В.Струве),
хоч на той час збірник був єдиним спеціалізованим фаховим виданням на те¬
ренах СРСР36. С.В.Доніч опублікував тут свою працю про єгипетські конуси з
Одеського історико-археологічного музею, написану англійською мовою37.

Тобто листування між П.П. Курінним та російськими єгиптологами по¬
казує ще один цікавий момент — можна говорити про те, що ленінградський
гурток став центром, навколо якого почала складатися мережа осередків
(у даному випадку Київ та Одеса), в яких були дослідники, зацікавлені в
розвитку єгиптології та у вивченні пам’яток Стародавнього Єгипту з музеїв
СРСР.

Університетський саркофаг, про який згадував С.В.Доніч, і котрий зама¬
лювала М.Е.Матьє, напевно є саркофагом Несмут. Він походив із лоту №6,
але в документах, що супроводжували цей лот, мав інший номер Каїрського
музею — 2963438, а не 29714, а такого номера у списку пам’яток цього лоту
взагалі не було. Зате був 29712 — це саркофаг Несітауджатахет39, зовнішній

30 Большаков А.О. Голенищев и мн // Трудм Государственного Зрмитажа. - Т.ХХХУ:
Петербургские египтологические чтения 2006: К 150-летию со дня рождения Владимира
Семеновича Голенищева: Докладьі. - Санкт-Петербург, 2007. - С.7-8.

31 Большаков А.О. Василий Васильевич Струве // Портретні историков: Время и судьбьі. —
Т.2: Всеобщая история / Отв. ред. Г.Н.Севостьянов, Л.П.Маринович, Л.Т.Мильская. - Москва;
Иерусалим, 2000. - С.45.

32 Урсу Д., Романова О. Коцейовський Олександр Леопольдович // Сходознавство і візанто¬
логів в Україні в іменах. — С. 122— 123.

33 Большаков А.О. Василий Васильевич Струве. - С. 45-46.

34 Большаков А.О. Ленинградский египтологический кружок: полгода предьістории //
Аедурііаса Воззіса. - Вип.2. - Москва, 2014. - С. 48-50, 119.

35 Романова О.О. Проблема авторства рукопису У.1123... - С.17.

36 Большаков А.О. Ленинградский египтологический кружок: у истоков советской египтоло-
гии // Культурно-антропологические исследования. — Вьгп.2. — Новосибирск, 2011. — С.5— 10.

37 Вопіс 8. Рипегаї сопез о£ Йіе Осіезза АгсЬаеоІо^ісаІ Мизеит // Сборник Египтологичес-
кого кружка при Ленинградском государственном университете. — Вшп.5. — Ленинград,
1930. - С. 28-29.

38 Державний архів Одеської обл. - Ф.2. - Оп.1. - Спр.2022. - Арк.6.

39 Там само.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П. Курінного

169

саркофаг якої справді перебував в Одеському археологічному музеї, а вну¬
трішній — потрапив до Казані40.

На сьогодні так і не знайдено список давньоєгипетських пам’яток архео¬
логічного музею Університету св. Володимира з інвентарними номерами
цього університету — зберігся лише опис колекції, здійснений Б.А.Тураєвим
у 1900 р., де немає інвентарного номера саркофагу Несмут, хоч інвентарні
номери інших артефактів зазначено41. У цьому опису не згадується про зо¬
внішній саркофаг Несітауджатахет. Тому С.В.Доніч, схоже, помилився, адже
ці саркофаги (Несмут і Несітауджатахет) належать до однієї епохи й однієї
тебанської майстерні. Можливо також, що він перевіряв імовірність того, що
внутрішній саркофаг від зовнішнього одеського міг бути в Києві.

Варто згадати і про ту роботу, над якою, судячи з тексту листа, працював
С.В.Доніч. Цілком можливо, що це або його невидана праця «Саркофаг Неси-
та-ведзаат-ах», яка мала бути надрукована у «Записках Государственного ис-
торического музея в Одессе» (т.1, 1941 р.), та, схоже, так і не побачила світ42,
або каталог давньоєгипетських пам’яток, який він підготував, і котрий нині
зберігається в науковому архіві Одеського археологічного музею (датується
1941-м роком43; також залишається невиданим).

У підсумку зазначимо, що лист С.В.Доніча до П.П. Курінного, разом із
листами російських єгиптологів, дозволяє, по-перше, по-іншому побачити ха¬
рактер організації вивчення колекції давньоєгипетських артефактів Музею
культів і побуту (пізніше Музею історії релігії), а саме, що до дослідження
залучались як єгиптологи з Ермітажу, так і фахівець з Одеського історико-
археологічного музею, які співпрацювали у цьому питанні. По-друге, фік¬
сація дати приїзду спеціалістів з Ермітажу як 1928 р., і подальшої дати,
коли працю з опису давньоєгипетських пам’яток було закінчено й вислано
з Ленінграда до Києва (1932 р.), дозволяє зробити висновок, що науковий
огляд і подальше опрацювання вказаних старожитностей відбулося ще до
активного розгортання реставраційних робіт над ними М.І.Касперовича та
його співробітників. Хоча перші підготовчі заходи останній розпочав ще в
1924 р., але, згідно з планами реставраційних майстерень, основні роботи
почалися в 1929—1930 рр.44 Отже ймовірно, що обстеження фахівцями стану
давньоєгипетських пам’яток прискорило організацію робіт з їх реставрації.

Нарешті зауважимо, що, як свідчить у контексті інших історичних дже¬
рел згадуване листування, наприкінці 1920-х р. єгиптологія у СРСР не лише
відновлювалася в Ленінграді, а й була тенденція створення мережі відповід¬
них осередків. Утім через політичні «чистки» в музеях, репресії проти їх спів¬
робітників, встановлення ідеологічного контролю над історичною наукою че¬
рез запровадження формаційної теорії, що обмежило розвиток єгиптології у
країні, ці процеси в Києві та в Одесі було згорнуто.

40 Вегіео О.О. , НоАіааН 8.1. Са£а1о§ие о£ ІЇіе Мопитепіз о£ Апсіепі Е^урі... - Р. 12-14.

41 Тураев Б.А. Описание египетских памятников в русских музеях и собраниях. — С. 198-208.

42 Романова О.О. Проблема авторства рукопису У.1123... - С.20.

43 НА ОАМ НАНУ. - Архів С.В.Доніча. - Спр.59430 (1941 р.).

44 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі... — С.191.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

170

Олена Романова

КЕРЕКЕКІСЕБ

1. Веііеу, О. Б., Ноф'азЬ, 8.1. (1998). Саіаіодие о/ іке Мопитепіз о/ Апсіепі Е§урі / гот
іке Мивеитв о/ іке Виззіап Еесіегаїіоп, ІІкгаіпе, Віеіогиввіа, Саисавив, Місісіїе Азіа апсі
іке Ваіііс Зіаіез. РгіЬоиг^.

2. Воізйакоу, А.О. (2007). 00161118011611 апсі \Хе. Тгапвасііопв о/ Іке Зіаіе Негтііа§е.
XXXV. Зі. РеіегзЬигр Е@уріоІо§ісаІ ВеасІіп§ 2006 іп Соттетогаііоп о/ Ш асіітіг
Соїепівскеїї оп Іке Оссавіоп о/ кіз 150а ВігікЛау, 5-13. 81. РеіегзЬигд. [Іп Киззіап].

3. Воізйакоу, А.О. (2011). Еепіп^гасі Е^уріоіо^ісаі Сігсіе: аі ійе Ье^іппіпд оі 8оуієі
Е^уріоіоду, КиІіигпо-апігороІо@іскезкіуе іззіесіосапіуа, 2, 5-10. ІМоуозіЬігзк [Іп Киззіап].

4. Воізйакоу, А.О. (2014). Еепіп^гасі Едуріоіо^ісаі Сігсіе: 8іх Мопіііз оі Ргейізіогу.
Ае§урііаса Воззіса, 2, 48-120. Мозсо\у. [Іп Киззіап].

5. Воізйакоу, А.О. (1996). М.Е.МаШііеи - іззіесіоуаіеі сЗгеупее^іреізкоу ге1і§іуі і ісіеоіо^іуі.
МаМкіеи М.Е. ІгЬтппуе ігисіу ро тфЬдіуі і иіеоІо§іуі сІгеопе§о Е§іріа, 8-22. Мозсосу. [Іп Киззіап].

6. Воізйакоу, А.О. (2000). Уазіїіу Уазіїеуісй Вігиуе (1889-1965). Рогігеіу ізіогікоо:
Угетуа і зисіЬу. У.2. УзеоЬзкскауа ізігоіуа, 41-52. Мозсоуу; ^гизаіет. [Іп Киззіап].

7. Нгузйуп, А.Б. (2002). Уісіотозіі рго зріугоЬііпукіу 2ароуіс1пука (2 0 — 30-і гоку).
Ьасгзкуі аітапакк: Куесо-Рескегзка Еасга V копіекзй икгаіпзкоі ізіогіі іа киїіигу, 7,
47-52. Куіу. [Іп Бкгаіпіап].

8. МіІіЬапсІ, 8.Б. (1995). ВіоЬіЬІіоргсфскезкуі зіосаг оіескезіоеппукк оозіокооесіоо з 1917 §. І
2 есі, геуізесі апсі аи^тепіесі. Іп іууо Ьоокз. Воок 1. А-Б. Воок 2. М-Уа. Мозсо\у. [Іп Киззіап].

9. Котапоуа, О.О. (2017). Апсіепі Е^урі іп Куіу: тіггогесі оп £Іазз (Соїіесііоп оі діазз педа-
ііуез гергезепііп^ Апсіепі Е^урі оіуесіз іп ійе Іпзіііиіе оі Агсйаеоіоду оі 1МА8Б). Маіегіаіз
апсі Зіисііез оп агскаеоіору о{ ЗиЬсаграІіап апсі Уоіупіап агеа, 21. Нізіогу о/ АгскаеоІо§у.
Агскісе апсі Мизеит Негііа§е о[ Сепігаї апсі Базі Еи.горе, 182-197. Бугу. [Іп Бкгаіпіап].

10. Котапоуа, О.О. (2008). Нізіогу оі ійе Едурііап соїіесііоп оі ійе Осіезза Мизеит оі
Агсйаеоіоду оі ійе ІМаііопаї Асасіету оі Зсіепсез оІБкгаіпе. Зіисііеп гиг Аііадуріізскеп
Киїіиг: Негаиз§е§еЬеп соп Нагіюі§ Аііептйііег ипсі Жсоїе Кіоік, 37, 327-338. НатЬиг^.

11. Котапоуа, О.О. (2003). Нізіогу оі Е^уріоіо^ісаі зіисііез іп Бкгаіпе. Зккісіпуі Зиіі:
Тке ТУогІсІ о/ Огіепі, 4, 82-87. Куіу. [Іп Бкгаіпіап].

12. Котапоуа, О. (2017). Бозі соїіесііоп оі Е^урііап оЬіесіз Ігот ійе Куіу Мизеит оі
Агіз, Іпсіизігіез апсі Зсіепсез: 8оте сіоситепіз Іог ііз Йізіогу. РгоЬІету ізіогіі ІІкгаіпу:
/ акіу , зисігкеппіа, розкику. Куіу, іп ргіпі.

13. Котапоуа, О.О. (2004). А ргоЬІет оі ійе аиіЬогзЬір оі ійе тапизсгірі У.1123 оі ійе
Іпзіііиіе оі Мапизсгіріз оі У.БУегпасІзкуі ІМаііопаІ БіЬгагу оі Бкгаіпе апсі зсіепіійс
йегііа^е оі Зегіїіі Уоіосіутугоуусії Бопісії. Зккісіпуі зсіі, 12-23. Куіу. [Іп Бкгаіпіап].

14. Котапоуа, О. О., Зіапуізіпа, Н.О. (2019). Апсіепі Е^урі іп Куіу: тіггогесі оп
£Іазз. Соїіесііоп оі £Іазз рйоіопедаііуез Ігот ійе Всіепіійс Агсйіує оі ійе Іпзіііиіе оі
Агсйаеоіоду ІЧГА8Б. Куіу, іп ргіпі. [Іп Еп^іізй апсі іп Бкгаіпіап].

15. Тотазйеуісй, О.У. (2002). ОЬуазпепіуе V ІуиЬуі: Утезіо розіезіоуіуа. Тигаес
В. А. Во§ Тої: оруі іззіесіосапіуа V оЬІазіі сігеспе-ерірепзкоу киїіигу, 315-388, 8апкі
РеіегЬиг^. [Іп Киззіап].

16. Бгзи, Б., Котапоуа, О. (2011). Вопусй 8егйіі Уоіосіутугоуусії. Зккосіогпасзіоо і сі-
гапіоіокііа V ІІкгаіпі V ітепакк: ВіоЬіЬІіокга/іскпуі зіоспук, 85-86. Куіу. [Іп Бкгаіпіап].

17. Бгзи, В., Котапоуа, О. (2011). Коізеіоузкуі ОІекзапсІгБеороІсіоуусІї. Зккосіогпасзіоо
і сігапіоіокііа V ІІкгаіпі V ітепакк: ВіоЬіЬІіокга(іскпуі зіоспук, 122-123. Куіу.
[Іп Бкгаіпіап].

18. Уапепко, А. (2017). АгскаеоІо§ісаІ Мизеит о/ іке АП-Лкгаіпіап Асасіету о/ Зсіепсез:
Зіисііез апсі Зоигсез. Куіу. [Іп Бкгаіпіап].

19. Уапепко, А. (2016). Нізіогу о[ Мизеит Аг скаеоіо^у іп ІІкгаіпіап 88В (1919-1934).
Куіу. [Іп Бкгаіпіап] .

20. Уапепко, А. (2016). УісМгегкаІеппіа тигеіпоі роїііуку и касігоуукії ігапзіогтаізіі-
акй Узеикгаіпзкойо тигеіпойо Йогосіка 1933 г. Мокуііапзкі скуіаппіа. 2015 г.: ЕЬігпук
паикосукк ргаіз, 485-490. Куіу. [Іп Бкгаіпіап].

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П. Курінного

171

0/.ЕИА ІЇОМАИОУА

Сапсіісіаіе оГНізіогісаІ Зсіепсез (РЬ. Б. іп Нізіогу), 8епіог КезеагсЬ Реііода,

Верагітепі о£ №аг апсі МісШе Базі,
А.Уи.Кгутзкуі Іпзіііиіе о£ Огіепіаі Зіисііев МА8 оГ Икгаіпе
(Куіу, Бкгаіпе), Котапоуа@огіепіа1-8Іи<ііе8.ог§.иа;

о!епаготапоуа@уаЬоо.сот

ЕАКІ.У бАУБ ОР ТНЕ ІЖВАШІАМ МиБЕІЛИ Е6УРТ0Ю0У:
І.ЕТТЕК ОР 5.00ШСН то р.кіжіммуі

Тке ргезепі рарег ргезепіз іке Іеїіег о/ З-Иопіск, іке кеасі о/ "Апсіепі Е§урі"
сіерагітепі о/ Осіеза Нізіогісаі апсі АгскаеоІо§ісаІ Мизеит, іо Р.Кигіппуі
(Кигіппуі), Іке Вігесіог о/ АІІ-ІІкгаіпіап Мизеит Тошп (Куіо). ТНе Іеііег шаз шгіііеп
іп Іапиагу, 20, 1930, апсі іі сопіепїесі іке сіеіаііз о/ іке асасіетіс іпиезіідаііопз о/
іке Апсіепі Е§урііап агіе(асіз’ соііесііоп, ікаі гезісіесі аі іке АІІ-ІІкгаіпіап Мизеит
Тошп аі ікаі ііте. СотЬіпесІ шіік а питЬег о/ оікег агскіое сіоситепіз іке Іеііег
саизе іо сопсіисіе аЬоиі аііетрі іо (оипсі а сепіег о/ іке Апсіепі Е§урііап оЬіесіз
зіисііез іп Куіо. її шаз іке Мизеит о/ Сиііз апсі Еоегусіау іі/е (іаіег геог§апігес!
іпіо Мизеит о/ іке Нізіогу о/ КеІі§іоп) ікаі шаз іке іпзіііиіог о/ іке ргосезз, апсі
Р.Кигіппуі арреагз іо капе Ьееп іке ог§апігег о/ іке асасіетіс гезеагскез о/ іке
Е§урііап оЬіесіз апсі ікеіг гезіогаііоп аз шеіі. її шаз іоіпііп§ о(іке Апсіепі Е§урііап
агіе(асІз’ соііесііопз о/ ікгее Куіо тизеитз іпіо іке опе соїіесііоп сіигіпр, 1920-ік,
ікаі ргесесіесі іке асасіетіс гезеагскез о(іке соїіесііоп. Ткіз соїіесііоп касі іо Ьесоте
а зігаЬіе Ьазіз о/ ргітагу зоигсез / ог / иіиге Е§уріоіо§ісаІ зіисііез іп Куіо. Аз іі із
еиісіепі / гот Нопіск’з Іеііег, іке ргосезз о/ асасіетіс гезеагск о/ іке іоіпіесі соїіесііоп
Ье§ап іп 1928. Зегкіі Нопіск (шко шаз іке опіу Е§уріоІо§ізі іп іке іеггііогу о/
ІІкгаіпіап Зосіаіізі Зосіеі КериЬІіс аі ікаі ііте) шаз еп§а§е<1 іп іке ргосезз. Везісіез
кіт, ішо Киззіап Е§уріоіо§ізіз, гезеагск аззосіаіез о/ Зіаіе Негтііа§е М.Маііе
(Маіікіеи, Маіікіеш) апсі І.Ьигіе (Ьаигіе) шеге еп§а§ес! іп іке ргосезз о/ зскоіагіу
оЬзегоаііоп апсі іпоезіі§аііоп о/ іке Апсіепі Е§урііап оЬіесіз. Ткеіг соггезропсіепсе
шіік Р.Кигіппуі / гот іке Зсіепіі/іс Агскіое о/ іке Іпзіііиіе о/ Агскаеоіоду, іке
Иаііопаї Асайету о/ Зсіепсез о/ ІІкгаіпе ргооез іке рагіісіраііоп о/ іке Киззіап
Е§уріоіо§ізіз іп іке ргосезз. Тке риЬІісаііоп о/ іке саіаіодие о/ іке Апсіепі Е§урііап
оЬіесіз і гот іке АІІ- ІІкгаіпіап Мизеит Тошп шаз ріаппесі аз іке гезиіі о/ іке
зскоіагіу гезеагск. Ткіз есііііоп ті§кі Ье риЬіізкесі іп ІІкгаіпіап. ІІп/огіипаіеіу,
ікіз ргосезз шаз зіорресі сіие іо іке роїісу о/ АІІ-ІІпіоп Соттипізі Рагіу (Воізкеоікз)
<іигіп§ 1930-ік, іп рагіісиіаг "ісіеоіо^ісаі сІеапіп§" о/ іке тизеитз, гергеззіопз
а§аіпзі ІІкгаіпіап іпіеііесіиаіз апсі іпіегоепііоп о/ іке Магхізт-Ьепіпізт /гие-
/ огтаііопз ікеогу іпіо іке асасіетіс кізіогу, ікаі сопзігаіпесі іке сіеоеіортепі о/ іке
кізіогу о/ Апсіепі ЇУогІсІ апсі Е§уріоІо§у іп іке Зосіеі ІІпіоп апсі сотріеіеіу Ьіоскесі
іке сіесеїортепі о/ Е§уріоіо£у іп ІІкгаіпіап Зосіаіізі Зооіеі КериЬІіс.

Кеушогсіз: Нізіогу о/ Е§уріоІо§у, ІІкгаіпіап Мизеит Е§уріоіо§у, Бопіск, Кигіппуі
(Кигіппуі), АІІ-ІІкгаіпіап Мизеит Тошп, Мизеит о/ Сиііз апсі Есегусіау Ьі/е,
Мизеит о/ іке Нізіогу о{ Кеіірїоп.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

ДИСКУСІЇ

УДК 94(4-100) 191.2«1914-1921»

Марек Корнат

доктор габілітований, професор,
керівник відділу історії XX ст.,
Інститут історії ім. Т.Мантейфеля Польської академії наук
(Варшава, Польща), т_когпаі@о2.р1

ВІД ВІЙНИ МІЖ ІМПЕРІЯМИ ДО ГЕОПОЛІТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
У ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ*

Розглядаються передумови та процес геополітичних трансформацій, що охопив
Центрально-Східну Європу під час і після Першої світової війни 1914-1918 рр.
Проаналізовано історіографічний вимір поняття «геополітична революція»,
запропонованого відомим польським істориком В.Сукенницьким, а також ви¬
світлено актуалізацію «польського питання » під час Великої війни, візію про¬
відних держав того часу на його розв’язання. Суть геополітичної революції у
Центрально-Східній Європі полягала в одночасному падінні імперій. Значення
Брестського миру 1918 р. представлено як спробу реалізації доктрини «Середин¬
ної Європи », що могла бути втіленою в реґіоні. Утім Брестська система ніколи
не стала політичною реальністю. Із польської позиції це був добрий шанс, для
українців він був втрачений. Окремо розглянуто процес українського державот¬
ворення та його сприйняття серед польських, європейських, американських еліт.
Підкреслюється вагомість розуміння долі Польщі та ролі «нової» Росії в після¬
воєнній перебудові Європі серед французького, британського та американського
істеблішменту. Більше того, в американських дискусіях про майбутній світ не
було місця для визнання за українським народом права на незалежність. Зна¬
чення Варшавської угоди 1920 р., названої пактом Пілсудського - Петлюри, та
битви від Варшавою визнано основними факторами, що детермінували східну
політику відродженої Польщі. Звідси окреслення ролі «українського питання »
як чинника деімперіалізації Росії. Геополітична революція надала добрий шанс
для національного та соціального звільнення українського народу, проте тоді
не виникла кон’юнктура для України як держави. «Українське питання» після
1921 р. продовжувало залишатися міжнародною проблемою. Українську націо¬
нальну революцію слід розглядати в контексті геополітичної революції у Цен¬
трально-Східній Європі, що виникла як реакція на Першу світову війну.

Ключові слова: геополітична революція, Перша світова війна, Центрально-
Східна Європа, Брестський мир, Польща, Україна, «14 пунктів» Вільсона.

* Переклад із польської мови — Геннадій Корольов (Київ)

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Дискусії

173

Поняття «революція» не було відоме середньовічній європейській
цивілізації. Уперше воно з’явилося на зламі епох — Середньовіччя й
Ренесансу — у XV ст. Визначний польський астроном Миколай Коперник
використав його у відомій праці «Про обертання небесних сфер» («Бе
геуоІиґіопіЬиз огЬіит соеіевїіит»), де представив власні астрономічні від¬
криття. У XVII ст., після Англійської революції, відповідний термін здобув
більш широке застосування у суспільно-політичному житті європейських
народів. Тоді, у 1660 р., «революцією» було названо відновлення монархії
в Англії. «Славна революція» (англ. «Сіогіоиз КечоІиНоп») 1688 р. була
найбільш вражаючим переворотом, який англійці ставили у приклад ін¬
шим народам. Коли через сто років вибухнула Велика Французька ре¬
волюція, поняття «революція» почало означати глибокий соціальний пе¬
реворот. Цього не розумів король Людовик XVI. Якось, спостерігаючи за
виступами паризького натовпу, він запитав свого придворного герцоґа
Ф.Ларошфуко-Ліанкура: «Що це означає? Це повстання!», однак у відпо¬
відь почув: «Ні, це революція». Лише з відстані часу ми можемо витлума¬
чити події минулого, які в той час, коли вони відбувалися, не здавалися
чимось надзвичайним.

Століття дев’ятнадцяте стало епохою економічного проґресу і про¬
мислової революції в Європі, що спричинило появу нових визначень «ре¬
волюції». Власне, процес швидких перетворень в економіці було назва¬
но «промисловою революцією». Тоді ж К. Маркс і Ф.Енґельс писали про
революцію у своєму «Маніфесті комуністичної партії» (1848 р.). Бачення
універсальної соціальної революції приваблювало як послідовників теорії
проґресу, так і консерваторів. Окрім того, справді революційний харак¬
тер мало виникнення принципу самовизначення націй (фр. «ргіпсіре без
паііопаїііеа»), або національного самовизначення, який згодом принесе
Європі новий міжнародний порядок.

Велика війна 1914—1918 рр. сформувала обличчя XX ст.: було зруй¬
новано Російську, Німецьку та Габсбурзьку імперії, які після поділів
Польщі в кінці XVIII ст. панували над народами Центрально-Східної
Європи. Той історичний переворот, коли була ліквідована Річ Посполи¬
та, можна трактувати як «геополітичну революцію». Це формулюван¬
ня з’явилося в дослідженні знаного польського радянолога та історика
В.Сукенницького1. На наше переконання, це поняття варто застосову¬
вати щодо аналізу концепції української історіографії, яка запропону¬
вала термін «Українська революція» з метою концептуалізації досвіду
емансипації української нації в Першій світовій війні в більш широкій
історичній перспективі. Саме цьому питанню буде присвячене наше
дослідження.

1 Зикіеппіскі IV. Базі; Сепігаї Еигоре 4игіп£ \Уог14 \Уаг І: £гот £огеі&п сіотіпаїіоп £о паїіопаї
іпсіерепсіепсе / Е4. Ьу М.Зіекіегзкі. - Уогк, 1984. В англійській мові В.Сукенницький
послуговувався поняттям «^еороіііісаі геуоіиііоп».

Український історичний журнал. - 2019. - №2

174

Дискусії

Ми не претендуємо на те, щоб Польща та її історія були у центрі світо¬
вої уваги. Звичайно, історик має національність, а його погляди відобража¬
ють прагнення власного народу. Однак кожен дослідник пов’язаний із суттю
латинської максими: «слід вислухати іншу сторону» (лат. «аисііаїиг еї аіїега
рате»). Тому, коли історик намагається поглянути на минуле Центрально-
Східної Європи впродовж останніх трьох століть, він не повинен уникати,
найперше, погляду на долю Польщі, яка в національному вимірі до кінця
XVIII ст. була Річчю Посполитою, себто польсько-литовсько-руською держа¬
вою, найбільшою в регіоні.

Поза сумнівом, падіння Речі Посполитої було першою геополітичною ре¬
волюцією у Центрально-Східній Європі новочасної доби. Проте окреслення,
що її поділи були «революцією», не нове. Один із творців європейського кон¬
серватизму — ірландський державний діяч Е.Берк, був першим, хто це від¬
значив. Тоді на сході континенту було зруйновано політичний лад «старої
Європи», що можна порівняти з Великою Французькою революцією. Ця «пер¬
ша велика зміна в модерній системі політичного балансу в Європі» стала, на
його переконання, «дуже руйнівною». Е.Берк нарікав, що Європа цього не
зрозуміла й лише мовчала2. Через кілька десятиліть британський історик
Дж.Блек назве поділи Речі Посполитої «революцією у Центральній Європі»3.

За сто років Центрально-Східна Європа переживатиме нову геополітич-
ну революцію, що полягатиме в одночасному падінні імперій. «Велика війна
1914—1918 рр. була конфліктом, якого ніхто не хотів», — зазначив німецький
історик В.Губач4. 1 все ж таки це протистояння детермінувало раніше незна¬
ний переворот. Імпульсом, який започаткував конфронтацію, був механізм
превентивної війни, без якого не можна зрозуміти позиції німецького ґене-
рального штабу. Підтримка домінування наддержав, що передбачало при¬
гноблення народів Центрально-Східної Європи, було загальною згодою уря¬
дів тодішніх європейських наддержав. Велика війна не почалася під гаслом
боротьби за права підкорених націй, що не користувалися правом на само¬
визначення, а вибухнула через суперництво імперії і точилася заради їхніх
загарбницьких цілей.

«Польське питання» не зникло зі сфери європейської політики, згодом
перетворившись на міжнародну проблему. Уже у серпні 1914 р. з’явилися
перші обіцянки полякам із боку наддержав, котрі брали участь у поділах
Польщі. Маніфест верховного головнокомандувача російської армії великого
князя Миколи Миколайовича від 14 серпня 1914 р. проголошував об’єднання
польських земель у складі Російської імперії та декларував визнання їх на¬
ціональної автономії. Реалізація цього плану, за умови перемоги держав

2 Цит. за: ЬіЬіагошзка 2. Есітшісі Вигке а Роївка // Клуагіаіпік Нізіогусгпу. - Т.77. - 2.1. -
1970. - 8.64-65.

3 Віаск ВгікізК Рогеідп Роїісу іп Ше А^е о£ Кеуоіиііопз 1783-1793. - СатЬгісІ£е,
1994. - Р.535-536.

4 НиЬаІзск IV. Оегтапу апсі Ше Сепігаї Рстегз іп Ше Шог4 Шаг 1914-1918. - Капзаз,
1963. -Р.121.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Дискусії

175

Антанти, надавала Росії засадничої переваги в Європі — її західний кордон
проходив би річкою Одер, себто неподалік від Берліна.

Тогочасне німецьке бачення також мало революційний характер, його
можна узагальнити у вигляді трьох концепції, пов’язаних із канцлером
Т. фон Бетман-Гольвеґом. Перша полягала в тому, що за перемоги над
Росією слід погодитися на передачу території Царства Польського до складу
Австрії. Суть другої концепції: повернути Царство до імперії Романових, але
анексувати «кордонний пояс», тобто територію вздовж східного кордону до¬
воєнної Німеччини. Урешті третій варіант передбачав створення польської
держави, котра буде тісно пов’язана з Німеччиною та існуватиме як «буфер
між Райхом і Росією».

Перша концепція виключалася, оскільки її втілення загрожувало зна¬
чними суспільно-політичними проблемами для Габсбурзької монархії. 2 лю¬
того 1917 р. угорський прем’єр-міністр І. Тиса виступив проти ймовірного
приєднання Царства Польського до Австро-Угорщини, уважаючи, що це
рішення може сприяти втраті угорської власності, як це було у випадку з
конституційним компромісом 1867 р.5 Друга концепція могла бути втіленою,
але за умови компромісного миру з Росією. Проте цей варіант не мав багато
шансів на реалізацію. У підсумку залишилася третя візія, якій на той час не
було альтернативи. У цьому випадку слід нагадати, що основна мета німець¬
кої внутрішньополітичної стратегії полягала в позбавленні Росії величезних
територій у Центрально- Східній Європі. Саме в такий спосіб мала постати
«Серединна Європа» (нім. «МіШЛеигора»).

Восени 1916 р. Німеччина та Австро-Угорщина обіцяли польському на¬
родові власну державність на території колишнього Царства Польського
лише з однією метою — щоб польський солдат долучився на їхньому боці до
воєнних дій на Східному фронті6. Акт від 5 листопада 1916 р. став своєрідним
переломним моментом у тогочасній польській боротьбі за власну державу.
Однак, незважаючи на проголошення намірів відновити польську держав¬
ність Берліном і Віднем, держави Антанти (Франція, Великобританія) не
змогли змусити Росію визнати незалежність Царства Польського. Зрештою,
вони не сприймали цей акт як необхідність, бажаючи, щоб Росія й надалі за¬
лишалася вірною своїм союзницьким зобов’язанням.

«У 1914 р. Польщі в Європі ніхто не хотів», — як влучно описав тодішню си¬
туацію знаний дипломат та історик М.Сокольницький7. Власне, геополітич-
на революція, яку принесла Велика війна, сформувала умови для того, що
існування польської держави в будь-якій формі було вже необхідністю. Така
логіка тих подій. Відповіддю західних політичних кіл на цю необхідність
стало визнання потреби існування незалежної польської держави, однак в

5 8то§оггешвкі С. Ьа Роїо^пе гезіаигее. - Рагіз, 1927. - Р.261.

6 Щодо цього питання розбіжностей між польськими істориками немає. Моє нове
дослідження цієї ініціативи Центральних держав див . : Когпаі М. Со сіаі пагосІо\уі роїзкіети Акі
Рідіємо Ьізїорасіа? Регзрекіу\уа ті^сігупагоскпта // Акі 5 Іізіорасіа 1916 гоки і ]едо копзекмгепсіе
сііа Роїзкі і Еигору / Ке4. їРКІасгкоте, К.Капіа, 2.0іггупзкі. - Тогип, 2016. - 8.215-234.

7 Зокоіпіскі М. 8рга\уа роїзка па іегепіе ігЩсІгупагосІомгут (1914-1918) // №ерос11е£І08С. -
Т.І. - Шагзгамга, 1930. - 8.195.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

176

Дискусії

її етнографічних межах. Поряд із цим, розуміння «етнографічної Польщі»
мало амбівалентний вимір. Французький погляд полягав у тому, що Польща
має право на суттєвий територіальний приріст за рахунок Німеччини, перш
за все на узбережжі Балтики. Проте існувала друга візія майбутньої поль¬
ської держави, що передбачала обмеження її територіального розширення
на заході й півночі, без включення до її складу Верхньої Силезії, Померанії
й, перш за все, Ґданська. У двох цих концепціях східний кордон Царства
Польського, проведений на Віденському конґресі 1815 р., мав бути визначе¬
ний з урахуванням змін східного кордону нової Польщі.

Західні держави не мали розуміння того, що робити з територіями, роз¬
ташованими між «етнографічною Польщею» та «корінною Росією», тобто
українськими, білоруськими, литовськими землями, де проживали близько
5 млн поляків. Із позиції Лондона та Парижа Росія мала стати національ¬
ною, некомуністичною й, можливо, демократичною державою, що має нада¬
ти українському народові культурну автономію. Однак насправді такої Росії
не існувало. На руїнах царської імперії більшовики створили нову імперію,
озброєну гаслом «визволення пригноблених класів».

Звичайно, доля Польщі не була єдиною проблемою міжнародної полі¬
тики під час Великої війни. Однак цей конфлікт, що виник заради встанов¬
лення панування над Європою та світом, став згодом війною націй за власне
самовизначення. Понад 20-мільйонний польський народ був першим канди¬
датом на головну нагороду — відновлення власної державності. Урешті цей
шанс удалося реалізувати зі значним успіхом.

Сьогодні Брестський мир 1918 р. сприймається як один з епізодів історії
дипломатії. Інколи про нього згадують дослідники, хоча цей мир справді є
важливим моментом європейської історії, до якого варто повертатися.

Як ми вже відзначали, метою Німеччини у світовій війні було створення
«Серединної Європи». І могло це статися лише одним шляхом: якщо німці ви¬
грають війну з Росією, висунуть свої умови миру та зможуть укласти компро¬
місний договір із західними державами. За таких умов, можна стверджува¬
ти, що вони виграли в Першій світовій війні. Бачення «Серединної Європи»
мало опертя в політичній думці XIX ст., що сягала традицій німецької гео¬
політики8. Вона відсилала до концепції «економіки великого простору», яким
мала стати Центральна Європа для Німеччини. Відому книжку Ф.Науманна
було опубліковано 1915 р.9 Одночасно, коли з’явилися надії на сепаратний
мир із Росією, у Берліні виник план реалізації великої візії. Першим кроком
стало проголошення польської державності 5 листопада 1916 р.

Навесні 1918 р. у Центрально-Східній Європі постала Брестська система,
що виникла в результаті більшовицької революції та миру між державами

8 \¥оЩ-Рои)^ака А. Бокігупа ^еороіііукі ІМіетсгесІї. - Рогпаіі, 1979.

9 Иаитапп Р. Мійеіеигора. - Вегііп, 1915. - 299 8.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Дискусії

177

Четверного союзу й Українською Народною Республікою (9 лютого), а пізні¬
ше також і з радянською Росією (3 березня)10.

Утім Брестська система ніколи не стала політичною реальністю.
Із польської позиції це був добрий шанс, для українців він був втрачений.
Брестський мир можна розглядати як спробу втілення проекту німецької
гегемонії в Європі. Цей факт розуміли французькі та британські політики.
Центрально-Східна Європа опинилася під зловісним знаком союзу німець¬
кої автократії та більшовицької держави нового типу, ставши серйозним ви¬
кликом, кинутим некомуністичному світові.

Радянська Росія відмовилася від переважної більшості територій, здо¬
бутих після поділів Речі Посполитої. Однак уже через вісім місяців, відчува¬
ючи наближення капітуляції німецької армії та підписання Комп’енського
перемир’я 11 листопада 1918 р., В. Ленін скасував зобов’язання своєї країни.
Німці були змушені прийняти умови миру у Версалі, котрий вони розціню¬
вали як «карфагенський», себто перетворення Німеччини на державу «другої
категорії» та знищення німецького народу загалом. Брестський мир відкривав
перспективи нового поділу колишніх земель давньої Речі Посполитої. Однак
для успішного розв’язання «польського питання» він мав важливий результат:
Росія полишила коаліцію союзних держав Антанти. Своєю чергою, це означа¬
ло її виключення з процесів територіальної перебудови в післявоєнній Європі.

Зрозуміло, що для поляків та українців не може існувати однакової
оцінки Брестського миру. Найбільший польський ґерманофіл професор
В.Яворський писав у своєму щоденнику від 4 грудня 1917 р.: «Наді мною
висить отрута німецької гегемонії»* 11. Відомо, що тоді мала постати польська
державність, повністю підпорядкована німцям і включена до їхнього проек¬
ту «Серединної Європи».

Погляди В.Яворського сповнені надмірного драматизму, але до них вар¬
то звертатися. «Німці не хочуть життєздатної Польщі, — писав він. — Візьмуть
нас у щупальці, бо Литви не відпустять. Надія на Антанту померла. Італія
розбита, Франція заслабка, а в Росії більшовики ненавидять те, що є поль¬
ське, бо польським є інтеліґенція, культура, заможність. Програли ми...»12.

Не можна заперечувати, що Брестський мир відкривав перед Україною
перспективу мати власну державу, місце якої, однак, мало б бути в межах
«Серединної Європи». Своєю чергою, це означало залежність від Німеччини,
але відокремлення від Росії та незалежність від польської держави, а також
реальний шанс отримати владу у Східній Галичині.

У підсумку, Німеччина програла війну, капітулювавши перед держа¬
вами Антанти, яка на мирній конференції витворила новий територіаль¬
ний і геополітичний порядок в Європі. Тоді ж зазнала поразки концепція
«Серединної Європи», місце якої зайняла нова геополітична конфіґурація,
що буде названа Версальською системою.

10 Британський історик Дж.Вілер-Беннет назвав Брестський мир «забутим миром» (див.:
]УкееІег-ВеппеІІ Вгезі-Бііоузк 1918: ТЬе Рог^оїїеп Реасе. - Бопсіоп, 1938).

11 Дашогекі \У.Ь. Біагіизг 1914-1918. -\Уагзга\¥а, 1997. -8.235.

12 ІЬісі. - 8.237 (нотатка від 19 грудня 1917 р.).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

178

Дискусії

III

Якщо поглянути на плани майбутнього ладу в повоєнній Європі, що
були окреслені в Парижі, Лондоні та Вашинґтоні, перед нами постає безліч
геополітичних концепцій, творці яких розглядали Росію союзником захід¬
них держав. Жовтневий переворот у Петрограді не перекреслив цих планів.
Нову, небільшовицьку, але «неподільну» й потрібну для світової рівноваги
сил Росію продовжували сприймати за очевидність.

Французький дослідницький комітет, ініційований прем’єр-міністром
Ж.Клемансо і його помічником А.Тардьє, був центром, що займався пробле¬
мою майбутнього Центральної Європи. Власне, «польське питання» аналі¬
зувалося з цієї перспективи. Після того, як Росія перестала бути союзником
Франції в результаті Жовтневого перевороту, Польщу почали розгляда¬
ти як одного з кандидатів на роль французького «східного бар’єру» проти
Німеччини13. У цьому контексті розглядалося питання кордонів повоєнної
Польщі, що не означало визнання її прав на землі, східніше від меж Царства
Польського, визначених Віденським конґресом. Комітет займав послідовну
позицію щодо неподільності Росії. Однак незалежність Польщі було визнано
як одну з цілей Франції у війні. Натомість подібне рішення для України та
балтійських країн виключалося14. Величезний звіт цього комітету стосувався
різноманітних питань, що могли б привернути увагу творців майбутнього
миру — від Ельзасу та Лотарингії до Близького Сходу. Утім його текст не міс¬
тив опису кордонів Польщі.

Американський дослідницький офіс, ініційований полковником Е . Г аузом
у вересні 1917 р., розглядав «польське питання» в різних контекстах нової
системи геополітичного ладу Європи15. Ідея його керівника, що була пред¬
ставлена міністрові закордонних справ Великобританії А.Дж.Бальфуру,
передбачала відродження Польщі як держави-буфера між Німеччиною й
Росією. Висновки групи були (як згадував В.Сукенницький) ближчими по¬
глядам А.Дж.Бальфура, аніж Е.Гауза, які збігалися з позицією президента
СІЛА В.Вільсона. У першу чергу увага приділялася етнографічним умовам.
У меморандумі від 22 грудня 1917 р. було виписано твердження, що розсе¬
лення поляків на території трьох імперій робить неможливим їх об’єднання
в межах єдиної польської держави. «Це, мабуть, виходить за межі практичної
політики», зазначалося в документі. Доступ до моря ця країна матиме че¬
рез річку Віслу або через німецькі порти Гамбурґ і Бремен. Якщо Росія була
б сильною, то польська держава, відповідно до цієї концепції, знайшла б у

13 5 икіеппіскі IV. Ргот Рогеі^п Вотіпаііоп іо №ііопа1 Іпсіерепсіепсе. - Уо1.2. - Р.911.

14 Протоколи засідань опубліковані, див.: Всшіоп І. Ьев Ехрегіз ігапдаіз еі Іез іїопііегев
сГАрге8-£иегге: Ье8 ргосез-уегЬаих сій сотііе сГеіпсІез 1917-1919. - Рагіз, 2015.

16 Сеіїапсі Ь.Е. ТЬе Іпдиігу. Атегісап Ргерагаііопз іог Реасе 1917-1919. - Уаіе; №те Науеп,
1963. Див. також: Зикіеппіскі \У. Ргот Рогеідп Вотіпаііоп іо Маііопаї Іпсіерепсіепсе. - Уо1.2. -
Р.901-911; Мапіа А. Еигора бгобкотеа те сеІасЬ роїііукі И8А те ІаіасЬ І теощу зтеіаіотееі: 14
рипкібте ргегусіепіа \Уі1зопа // Рапзітеа еигореізкіе па сігосіге сіо піеросИедІозсі (те сіги^іеі роїотеіе
XIX і XX теіеки): Віисііа ойаготеапе Ргоіезоготеі Магіапотеі 2^6тіакотеі / Кесі. І.Зіатеотеу-Катека,
\У.Еоіек. - Кгакбте, 2003. - 8.159-176.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Дискусії

179

ній опертя. Але якщо після закінчення війни вона буде слабкою, «Польща
може опинитися у вразливій позиції». У меморандумі рішуче підкреслюва¬
лася також неминуча слабкість майбутньої Польщі через великі проблеми
з національними меншинами, адже викроювання її кордонів без включен¬
ня величезної кількості непольського населення видавалося неможливим16.
Цей документ надає добре уявлення про погляди американських експертів
на «польське питання».

Президент США В.Вільсон відкинув пропозиції групи Е.Гауза та зайняв
позицію, що польська держава має бути відновлена в межах «безсумнівно
польських» територій із вільним і ґарантованим виходом до моря. У мемо¬
рандумі від 22 вересня 1918 р. державний секретар Р.Лансінґ установлен¬
ня нового порядку в Європі пов’язував з ослабленням Німеччини, особливо
її військової потуги. Те, що В.Вільсон не звертався до принципу «рівнова¬
ги сил», мало величезне значення для вирішення «польського питання»17.
Він мав іншу візію на повоєнний устрій Східної Європи, аніж Лондон або
Париж. У цьому контексті створення «сильної Польщі» мало свої очевид¬
ні підстави18. У промові від 4 липня 1917 р. В.Вільсон зажадав «пануван¬
ня права, опертого на згоді влади, та підтримуваного загальною позицією
людства»19. Однак не варто забувати, що кожен американський політик, ко¬
трий говорив про сильну й об’єднану Польщу, мав на увазі польську держа¬
ву, створену в межах етнографічних земель.

В американських дискусіях про майбутній світ не знаходилося місця для
визнання за українським народом права на незалежність. Зі слів В.Вільсона
видається, що він справді прагнув вільної від комунізму Росії, яка буде федера¬
тивним утворенням. У такій державі український народ мав би отримати куль¬
турну автономію й, насамперед, можливість вільного розвитку власної мови.

Як писав у меморандумі державний секретар Р.Лансінґ, накреслюючи
у 29 пунктах бачення нової Європи, Росія мала прийняти форму конфеде¬
рації. На початку 1919 р. Е.Гауз говорив В.Черчиллю в Парижі: «Росія була
ключовою для всієї ситуації і якщо вона не сформувала живу частину Європи
[...] не буде ані миру, ані перемоги»20. Він також передбачав, що якби Росія
та Німеччина були союзниками, «всі народи на схід від Райну будуть кинуті
проти Франції, Великобританії та США». Біограф Е.Гауза Ґ.Годжсон дода¬
вав, що ці слова звучать як пророцтво майбутнього пакту Гітлера — Сталіна
та міжнародної ситуації 1939—1941 рр.

Хоча В.Вільсон у публіцистиці часто звертався до метафори австро-угор-
ського «могильника», насправді він не тільки не хотів знищити Габсбурзьку
імперію, а навпаки — федералізувати та зберігати. Американський президент
заявив у своїх «14 пунктах» від 8 січня 1918 р. про підтримку самовизначення

16 Див.: Зикіеппіскі ТУ. Ргот Рогеі^п Ботіпаїіоп 1о №ііопа1 Іпсіерепсіепсе. - 8.904.

17 Див.: ]УіІ80п ТУ. Квгіаііосуапіе Іозбсу 8\¥Іаіа. - \\Чг8га\уа, 1924. - Т.1.

18 5 икіеппіскі ІУ Ргот Рогеі^п Ботіпаїіоп 1о Наііопаї Іпсіерепсіепсе. - 8.907.

19 Цит. за: ^ Лїіскі М.2. 2 риЬІікасіі о Бісіге Магосібсу // Ргге^НсІ ЇУербІсгевпу. - Т.11. -
1924.-8.139.

20 Но<1§80п О. \УоосІго\у \УіІ80п’8 КідЬі Напсі: ТЬе Бііе о£ Соїопеї Есітеагсі М. Ноиее. -
Науеп; Бопсіоп, 2008. - Р.177.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

180

Дискусії

народів, що її населяли, але це аж ніяк не означало його переконаності щодо
необхідності ліквідації цього державного утворення.

У британських планах повоєнного устрою Європи, окреслених у катего¬
ріях «реальної політики» (нім. «Кеаіроііїік»), спочатку взагалі не було місця
для незалежної польської держави, а лише забезпечення певного рівня ав¬
тономії для Польщі, територіально зведеної до давнього Варшавського гер-
цоґства. Такою була візія вирішення «польського питання» в Лондоні. Це ба¬
чення підтримував міністр закордонних справ А.Дж.Бальфур, виклавши цю
позицію в меморандумі від 4 жовтня 1916 р. Наприкінці 1917 р. з’явився
план нового політичного порядку на континенті, суть якого окреслювалася
в меморандумі Е.Драммонда, що передбачав федералізацію Австрії і приєд¬
нання до неї Царства Польського21. Звичайно, під впливом тогочасних подій
уряд погоджувався на незалежність Польщі, але в етнографічних кордонах.
5 січня 1918 р. цю позицію озвучив прем’єр-міністр Д.Ллойд Джордж на з’їзді
британських профспілок. Тоді ж Великобританія визнала право поляків на
власну державність. У момент розпаду імперій таке врегулювання було при¬
йнятним вирішенням. Зрештою, створення незалежної Польщі на значній
території не перебувало серед британських інтересів — так, як ці інтереси
розуміли британські політики22.

Прем’єр-міністр Д. Ллойд Джордж, спостерігаючи за польськими праг¬
неннями розширити територію всупереч етнографічній доктрині, розгля¬
дав «нову Польщу» як головне джерело неспокою і клопотів для «творців
миру». Дипломатичні дії лорда Дж.Керзона влітку 1920 р. — тому найкра¬
ще підтвердження. Навіть видатний польський історик Ш.Ашкеназі, що
мав надзвичайно широкі знання про міжнародну політику тієї доби, підпав
під вплив певних ілюзій, коли у жовтні 1920 р. писав до І.Дашинського, що
Англії буде потрібна сильна Польща, тому що, поза сумнівом, вона стане
противагою більшовицькій Росії, тоді як Пруссія — традиційний союзник
Великобританії — не може бути партнером, а Австрії просто вже немає23.

Окрім того, у британській візії нова Росія повинна була існувати як ве¬
лика федерація, що має забезпечити право на автономію для всіх націо¬
нальностей. Тому гасло про самовизначення не стосувалося Росії. Можна на¬
віть сказати, що обмеження масштабів геополітичного перевороту у Східній
Європі стало головною метою держав-переможниць у Першій світовій війні.

Рішення Паризької мирної конференції не стали останнім словом у то¬
гочасній історії. На сході Європи панував хаос. Подальша доля цієї частини
континенту вирішувалася, перш за все, у збройному протистоянні двох сил:

21 Ьоюе С.А, ВоскгШ М.Ь. ТЬе Мігаде о£ Ро\уег. - Уо1.2. - Р.267.

22 МасМіІІап М. Рагіз 1919: 8іх топіііз Шаі сЬап^есІ ІЇіе \¥ог1с1. - ¥огк, 2002. - Р.211.

23 Ргоі. Азкепагу йо \уісергетіега Разгупзкіедо т, 19 рагйгіегпіка 1920 (осіріз гарогіи Йіа
Віига Ргора^апйу 2а^гапісгпеі рггу Ргегуйіит Кайу Міпіз1г6\¥) // Іпзіуіиі йогеїа Ріізийзкіедо
(Ьопйуп). - Коїексіа 142.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Дискусії

181

Польщі й радянської Росії. Варшавська битва серпня 1920 р. дала відповідь
на питання про майбутнє Європи «на схід від Німеччини».

Ю.Пілсудський не прийняв пропозиції радянського наркома закордон¬
них справ Г.Чичеріна весною 1920 р., яка очевидно не була щирою, адже
одночасно ґенеральний штаб Червоної армії готував план нападу на від¬
роджену Польщу24. Припускаємо, шо на місці Ю.Пілсудського кожен поль¬
ський діяч прийняв би радянську пропозицію, тим самим «купуючи» мир.
Тому рішення очільника держави було одним із найбільш значних та дале¬
косяжних, які він коли-небудь приймав. У листопаді 1918 р. Й. Сталін на¬
звав Польщу новоствореною «перепоною» між Росією та Заходом, яку треба
знищити25. Теза про те, що можна було б досягти міцного миру з більшовиць¬
кою Росією, а війна, на яку згодився Ю.Пілсудський, коштувала непотрібних
жертв, повторюється знову26. Однак не має опертя в реальності.

Має цілковиту рацію польський історик М.Кукель, який польсько-ра¬
дянську війну 1920 р. окреслив як війну за «звільнення України»27. Перемога
у Варшавській битві серпня 1920 р. врятувала незалежність Польщі, а «бла¬
годать ленінізму було залишено для Росії»28. Ця війна — не один із багатьох
прикордонних конфліктів у нестабільній Європі (як, наприклад, греко-ту-
рецька війна 1920—1922 рр. на периферії континенту, що закінчилася під¬
писанням миру в Лозанні). Ця битва вирішила долю Центрально-Східної
та цілої Європи. «На короткий історичний момент Європа затамувала поди¬
хав», — писав знавець ваймарської дипломатії німецький історик П.Крюґер29.
Британський дипломат, посол у Берліні Е. д’Абертон (можливо, з перебіль¬
шенням) назвав те протистояння «вісімнадцятою вирішальною битвою в іс¬
торії світу»30. Як би там не було, для Польщі це була війна на виживання, а
також війна заради збереження Версальської системи у Центрально- Східній
Європі. 22 липня 1920 р. в палаті громад британський прем’єр-міністр
Д.Ллойд Джордж висловився ясно: «Якщо поляки захищають свою неза¬
лежність, це відповідає англійському інтересу, європейським інтересам. Аби
Польща була понівечена, це було б фатальним для миру в Європі, а наслідки
стали б просто катастрофічними»31. На жаль, на практиці британська дипло¬
матія майже нічого не зробила задля доведення, що керується цією заявою.

Немає жодних сумнівів, що польська поразка у Варшавській битві та
у війні з радянською Росією означала ліквідацію Версальської системи у
Центрально-Східній Європі та, можливо, новий поділ польських земель між

24 Цей план опублікував А.Новак (див.: Абша/г А. Роїасу, Козіапіе і Ьіезу: зіисііа і згкісе
Ьізіогусгпе г XIX і XX \¥Іеки. - Кгакб\¥, 1998).

26 5 іаііп ^.\V. Вт. іеіа. - Т.ІУ: Ьізіорасі 1917-1920. - \Уагзга\¥а, 1951. - 8.178.

26 СгиЬіпзкі А. \Уа1ка Логеїа Ріізисізкіе^о о по\уу кзгіаіі роїііусгпу Еигору 8госІко\¥0-
ЇУзсЬоеіпіеі V/ ІаіасЬ 1918-1921. - Тогип, 2002. - 8.413.

27 Див.: Текі Нізіогусгпе. - Т.УІІІ, 1956/57. - 8.175.

28 Маїіа М. \Уіес2ПІе ро\угасаИса Роїзка // 2езгуіу Нізіогусгпе. - 2.70. - 1984. - 8.17.

29 Кгй§ег Р. БеиізсЬе Аиззепроіііік гтзскеп Ееуізіопізтиз ипсі Ргіейепззісіїетп^. -
МйпсЬеп, 1993. - 8.98.

30 ОАЬегпоп Е.У. ТЬе Еі^ЬіеепіЬ Оесізіуе ВаШе о£ іііе \Уог1сІ. - \Уагза\¥, 1920; Ьопсіоп, 1931.

31 Цит. за: ]УіІоз IV. \УуЬог різт і то\¥. - Ь\уо^, 1939. - 8.171.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

182

Дискусії

Росією й Німеччиною32. Очевидно, що подальші кроки останньої перед евен¬
туальною поразкою Польщі залежали від міжнародної ситуації. Позицію ні¬
мецького уряду, котрий 20 липня 1920 р. офіційно оголосив нейтралітет у
польсько-радянській війні, треба визнати за вичікувальну.

На цей парадокс історики лише зараз звертають увагу. «Польська пере¬
мога над росіянами у серпні 1920 р. коштувала литовцям Вільнюса, але, імо¬
вірно, урятувала Литву», - зазначив історик А.Сенн. «Диво на Віслі» сприяло
зміцненню її нової незалежності33. Проте на цей факт не звернули уваги в
Каунасі. Не розуміли також цього у Празі. Узагалі не зуміли усвідомити на
теренах усього Міжмор’я (за винятком Угорщини).

Поза сумнівом, польська перемога 1920 р. стала вирішальною для збере¬
ження незалежності балтійських держав і, певного мірою, Румунії та, мож¬
ливо, також Угорщини й Чехословаччини. Результати польсько-радянської
війни сприяли зміцненню та збереженню Версальської системи у Центрально-
Східній Європі. Власне, тоді першу кризу цього ладу було подолано34.

Однак кінцевий результат польсько-радянської війни не змусив Росію
відмовитися від панування над Україною та визнати її незалежність. Східна
Європа не була перебудована відповідно до візії Ю.Пілсудського. Польська
перемога не змінила також ставлення Німеччини та Росії до Польщі35.
Польська держава вистояла, ставши найпотужнішою в Міжмор’ї, перебува¬
ючи в оточенні ворожих країн, котрі з її існуванням не могли змиритися.

«Розумним компромісом» окреслив польсько-радянський мир амери¬
канський історик Б.Будурович36. Ризький мир 18 березня 1921 р. став ра¬
ціональним пунктом завершення війни й важким компромісом. Це була
угода двох держав, які розділили все, але, насправді, також компроміс між
позицією польського суспільства та радянським урядом37. Маємо пам’ятати,
що в Польщі існувала потужна громадська думка, яка не сприйняла тери¬
торіальних рішень, ухвалених у Ризі, трактуючи їх несумісними з інтереса¬
ми країни. «Поляки, власники маєтків в Україні, — писав польський фінан¬
сист Г.Ґрубер, — вимагали, щоби включити Україну до Польщі, а поляки з
Білорусі — Білорусь як давні польські землі. Опір цим вимогам тоді означав
зраду. Ніхто не думав про те, чи було достатньо сил, щоб ці землі приєднати
та організувати. Не враховувалося, що настають нові часи, нові ідеї й течії»38.

32 ]Уа§пег О. Беиізсіїїапсі ипсі сіег роіпізсії-зотеіеіїзсіїе Кгіед 1920. - ЇУіезЬасІеп, 1979. Див.
Також: ЇУоіпа роізко-зотеіеска те сіокитепіаск піетіескіеі буріотаср. - ЇУгосіате, 2002.

33 8епп А.Е. ТЬе Етегдепсе оІМосіегп ЬііЬиапіа. - Мете Уогк, 1959. - Р.220.

34 Моиіак А. 8їозипкі роізко-гозуї’зкіе і роізко-зотеіескіе (1919-1921) а Іасі теегзаізкі // Осі
ЇУегзаіи сіо Росгсіати: Зуіиасіа ті^сігупагосіотеа Еигору бгосікотео-ЇУзсІїосІпіеі 1918-1945 / Кеб.
А.Когуп. - ЇУагзгатеа, 1996. - 8.30-42.

36 КогЬеІ Роїапсі Ьеітеееп Базі апсі ЇУезі: 8оуіеі апсі Оегтап Біріотасу їотеагсі Роїапсі
1919-1933. - Ргіпсеіоп, 1963.

36 ВиЛигоиіусг В. РоІізЬ-ЗоуіеІ; Кеіаііопз 1932-39. - Мете Уогк, 1962. Див. Також: ]Уап(іусг Р.
О роїзкіеі роіііусе га^гапісгпеі Бтеибгіезіоіесіа // Киїіига. - №1/2. - 1964. - 8.199-208.

37 \УапсІусг Р. 2 гагасіпіеп тезроіргасу роїзко-икгаіпзкіеі те ІаіасЬ 1919-1920 // 2ез2уіу
Нізіогусгпе. - 2.12. - 1967. - 8.24.

38 СгиЬег Н. Рггес па тезскбб сгу о^гапісгус зі^ сіо Роізкі еїпісгпе]: ЇУагзгатеа тіезгсгапзко-
гіетіапзка // Кок 1918 теє тезротпіепіасії т^гбте зіапи, роіііукбте і теоізкотеусЬ. - ЇУагзгатеа,
1987. - 8.436.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Дискусії

183

Для Польщі Ризький договір такий самий важливий, як і Версаль, ува¬
жали у французькому МЗС під час розгляду питання щодо Польщі як союз¬
ника39. Значення Ризького миру було, безперечно, вагомим для Центрально-
Східної Європи, тому має сенс визнати, що цей акт став важливим елементом
Версальської системи40. 15 березня 1923 р. держави Антанти, відповідно до
положень ст.87 Версальського договору, офіційно визнали східний кордон
Польщі — попри вагання і стурбованість, що, як уважали в Державному де¬
партаменті США, «дуже нераціонально визнавати кордон, який більшови¬
ки відразу порушать»41. Проте ідею стабілізації територіального устрою піс¬
лявоєнної Європи було прийнято. Польська обіцянка автономії для Східної
Галичини сприймалася прихильно (хоч її так і не було дотримано).

На жаль, можливість поглиблення геополітичної революції у Централь¬
но-Східній Європі шляхом деімперіалізації Росії було втрачено. Як відомо,
Ю.Пілсудський прагнув «розіграти українську карту», визнавши, що настала
виняткова можливість для геополітичної перебудови регіону. Він бажав, на¬
самперед, створення української держави та забезпечення незалежності ін¬
ших неросійських народів колишньої царської імперії — як буферних країн
між Польщею й Росією, більш-менш тісно пов’язаних із першою. Серед цих
нових утворень найважливішу роль мала відігравати Україна, незалежна від
Росії й поєднана з Польщею військовим союзом та спільними принципами зо¬
внішньої політики. Українська держава мала бути союзницею Польщі, на від¬
міну від Литви й Білорусі, котрі мали стати частиною федерації з Польщею.

Пунктом відліку для східної концепції Ю.Пілсудського був східний кордон
Речі Посполитої 1772 р., що вимагало від більшовицької Росії залишення тери¬
торій на захід від цієї лінії й беззастережного визнання права українців на не¬
залежність. Він відхилив радянську пропозицію на мирні перемовини у квітні
1920 р. Вже у травні того року, після укладення польсько-українського союзу, роз¬
почався спільний наступ на Київ. У польській візії це була превентивна акція,
оскільки більшовицька пропозиція миру виявилася фікцією заради підготовки
до загарбницької війни проти Польщі42. Відомо, що 2 лютого 1920 р. Естонія укла¬
ла мир із більшовиками, прийнявши їхню пропозицію. Ця угода діяла до 1940 р.
Варто сумніватися в тому, що Польща могла зробити щось подібне.

На жаль, ідея створення української держави та забезпечення незалеж¬
ності інших неросійських народів колишньої царської імперії зазнала пораз¬
ки. Українці стали найбільшою нацією Європи, які не змогли здобути держа¬
ву. Це була справжня їх трагедія.

39 АгсЬіуез сій Міпізіеге сіез А££аігез Еігапдегез (Рагіз). - Раріегз Тагсііеи 166/526, поіе
«Роїо^пе е£ 1а Реіііе Епіепіе» (31 таіа 1924).

40 Вогг^скі ТЬе 8оуіе£-Ро1із1і Реасе о£ 1921 апсі Оіе Сгеаііоп о£ Іпіег^аг Еигоре. - Ие\¥
Науеп, 2008.

41 Див:. Магигек М. Огеаі Вгіїаіп, Йіе РГпіІесІ 8£а£ез апсі £Ье Ро1із1і-8оуіє£ Реасе Тгеаіу о£
Кі^а 1920-1921 // №ерос11е§1озс. - Т.ХХІ. - 1988. - 8.55-122.

42 Раіек 8. ЇУзротпіепіа ^агкісЬ окгезб^у ргасу. - \Уагзга\уа, 1938. - 8.20.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

184

Дискусії

Однак треба твердо пам’ятати про одну річ. Союз із Польщею сприяв
емансипації «українського питання» як національного в міжнародних відно¬
синах. Як слушно писав Л.Василевський, котрий відкрив світові правду про
українців як націю, що мас ідентичність, національні прагнення та власну
політичну програму — «ідея незалежності глибоко проникла до свідомості на¬
родів, що прагнуть свободи, і процес їх звільнення не може зупинитися на
нинішніх кордонах радянської федерації»43.

З огляду на це Голодомор 1932—1933 р. не був випадковістю. Це був
страшний удар для українського народу, який залишається класичним про¬
явом геноциду в розумінні Р.Лемкіна44. Голодомор став другим геноцидом у
модерній історії — після турецького геноциду проти вірмен 1915 р. Третім і
найбільшим буде Голокост, здійснений гітлерівською Німеччиною з безпре¬
цедентним використанням різноманітних технологій.

«Українське питання» в міжнародній політиці доби геополітичної рево¬
люції у Центрально-Східній Європі досі вимагає ретельного, уважного та
фахового вивчення. Після 1921 р. українці стали найбільшим народом, що
не здобув власної держави. Ризький мир був поділом українських земель.
Окрім народів Кавказу (ґрузини, азербайджанці, вірмени) та македонців на
Балканах, різні нації Центрально-Східної Європи скористалися шансом здо¬
бути державність і якось її втримали. Звичайно, жодна нація, окрім румунів
(котрі здобули Трансильванію, Бессарабію й Південну Добруджу), не була
повністю задоволена тодішніми кордонами, які подеколи ставали результа¬
том компромісу, диктату держав-переможниць, або того та іншого водночас.

На користь українського народу був дуже важливий чинник, одна з осно¬
вних рушійних сил історичного процесу XX ст. — принцип самовизначення
націй. Однак проти прагнень українців діяла міжнародна політика, та геопо¬
літика зокрема. Перш за все, розпочалася реімперіалізація Росії. На руїнах
царської держави більшовики створили нову імперію. Це була кримінальна
тиранія, якої раніше не бачив світ. Убрана у шати соціалізму вона зуміла
здобути прихильників на Заході шляхом майстерної пропаганди. Насправді,
як зазначав Ю.Пілсудський, перед початком Першої світової війни соціалізм
був «найбільшою метою проґресу», а в Росії став «новою формою рабства»46.
Здається, це твердження торкнулося самої суті в оцінці російського досвіду
соціалізму.

Конфлікт із Польщею, безумовно, став ще однією важливою причиною
невдач українських державницьких зусиль. Щоб змусити Польщу бороти¬
ся з більшовицькою Росією, українцям довелося відмовитися від Східної
Галичини, де їх національна свідомість була найбільш розвиненою.

43 ІУазіїеиізкі Ь. 8рга\уу пагосІо\то8сіо\¥Є Іеогіі і гусіи. - ІУагзгадаа; Кгако\у, 1929. - 8.202.

44 Когпаі М. Каїаі Ьеткіп (1900-1959) - зіисііит Ьіоегайсгпе // 2е8гу1у Нізіогусгпе. -
2.147. г 2004. - 8.107-157.

45 Зіішіпзкі А. Магзгаїек Ріїзисівкі о зоЬіе // №ерос11е£І08С. - Т.17. - 1934. - 8.25.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Дискусії

185

Польські прагнення відновити велику державу були поза дискусіями.
В іншому випадку Польща була приречена на життя лише пам’яттю про її
розміри до поділів і роллю «клієнта» наддержав. Таке мислення заважало
будь-якому територіальному компромісу з українським народом. Підтримка
«неподільної» й «національної» Росії західними країнами не залишала
сподівань для всіх тих, хто мріяв знищити «тюрму народів», якщо згада¬
ти відомі слова А.Міцкевича. Звичайно, можна стверджувати, якби пакт
Пілсудського — Петлюри дав двом націям успіх і вільну українську державу,
пов’язану з Польщею, світ рано чи пізно звик би до нової геополітичної архі¬
тектури Східної Європи.

Геополітична революція надала лише шанс для звільнення україн¬
ського народу, проте не сприятливу кон’юнктуру для України як держави.
«Українське питання» після 1921 р. продовжувало залишатися міжнародною
проблемою. Згаданий вище Л.Василевський писав: «Кон’юнктура — явище
мінливе. Цього не варто доводити поколінню, що пережило 1904—1920 рр.
з епохальними політичними потрясіннями, котрі охопили практично весь
світ. [...] Упродовж десятиліть ми чекали на такий уклад відносин, який
нарешті дозволить нам реалізувати мрії та сумніви поколінь, народжених
у неволі46. Хто знає, можливо, 40-мільйонна українська нація в недалеко¬
му майбутньому дочекається кращого майбуття, скориставшись минулим
періодом»47.

* **

Центрально-Східна Європа відіграла ключову роль як під час Першої,
так і Другої світових воєн — як дестабілізуючий регіон та джерело конфлік¬
тів. Однак перша з них, можливо, не вибухнула б, якби не було російсько-
австро-угорського антагонізму. Друга почалася в результаті німецьких праг¬
нень «життєвого простору», який можна було здобути лише у Східній Європі.
«Холодна війна» між двома наддержавами почалася також унаслідок кон¬
флікту у Центрально-Східній Європі, оскільки встановлення радянського
панування стало проявом експансіонізму та унаочнило загрозу для іншої
частини світу на захід від «залізної завіси».

Відомий польський історик П.Вандич у книзі «Ціна свободи» стверджу¬
вав, що Центрально-Східна Європа е регіоном із почуттям надзвичайно ви¬
сокої ціни свободи. Варто згадати цю думку, яка мас багато рацій. Свобода -
дорога річ, а в епоху тоталітаризму коштує більше, аніж будь-коли. Двадцяте
століття стало добою націоналізмів. Ця думка не нова, в історіографії по¬
бутують найрізноманітніші інтерпретації. З усіх уроків XX ст. маємо один

46 У цьомі місці Л.Василевський навів строфу з одинадцятої книги поеми «Пан Тадеуш»
А.Міцкевича. В українському перекладі вона звучить так: «О дивне марево! Народжений у
неволі, / В неволі виріс я, — і другої ніколи / Такої пишної не зустрічав весни!..» (див.: Міцке-
вичА. Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві / Пер. М. Рильського. -К., 1989. - С.281) (прим,
перекл.).

47 1 Уааііешакі Ь. К\¥Є8Ііа икгаіпвка іако гаеасіпіепіе тіесІ2упагосІо\¥Є. - \Уаг82а\уа,
1934.-8.142-143.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

186

Дискусії

особливий: великою помилкою були мрії всіх тих, кому здавалося, що можна
повернути хід історії та змусити людську спільноту, котра бажає політичної
суб’ектності, відмовитися від цих прагнень. Ставши «уявленою спільнотою»,
вона має мету, до якої прямує. Польські націонал-демократи цього не зро¬
зуміли, але їхні опоненти з табору Ю.Пілсудського це добре усвідомлювали.

Українську національну революцію варто розглядати в контексті гео-
політичної революції у Центрально-Східній Європі, яка була викликана
Великою війною. У тому ж ракурсі слід висвітлювати прагнення народів
«національних окраїн» Російської імперії до здобуття незалежності власних
держав48.

Революція — це «важлива зміна соціально -політичної системи, яка почи¬
нається знизу»49. Однак можна також говорити про «революцію згори», якою
була британська «Славна революція». Геополітична революція — це перево¬
рот, що має риси першої і другої. Великі зміни в міжнародних відносинах
торкнулися уявлень простих людей, а суспільні рухи — в ім’я національної
ідеї — спровокували крах імперій. Це був зворотний зв’язок.

Між серпнем 1914 р., коли світ почув постріли сербського терориста в
австрійського ерцгерцоґа Франца Фердинанда, та Ризьким миром берез¬
ня 1921 р. відбулася велика історична драма — геополітична революція у
Центрально- Східній Європі. По-іншому цей процес годі назвати. Його важ¬
ливість не повинна залишатися без уваги. Мабуть, позитивний досвід нашо¬
го часу полягає в тому, що польський історик може висловлюватися про це у
вільному Києві, з усвідомленням того, що Росія загрожує не тільки Україні,
але й Польщі. Геополітична спільнота звільнених з-під ярма імперій націй —
не просто фраза, а справді реальність, яку не можна не помічати, і її осмис¬
лення невпинно спрямовуватиме політичне мислення до майбутнього.

КЕРЕКЕМСЕ5

1. Віаск, 1. (1994). Вгііізк Рогеі§п Роїісу іп ікеА§е о/ Весоїиііопз 1 783-1 793. СатЬгісІде.

2. Вогг^скі, 4. (2008). ТІге Зосіеі-Роіізк Реасе о/ 1921 апсі іНе Сгеаііоп о/ Іпіегиіаг

Еигоре. №те Науеп.

3. Висіиготеусг, В. (1962). Роїізк-Зопіеі Реіаііопз 1932-1939.

4. СгиЬіпзкі, А. (2002). ]УаІка ^ге^а Ріізисізкіе^о о поиіу кзгіаіі роїііусгпу Еигору

Згойкоию-ЇАІзскосІпіеі и> Іаіаск 1918-1921. Тогиіі. [іп РоІізЬ].

5. Бауіоп, І. (2015). Тез Ехрегіз / гапдаіз еі Іез / гопііегез (іАргез-§иегге. Ьез ргосез-сег-

Ьаих сій сотііе й’еІиЛез 1917-1919. Рагіз. [іп РгепсЬ].

6. Оеііапсі, Ь.Е. (1963). Тке Іщиігу: Атегісап Ргерагаііопз [ог Реасе 1917-1919. Уаіе,

№те Науеп.

7. Носивші, О. (2008). Ноогігош ]УіІзоп’з Ві§кі Наші: Тке Ьі{е о/ Соїопеї Есіюагд.

М. Ноизе. №те Науеп; Ьопсіоп.

8. НиЬаізсЬ, \У. (1963). Оегтапу апсі Іке Сепігаї Роиоегз іп Іке ]УогсІ Лаг 1914-1918.

Капзаз.

48 Див.: Наїескі О. Вогсіегіапсіз о£ ЇУезіегп Стіігаііоп: А Нізіогу о£ Базі Сепігаї Еигоре. -
Мете Уогк, 1952.

49 У польській історіографії це формулювання впровадив М.Куля (див.: Киїа М. Магосіотее і
гетеоіисуі’пе. - ІУагзгатеа; Ьопсіуп, 1991. - 8.21).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Дискусії

187

9. Ьа\уогзкі, \У.Ь. (1997). Віагіивг 1914-1918. \Уагзга\уа. [іп РоїізЬ]

10. КогЬеІ, й. (1963). Роїапй Ьеішееп Еаві апсі Цїеві: Зооіеі апсі Сегтап Віріотасу іо-
иоагй Роїатиі 1919-1933. Ргіпсеїоп.

11. Когпаї, М. (2004). Еа1а1 Ьеткіп (1900-1959) - вішіішп Ьіо^гайсгпе. Хевгуіу
Нівіогусгпе, 147, 107-157. [іп РоїізЬ].

12. Когпаї, М. (2016). Со сіаі пагоскті роїзкіети Акі Рі^іе^о Ьізіорасіа? Регзрек1у\уа
ті^сІ2упагосІо\¥а. Акі 5 Іівіорасіа 1916 токи і]е@,о копвеки)епс]е (11а Роїзкі і Еигору, (есіз.)
ЛКІасгко^, К.Капіа, 2.СЬггупзкі. Тогип, 215-234. [іп РоїізЬ].

13. Кгйдег, Р. (1993). Веиівске Аиввепроіііік гшівскеп Кеоізіопівтиз ип(1
Егіесіепввіскегипд. МйпсЬеп. [іп Оегтап].

14. ЬіЬіз20\¥зка, 2. (1970). ЕсЬпипсІ Вигке а Роїзка. Киїагіаіпік Нізіогусгпу, 77/1, 64-
65. [іп РоїізЬ].

15. Ьо\ге, С.Й., БоскгіЬ, М.Ь. (1972). Тке Мігаее оі Роиіег, Уоі.2: Вгііівк Еогеіеп Роїісу,
1914-22. Возіоп.

16. МасМіІІап, М. (2002). Рагів 1919: 8іх топікв ікаі скапдесі іке ]УогШ. Уогк.

17. Маїіа, М. (1984). \Уіесгпіе ро\угаса;і^са Роїзка. Хевгуіу Нівіогусгпе, 70. [іп РоїізЬ].

18. Мапіа, А. (2003). Еигора 8госІко\уа сеІасЬ роїііукі И8А «г ІаІасЬ І теоіпу з\¥Іаіо\те] :
14 рипкіо\¥ ргегусіепіа \Уі1зопа. Рапвіша еигоре)вкіе па сігосіге <іо піеросИе§Іовсі (ш
с ігидіе :і роїоиііе XIX і XX тіеки): Зіисііа о/іагошапе Рго(евогоиіі Магіапоиіі Х§6гпіакоюі
(есіз.) І.8іа\«П¥у-Ка\ука, \У.Ео]ек. Кгако^, 159-176. [іп РоїізЬ].

19. Магигек, М. (1988). Огеаі Вгііаіп, їЬе Ипііесі 8їаіез апсі їЬе РоїізЬ- 8оуіеі Реасе
Тгеаіу оІЕіда 1920-1921. Ніеро<Не§Іовс, XXI, 55-122.

20. ЬІо\уак, А. (1996). 8іозипкі роїзко-гозуізкіе і ро1зко-зо\¥Іескіе (1919-1921) а Іасі
\¥егза1зкі. Осі \УегваІи <Іо Росгсіати: Зуіиасіа ті^сігупагосіоша Еигору Згосікоию-
ЦївскоЛпіеі 1918-1945 (есі.) А.Когуп, \Уагзга\¥а, 30-42. [іп РоїізЬ].

21. 8икіеппіскі, \У. (1984). Еаві Сепігаї Еигоре <Іигіп§ \УогШ 1 Уаг І: / гот / огеі§п сіоті-
паііоп іо паііопаї іпсіерепсіепсе, (еЬ.) М.8іекіегзкі. 2 уоіитез. 1Ме\у Уогк.

22. ІУапсІусг, Р. (1964). О роїзкіе] роїііусе га^гапісгпе] Бткігіезіоіесіа. Киїіига, 1/2,
199-208. [іп РоїізЬ].

23. ІУапсІусг, Р. (1967). 2 гадасіпіеп \узр61ргасу роїзко-икгаііізкіе] ІаІасЬ 1919-1920.
Хевгуіу Нівіогусгпе, 12, 1967. [іп РоїізЬ].

24. \Уо1ії-Ро^зка, А. (1979). Вокігупа §еороІііукі иі Шетсгеск. Рогпаіі. [іп РоїізЬ].

Макек Кокиат

Вг. НаЬ., Ргоіеззог,
НеаЬ ої Верагітепі ої ІЬе Нізіогу ої 20 Сепіигу,
Т.МапіеиІІеІ Іпзіііиіе ої Нізіогу РоїізЬ Асасіету оі 8сіепсез
(Магзате, РоІапЬ), т_когпа!@о2.р1

РРОМ УУАК ВЕТУУЕЕМ ЕМРІКЕ5 ТО ОЕОРОиТІСАІ
КЕУОШТІОМ Ш ЕА5Т СЕМТКАІ. ЕІІКОРЕ

Тке агіісіе ехатіпез іке ргесопсііііопз апсі іке ргосезз о/ §еороІііісаІ ігапз^огтаііопз
іп Базі Сепігаї Еигоре <Іигіп§ апсі аДег іке ЦІогШ І Уаг І (1914-1918). Тке аиіког
апаїугез іке кізіогіо§гаркіс сіітепзіоп о/ іке сопсері о/ “§еороІііісаІ геооіиііоп
ргорозеД Ьу іке оиізіапс1іп§ Роїізк кізіогіап Цї.Зикіеппіскі апсі сІезсгіЬез іке
асіиаіігаііоп о/ “ Роїізк ^иезііоп” сіигіп§ іке Огеаі Міг апсі іке оагіоиз иізіоп о/
зоїиііоп о(іі Ьу іке еіііез о{іке Іеасііпз зіаіез. Тке еззепсе о/ іке §еороІііісаІ геооіиііоп
іп Базі Сепігаї Еигоре таз іке зітиііапеоиз соїіарзе о/ етрігез. Тке зщпіДсапсе
о/ іке Вгезі Реасе Тгеаіу іп 1918 ргезепіз аз ап аііетрі іо іке ітріетепіаііоп о/ іке
сіосігіпе оГ‘МіііеІеигора” , шкіск соиШ Ье етЬосІіесІ іп Базі Сепігаї Еигоре. Ношеоег,

Український історичний журнал. - 2019. - №2

188

Дискусії

іке Вгезі зузіет каз песет Ьесоте а роїііісаі геаШу. Ргот іке Роїізк роїііісаі
роіпі, іі шаз а роосі скапсе апсі оррогіипііу, / от іке ІІкгаіпіапз іі шаз Іозі. Везісіез,
іке аиікот сопзісїегз іке ртосезз о/ ІІкгаіпіап зіаіекооЛ апсі ііз регсерііоп атоп§ іке
Роїізк, Еигореап апсі Атегісап еіііез. Ткеге/оге, іке аиікот зітеззез іке ітротіапсе
о/ ипсіегзіапсііпд іке /і иіите о/ тесісесі Роїапсі апсі іке тоіе о/ "пеш" Киззіа іп іке
теЬиіШіпр, о/ Еиторе атоп§ іке Егепск, Втііізк апсі Атегісап еіііез. Могеосег, іп
іке Атегісап роїііісаі сіізсиззіопз аЬоиі іке /і иіиге шотісі ікете шаз по ріасе / от
тесо§піііоп о/ іке тщкі / от іпсіерепсіепсе іо ІІкгаіпіап реоріе. Тке зщпіДсапсе о/ іке
ЦІатзаш А§теетепі (Аргії 1920), саііесі іке Ріізисізкі - Реіііита Расі, апсі іке Ьаіііе
о{ЦІатзаи> (Аидизі 1920) іке аиікот ісіепііДез аз іке пгаіп /асіотз ікаі сіеіеттіпесі іке
Еазіегп роїісу о/ Роїапсі. Непсе іке тоіе о/ іке "ІІкгаіпіап ^иез^іоп" аз а / асіот іп
іке сіеітретіаіігаііоп о/ Киззіа, зіпсе аі ікаі ііте ікеге шете по §еороІііісаІ сопсііііопз
іо тесо§піііоп о/ іпйерепсіепі ІІктаіпе. Тке §еороІііісаІ тесоіиііоп §асе а §оосі скапсе
/ от іке паііопаї апсі зосіаі ІіЬетаііоп о/ іке ІІкгаіпіап паііоп, Ьиі ікеп ікете шаз по
іпіетпаііопаї соп]ипсіите / от ІІктаіпе аз а зіаіе. Тке аиікот’з сопсіизіоп із ікаі іке
ІІкгаіпіап паііопаї тесоіиііоп зкоиШ Ье сопзісіегесі іп іке сопіехі о/ іке §еороІііісаІ
тесоїиііоп іп Базі Сепітаї Еиторе ікаі атозе аз а теасііоп оп іке Потісі \Уат І.

Кеуиюгсіз: §еороІііісаІ тесоіиііоп, ШотШ Шат І, Базі Сепітаї Еиторе, Вгезі Реасе
Ттеаіу, Роїапсі, ІІктаіпе, Шіізоп’з Еоитіееп Роіпіз.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

ПУБЛІКАЦІЇ

УДК 930.1(477)«18»

ГАДЯЦЬКЕ ПРОДОВЖЕННЯ
«ЛІТОПИСУ ГРАБЯНКИ» 3 1758 р.

Публікується специфічна історіографічна пам’ятка середини XVIII ст. (близь¬
ко 1758 р.) у жанрі так званого козацького літописання, щойно віднайдена у
фондах Інституту рукопису НБУВ. Документ походить із Гадяча і є витво¬
ром канцеляристів Гадяцького козацького полку. Текст має чимало пов’язань
із «Літописом Грабянки», тож може вважатися його своєрідним продовжен¬
ням (екстрактом-продовженням). Виклад обіймає період 1654-1742 рр. і міс¬
тить окремі факти, досі невідомі історіографічній традиції. Твір також
представляє собою ориґінальну форму поширення історичних знань в Україні
доби Просвітництва («відомість» про військові походи).

Ключові слова: козацьке літописання, Гадяцький козацький полк, історія
української історіографії.

Українська історіографія XVIII ст. на ділянці так званого «козацького літопи¬
сання» вважається доволі вивченим сюжетом. Тим цікавіше відкривати тут нові
незнані тексти. Щасливий випадок випав і мені, коли я опрацьовував джерельні
матеріали — шукаючи, власне, зовсім інше. В Інституті рукопису Національної бі¬
бліотеки України ім. В.Вернадського у фонді XIV «Колекція історичних документів
(1490-1962)», працюючи зі справами 1435 і 1436 (це частина об’єднаної справи, згру¬
пованої з кільканадцяти номерів: 1429— 1447і), де містяться різні статистичні мате¬
ріали щодо Гадяцького полку середини XVIII ст., на аркушах 116—127 зв. було вияв¬
лено замітки літописного характеру за 1654—1742 рр. Повна їх назва: «В Генералную
Войсковую канцелярию от полковой Гадяцкой канцелярии ведомость, сочиненная
с присланньїх в ту полковую канцелярию з сотень ведомостей, о бьівших от начала

подданства Малой России под всероссійскую державу походах. 1758 года декабря _

д[ня]» (далі - «Відомість-1758»).

1 Повна назва об’єднаної справи: «Книга [Гадяцької полкової канцелярії] з копіями
законів и узаконень, що діяли в Малій Росії; записка про походи малоросійських козаків після
возз’єднання з Росією та інші документи» (друга половина XVIII ст.). Копії. 199 арк.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

190

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

Оскільки аналогічних історіографічних витворів інших полкових канцелярій не
виявлено, незрозуміло, чи маємо справу з «циркуляром», а чи з унікальним експери¬
ментальним «пілотним» проектом. Хто став автором твору — питання відкрите. У пол¬
ковій канцелярії тоді були люди, які особисто знали Григорія Грабянку — гадяцького
полковника (1730—1738 рр.), автора відомого «Літопису...», отже історична праця для
них дивину не становила. У тексті «Відомості- 1758» є запис, що на «подлинному»
варіанті другої частини вгорі написано «рукою старшого полкового канцелярис¬
та Михайловського»: «се ведомость хотя и непотребная кратше написано однако ее
сообщить к делу а (=на?) потом». Про цього Семена Михайловського (1727 — після
1773 рр.), старшого полкового канцеляриста Гадяцького полку (16 травня 1754 —
21 березня 1760 рр.), знаємо, що згодом він дослужився до уряду сотника. Чи був цей
полковий бюрократ автором обох варіантів чи лише одного (того, що складає другу
частину твору), або тільки «куратором проекту» — неясно.

За текстом укладача-упорядника (одноосібного чи колективного) цих літописних
записок досвідченим істориком не назвеш (і два варіанти підштовхують до думки, що
автор експериментував, «тренувався»), тому, вірогідно, це був його дебют в історієпи-
санні. Авторське натхнення явно мало бюрократичну мотивацію — за часів гетьмана
К.Розумовського тривалий час по всій Гетьманщині збирали історико-юридичні до¬
кументи (міські, приватні привілеї й т. ін.), котрі мали «на сучасному рівні» держави
доби Просвітництва обґрунтувати права козацької автономії (в цілому та в кожному
конкретному випадку). Хоча доведення літописних записів лише до 1742 р. насто¬
рожує, твір склали аж ніяк не задовго до 1758 р., коли його «оприлюднено» — у тек¬
сті згадано як померлого гадяцького полковника П.Галецького, а це факт з 1754 р.
(він може бути й поясненням доведення записок до 1742 р. — можливо, просто хотіли
закінчити особистим тріумфом заслуженого гадяцького полковника, якого зовсім не¬
щодавно, уже в 1755 р., змінив на уряді родич гетьмана — Василь Розумовський).
Стосовно того, що текст становить узагальнення свідчень із сотень (це, мабуть, по-
бажання-повеління первісного розпорядження з Ґенеральної військової канцелярії
про збір інформації), я маю сумнів, адже ніяких «локальних (сотенних) звісток» у тво¬
рі немає, отже напевно його таки творили у самому полковому центрі (взагалі лише
свідчення-записи з XVIII ст. мають відчутну «гадяцьку барву»).

Текст до 1709 р. включно (до якого доведено й «Літопис Грабянки») можна вва¬
жати близьким до Грабянкового. Деякі розбіжності, а також суттєві скорочення, ясна
річ, присутні, адже «Відомість- 1758» — це не повноцінний літопис (утім і оригінал
твору Г.Грабянки не зберігся), тому її можна тлумачити як знак безпосередньої га-
дяцької рецепції (історії читання) оригіналу «Літопису. . .» та як своєрідне продовжен¬
ня вітчизняної історіографічної пам’ятки. Не можна виключати також і вірогідність
впливу на гадяцькі записки тексту «Літопису Самійла Величка» (в ньому загальний
виклад доведено до 1700 р., але трапляються згадки подій аж до 1720 р.).

Але деякі факти, наведені хроністом із Гадяча, цілком оригінальні (себто взяті
з невідомих джерел). Наприклад, інших згадок про обрання Юрія Хмельницького
1659 р. на гетьманство у Брацлаві й те, що він звідти пішов брати Чигирин із
І. Сірком (тобто той тоді був наказним гетьманом) більше ніде зустрічати не дово¬
дилося. Останній запис «Відомості- 1758» з 1742 р. про «великолузький похід» ко¬
заків Гетьманщини під проводом гадяцького полковника Петра Галецького також

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

191

унікальний (напевно, там ідеться про висування козацького корпусу на прикриття
так званих «задніпрських місць» — прилеглих до Миргородського та Полтавського
полків теренів Правобережжя, які тоді активно освоювалися). Тобто сказати, що
текст «Відомості- 1758» всуціль епігонський — не можна.

* * *

Пам’ятка складається з двох частин — «повної» (спр.1435, арк.116— 119 зв.)
і «скороченої» (спр.1436, арк.120— 127 зв.; чому більшу за обсягом частину
окреслено як «скорочену» — незрозуміло; можливо, слід читати, що цей ва¬
ріант записів уже непотрібний, адже є стисліший матеріал-екстракт) вер¬
сій. Причому скорочена частина містить окремі факти, яких немає в повній.
Текст «Відомості- 1758» подається за спрощеним і модернізованим правопи¬
сом, тобто без «4» і «ь», за винятком випадків, коли за цим може стояти різно¬
читання. Коми та інша пунктуація також осучаснені, а у випадках непевнос¬
ті взяті у квадратні дужки.

Доктор історичних наук,
провідний науковий співробітник
Інституту історії України НАН України
І відділ української історіографії І
Дмитро Вирський

* * *

В Генералную Войсковую канцелярию
от полковой Гадяцкой канцелярии ведомость,
сочиненная с присланньїх в ту полковую канцелярию
з сотень ведомостей, о бьівших от начала подданства
Малой России под всероссійскую державу походах.

1758 года декабря _ д[ня].

1654 года под всероссийскую империю учиненно подданство Малой России;
в том 654 году его величество государь царь и великий князь Алексей
Михайлович всея России самодержец с войскамьі великороссийскими и ма-
лороссийскими соизволил бьіть в походе под Коломаком (=Смоленськом2) и
взял оной в присутствии Йвана Золотаренка командира козацкого;

в том же году оной Золотаренко с козаками взял Гомлю и Новьій Бихов.

1655 году поход в Полщу под Умань козаков при гетману Хмелницкому;

в том же 1655 году поход при гетману Хмелницкому и боярину Бутурлину по
Камящь (=Кам’янець-Подільський), под Любою (= Люблін) и взятье Люблина;
Тогда ж находились и за Вислою и двох гетманов полских з войском их розбили;

2 Автор «Відомості- 1758» явно «списував» інформацію з іншого джерела — тож постійно й
помилявся в іменах і топонімах (хибно відчитував/домислював).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

192

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

1659 году, по измене Виговского, устроен в Браславе гетманом Юрий
Хмелницкий, а Виговский в Полщу ушел. За коим и ляхов ним Виговским
уведенних с Малой Россіи вислано;

в том же году гетман Хмелницкий з Серком кошовим взяли Чегрин;

Того ж году били войска под Піками (=Піски під Лохвицею) з многим коза¬
цтвом при козаку Пеклі (=Іван Іскра);

1660 году гетман Юрий Хмелницкий и боярин Шереметов з войском великорос-
сийским и козаками от Кодачка (=Кодаки під Васильковом) ходили в Полщу;

1661 году наказной гетман Сомко ляхов з Украиньї вигнал;

1662 году князь Ромодановской в Ирклеев Юрасево войско и татарское все
избьіли и город вижгли;

в том 1662 году устроен гетманом Сомко;

1663 году под Нежином при князе Гагине избрано козаками мимо Сомка и
других гетманов Брюховецкого;

1664 году гетман Брюховецкий с козаками ходил под Черкаси;

1665 году гетман Брюховецкий с козаками ходил под Белу Церкву и
Яблонского (=Яблуновського) воевал;

1667 году комисія с поляками о мире окончена под Смоленском;

1669 году Многогрешній устроен гетманом;

1672 году на Кроснах под Козацкою (=Козацькою Дібровою) избран волни-
ми голосами гетман Йван Самойлович Попович при князе Ромодановском и
присягу учинил;

1674 году князь Ромодановский и Шкуратов (=П.Скуратов) да гетман Са¬
мойлович ходили на Дорошенка и Черкаси, и Канев взяли;

в том году Дмитрашко переясловский полковник от гетмана Самойловича з
войсками под Смелою посиланний сошедшися под Орасірем (=Орловець) с
великою Ордою и з Андреем Дорошенком так их поразил силно, что трупу на
четире милі лежало;

Да в том же году князь Ромодановский и гетман Самойлович в Чигрин
Дорошенка доставали;

1675 году князь Ромодановский и гетман Самойлович посилали под Чегрин
под[ь]езд и тогда жителей города Корсуна в Малую Россію на житло
перегнали;

в том году князь Ромодановский и гетман Самойлович з войсками и смолен-
ская шляхта ходили за Чигрин;

1677 году князь Ромодановский и гетман Самойлович з войском великорос-
сийским и козаками бьіли в походе под Чигрином;

1678 году войска ве[ли]короссийские и малороссийские ходили под Чегрин; в
том году взят Царичин (=Царичанка?); и бил первий в Крим поход;

1679 году войска великороссийские и малороссийские под Києвом бьіли;

1685 году Могила запорожец гетманом учинен, которий турков с по Дунай
вигнал;

1686 году король Собецкий мир учинил их царскому величеству в таборе
(=таборі під Львовом?) и присягал неупоминатея Украйни и Смоленска
вечно;

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

193

1687 году князь Голицин з войсками под Перекоп ходили з гетманом
Самойловичем бьіло 60 000 козаков; тогда ж оного гетмана Самойловича взя¬
то в Москву;

а в том году июня 25 д[ня]. устроен [гетманом] Йван Мазепа;

1688 году город Самар3 великороссійские [войска] и малороссийские козаки
устроили;

1689 году князь Голицин и гетман Мазепа с великороссийскими и малорос-
сийскими войсками многими ходили в Крим до Перекопа;

1690 году войско козацкое ходило под Очаков и татаром обиди причинили; в
том году полки козацкие до Самари для стражи ходили;

Рустич рейментар с великим войском на полковника фастовского Семена
Палея; тогда сам гетман заднепрянский (=Самусь?) з войском полским вмес-
то его на войне под Бердичевом в поле ляхов збил и обоз взял, толко сам
Рустич утекл;

1692 году Орди оного Домонтова людей пленили, за которими и сам Гамалея
гонил за Днепр;

в том году козаки и компанея (=компанійські полки) под Очаков ходили и с
ясиром вернулись;

1694 году козаки и компанея под Очаков ходили и на триста живих турков с
корогвами их в Батурин пригнали; черниговский Яков Лизогуб с 20 000 вой¬
ска на Бучаки (=на Буджак) ходил и разорения там подковши (=поделавши)
с многою добичею пришел;

1695 году его величество государь царь Петр Алексеевич с войсками ходил
под Озов; да Борис Шереметов з разньїми войсками и Мазепа со всеми пол¬
ками турецкие города взяли тогда — Казикермен и Мубен (=Мустріт-Кермен
або Тавань) разорили;

1696 году его величество государь царь Петр Алексеевич с множайшими войсками
соизволил бить под Азовом, где 15 000 козаков с комендиром Яковом Лизогубом
бьіло и по многих штурмах и приступах воєнних город взято; в том году гетман
Мазепа и Шереметов стояли на Коломаку, и подьезди против хана чинили;

1697 году турки под Тавань, Ислам-город подступили, куда князь Домарской
(=Долгорукий) и гетман Мазепа Днепром приплили з войсками над Січ и,
оставя там войска часть з запасами, возвратились, и тогда турки силно до¬
бували осталного войска великороссийского и малороссийского в тех городах,
но не добули;

1698 году князь Домарской (=Долгорукий) и гетман ходили Казикермена и
Тавани подстраевать и укрепили;

1699 году Кира (=полковник Іскра) полтавской, а болше Лебидовской
(=Обидовський) гетманом наказним с войском козацким ходили под Руголев
(=Ругодив, себто Нарва) шведской; тогда ж козаки полку Гадяцкого з запо-
рожцами ходили до Пскова и под Ригу; в том году поход в Воронеж, когда и
строили суда;

3 Поряд із традиційним топонімом «Самар» («Самар ь») існувала й інша назва — Богородицька
(Новобогородицька) фортеця.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

194

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

1700 году перший Нарвский поход;

1701 году поход под Руголев и Ладогу, також и Полтаву;

1702 году стародубской полковник Миклашевский с полками под Бихов
ходил;

1703 году поход в Полщу, когда с под Любера (=Любара) возвратились;

1704 году козаки з Мазепою в Полщу ходили Любомирського и Сапеги
воеватьі;

1705 году поход в Полщу войск великороссийских и малороссийских, когда в
Несвіжу полковника стародубского Миклашевского шведами убито, а пере-
яславского полковника Мировича в неволю взято;

1706 году поход в Киев для работи, когда Печерская крепость заложена; в
том году поход в Полщу и в Крампаку (=Каліш);

1707 году чрез лето на работе крепости Печерской бьіли;

1708 году поход в Полщу, к Пескам, також и в Украйне под Санжаров; в том
году Мазепа учинил ізмену, посля чего учинен гетманом Скоропадский;

1709 году победа под Полтавою над войсками шведскими;

1710 году поход под Ригу, и взятье оного города, в том году и в Києве на ра¬
боте бьіли;

1711 году поход под Камяной Затон, когда и Самар зарито; в том году баталія
под Прутом;

1713 году в Киев у верхнего города понад Подолом крепость фашинами дела-
на, полк же Гадяцкой на Полузори4 бьіли, а часть в Китайгороде5 6;

1714 году поход к разграничению с турками земель;

1715 году били в Киев на работе;

1716 году в Переволочной делана крепость;

1717 году делана ж Переволочанская крепость;

1718 и 1719 годов делана от реки Дону до реки Волги ленія под командою
полковника гадяцкого Милорадовича;

1721 году поход в Ладогу на дело канала десяти тисячей козаков;

1722 году другий поход под Ладогу ж на дело каналу, в том же году перший
поход в Дербен (=Дербент);

1723 году другий поход в Дербен;

1724 году третий поход в Дербен же;

1725 году поход Гилянской бунчукових и значкових товарищей;

1731 году началась линейная работа, где бьіли Гадяцкого полку казаки в
команде полковника гадяцкого Грабянки;

1733—1734 и 1735 годов поход Полской, в котором бьіли козаки под командою
оного ж полковника Грабянкьі;

в том же 1735 году поход в Крим на Нагайскую орду;

1736 году поход в Крим под Перекоп, Козлов (=Євпаторія) и Бакцисар
(=Бахчисарай);

4 Ідеться про сучасне с. Полузір’я Новосанжарського р-ну Полтавської обл. та річку

Полузір’я-Полузери, праву притоку Ворскли (місце стратегічне — між Говтвою й Полузір’ям чи
не найближче сходяться басейни Псла та Ворскли).

6 Китайгород — сотенний центр Полтавського полку.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

195

1737 году поход в Крим под Очаков;

1738 году поход Днестровской;

1739 году поход под Хотін;

1740 году поход под Азов для разграничения с турками земель;

1742 году поход великолузской, в котором бьіл над козаками мало-
российских полков за комендира полковник гадяцкой Петр Калецкий
(=Г алецький) .

Копия на подленной ведомости с начала написанно старшего полкового кан¬
целяриста Михайловского рукою

се ведомость хотя и непотребная кратше написано однако ее сообщить к делу
а (=на?) потом

В Генералную Войсковую канцелярию
от полковой Гадяцкой канцелярии ведомость,
сочиненная с присланних в ту полковую канцелярию
з сотень ведомостей, о бивших от начала подданства Малороссии
под всероссийскую державу походах;

1758 года декабря _ д[ня].

1654 году под всероссийскую империю учиненно подданство Малой Россіи
гетманом Богданом Хмелницким з старшиною — о чем в городе Переяслове
на Богоявленіе Господнє, а потом и по всем городам присяга учиненна, и от
государя подтвердителная грамота на то и о волностях полученна; в том году
его величество государь царь и великий князь Алексей Михайлович всесея
Россіи самодержець с войсками малороссийскими и великороссийскими со-
изволил бьіть в походе под Коломаком (=Смоленськом) и взял оной в при-
сутствии Йвана Золотаренка — командира козацкого; тогда ж Золотаренко с
козаками взял Гомлю и Новой Бьіхов; в оном же году зимою его величество
князя Радивіла гетмана литовского з войском прогнал и взял более двадцяти
городов, Витепск вирубал и вечно разорил;

1655 году татаре ис поляками гетмана Хмелницкого полковников в походе в
Полще[,] в Умане, а самого Хмелницкого с москвою и козаками в марше меж-
ду Ставищами в поле штурмовали силно, но они от козаков побежденьї; гет-
ман Хмелницкій з боярином Бутур лином бьіли в походе по[д] Камянцем, под
Азовом (= Львовом) и под Замощем (=Замостям) и часть ибо их в бук (=бок)
достали Люблина; тогда ж находились и за Вислою, и двох гетманов полских
з войском розбили;

1658 году устроенного гетмана Юрія Хмелницкого учинившійся гетманом
Виговский от гетманства отдалил и что противно России поступил — якото
полковника полтавского Пушкара под Полтавою убил, город с помощію татар

Український історичний журнал. - 2019. - №2

196

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

и ляхов вивел. Також города Гадич, Зенков, Веприк, Лютенку, Сорочинце и
Миргород в разграбление татарам отдал. Потому от его величества присла¬
но на Виговского князя Ромодановского в 20 000 и несколко верних козаков
полков з комендиром их Йваном Безпалим, которие, преследуя Виговского,
вьі[ж]жели города Любни, Ператин и другие, тогда ж в Варве осадили бьіло
Виговского друга нежинского полковника Голянитского, но не достали и зи-
мовали — князь в Лохвицьі, а Безпалій — в Ромне. Искра гетман дошед з
Москви к Ромодановскому йод Песками (=Піски під Лохвицею) лохвичанамн
убит;

1660 года гетман Юрий Хмелницкий з боярином Шереметовим от Кодачка
(=Кодаки під Васильковом) ходил в Полщу и, смятение тамо учинивши, гет-
мана коронного прогнали; удобно король полский з войском напал нечаян-
но на Шереметьева под Будковом (=Чудновом) и Слободищами и отаковал,
и что он, Шереметьев, с ним миру заключить не хотел, за то живого его тата¬
рам в неволю отдано, а Юрій безсилній преже здался;

1661 году поляки завладели било попрежною Украйною, но Сомко наказ¬
ній гетман оних ляхов всех поки (=паки?) вигнал и взял от них Украйну
Церков Белую6[;] Юрий Хмельницкий с ханом, ляхами и козаками при-
ходил под Переяслав и в то время зимою от татар нападение чиненно [на]
Стародубщину за Млин (=Мглин) и в города вели[ко]россійские;

1662 году на весне князь Ромодановский в Зенкове Юрасево войско и та-
тарское все избили и город вижегли. В Козелце козаки Сомко гетманом
устроили, Юрась вновь з 20 000 войска добувал Сомка в Переяславе, но
Ромодановский, пришедши купно з Сомком, забили все его войско, иное же в
Днепре против Кіева витонуло, Юрась с татарами под Бужином великорос-
сиян нападал и отдал гетманство Тетере;

1663 году первее сами запорожцн огласили Брюховецкого гетманом, а потом
под Нежином черною радою при князе Сагине (=Гагине) избрали его мимо
Сомка и других гетманов; того ж году Брюховецкий Сомка и Васюту нежин¬
ского полковника (=В.Золотаренка) велел постинать, а на их места опреде-
лил з запорожцов. У осени король полский Ян Казимер с войскамн мар-
шируя в Малую Россию Клухову (=к Глухову) Салтикову Девицу вирубал,
о страже (=остережених?) Нежина и Батурина не добули, а с ними находи¬
лись и татаре, гетман чегринской (=П. Тетеря) с товарищн;

1664 году король Казимер добував Голова (=Глухова), Жилотовским (Ге¬
неральний суддя П.Животовський) затворившеогось, но известився о изб-
лижении войск великороссийских и козацких з Бруховецким гетманом, от-
ступил от города и пошол на Пероговку за Десну; Юрко (=Сірко) кошовий
от Чернецкого осажени им в Вужине в самое Светлое Воскресение випере-
зися ляхов поколол и в степи пошол. Чернецкий, воєвода руский, Йвана
Виговского бившого гетмана рострелял;

Чернецкий со всем войском коронним бнл под Каневом и под Белой Церквою,
и Стеблев Орде на ясирь отдал, а Ставища не далися, где Чернецкого и

Напевно, мало б бути: «Україну по Білу Церкву».

Український історичний журнал. -2019. - №2

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

197

застрелено; Брюховецкий ходил под Черкасьі и взял, а от Чегрина Тетера с
Ордою пригнал его;

1665 году гетман Брюховецкий с колмиками и козаками под Белу Церковь
ходил и Яблонского (=С.Яблоновського) воевал. Заднепрским гетманом
озвался Опара, но Орда, от него заведенная, Петра Дорошенка гетманом
устроила, а Опару до короля отослано, где его и смертію казненно;

1666 году переясловце насланного им полковника Дацка (=Данила/Данька
Єрмоленка) убьіли и в замку воєводу (=Г.Вердеревського) добували, но
не добули. Город же вижегли и под Дорошенка поддались, которих князь
Щербатов в Золотоноше доставал, но Дорошенко с Ордою оборонил от кня¬
зя их; тогда Орда поза Нежином и Прилукою все села заграбела; с тоею ж
Ордою Дорошенко Маховского, за обиди людские в Браилове взявши, отдал
в неволю.

1667 году гетман Дорошенко Иоана Собецкого коронного гетмана от Погарцов
(=Підгайців) отлегл бьіло и примирился; в том году коммисія с поляками о
мире оконченна под Смоленским; гетман Брюховецкій посилал поддаватись
Украйною турчину и Орде;

1668 году козаки все, вознегодовавши на Брюховецкого за его неподлежа-
щіе поступки, призвали на гетманство Дорошенка, которій как прьішол, то
Брюховецкого его чернь и убили при Дорошенку под Опошнем. Дорошенко
ходил воевать на князя Ромодановского под Котельву и под Путивль, и, оста-
вя наказним гетманом Демяна Многогрешного, сам до Чигрина отьехал;
князь Ромодановский на защищение воєводам пришел к Нежину — город
заграбил и вижег; Суховій писарь запорожский устроен гетманом особен-
но в Січі — по совету хана кримского, которому тогда поддались запорожці;
Суховей с татарами и з Дорошенковим братом приходили на Многогрешного,
которьш тогда примирился з Ромодановским.

1669 году Многогрешній устроин гетманом и, о[т]писався к государу, полу-
чил чрез Ромодановского подтвержденіе себе милость ко всей Малой России;
Дорошенко чрез Портяну (=Портянку) и Белогруда поддался цару турецко-
му[;] [в] Санжарове;7 запорожцн з своим гетманом Суховеем, Ордою и укра-
инскими турками на Дорошенка уставшими атаковали било его. Посилал
Дорошенко Орди к Лохвице для ясиру;

1670 году в Сечи кошовим стал Ханенко и соглашался с королем полским
Михайлом Вишневецким.

1671 году король Михаил прислал под Калник клейнота войсковие гетман [у]
от войска избраному Ханенку и по пунктам Гадяцким землею по Случь
владетн позволил.

1672 году на желание Дорошенково сам турецкий салтан пришед — Каменець
Подолский при хане и при Дорошенку взял августа 18 дня; тогда ж турчин
все Подоллее взял. Примирился с ним; в том годе в м[еся]це июне на Кросках

7 Крапка з комою тут — явна помилка. Про це зіткнення П.Дорошенка і П.Суховія в
листопаді 1668 р. звісток мало й вони недокладні. Якщо відомо, що перший перед зіткненням
перебував у Кременчуці, а другий облягав Гадяч, то їх зустріч під Санжаровим (це практично
посередині між цими двома містами) доволі вірогідна.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

198

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

под Козацкою избран волньїмьі голосамьі гетман Йван Самойлович Попович
при князе Ромодановском и присягу учинил з старшиною на верность цар-
скому величеству и наследникам его;

1674 году князь Ромодановский и Шкуратов (=П.Скуратов) да гетман
Самойлович ходили на Дорошенка, и Черкаси, и Канев взяли; Дорошенко
посилал на оборону Корсуна полков семь з Чигрина, Ордьі Дорошенкову
Лисянку вибьіли и мало не все полки украинскіе его царскому величеству
поддались; в том же году по умертвии короля Вишневецкого Ханенко булаву
и бунчук, и войско своє Самойловичу отдал, и жил в Києве, и потом [по] при-
казе Ромодановского в Переяславе; и старшина обьісторонная (=обох сторін
Дніпра) Самойловича на обе сторони Днепра устроили гетманом; Дорошенко
с Ордою, компанією, сердюкамьі и черямисамьі (=татарами- липками) близ-
шіе городьі доставша попалил, а залоги Самойловичеви и людей з женами
и детми Орде отдал; Дмитрашко переяславский полковник от Самойловича
з войсками под Смелую посиланний сошедшися под Орловцем с великою
Ордою;8 из Андреем Дорошенком так их силно поразил, что трупу на че-
тире миле лежало; князь Ромодановский и гетман Самойлович в Чигрине
Дорошенка доставали, но посльїшав о вторичном марше турецкого войска
отошли к Черкасам и далее чрез Днепр;

1675 году князь Ромодановский и гетман посилали под Чегрин подьезд и
сам Корсун ввесь в Малую Россію на житло пригнали, а тот город опосле с
церквами вижегли; князь Ромодановский и гетман Самойлович с войскамьі
и смоленская шляхта ходили к Чигрину на Дорошенка и тесно облегли его
поточЬй (=довкола?). Тогда издался и город совсем, и гетманство Самойловичу
отдал;

1677 году Юрий Хмелницкий с Карлим-башею (=Ібрагім-паша) и с ханом
кримским по [д] ступивши под Чегрин четире неделе доставали, но не доста¬
ли; тогда ж князь Ромодановский и гетман Самойлович, переправясь чрез
Днепр к Чигрину, великую с неприятелми войну имели; в то время князь
Голицин с войскамьі близ Днепра в Пивах9 стоял, а россіяне город Чегрин и
крепость подчинили, и шанце заровняли, а в Черкасах, Медведовце и Риге
(?) залоги свои поставили, в Чегрине ж Ржевского да Коровку полковникамьі
учинили;

1678 году великороссійские и малороссийские войска ходили под Чегрин на
оборону от турков паки с Хмелницким наступивших, и до приходу туда
на Препятине ужасно билися (=бій за Стрельникову гору на шляху від Вужина
до Чигирина). Тож и под самим Чегрином, однако ж турки подкопами город взя¬
ли, и, одолевши над россіянами, гнали их по Днепру, где князь Ромодановский
и гетман окопавшися турка силно поразили и прогнали прочь, но Юрий
Хмелницкий с частію легких войск турок и татар с некоторим Яненком Канев с
людми вижег. Протчие же городьі страху радьі турского склонилися ему; в том
году взято Царичан (=Царичанка?); и бил первій в Крим поход;

8 Крапка з комою тут — явна помилка.

9 Ідеться про Пивський монастир (нагорі Пивиха) — нині в межах смтГрадизьк Глобинського
р-ну Полтавської обл.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

199

1679 году Яненко озвавшися от себе гетманом с Белгородскою ордою под
Козелцем и под Нучовною (=Носівкою) села вибрали; тогда ж Хмелницкий с
Кримскою Ордою виходил и сягал до Лукомля, до Яблунева и до Крилеева
(=Іркліїва); в том году войска великороссійские и малороссийские под Києвом
бьіли; а турки Казикермен и Тавань змурували, россійские войска з Юрком
(=Сірком) разорять их ходили;

1680 году хан з Ордами около Мерла и в слободах (=на Слобожанщині) на
тридцать миль людей пленили;

1681 году войска великороссійские с войсками с князями Галицином и
Ромодановским под Пувлень (=Путивль) взяли, до которих и гетман ездил;

1683 году король Соберской (=Собеський) под Відень против турков ходил в
помощь цесару християнскому и с козакамьі, туда ж ходившимьі охотно, по-
бедили их и прогнали прочь с великою их турецкою Ордою;

1684 году от того ж короля в Немерове поставлен гетманом запорожским
Куніцкий, которой ходил в Белую родщину (=Белгородщину) татар воевать,
из войски утекл сам — за что его козаки и убьіли;

1685 году посля Куніцкого Могила запорожець гетманом учинен, которой
турков и[з] Подоля вигнал; в том году гетман Самойлович отогнал грани -
цу от Литви до полку Стародубовского по Сюж (=Сож) реку — от Гомля до
Рославля;

1686 году король Собецкий мир учинил их царскому величеству в Товорове
(=таборі під Львовом?) и присягал неупоминатися Украйни и Смоленска
вечно;

1687 году князь Голицин з войсками под Перекоп ходил из гетманом
Самойловичем, с которим 60 000 козаков добрих било, тогда ж на Коломаку
гетмана Самойловича взято в Москву; а в том году июня 25 д[ня] устроен
гетманом Йван Мазепа, кой вскоре Григорія гетманича за Днепром татар
побеждаючи сискал, коему в Севску голову утято, а другого гетманича на
Сибірь заслано;

1688 году город Самарь (=Богородицька фортеця) великоросіяне и козаки
устроили;

1689 году князь Голицин и гетман Мазепа с великороссійскими и
малороссійскимн войсками многими ходили в Крим до Перекопа;

1690 году войско козацкое ходило под Очаков и татарам обьщи причинили; в
том году полки козацкие до Самара для стражи очередно ходили; Рустич рей-
ментар с великим войском на полковника фастовского Семена Палея при-
шед, тогда Самарь (=Самусь), гетман заднепрянский, з войском Палеевим
вместо (=вместе?) его на войне под Бердичевом [далі два слова обрізані] збил
и обоз взял — токмо сам Рустич утекл;

1692 году Орди около Домонтова людей пленили, за которими и сам Гамалея
гонил за Днепр. Тогда козаки и компанія (=компанійські полки) под Очаков
ходили и с ясиром вернулись. Мазепин канцелярист Петрик, побегши на
Запорожжа и в Крим, приходил с Ордою и пустошил Полтавщину и городи
себе покорял, називавсь гетманом запорожским, а Мазепа с полками против
тех Орд и Петрика виходил;

Український історичний журнал. - 2019. - №2

200

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

1694 году татаре в переяславских селах шкодьі знатние поделали; и тогда
компанія и городовие (=компанійці й городові козаки), на Очаков пошедши,
попустошили и на (=понад?) триста живих турков с корогвами их в Батурин
пригнали; черниговской князь (=полковник) Лизогуб в 20 000 войска на
Бучаку (=Буджак) ходьіл и разорения там поделавши с мно[го]ю добичею
пришел; тогда ж в лете запорожцьі и под Перекоп ходили, и на Гньїлом море
(=Сиваш) вежи достали, восем пушек взяли и ясиру немало;

1695 году государь царь Петр Алексеевич с войсками ходил под Азов, да
Борис Шереметьев з разними войсками и Мазепа со всеми полками турецкие
города взяли, и тогда Казикермен и Тубель (=Тавань) разорили;

1696 году хан с Петриком пустошил Полтавщину и Миргородщину, но пол¬
ковник гадяцкий Герцик с козаками татар всех разбили, из которих адни на
Днепре, а другие на Ворскле витопилися; в то время Йван [Мазепа] гетман к
Лохвице приходил против татар и Шереметов от Бєлгорода двигнулся бьіло
на них; его величество государь царь Петр Алексеевич с множайшими вой¬
сками и силою соизволил бьіть под Азовом, где 15 000 козаков с командиром
Яковом Лизогубом бьіло, и по многих штурмах и приступах воєнних город
взято, толко азовцов государь живих отпустил; в том году гетман Мазепа и
Шереметов стояли на Коломаку и подьезди против хана чинили;

1697 году поде Тавань, Яслам Город (=Іслам-Кермен) подступили, когда
князь Долгорукий и гетман Мазепа Днепром приплили з войсками над Січ,
и, оставя там войска часть з запасами, возвратилися; и тогда туркьі силно
добували осталного войска великороссийского [і] малороссийского с тех горо-
дов, но не добули;

1698 году князь Домаруский (=Долгорукий) и гетман ходили Казикермена и
Тавани подстроевать и укрепили;

1699 году Кира (=Іскра) полтавский, а болше Гебьщовский (=Обидовський)
гетманом наказним с войском ходил при государе под Руголев Шведский
(=Нарва); где вшед (=швед) россіян одолел и в Полщу пошел, а царское ве¬
личество потом в весь берег балтийский завоевал; а полк Гадяцкий з запо¬
рожцями ходьі[л] до Пскова и под Ригу; в том году Мазепа с войсками пошол
бьіло к Пскову, но, возвратившись от Могилева, командировал миргородско-
го [полковника] Апостола из 20 000 войска кой зарь (=козаків?). [Він] Тогда и
под Юрьев (=Дерпт/Тарту) ходил, где убьіто Пашковского; в том году поход в
Воронеж, когда строили сада (=судна/кораблі);

1700 году перший Нарвенский поход;

1701 году поход под Руголев (=Нарву) и Ладогу, також и Полтаву;

1702 году стародубовской полковник Миклашевский с полками под Бьїков
(=Бьіхов) ходил, и, взявши Билкевича10 там, парта (партію-частину?) злата
прислал в Батурин;

1703 году поход в Полщу, когда с под Любера (=Любара) возвратились;

1704 году козаки з Мазепою в Полщу ходили Любомирского и Сапеги воеватьі;

10 Миколай Бельдюкевич — пернавський підкоморій, начальник ґарнізону Бихова (місто у
власності маґнатів із роду Сапіг, отже згадане далі золото — це їхні скарби).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

201

1705 году поход в Полщу войск великороссійских и малороссийских, когда в
Несвежу полковника стародубовского Миклашевского шедами (=шведами)
убьіто, а переясловского полковника Мировича в неволю взято;

1706 году поход в Киев для роботи, когда Переческая (=Печерська) крепость
заложена; в том году поход в Полщу и в Кримпану (=Каліш), где гусарев
побьіто;

1707 году целое лето на работе крепостьі Печерской бьіли;

1708 году поход в Полщу к Пескам до гетманов полских, також и в Украйни
под Санжаревом; в том году Мазепа учинил измену, посля чего учинен гет-
маном Скоропадский;

1709 году победа пот Полтавою над войсками шведскимьі;

1710 году поход под Ригу и взятье оного города, в том году и в Києве на ра¬
боте бьіли;

1711 году поход под Камяний Затон, когда Самар зарита, в том году и бата-
лия с туркамьі под Прутом;

1713 году в Києве у верхнего города понад Подолом крепость фашинами зде-
лана; полк же Гадяцкий на Полузорьи бьіл, а часть в Китайгороде;

1714 году к розграниченію с турками земель;

1715 году в Киев на работе;

1716 году в Переволочной делана крепость;

1717 году в деланія Переволочной крепостьі;

1718 году и 1719 — в деланіи от реки Дону до реки Волги леней (= ліній) под
командою полковника гадяцкого Милорадовича;

1721 году поход в Ладогу на дело канала десяти тисячей козаков, где умерло
оних три тисяче;

1722 году другий поход туда ж под Ладогу на дело канала; в том году перший
поход в Дербен;

1723 году другий поход в Дербен;

1724 году третий поход в Дербен же;

1725 году поход Гилянский бунчукових и значкових товарищей;

1731 году началась линейная от Кримской стороньї работа, где бьіли
Гадяцкого полку козаки в команде полковника гадяцкого Грабянки;

1732— 1733-и 1734 годов поход Полской, в котором бьіли козаки под командою
оного ж полковника Грабянки;

1735 году поход в Крим на Нагайскую орду;

1736 году поход в Крим под Перекоп, Козлов и Бацисарай;

1737 году поход в Крим под Очаков;

1738 году поход Днестровский;

1739 году поход под Хотін;

1740 году поход под Азов для разграничения с турками земель;

1742 году поход великолузкой, в котором бьіл над козакамьі малороссийских
полков за главного командира полковник гадяцкий, умерший О а л ецкий
(=Петро Галецький).

Український історичний журнал. - 2019. - №2

202

Г здяцьке продовження «Літопису Г оабянки» з і 758 р.

Тке агіісіе із сіесоіесі іо іке риЬІісаііоп о/ {ке пешіу орепесі агскіоаі зоигсе (/гот Іке
/ипсіз о/ іке Іпзіііиіе о/ Мапизсгірі о/ іке У.Уетасізкуі Иаііопаї ЬіЬгагу о/ ІЛггаіпе).
Ткіз із а зресі/іс кізіогіодгаркісаі іехі о/ іке тісШе о/ іке 18ік сепіигу. (арргох.
1 758) іп іке депге о/ зо-саііесі Соззаск скгопісіез. Тке іехі сотез /гот Насііаск апсі
із іке сгеаіог о/ іке гедітепіаі сіегкз о/ іке Насііаск Соззаск Еедітепі. Тке іехі каз
а Іоі о/ Ііпкз шіік іке “Скгопісіе о/ іке НгаЬіапка” - а шеіі-кпошп кізіогісаі шогк о/
іке /ігзі каї / о/ іке 18ік сепіигу (іке аиіког о/ іке Насііаск соїопеї Нгукогіі НгаЬі-
апка), ікеге/оге, сап Ье сопзісіегесі а кіпсі о/ сопііпиаііоп (ехігасііоп-сопііпиаііоп).
Тке кізіогісаі еоепі зиттагу /ог 1654-1742 (асіиаііу /ог 1654, 1655, 1658, 1659,
1660, 1661,1662, 1663, 1664, 1665, 1666, 1667, 1668, 1669, 1670, 1671, 1672, 1674,

1675, 1677, 1678, 1679,1680, 1683, 1684, 1685, 1686, 1687, 1688, 1689, 1690, 1692,

1694, 1695, 1696, 1697, 1698, 1699,1700, 1701, 1702, 1703, 1704, 1705, 1706, 1707,

1708, 1709, 1710, 1711, 1713, 1714, 1715, 1716,1717, 1718, 1719, 1721, 1722, 1723,

1724, 1725, 1731, 1732, 1733, 1734, 1735, 1736, 1737, 1738,1739, 1740, 1742). Ткеу
сопіаіпз іке іпсііоісіиаі /асіз о/ іке зіііі ипкпошп /ог іке кізіогіодгаркісаі ігасііііоп
(езресіаііу іпіегезііпд розіз /ог 1 659 - аЬоиі еіесііоп іо Неітап Уигіі Кктеїпуізкуі
іп Вгаізіао, /ог 1 669 - аЬоиі іке Ьаіііе о/ Неітап Реіго Ногозкепко апсі Неітап Реі-
го Зиккосіі аі Запгкагіо іп МооетЬег 1668, /ог 1713, 1 714, 1715, 1 716, 1 71 7 -аЬоиі
іке асііоііу о/ іке Насііаск Еедітепі, /ог 1 742 - аЬоиі іке сатраідп о/ Насііаск
Соїопеї Реіго Наїеізкуі). Тке кізіогісаі шогк із аізо іке огідіпаї /огт о/ сііззеті-
паііоп о/ кізіогісаі кпошіесіде іп ІЛггаіпе о/ іке А§е о/ Епіщкіептепі (“іке поіе”
оп тіїііагу сатраідпз).

Кеушогйз: Соззаск скгопісіез, Соззаск Еедітепі /гот Насііаск, кізіогу о/
ІЛггаіпіап кізіогіодгарку.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ

Реєнт 0., Сердюк 0.

Торговельний баланс України на початку
XX ст. / Відп. ред. В.А.Смолій. - К.:
інститут історії України НАН України,
2018. -237 с.

Вітчизняна історіографія збагатила¬
ся новим цікавим дослідженням досі
маловивченої проблеми — промис¬
лової й сільськогосподарської бази
українського експорту та імпорту на по¬
чатку XX ст., ролі України у світовому
товарному ринку, визначення тогочас¬
ного торговельного балансу в умовах
Російської імперії тощо.

У процесі формування світового то¬
варного ринку на початку XX ст. пробле¬
ми поєднання економік окремих країн в
єдине Глобальне господарство, товарооб¬
міну промислово розвинених держав із країнами аграрного капіталізму на¬
були особливого значення. У монографії аргументовано доведено, що участь
аграрної Росії, у складі якої перебувала більша частина українських терито¬
рій, у міжнародному поділі праці виражалася в експорті сільськогосподар¬
ської продукції — збіжжя, продукції тваринництва, птахівництва, цукру тощо.
Вона становила майже 90% від усього вивозу, і на цьому фактично тримався
торговельний баланс. Натомість імпортувалися складні машини, кольорові
метали та багато іншого, необхідного для розвитку продуктивних сил. У ство¬
рюваній інтегрованій системі світового господарства Росія, завдяки експорту,
мала солідний позитивний торговельний баланс, що вирізнявся динамічніс¬
тю. Виручена валюта, як слушно наголошують автори, значною мірою забез¬
печувала стабільність фінансової системи імперії, хоча після 1911 р. ситуація
щодо торговельного балансу через різні обставини почала погіршуватися.

Однак ці питання залишилися поза увагою дослідників, за винятком
української історіографії 1917-1921 рр. та діаспорної, адже за радянської доби

Реєнт О.П., Сердюк О. В.

ТОРГОВЕЛЬНИЙ
БАЛАНС УКРАЇНИ
НА ПОЧАТКУ XX ст.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

204

Рецензії й огляди

висвітлення зв’язків вітчизняних виробників зі світовим ринком не відпові¬
дало тогочасним ідеологічним настановам. Рецензована праця містить, без
перебільшення, перший ґрунтовний аналіз кон’юнктури світового товарного
ринку початку XX ст., характеру й особливостей конкуренції з іноземними
виробниками та експортерами продукції сільського господарства, усебічний
огляд торговельного балансу. Водночас господарський товарооборот, що вкрай
важливо, висвітлено на всеукраїнському, імперському і світовому рівнях.

Розкриттю означених проблем сприяє логічна структура дослідження,
яке складається з чотирьох розділів: промислова база українського експорту,
його сільськогосподарський потенціал, зовнішня торгівля регіону та світовий
ринок і ціни на продукцію промисловості й сільського господарства. Додамо,
що праця містить понад 40 таблиць статистичних даних, необхідних для
з’ясування порушених питань.

Як частина світового господарства, Російська імперія характеризувала¬
ся, попри значні досягнення у справі індустріалізації (насамперед в Україні),
слабкою промисловістю, технологічним відставанням. Наводячи відповід¬
ну переконливу статистику, О.Реент і О. Сердюк акцентують увагу на ви¬
значальному впливі на експортно-імпортні можливості України структури
економіки, в якій домінувало сільське господарство. В українському регіоні
(аналізується стан у 9 ґуберніях) існували різноманітні кустарні промисли,
котрі задовольняли попит місцевого населення. Потужного піднесення тут
набули легка та харчова промисловість. Найбільш розвиненими й багатопро-
фільними ці галузі були, насамперед, на Київщині, а не на півдні України,
зокрема Катеринославщині, як стверджували попередні дослідники. Саме в
Київській ґубернії було зосереджено найбільшу кількість підприємств різно¬
го профілю, а податкові відрахування до державної скарбниці в 1912 р. скла¬
ли близько 30% надходжень з усіх українських ґуберній (с.30, 41).

Водночас із невпинним зростанням у ціновому вираженні валової про¬
дукції харчової й легкої галузей відбувався прискорений розвиток гірни¬
чої та металургійної промисловості, металообробного, інших виробництв.
Досить швидко на південно-східних українських теренах постав потужний
паливно-металургійний комплекс, продукція якого забезпечила внутрішній
попит. Донецьке вугілля проникло далеко за межі краю, хоча на закордонні
ринки в 1912 р. потрапило лише 0,68% видобутого палива (с.36). Важливого
значення набув розвиток машинобудування, особливо транспортного. Утім
напередодні Першої світової війни його продукція складала лише 12,4% від
промислового виробництва в Україні (с.42). І хоча на початку XX ст. в межах
імперії тут вироблялося найбільше сільськогосподарської техніки і знарядь
праці, попит на них задовольнявся лише наполовину. Складні сільськогос¬
подарські машини завозилися з-за кордону, що неґативно позначалося на
торговельному балансі. Чи не вперше в монографії звертається увага на те¬
леграфно-телефонний зв’язок, його важливість для розвитку промисловості
й торгівлі. Інтенсивно велося залізничне будівництво, від якого залежали
як темпи росту товарного землеробства, так і розширення збуту промислової
продукції, формування всеукраїнського ринку, його інтеґрація зі світовим.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

205

Однак, як наголошують автори, економічна політика російського уряду
щодо проведення форсованої індустріалізації за участі іноземного капіталу
була, завдяки протекціоністській державній підтримці недостатньо ефектив¬
них підприємств важкої промисловості, хибною, оскільки гальмувала розви¬
ток інших секторів економіки, а найбільше — сільського господарства (с.39),
призводила до протистояння промислового й аграрного капіталів.

Загалом тогочасна українська економіка характеризувалася малороз-
виненою фабрично-заводською промисловістю, виробництвом сировини та
напівфабрикатів. Вона не мала достатніх можливостей для обслуговування
внутрішнього ринку готовими виробами. На зовнішні ринки вивозилася в
основному продукція сільського господарства та паливно-металургійного
сектору. Натомість зростав імпорт іноземної техніки.

Аналізуючи сільськогосподарський потенціал українського експорту,
О.Реєнт і О. Сердюк звертають увагу на те, що в досліджуваний період він
перебував у стадії переходу від екстенсивного до інтенсивного розвитку.
Поширювалися найсучасніша техніка й досконаліші технології у земле¬
робстві, тваринництві, розширювалася і зміцнювалася приватна селянська
власність. Водночас слабка урбанізація (в містах імперії проживало близько
15% населення) звужувала попит на сільськогосподарську продукцію, що не
сприяло розвитку внутрішнього ринку. У Росії мав місце надмірний природ¬
ний приріст населення. На відміну від західноєвропейських країн посилю¬
валося аграрне перенаселення, що призводило до загострення соціальних
відносин.

На тлі цих тенденцій сільське господарство України залишалося провід¬
ною галуззю економіки. Завдяки родючим ґрунтам, сприятливим кліматич¬
ним умовам, працелюбності селянства воно забезпечувало продовольством
і сировиною не тільки місцевий попит, а й мало значні надлишки для екс¬
порту. У монографії вперше в історичній літературі висвітлено родючість
ґрунтів в усіх кліматичних зонах, значення української колонізації східного
та південного степового краю для проґресивного розвитку господарств фер¬
мерського типу. Інтенсивне розорювання степу (що, до речі, мало й неґативні
наслідки) прискорило будівництво залізничних магістралей, спрямованих
до морських портів для доставки туди насамперед сільськогосподарської про¬
дукції (с.54).

Автори провели детальний аналіз щільності сільського населення по
ґуберніях, землевласництва, вирощуваних зернових та інших сільгоспкуль-
тур (пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, просо, гречка, а також карто¬
пля, цукровий буряк), визначили площі посівів, урожайність, валові збори.
На початку XX ст. посівні площі продовжували зростати. У 1909—1913 рр.
вони у середньому досягли близько 22 млн дес. із величезним переважан¬
ням ланів під зерновими культурами (с.74). Натомість це в рази зменшило
сіножаті й випаси, що різко скоротило природну кормову базу тваринництва.
Як позитивні тенденції в динаміці сільськогосподарського виробництва від¬
значено розширення земельних площ, відведених під сади, виноградники,
баштани, городину, олійні культури, тютюн, хміль.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

206

Рецензії й огляди

Загалом здобутки зернового господарства Наддніпрянської України були
відчутно вищими, ніж у ґуберніях європейської частини Росії. Відповідно
саме тут, з урахуванням споживання населення, формувався потужний екс¬
портний ресурс. На світовому ринку зернових Україна успішно конкурувала
з іншими провідними центрами їх вирощування. До того ж вона була одним
із найбільших експортерів цукру. Експортні можливості краю доповнювалися
також продукцією тваринництва, птахівництва, чималі залишки якої виво¬
зилися на продаж за межі України, і таких сільськогосподарських галузей,
як олійництво, садівництво, овочівництво, баштанництво, бджільництво та ін.

Наявні товарні ресурси забезпечили ефективність зовнішньоторговель¬
них зв’язків України. Складність їх аналізу, успішно подолана авторами,
полягає в тому, що треба було врахувати, з одного боку, обсяги експортно-
імпортних операцій зі світовим ринком, а з іншого — з регіонами Російської
імперії. За період 1904—1913 рр. вивіз товарів із Росії у грошовому вимірі пе¬
ревищив завіз на 3511 мли руб. (с.102). При цьому питома вага експортова¬
ної продукції з України в торговельному балансі була вищою, у загальному
обороті вона становила 59%.

Експортні можливості промисловості через технологічну відсталість ви¬
явилися мізерними. Російські промислові товари на зовнішніх ринках не
витримували конкуренції. їх використання на внутрішньому ринку, на яко¬
му імперська промисловість винятково базувалася, також був незначним.
Давалися взнаки нечисленне міське населення та його низька купівельна
спроможність.

Вигідною справою був збут на зовнішніх ринках різних сортів конку¬
рентоспроможного донецького кам’яного вугілля. У монографії вперше про¬
аналізовано експортну політику гірничопромисловців Донбасу і Кривбасу
та причини її неуспіхів. Певного мірою, спираючись на урядову фінансову
підтримку, зокрема пільгові тарифи, у перше десятиліття XX ст. вдалося ви¬
тіснити англійське вугілля з вітчизняних портів на Чорному й Азовському
морях. Однак із початком промислового піднесення 1910—1914 рр. енерго¬
ресурсів на внутрішньому ринку вже не вистачало, тому вугілля та необ¬
хідний для металургії кокс вивозилися на світові ринки в малих обсягах.
Прорахунки гірничопромисловців у питанні нарощування темпів розвитку
вугільної галузі призвели до того, що завоювати зарубіжні ринки вони не
зуміли, а вугілля в ґубернії Наддніпрянщини навіть довелося імпортувати з
інших країн.

Ґрунтовному аналізу з наведенням великого масиву статистичних даних
піддано експортно-імпортні можливості таких груп української промислової
продукції, як залізна та марганцеві руди, чорний метал і вироби з нього, по¬
суд, різноманітний ремісничий інструмент, труби, рейки, кольорові метали,
машини, верстати, устаткування, землеробська техніка, будівельні матері¬
али, деревина та вироби з неї, продукція хімічної промисловості, мануфак¬
тура, папір, картон тощо. Підраховано обсяги експортованих, імпортованих
товарів. Визначено позитивні й неґативні впливи від їх продажу та купівлі
на торговельне сальдо України.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

207

Значно успішніше на світових ринках конкурувала продукція сільського
господарства - його питома вага у середньорічному експорті 1909-1913 рр.
досягала 89,3% від усього вивозу. Зокрема українське зерно складало 1/6 від
світового зернового експорту (с. 133— 134). У дослідженні ретельно підрахо¬
вано обсяги вивозу та ввозу сільськогосподарської продукції залізницями,
водними шляхами, гужовим транспортом як за кордон, так і в різні ґубернії
Російської імперії. У чималому її переліку — жито, пшениця, ячмінь, овес,
кукурудза (п’ять головних зернових культур), а також пшеничне й житнє бо¬
рошно, висівки, крупи, солод, горох, квасоля, боби, просо, сочевиця, насіння
кормових трав, картопля, буряки та продукти їх переробки, різноманітні олії,
коні, свині, сало, домашня птиця, курячі яйця, риба, цукор, спирт, хміль, ви¬
ноградне вино, фрукти, сушені овочі, тютюн та ін. Разом узята продукція
сільського господарства й визначала ефективність зовнішньоторговельних
зв’язків України.

Але при цьому ефективність залежала не тільки від співвідношення екс¬
порту та імпорту, але й від вартості товарів. Своєю чергою, на формування
цін впливали різні чинники — урожаї сільськогосподарських культур, попит
та пропозиція, наявність запасів тощо. Автори зробили глибокий аналіз про¬
цесів, котрі впливали на світові ціни на товари, що вивозилися з України
та ввозилися з-за кордону, розглянули окремі важливі аспекти експортної
політики, причини втрат вітчизняних виробників та експортерів, у тому чис¬
лі й через невирішеність низки проблем експортної логістики. Безумовний
науковий інтерес викликають наведені в монографії ціни та їх динаміка на
кожен із видів експортованої та імпортованої продукції.

Аналіз обсягів вивезеної за межі України та ввезеної промислової й сіль¬
ськогосподарської продукції, динаміки цін на вітчизняних і світових ринках
дав авторам можливість визначити її торговельний баланс на початку XX ст.
та зробити важливий висновок, що без українських ґуберній Російська ім¬
перія мала б, за винятком декількох років, пасивний торговельний баланс
(с.233).

Рецензована праця вирізняється науковою глибиною, оригінальністю
підходів до аналізу визначених у ній проблем, широкою статистичною базою.
Без сумніву, вона буде корисною всім, хто цікавиться економічною історією
України.

Анатолій Климов ІСтаробільськІ

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Мальшина К.

Тернистий шлях словенського
державотворення (1918-1941). -
К.ЛУАД НАНУ, 2018. -552 с.

Історична доля балканських країн
багато у чому нагадує перипетії дер¬
жавного розвитку на пострадянському
просторі. Невдалі спроби державотво¬
рення у XX ст., об’єднання у спільних
кордонах, що, на перший погляд, зда¬
валися міцними й непорушними, а з
часом виявилися штучними та крих¬
кими, важке розлучення, яке супрово¬
джувалося насиллям і ворожнечею між
колишніми, здавалося б, «братніми»
народами, - усе це перекликається з
подіями, що й досі відбуваються на ру¬
їнах СРСР. Однак вітчизняні історич¬
ні дослідження зазвичай тримаються
осторонь від Балканського регіону, обмежуючись його загальними характерис¬
тиками як «порохової бочки Європи». Між тим, докладне вивчення проблем його
розвитку у XX ст. може вказати нам як на помилки при вирішенні внутрішніх
проблем України, так і на перспективні вектори зовнішньої політики.

У цьому контексті монографія К.В.Мальшиної дуже доречна, а актуаль¬
ність дослідження не викликає жодних запитань. Проблеми державотворен¬
ня Словенії в міжвоєнний період відомі кожному, хто цікавиться сучасного
політичною ситуацією в Україні, а виклики, з якими зіткнулося словенське
суспільства у процесі будівництва держави, у цілому тотожні тим процесам,
що відбуваються зараз у нашій країні.

Праця складається з передмови, вступу, п’яти розділів, післямови, до¬
датків і мап. У передмові авторка дає короткий огляд тогочасного становища
Словенії серед країн Балканського регіону. Вступ містить коротку історич¬
ну довідку словенської історії досліджуваного періоду. Безумовним плюсом
монографії стало проведення історичних паралелей із подіями на україн¬
ських територіях, що закладає відповідне підґрунтя для компаративних сту¬
дій. Визначивши мету дослідження, його хронологічні та географічні межі,
К. В. Мальшина, на жаль, залишає читача без історіографічного аналізу за¬
явленої проблематики. Також, на наш погляд, було б доцільним розмістити
у книзі й більш докладний аналіз джерельної бази, не обмежуючись загаль¬
ним оглядом і посиланнями. Натомість вступна частина містить виклад
основних засад та чинників словенського державотворення, термінологічну
базу дослідження, історичний огляд стану національно-визвольного руху на
словенських землях у другій половині XIX — на початку XX ст.

ЕЕРНИСЕИЙ ШЛЯХ
СЛОВЕНСЬКОГО
ДЕРЖДВОЕВОРЕННЯ

Український історичний журнал. -2019. - №2

Рецензії й огляди

209

Основна частина дослідження має класичну форму та побудована у хроноло¬
гічній послідовності розвитку подій. Перший розділ — «“Серпнева” національна
рада СХС в Любляні: словенські національні органи влади у боротьбі словенців за
самовизначення (серпень 1918 —січень 1919 рр.)» — присвячений автономістським
зусиллям словенців після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. К.В.Мальшиній
удалося висвітлити початок формування державних органів Словенії у процесі
короткотривалого існування Держави Словенців, Хорватів і Сербів (ДСХС).

Показуючи динаміку створення законодавчих та виконавчих органів
Словенії на тлі формування конфедеративної ДСХС, авторка поступово зна¬
йомить читачів з югославістськими тенденціями у словенському суспільстві.
Швидкі темпи створення конфедерації та повна лояльність словенців до
цього процесу свідчили про те, що ідеї окремої незалежної держави на той
момент ще не знаходили належної підтримки ані серед словенського насе¬
лення, ані в політичному середовищі.

Другий параграф розділу присвячено проблемі вреґулювання кордонів
Словенії, а точніше — спробам національного уряду країни об’єднати під сво¬
єю владою всі словенські території в умовах розпаду Австро-Угорщини. Для
цього особливу увагу дослідниця приділяє процесу створення словенських
збройних сил і намаганням силового й дипломатичного вирішення пробле¬
ми кордонів з Італією, Австрією та Угорщиною наприкінці 1918 р.

Невдачі країни на військово-дипломатичному поприщі не в останню чер¬
гу були зумовлені проблемою міжнародного визнання та внутрішньої стабі¬
лізації новоствореної ДСХС. Спроби вирішення цієї проблеми розглядаються
у третьому параграфі розділу, в якому висвітлюються запеклі дискусії щодо
державного устрою на тлі активних воєнних дій Італії та окупації частини
словенських територій. В умовах «цейтноту» та під тиском країн Антанти
відбулося проголошення нової монархічної держави — Королівства Сербів,
Хорватів і Словенців (КСХС) на чолі з сербською династією Карагеоргієвичів.

Наслідки цієї події для Словенії авторка розглядає у четвертому пара¬
графі першого розділу. Зокрема докладно аналізуються позиції основних
політичних партій країни щодо ситуації, яка склалася, та вплив нової вну¬
трішньополітичної обстановки на державотворчі процеси у Словенії. Так,
К.В.Мальшина фіксує погіршення становища клерикальних сил, представ¬
лених Сербською народною партією (СНП), яка орієнтувалася на республі¬
канські ідеали та ідеологію «словенства».

Другий розділ — «Робота словенського Провінційного уряду на внутрішніх
та зовнішніх теренах (грудень 1918 р. — червень 1921 р.)» — присвячено діяль¬
ності словенських урядових установ у нових умовах. Фактично це означало
втрату більшої частини їхніх повноважень і посилення залежності Словенії від
центрального уряду в Белграді, де головну роль відігравали серби. Причиною
значної втрати повноважень стали внутрішні конфлікти у словенському по¬
літичному середовищі. СНП в уряді Словенії змінили ліберали, які були за¬
цікавлені у зменшенні ступеня автономії країни у складі КСХС.

У другому параграфі цього розділу аналізуються марні спроби уряду
вирішити зовнішньополітичні завдання в умовах зменшення повноважень.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

210

Рецензії й огляди

Із підпорядкуванням словенських військових частин армійському команду¬
ванню КСХС Любляна втратила один із найважливіших важелів впливу на
ситуацію. На Паризькій мирній конференції недосвідченим словенським ди¬
пломатам, що входили до складу делеґації КСХС, було надзвичайно важко
відстоювати інтереси власної Батьківщини.

Третій параграф розділу присвячений остаточному встановленню кор¬
донів між Королівством СХС та Австрією. Плебісцит на спірній території
Каринтії завершився поразкою Словенії, оскільки більшість населення про¬
голосувала за приєднання до Австрії. Авторка докладно аналізує причини
цієї поразки, убачаючи їх у незрілості національної свідомості словенців, осо¬
бливостях соціальної структури Каринтії, відсутності словенських збройних
сил на спірній території та у заходах австрійської пропаґанди, що зробили
Відень більш привабливим за Белград в очах місцевого населення.

У третьому розділі — «Особливості розвитку словенського самоуправлін¬
ня у Королівстві СХС (1920—1929 рр.)» — розглядається еволюція ідеологічних
поглядів словенської політичної еліти на тлі боротьби за самоуправління в
межах КСХС. Перший параграф присвячено виборам до Конституанти та
діяльності словенців у цьому органі в умовах намагань сербів перетворити
спільну державу на «Велику Сербію». Далі авторка аналізує державотворчі
ідеї у програмах словенських політичних партій. Фактично йдеться про бо¬
ротьбу між ідеологіями «словенства», котру відстоювали клерикали з СНП,
та «югославізмом», за який виступали ліберали. На основі широкого комп¬
лексу джерел та літератури К.В.Мальшина відображає хід передвиборчої
боротьби, ключовим питанням котрої стала словенська автономія. У третьо¬
му параграфі розділу аналізується самоврядування словенських територій у
період із 1927 по 1929 рр., функції та повноваження місцевих органів влади.

Четвертий розділ — «Стагнація словенського державотворчого процесу в умо¬
вах монархічної диктатури (січень 1929 — лютий 1935 рр.)» — авторка присвятила
трансформації суспільно-політичних процесів у Словенії після 1929 р., коли спо¬
чатку встановлення диктатури Александра І, а потім і наслідки впливу «Великої
депресії» поставили країну у принципово нові політико-економічні умови.

У першому параграфі розглядаються обставини перевороту, що стався
у КСХС 6 січня 1929 р. та призвів до встановлення монархічної диктатури
в державі. Насамперед аналізується вплив цієї події на партійно -політичне
життя Словенії, у тому числі на зміну програмних положень основних по¬
літичних партій. Наступні два параграфи розділу К.В.Мальшина присвя¬
тила аналізу діяльності Банської ради Дравської бановини — чи не єдиного
адміністративного органу, в якому зосередилося леґальне політичне життя
Словенії після перевороту 6 січня. Зокрема звертається увага на посилення
націоналістичної риторики в раді та у країні, особливо зважаючи на неґатив-
ні наслідки світової економічної кризи, що, разом із невдалою економічною
політикою белградського уряду, серйозно погіршило життя всіх прошарків
словенського суспільства. Усе це вилилося в активізацію боротьби за розши¬
рення повноважень Банської ради Дравської бановини й, фактично, визна¬
чило порядок денний під час муніципальних виборів 1933 р.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

211

П’ятий розділ — «Автономістські намагання словенців у 1935—1941 рр.» —
присвячений боротьбі словенців за автономію на тлі зовнішньополітичних по¬
дій, які розгорнулися в Європі у цей період — формування Осі та початок Другої
світової війни. У п’яти параграфах розділу дослідниця послідовно розкриває
особливості внутрішньополітичного життя Словенії в передвоєнні роки, доводя¬
чи виклад до німецько-італійської окупації Югославії, що ознаменувало закін¬
чення леґальної словенської державотворчої діяльності в міжвоєнний період.

У післямові К.В.Мальшина підбиває підсумки міжвоєнного словенського
державотворення, підводячи читача до думки про поступове визрівання са¬
мостійницьких ідей у країні під впливом зовнішніх чинників та усвідомлення
необхідності захисту власних територій від посягань сусідніх держав, перш
за все Італії, Австрії, а згодом і Сербії. Міжвоєнний період можна вважати
першим етапом словенського державотворення, який мав своє продовження
вже в подіях розпаду Югославії наприкінці 1980 — на початку 1990-х рр.

На окрему позитивну оцінку також заслуговують подані в додатках пере¬
кладені авторкою ключові документи історії словенського державотворення
міжвоєнного періоду. Таким чином, монографія К.В.Мальшиної постає послі¬
довним дослідженням генези словенського державотворення в першій поло¬
вині XX ст., що є, безумовно, цінним внеском у вітчизняні балканістичні студії.

Звісно, не обійшлося й без вад. Так, окрім висловлених вище зауважень,
викликає сумнів використання авторкою терміна «відтворення» стосовно
державотворчих процесів у Словенії (с.13, 58, 414 та ін.). Адже перша поява і
зникнення словенської держави припадає на період раннього середньовіччя,
після якого мала місце понад тисячолітня окупація словенських територій
різними європейськими державами. Тож процеси державного будівництва
в першій половині XX ст. навряд чи можна назвати «відтворенням» ранньо¬
феодальної державності, тим більше, що сама дослідниця на с.17 указує,
що «протягом 1100 років германського, “європейського”, панування словенці
втратили навіть пам’ять про свою ранньофеодальну державність, втратили
свою феодальну аристократію, як хоронителя історичної пам’яті та провідни¬
ка національно-політичної та національно-культурної традиції, на яку мо¬
гла б спиратися словенська молода буржуазія у модерний час». Така велика
цезура, на наш погляд, дає цілковиті підстави заперечувати спадкоємний
зв’язок між ранньофеодальною державою та державотворчими процесами
новітнього періоду.

Окрім цього, на нашу думку, наукова цінність монографії набагато зрос¬
ла б, якби авторка більш чітко виокремила соціально-економічний базис
політичних рухів у Словенії досліджуваного періоду, що дозволило б ґрун¬
товніше виявити причини поразки словенського державотворчого руху в
міжвоєнні десятиліття.

Утім висловлені зауваження жодним чином не применшують наукову
цінність дослідження К.В.Мальшиної, поява якого є помітною подією як для
вузького кола українських балканістів, так і для широкого загалу вітчизня¬
ної історичної науки.

Михайло Станчев І Харків І

Український історичний журнал. - 2019. - №2

в Кала

<УРЗ

МЕТОДОЛОГІЯ
ІСТОРІОГРАФІЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ

Калакура Я.

Методологія історіографічного
дослідження: Наук.-метод. посів. -
К.: ВПЦ «Київський УНІВЕРСИТЕТ»,
2018. - 319 с. (перший тираж -
2016 р.)

Слабким місцем сучасної української
історичної науки, цілком виправдано,
уважать недостатню увагу до теорети-
ко-методологічних підстав наукового
пошуку. Водночас пострадянська транс¬
формація, важливою частиною якої
було шукання нових концептуальних
моделей історичного знання, не дала
однозначної відповіді щодо подальших
перспектив його розвитку. Українські
історики, пройшовши непростий шлях
дистанціювання від методологічного
монізму та відмови від ідеологічної зашореності радянських часів, опини¬
лися на своєрідному роздоріжжі. Актуальною дилемою для багатьох колеґ і
досі залишається, чи можливо поєднати, з одного боку, національні традиції
історієписання, а з іншого — теоретичні надбання зарубіжних істориків та
інтегруватися у світовий історіографічний простір? Така ситуація надає ме¬
тодологічним дослідженням принципового першорядного значення.

Українська історіографія як спеціальна галузь історичної науки особли¬
во потребує сучасної теоретико-методологічної основи. Доволі показовим про¬
явом теоретичного нігілізму продовжують залишатися кваліфікаційні праці
вітчизняних істориків — кандидатські й докторські дисертації. Своєрідною
«притчею во язиціх» стали стандартизовані методологічні розділи в більшос¬
ті з них, які не містять інформації про реальні концептуальні засади про¬
ведених досліджень, а складаються з формалізованого переліку наукових
принципів і методів, більшість з яких уже безнадійно застаріли.

Останнім часом ситуація поступово поліпшується завдяки важливим
концептуальним працям Л.Зашкільняка1, І.Колесник2, В.Підгаєцького3,
Т. Попової4, О.Яся5 6 та інших колеґ-історіографів. Однак процес методологіч-

1 Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія: Посіб. для студ. іст. спец, ун-тів. — Л.,
2007. -312 с.

2 Колесник І. Українська історіографія: концептуальна історія. — К., 2013. — 566 с.

3 Підгаєцький В. В. Основи теорії та методології джерелознавства з історії України XX ст. —
Дніпропетровськ, 2001. - 392 с.

4 Попова Т.Н. Историография в лицах, проблемах, дисциплинах: Из истории

Новороссийского университета. - Одесса, 2007. - 533 с.

6 Ясь О. Історик і стиль: Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних
епох (початок XIX - 80-ті роки XX ст.): У 2 ч. - 4.1. - К., 2014. - 587 с.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Рецензії й огляди

213

ного переозброєння вітчизняного історіографічного цеху знаходиться тільки
на початку свого шляху. Тому можна лише вітати появу нових видань мето¬
дологічного спрямування, особливо коли вони мають дидактичний характер.
Останні надзвичайно важливі для підготовки майбутніх істориків, особливо
для виховання в них належної методологічної культури, яка повинна слу¬
гувати запорукою якісної фахової дослідницької діяльності. У зв’язку з цим
варто звернути увагу на доробок знаного українського історіографа Ярослава
Степановича Калакури, перу якого належать численні історіографічні та
джерелознавчі студії, у тому числі й дидактичного спрямування. Серед них
особливий інтерес становить науково -методичний посібник із методології іс¬
торіографічного дослідження, який 2018 р. побачив світ другим накладом
(перший — 2016 р.) у видавництві Київського національного університету ім.
Т. Шевченка.

До розгляду методологічних проблем Я.Калакура звертається не вперше.
Так, у популярному серед студентів -істориків курсі лекцій «Українська істо¬
ріографія» розглянуто теоретико-методологічні засади та основні етапи роз¬
витку вітчизняної історіографії6. Зокрема наголошується на тому, що саме
історіографія найповніше концентрує у своєму дослідному арсеналі методо¬
логічні засади, теоретичні узагальнення і практичний досвід історичного
дослідження. Також розглянуто складові елементи методологічного інстру¬
ментарію історіографа, до якого автор включив систему принципів (правил)
дослідження, методів, прийомів, способів історіографічного пізнання, спеці¬
альних засобів дослідження.

До найважливіших правил історіографічного дослідження Я.Калакура
відносить принципи історизму, системності, об’єктивності, усебічності, на¬
ступності (спадковості). При цьому акцентується увага на тому, що вказані
принципи в історіографії мають певну специфіку, зумовлену особливостями
генези історичних знань. Найбільш проблемним у цьому переліку видаєть¬
ся принцип об’єктивності. Випереджаючи подібні сумніви, Я.Калакура пого¬
джується з тим, що специфіка кожного історіографічного явища, домінування
суб’єктивного фактора (власне особи автора тексту, що досліджується) «робить
неможливим досягнути абсолютної об’єктивності». На нашому розумінні ев¬
ристичної продуктивності вказаного принципу зупинимося пізніше. Зрештою,
автор наголошує на комплексному підході до залучення зазначених методо¬
логічних принципів. Другий компонент методологічного інструментарію істо¬
ріографа охоплює комплекс основних дослідницьких методів: історіографічно¬
го аналізу, синтезу, типологізації наукових напрямів, порівняльного аналізу
тощо. Окремо звернуто увагу на продуктивності використання біографічного
методу, який здебільшого спирається на опрацюванні джерел особового похо¬
дження. Третій компонент методологічного інструментарію історіографа пред¬
ставлений допоміжними або спеціальними засобами наукового пізнання, се¬
ред яких найпродуктивніші — інформаційно-комунікаційні технології.

6 Калакура Я. Українська історіографія: курс лекцій. - К., 2004. - С. 23-35; Його ж.
Українська історіографія: курс лекцій. — 2-ге вид., допов. — К., 2012. — С.23— 35.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

214

Рецензії й огляди

У курсі лекцій до теоретико-методологічних проблем історіографії, ціл¬
ком виправдано, також віднесено й використання відповідного понятійно-
термінологічного апарату. Тут дохідливо пояснюються відмінності історіо¬
графічного процесу від історіографічної ситуації. Я.Калакура також стисло
зупиняється на особливостях власне українського історіографічного процесу.
Наводиться авторське тлумачення схоларної групи історіографічних понять
«напрям», «течія», «наукова/історична школа». Поняття «історіографічний
факт» диференційовано від поняття «історичний факт», як «факт-знання» від
«факту-події». На проблемі сучасної інтерпретації поняття історіографічного
факту в його епістемологічному прочитанні також зупинимося пізніше.

Повертаючись до тексту науково-методичного посібника «Методологія істо¬
ріографічного дослідження», треба зауважити, що автор переконливо доводить
важливість та актуальність підготовки вказаного видання, які детерміновані
необхідністю поглибленого опрацювання теоретичних і методологічних засад
історичного й історіографічного пізнання. Адже теорія історіографії, її теоре¬
тичне та методологічне підґрунтя потребують постійного розвитку й оновлення,
дедалі повнішого висвітлення в дидактичній літературі, оскільки залишається
чимало дискусійних питань, серед яких трактування сутності та особливостей
цієї галузі знань, її предмета, об’єкта, структури, понятійно-термінологічного
апарату. Тим більше, що у сучасних умовах помітно змінюється образ історіо¬
графії, в якому дедалі більше превалює орієнтація на дослідження широкого
«історіографічного дискурсу», включно з дискурсивним практиками не тільки
історієписання, але й найрізноманітніших зовнішніх рефлексій цього процесу.
Поза сумнівом, нових підходів потребує й осмислення сучасної методики історіо¬
графічних студій, її модернізація на основі новітніх інформаційних технологій,
удосконалення методів пошуку, виявлення та опрацювання історіографічних
джерел, встановлення їх достовірності, верифікації й інтерпретації.

Посібник має чітко визначену мету: з’ясувати сутність теоретико-методо¬
логічних засад історіографічного дослідження як вищого рівня історичного
пізнання, розкрити сучасне розуміння змісту понять «методологія», «методо¬
логічний інструментарій»; розглянути основні етапи та компоненти пізна¬
вального процесу, насамперед принципи, методи, засоби роботи з джерелами
та створення наукових текстів. Відповідно до мети сформульовано цілісний
комплекс завдань, реалізація яких дозволила дослідити раціональну зумов¬
леність історіографії як спеціальної галузі історичної науки про історію її
розвитку, розглянути сучасні концепції історіографії, розкрити специфіку іс¬
торіографічного дослідження; з’ясувати зміст понять теорія і методологія
історіографічного пізнання; охарактеризувати теоретичний та практичний
виміри основних компонентів методології: принципів, методів і засобів піз¬
нання; визначити найефективніші методи й засоби наукового пізнання та
їх специфіку в історіографії; висвітлити організаційно-технологічні аспек¬
ти основних етапів науково-дослідного процесу. Успішному втіленню доволі
складного науково-навчального проекту сприяла добре продумана логічна
структура посібника, що складається зі вступу, 8 розділів, 45 підрозділів, ви¬
сновків, бібліографії, тематичного покажчика, низки додатків.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

215

Автор опрацював величезний пласт української та зарубіжної літерату¬
ри з історіографії й методології, зокрема праці сучасних фахівців Я.Грицака,
Я.Дашкевича, Л.Зашільняка, І.Колесник, К.Кондратюка, В.Космини, Т. Попової,
О.Реєнта, В.Смолія, С. Стельмаха, В.Тельвака, О.Удода, В.Яремчука, О.Яся та
інших, проаналізував проблематику історіографічних студій і дисертаційних
праць, опублікованих та захищених упродовж останнього двадцятиріччя, уза¬
гальнив досвід дослідницької діяльності в галузі історіографії відповідного від¬
ділу Інституту історії України НАН України, низки університетських кафедр,
виявив проблемні місця та дійшов висновку про те, що методологічні проблеми
історіографії потребують значно більшої уваги й подальшого опрацювання.

Привертає увагу те, що в посібнику представлено сучасне розуміння
змісту понять «методологія» й «методологічний інструментарій». Так, ме¬
тодологію історіографічного дослідження визначено як систему основопо¬
ложних правил і знань про підстави організації історіографічних студій
та фундаментальні засади їх здійснення, як дисципліну про теорію і прак¬
тику, шляхи, методи, засоби наукового пізнання, процесу нарощування іс¬
торичних знань (с.99). При трактуванні принципів, методів та способів
історіографічного пізнання автор розкрив їх розуміння і значення, висвітлив
основні етапи та компоненти безпосереднього дослідницького процесу у сфері
історіографії: від постановки проблеми, формулювання теми, вибору методи¬
ки роботи з джерелами до створення наукового тексту, його апробації та впро¬
вадження результатів, а також сучасну техніку науково-дослідної роботи.

Книгу відкриває розділ, присвячений з’ясуванню місця й ролі історіогра¬
фічного дослідження у структурі історичної науки. Тут на основі різноманіт¬
них вітчизняних і зарубіжних джерел, а також авторських рефлексій розкри¬
то сутність історіографії як спеціальної галузі історичної науки, що вивчає
зародження, трансформацію історичних уявлень і знань у наукову систему,
її конституювання й інституціоналізацію, формування історичної свідомос¬
ті. Наведено різні трактування поняття «історіографія» та їх трансформації
у просторі й часі. Зауважено розмаїття поглядів щодо визначення дисци¬
плінарного статусу історіографії та змісту, який надається кожному з них
(утилітарного — як спеціальної галузі історичної науки, парадигмального —
як науки про історію історіографічного процесу, узагальнюючого — як скла¬
дової інтелектуальної історії, інтеґруючого — як наукознавчої дисципліни).
Визначено найголовніші завдання сучасної історіографії, котрі полягають
у дослідженні внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку історичної науки,
впливу історико-філософських течій на продукування історичного знання,
виявленні взаємовпливів контексту історичного часу, особливостей культур¬
ної епохи й історичного пізнання, оновленні методологічного інструмента¬
рію, дослідженні творчого шляху окремих істориків, наукових історичних
шкіл, примноженні дослідницьких традицій, формуванні наукової етики.

Зазначений авторський виклад спонукає до адекватного розуміння історіо¬
графії як складної інтелектуальної конструкції, а не примітивного уявлення
про неї як про перелік/конґломерат певної кількості праць із тієї чи іншої проб¬
леми, що, на жаль, має поширення навіть у середовищі професійних істориків.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

216

Рецензії й огляди

Не буде зайвим нагадати про необхідність постійного сенсового оновлен¬
ня історіографії відповідно до інтелектуальних і соціальних викликів сього¬
дення. Одним зі шляхів модернізації може слугувати концептуальна історія
української історіографії, запропонована й опрацьована І.Колесник. Такий
підхід зумовлений нагальною потребою «ментальних конвенцій, тобто до¬
мовленостей, уточнень і роз’яснень» щодо функціонування концепту «істо¬
ріографія». Останній органічно охоплює теорію та історію історичної науки7.
За І.Колесник, у добу інформаційного суспільства ускладнюються й урізно¬
манітнюються функції історіографії, до яких дослідниця зараховує катете¬
ризацію історичного знання, концептуалізацію нових слів-понять як опера¬
тивних одиниць знання; запозичення понять із різних неісторичних (і навіть
негуманітарних) галузей знання; стандартизацію й унормування мови істо¬
ричної науки та власної терміносистеми; реактуалізію старих понять, ідей,
теорій, котрі в нових умовах наповнюються новим змістом; адаптацію за¬
гальних понять з одного культурного поля на інше, пристосування їх для
використання на конкретному історично-національному ґрунті8.

До речі, у статті, опублікованій 2017 р., Я.Калакура, визнаючи персональну
роль І.Колесник у дослідженні цієї проблеми, детально зупинився на концептуа-
лізації української історіографії як закономірному процесі визначення її кон¬
цептів, системи коґнітивних ознак, насамперед категоріально-понятійних, їх
значення в інтелектуальній, дослідницькій і педагогічній діяльності9. Зокрема
тут розглянуто семантичні відмінності між поняттями «концепт», «концепція»,
«концептуалізація». Концептуальну історію української історіографії визначено
як «методологічний механізм процесу формування, інституціалізації та функ¬
ціонування поняттєво-термінологічного апарату історіографії, генеза його онов¬
лення шляхом взаємодії історії з іншими сферами гуманітарного знання, як-от
соціологія, культурологія, літературознавство, психологія»10.

Отже розмова про сутність історіографії наочно розкриває її амбівалент¬
ну природу і ставить на порядок денний розгляд питання про реальне спів¬
відношення історії та історіографії (теорії й історії історичної науки). Чи іс¬
торіографія є лише своєрідною «надбудовою» у системі історичного знання,
яка фіксує його генезу, становлячи третій, «узагальнюючий», рівень реф¬
лексії щодо минувшини (перший представлено в історичних джерелах, дру¬
гий — у текстах істориків)? Чи історіографічні знання мають значно більшу
автономію й кореспондуються лише з історичним знанням, яке апріорі не
спроможне до повноцінного відображення минувшини? Цілком зрозуміло,
що ствердна відповідь на перше або друге питання передбачає принципо¬
во інший підхід до визначення методології історіографії, передовсім у тому,
чи її розглядаємо як складову частину методології історичної науки, чи по¬
годжуємося з тим, що історіографія має базуватися на власній методології.

7 Колесник І. Українська історіографія: концептуальна історія. — С.24.

8 Там само. - С.25.

9 Калакура Я.С. Методологічні засади концептуалізації української історіографії //
Вутрозіит Ніз1огіо£гарііісит Сгегсазіепзіит = Черкаський історіографічний симпозіум /
За ред. В.Масненка. - Т.ІІ (Нові сенси історичного знання). - Черкаси, 2017. - С.9-20.

10 Там само. - С.13.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

217

Перша позиція полягає у сумнівах щодо існування особливих/окремих ме¬
тодів історіографічного дослідження. Ба більше, ідеться про умовність само¬
го визначення поняття «історіографічні методи». Зокрема прикладом такого
підходу можуть слугувати погляди російського дослідника В.Прядеїна, який
стверджував, що «необхідно шукати не стільки “особливі методи історіографіч¬
ного аналізу”, скільки виокремлювати специфіку застосування загальнонау-
кових та історичних методів дослідження в історіографії»11. Аналогічної по¬
зиції дотримується молодий, але досить продуктивний російській історіограф
В.Тихонов, котрий погоджується лише на те, що «історичні методи, застосовані
в історіографічних дослідженнях, мають свою суттєву специфіку»12.

Друга позиція полягає у формулюванні власне історіографічних методів
дослідження, що й відображено в посібнику Я.Калакури. Якщо розвинути
вказаний підхід, то вихідною тезою для історіографа в пошуку своєї мето¬
дології е визначення ієрархії власної наукової галузі. Чи історіографія по¬
хідна від історії? Певним чином так, оскільки вона справді відокремилася
у самостійну галузь історичних знань пізніше, ніж конституювалась історія
як академічна наука. Але у сенсі рівня інтерпретації отриманого знання іс¬
торіографія не може розглядатися як підпорядкована історії. Навпаки, вона
пропонує вищий порівняно з нею ступінь узагальнення. Відповідно історіо¬
графія як історія історичної науки може розглядатися як похідна від історії
науки взагалі. Отже при пошуку методологічних орієнтирів історіограф має
орієнтуватися саме на історію науки та наукознавство. Звідси зростає ува¬
га до концептуальних засад, сформованих класиками цього жанру Т.Куном,
К.Поппером, І.Лакатошем, П.Феєрабендом, П.Ґалісоном, Л.Дастоном та ін.
Методологія наукознавства, на нашу думку, може бути своєрідною матрицею
(системою координат), у межах якої конструюється, власне, методологія істо¬
ріографічного дослідження.

Важливою методологічною сентенцією, до речі, домінуючою у сучасній іс¬
торії науки, є відмова від певних універсальних підходів (тотальної детермі¬
нованості) й повна заміна їх на плюралістичні. Тут, очевидно, буде доречним
твердження П.Феєрабенда: «Будь яка методологія — навіть найбільш очевид¬
на — має свої межі»13. На підтвердження цієї думки, для історіографів більш
переконливим прикладом може слугувати провал претензій так званої марк¬
систської методології (історичного матеріалізму, матеріалістичного погляду на
історію) на універсальність у дослідженні як самого минулого/історії, так і істо¬
рії історичної науки. Вочевидь більш продуктивним та дієвим виявився плю¬
ралізм методологій. Звідси можна зробити умовивід, що методологічні засади
історичного дослідження не тотожні методології власне історіографії.

Тут варто сформулювати питання, яке поки не має однозначної відпові¬
ді — яка методологія дослідження самої методології історіографії? Як обрати

11 Прядеин В.С. Актуальньїе вопросьі методологии историографических исследований. —
Екатеринбург, 1995. - С.34.

12 Тихонов В. В. Методш историографии: современное состояние и перспективні.
[Електронний ресурс]: Мір:/Ау\у^.с1іоЬуі1.ги/уіе^_ро8І.р]ір?ісІ=41

13 Фейерабенд П. Против метода: Очерк анархистской теории познания / Пер. англ.
А.Л.Никифорова. - Москва, 2007. - С.52.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

218

Рецензії й огляди

методи для дослідження методів? Цікавий варіант відповіді на поставлене
питання запропонував В.Ващенко на Міжнародній науковій конференції
«Цінності в польській та центральноєвропейській історіографії з кінця XVIII
до початку XXI ст.», яка відбулася на базі Ґданського університету у жовтні
2016 р. За згодою автора наводимо логіку сформульованого ним парадоксу
(«апорії») щодо дослідження методології в гуманітарних науках:

1. В гуманітарних науках (історієписанні також) методологія завжди є
семантико-лінґвістичною конструкцією й виступає формою унормованих
формальних операцій з текстами.

2. Як семантико- лінґвістична (мовна) конструкція «методологія» відпо¬
відає на питання «як?» досліджуються (перепрочитуються, перекладаються,
конструюються тексти), у той час як «предмет/об’ект» окреслюється/визнача¬
ється питанням «що?» досліджується (які тексти, лексеми, дискурси попада¬
ють у поле зору дослідження).

3. Парадоксальна пізнавальна ситуація виникає, коли методологія («як»)
сама постає як предмет (об’єкт) вивчення, тобто набуває не притаманної їй
запитувальної «функції» («що?»).

4. Таким чином, дослідник методології опиняється в пізнавальній ситу¬
ації гомотавтології — «дзеркального» подвоєння «як?», одне з яких виступає
ситуативним «що?». Проблема: за допомогою яких методів (одних «як» — се-
мантико-лінґвістичних конструктів) можливо дослідити інші методи («як»)?
Як уникнути цього та досягти стану гетеротавтології?

5. Дослідження однієї методології за допомогою іншої можливе лише тоді,
коли зціплена пара «як» не е рівнозначною в історичній (темпоральній) та се-
мантико-лінґвістичній перспективі — коли одна «методологічна мова» («пара¬
дигма» «пост»), що належить «сучасності», містить правила переробки кодів,
котрі притаманні іншій — попередній «методологічній мові» («парадигмі» «до»).

6. Звідси парадоксальний висновок, який випливає з наведених мірку¬
вань (фактичного залучення теореми Ґеделя щодо неповноти формальних
систем і формальних мов, а саме формальною мовою є будь-яка методологія):
методи позитивістів не можуть бути досліджені в межах позитивізму, а лише
з перспектив постпозитивізму й далі до сучасності; методи модернізму не мо¬
жуть бути досліджені в межах модернізму, а лише з перспектив постмодер¬
нізму й далі тощо.

На нашу думку, можна спостерігати й інший парадокс «методологічного
дисонансу» — ситуацію, коли історичний текст, створений у більш сучасній
методологічній парадигмі, аналізується з позицій тієї методології, яка йому
передувала. Скажімо, постмодерністський текст аналізується з позицій мо¬
дернізму. Тут уже постає питання: чи може попередня «методологічна мова»
(«парадигма» «до») містити правила переробки кодів, котрі притаманні ін¬
шій, сучасній, «методологічній мові» («парадигмі» «пост»)? Тому, вочевидь,
такий підхід стає методологічно «сліпим».

Повертаючись до посібника Я.Калакури, зауважимо, що окремий його
підрозділ присвячено українській історіографії, зокрема з’ясуванню її кон¬
цептуального визначення, процесу становлення та сучасного розуміння.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Рецензії й огляди

219

Викладене тут авторське бачення проблеми, на нашу думку, важливо врахо¬
вувати при визначенні подальших перспектив розвитку вітчизняного історіє -
писання, передовсім щодо можливостей оновлення національного наративу.
Певного уточнення потребує лише твердження автора, що інституціоналіза-
ція української історіографії відбулася в добу Української революції 1917—
1921 рр. (с.26) Вочевидь тут необхідно розрізняти процеси конституювання
та інституціоналізації історіографії як національної. Якщо перший справді
можна простежити за її суспільним визнанням, як, власне, у науковому се¬
редовищі (включно з міжнародним), так і в межах ширшої суспільної опінії,
то другий пов’язаний безпосередньо з дисциплінарним визначенням, форму¬
ванням наукових інституцій, розбудовою наукових комунікацій, підготовкою
кадрів, які забезпечують стале її функціонування. Стосовно української іс¬
торіографії, то її інституціоналізація тільки-но розпочалася в революційний
період (від декларування/створення блоку гуманітарних установ Академії
наук), а завершилася вже в післяреволюційний із наступним відновленням у
наш час. Тут доречно врахувати й думку Т. Попової про історіографію «як за¬
сіб самопізнання й самоідентифікації історика та самої історичної науки»14.

Далі в посібнику викладено загальну структуру історіографії та її між¬
дисциплінарні зв’язки. До запропонованої типово-видової типології, яка
охоплює загальну, галузеву, предметну, проблемну, інституціонально-
організаційну та персоналістичну історіографію (біоісторіографію) (с.38),
на нашу думку, можна додати ще й компаративну (порівняльну) історіогра¬
фію. Остання стосується дослідження функціонування історичної думки в
наукових середовищах, які мають предметом студіювання спільне минуле
окремих національних/реґіональних спільнот. Прикладом такого типу може
бути порівняльний аналіз української, польської, білоруської, литовської, ту¬
рецької та російської історіографій щодо різних аспектів історії Центрально-
Східної та Східної Європи. Деякі дослідники виокремлюють як різновид
ще й так звану історіографію «другого ступеня» — тобто історію історіогра¬
фії. Однак у таке визначення вкладають надто різний сенс. На наш погляд,
у цьому випадку йдеться, власне, про теорію та методологію історіографії.

У доступній формі в посібнику розглянуто особливості історіографічного
пізнання, визначено предмет, об’єкт, завдання і джерела історіографії, у тому
числі й української. Автор цілком виправдано детальніше зупиняється на
тлумаченні історіографічного факту та його відмінності від історичного факту.
На підтвердження вказаної специфіки наводяться різні траєкторії проведення
конкретно-історичного дослідження (факт-подія, факт-джерело, факт-знання)
та історіографічного дослідження (факт-знання, факт-знання-джерело, факт-
знання — нові знання). Відповідно, фінішний продукт історичного досліджен¬
ня — факт-знання — стає висхідним для історіографічного пізнання (с.42).
Не важко побачити, що перша частина запропонованої схеми похідна від кон¬
цепції М.Барґа про три «іпостасі» недиференційованого історичного факту:

14 Попова Т.Н. Историография в лицах, проблемах, дисциплинах: Из истории
Новороссийского университета. — С.6.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

220

Рецензії й огляди

події — «факту» об’єктивної дійсності, повідомлення джерела — «факту», так чи
інакше відображеного, і, нарешті, повідомлення (свідчення), яке витримало ви¬
пробовування на автентичність, сприйняте істориком та стало фактом історич¬
ної науки. У спрощеній формі ця епістемологічна таксономія справді виглядає
як певна послідовність: «історичний факі» — «повідомлення джерела» — «науко¬
во-історичний факі»15. На думку сучасних дослідників, яку розвиває в посібнику
Я.Калакура, останній факт і може розглядатися як історіографічний факт, як
певний первинний елемент, з якого формується історіографічне знання.

У статті, уміщеній у збірнику «Зутрозішп НізіогіощарЬісит Сгегса-
йіепйіит», Я.Калакура поглиблює думку М.Варшавчика про присутність
фактору «події» як єднальної ланки у визначенні категорії історичного та
історіографічного факту, але в першому випадку в розумінні конкретно-істо¬
ричної події, яка пов’язана з розвитком історичної науки, у другому — у фор¬
маті вже історіографічного знання. Ця ситуація проілюстрована наступним
прикладом: «[...] поява кожної нової праці з історії, проведення наукової кон¬
ференції, утворення наукової інституції, захист дисертаційного дослідження
тощо - все це передусім історичні події, факти, але, з точки зору історіогра¬
фії, вони містять у собі знання або відомості про розвиток історичної науки.
В історіографічному факті концентрується конкретний результат, певний
доробок дослідницької діяльності історика або групи істориків»16.

Але при розгляді цього процесу треба враховувати визначальну роль до¬
слідника історіографії, оскільки саме він має надати факту відповідний ста¬
тус (адже існує безліч фактів із поля історичного знання, які так і не заціка¬
вили історіографів, не стали частиною предметного простору історіографії).
Тобто, можна стверджувати, що предметний простір історичних та історіо¬
графічних фактів не тотожний.

Самі ж історіографічні факти, вочевидь, мають амбівалентну природу,
оскільки вони існують і як явища минулого, і як відображення дійсності у
джерелі17. Водночас простежується тенденція до широкого тлумачення істо¬
ріографічного факту як будь-якого факту, котрий містить інформацію про
розвиток історичної науки і прирощування історичного знання. У безпосеред¬
ній дослідницькій практиці можна спостерігати своєрідну інструментальну
класифікацію історіографічних фактів, вочевидь пов’язану з репрезентатив¬
ністю джерельної бази. Так, виокремлюються традиційні (основні) історіо¬
графічні факти, що дозволяють реконструювати великий масив історичного
знання (або певну історичну/історіографічну концепцію) та факти так зва¬
ного другого порядку, які дають можливість відтворити контекст і культурні
цінності епохи, особистість історика. Однак останнім часом, цілком справед¬
ливо, помітно зростає увага саме до другої групи фактів, осмислення яких
дозволяє більш повно й адекватно реконструювати історіографічний процес.

16 Баре М.А. Категории и методьі исторической науки. - Москва, 1984. - С. 150-152.

16 Калакура Я. С. Методологічні засади концепту а ліз ації української історіографії. — С.17.

17 Вовк О.Б. Терминологические проблемм историографии: историографический факт
и историографический источник // Категоріальний апарат історичної науки: Харківський
історіографічний збірник. - Вип.4. -X., 2000. - С.49.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

221

На нашу думку, поняття історіографічного факту все ж потребує подаль¬
шого переосмислення у зв’язку з розширенням предметного поля сучасної іс¬
торіографії і трансформацією уявлень про роль історика у формуванні істо¬
ричного знання. Аби не виходити за межі змістовного поля публікації, лише
окреслимо найочевидніші аспекти цієї епістемологічної проблеми. До них вар¬
то віднести кореляцію між історичним та історіографічним фактом, об’єктивну
чи суб’єктивну природу першого і другого, автономність власне історіографіч¬
ного факту, діалектику зв’язку між історіографічним джерелом та історіогра¬
фічним фактом. Як можна зауважити, ще М.Барґ, попри його загальну марк¬
систську риторику, при визначенні категорії історичного факту вважав таким
лише той, який сприйнятий/відрефлексований істориком (усі інші рівні побу¬
тування факту подавалися в лапках, тобто як умовні визначення). Тим біль¬
ше, для оприявлення історіографічного факту зростає суб’єктивна роль історіо¬
графа, який, отримавши його з відповідного кола історіографічних джерел,
конструює протяжність історіографічного знання. При цьому варто пам’ятати,
що у процесі переходу інформації джерела в історіографічне знання дослідник
«прищеплює» йому певну систему цінностей, поширених у науці та суспіль¬
стві18, тобто вкладає в нього сучасні дискурсивні практики.

Запропоновані в посібнику Я.Калакури визначення об’єкту і предмету
історіографії також спонукає до дискусії, у межах якою варто враховувати
основні критерії наукової гносеології, передовсім діалектику взаємин у ко¬
ординатах «об’єкт — суб’єкт» пізнання. Об’єктом української історіографії ви¬
значені її «творці, а точніше, результати діяльності окремих осіб або їх груп,
причетних до розвитку української історичної науки, формування історичної
свідомості» (с.47). Далі автор уточнює, що мається на увазі «діяльність пере¬
довсім фахових істориків, наукових історичних установ, інститутів, кафедр,
наукових товариств, [...] їх реальний внесок у розвиток історичної науки».
Натомість предметом історіографії визначено «закономірності нагромаджен¬
ня знань і розвитку історичної думки, становлення та збагачення історичної
науки» (с.46). Цілком доречно зауважено, що предмет історіографічного до¬
слідження пов’язаний з об’єктом пізнання, але далеко не збігається з ними, а
роль суб’єкта пізнання відіграє дослідник. В окремому підрозділі (5.4), скеро¬
ваному на практичні рекомендації молодим історикам, Я . Калакура розглядає
діалектику зв’язку між об’єктом і предметом історіографічного дослідження
й наводить приклади визначення цих категорій для кількох змодельованих
тем. Тут зустрічаємо розширене тлумачення об’єкта — це все те, що досліджу¬
ється, осмислюється, пояснюється, реконструюється. Відповідно, пріоритет¬
ним і домінуючим об’єктом української історіографії визначено українську
людину, особистість історика, що має стосунок до продукування історичних
знань, до написання історії. Також зазначено, що «об’єктом пізнання в широ¬
кому розуміння є історична думка, історичне знання, історична наука, узяті
в часовому, просторовому, та людському вимірах і реалізовані у відповідних
наукових працях» (с.171).

18 Там само. - С.50.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

222

Рецензії й огляди

Висловимо кілька принагідних міркувань щодо запропонованого в по¬
сібнику трактування об’єкта і предмета історіографічного дослідження.
Безперечно, що така робоча модель буде корисною для дослідників, особливо
для молодих науковців. Але в ній є кілька аспектів, які породжують своєрідну
«гносеологічну лабільність». Так, не важко побачити, що історик як «актор піз¬
нання» у запропонованій схемі відіграє амбівалентну роль, оскільки він одно¬
часно є суб’єктом (дослідник-історіограф) та об’єктом пізнання (автор історич¬
ного дослідження — «творець знань про історичні події»). Аби уникнути такого
змішування основоположних гносеологічних позицій, варто визнати автоном¬
ність історичного знання, яке продукується чималим цехом істориків, і побутує
в науковому й суспільному обігу незалежно від своїх продуцентів (історик як
автор не може вливати на подальшу долю сконструйованого ним же знання).
Більше того, у сучасному інтелектуальному просторі спостерігається тенден¬
ція до десуб’єктивізації та деструктуризації наукового знання (накопичення
у віртуальний сфері величезного масиву знань, які не мають атрибутованого
авторства, та автономного побутування окремих частин, а не цілісних текстів).
Усе це спонукає до прописування більш прозорої гносеологічної схеми — до¬
слідник-історіограф як суб’єкт пізнання студіює відповідний об’єкт — історичне
знання, продукуючи при цьому нову якість — історіографічне знання. Для по¬
рівняння розглянемо визначення, запропоноване свого часу Л.Зашкільняком:
«об’єктом пізнання в історіографії є історичні знання, представлені в працях і
виступах (лекціях, доповідях) фахових дослідників минулого — істориків, які
формують науковий образ минулого на засадах поширених в історичній науці
моделей і схем історичного пізнання (дослідження)»19. Водночас цілком можна
погодитися з тим, що у сучасній історіографії помітно зростає увага до постаті
історика, причому не тільки в контексті його безпосередньої професійної ді¬
яльності, а і як до дієвої особи ширшого інтелектуального простору, із відповід¬
ною самоідентифікацією, психотипом, повсякденням тощо.

Предмет же історіографічного дослідження може бути визначений як про¬
стір взаємодії суб’єкта й об’єкта пізнання. При цьому суб’єкт (історіограф) ви¬
користовує наявний у нього методологічний інструментарій із метою «активі¬
зації» відповідних сеґментів об’єкта. Виходячи з цього, дослідник вибудовує
певну уявну модель щодо об’єкта свого зацікавлення. Зрозуміло, що ця пред¬
метна модель цілком суб’єктивна, більше того, вона певного мірою приватна,
оскільки присутня лише у свідомості дослідника й на початкових етапах до¬
слідження недоступна для ширшої аудиторії. Виходячи з цього внутрішнього
світу, дослідник і формує новий власний наратив/текст, який містить історіо¬
графічне знання, розраховане вже на споживання широким загалом.

Важливе спостереження Я.Калакури про розширення предметного поля
історичної науки та, відповідно, про появу ще не пізнаних аспектів самого
об’єкта історіографічного дослідження. Тут можна звернути увагу й на роз¬
ширення предметного поля історіографії, до якого потрапляє дедалі більше
виявів історичного знання, причому не тільки під час його конструювання,

19 Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. - С.12.

Український історичний журнал. -2019. - №2

Рецензії й огляди

223

але й у процесі суспільного сприйняття, поширення у соціальному просторі,
у масовій історичній свідомості.

Другий і третій розділи посібника безпосередньо присвячені історичним,
теоретичним, методологічним засадам історіографічного дослідження. Тут
подано авторську періодизацію історіографії (зокрема в розвитку української
історичної думки виокремлено вісім періодів), розкрито її теоретико-методо-
логічну, пізнавально-аналітичну, світоглядно-виховну та критично-прогнос¬
тичну функції, при цьому підкреслено, що вони можуть бути успішно реа¬
лізовані за умови належної методологічної та фахової зрілості дослідника.
Автор посібника ґрунтовно виклав теоретичний і практичний виміри пріори¬
тетних компонентів методологічного інструментарію історика: основополож¬
них принципів, дослідницьких методів і засобів історіографічного пізнання.

Розглянуто термінологічний апарат історіографа, зміст ключових концеп¬
тів теорії й методології історіографічного пізнання: «історієписання», «історі¬
ографічний процес», «український історіографічний процес», «історіографіч¬
на ситуація», «історіографічний факт», «історіографічне явище», «історіогра¬
фічна концепція», «течія історичної науки», «напрям в історичній науці», «на¬
укова (історична) школа», «історичне мислення», «стиль історієписання», «тип
історика», розкрито особливості їх застосування в умовах цивілізаційного, ан¬
тропологічного, системного, міждисциплінарного та інтеґративного підходу.

Значне місце в посібнику відведено розгляду структури методології історії
й історіографії; систематизації основоположних принципів історіографічного
дослідження: історизму, системності, цілісності, об’єктивності (неупередже¬
ності), наступності, усебічності, історичного антропологізму (людиноцентриз-
му), світоглядності, внутрішньої самоорганізації змісту й саморозвитку на¬
уки, спростування хибних тверджень, фальсифікацій і спотворень.

Серед зазначених принципів історіографічного дослідження особливо¬
го обговорення потребує принцип об’єктивності, оскільки його артикуляція
неодноразово наражається на критику опонентів. Принцип об’єктивності
має розглядатися з позиції епістемології, виходячи з її предмету, а саме —
з’ясування того, наскільки отримане знання (у цьому випадку як історичне,
так і, власне, історіографічне) відповідає певній реальності (у випадку істо¬
ріографічного дослідження — його об’єкту).

Ось тут, на нашу думку, варто звернути увагу на відмінність епістемоло-
гічних ситуацій при оперуванні з історичним знанням та історіографічним
знанням. У першому випадку доволі проблематично стверджувати про повну
відповідність історичного знання минувшині, оскільки найретельніший істо¬
рик не може відобразити у своїх текстах минуле таким, як це було насправді
(«те еа еф'епґІїсЬ §'е\¥Є8Єп» — за класичним принципом Л. фон Ранке). Отже
історичне знання апріорі не спроможне об’єктивно відображати минувшину,
і завжди буде певного інтелектуальною конструкцією, яка лише наближаєть¬
ся до такого відображення. У другому випадку, коли йдеться про історіогра¬
фічне знання, маємо дещо іншу епістемологічну ситуацію. Адже історіограф
має справу не з самою минувшиною, а з її інтерпретаціями в текстах істо¬
риків (рівним чином і з іншими історіографічним фактами), які для нього є

Український історичний журнал. - 2019. - №2

224

Рецензії й огляди

тією реальність, котру він досліджує. Тут виникає помітна епістемологічна
амбівалентність. З одного боку, історичне знання іманентно є суб’єктивним
(певним інтелектуальним конструктом), але з іншого — історіограф має на
озброєнні валідний методологічний інструментарій для його дослідження
(отримання достовірного історіографічного знання). Очевидно, що у цьому
випадку достовірність може бути більш точним епістемологічним реґуляти-
вом, ніж об’єктивність. Остання ж може розглядатися як певна етична ка¬
тегорія, як ідеал, на який має орієнтуватися дослідник (власне, до цього й
відсилає читача Я.Калакура в тексті посібника; с. 110— 112).

Зрештою, можна погодитися з думкою сучасної російської філософині
О.Мамчур: «Сучасне використання поняття “об’єктивність” дозволяє легко
ковзати між її смислами, які по черзі стають то онтологічними, то епістемоло-
гічними, то методологічними й моральними. Ці різні смисли не узгоджуються
ані на рівні принципів, ані на рівні практики. “Об’єктивне знання”, зрозуміле
як “систематичний теоретичний опис світу таким, яким він є насправді”, під¬
ходить до істини настільки близько, наскільки дозволяє сьогоднішня боязка
метафізика. Навіть найпалкіший захисник “об’єктивних методів” у науці —
будь вони статистичними, механічними, чисельними або якими-небудь ще —
не зважиться заявити, що вони ґарантують встановлення істини»20.

Виходячи з плюралістичних підходів, традиційні наукові принципи іс¬
торіографічного дослідження, які описані в посібнику, можна доповнити
принципом проліферації теорій (розмноження), котрий характеризує нелі¬
нійний розвиток науки. За П.Феєрабендом, він орієнтований на пошук теорії
й концепції, які несумісні з існуючими/домінуючими на нинішній час у на¬
уці21. Висунута вченим теорія залежить не лише від історіографічних фактів,
а й від традиції, яку він репрезентує, від методологічного апарату, яким він
володіє, від його метафізичних переконань, смаків, естетичних поглядів та
інших елементів, що існують суб’єктивно в мисленні науковця. Створення
альтернативних теорій сприяє їх взаємній критиці та стимулює розвиток
науки. Зростання наукового знання полягає у висуненні сміливих гіпотез
та їх спростуванні (але не усуненні з науки), у результаті чого можливе
розв’язання наукової проблеми. Прикладами впровадження нових теоретич¬
них засад у сучасну українську історіографію може слугувати застосування
теорії психоісторії, концептуальної історії, дискурсивної теорії, конструюван¬
ня історії історіографії в координатах «великих поворотів» соціогуманітарно-
го знання, суб’єктивного перспективізму тощо.

Варта уваги запропонована автором посібника типологія комплексу
основних і допоміжних дослідницьких методів, які використовуються в істо¬
ріографії: універсальні методи наукознавства; кількісні та метричні методи;
методи історичних й інших гуманітарно-суспільних наук; міждисциплінар¬
ні методи; спеціальні методи окремих галузей і дисциплін історичної науки
(джерелознавства, архівознавства, палеографії, текстології, біографістики

20 Мамчур Е.А. Обьективность науки и релятивизм (К дискуссиям в современной
зпистемологии). - Москва, 2004. - С.20.

21 Фейерабенд П. Против метода: Очерк анархистской теории познания. - С.53.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

225

тощо), а також практичні рекомендації щодо їх застосування в історіографіч¬
них студіях. Цілком виправданим видається наведена Я.Калакурою харак¬
теристика методів історіографічного аналізу й синтезу, проблемно-ситуацій¬
ного, проблемно-хронологічного, логічного, порівняльного, текстологічного,
а також кількісних і метричних методів.

У посібнику згадано також поняття «історіографічний метод», яким
послуговувалися західноєвропейські історики та М.Грушевський. Однак,
на думку Я.Калакури, у змістовному та сенсовому навантаженні вказаного
поняття «йдеться не так про метод, як про згадуваний принцип наступності в
історіографії» (с.119). Питання тлумачення історіографічного методу деталь¬
но розглянула І.Колесник у концептуальній історії української історіографії,
зауваживши, що рефлексій із приводу цього поняття після М.Грушевського
в українській спеціальній літературі не було22. На нашу думку, власне іс¬
торіографічний метод можна інтерпретувати як специфічну, притаманну
саме історіографії наскрізну систему способів студіювання, дослідницьких
практик, завдяки яким здійснюється історіографічне пізнання, починаю¬
чи від постановки наукової гіпотези й завершуючи теоретичними історіо¬
графічними знаннями. Якщо висловитися метафорично, то це своєрідний
гносеологічний еквівалент історіографічної культури історика, передовсім
історика-історіографа.

Також на увагу заслуговує метод «ідеалізації», точніше конструювання
«ідеальних типів» — метод історіографічного моделювання. Під моделюванням
розуміється дослідження об’єктів пізнання на основі їх моделей, що відтворю¬
ють або відображають ці об’єкти. По суті, це відтворення характеристик пев¬
ного об’єкта на іншому, уявному, об’єкті. Під моделлю розуміється система, що
відтворює суттєві сторони досліджуваного об’єкта. Це абстрактна інтелекту¬
альна конструкція, своєрідний «замінник» об’єкта — квазіоб’єкт. Оскільки всі
історичні джерела (відповідно й історіографічні) можна розглядати як своє¬
рідні «інформаційні моделі» минувшини, то процес їх пізнання пов’язаний із
моделюванням. За В.Підгаєцьким, усі писемні історичні джерела — суть зна¬
кові системи, зміст пізнавальної діяльності історика (створення свого власного
уявлення про минуле та фіксація його у свідомості) є моделюванням, а резуль¬
тати його діяльності — суть гомоморфні знакові моделі минулого23. Стосовно
дослідження розвитку історичної думки найбільше значення мають саме
функціональні моделі, які не буквально відтворюють прототип, але побудова¬
ні так, щоби зрозуміти його функціонування24. Дедалі більшої популярності в
історіографії набуває формально-кількісне моделювання, яке стосується ви¬
вчення динаміки наукової творчості істориків. Показовим прикладом історіо¬
графічного моделювання також може бути модель «віртуального коледжу», до¬
волі продуктивна в дослідженні схоларної традиції.

22 Колесник І. Українська історіографія: концептуальна історія. — С.64— 65.

23 Підгаєцький В. В. Основи теорії та методології джерелознавства з історії України XX ст.:
Навч. посіб. для іст. фак. - Дніпропетровськ, 2001. - С. 144-146.

24 Посохов С. Історіографічна модель // Історіографічний словник: Навч. посіб. для студ. іст.
фак. ун-тів. - Харків, 2004. - С.87.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

226

Рецензії й огляди

Контент-аналіз історіографічного джерела також можна віднести до нова-
ційного методологічного інструментарію. Сенс цього методу полягає у зміщен¬
ні фокуса дослідження у сферу інформаційного потенціалу мовного коду тек¬
сту. Використання такої лінґвістичної методики дозволяє отримати «латентну
інформацію» з уже добре відомих історіографічних джерел. Будь-який текст,
у тому числі той, що є історіографічним джерелом, відображає «картину світу»
його автора, яка містить не тільки фактологічну складову, але й приховані
суб’єктивні смисли (у тому числі явища «відсутності»), котрі передають інфор¬
мацію про авторське ставлення до об’єкта дослідження. Виявити їх можливо
шляхом формалізації, тобто виділення окремих референтних мовних одиниць,
які зустрічаються в тексті, та розподілення їх на певні тематичні групи (кате¬
горії), скажімо «антропоніми», «топоніми», «час», «простір», «держава», «народ»,
«економіка», «культура», «схід», «захід» тощо. їх кількісний підрахунок дозво¬
ляє виявити частоту використання (кількість згадувань) окремих одиниць у
межах групи, здійснити порівняння між наповненістю різних груп і просте¬
жити зв’язок між ними. На базі цієї інформації можна створити мережеву мо¬
дель наративу окремого історика (історичної школи). Отримані в такий спосіб
кількісні характеристики слугують вагомою підставою для історіографічних
інтерпретацій, що дозволяють зробити висновки про якісний зміст джерела,
скажімо про характер історичної концепції автора тексту тощо. За відповідною
процедурою можна дослідити й особливості цитування (інтертекст) в автор¬
ському історичному/історіографічному тексті.

Відомі кілька цікавих прикладів використання контент-аналізу росій¬
ськими дослідниками. Зокрема Д.Ґутнов досить вдало застосував цей ме¬
тод для аналізу класичної праці П.Мілюкова з історії російської культури26,
а Ґ.Можаєва та Н.Мішанкіна дослідили російську столичну і провінційну
історіографії другої половини XVIII ст.26 Вітчизняний політолог В.Осін сту¬
діює контент-аналіз як засіб конституювання та відтворення гуманітарних
наук27. Сподіваємося, що й українські історіографи не залишать без уваги
цей продуктивний метод.

У посібнику детально описано сучасні засоби й техніки історіографіч¬
ного дослідження, передовсім інформаційно-комунікаційне устаткування.
При цьому зауважено, що вони не можуть замінити роботу дослідників без¬
посередньо з книгою, статтею, документом.

Наступні структурні підрозділи видання містять практичні рекомендації
для проведення історіографічних досліджень. Так, у четвертому розділі деталь¬
но описано жанри, типи текстів і стилі історіографічних студій. Зокрема оха¬
рактеризовано узагальнюючі історіографічні праці, монографічні дослідження,

26 Гутнов Д.А. Опьіт применения контент-анализа в историографическом исследовании
(на примере книги П.Н.Милюкова «Очерки по истории русской культурьі») // Математические
методи и ЗВМ в историко-типологических исследованиях. — Москва, 1989. — С. 173— 185.

26 Можаева Г.В., Мишанкина Н.А. Контент-анализ историографического источника (к
вопросу о междисциплинарности лингвистических методові // Гуманитарная информатика. —
Вьіп.З. - Томск, 2007. - С.87-110.

27 Осин В. Процессьі конституирования и воспроизводства в науке: исследование вариаций
контент-анализа. — Днепропетровск, 2007. — 636 с.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Рецензії й огляди

227

наукові статті, повідомлення та виступи на наукових конференція, дисертацій¬
ні роботи, бібліографічні огляди та рецензії. Для молодих дослідників пропо¬
нується порядок і покроковий механізм роботи над різними типами текстів.

Одна з позитивних сторін рецензованого посібника — органічне поєднан¬
ня питань теорії, методології та дослідницької практики. У виданні окресле¬
но сучасні підходи до бібліографічного, історіографічного та джерелознавчо¬
го забезпечення дослідження, до методики визначення стану висвітлення
теми, способів пошуку, виявлення та класифікації історіографічних джерел.
Заслуговує підтримки й частина посібника, в якій висвітлено сутність і спів¬
відношення наукової проблеми та теми історіографічних студій, методику їх
постановки, формулювання назви праці, а також вибір адекватного жанру
дослідження. Ці питання розглядаються в тісному зв’язку з методикою й осо¬
бливостями визначення об’єкта та предмета історіографічного дослідження,
їх взаємозв’язку, взаємообумовленості. Звернуто належну увагу на специфі¬
ку визначення хронологічних і територіальних меж, формулювання мети й
завдань історіографічного дослідження. При цьому Я.Калакура наводить
конкретні приклади, розкриває специфіку історіографічних студій, аналізує
їх сильні та слабкі сторони, застерігає від можливих помилок. Практичне
спрямування має також окремий розділ посібника, присвячений формуван¬
ню джерельного комплексу історіографічного дослідження.

Не оминув Я.Калакура й низки організаційно-технологічних аспектів
науково-дослідного процесу, його основних етапів, наприклад процедури ви¬
бору, узгодження та затвердження теми, складання плану і проспекту ро¬
боти, орієнтовного графіка її виконання, методики написання тексту, його
редагування, апробації, підготовки до опублікування або захисту кваліфіка¬
ційних робіт, проведення презентацій.

Практичну цінність мають і змістовні додатки: розлога бібліографія; ма¬
теріали офіційно-нормативного характеру, які стосуються вимог до дисер¬
таційних робіт, передовсім з історіографії; паспорт наукової спеціальності
«історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни»; реко¬
мендований перелік міжнародних стилів оформлення наукових публікацій;
перелік фахових видань з історичних наук, у тому числі електронних; зразки
бібліографічних описів; правила оформлення посилань на документи архі¬
вів; вимоги до оформлення авторського оригіналу статті для «Українського
історичного журналу». Видання має і предметний покажчик.

Представлений у посібнику український історіографічний процес мак¬
симально персоніфікований. Автор виявляє толерантне ставлення до різних
поколінь істориків, демонструє почуття вдячності своїм учителям та виявляє
турботу про нинішню і прийдешню ґенерацїї вітчизняних дослідників історії.
Він достовірно оцінює розвиток української радянської історіографії, наголо¬
шує на ідейній неоднорідності історико-дослідницького середовища, визна¬
чає власне місце в історіографічному процесі тієї доби, демонструє здатність
до самокритичного перегляду особистих тогочасних напрацювань.

Позитивно оцінюючи доробок Я.Калакури щодо методології історіографії,
котрий характеризується високим рівнем фахової компетентності, належною

Український історичний журнал. - 2019. - №2

228

Рецензії й огляди

науково-теоретичною й методичною обґрунтованістю, а також прикладною
спрямованістю, уважаємо доцільним висловити деякі побажання.

Насамперед, варто б ширше представити сучасні підходи зарубіжних
дослідників до методології історичної науки, особливо з погляду постмодер-
ністських практик і зростання інтересу до ґлобальної історії. З урахуван¬
ням інтеґрації української історіографії у світовий простір історичної нау¬
ки, збільшенням питомої ваги досліджень з історії зарубіжних країн варто
було б подати особливості методики історіографічних студій стосовно цього
сеґмента доробку українських істориків. На більшу увагу заслуговує аналіз
новітніх течій зарубіжної історіографії, пов’язаних із парадигмою постмодер¬
нізму та неопозитивізму. Ідеться, зокрема, про так звані «нову інтелектуаль¬
ну», «нову соціальну», «локальну» і «ґлобалізаційну» історії, «психо-», «мета-»,
«мікроісторію», «ґендерні студії» тощо.

Не заперечуючи право автора на власну інтерпретацію структури мето¬
дології, усе ж убачається необхідність чіткішого розмежування понять «ме¬
тодологія» й «методика». Говорячи про методологічні напрацювання попере¬
дників, автор обмежився здебільшого перерахуванням прізвищ дослідників,
не завжди конкретизуючи своє ставлення до їхніх праць. Звичайно, студії
В.Котова, І.Крип’якевича, В.Стрельського, А.Санцевича та інших, які стосу¬
валися методики історичних досліджень, морально застаріли, але висловити
свою думку про них не було б зайвим.

На завершення зазначимо, що українська історична наука отримала на¬
уково-методичний посібник, який не мас аналогів у вітчизняній методичній
і дидактичній літературі. Його перевага полягає в тому, що тут органічно
поєднано два складники: ґрунтовний виклад теоретичних засад і практичні
рекомендації щодо проведення історіографічних досліджень. Видання стало
своєрідною квінтесенцією тривалого і плідного науково-педагогічного шляху
Я.Калакури, акумулювало його багатолітній досвід історіографічних студій
та викладацької практики. Успішній підготовці посібника сприяла й та об¬
ставина, що автор є провідним фахівцем у галузі джерело-, архіво-, україно¬
знавства, керівником авторських колективів із підготовки підручників у
галузі спеціальних історичних дисциплін. Практично-прикладний сеґмент
видання базується на узагальненні тривалої праці автора як наукового кон¬
сультанта й керівника десятків дисертаційних праць, а також на постійній
науково-експертній діяльності. Імпонує й те, що авторський текст насичений
особистими самобутніми спостереженнями над різними історіографічними
сюжетами. Зустрічаються оригінальні метафори, наприклад визначення іс¬
торіографа як «перевізника знань і традицій між носіями історичної думки
минувшини та сучасності» (с.7).

Отже можна з упевненістю стверджувати, що доробок професора Я.Ка¬
лакури в галузі методології історіографічних досліджень уже став у пригоді
як досвідченим колеґам, так й історикам-початківцям, аспірантам, студен¬
там, усім, хто цікавиться проблемами історієписання. Видання спонукає до
пошуків нових підходів в осмисленні нашого пізнання минувшини.

Віталій М асненко (Черкаси!

Український історичний журнал. - 2019. - №2

ХРОНІКА

Віталій Масненко і Черкаси ]
Вікторія Тельвак (Дрогобич)

МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ
«СПІЛЬНА СПАДЩИНА. РІЧ ПОСПОЛИТА
ОБОХ НАРОДІВ В ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ
ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ ХІХ-ХХ ст.»

Організований істориками з Дрогобицького державного педагогічного уні¬
верситету ім. І. Франка (проф. Віталій Тельвак, доц. Лідія Лазурко) та польським
Історіографічним товариством (голова - проф. Павел Серженґа) захід відбувся 27-
28 вересня 2018 р. у Дрогобичі. Варто згадати, що вказана проблематика вже тради¬
ційна для відповідного кола українських і польських історіографів. Так, попередня
конференція Історіографічного товариства з аналогічної тематики пройшла у верес¬
ні 2017 р. у Жешуві (Польща).

У привітальному слові, з яким до учасників заходу звернулася ректорка
Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка проф. Надія
Скотна, було висловлено сподівання на продовження тривалої співпраці україн¬
ських і польських істориків задля осмислення історіографічних образів складної та
важливої епохи спільного минулого наших народів. Адже тільки відкрита та добро¬
зичлива наукова дискусія може дати шанс досягти такого потрібного сьогодні поро¬
зуміння й накреслити оптимальні шляхи для подальших досліджень.

Конференція тривала впродовж двох днів, у режимах пленарного засідання і
трьох тематичних секцій. На першому пленарному засіданні відбулося обговорення
теоретичних і методологічних аспектів дослідження річпосполитської проблематики,
виокремлено вузлові точки українського й польського історіографічних дискурсів.
Указана проблематика розглядалася в доповідях професорів Леоніда Зашкільняка
(Львівський національний університет ім. І. Франка) «Річ Посполита Обох Народів в
ретроспективі української історіографії», Войцеха Вжосека (Познанський універси¬
тет ім. А.Міцкевича) «Про діалог сусідських історіографій — методологічні зауваги»,
д-ра іст. наук Ігоря Гирича (Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.Грушевського НАН України) «Концепт Люблінської унії в українській та поль¬
ській історіографії доби позитивізму», проф. Рафала Стобецького (Лодзький універ¬
ситет) «На шляху до примирення: Гадяцька угода в польській історичній думці на
вигнанні після 1945 р.».

Український історичний журнал. - 2019. - №2

230

Хроніка

На другому пленарному засіданні було виголошено доповіді проф. Катажини
Блаховської (Варшавський університет) «Перша Річ Посполита — феномен існування
ув феномен занепаду: Напрями й методологічні засади еволюції поглядів на Першу
Річ Посполиту в польській та українській історіографії XIX — першої половини
XX ст.», д-ра іст. наук Дмитра Вирського (Інститут історії України НАН України)
«Річпосполитський досвід України: представлення/конструкція уявлень в ранньо-
модерній історіографії», доц. Лідії Лазурко (Дрогобицький державний педагогічний
університет ім. І. Франка) «Образ Речі Посполитої на сторінках польських історичних
часописів Львова XIX — початку XX ст.».

Пленарні засідання завершилися презентацією колективної монографії
«Історичні образи “сусідів” на українсько-польсько-білоруському прикордонні:
міфи — студії — пам’ять» (Черкаси, 2017 р.) та другого тому збірника наукових праць
«Зутровішп Н і а ґо г і о §' г а р її і с и т Сгегсазіепзіит = Черкаський історіографічний сим¬
позіум».

Далі робота конференції тривала в рамках трьох секційних засідань. На першо¬
му, присвяченому висвітленню проблем генези історичного знання, із доповідями ви¬
ступили д-р Ева Сольська (Люблінський університет ім. М.Кюрі-Склодовської) «Хто
придумав Першу Річ Посполиту?», проф. Іван Куций (Тернопільський державний
педагогічний університет ім. В.Гнатюка) «Між “цивілізованістю” та “варварством”:
Річ Посполита в історично-цивілізаційних уявленнях Пантелеймона Куліша», маґ.
Кароль Каспрович (Люблінський університет ім. М.Кюрі-Склодовської) «“Колоніальна
епістемологія”: (Пост)колоніальна теорія і спадщина Речі Посполитої обох народів»,
проф. Марек Возняк (Люблінський університет ім. М.Кюрі-Склодовської) «“Креси” у
сучасному історичному/публічному дискурсі», проф. Віталій Масненко (Черкаський
національний університет ім. Б. Хмельницького) «Державний/політичний устрій
Речі Посполитої в рецепції Вячеслава Липинського», д-р Томаш Мацьковський
(Ґданський університет) «Погляди Ґоттфріда Ленґніха на політичну систему Речі
Посполитої та їх рецепція в польській історіографії до Другої світової війни».

На другій секції, яка охоплювала проблематику формування історіографічних
образів, було виголошено доповіді проф. Йоланти Кольбушевськбі (Лодзький уні¬
верситет) «Герої та антигерої в польській історіографії другої половини XIX ст.», доц.
Василя Педича (Івано-Франківський національний технічний університет нафти і
газу) та проф. Віталія Тельвака (Дрогобицький державний педагогічний універ¬
ситет ім. І. Франка) «Гадяцька угода як українсько-польський компроміс в дослі¬
дженнях львівських учнів М.Грушевського», проф. Тетяни Цимбал (Криворізький
національний університет) «Філософія героїзму в інтелектуальній спадщині
В. Липинського», проф. Норберта Моравця (Ченстоховська академія ім. Я.Длуґоша)
«Відтінки слов’янськості: “Польськість”, “західноруськість” і “малоруськість” в істо¬
ричній думці Михайла Кояловича», проф. Йоанни Пісулінської (Жешувський універ¬
ситет) «Ідеальний володар: Стефан Баторій у польській історіографії другої полови¬
ни XIX ст.», доц. Тараса Гриневича (Національний університет «Львівська політех¬
ніка») «Образ героя та антигероя Речі Посполитої в творчості Людвіка Кубалі», проф.
Евґеніуша Коко (Ґданський університет) «Бачення постаті Івана Мазепи в доробку
Францішка Равіти-Ґавронського», проф. Павла Серженґи (Жешувський університет)
«Біля витоків бачення Т.Нарбута Литви та польсько-литовських стосунків».

Під час роботи третьої секції було представлено доповіді маґ. Олександра
Аврамчука (Варшавський університет) «Українські емігрантські історики США про

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Хроніка

231

Яґеллонську ідею (1945—1991)», проф. Віталія Яремчука (Національний університет
«Острозька академія») «Люблінська унія у працях українських радянських істори¬
ків», д-ра Анни Бжезинської (Лодзький університет) «Місце України в Першій Речі
Посполитій на сторінках Косгпіка Еигору 8госікоию-]¥8ско(Іпіер , доц. Костянтина
Івангородського (Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького)
«Етнічні трансформації східнослов’янських спільнот у межах ВКЛ: сучасна білорусь¬
ка історіографія», доц. Ореста Лильо (Український католицький університет) «Стан
та перспективи дослідження історії мистецького осередку Львова та його представ¬
ників у другій третині — кінці XVIII ст.», аспір. Валентина Ребенка (Ніжинський
державний університет ім. М. Гоголя) «Українська козаччина початку XVII ст. у ви¬
світленні варшавської і краківської історичної школи (Т.Корзон і Ю.Шуйський)».
На засіданні також виступив проф. Сергій Корновенко (Черкаський національний
університет ім. Б. Хмельницького), який продемонстрував ретроспекцію селянського
фактору від Козацької революції середини XVII ст. до Української революції 1917—
1921 рр. у сучасному історичному наративі.

По завершенню роботи для учасників конференції було проведено ознайомлю-
вальну екскурсію історичним і сучасним Дрогобичем та здійснено туристичну ман¬
дрівку у с. Урич до середньовічної фортеці Тустань.

Отже конференційна проблематика була зосереджена на історії історіографії, іс¬
торії ідей, теорії історії та методології історичних наук, виявленні безперервності чи
трансформації історіографічних інтерпретацій, аналізі традиційних наукових шкіл
і їх знакових репрезентантів. Особлива увага зверталася на пошук нових методоло¬
гічних підходів, а також можливості прописування річпосполитської проблематики
в рамках сучасних тенденцій розвитку гуманітарних наук. Важливим предметом
наукових інтересів виявилася не тільки історіографія окремих аспектів політичної
та культурної спадщини Речі Посполитої, а й діяльність польських, українських
наукових спільнот, які цілеспрямовано її досліджували. Крім того, обговорювалася
проблематика державного устрою Речі Посполитої, починаючи від правових і полі¬
тичних питань до широкого розуміння політичної культури, а також їх побутування
у просторі міфологізації, історичної політики та політики пам’яті. Водночас аналізу¬
валися різні концепції інтерпретації причини падіння державності, які зосереджу¬
валися не тільки навколо традиційних історіографічних суперечок, а й стосувалися
сучасних підходів щодо тлумачення цього процесу. Не було обділено увагою й антро¬
пологічний аспект, зокрема розглядалися найбільш поширені історіографічні образи
знакових постатей, у тому числі С.Баторія, І. Мазепи, Б. Хмельницького, Т.Костюшка.
Водночас зауважимо, що серед оприлюдненої проблематики заходу бракувало сучас¬
ної литовської історіографії, присвяченої Речі Посполитій, а також розгляду питань
про участь білорусів у цій спадщині. Проте у загальному балансі дрогобицька конфе¬
ренція, окрім високої організації, продемонструвала яскраве розмаїття тем і різно¬
манітність дослідницьких концепцій та підходів, що дозволило окреслити подальші
перспективи студіювання спадщини Речі Посполитої у сучасній історіографії.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

ЮВІЛЕЇ

Наталія Барановська І Київ 1
Г алина Січкаренко (Переяслав-Хмельницькийі

ДО 80-РІЧЧЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФСЬКИХ НАУК,

ПРОФЕСОРА В.ОНОПРІЄНКА

У квітні 2019 р. свій ювілей відзначив наукознавець,
історик науки, доктор філософських наук, професор за фа¬
хом «філософія науки» Валентин Іванович Онопрієнко.
Народився він 2 квітня 1939 р. у м. Алдан, нині Республіка
Якутія-Саха, яка є найбільшим за територією суб’єктом
Російської Федерації. Батьки Валентина, працюючи у золо¬
тодобувній промисловості, познайомилися саме в Алдані.
Мати, Антоненко Зоя Федорівна, була дочкою політка¬
торжанина, коваля Миколаївського суднобудівного заво¬
ду, засланого до Сибіру в 1906 р. Батько, Онопрієнко Іван
Григорович, із селян Київської ґубернії, отримавши профе¬
сію водія, приїхав до Якутії за оргнабором. Попри суворість цього краю, вони полю¬
били його і працювали там багато років. Утім перед війною повернулися до Києва.
Із початком бойових дій полишили місто з маленькими дітьми, адже за місяць до
вторгнення нацистів у родині народився ще хлопчик. Евакуйовувалися на машині
батька, який у цей час служив у Дніпровській і Пінській флотиліях. Потрапивши під
німецький наступ, змушені були повернутись до Києва, де пережили окупацію,
під час якої діти були поранені.

Коли Валентинові виповнилося 16 років, він пішов працювати мотористом у
м. Ірпінь. Проте весь час мріяв про освіту й робота на підприємстві не завадила здіб¬
ному хлопцеві закінчити вечірню школу з золотою медаллю (1957 р.) та вступити на
геологічний факультет Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова
(закінчив у 1962 р.). Логічним продовженням його наполегливого й захопливого
навчання стала аспірантура на кафедрі філософії природничих факультетів цього
найпрестижнішого у СРСР вишу. Саме у цей час В. І. Онопрієнко, співпрацюючи з
академіком О.С.Поваренних і професором-геологом Київського та Одеського уні¬
верситетів С.А.Морозом, почав формуватися у глибокого науковця, займаючись роз¬
робкою методологічних проблем геології (дисертацію на здобуття наукового ступеня

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Ювілеї

233

кандидата філософських наук присвятив вивченню циклічності геологічних проце¬
сів). Валентин Іванович весь свій аспірантський час (1962—1963 рр.) провів у гео¬
логічних експедиціях Карельської філії Інституту геології АН СРСР, досліджуючи
геологічний щит Балтії.

У 1964 р. почалася продуктивна робота В.І.Онопрієнка в Україні, зокрема до 1975 р.
він викладав у Київському політехнічному інституті. Тут сформувалося глибоке розу¬
міння місця й ролі у суспільному поступі якісної освіти та науки, що в подальші роки вті¬
лилось у низку праць як загальнотеоретичного, так і прикладного характеру. Важливою
подією в біографії вченого став перехід у 1975 р. на роботу до сектору історії природо¬
знавства і техніки Інституту історії АН УРСР, де він продовжив вивчати історію та ме¬
тодологію геологічних наук під керівництвом доктора історичних наук Ю.О.Анісімова.

Упродовж 1970— 1980-х рр. Валентин Іванович брав активну участь у діяльності
Радянського національного комітету історії і філософії науки, Комісії з історії на¬
уки Міжнародної спілки історії та філософії науки. У цей час побачили світ його
персональні та у співавторстві книги, присвячені соціальним, гносеологічним і мето¬
дологічним проблемам геологічних наук, природі геологічних досліджень, розвитку
вчення про час у геології, методології та понятійному базису геохронології. Разом зі
вчителем — академіком О.С.Поваренних — у 1985 р. було видано узагальнюючу пра¬
цю «Минералогия: прошлое, настоящее, будущее», а у співавторстві з С.А.Морозом
того ж року — «Методологию геологической науки».

Логічним етапом фахового зростання дослідника став захист 1982 р. у Мінську
в Інституті філософії і права Академії наук Білоруської РСР докторської дисерта¬
ції «Методологічний аналіз часового аспекту геологічного дослідження» (опонен¬
ти — фахівці-філософи В.С.Стьопін, згодом директор Інституту філософії РАН, про-
фесор-вернадознавець І.І.Мочалов, співробітництво з яким продовжується донині,
він — іноземний член НАН України, київський професор-геолог С.В.Горак). У ці роки
Валентин Іванович — учасник багатьох наукових конференцій у Москві, Ленінграді,
Новосибірську, Хабаровську, Сиктивкарі, Мінську, Тарту, Ризі, Вільнюсі та ін.

Розвиток особистості дослідника та розширення його наукових пошуків спри¬
яли зверненню В.І.Онопрієнка до вивчення загальної методології науки, історії та
інституціалізації наукознавства. Тому цілком логічним стало запрошення вченого в
1986 р. Г.М.Добровим — відомим уже на той час наукознавцем — до участі в організа¬
ції Центру досліджень науково-технічного потенціалу й історії науки АН УРСР, де
він очолив відділ історії техніки. За його керівництва та за активної участі у цьому
відділі було підготовлено такі колективні праці, як «Неорганическое материаловеде-
ние», «Развитие строительной науки и техники» (у 3-х т.), «Создатели новой техники
в Украинской ССР», монографія В.І.Онопрієнка та Т. О. Щербань «Становление вьіс-
шего технического образования» (1990 р.).

У цей період здійснювалася також робота з пошуку, накопичення, систематиза¬
ції та інтерпретації архівних матеріалів з історії Академії наук України, що знайшло
своє відображення в низці персональних публікацій та в колективній праці 1993 р.
«Історія Академії наук України: 1918—1993».

Запропонована у ці роки В.І.Онопріенком методологія геологічних наук концеп¬
туально змінила підхід до багатьох актуальних проблем: уточнила процедуру отри¬
мання історичного знання в геології; доповнила інструментарій природничої науки
методом ретроспекції; висвітлила специфіку генетичних побудов, геологічних теорій,
гіпотез, моделей, проблем циклічності; збагатила новою термінологією геологічну

Український історичний журнал. - 2019. - №2

234

Ювілеї

мову, формалізувала й математизувала геологічне знання. Піонерський характер
мала розроблена ним методологія геологічної картографії («Основи геологической кар-
тографии», 1987 р., у співавторстві з В.Ю.Забродіним і В.А. Соловйовим), геохронології
та стратиграфії («Методология и понятийньїй базис геохронологии», 1984 р., у співав¬
торстві з К.В.Симаковим і О.М.Дмитрієвим), «Пространственно-временньїе аспекти
стратиграфии» (1988 р., у співавторстві з С.А.Морозом), мінералогії («Минералогия:
прошлое, настоящее, будущее», 1986 р., у співавторстві з О.С.Поваренних).

Як і завжди, В.І.Онопрієнко творчо та сумлінно підійшов до нової справи — роботи
у відділі історії техніки, доклав чималих зусиль до виявлення, систематизації, узагаль¬
нення та інтерпретації архівних матеріалів з історії технічних наук, інженерної справи
в Україні, становлення системи вищої технічної освіти, організації та розвитку Академії
наук України, які згодом було висвітлено у численних авторських публікаціях.

Особливу увагу Валентин Іванович приділяв популяризації маловідомого за ра¬
дянських часів Українського наукового товариства (1907—1921 рр.). У 2008 р. поба¬
чила світ його праця «Джерела з історії Українського наукового товариства в Києві»
(у співавторстві зі Т. О. Щербань), присвячена аналізу діяльності та творчих здобутків
його членів, роз’ясненню ролі в історії української науки цієї інституції.

Окремо варто згадати про дослідження В.І.Онопрієнком біографій видатних уче¬
них. Із-під його пера вийшло 12 книг у «Науково-біографічній серії» РАН у Москві і 2 — у
«Науковій думці». Саме його монографії знайомлять громадськість зі знаними науковця¬
ми Ф.М.Чернишовим, М.І.Андрусовим, Є.О.Патоном, В.І.Лучицьким, Г.Д.Романовським,
Б.Б.Голіциним, К.В.Симаковим, науковими династіями Флоренських і Чирвинських.

У 2004 р. вчений, виказуючи вдячність своєму вчителеві й віддаючи належне йому
як відомому фахівцеві в галузі мінералогії та кристалохімії, видав книгу про академіка
О.С.Поваренних, а до 100-ліття з дня його народження (2015 р.) підготував велику статтю
для міжнародного журналу «Наука та наукознавство» про його внесок в історію науки. Крім
того, численні публікації було присвячено М.І.Вавилову, Г.М.Доброву, К.І.Богдановичу,
М.Г.Світальському, С.В.Обручову, М.І.Петрову, Є.П.Ковалевському та ін.

Значимою сторінкою творчості ювіляра стала увага до особистості видатного вче¬
ного академіка В.І.Вернадського. Упродовж 2008—2014 рр. він особисто й у співавтор¬
стві з колеґами підготував та опублікував низку праць. Зокрема два видання тритом¬
ника «В.И.Вернадский: Наука. Философия. Человек: К 150-летию со дня рождения»
(2008, 2011 рр.), «Письма Я.В.Самойлова В.И.Вернадскому 1897-1921 гг.» (2013 р.),
«В.И.Вернадский: Школьї и ученики» (2014 р.) та ін.

Завдяки численним першоджерелам, знайденим у бібліотеках та архівах України
й зарубіжжя, В.І.Онопрієнко досконало вивчив творчий доробок учених, їх місце та роль
у науці, вправно вписав ці постаті у соціокультурне тло сучасності. «Важливо не кано¬
нізувати вчених, а критично осмислювати їхній внесок, показувати, як оцінка їхнього
доробку змінюється з часом», — стверджує дослідник. Багаторічні студії в галузі науки
України було узагальнено в підручнику «Історія української науки XIX— XX ст.» (1998 р.),
що став переможцем у конкурсі «Трансформація гуманітарної освіти в Україні».

Очолюючи з 1992 р. відділ методології та соціології науки Центру (нині Інституту)
досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва,
В.І.Онопрієнко зосереджував увагу на вивченні проблем трансформації наукової
системи України. У 1990-х рр. Валентин Іванович із колективом однодумців виконав
значний обсяг соціологічних досліджень в інститутах НАН України, щоб з’ясувати
шляхи трансформації академії, виписати її нові функції за умов становлення

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Ювілеї

235

незалежної держави, спрогнозувати зміни внутрішньої організації та управління,
фінансування, структуру кадрових ресурсів, розробити й узгодити тематику дослі¬
джень, налагодити міжнародну співпрацю.

Одним із перших В.І.Онопріенко зі своїм колективом приділив значну ува¬
гу методологічним можливостям соціології як науки щодо динамізації її взаємин
із суспільством. У монографії «Наукове співтовариство: Вступ до соціології науки»
(1998 р.) відстежено процес інституціоналізації науки, формування мережі наукових
організацій і комунікацій шляхом синтезу нормативної та коґнітивної соціології на¬
уки, обґрунтовано сучасну її концепцію. У цій та багатьох інших працях фахівець
розкриває механізми функціонування наукового співтовариства, формування цін¬
ностей і норм у ньому, роль суперництва й конкуренції, факторів самоорганізації в
розвитку наукового знання, природу наукових стереотипів.

Для Валентина Івановича плідними були всі роки наукової праці в незалежній
Україні, із часом кожен з її напрямів набував дедалі більшої ваги. Зокрема впродовж
2009—2018 рр. він продовжував писати нові та доопрацьовувати й готувати друге ви¬
дання біографій відомих учених, внесок котрих був ще недостатньо висвітлений і
популяризований. Так, 2010 р. побачила світ біографічна книга про Ю.О.Білібіна
та «Історія української науки: курс лекцій»; наступного року — про О.Л.Яншина,
М.В.Келдиша, В.І.Вернадського; 2012 р. — біографічні книжки про Г.І.Горецького й
В.І.Вернадського (продовження тритомного видання), праці про геологів на Крайній
Півночі та «Минералогия: Зкскурсьі в прошлое и будущее»; 2013 р. — біографічні сту¬
дії про М.І.Андрусова, а через два роки - про Я.В.Самойлова.

Заглиблюючись у вивчення біографії й наукового подвигу В.І.Вернадського,
В.І.Онопріенко у своїх публікаціях останніх років акцентує увагу на окремих їх скла¬
дових. Так, він дослідив динаміку зростання дослідницьких інтересів академіка, роз¬
крив впливи його вчення на розвиток ядерного виробництва (стаття «Вернадский:
от радиевьіх зкспедиций до советского уранового проекта»), показав співпрацю
В.І.Вернадського з владою, що підтримувала науку, та його опозиційність у разі її не¬
лояльного ставлення. Героями публікацій В.І.Онопріенка останніх років були також
О.П.Александров, К.Л. Ющенко, Я.С.Яцків, М.К.Янгель, Г.Г.Шпет, О.Ф.Міддендорф.

В.І.Онопріенко приділяв увагу цікавим і важливим конкретно -історичним пи¬
танням. Так, 2010 р. у співавторстві була опублікована праця «Из истории освобо-
ждения отечественной промьішленности от импорта минерального сьірья», а 2012 р.
побачило світ друге видання «Геологи на Крайнем Севере». Не залишилися поза ува¬
гою дослідника традиції інженерної діяльності й успіхи інноваційної стратегії сучас¬
ної Німеччини та її досвід в інноваційному розвитку. Цікавими матеріалами та ідея¬
ми насичене видання 2018 р., підготовлене за активної участі ювіляра — «Президенти
Академії наук України за 100 років її існування: науково-організаційний внесок в
прогрес фундаментальної науки».

Що стосується публікацій загальнотеоретичного, концептуального та наукознав¬
чого характеру, то тут ми бачимо ряд персональних і колективних праць, серйозних
журнальних публікацій з історії, філософії, соціології науки та технологій, соціокуль-
турного змісту новітніх технологій, аналізу техногенного суспільства й техногенної
цивілізації, її ознак, еволюції, ризиків, стратегії контролю. Із висоти філософського
осмислення наукознавчих проблем сучасності В.І.Онопріенко порушує надзвичай¬
но важливі проблеми ризиків суспільства знань і мегатехнологій, а також інже¬
нерії знань в інформаційній революції, досліджує соціокультурний зміст новітніх

Український історичний журнал. - 2019. - №2

236

Ювілеї

мегатехнологій та нові тренди філософії науки, зокрема шлях від міждисциплінар-
ності до трансдисциплінарності тощо.

Працюючи більше сорока років у структурі НАН України, В.І.Онопріенко не за¬
буває про необхідність виховувати й навчати молодь, не пориває тісного зв’язку із сис¬
темою вищої освіти. Розпочавши свого часу викладацьку діяльність у Московському
державному університеті ім. М.В.Ломоносова, він продовжив її в Київському полі¬
технічному інституті, Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка,
Київському національному університеті культури і мистецтв, Київському національ¬
ному лінґвістичному університеті, Національному авіаційному університеті. Ювіляр
є автором багатьох підручників, хрестоматій, навчальних посібників із філософії, іс¬
торії української науки, соціології науки й технологій тощо. Добре обізнаний з освіт¬
нім процесом зсередини, Валентин Іванович досліджує трансформацію ідеї універ¬
ситету у сучасному суспільстві, а у процесі виховання наукової молоді окреслює її
проблеми та шукає шляхи їх вирішення. За його наукового керівництва захищено
З докторських і 14 кандидатських дисертацій із філософії та історії.

В.І.Онопріенко робить значний внесок у піднесення міжнародного авторитету
української науки. Із 1997 р., коли Міжнародна спілка історії та філософії науки
прийняла до своїх лав Національний комітет істориків науки України, Валентин
Іванович є президентом цього об’єднання. Одним із результатів роботи комітету ста¬
ла колективна монографія «Тартуський університет і Україна» (2004 р.). У цьому ж
плані слід розглядати його книгу про університет в Уппсалі (Швеція) — «Уппсальский
университет: Века истории. Достижения. Личности» (2014 р.).

Чверть століття Валентин Іванович є членом ради Державного фонду фундаменталь¬
них досліджень, проводить активну науково -експертну роботу на замовлення органів дер¬
жавної влади, займається координацією наукової діяльності, бере участь у конференціях,
семінарах, з’їздах тощо, у тому числі міжнародних, що проходять у різних країнах світу.
Займається він і популяризацією наукових досягнень та висвітленням науково-дослідної
діяльності у ЗМІ. Багаторічна співпраця пов’язує ювіляра з науковими й науково-попу¬
лярними журналами в Україні та інших країнах, де було опубліковано його актуальні
статті, що не залишали байдужими читачів, та неодноразово рецензувалися його праці.

Плідну творчу працю В.І.Онопріенка відзначено срібною медаллю РАН ім. ака¬
деміка О.Л.Яншина (2011 р.) — за внесок у наукову біографістику, та премією НАН
України ім. М.С.Грушевського (2012 р.) — за внесок у розробку історії української на¬
уки (разом із В.В.Ткаченком).

Глибоко шановний ювіляр мас вагомі досягнення не лише на науковій ниві:
він — батько чотирьох дітей, трьох онуків і трьох правнуків. Його дружина Віолетта, з
якою він прожив 40 років із першого курсу МДУ, пішла з життя майже 20 років тому,
залишивши його з проблемами великої родини, які він успішно долає.

Усе життя Валентин Іванович захоплювався мандрами, працював в експедиці¬
ях на Півночі та Далекому Сході. Підтримував постійний духовний зв’язок із братом
Ю.І.Онопрієнком — відомим палеонтологом, доктором біологічних наук, професором,
який закінчив геологічний факультет Київського університету і працював на Крайній
Півночі та на Далекому Сході Росії, у Маґадані, Владивостоку, де 2017 р. пішов із
життя. Валентин Іванович написав про нього книгу, яка нещодавно вийшла друком.

Щиросердно вітаючи ювіляра, колеґи бажають йому творчого неспокою в дослі¬
дженні історії науки, юнацької затятості в обстоюванні своїх наукових поглядів та
невичерпної творчої наснаги!

Український історичний журнал. - 2019. - №2

НАДХОДЖЕННЯ ДО БІБЛІОТЕКИ
ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАНУ

Андрущенко В.

Організоване суспільство: Проблеми
суспільної самоорганізації та інституаліза-
ції в період радикальних трансформацій в
Україні на рубежі століть: Досвід соціально-
філософського аналізу. — Вид. 3-тє, випр. та
допов. — Кн.1: Від мрії до дії. — К.: Знання
України, 2018. - 660 с.

Андрущенко В.

Організоване суспільство: Проблеми
суспільної самоорганізації та інституалізації
в період радикальних трансформацій
в Україні на рубежі століть: Досвід соціаль¬
но-філософського аналізу. — Вид. 3-тє, випр.
та допов. — Кн.2: Філософія новітнього держа¬
вотворення. — К.: Знання України,

2018. - 648 с.

Атлас українських історичних міст /

Авт. кол.: М. Бігун, М.Капраль, Ф.Оплль та
ін. — Т.2: Галич. — Л.: Нац. академія наук
України, 2018. - 54 с.

Вирський Д.

Новоросія Іпсощіііа: Кременчук 1764-
1796 рр. (матеріали з історії регіональної
столиці). — К.: Ін-т історії України НАН Укра¬
їни, 2019. - 214 с.

Влада УРСР і закордонні українці (1950-
1980-ті рр.) / Упор. В.Даниленко. - К.: Смо¬
лоскип, 2017. - 653 с.

Власенко В.

Уродженці Сумщини — учасники Української
революції 1917-1921 рр. - Суми: Мрія,

2016. -200 с.

Горе переможеним: Репресовані міністри
Української революції / Відп. упор. А.Когут;
редкол.: Г.Боряк, В.Верстюк, Н.Маковська та
ін. - К.: К.І.С., 2018. - 240 с.

Гуль О.

Львів у XVI столітті: місто конфліктів та
порозумінь. — Л.: Ін-т українознавства ім.
І.Крип’якевича НАН України, 2018. - 304 с.

Гуржій О.

Спогади про батька та навколо нього. — Вид.
2-ге, випр. та допов. — К.: Ін-т історії України
НАН України, 2019. - 365 с.

Денисенко Г.Г.

Культурна спадщина у формуванні історич¬
ної пам’яті / Відп. ред. С.Кот. — К.: Ін-т історії
України НАН України, 2018. - 319 с.

Житков О.

Селянське питання в Українській
революції 1917-1921 рр.: Історіографічне
дослідження. - X.: Мачулін, 2018. - 599 с.

Задунайський В.

Бойове мистецтво та військова спадщина
українських козаків в кінці XIX — на початку
XXI ст. - Донецьк: Норд-Прес- ДонНУ, 2006. -
335 с.

Іванущенко Г.

Сумчани в боротьбі за волю: 10 біографій: З
нагоди 90-річчя Держ. архіву Сумської обл. —
Вид. 2-ге, доопрац. - Суми: Мрія,

2016. - 192 с.

Інакодумство на Сумщині: 36. док.
та мат. (1955-1990 роки) / Упор.: В.О.Артюх,
Г.М. Іванущенко, В.О. Садівничий. — Суми:
Мрія, 2016. — 300 с.

Історія Литви кожному / Авт. кол.:
А.Бумблаускас, А.Ейдинтас, А.Кулакаускас,
М.Тамошайтис. - К.: Балтія-Друк, 2018. -
424 с.

Історія України 2017: Бібліограф, покаж¬
чик: 80-річчю Нац. іст. б-ки України при-
свяч. / Відп. за вип. А.Скорохватова; упор.:
Н.Вощевська, О.Литвин, Т.Приліпко та ін. —
К.: ВД Вініченко, 2018. - 640 с.

Історія Української держави: Гетьманат
ранньомодерної доби / Відп. ред. В.Смолій. —
К.: Арій, 2018. - 720 с.

Кіян О.

Володимир Антонович: історик й організатор
«Київської історичної школи» / Відп. ред.
О.П.Реєнт. - К.: Ін-т історії України НАН
України, 2005. - 492 с.

Казанова X.

Релігія в сучасному світі: плюралізм, секуля¬
ризація, глобалізація. — Л.: Вид-во Укр. като¬
лицького ун-ту, 2019. - 348 с.

Корніенко О.М.

Зброя, спорядження та символіка козацького
війська: Присвяч. новітньому козацтву —
українським добровольцям 2014-2015 рр. -
Суми: Мрія, 2016. - 256 с.

Корогод Б.Л., Корогод Г.І.

Село Лікарське в контексті історії Слобід¬
ської України. - Суми: Мрія, 2016. - 184 с.

Кульчицький С., Якубова Л.

Кримський вузол. - К.: Кліо, 2018. - 496 с.

Левченко Л.

Чорноморський центральний
військово-морський архів (1794-1934):
Дослідження. Документи. Склад фондів:
реконструкція. — Миколаїв: Іліон, 2018. —

660 с.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

238

Надходження до бібліотеки Інституту історії України НАНУ

Масавьія рзпрзсіі у СССР у гістарьічних
даследаваннях і калектшунай памяцьі. —
Мінск: З.Колас, 2018. - 608 с.

Махно В.

Полншй перечень обьединений
и соединений 3-го Рейха из граждан СССР
и змигрантов, а также из жителей
Прибалтики, Западной Белоруссии и
Украиньї: Справочник. — Севастополь:
Вебер, 2009. - 168 с.

Надтока Г.М.

Православна церква в Україні другої
половини XIX століття: Історіографія. —

К., 2018.-208 с.

Національна академія наук України:
статистичний і наукометричний аналіз
ефективності наукового потенціалу /

Гол. ред. В.Л.Богданов; авт. кол.:
Б.А.Маліцький, О.О.Грачев, О.Н.Куба-
льський та ін. — К.: Фенікс, 2018. —

344 с.

Обличчям до Європи:

Наддніпрянська Україна в європейських
науково-освітніх відносинах (друга
половина XIX — початок XX ст.):

36. док. і мат. / Відп. ред. С.Віднянський;
упор. О.Іваненко. — К.: Ін-т історії України
НАН України,

2018. - 430 с.

ОУН-УПА на Сумщині / Авт. -упор.
Г.М.Іванущенко. — Вид. 2-ге, доопрац. —

4.1. - Суми: Мрія, 2016. - 156 с.

ОУН-УПА на Сумщині / Авт.-упоряд.
Г.М.Іванущенко. — Вид. 2-ге, доопрац. —

4.2. - Суми: Мрія, 2016. - 232 с.

Підлуцький О.

25 портретів на тлі епохи. — X.: Фоліо,

2012. -475 с.

Петровський-НІтерн И.

Анти-імперський вибір: Постання україн¬
сько-єврейської ідентичності / Пер. з англ.:
П.Грицак, М.Климчук. — К.: Критика,

2018. - 432 с.

Повстанський рух 20-30 років XX ст.
на Сумщині / Авт. -упор. Г.Іванущенко. —
Вид. 2-ге, доопрац. - Суми: Мрія, 2016. -
340 с.

Православна Церква в українському
державотворенні: 36. ст. та мат. на пошану
Його Святості, Патріарха Київського і всієї
Русі-України Філарета. — Вип.7: Світові тра
диції державного управління. — К.: Проме-
тей, 2019. - 348 с.

Приймак О.

Селянство Південної України:
соціальна історія кінця XIX — початку
XX ст. — Запоріжжя: Запорізький нац. ун-т,
2012.-458 с.

Проскурняк В.

Суспільно-політична та наукова
діяльність Осипа Маковея: До 150-річчя
від дня народження Осипа Маковея. —

Л.: Наук, т-во ім. Шевченка, 2018. -
334 с.

Професор Марко Варшавчик:

(до 100-річчя від дня народження) /

Авт. кол.: І.Н.Войцехівська (кер.), Л. І. Буряк,
А.П.Данилевич та ін. — Корсунь-Шевченків-
ський: І.В.Майдаченко, 2018. - 302 с. (серія
«Історики Київського університету: історіо¬
графія персоналій»)

Регіональна історія України:

36. наук. ст. / Гол. ред. В.А.Смолій. -
Вип.12. - К.: Ін-т історії України НАН Украї¬
ни, 2018. - 348 с.

Сумський слобідський козацький полк:
36. док. / Упор. О.М.Корніенко. - Суми: Мрія,
2016. -422 с.

Україна в Центрально-Східній

Європі / Відп. ред. В.А.Смолій. — Вип.18. —

К.: Ін-т історії України НАН України,

2018. -407 с.

Україна та Німеччина:

міждержавні відносини: 36. наук. пр. /

Гол. редкол. В.Верстюк. - К.; 4ернігів: Сівер-
ський центр післядипломної освіти,

2018. -384 с.

Україна: шлях до консолідації суспіль¬
ства: Національна доповідь / Кер. авт. кол.
С.І.Пирожков. - К.: НАН України, 2017. -
336 с.

Українське відродження 1917-1920 рр.

на Сумщині / Авт.-упор. Г.Іванущенко. —
Суми: Мрія, 2016. - 280 с.

Український археографічний
щорічник / Гол. ред. Г.Папакін. - Вип.21/22,
т. 24/25: Укр. археографічний зб. - К.: Укр.
пропілеї, 2018. - 988 с.

Усачев А.С.

Книгоописание в Госсии XVI века:
по материалам датированньїх вьіходньїх
записей. - Т.І. - Москва; Санкт-Петербург:
Альянс-Архео, 2018. - 472 с.

Усачев А.С.

Книгоописание в Госсии XVI века:
по материалам датированньїх вьіходньїх
записей. - Т.ІІ. - Москва; Санкт-Петербург:
Альянс-Архео, 2018. - 528 с.

Цорноволівські читання: Зб. мат.

V Всеукр. наук. конф. (15 березня 2019 р.) /
Упор. В.Ф.Деревінський. -К.: Симфонія фор¬
те, 2019. - 156 с.

Чувардинський О.Г.

Гетьман Петро Дорошенко. — Ніжин: Аспект-
Поліграф, 2003. - 204 с.

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Надходження до бібліотеки Інституту історії України НАНУ

239

Шалівська З.В.,

Акічев Ш.М., Мороз Л.П.

Конотопщина — рідний край: Збірник
краєзнавчо-публіцистичних матеріалів. —
Суми: Мрія, 2016. - 178 с.

Яремчук В.Д.

Регіональні політичні режими
в Україні: Львівщина (1990-2017 рр.). -
К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України,
2018. -112 с.

СоЙО£ПІ Р.

Кок 1956. - \Уагзга\уа: Бшкагпіа Маико\то-
ТесЬпісгпа, 2006. - 431 8.

Літературу підібрали: завідуюча відділом
науково-технічної інформації Інституту іс¬
торії України НАНУ Л. Я. Муха та головний
бібліограф відділу науково-технічної інфор¬
мації Інституту історії України НАНУ
І.Л.Островська

Український історичний журнал. - 2019. - №2

С0ШЖ8

НіЗТОШСАІ. Актісі-еб

То іке 450Ік Аппіоегвагу о/ іке ІІпіоп о/ ЬиЬІіп
Втакснекко N. ТЬе ІІпіоп о£ ЬиЬІіп аз а Еезоигсе £ог Рогтіпд іЬе Мо£іоп о£ іЬе Ро1і£іса1 "Еи-

іЬепіап №ііоп" (1569-1648) . 4

Мукнаушузкгу V. Зепаіогз £гот ЕиіЬепіап, Росіоііап апсі Веіг УоіуосІезЬір аі іЬе ЬиЬІіп
8еіт о£ 1569 . 46

То іке 80а Аппіпегзагу оїіке Іпсіерепсіепсе Ргосіатаііоп о/ іке Саграікіап ІЛггаіпе
УнжУАКвкул 8. СаграіЬіап ЬГкгаіпе аз а 8іаде о£ЬГкгаіпіап 8іа£е-Виі1сІіп£ . 67

ВьАЖітвА А., Уіктокоуа Ь. Ргот £Ье Нізіогу о£ £Ье Рогтаііоп о£ іЬе Езіаіе Сотріехез о£

Ргіпсез о£ СЬогІогуізкі іп Огапсі БисЬу о£ ЬііЬиапіа (Епсі о£ 15-16111 Сепіигіез) . 94

8ташзі.ау8КУі V. Еиззіап-ТигкізЬ Сопігасіісііопз Ее£агсІіп£ £Ье Тгасіе ТЬгои^Ь £Ье Віаск

8еа (Ьу £Ье Ехатріе о£ іЬе МегсЬапІ’з Тгауеі Ьесі Ьу І.Касітіп іп 1702-1703) . 114

Баотьемко О., КоNОNЕNКо V. №ііопа1 Есіисаііоп іп а Сопіехі о£ Ргезегуіпд Ісіепіііу о£ Те\у-
ізЬ Соттипіііез о£ Росіііііа . 132

МЕТНОйОІ-ОбУ. НіБТОКІООКАРНУ. ЗСШКСЕЗ

Котвуї І. ( Тегпорії ). ТЬе Іта^ез о£ Базі апсі \¥ез£ іп ЬГкгаіпіап Нізіогіо^гарЬу: Веісуееп ІЬе

Ееаі апсі ІЬе Іта^іпагу 8расе . 144

Еомамоуа О. Еагіу Бауз о£ ІЬе ЬГкгаіпіап Мизеит Е^уріоіо^у: Ьеііег о£ 8-ВопісЬ £о
Р.Кигіппуі . 161

0і5СІІ55І0№

Коішат М. (уУагзаиз, Роїапсі). Ргот \¥а г Веілуееп Етрігез То Оеороіііісаі Ееуоіиііоп
Іп Базі Сепігаї Еигоре . 172

Ріівисатіомб

НасііасЬ Сопііпиаііоп о£ ІЬе "СЬгопісІе о£ ІЬе НгаЬіапка" Ргот 1758 ( іпігойисіогу агіісіе
апсі риЬІісаІіоп Ьу Р.Уугзкуі ) . 189

В00К ВеУІЕУУБ АМй ЗііКУЕУБ

Ееіепі О., Вегсііик О. Тгасіе Ваіапсе о£ ЬГкгаіпе а£ ІЬе Ведіппіп^ о£ ІЬе 20а Сепіигу ( А.КІу -
топ, ЗіагоЬіІзк) . 203

МаїзЬупа К. ТЬе ТЬогпу \¥ау о£ ІЬе 81оуепіап 8£а£еЬоосі (1918-1941) ( М.Зіапскеп ,
Ккагкіп ) . 208

Каїакига Уа. МеіЬосІо10£у о£ Нізіогіо^гарЬісаІ ЕезеагсЬ ( У.Мазпепко , Скегказу ) 212

СНК0МІСІ-Е5

Мазжмко V. ( Скегказу ), Ткг.улк V. (ОгокоЬуск). Іпіегпаїіопаї 8сіеп£ійс Соп£егепсе
"Соттоп Негііаде. ТЬе СоттотуеаІіЬ о£ Ттео Маііопз іп ІЬе РоїізЬ апсі ІІкгаіпіап Нізіогісаі
ТЬои^Ьіз о£ іЬе 19-20а Сепіигіез" . 229

АмШУЕКБАКІЕБ

Вакаігоузка N. ( Куіо ), 8IснкАКЕNКо Н. ( Регеіазіап-Кктеїпуізкуі ). То іЬе 80а Аппіуегза-
гу о£ іЬе Босіог о£ РЬіІозорЬу 8сіепсез, Рго£еззог У.Опоргііепко . 232

РиЬІісаііопз ЕесеіуеД Ьу іЬе ЬіЬгагу о£ Іпзіііиіе о£ Нізіогу о£ ЬГкгаіпе о£ №ііопа1
Асасіету о£ Всіепсез о£ ЬГкгаіпе . 237

Український історичний журнал. - 2019. - №2

Internet Archive Audio

Featured

Top

Images

Featured

Top

Software

Featured

Top

Books

Featured

Top

Video

Featured

Top

Mobile Apps

Browser Extensions

Archive-It Subscription

Save Page Now

Full text of "Український історичний журнал (АРХІВ)"

See other formats